Забезпечення конституційного права на освіту: досвід Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Мельничук Ольга Федорівна, кандидат юридичних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної, виховної роботи та гуманітарної політики

Анотація

французький конституційний право освіта

Ключові слова: право на освіту, Франція, Болонська декларація, законодавство про освіту, гарантії.

Аннотация

В статье раскрывается французский опыт обеспечения конституционного права на образование. Вносятся предложения по его применению в Украине для усовершенствования законодательства, регулирующего право человека и гражданина на образование.

Ключевые слова: право на образование, Франция, Болонская декларация, законодательство об образовании, гарантии.

Annotation

Key words: right to education, France, the Bologna Declaration, educational laws, guarantee.

Постановка проблеми. Україна не залишається осторонь від процесів євроінтеграції, тому важливо гармонізувати освітнє вітчизняне законодавство з концептуальними положеннями міжнародних нормативно-правових актів у сфері освіти та врахувати досвід провідних зарубіжних країн. На нашу думку, вивчення зарубіжного досвіду врегулювання конституційного права на освіту дасть змогу критично оцінити освітнє законодавство України, розкрити його недоліки та переваги, об'єктивно визначити напрямки удосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Внесок в розвиток освітніх проблем у Франції зробили такі вчені, як Є. Кананикіна, В. Папіжук, Н. Пластиніна, А. Ржевська, Т. Харченко, Л. Шаповалова тощо. Однак науковці частіше вивчають педагогічні, а не юридичні аспекти французької освіти.

Невирішені раніше проблеми. Наразі конституційно-правовий досвід забезпечення права на освіту у Франції досліджено недостатньо. Потребує аналізу врегулювання основних засад права на освіту, його гарантування Конституцією та законодавством Франції, їх реальне втілення в суспільних відносинах, реформування французького освітнього законодавства та його порівняння з Україною.

Мета. Зазначене вище обумовлює мету наукової статті - з'ясування та врахування французького досвіду забезпечення конституційного права на освіту для удосконалення вітчизняного освітнього законодавства.

Виклад основного матеріалу. Право на освіту в Франції, як і в Україні, проголошується на конституційному рівні та чітко врегульовується законодавством. Його підґрунтям є Конституція Франції, Кодекс про освіту, низка законів: «Про вищу освіту» від 26 січня 1984 року, «Про приватну вищу освіту» від 12 липня 1987 року, «Про майбутнє шкільної освіти» від 23 квітня 2005 року, «Про свободу й відповідальність університетів» від 10 серпня 2007 року та інші нормативно-правові акти у сфері освіти.

У Франції, як і в Україні, освіта культивується як фундаментальна цінність, що забезпечується державою. У розумінні французького законодавця, сутність права на освіту полягає в можливості кожного «розвивати свою особистість, підвищувати рівень початкової і безперервної підготовки, включатися у суспільне та професійне життя, виконувати своє громадське призначення» [1]. Однак, на відміну від України, у французькому законодавстві з більшою силою виражається публічний характер освіти. Зокрема в статті Ь. 111-1 Кодексу про освіту вона проголошується первинним національним пріоритетом, а в Конституції Франції організація публічної безкоштовної та світської освіти на всіх рівнях визнається обов'язком держави.

Одним з базових принципів конституційного права на освіту в Франції є світський характер публічної освіти, що передбачає незалежність від будь-якого політичного, економічного, релігійного чи ідеологічного впливу, плюралізм думок, здобуття об'єктивних знань, гарантує можливість вільного наукового, творчого і незалежного розвитку. Слід зауважити, що з метою гарантування реалізації права на здобуття релігійної освіти школярам надається додатково, крім неділі, один вільний день в тиждень для можливості занять поза межами публічних початкових шкіл.

Освітнє законодавство Франції гарантує безперервність освіти як національного обов'язку, закріпленого в статті Ь. 122-5 Кодексу про освіту. Сутність принципу безперервності освіти законодавець вбачає у можливості кожного протягом всього життя «підвищувати свій рівень підготовки і адаптуватися до економічних і соціальних змін, і підтвердити отримані знання» [1]. На наш погляд, норму про безперервність освіти як національний обов'язок доречно було б закріпити у вітчизняних базових освітніх законах та конкретизувати в законодавстві про працю.

