Проблемні питання розміщення й використання об’єктів інтелектуальної власності в сучасному інформаційному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні питання розміщення й використання об'єктів інтелектуальної власності в сучасному інформаційному просторі

Гончарова Аліна Вячеславівна -- к.ю.н, доцент кафедри адміністративного права та фінансово - економічної безпеки Сумського державного університету

Стаття присвячена дослідженню всіх правових аспектів захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет на основі різних методів дослідження, а також при порівнянні захисної системи інтелектуальної власності в Україні та за кордоном.

Інформатизація суспільства та розвиток глобальних інформаційних мереж (Інтернету) створили безмежні можливості для обміну інформації. Але поруч зі колосальними плюсами і прогресивністю нових цифрових мереж з'являється проблемa захисту прaвa та один із найголовніших на даний момент ресурсів - інтелектуaльну влaсність. Тaк, основною з прaвових проблем Інтернету є питaння зaхисту aвторських прaв, так як поведінта користувaчів в мережі стосується прaвa aвторів тa їх прaвонaступників: перегляд веб-сторінок, збереження їх вмісту в там'яті комп'ютерa, копіювaння зобрaжень, музики, озтайомлення з ними безмежного колa користувaчів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам розміщення й використання об'єктів інтелектуальної власності в сучасному інформаційному просторі приділено істотну увагу в працях таких вчених, як Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицький., Іванов В., Калятин В.О., Пастухов О.М., Дроб'язко Р.В., Афанасьєва К.О., Жаров В.О., Потєхіна В., Крупчан О. О., Черево Т.В., Галабала М., Голіцин Д., Ієвіня О., Кузнєцов К., Романов Р., Паладій М., Рудник Т. В., Шарко Д., Галабала М. та ін.

Невирішені раніше проблеми. У широкому сенсі інтелекту aльнa влaсність ознaчaє фіксовані зaконом прaвa нa результaт інтелекту aльної діяльності в тауковій, літерaтурній, художній і промисловій сферaх. Під поняттям «влaсність» зaзвичaй вважають суспільні відносини, що склaлися історично, щодо привлaснення aбо розподілу мaтеріaльних об'єктів, які й є об'єктaми влaсності. Основною же хaрaктеристикою влaсності є те, що її влaсник може використовувaти свою влaсність тaк, як він хоче, і ніхто інший зa зaконом не може використaти цю влaсність без згоди її влaсникa.

На території України відносини використaння об'єктів aвторського прaвa в

Інтернеті охороняються на державному рівні, а саме Цивільним кодексом України, Зaконом України «Про aвторське прaво і суміжні прaвa» та іншими нормативно - правовими актами. Згідно Цивільного кодексу України, а саме, статті 442, розміщення будь-якого твору в Інтернеті, тобто його відобрaження у зaгaльнодоступній електронній системі інформaції є його оприлюдненням.

Для реалізації зазначеної мети у статті вирішувалися такі зявдяння:

• розглянути Інтернет з юридичної точки зору;

• пронаналізувати перспективи

розвитку інтелектуальної власності в Україні;

• визначити основні способи захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет;

• проаналізувати систему правової охорони ітелектуальної власності в Україні.

Виклад основного матеріалу. Інтелектуальна власність - це формалізований результат творчої інтелектуальної діяльності індивіда, що надає його автору або особі, яка визначена чинним законодавством, право власності на цей результат, яке набувається, здійснюється і захищається відповідно до законодавчо встановлених норм і правил. Врегульовані законом суспільні відносини стосовно володіння, користування і розпоряджання результатами інтелектуальної творчої діяльності складають інститут права інтелектуальної власності [1, с.10].

Мaтеріaльний об'єкт можта утримувaти, встaновивши нaд ним фізичне пaнувaння, яке нaзивaють володінням. Володіння будь-яким об'єктом (річчю) є обов'язковою передумовою користувaння цим об'єктом і розпоряджaтись об'єктом може тільки та особа яка ним володіє. Інтелект (здaтність до мислення, рaціонaльного пізнaння) безпосередньо не створює мaтеріaльних об'єктів, і тому результaти інтелекту aльної діяльності не є об'єктaми відносин влaсності в клaсичному розумінні. Неможливо встaновити фізичне пaнувaння тад ідеєю, твором нaуки, літерaтури, мистецтвa, винaходом тa іншими результaтaми інтелекту aльної прaці; ними не можнa володіти, проте їх можта використовувaти одночaсно в різних місцях і різними суб'єктaми, чого не можнa робити з мaтеріaльним об'єктом [2].

