Актуальні компетентності фахівця з інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТУАЛЬНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦЯ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Демешко І.А.

Постановка проблеми. Невідкладними питаннями сьогодення України є: інтеграція економічного і соціокультурного середовища у Європейську Співдружність, інтенсифікація процесів високотехнологічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності на світових ринках, впровадження елементів економіки інновацій.

Ефективне вирішення вказаних питань можливе лише за наявністю необхідних інфраструк- турних складових, а саме: відповідних державних інституцій, адекватної законодавчої бази, розвинених управлінсько-адміністративних структур, кадрового забезпечення.

Однією з таких складових є система захисту прав інтелектуальної власності (надалі ІВ). У загальному сенсі система ІВ забезпечує права людини на результат інтелектуальної, творчої діяльності [1, с. 6 2]. У вузькому тлумаченні система захисту прав ІВ, серед інших своїх завдань, надає винахіднику, конструктору, науковцю певні гарантії впровадження результатів творчої, інтелектуальної діяльності у життя з урахуванням інтересів власника інноваційної ідеї. Система ІВ є необхідним елементом процесів впровадження інновації, є складовою системи комерціалізації винаходів, наріжним каменем функціонування економіки інновацій.

Розвинена система захисту прав ІВ є запорукою ефективного трансферу технології у контексті модернізації економіки України --трансформація економіки нашої держави у інноваційному напрямку задекларована як стратегічне завдання на період до 2020 року [2, с. 59; 3].

Таким чином, формування у майбутніх фахівців компетентностей, що відповідають за роботу з об'єктами ІВ, є актуальним завданням системи освіти у контексті стратегічного розвитку держави і орієнтації на інноваційний шлях розвитку. Знання про технології, форми, правила і норми роботи з об'єктами ІВ, чітке і адекватне уявлення про значення і функціонування системи ІВ повинні бути у майбутнього фахівця незалежно від його фахового профілю. Високий рівень компетентностей у сфері ІВ у викладачів та наукових співробітників є запорукою реалізації тих можливостей з інноваційної діяльності, яки надає сучасна редакція закону «Про вищу освіту» навчальним закладам України [4].

Незважаючи на низку недоліків, зокрема відсутність чітких механізмів трансферу результатів творчої діяльності у комерційний сектор, сучасне законодавство дозволяє інтегрувати ВНЗу діючу інфраструктуру інноваційної економіки, фактично трансформувати навчальні заклади у потужні джерела інноваційних ідеї і рушійну силу інноваційних процесів в країні.

Інноваційна діяльність у сфері інформаційних технологій і інжинірингу гармонійно та природно поєднується з потужним інтелектуальним потенціалом і матеріально-технічним забезпеченням сучасних ВНЗ технологічного напрямку. Питання інтеграції ВНЗ у високотехнологічні інноваційні ланцюги (спрощена схема інноваційного ланцюга: інноваційна ідея-відкриття, реєстрація права інтелектуальної власності на винахід, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, експериментальний зразок, маркетингові дослідження, промислове виробництво) активно обговорюються серед українських науковців [5, с. 14].

Інтеграція ВНЗ в інноваційні процеси дозволить сформувати потужну базу підготовки практикуючих фахівців, вдосконалити діючи технології підготовки, модернізувати матеріально-технічне забезпечення навчального закладу, задіяти потужний інтелектуальний потенціал у процесах модернізації і оновлення країни, наблизити процеси підготовки фахівців до реальних потреб сучасного виробництва, надати додаткові потужні засоби фінансування закладам освіти.

Але це можливо лише за умови дієвої і ефективної системи підготовки фахівців з ІВ і наявності певного рівня сформованості компетентностеї з ІВ у майбутніх фахівців з економіки, фінансів, ІТ, інженерії, адміністрування і управління.

Цілі, завдання, відповідне інформаційне наповнення, технологічно-методологічна база підготовки фахівців з ІВ продиктовані, перш за все, специфікою виконуваних системою ІВ завдань, актуальними виробничими компетенціями фахівця з ІВ. Обмеження переліку завдань призводить до наявності суттєвих недоліків у системі підготовки фахівців з ІВ.

У профільних навчальних закладах є типовим акцентування уваги на адмініструванні об'єктів авторського і суміжних прав та ігнорування ІВ як необхідної і невід'ємної складової інноваційних процесів, що призводить до штучного обмеження комплексу необхідних до формування компетентностей фахівців з ІВ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням ролі і місця системи ІВ у сучасному світі, національним особливостям функціонування системи ІВ, професійній діяльності фахівців з

ІВ присвячена значна кількість наукових праць. Особливу увагу заслуговують роботи Бондаренко С.В., Дахно І.І., Цибульова П.М., Жарова В.О., Чеботарьова В.П., Паладія М.В., Зінова В.Г.

Науковці у сучасних дослідженнях наполягають на необхідності модернізації програм підготовки фахівців з ІВ у напрямку підготовки кваліфікованих фахівців з інтелектуальної власності широкого профілю, зорієнтованих на розв'язання питань правової охорони й захисту прав інтелектуальної власності, розбудови системи менеджменту, оцінки і комерціалізації прав інтелектуальної власності, супроводу і забезпечення інноваційних процесів і трансферу технології [6, с. 25].

Мета статті. Розуміючи значення системи ІВ для подальшого розвитку і модернізації економіки України на інноваційних засадах, вважаємо актуальним питання дослідження специфіки діяльності фахівців з ІВ і розробки ефективних технології підготовки фахівців з ІВ у системі вищої освіти України. право інтелектуальний власність компетентність

Професійна діяльність фахівця з ІВ має яскраво виражену специфіку. Генезис і сутність об'єктів професійної уваги фахівців з ІВ -- об'єктів права інтелектуальної власності, знаходить своє відображення у специфічних рисах, притаманних цьому виду професійної діяльності.

Ця специфіка, на нашу думку, повинна бути чітко визначена і врахована у технологіях підготовки фахівців з ІВ до професійної діяльності.

Зміст статті. Враховуючи національну специфіку організації і функціонування системи ІВ, соціально-економічний контекст реалізації професійних компетенцій фахівців з ІВ, наведемо специфічні риси і особливості професійної діяльності фахівців у галузі ІВ [7, с. 58]:

• відсутність або суттєва обмеженість необхідного інформаційного забезпечення у прийнятті професійних рішень,

• фрагментарність та суперечливість законодавчого поля, що регулює професійну діяльність фахівця з ІВ, відсутність формальних норм і правил професійної діяльності стосовно якісно нових об'єктів прав ІВ.

• необхідність самостійного конструювання технологій реалізації професійних завдань стосовно нових за суттю об'єктів ІВ і перманентної адаптації існуючих алгоритмів професійних дій до змінюваних обставин і об'єктного наповнення поля професійної діяльності,

• необхідність вдосконалення і модифікування технологічного інструментарію вирішення професійних завдань, засвоєння нових засобів реалізації професійних дій.

Більшість вказаних рис є похідною специфічної сутності об'єктів ІВ. Наявна специфіка не залежить від ефективності адміністрування у галузі, досконалості організаційно-управлінського або законотворчого апарату. Певний хаос і значний рівень ступеню свободи є ознакою активно прогресуючої відкритої системи, що складається з багатьох взаємодіючих елементів і знаходиться у процесі самоорганізації та активного розвитку.

Наведемо деякі другорядні фактори, яки необхідно врахувати у процесі конструювання і реалізації технології підготовки фахівців з ІВ:

• нерозуміння місця ІВ у сучасному інформаційному суспільстві. Навіть студенти профільнихспеціальностей не уявляють повної картини застосування прав ІВ. Як правило, уявлення обмежуються авторським правом на твори мистецтва, літератури, комп'ютерні програми. И практично відсутні знання стосовно роли ІВ у інноваціях, науково-технічному прогресі, трансфері технологій. Відсутні уявлення про провідну роль ІВ у сучасному інформаційному середовищі, економіці знань;

• практична відсутність в Україні повних діючих інноваційних ланцюгів, за допомогою яких результат наукового дослідження проходить повний цикл від закріплення прав ІВ на інноваційну ідею до готового продукту-технології [8, с. 133]. Результати наукового дослідження передаються для наступної комерціалізації закордонним компаніям, в Україну ввозиться готовий продукт або технологія, права на яки належать нерезидентам. Тобто відсутня база практичної апробації значної частини набутих знань і навичок. Фахівець з ІВ не має можливості реалізувати весь комплекс сформованих компетентностей на практиці. У значній мірі обмежується інструментарій навчального процесу -- відсутня база виробничої практики;

• відставання України від розвинених держав у галузі застосування наукомістких засобів і технологій роботи фахівця з ІВ. Володіння сучасними методами і технологіями обробки, розповсюдження, зберігання інформації є важливим фактором організації професійної діяльності фахівця з ІВ. Відставання у високотехнологічних галузях призводить до неефективної реалізації професійних можливостей фахівця і суттєво стримує можливість налагодження міжнародного інформаційного обміну у галузі ІВ, міждержавних професійних зв'язків, наявність яких є необхідною передумовою глобалізації ринків ІВ і трансферу технологій. Організація навчального процесу також не відповідає сучасним умовам діяльності фахівця з ІВ. Високотехнологічні, інноваційні методи і технології роботи фахівця вивчаються за допомогою традиційних технологій навчання в умовах використання застарілого обладнання і з обмеженням доступу до міжнародних професійних баз даних;

• спостерігається дефіцит діючих фахівців з ІВ, що володіють повним спектром актуальних професійних компетенцій. Більшість фахівців, що працюють у сфері ІВ, у кращому випадку мають юридичну освіту і їх професійні знання обмежуються питаннями авторського права. Система ІВ як складова частина інноваційної економіки залишається поза межами уваги. Тобто нагальною є проблема кваліфікованого викладання профільних напрямків у ВНЗ;

• недосконалість національного законодавства України, у першу чергу суперечливість положень спеціальних законів про інтелектуальну власність і норм Цивільного кодексу України [9, с. 16].