У Франції освіта є обов'язковою для дітей у віці від шести до шістнадцяти років незалежно від статі та громадянства. Обов'язковий характер освіти забезпечується чіткою регламентацією в Кодексі про освіту порядку вступу дитини до державної чи приватної школи або здобуття нею освіти в сім'ї та, що важливо, встановленням санкцій за такі порушення. Характерно, що в разі вчинення порушення, батьки або особи, які їх заміщують, а також навчальні заклади притягаються до кримінальної відповідальності. Натомість вітчизняне освітнє законодавство не містить конкретних норм, які встановлювали б юридичну відповідальність за порушення конституційного права на здобуття обов'язкової освіти. За винятком статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає адміністративну відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу за невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо навчання і виховання неповнолітніх дітей. Статтею 183 Кримінального кодексу України за порушення права на здобуття освіти встановлюється відповідальність лише для осіб, які уповноважені здійснювати прийом на навчання. У зв'язку з такими прогалинами у вітчизняному законодавстві вважаємо за доцільне доповнити Закон України «Про загальну середню освіту» нормою, яка б чітко визначала санкції за порушення будь-ким конституційного права на здобуття обов'язкової освіти.

Вагомою гарантією доступності освіти в Франції є її безкоштовність. Крім того, доступність освіти у Франції забезпечується існуванням розгалуженої системи типів навчальних закладів, що передбачає право їх вільного вибору. Зокрема французька система включає: дошкільні навчальні заклади (дитячі садочки та початкові (елементарні) школи); коледжі та ліцеї, в яких здобувають середню освіту; університети, інститути, вищі школи, освітні комплекси, в яких здобувають вищу освіту.

Реалізація права на дошкільну освіту здійснюється в так званій «материнській» школі, тобто в дитячих садочках, відвідувати які мають змогу діти у віці від трьох до шести років. Як виняток, у разі розташування дитячого садочка в несприятливому соціальному середовищі, може здійснюватися прийом дітей у віці двох років. Дошкільну освіту діти здобувають також в початковій (елементарній) школі. Зокрема в кожній комуні розміщується одна публічна початкова школа, створення якої є обов'язкове у населеному пункті, віддаленому від адміністративного центру на три кілометри. Загалом функціонування публічної початкової школи та проведення її будівництва, ремонту, облаштування шкільними меблями, компенсації коштів на проживання вчителів забезпечує комуна. Безпосередня відповідальність за належне функціонування дитячих садочків і початкових шкіл покладається на директорів, вони ж власне й координують діяльність вчителів і батьківського комітету.

Середню освіту учні здобувають у коледжах і ліцеях, які покликані гарантувати оволодінню базовими знаннями, набуттю навичок загальної культури та за вибором - професійної або технічної підготовки. Коледжі перебувають на утриманні департаменту, а ліцеї - регіону. Департамент реалізує всі права та обов'язки власника щодо коледжу. Своєю чергою, регіон є власником збудованих і реконструйованих ним приміщень, забезпечує проведення заходів щодо реалізації молоддю права на професійну підготовку.

Реформування шкільної освіти активізувалося з прийняттям Закону «Про освіту та майбутнє школи» від 23 квітня 2005 року, який окреслив такі головні напрямки: 1)

здобуття шкільної освіти всіма учнями; 2) поглиблене вивчення іноземних мов відповідно до європейського стандарту; 3) реформування системи підготовки вчителів [2, с. 11].

З метою гарантування права кожному на здобуття загальної середньої освіти держава надає соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, які мають дитину-школяра. Ці сім'ї, незалежно від наявності у них постійного місця проживання, мають право отримувати від держави соціальну допомогу до початку навчального року. Дана норма передбачається Кодексом про соціальне страхування, положення якого відповідно до французької юридичної техніки відображені безпосередньо в Кодексі про освіту. На наш погляд, з огляду на проголошення Конституцією України обов'язкової повної загальної середньої освіти та, беручи до уваги невисокий рівень матеріального забезпечення більшості українських сімей, варто було б на законодавчому рівні закріпити право на отримання соціальної допомоги

малозабезпеченим сім'ям, які мають дитину- школяра, до здобуття нею відповідного рівня освіти. Окрім права на соціальну допомогу в Франції існують й інший спосіб мотивації успішного шкільного навчання, який міг бути корисним також в Україні. Наприклад, виплата стипендії за успішне навчання, на яку мають право учні ліцеїв і коледжів Франції [2, с. 12]

Закон «Про освіту та майбутнє школи» націлює на розвиток інклюзивної освіти, забезпечує конституційне право на освіту інвалідам шляхом створення належних умов навчання - включення їх до системи загальних шкіл за місцем проживання, залучення батьків до навчального процесу, надання безперервної освіти тощо. Наголосимо про особливу турботу держави стосовно забезпечення транспортним сполученням школярів, особливо інвалідів, яке здійснюється за державний кошт. На нашу думку, норма, яка гарантує безоплатне транспортне сполучення дітям-інвалідам зі школою повинна бути запозичена до вітчизняного освітнього законодавства, оскільки вона спрямована на створення необхідних умов для реалізації конституційного права на освіту кожним, надто особами з особливими потребами.

Вважаємо, що з метою розвитку інклюзивної освіти в Україні, створення умов кожному для реалізації права на загальну середню освіту є корисним використання досвіду Франції щодо включення до штатного розкладу шкіл посади асистента вчителя, функції якого могли б виконувати фахівці освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» педагогічного напряму підготовки або студенти старших курсів педагогічних навчальних закладів. Водночас таким чином можна було б вирішити проблему з базами для проходження практики студентам-педагогам і забезпечити їм розвиток професійних компетенцій. Адже за французьким зразком до обов'язків асистента вчителя належить: надання допомоги вчителям, учням з обмеженими можливостями під час їх інтеграції до шкільного середовища, застосування нових технологій, контроль за учнями в навчальному закладі, участь в різноманітних освітніх, спортивних,

культурних, соціальних заходах школи [2, с. 1112].

Завдання французької системи вищої освіти багатогранні та комплексні - це забезпечення безперервної освіти, проведення фундаментальних наукових досліджень і впровадження результатів у практику, поширення культурних досягнень і науково- технічної інформації, міжнародне співробітництво. Таким чином, реалізація права на вищу освіту у Франції передбачає синхронне здобуття наукових, культурних і професійних знань, умінь та навичок.

Безперервність вищої освіти

забезпечується тим, що вона організована за циклами, кожен з яких виконує певні завдання та завершується отриманням певного диплома.

Перший цикл націлений на здобуття, поглиблення, розширення знань з фундаментальних дисциплін, ознайомлення студентів з науковими дослідженнями та вільний вибір подальшого навчання або трудової діяльності. Цей цикл навчання завершується здобуттям ступеня «ліцензіат». Доступ до першого циклу відкритий для всіх, навчальні заклади не мають права відбору вступників. Це означає, що за своїм вільним вибором кожен, хто має звання бакалавра або практичний досвід чи певну пільгу, зараховується до навчального закладу. Відповідно до освітнього законодавства та Закону «Про соціальну модернізацію» від 12 січня 2002 року вступати до навчальних закладів першого циклу мають навіть ті особи, котрі не є бакалаврами, але мають не менш як трирічний досвід професійної діяльності, підтверджений відповідним документом. Якщо кількість вступників перевищує встановлену закладом квоту, то зарахування відбувається за рішенням президента університету відповідно до законодавства. Щоправда, відбір абітурієнтів допускається в тих навчальних закладах, які користуються державними пільгами або мають громадську підтримку [3, с. 371].

Реалізувати своє право на здобуття вищої освіти в університетах можуть, переважно, бакалаври, які мають загальну або технологічну підготовку. В гіршому становищі опиняються бакалаври, які мають професійну підготовку, - для них «можливість продовжити навчання у вищій освіті є проблематичною» [4, с. 143], оскільки вони поступаються рівнем засвоєних теоретичних знань. Як виявляється, проблему якісної реалізації права на здобуття професійно- технічної освіти можна вважати спільною як для Франції, так й України.

Другий цикл навчання передбачає здобуття диплома «мастера». Особливість цього циклу полягає в тому, що навчання в ньому поділяється на фундаментальне та професійне, студент самостійно обирає те чи інше. Свого часу подібна ідея поділу магістрів на професіоналів і дослідників існувала також в Україні, однак аналіз французького досвіду здобуття освіти в магістратурі показує, що такий поділ навчання є недоцільним і штучним, бо вихолощує його зміст. За свідченням французького соціолога, викладача університету «Париж-УШ», Ш. Сульє, студенти частіше обирають професійну «магістерку» [5], оскільки вона пов'язується з більш якісною освітою, що забезпечує відповідними компетенціями, більшою ймовірністю працевлаштування та отриманням гідної заробітної плати. Відтак незначна частина французьких студентів пов'язує своє майбутнє з проведенням наукових досліджень та викладацькою діяльністю.

Третій цикл забезпечує здобуття професійної освіти вищого рівня, яка відповідає новітнім науковим і технічним досягненням і завершується присвоєнням наукового ступеня доктора після захисту дисертаційного дослідження або за сукупністю оригінальних індивідуальних чи колективних праць. Кількість осіб, які виявляють бажання реалізувати своє конституційне право на освіту вищого рівня досить значна. Так у Франції готують близько 10 тис. аспірантів на рік, тоді як в Європі - 68 тис. [6, с. 222-223]. Аспіранти реалізують конституційне права на освіту в умовах, де органічно поєднується освітня, наукова та практична діяльність. Вважаємо, що з метою удосконалення здобуття якісної освіти в аспірантурі заслуговує на вивчення французький досвід співробітництва між профільним міністерством, організаціями та аспірантами. Його результатом є проведення наукових досліджень на замовлення організацій та працевлаштування аспірантів на час навчання в установах, підприємствах за сприяння відповідного міністерства. Зокрема «Міністерство науки і технологій через Національну асоціацію технологічних досліджень надає фінансову підтримку фірмі, що працевлаштувала аспіранта на три роки навчання. При цьому аспірант навчається між двома партнерами й сприяє трансферту технологій, а темою дисертації, зазвичай, є питання, що цікавить фірму» [6, с. 223]. Дане співробітництво поглиблює зв'язок між освітою, наукою та виробництвом, сприяє набуттю аспірантом не лише якісних теоретичних знань, умінь, навичок, але й професійних компетенцій, сприяє розвитку наукових досліджень та впровадженню їх результатів у виробництво, а також подальшому працевлаштуванню кваліфікованого фахівця. На жаль, освітнє законодавство України в цьому напрямку поступається французькому, тому існує необхідність внесення змін до Законів України «Про вищу освіту», «Про наукову і науково- технічну діяльність» щодо сприяння працевлаштуванню аспірантів на період навчання для набуття професійних компетенцій шляхом укладення тристоронніх договорів між профільним міністерством, навчальним закладом (науково-дослідною установою) і організаціями, які надають робоче місце, та на замовлення яких здійснюється наукове дослідження.

