Вибори до херсонського міського самоврядування у 1913 р.

Размещено на http://allbest.ru

Вибори до херсонського міського самоврядування у 1913 р.

Головним завданням сучасного українського державотворення є радикальна зміна системи державного управління, що потребує проведення широкомасштабних реформ, основна мета яких полягає у перетворенні існуючої адміністративної системи в один із визначальних чинників прискорення соціально-економічного розвитку регіонів. Українське суспільство, забезпечуючи ефективну організацію виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях управління та формуючи сучасну систему місцевого самоврядування, не може не враховувати як новітній світовий досвід державотворення, так і історичний, що дає змогу вивчати та аналізувати процес становлення Української держави. Управлінські відносини минулих епох не зникають безслідно, вони продовжують функціонувати в нових суспільних відносинах як успадковані культура та технологія управління, свідомість людей, суб'єктивні права та обов'язки, законність, існуючий правовий порядок тощо.

Дореволюційна історіографія з проблеми міського самоврядування досить чисельна, незважаючи на те, що низка праць має публіцистичний характер, більшість із них містить широкий матеріал правових норм, основних положень «Жалуваної Грамоти» 1785 р., Міських Положень 1870 та 1892 рр. і практичної роботи органів самоврядування. У радянській історіографії в окремих роботах надавалася загальна характеристика роботи органів міського самоврядування без ґрунтовного аналізу використання різних форм міської власності окремих регіонів чи міст. Це зумовлювалось упередженим негативним ставленням до буржуазного самоврядування в цілому і до його господарської діяльності зокрема.

У зв'язку з відродженням національного суверенітету, розбудовою незалежної держави і проведенням широкого спектру реформ в Україні 1990-х рр. активізувалися наукові пошуки та переосмислення історичного потенціалу українського державотворення, у тому числі й багатого історичного досвіду місцевого (міського) самоврядування.

Однак, не дивлячись на багатство та розмаїття досліджень на тематику діяльності міського самоврядування до сьогодні майже не розглядалися питання: організації та проведення виборів; передвиборчої агітації; відношення виборців до кандидатів у гласні та інші.

Відтак, метою цього дослідження є спроба виявлення особливостей проведення виборів, позитивних та негативних сторін означеного процесу, відношення виборців до власних кандидатів у міські депутати на конкретному історичному прикладі. Цікавість до херсонських виборів 1913 р. викликана тим, що вони розтягнулися майже на рік і мали гучний резонанс не тільки в південноукраїнському регіоні, а і на загальнодержавному рівні.

На початку 1913 р. в Херсоні розпочалась кампанія з виборів до органів міського самоврядування. Попередній склад Міської Думи не зміг вразити населення позитивним відношенням до роботи, оскільки із всього складу місцевого уряду можна було нарахувати лише десяток гласних, які могли і хотіли працювати (і це при тому, що саме ці 10 осіб брали участь у діяльності 12 міських комісій). самоврядування кандидат виборець херсон

Серед негативних факторів у роботі попереднього складу Думи відмічались такі: діяльність без чітко сформованого плану дій; збільшення дефіциту міського бюджету за рахунок витрачання коштів із прибутків, яких не існує; гласні не раціонально вели господарство, а тому незадовільним був благоустрій; зокрема не завершено будівництво каналізаційної системи та не переобладнано базари [2, 3].

Відтак, виборам приділялась особлива увага, оскільки на новий склад Міської Думи покладалось багато сподівань. Необхідно було завершити благоустрій порту (для цього були потрібні 4 млн. руб.), переоблаштувати базари, площі та вулиці, завершити процес проведення каналізації та багато інших питань. В цілому міське населення покладало багато сподівань на плідну діяльність самоврядування і завершення багатьох важливих проектів для Херсона, а для чого потребувався компетентний склад Думи [3, 3].

Місту передбачали велике майбутнє із розвинутим господарством, а діячів для цього за минулі роки було мало. З моменту поширення Міського Положення 1870 р., до 1913 р. в Думі вдалось створити лише ядро працівників самоврядування, тому місцева інтелігенція бажала, за рахунок нових виборів, збільшити кількість працьовитих «муніципалів» і тому проводила необхідну агітацію. Хоча на передвиборчих зібраннях помітне було недоброзичливе ставлення міських мешканців до кандидатів у гласні з вищою та спеціальною освітою. Інтелігенції таке відношення взагалі було незрозумілим, оскільки для багатьох питань ведення міського самоврядування необхідні були спеціалісти, а більшість міщан їх просто не розуміла. Різними промовами міських жителів закликали уважніше ставитися до освічених людей, оскільки за ними було майбутнє міста, але більшість населення залишалось несприйнятливою до слів інтелігенції [4, 3].