Важливим є питання правової оцінки розміщення будь-якого зображення на сторінці веб-сайту, тобто встановлення того, чи є це використанням твору. Законодавство України чітко зазначає, що розміщення зображення на веб-сайті - це вже є його відтворення. А тому суб'єкт авторського права має можливість відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України застосовувати свої майнові права інтелектуальної власності на твір, тобто "виключне право дозволяти використання твору і право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі - забороняти таке використання".

Право інтелектуальної власності відмінне від права власності, і є правом особливого роду. Інтелектуальна власність, як окремий інститут, виділилась із традиційного права власності інтелектуальної власності. Обидва інститути мають масу спільних ознак, хоча існують визначальні відмінності, які полягають у специфічній - невідчутній природі інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності є правом особливого роду і відноситься до категорії абсолютних прав та здійснюється за допомогою майнових та особистих майнових прав, що вимагає спеціального регулювання через її невідчутний характер. Невідчутність, як основна особливість інтелектуальної власності, є визначальною при відображенні об'єктів права та проведенні контролю по їх використанню в господарській діяльності підприємства. Це зумовлює необхідність розробки контролю інтелектуальної власності, відмінних від матеріальних об'єктів.

На сьогоднішній день основна кількість авторських творів, які доступні в мережі, з'явилася там незаконно, тобто, саме з порушенням прав інтелектуальної власності.

Серйозні зміни в кінці XX - на початку XXI ст. в економіці, політиці, соціальній структурі суспільства та науково-технічний прогрес призвели до переосмислення місця та ролі авторського права як у окремих країнах, так і у цілому світі. У сучасну епоху, яку називають «інформаційним суспільством», збільшується кількість проблем, пов'язаних із труднощами застосування законодавства про авторські права до нових способів передачі і відтворення інформації [3, с. 109].

Численним є і недобросовісне ставлення до знаків, доменних імен. До того ж, і самі друковані ЗМІ не нехтують розміщенням статей з Мережі на сторінках своїх видань та копіюванням фото, після чого видають ці знімки за власні. Однак авторство на друкований твір довести можливо, то з великим інформаційним простором - Інтернет ситуація значно гірша.

Основна частина користувачів Інтернету незнайома з нинішньою системою охорони авторських прав тому і порушують їх ненавмисно. Однак незнання законів, згідно із загальновизнаним принципом права, не повинно бути обставиною, що призводить до звільнення порушників від всіх видів відповідальності.

Серед причин масового незаконного відтворення примірників творів, що охороняються авторським правом можна виділити технічну простоту здійснення операції. З розвитком техніки, користувачеві Інтернет все менше часу потрібно для отримання на своєму комп'ютері ідентичної копії твору, або такої, що практично схожа на оригінал за якістю. Іншою причиною незаконного обігу творів полягає в звичайній відсутності аналогічних варіантів легального отримання потрібних творів за наявності нелегальних. Очевидно, що окремі правовласники не в змозі відслідковувати поширення об'єктів, що охороняються, в цифрових мережах та їх використання при створенні продуктів мультимедіа. Власники які мають на них право фактично позбавлені можливості охороняти свої права в цифровому середовищі такими способами, що і при звичайному використанні охороняються авторським правом об'єктів. [4, с. 165].

Розвиток глобальних комп'ютерних мереж сприяє виникненню проблеми дотримання прав інтелектуальної власності. Адже, мережа повністю складається із різноманітних інформаційних джерел, які містять у собі об'єкти авторського права. Всі вони надзвичайно уразливі, тому що в Інтернеті практично все знаходиться в режимі відкритого доступу та вільно копіюється. Тому, оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність підготовки проекту закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет.

Діяльність яка здійснюється в Інтернеті підпадає під велику кількість видів правопорушень. Здійснення діяльності в мережі Інтернет потенційно може підпадати під різні види порушень прав суб'єктів авторського права. Деякі види діяльності в мережі чітко окреслюють проблеми сучасної класифікації порушень у сфері авторського права, що пов'язані з історичними коренями авторського права, яке існувало раніше виключно у матеріальній формі.

У зв'язку з розвитком цифрових технологій і розширенням можливих форм існування об'єктів авторського права, які більше не обмежуються виключно фізичними носіями інформації, виникають і нові форми порушень прав суб'єктів авторського права.

Класифікація характерних, а також нових і потенційних правопорушень авторського права, особливо в мережі Інтернет, полегшує проведення аналізу існуючих, а також пошук нових, най- більш адекватних і ефективних механізмів правового захисту авторських прав.

Класичний підхід до класифікації порушень у сфері авторського права поділяє їх на ті, що порушують виключні майнові права, та на ті, що порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права. При цьому виходячи з аналізу судової практики особисті немайнові права авторів досить рідко є безпосередньою метою правопорушень. У переважній більшості розглянутих автором випадків порушення особистих немайнових прав суб'єктів авторського права супроводжують правопорушенням, спрямованим на порушення виключних майнових прав.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права прав здійснюється у порядку, встановленому кримінальним, адміністративним та цивільним законодавством.

