Правові аспекти забезпечення зайнятості та працевлаштування молоді за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові аспекти забезпечення зайнятості та працевлаштування молоді за законодавством України

Кайтанський О.С., к. ю. н.,

доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національний університет «Одеська юридична академія»

Статтю присвячено аналізу проблем правового регулювання зайнятості та працевлаштування молоді за законодавством України. Досліджено основні нормативно-правові акти у сфері зайнятості та працевлаштування молоді. Внаслідок дослідження виокремлено неузгодження в положеннях окремих законів України та вироблено пропозиції щодо їх усунення.

Ключові слова: зайнятість, працевлаштування, молодь, робоче місце, працездатна молодь.

Статья посвящена анализу проблем правового регулирования занятости и трудоустройства молодежи по законодательству Украины. Исследованы основные нормативно-правовые акты в сфере занятости и трудоустройства молодежи. Вследствие исследования выделены несогласования в положениях отдельных законов Украины и выработаны предложения по их устранению.

Ключевые слова: занятость, трудоустройство, молодежь, рабочее место, работоспособная молодежь.

Kaytansky A S. LEGAL ASPECTS OF EMPLOYMENT AND YOUTH EMPLOYMENT UNDER THE LEGISLATION OF UKRAINE

This article analyzes the problems of legal regulation of employment and youth employment under the legislation of Ukraine. In the article was analysis of the basic legal acts in sphere youth employment and employability. As a result of the research highlighted inconsistencies in the provisions of certain laws of Ukraine and to proposals to eliminate them.

Key words: employment, youth, working place, workable youth.

Постановка проблеми. Сучасна Україна переживає надзвичайно складні часи. Економічна та політична криза, девальвація національної валюти та зниження рівня грошових доходів населення зумовили підвищення ролі права соціального забезпечення. Однією з найнезахищеніших категорій населення є молодь, оскільки вона перебуває у стані становлення та розвитку, внаслідок чого потребує додаткових заходів підтримки з боку держави. Основною необхідністю для молоді виступає зайнятість, адже саме за допомогою роботи молодь може отримати засоби до існування, які дадуть змогу реалізувати себе як гідного члена суспільства. Проте працевлаштування молоді має низку невирі- шених питань, оскільки молодь не може на рівних конкурувати на ринку праці, а рівень продуктивності її праці значно нижчий, ніж у досвідчених працівників. Крім того, правове регулювання зайнятості молоді закріплене у великій кількості нормативно-правових актів, які не завжди узгоджуються між собою, мають протиріччя та неточності. З метою покращення правового регулювання зайнятості та працевлаштування молоді необхідно узгодити чинне законодавство.

Ступінь розробленості проблеми. Питанням правового забезпечення зайнятості та працевлаштування молоді в науці трудового права завжди приділялася увага, про що свідчать праці О.О. Абрамової, А.Ю. Бабаскі- на, О.В. Басая, Б.К. Бегічева, В.В. Безусого, Л.Я. Гінцбурга, Д.О. Карпенка, Т.Г. Маркіної, Є.О. Монастирського, Ю.П. Орловського, С.В. Попова, С.М. Прилипка, О.І. Процевсько- го, Р.І. Шабанова, Ю.М. Щотової, О.М. Ярошенка та ін. Вказані праці не втратили наукової цінності, однак сформульовані в них висновки потребують переосмислення, беручи до уваги формування нового законодавства у сфері зайнятості населення.

Мета статті - дослідити правове забезпечення зайнятості та працевлаштування молоді й виробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у зазначеній сфері.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. У частині другій ст. 43 Конституції України передбачається, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. В Україні заборонено будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Молоде покоління - це трудовий потенціал, що є основою держави, її продуктивною і мобільною робочою силою, озброєною найсучаснішими знаннями. Разом з тим молодіжний ринок праці має свої особливості: з одного боку, молодий вік підвищує шанси для зайнятості, а з іншого - через відсутність трудового досвіду їх зменшує. Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудова, зміцнення, виведення на передові економічні, наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги

і підтримки, аби отримати професію й освіту, влаштуватися на роботу, створити міцну забезпечену сім'ю. Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави, тому визначає особливі завдання для правового регулювання в цій сфері.

Значної актуальності набуває вивчення проблем соціального характеру, пов'язаних із працевлаштуванням молоді, з'ясування передумов і чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції молоді на ринок праці, її адаптації до нового статусу - працівника; питання соціальних гарантій та необхідності підтримки з боку держави.

Тому досить важливо, щоб законодавство у сфері працевлаштування молоді розвивалось і враховувало ті вимоги, які ставлять різноманітні трудові процеси щодо несформо- ваного організму молодого працівника.

З метою розв'язання проблем у сфері зайнятості населення, в тому числі молоді, постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2012 року № 1008 затверджено Програму сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року. Програма визначає заходи і шляхи розв'язання проблем у сфері зайнятості населення та передбачає консолідацію зусиль усіх сторін соціального діалогу, що спрямовані на підвищення рівня економічної активності населення, сприяння його продуктивній зайнятості та посилення соціального захисту від безробіття.

У Програмі зазначається, що рівень безробіття осіб віком від 15 до 24 років становив у 2011 році 18,6 відсотка, що вдвічі вище, ніж загалом серед населення працездатного віку. Така ситуація пов'язана насамперед з недостатньою мотивацією заінтересованості молоді в оволодінні робітничими професіями, незадовільними умовами праці та низьким рівнем адаптації молоді на виробництві. Серед заходів, передбачених Програмою, є такі: стимулювання заінтересованості молоді у працевлаштуванні в сільській місцевості; удосконалення методів профорієнтаційної роботи з молоддю, підвищення мотивації заінтересованості молоді в оволодінні робітничими професіями; забезпечення систематичного інформування молоді щодо можливості працевлаштування; розвиток системи початкової професійної підготовки учнівської молоді за робітничими професіями; удосконалення системи забезпечення якості вищої та професійно-технічної освіти; сприяння запровадженню дуальної системи підготовки робітничих кадрів у системі професійно-технічних навчальних закладів; поширення практики стажування студентів, учнів (слухачів) вищих та професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах, організаціях та ін.

У результаті виконання Програми стане можливим:

- забезпечити розширення сфери застосування праці шляхом створення нових робочих місць, а отже, збільшити чисельність осіб, зайнятих економічною діяльністю;

- зменшити обсяг безробіття, у тому числі серед молоді та сільського населення;

- підвищити мобільність робочої сили на ринку праці, її якість та конкурентоспроможність, зокрема осіб віком від 45 років;

- підвищити якість робочих місць за умовами та оплатою праці в результаті реалізації інноваційно-інвестиційної політики держави;

- зменшити обсяги нелегальної (тіньової) зайнятості;

- підвищити престижність праці за робітничими професіями;

- ліквідувати абсолютну бідність серед працездатних осіб;

- забезпечити зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- зменшити відтік економічно активного населення за кордон [7].

Проте задля ефективного вирішення проблеми зайнятості та працевлаштування молоді необхідно узгодити між собою основні нормативно-правові, акти за допомогою яких здійснюється правове регулювання у вказаній сфері.

Верховна Рада України в Постанові «Про інформацію Кабінету Міністрів України «Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів» запропонувала вжити невідкладних заходів для безумовного дотримання вимог Конституції, законів України щодо надання гарантій у працевлаштуванні молоді, яка закінчила загальноосвітні школи і професійні навчально-виховні заклади, вищі заклади освіти і не одержала направлення на роботу, іншим особам до 21 року, демобілізованим (тобто звільненим) зі строкової військової служби, юнакам і дівчатам (вік у постанові не зазначено), звільненим з місць позбавлення волі, неповнолітнім, у тому числі сиротам, напівсиротам, молодим інвалідам [6].

Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» на державу покладено обов'язок забезпечувати працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу [3].

Згідно з ч. 1 ст. 197 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років - після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років [2].

Слід звернути увагу на невідповідність норми, передбаченої ч. 2 ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та

розвитку молоді в Україні», та норми, закріпленої у ч. 1 ст. 197 КЗпП України. У першому випадку йдеться про забезпечення державою надання першого робочого місця працездатній молоді, а в другому - про працездатну молодь - громадян України віком від 15 до 28 років. Положення ч. 1 ст. 197 КЗпП також суперечать визначенню молодого працівника у ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року як громадянина України віком до 35 років, випускника професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням вищого навчального закладу чи територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості та трудової міграції, та продовжує працювати протягом трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, в тому числі незалежно від місця першого працевлаштування.

У тій самій статті Закону України «Про зайнятість населення» визначаються поняття «особи працездатного віку» та «працездатні особи». Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку. Працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров'я здатні до активної трудової діяльності.

Висновки. З метою уникнення суперечностей між законами України необхідно внестизміни до ч. 1 ст. 197 КЗпП щодо верхньої межі віку молоді та зазначити її у відповідності із Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», Законом України «Про зайнятість населення», тобто 35 років. Нижню межу необхідно встановити у 16 років, виходячи з норми ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення».

зайнятість працевлаштування молодь законодавство

Література

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України: за станом на 26 жовтня 2014 року. Затверджений законом УРСР від 10.12.71 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1971. - Додаток № 50. - Ст. 375.

3. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05.02.1993 р. №2998-ХІІ//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.-1993.-№16.- Ст. 167.

4. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 року. // Урядовий кур'єр. - 14 серпня 2003 року.

5. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 р. № 5067-УІ. // Офіційний вісник України. - 2012. - № 63. - Ст. 2565.

6. Про інформацію Кабінету Міністрів України «Про забезпечення працевлаштування молоді, зокрема випускників шкіл, вузів та інших навчальних закладів»: Постанова Верховної Ради України від 16.07.97 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 38. - Ст. 257.

7. Програма сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2012 р. № 1008 //Урядовий кур'єр. - 6 листопада 2012 року

Размещено на Allbest.ru