Спостерігається, що французьку систему вищої освіти від української суттєво відрізняє її практична спрямованість, яка полягає в тісному зв'язку теоретичної підготовки з професійним середовищем. На наш погляд, практична спрямованість вищої освіти забезпечує конституційне право людини і громадянина не лише на якісну освіту, але й збільшує можливості кожного на реалізацію права на працю. Тому не випадково, одним із напрямків освітньої реформи в Франції є професіоналізація вищої освіти. Її сутність полягає «в зміні змісту та орієнтації освітніх програм, у яких підсилюється технічна чи технологічна сторона, у виникненні практик та стажувань на підприємствах» [4, с. 135]. Практична спрямованість навчання

забезпечується різними шляхами - залученням професіоналів-практиків до розробки навчальних програм, організацією стажування та виробничої практики в організаціях різних форм власності, проведенням прикладних і фундаментальних наукових досліджень, включенням представників певної професії до складу державних екзаменаційних комісій тощо. Освіта Франції зорієнтована на професійну підготовку студентів, забезпечення їх робочими місцями та задоволення потреб ринку праці. З цією метою французькі студенти, навчаючись, проходять тривале стажування. Звичайно, що вітчизняній системі освіти бракує практичної спрямованості, тому, на нашу думку, до освітнього законодавства необхідно внести норми, які б посилили співпрацю освіти з виробництвом, зокрема навчальних закладів з підприємствами, установами, загалом з організаціями роботодавців, залучали представників останніх до розробки навчальних програм і до участі в роботі державних екзаменаційних комісій. Потрібно зобов'язати навчальні заклади забезпечувати студентам проходження виробничої практики та стажування в реальних умовах на виробництві та відповідних установах за профілем навчання шляхом укладання відповідних договорів з цими організаціями.

Вивчення досвіду забезпечення конституційного права на освіту в Франції показує, що українській вищій освіті, порівняно з французькою, бракує тісного зв'язку з наукою. У Франції державне фінансування навчальних закладів ставиться в залежність від рівня виконання викладачами та студентами наукових досліджень. Вважаємо, що такий досвід міг бути корисним для розвитку інтеграції вищої освіти та науки в Україні.

Висновки

Отже, реалізація конституційного права на освіту в Франції, як і в Україні, відбувається в умовах реформування освітнього законодавства в напрямку створення єдиного Європейського освітнього простору. Наразі, освітнє законодавство Франції, порівняно з вітчизняним, містить низку переваг, які необхідно врахувати для більш ефективного забезпечення конституційного права на освіту в Україні. Зокрема: більшою мірою гарантує доступність освіти кожному (відсутність конкурсного відбору до університетів, розвиток інклюзивної освіти, безоплатність освіти в державних навчальних закладах або встановлення невисокої плати, передбачення конкретних санкцій до батьків або осіб, які їх замінюють, та навчальних закладів у разі порушення конституційного права на обов'язкову освіту); забезпечує якість надання освітніх послуг; гарантує безперервну освіту протягом життя; розвиває професіоналізацію в системі вищої освіти; передбачає тісний зв'язок вищої освіти з науково-дослідною роботою.

Список використаних джерел

1. Кодекс образования Франции. Законодательная часть ; под общей редакцией В. М. Филиппова. Научная редакция и предисловие А. Н. Козырин, введение Г. Ф. Ткач. - М. : Статут, 2003. - 270 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:www. lexed.ru / books.

2. Пластинина Н. Н. Перспективы развития школьного образования Франции

3. / Н. Н. Пластинина // Интеграция образования. - 2007. - № 3/4. - С. 10-13.

4. Образовательное законодательство зарубежных стран. Законы Австрии, Великобритании, Испании, Китая, Мексики, Нидерландов, Франции, ФРГ / [сост. : Ю. А. Кудрявцев, И. Ю. Егорова, О. Л. Ворожейкина, В. Ф. Пугач, Л. Н. Тарасюк] ; под ред. В. М. Сырых. - М. : Готика, 2003. - Т. 3. Законодательство об образовании. - 2003. - 560 с.

5. Шаповалова Л. В. Реформування змісту університетської освіти сучасної Франції : дис. ...канд. пед. наук : 13.00.01 / Шаповалова Людмила Всеволодівна ; Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка. - Полтава, 2009. - 267 с.

6. Стан вищої освіти у Франції та Росії [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://commons.com.ua/stan-vishhoyi-osviti-u-frantsiyi-ta-rosiyi/

Размещено на Allbest.ru