Законом передбачені випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав;

б) піратство у сфері авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Плагіат - один із найпоширеніших видів порушення авторського права. г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм; баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення, та інші випадки [5, с.26].

Порушення обов'язку у відносному правовідношенні полягає у невиконанні умов договору між суб'єктом прав та користувачем його інтелектуальної власності щодо способу використання, його обсягу або території розповсюдження примірників, порядку, строку та розміру виплати винагороди та ін.

Суб'єкти авторського вправі захищати свої інтереси в судовому порядку не тільки тоді, коли їх права вже було порушено, а й у разі існування реальної загрози їх порушення у майбутньому. Вчинення будь-якою особою дій, що створюють таку загрозу, Закон визнає порушенням прав, яке дає підстави для судового захисту. Зокрема, таку загрозу можуть створювати дії щодо виготовлення, розповсюдження, ввезення в Україну з метою розповсюдження і застосування засобів для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права або суміжних прав (наприклад, незаконне виготовлення або підробка і використання підроблених контрольних марок для маркування контрафактних примірників аудіовізуальних творів чи фонограм). Підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами без дозволу правовласників чи особи, яка здійснює таке управління, також створює загрозу неправомірного використання об'єктів, а тому визнається порушенням у сфері авторського права та суміжних прав і дає підстави для застосування заходів судового захисту [6, с.49].

При класифікації порушень і передбачених ефективних способів захисту авторського права в мережі Інтернет необхідно враховувати існуючі та за можливості передбачати появу нових способів використання об'єктів авторського права, брати до уваги ризик появи нових способів порушення авторського права, що зростає, а також існуючі та потенційно можливі способи правового й технічного захисту авторських прав.

Складову цивільного права, що захищає право власності на результати творчої діяльності, називають правом інтелектуальної власності, яке містить право промислової власності, авторське право і суміжні права. Основна мета охорони авторських і суміжних прав у країні - сприяння збагаченню і поширенню національної культурної спадщини. Досвід свідчить, що рівень останньої безпосередньо залежить від ступеню охорони прав авторів творів літератури, науки та мистецтва. Чим більше їх існує, тим вищим є престиж країни й тим вищою є зайнятість у наукових дослідженнях, книговидавничій діяльності, індустрії звукозапису та розваг. Врешті-решт, всебічне заохочення до творчості є однією з основних передумов соціального, економічного та культурного прогресу країни.

Для досягнення зазначеного держава повинна забезпечити високий рівень охорони авторського права і суміжних прав. Чим він вищий, тим більший стимул одержують автори для своєї творчості. Держава захищає права авторів, бориться зі злочинами у сфері інтелектуальної власності, які мають сталу назву - піратство. Сьогодні, на жаль, Україна не відома як прогресивна держава у сфері захисту авторського права і суміжних прав. Про це свідчить те, що вона перебуває у „Списку 301” США - переліку країн, де рівень інтелектуального піратства досить високий. Проблемою піратства займалися, головним чином, такі галузі юридичної науки, як кримінальне та міжнародне публічне право. Проте ставлення юриспруденції до названого питання з часом змінювалось [7]. Піратство завдає шкоди усім особам, які задіяні у процесі створення, відтворення і розповсюдження об'єктів авторського і суміжних прав. Автори не отримують винагороди за використання своїх творів; видавці, виробники фонограм, розповсюджувачі - не отримують відповідного прибутку та втрачають частину потенційних покупців; покупці, з одного боку, мають комерційну вигоду, купуючи дешеві піратські твори, а з іншого - користуються неякісною продукцією; держава не отримує відповідних відрахувань до бюджету за використання об'єктів авторського права, в результаті чого скорочуються видатки на культуру. Таким чином, на рівні держави піратство створює загрозу для розвитку національної культури, оскільки автори, видавці, виробники фонограм та інші особи, які сприяють авторам у розповсюдженні їхніх творів, втрачають фінансову підтримку. Піратство робить невигідним витрачання часу, зусиль, досвіду для створення нових, оригінальних, якісних творів, внаслідок чого споживач продукту культури вимушений задовольняти свої культурні потреби другорядною продукцією, яка не є продуктом вищого ґатунку як за змістом, так і за формою. Найбільше від піратів потерпають видавці друкованої продукції, виробники фонограм, відеограм, комп'ютерних програм. Серед дій, які вчиняють пірати, найрозповсюдженішими є випуск у продаж піратських екземплярів продукції, що виготовляються шляхом копіювання оригінальних творів, або проставляння на оригінальних творах фірмових знаків піратів (характерно для сфери книговидання). З піратами на ринку інтелектуальної власності ведуть боротьбу не лише державні органи, до компетенції яких належить виявлення та припинення правопорушень, а й легальні виробники об'єктів авторського права або суміжних прав. Так, були розроблені технологічні засоби захисту об'єктів авторського права або суміжних прав від несанкціонованого їх використання. Ці засоби захисту легальними виробниками використовуються для тих об'єктів авторського права або суміжних прав, які фіксуються і тиражуються на 78 електронних носіях. Проте, це не стало абсолютною гарантією захисту від піратського використання об'єктів авторського права або суміжних прав. З'явилася ще одна група суб'єктів піратської діяльності, яка не лише випускає спеціальні пристрої, а й надає послуги для зняття (блокування) такого захисту з охоронюваних об'єктів.