Один з міських мешканців, який називав себе «Сторонній», не погоджувався з тим, що виникла нагальна необхідність обирати в Думу освічених людей, оскільки у попередньому складі інтелігенції було майже половина, а інша половина складалась із осіб вільних професій. Для вирішення питань, які потребували спеціального вивчення запрошувались інженери, медики та інші професори. І не дивлячись на те, що склад Думи був інтелігентним, саме вони і винні в тому, що міське господарство залишається у занедбаному стані, адже більше часу проводили за балачками, а не за реальними справами. Підсумовуючи свою доповідь, «Сторонній» прийшов до висновку, що найкращими гласними для Херсону будуть підприємці [6, 3].

Кандидати в гласні Міської Думи мали власну точку зору на задачі діяльності самоврядування на майбутній строк (1913 - 1917 рр.). Так, Г Федоров вважав найголовнішими питання, пов'язані з міською земельною власністю, водопостачанням, відкриттям нових шкіл та електричним освітленням [5, 3]. З приводу каналізації він розходився у поглядах з іншим кандидатом - О. Бєгуном і вважав, що, перед тим як завершити проведення каналізації, необхідно в першу чергу потурбуватися про загальну міську санітарію [2, 3].

Всіх тогочасних кандидатів у гласні можна умовно поділити на три групи: прогресивні (брали участь у роботі попередніх скликань Міської Думи), праві (відомі власними громадськими справами) та «вибіркові» (не відомі міській громадськості, але такі, які заслуговували на увагу). На жаль, херсонських виборців не задовольняла жодна група. Перші, тому що готові були піти на компроміси з будь-ким, заради задоволення власних потреб. Інші, оскільки на них не можна було сподіватися, а треті - не розробили власний план дій.

Херсонський житель А. Камаський радив усім на виборах дотримуватись принципу працездатності кандидатів у гласні. На його думку, найкраще було обрати до нового складу Думи «ядро старої» та доповнити їх новими працездатними гласними, які б дійсно працювали на користь міста [8, 3]. Інший міський житель - Г Пачоський рекомендував виборцям підтримувати кандидатури Н. Соколова та родину Тропіних, оскільки вони є відомими меценатами та побудували за власний кошт лікарню, родину Вадонів оскільки вони великі землевласники та раціональні господарі, а отже, з користю будуть працювати заради міста [9, 3].

Нові вибори гласних Міської Думи були призначені на 15 січня 1913 р. (всього кандидатів у гласні нараховувалося 526), що стало або помилкою, або спеціально спланованим актом на користь зацікавлених осіб, оскільки, згідно Міського Положення 1892 р., річний бюджет міста мав бути сформований у листопаді та затверджений до 1 січня нового року, а херсонський бюджет не був своєчасно затверджений і це питання вирішили перенести на засідання 23 січня 1913 р. [10, 3]. Відтак, виникло цілком закономірне питання, який склад Міської Думи буде затверджувати бюджет: старий або вже новий? Як з'ясувалось, прав на затвердження бюджету не було ні у попереднього складу (до 23 січня він втрачав права), ні в майбутнього (оскільки новий склад ще не набирав правоздатності). В старому складі Міська Дума все ж таки зібралась 23 січня 1913 р. [16, 4], але річного бюджету затверджено не було. Він був затверджений лише на засіданні міського самоврядування 12 березня 1913 р. у сумі 933031 руб. 48 коп. [17, 4].

Можна припустити, що питання міського бюджету було одним із виявів виборчих технологій, відкриваючи можливість маніпулювання свідомістю виборців, щоб залишити при владі попередній склад гласних, оскільки вони були краще знайомі з господарством, а новий склад самоврядування міг заплутатися в бюджетних справах і наробити помилок.

15 січня 1913 р. о 10 ранку жителі Херсону прийшли до будинку Міських зборів для виборів. Список виборців складався із доволі відомих працівників земства та міста, підприємців та домовласників, меценатів та інтелігенції. Слід також відзначити, що до списку кандидатів у гласні Міської Думи увійшло багато молодих людей [11, 3]. І хоч проведення виборів ледве не було зіпсовано сваркою між прибічниками різних кандидатів («марченків- цями» та «блажківцями») в першому турі було обрали 12 осіб [12, 3]. В іншій групі чимало кандидатів відмовились взяти участь у виборах і лише загальними проханнями вдалося вмовити 15 осіб. У третій групі погодились взяти участь лише 7 кандидатів [13, 3]. Під кінець виборів міський голова Н. Блажков відмовився виставляти свою кандидатуру у гласні нової Думи [14, 3] та приголомшив присутніх тим, що буде і надалі виконувати обов'язки міського голови, якщо склад Думи залишиться попереднім, а обиратись у мери з новим скликанням не ризикне [15, 3]. Таким чином, вибори почалися та завершилися скандалом. У провину всім ставилась принциповість сторін і неможливість знайти порозуміння. Результатом всього стала недовіра до майбутньої спільної роботи.