Перераховані фактори суттєво впливають на реалізацію професійних цілей та завдань фахівця з ІВ, являються безпосереднім джерелом специфічних для підготовки професіоналів з ІВ проблем, окреслюють актуальні і особливі для галузі завдання підготовки фахівців з ІВ у вищій школі. Вищенаведені фактори повинні у повному обсязі враховуватись у проектуванні технологій підготовки фахівців з ІВ.

За результатами нашого дослідження ми сформували перелік завдань та цілей, яки є особливо актуальними у підготовці фахівців з інтелектуальної власності в ВНЗ України (перелік сформульовано у парадигмі компетентнісного підходу, наведено не повний перелік завдань та цілей підготовки, а лише ті, на яки ми вважаємо за доцільне звернути особливу увагу).

• сформувати компетентності, яки відповідають за ефективність дії в умовах неоднозначного та фрагментарного правового поля, в умовах відсутності регулюючих норм і правил відносно нових об'єктів права ІВ;

• сформувати готовність до професійної діяльності в умовах перманентного розширення переліку професійних компетенцій, в умовах появи якісно нових об'єктів права ІВ, що не підпадають під існуючи формалізовані алгоритми реалізації професійних завдань;

• сформувати компетентності, які дають можливість самостійно конструювати алгоритми та технології вирішення професійних завдань та ефективно діяти в умовах відсутності прецедентів;

• сформувати компетентності, які дозволяють продуктивно знаходити, аналізувати, оброблятинеобхідну інформацію загального та вузькоспеціального характеру, що забезпечує ефективне вирішення професійного завдання. Сформувати здатність до прийняття рішень в умовах обмеженого інформаційного забезпечення;

* сформувати компетентності, які відповідають за ефективне використання високотехноло- гічних засобів вирішення професійних завдань, використання сучасних систем передачі і зберігання інформації, міжособистісної комунікації. Сформувати здатність до самостійного набуття навичок використання високотехнологічних засобів вирішення професійних завдань;

Висновки. Таким чином врахування специфіки професійної діяльності і контексту реалізації професійних дій фахівців з ІВ є необхідною умовою конструювання ефективної технології підготовки фахівців з ІВ. Розробка технології підготовки фахівців з ІВ відповідно сформульованих вище завдань, підбір та інтеграція у єдину гармонійну педагогічну систему інноваційні форм, методів та засобів навчання є нетривіальною задачею окремого дослідження. Але сформульований перелік педагогічних завдань надає читки орієнтири для подальшого дослідження.

Список літератури

1. Орлюк О. П., Андрощук Г. О., Бутнік-Сіверський О. Б. Право інтелектуальної власності / / Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. закладів / За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре». - 2007. - 696 с.

2. Ревуцький С. Інтеграційні процеси в науково-технічній сфері з позиції економічної глобалізації // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2014. - № 1. - С. 57-62.

3. Коваль І. Проблеми комерціалізації вищими навчальними закладами прав на об'єкти інтелектуальної власності // Теорія і практика інтелектуальної власності. - № 4. - 2014. - С. 11-18.

4. Орлюк О. П. До питання щодо підготовки фахівців з інтелектуальної власності Інтелектуальна власність: погляд з ХХІ століття // Збірник наукових праць за матеріалами ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції м. Черкаси (26-27 вересня 2013 р.). - С. 21-26.

5. Демешко И. Требования к профессиональной подготовке специалистов в области интеллектуальной собственности в контексте специфики их деятельности // Сборник научных работ по материалам международной научно-практической конференции «Научные перспективы ХХІ века», г. Новосибирск (13-14 ноября 2015 г.). - С. 57-60.

6. Борзенко В., Мірошниченко О. Проблеми комерціалізації інтелектуальної власності в Україні // Вісник НТУ «ХПІ». - 2014. - № 32 (1075). - С. 130-135.

7. Кодинець А. Колізії законодавчого регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності // Теорія і практика інтелектуальної власності. - № 1 (81) - 2015. - С. 11-18.

Анотація

Досліджено сутність і місце системи захисту права інтелектуальної власності у сучасному високотехнологічному світі, розглянута провідна роль системи ІВ в інформаційному суспільстві і економіці знань. Визначені особливості і специфічні риси професійної діяльності фахівців з ІВ. Зроблено висновок об актуальних компетентностях фахівця з ІВ і першочергових цілях і завданнях підготовки фахівців з ІВ у вищих навчальних закладах.

Ключові слова: інтелектуальна власність, підготовки фахівців, інноваційна економіка, економіка знань, професійна діяльність, компетентність, технології підготовки.

Размещено на Allbest.ru