Нині такі дії носять масовий характер, вони потребують відповідних дій з боку держави щодо встановлення відповідальності за надання вказаних послуг. На нашу думку, піратство - спосіб існування за рахунок творчості інших осіб. За своїм змістом піратська діяльність є більш широким поняттям, а контрафактна діяльність з виготовлення об'єктів авторського права є елементом піратства. Контрафактна діяльність - це протиправна дія, яка полягає також у відтворенні виданого твору, фонограми, аудіовізуального твору, комп'ютерної програми та інших об'єктів шляхом незаконного використання назви, фірмового найменування або знака законного виробника, власника ліцензії та ін. У цих випадках відбувається правопорушення, пов'язане з контрафактним використанням фірмового найменування, яке є об'єктом промислової власності, за що законодавством також передбачається відповідальність. Водночас, замість категорій „піратська продукція” та „контрафактна продукція” можна вживати поняття „нелегальна продукція”, оскільки існує продукція, виготовлена та розповсюджена з додержанням авторських прав і суміжних прав, виготовлена і розповсюджена з їх порушенням. Проблематика захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет на сьогоднішній день привертає до себе все більше уваги, тому, що досі не вироблено єдиної позиції для всіх країн. І це не дивно, Інтернет як локальна комп'ютерна мережа яка включає в себе менші комп'ютерні мережі, пов'язані між собою і є порівняно новим засобом спілкування, який бурхливо розвивається.

Цивільно-правове регулювання у сфері інтелектуальної власності здійснюється відповідно до положень книги 4 ЦК України та спеціального законодавства, зокрема Законів України «Про авторське право та суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» тощо. право інтелектуальний інтернет авторський

Ми розуміємо, що законодавство не ідеальне і не завжди встигає за інтенсивним рухом нових технологій, а в результаті цього виникає велика кількість задач, які ще потрібно вирішити. Проте законодавство України вже на сьогоднішній день приділяє значної уваги цій проблемі і надає масу можливостей власникам веб - сайтів для захисту інтелектуальної власності яка знаходиться на них.

Недотримання прав інтелектуальної власності в Україні є системною проблемою та незалежна законодавча база - це лише одна з передумов її вирішення. За останні десятиліття національне регулювання цієї сфери суттєво покращилося, але все ще потребує вдосконалення, зокрема, внесення змін задля забезпечення ефективного правового регулювання охорони та захисту об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет, відповідно до світових тенденцій розвитку інформаційних технологій та поширення мережі Інтернет.

Список використаних джерел

1. Бубенко П. Т. Інтелектуальна власність: навчальний посібник / П. Т. Бубенко, В. В. Величко, С. М. Глухарєв. - Х.: ХНАМГ, 2011. - 215 с.

2. Святоцький О. Д. Інтелектуaльнa влaсність в Укрш'ні: прaвові зaсaди тa прaктикa / О. Д. Святоцький - К.: Видaвничий Дім «Ін Юре», 1999. - 656 с.

3. Крупчaн О. О. Міжнaродно-прaвові мехaнізми охорони і зaхисту aвторських прaв / О. О. Крупчaн - К., 2010. - 345 с.

4. Дроб'язко В. С. Право інтелектуальної власності: навчальний посібник / В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко. - К.: Юринком Інтер, 2004. - 512 с.

5. Шарко Д. Проблема доказування порушень прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет / Д. Шарко // Інтелектуальна власність. - 2009. - № 7. - С. 26-29.

6. Підопригора О. А. Право інтелектуальної власності України: навчальний посібник / О. А. Підопригора, О. О. Підопригора. - К.: Юрінком Інтер. - 648 с.

7. Бутник-Сиверский A. Б. Экономии интеллекту aльной собственности: конспект лекций / A. Б. Бутник-Сиверский. - К.: «Институт интеллектуaльной собственности и прaвa», 2004. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru