Правова державність в національній ідеології державотворення

Відповідно, правова ідеологія з часом має постати своєрідним світоглядом кожного громадянина, що спроможний сформувати й утвердити законослухняність як індивідуальну, колективну (групову чи корпоративну) та національну рису, утвердити індивідуальну та колективну правосвідомість як єдину, уніфіковану, стандартизовану, тобто як таку, що не протистоїть одна одній. У своєму модельному вимірі така ідеологія може розглядатися як загальнонаціональна і ліберальна водночас, тобто така, що орієнтується на ринкові цінності, самодостатню особистість та європейські стандарти життя, тобто, утверджує тотожність народовладдя і демократії як своєрідну властивість соціального розвитку.

Саме ця ознака має постати вирішальною в частині утвердження України як демократичної країни. Це по-перше.

По-друге, право має бути спрямовано на врегулювання не суспільних відносин, як це продовжують, за каноном «радянської гуманітарної науки», писати практично в кожному авторефераті на здобуття наукового ступеня, а на врегулювання соціальних відносин. Адже принципова відмінність полягає в тому, що суспільні відносини формуються на пріоритеті економічної сфери як безумовно визначальної, тоді як соціальні відносини передбачають рівність основних сфер життєдіяльності при безумовному пріоритеті прав і свобод людини та громадянина[14, с.221].

При цьому вона не має втрачати свого нормативного статусу, що з одного боку, убезпечує її від декларативності, а з іншого - актуалізує її як засіб корекції законодавства на відповідність правовим інтересам різних суб'єктів діяльності, децентралізації влади, розробки та забезпечення ефективного функціонування єдиного механізму врахування й інтеграції загальнонаціональних, регіональних і місцевих інтересів, самоорганізаційних засад в єдиному правовому просторі тощо.

Функціональне призначення правової ідеології вбачається у цілеорієнтуванні, адаптації та інтеграції, забезпеченні регулятивного впливу, формуванні масової та індивідуальної свідомості на засадах конституційно визначених норм права.

Правова ідеологія, як теоретична основа і структурний елемент правової політики держави, здійснює систематизуючий вплив на формування правосвідомості суб'єктів права, змісту їхньої діяльності, чим сприяє забезпеченню стабільності соціальних відносин. Не менш важливе значення правової ідеології полягає в задоволенні потреб суб'єктів юридичної практики як суб'єктів права, до яких, як відомо, відносяться: а) органи державної влади та органи місцевого самоврядування; б) громадські об'єднання; в) посадові особи держави, органів самоврядування та громадських організацій; г) фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без громадянства) [15, с. 36].

Виходячи з викладеного вище, передумовами формування правової ідеології є: а) держава як суб'єкт діяльності, що потребує концептуального обґрунтування місця та ролі, призначення права, правотворчості, законодавства, влади, державної правової політики в національній правовій системі; б) суспільство в особі різноманітних громадських і самоврядних організацій, соціальних груп і класів, корпоративних об'єднань, окремих індивідів, для яких правова ідеологія набуває ознак самоідентифікації з державою, потенціалом її розвитку, утвердження її як правової, соціальної, демократичної; в) наявність конституційних ідей, цінностей, норм, які потребують належного концептуального оформлення як засобу впливу на великі групи людей з метою формування громадянської та громадської свідомості, правових установок і очікувань як наперед визначених (і передбачуваних) стандартів поведінки; г) правова наступність, основу якої складає врахування дії світових та регіональних (континентальних) тенденцій процесу соціальних змін, набутого досвіду, у тому числі у частині функціонвання європейських типів правової ідеології.

Європейські типи правової ідеології формуються, як свідчить історичний досвід, за ознаками, основними з яких є: а) спроможність до втілення національних інтересів; б) мобілізації/інновації; в) соціальних змін; г) демократії; д) винагороди. Поєднання цих ознак та особливості реалізації утворюють її різновиди. До домінуючих типів відносяться: ліберальний та соціалдемократичний (більшість країн ЄС), консервативний (Велика Британія), ліберально-прогресистський тип правової ідеології (США), модернізаційний (Польща, країни Балтії) [16].

Відповідно до європейського досвіду можна виділити три рівні правової ідеології: а) теоретико-концептуальний рівень, на якому обґрунтовуються цінності, ідеали, пріоритети соціального розвитку, а сама правова ідеологія має поставати внутрішньо несуперечливою теорію; б) нормативно-правовий рівень, основним завданням якого є переведення цілей та завдань соціального розвитку відповідно до вимог закону; в) поведінковий рівень як результат впровадження в масову та індивідуальну правову свідомість основних положень правової ідеології, завдячуючи чому ідеологія спроможна постати гнучким інструментом управління, посилюючи потенціал держави масовою соціальною енергією.

