Вплив конституціоналізму на становлення конституційного ладу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив конституціоналізму на становлення конституційного ладу в Україні

Постановка проблеми. Базова категорія державотворення це конституційний лад, який об'єднує різноманітні інститути, що характеризують державу як демократичну, соціальну та правову, основоположні цінності конституційного ладу тісно переплітаються з поняттям конституціоналізм, оскільки втілюють практично одну й ту саму систему ціннісних характеристик суспільного та державного порядку.

Українські вчені одностайні в тому, що конституціоналізм - це «інструмент» у руках народу та його державної влади для утвердження принципу верховенства права, без чого неможливий розвиток суспільства.

На нашу думку, без дослідження співвідношення між такими конституційними принципами, як верховенство права, конституційності та законності, у вітчизняному правозастосуванні ствердження верховенства права буде неможливим, бо перешкоджає втіленню цього принципу в українську правову сферу - відсутність юридичної доктрини, з якої цей принцип постав і на підґрунті якої міг би працювати, а не просто бути декларованим. Отож, закріплення на конституційному рівні спеціально-дозвільного принципу має важливе значення як для побудови в Україні демократичної, правової держави та становлення і розвитку інститутів громадянського суспільства, так і для забезпечення стабільності та непорушності існуючого конституційного ладу. Насамперед варто зазначити, що найважливіші з правових принципів -- принципи Конституції становлять ядро і визначають змістовну, предметну та ціннісну характеристику такої універсальної правової категорії, як «конституційний лад». Адже його головним складовим елементом є засади конституційного ладу, які складаються саме з системи базових політико-правових принципів, що визначають основи організації та

функціонування практично всіх державних та суспільних інститутів. Тому їх безумовне дотримання й виконання усіма суб'єктами конституційно-правових відносин є однією з необхідних передумов забезпечення стабільності конституційного ладу в цілому. Принципи Конституції -- це політико- ідеологічні та організаційні засади, відповідно до яких здійснюється регулювання суспільних відносин, що становлять її соціальний зміст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання конституціоналізму розглядалося у працях багатьох вітчизняних теоретиків, таких як: Ю. Барабаша, А. Колодія, В. Колісника, М. Орзиха, Б. Калиновського, А. Крусяна, Н. Пелих, В. Погорілка, О.Фрицького,

О. Скрипнюка, Ю. Тодики, Ю. Тихомирова С. Шевчука, Г. Циверенка та інших вчених правознавців.

Не вирішені раніше проблеми. Процес становлення державного ладу в Україні на демократичних засадах безпосередньо пов'язаний із втіленням у практику цінностей конституціоналізму, врахуванням у державотворчому процесі вітчизняного і зарубіжного досвіду правового регулювання суспільних відносин. Саме в такому аспекті проблеми державотворення потребують все більш ґрунтовного аналізу у юридичній науці. Однак аналіз наукових розробок з вказаної проблематики свідчить, що дефініції у цій сфері є неузгодженими між собою та потребують додаткового аналізу.

Мета. Отже, відповідно до викладеного вище, метою даної статті є спроба розглянути деякі аспекти сучасного конституціоналізму та визначити структуру конституційного ладу нашої держави.

Виклад основного матеріалу. Варто погодитись з думкою професора М. Орзиха, що в українській конституційно-правовій науці конституціоналізм не отримав єдиного визначення, тому інтерпретується по-різному, а огляд різних його характеристик дає змогу визначити, що в науці склалися кілька основних підходів до його визначення: політичний, філософсько-історичний і юридичний» [1]. Підтримує такий підхід і А. Крусян, що актуалізація теорії і практики сучасного конституціоналізму спричинена процесами конституційного реформування в Україні, оскільки політико-правова система конституціоналізму є важливою інструментальною і процедурною гарантією становлення, розвитку, функціонування громадянського суспільства та правової держави і тому конституціоналізм являється основною метою конституційних перетворень у країні [2]. Втім, конституціоналізм базується на принципах, які вироблені людством та стали стандартами формування демократичної держави та громадянського суспільства, ці принципи є початком системи конституціоналізму, при цьому інші теоретики встановлюють взаємостосунки публічної влади та людини, які забезпечують для людини правову свободу.

На основі аналізу думок вітчизняних авторів, у філософсько-історичному аспекті категорію конституціоналізму слід розглядати з кількох позицій - широкої і вузької. В свою чергу в широкому розумінні конституціоналізм еволюціонує починаючи від міфологічних форм світобачення до раціонально-логічних форм мислення, до ознак теоретичного знання, виникнення політико-правової науки. А у вузькому сенсі конституціоналізм визначається як комплекс політико-правових ідей і практики державного будівництва буржуазії, яка орієнтувалася на створення інституційно- правових умов функціонування держав, у яких забезпечувалося б верховенство народу, виняткове правління законів, широкі права і свободи особи, демократична виборча система [3, с. 5-8].

Конституціоналізм є політико-правовим явищем, правова суть зумовлена передусім нормативно-правовою основою системи, якою виступає Конституція і конституційне законодавство. А Основний закон в свою чергу має змішану політико-правову природу, як і конституційні відносини, що виникають на основі її норм, які також можуть бути охарактеризовані як політичні і правові одночасно, оскільки вони регулюють процес організації і здійснення владних повноважень народом, державою, елементами політичної системи.

Свою позицію з цього приводу має Г. Циверенко, який визначає конституціоналізм як теорію і практику управління публічними справами, засновану на демократичних конституціях та конституційних методах правління, що обмежує державну та іншу публічну владу з метою гарантування верховенств права та вказує, що конституціоналізму властиві кілька істотних складових: по-перше, це певна філософія, система ідей, поглядів, принципів, де центральне місце посідає вчення про конституцію, правові основи державної влади, про державний устрій суспільства, права і свободи людини та громадянина; по-друге, конституційне законодавство, тобто ця частина нормативної бази державного будівництва; та по-третє, практика реалізації принципів і норм, що отримали закріплення в чинній Конституції.

Визначаючи структуру конституціоналізму Ю. Тихомиров виокремлює кілька складових:

- по-перше, конституційні ідеї і теорії, які відображають базові цінності суспільства,

- по-друге, масову конституційну свідомість громадян, населення загалом,

- по-третє, конституційний порядок як процес та стан реалізації конституційних норм [5]. Звертаємо увагу, на останній елемент (конституційний порядок) завдяки якому постулати конституціоналізму втілюються у реальну державотворчу практику функціонування інституцій громадянського суспільства. Але ж окремі аспекти пов'язані з формуванням конституційного ладу, залишаються поза увагою вчених.

Хочемо звернути увагу, що окремі дослідники відносять до обов'язкових

складових елементів конституційного ладу не лише реальні суспільні відносин, що склалися на основі конституційних норм та відповідно до їхніх вимог, не лише упорядкованість сфер життєдіяльності, а й ті принципи, які є втіленням суспільних власне фундаментальних базових цінностей. Отож, розкриваючи

різноманітні аспекти конституційного ладу та його головні ознаки, одні науковці пов'язують цю сутність з ціннісними орієнтирами суспільства, перш за все, з правами людини, народовладдям і організацією системи здійснення публічної влади.

Проте неупереджений аналіз реального стану визначальних конституційно-правових відносин, що склався в Україні, свідчить, про те, що конституційний лад в державі навряд чи може бути охарактеризований як демократичний, особливо з огляду на сучасний стан, а тим більше як гуманний та реальний.

О. Скрипнюк у цьому контексті вказує на нинішній конституційний лад нашої держави, який є перехідним тобто змішаним, і зумовлений тим, що характер суспільства, держави та права, поєднали риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави та права, і яка перебуває в даний час на стадії становлення [8].

Практична реалізація Конституції породжує сумніви, що Основний Закон країни сьогодні виконує роль гаранта у забезпеченні правової системи у взаємовідносинах із суспільством, громадянами і країною.

Так, для прикладу зазначимо, що розробляючи характеристику демократичних основ конституційного ладу нашої держави Ю. Барабаш проаналізував кілька спроб реалізації народної ініціативи з проведення референдуму, що «виходила» від народу, але не виходить далі процедури реєстрації ініціативних груп в Центральній виборчій комісії [9, с. 75].

Отож, все ж таки, цілий ряд теоретичних питань, пов'язаних з формуванням доктрини конституційного ладу все ще потребує розробки. Перш за все, це право народу, який «визначає та змінює» конституцій лад держави, це визначено у ч.3 ст. 5 Конституції.

Проаналізувавши різні підходи науковців в процесі розробки доктрини конституційного ладу, можна стверджувати, що визначальними принципами, є втілення головних ідей конституціоналізму, таких як: народовладдя, пріоритет прав людей, поділ влади і врешті вільні вибори, повинні набути закріплення в Основному Законі. При цьому на нашу думку, конституційний лад це сукупність суспільних відносин фундаментального характеру, які виникають і розвиваються відповідно до сутності принципів та вимог. Звертаємо увагу, що демократизм, є основою конституційного ладу, хоч і в державі можуть порушуватися демократичні процедури та нехтуються демократичні принципи тощо.

Крім цього, конституційний лад є результатом впорядкування базових суспільних відносин ідей конституціоналізму та демократії, це втілення у повсякденну практику діяльності органів публічної влади щодо функціонування громадянського суспільства. Якщо навіть конституційні положення є втіленням здобутків світового конституціоналізму, якщо в Основному Законі держави визначено, що джерелом влади є народ, але насправді на результати виборів чиниться тиск, залякують виборців, можна зазначити, що в такій державі конституційного ладу немає.

Варто погодитися з думкою В. Колісника, що відмежування засад конституційного ладу і власне конституційного ладу як своєрідного правового явища варто нагадати результати невдалого конституційного реформування 2004р. Різні моделі парламентських республік демонструють достатню ефективність у багатьох європейських державах, проте в Україні запровадження парламентсько-президентської форми правління у поєднанні з пропорційною виборчою системою призвело до повного розбалансування державної влади, а конституційна реформа, яка не призвела до розвитку багатопартійності в яких би переважали демократичні принципи.

Висновки. Засади конституційного ладу становлять базові соціальні цінності, ідеї та основоположні принципи конституціоналізму і саме тому для встановлення реального рівня та стану впровадження засадних принципів конституційного ладу потребують

комплексного, системного та зваженого аналізу та зможе дати можливість розробити цілісну систему здобутків українського

конституціоналізму.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що саме конституційний лад є фактичним станом суспільних відносин, що регулюються та охороняються конституційними нормами та принципами, які визначені та гарантовані Конституцією України, зокрема, розділи І, ІІІ, ХІІІ визначають основні засади конституційного ладу. Отож, в Україні повинен формуватися правовий, соціальний та демократичний конституційний лад у центрі уваги якого має бути людина, тобто її життя і здоров'я, честь, гідність та безпека, а також зміцнення громадської злагоди і взаємодія як у суспільстві так і в державі.

конституціоналізм реформування держава

Список використаних джерел

1. Крусян А. Р. Сучасний конституціоналізм - мета конституційних перетворень в Україні / А. Р. Крусян // Вісник Харк. нац. ун-ту. - Серія Право. - 2009. - № 841. - С. 42-47.

2. Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: нариси з історії, теорії і практики / В. М. Шаповал // Монографія. - К., 2005. - 560 с.

3. Циверенко Г. П. Основні підходи до визначення поняття «конституціоналізм» у сучасній науковій думці / Г. П. Цивиренко // Держава та регіони. - Серія Право. - 2009. - № 1. - С. 171- 175.

4. Тихомиров Ю. А. Конституция в правовой системе: взаимовлияние и противоречия // Конституция как фактор социальных изменений : Сб. докладов. М. : Центр конституционных исследований Московского общественного научного фонда, 1999. - 270 с.

5. Тихонова Є. Ю. Конституція юридична і фактична / Є. Ю. Тихонова // Право України. - 1992. - №1. - С. 9-10.

6. Погорілко В. Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В. Ф. Погорілко, В. В. Головченко, М. І. Сірий. - К. : Ін Юре, 1997. - 52 с.

7. Скрипнюк О. В. Курс сучасного конституційного права України: академ. вид. / О. В. Скрипнюк. - Х. : Право, 2009. - 468 с.

8. Колісник В. Сутність конституціоналізму, конституційна доктрина та головні доктринальні підходи до визначення конституційного ладу / В. Колісник // Право України. - 2013. - №12. - С. 71-89.

9. Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм : монографія / В. М. Шаповал. - К. : Юрінком Інтер, 2005. -- 560 с.

10. Ющик О. Конституційний процес в Україні: особливості сучасного етапу / О. Ющик // Право України. - 2012. - № 8. - С. 19-28.

Размещено на Allbest.ru