Таким чином, правову ідеологію, зважаючи на її світоглядно-ціннісний, нормативний характер, є підстави розглядати як офіційну ідеологію відповідно до особливостей політичної ідеології партії чи блоку партій, що отримують перемогу на президентських виборах.

Позитивне право має постати засобом забезпечення ефективності правової та політичної ідеології, а значить - й інструментом реалізації ідеологічної функції держави.

Ідеологічна функція держави, будучи обумовленою природою держави та її соціальним призначенням, ментальними, історико-культурними особливостями, способом життя народу, є атрибутивною в діяльності держави й може здійснюватися як явно, так і приховано.

Основними моделями здійснення зазначеної функції держави є ідеократична та маніпулятивна. Якщо перша є домінуючою в країнах Сходу, визначила основоположні засади державного та приватного буття Російської імперії та Радянського Союзу, то друга - маніпулятивна - утвердилась у країнах ЄС, у тому числі в Україні.

Людству відомі два типи ідеології держави: а) духовно-цінносний тип, що притаманний давнім і середньовічним державам, а за умов сьогодення - деяким теократичним державам, в яких визначальною є релігійна ідеологія; б) інструментальний тип ідеології, що отримав поширення практично в усіх країнах Західної Європи. При цьому духовно-цінносний тип ідеології ґрунтується на ідеократичній моделі, тоді як сутності інструментального типу ідеології відповідає маніпулятивна модель, яка не завжди є чітко артикульованою, характеризується витонченими прийомами пропагандистсього впливу.

Відповідно, реалізація ідеологічної функції державами обумовлюється як історико-культурними умовами, звичаями і традиціями народу, так і, передусім, ідеологічними системами (ціннісно-духовною та інструментальною) і моделями - ідеократичною та маніпулятивною.

Правова ідеологія, маючи самодостатню сутність, статус та функції, призначення в державі та суспільстві, має розглядатися в її класичному розумінні, некласичному (позиціонування суб'єкта правової діяльності) та постнекласичному (формування правового простру). Тоді як сучасний її стан можна охарактеризувати як такий, що «завис» між демократією, що тільки утверджується в України, й тоталітаризмом, що продовжує тяжіти над свідомістю кожного громадянина суверенної України.

При цьому утвердження та розвиток правової ідеології доцільно здійснювати, на наш погляд, виходячи з таких принципів як відправних положень: а) позитивістського, тобто нормативно-правового, обґрунтування природних прав людини в їх підпорядкуванні ідеям порядку та справедливості, які, за Р. Давидом і К. Жоффре-Спинозі, складають основу права [17]; б) рівності прав та обов'язків всіх суб'єктів політико-правового процесу як соціального фактору - економічних, політичних, культурних, громадянських, громадських, опозиційних тощо; в) розгляду правової ідеології як структурного елементу народовладдя, що сприяє утвердженню єдності гілок влади, поділу останньої на центральну, регіональну та місцеву відповідно до вимог принципу субсидіарності.

Висновки

Ідеологія державотворення - це соціально-філософська категорія для позначення сукупності теоретично обґрунтованих ідей та поглядів на державно-політичне буття, які сприймаються суб'єктом як правильні й потрібні у вирішенні практичних завдань зі створення якісно нової держави.

Правова держава - держава де діють справедливі і шляхетні закони, усі люди рівні перед законом і судом, втілюється принцип верховенства права, забезпечуються права і свободи людини, гарантується принцип недопустимості звуження існуючих прав і свобод людини, та відповідальності влади перед людиною, а реалізація принципу розподілу влади забезпечує гармонізацію державного управління, злагоду в суспільстві та створює умови недопустимості зловживань та повороту до гіршого. Реалізація концепції правової державності неможлива без належного рівня правосвідомості громадян.

Правосвідомість, будучи однією з основних форм суспільної свідомості, котра утворюється з певної сукупності ідеальних форм, що охоплюють і відображають правове буття, суб'єктивних образів системного різноманіття правових відносин (у тому числі правовідносин у сфері державного будівництва), норм права, на підставі яких ці відносини складаються, які (образи) формуються в суспільстві на відповідному етапі його історичного розвитку шляхом накопичення, збереження й перетворення інформації про них, володіє певним державотворчим потенціалом і у своїй цілісності спрямована на процес розбудови держави, розвиток, створення державного організму, виконуючи державотворчу функцію, виступаючи як перетворююча наслідкова складова процесу формування ідеології державотворення.

Список використаної літератури

1. Боброва Н.А. Конституционный строй и конституционализм в России [Монография] /Н.А. Боброва. - М.: 2003. - С. 113.

2. Бутирська Т.О. Державне будівництво як відображення інтелектуального потенціалу країни [Електронний ресурс] / Т.О. Бутирська // Державне будівництво: електронне видання ХарРІ НАДУ. - 2007. - №1. - Ч.2. - Р

3. Бутирська Т.О. Теоретико-методологiчнi засади державотворення Україні:автореф. дис. доктора наук з держ. упр.: спец. 25.00.01 «Теорія та історіядержавного управління» / Т.О. Бутирська. - К.: НАДУ, 2009. - 36 с.

4. Бутирська Т.О. Філософський огляд українського державотворення [Електронний ресурс]/Т.О.Бутирська.-Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua

5. Гавриленко І.М. Соціальний розвиток: Навч. посібник / І.М. Гавриленко, П.В. Мельник, М.П. Недюха. - Ірпінь, Академія ДПС України, 2001. - С. 11 - 113.

6. Генсек Венеціанської комісії: В Україні нехтують правовими нормами, якщо вони є перешкодою для політичних цілей // Дзеркало тижня. - 2007. - 16 - 22 червня. - № 23 (652).

7. Заєць А.П. // Юридична енциклопедія:У 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова ред-кол.) та ін. - Т. 5. П - С. - К.: «Укр.енцикл.»,2003. - С. 680.

8. Ильин И. Наши задачи. - М., 1992. - Т. 1. -C. 332-333

9. Клименко А.И. Взаимосвязь правового и политического сознания в осуществлении идеологической функции государства. Дис. канд.юрид. наук: 12.00.01. - М.: 2005. - С. 17-18.

10. Костенко О.М. Конституція і ідеологія:проблема співвідношення / О.М. Костенко // Конституційні засади державотворення і право творення в Україні: проблеми теорії і практик: До 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України. Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка; Упор. І.О. Кресіна, В.П. Нагребельний, Н.М. Пархоменко. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - С. 87.

11. Костенко О.М. Культура і закон - у протидії злу: [Монографія] - К.: Атака,2008. -С. 184.

12. Коцюба О. Правологія - наука третього тисячоліття, або новітня ідеологія прав, свобод і обов'язків людини / О.Коцюба // Право України. -т2003. - № 8. - С. 100.

13. Краснокутський О.В. Вторинний сутнісний структурний аспект ідеології державотворення / О.В. Краснокутський // Ґілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. - К.: ВІР УАН, 2012. - Вип.62 (№7). - С.403-410.

14. Мала енциклопедія етнодержавознавства - К., 1996. - С. 753

15. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н.И. Матузов. - Саратов: 1999. - С. 25.

16. Медведчук В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення. - К., 1997. - С. 12

17. Механізм держави // Сучасна правова енциклопедія / [Зайчук О.В.,Копиленко О.Л., Оніщенко Н.М. та ін.]; за заг. ред. О.В. Зайчука; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - С.173-174.

18. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи [Монография] / М.І. Михальченко. - Дрогобич:2004. - С. 21.

19. Мофа С.О. Національна самосвідомість як чинник державотворення: автореф. дис. канд. філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / С.О. Мофа; Запорізький держ. ун-т. - Запоріжжя, 2004. - 15с.

20. Недюха М.П. Світоглядно-теоретичні засади правової ідеології / М.П. Недюха // Віче. - 2009. - № 21 (258). - С. 29.

21. Недюха М.П. Світоглядно-теоретичні засади правової ідеології / М.П. Недюха // Віче. -2009. - № 21 (258). - С. 27 - 30.

22. Плешко М.В. Ідеї народоправства в генетиці процесу українського державотворення / М.В. Плешко // Гуманітарні студії, 2010. - Вип.7. - С.178-185.

23. Рыбаков Б.А. Из истории культуры Древней Руси. Исследования и заметки / Б.А. Рыбаков. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - С. 4 - 16;

24. Сазонов В.И. Идеология как важнейшая составляющая политической и правовой системы Российского государства / В.И. Сазонов //Ученые записки / Волгогр. Ин-т экономики, социологии и права. - 2000. - Вып.1. - С. 15 - 22;

25. Сафронов В.В. Правосознание гражданина /В.В. Сафронов. Автореф. дис. канд. юрид. наук. -Красноярск: 2004; Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 2-е изд.,перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.

26. Семенов В.М. Регіональні особливості державотворення в Укаїні: автореф.дис. канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / В.М. Семенов. - Х.: НАДУ, 2009. - 19 с.

27. Семенов В.М. Сучасні аспекти змістовного наповнення категорії «державотворення» / В.М. Семенов // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. -Вип.1 (20). - С.128-133.

28. Сиротин А.С. Юридическая практика как фактор утверждения правовой идеологии. Вопросы теории и практики: [Монография] /А.С. Сиротин. - М.: МГИУ, 2009. - 169 с.

29. Соловьев В. Сочинения: В 2 т. - М., 1989. - Т. 2. - С. 219

30. Франкл С. Человек в поисках смысла /С. Франкл. - М.: Прогресс, 1990. - С. 62.

31. Франко І. Літературно-критичні статті. - К., 1950. - С 92

Размещено на Allbest.ru