Після цього група міських мешканців утворила власну партію під назвою «Раціональне міське господарство», на чолі якої став доктор Вітвицький. Її метою стало проведення до Міської Думи осіб, на яких можна було покластися і які б могли створити дійсно раціональне міське господарство [18, 3]. Ця група херсонців подала скаргу цивільному губернатору про некоректність проведення виборів і просила визнати їх недійсними, розглянувши відповідне питання на спеціальному засіданні губернського у земських і міських справ присутствія [19, 3].

Херсонська громадськість вважала проведення виборів неправомірними за таких причин: не були опубліковані списки кандидатів у «Херсонських губернських відомостях» за місяць до виборів (тобто, 15 грудня 1912 р.), а лише 17 грудня, що було порушенням чинного законодавства [20, 3]; на виборах були присутні зацікавлені особи, які вчинили скандал та силоміць нав'язували іншим певні кандидатури; у приміщенні міських зборів знаходились особи у нетверезому стані і під впливом алкогольних напоїв вчиняли тиск на волю виборців; відбувся підлог голосів (оскільки виборців було лише 218, а бюлетенів нарахували 222) [21, 3]. Щоправда, Херсон у 1913 р. був не єдиним містом, де мав місце скандал на виборах. Так, під час підрахунків голосів в Одесі було, наприклад, встановлено факт підміни 200 бюлетенів культурно-господарського блоку до самоврядування на чорносотенні. Бюлетені з іменами прогресивних кандидатів згодом знайшли в урнах Міської Управи [22, 3].

Результати засідання губернського у земських і міських справ присутствія не змусили себе довго чекати і вже на початку березня 1913 р. результати херсонських виборів до Міської Думи були скасовані [23, 3]. Після недовгих дебатів нові вибори були призначені на 26 квітня 1913 р., якщо ж повний склад Міської Думи знову не буде обраний, третій етап мав відбутися 30 квітня 1912 р. [24, 3]

Представники партії «Раціональне міське господарство» запропонували перед новими виборами поділити місто на декілька дільниць, щоб від кожного району були обрані власні представники в Міську Думу [25, 3]. Ця система могла спрацювати за умови масовості виборців, а цим Херсон похвалитися не міг. Якщо прийняти до уваги, що на херсонських виборах з 1870 до 1909 рр. взяли участь у середньому від 205 до 500 осіб (враховуючи, що кількість мешканців 1870 р. була близько 50 тис. (0,82 % виборців)), 1909 р. - 68 тис. (0,6 % виборців), а 1913 р. - 70 тис. (0,3 % виборців), виходить, що активність городян у виборах скоротилася на 0,52 % за 42 роки [1, 36-84; 7, 147-149]). Отже, ділити місто на окремі виборчі дільниці не мало сенсу. Тим більше перед новими виборами серед мешканців зовсім не помічалося морального піднесення. Цю обставину можна пояснити тим, що виборці не довіряли будь кому з кандидатів. Перед новими виборами ідеї різних сторін помітно один від одного не відрізнялися, але негативним фактором було їх протистояння, що могло погано вплинути на процес проведення виборів. Домовитися напередодні виборів представникам різних угрупувань так і не вдалося [26, 3].

Нові вибори відбулися, як і планувалося, 26 квітня 1913 р., й, як можна було очікувати, в результаті особистої неприязні кандидатів, багато гласних категорично відмовились балотуватись на них. Загальними результатами виборів (за майже повної відсутності агітації) була задоволена лише група «прогресивних» кандидатів [27, 3]. За оцінками громадськості в Міську Думу були обрані працьовиті та дієздатні кандидати, які могли легко перетворити Херсон на одне з найрозвиненіших міст Півдня України.

Міська Дума у новому складі неквапливо розпочала свою роботу 3 червня 1913 р. з розгляду питань розвитку порту та благоустрою, хоча з невеличким інцидентом між Н. Блажковим та Ф. Аршавським [28, 4]. Залишалося обрати міського голову. На спеціальній нараді з цього приводу до порозуміння справа не дійшла. Найбільш вірогідним кандидатом на посаду мера визнавався Н. Соколов. Єдиним серйозним конкурентом був Н. Блажков. Вибори міського голови призначили на 21 червня 1913 р., але згодом були відкладені до серпня 1913 р. з таким поясненням «Навіщо нам поспішати? Жили собі добре при старому міському голові, от і надалі так жити і будемо. Буде у нас все. Почекаємо» [29, 3]. У кінці серпня 1913 р. вибори міського голови відбулись за присутності 28 гласних. Найбільше голосів набрали Е. Яковенко - 15 та Н. Блажков - 13. Був також намічений план міського розвитку на майбутні 4 роки [30, 3].

Таким чином, «трагікомедію» з виборами до Міської Думи, яка відбувалася більше 7 місяців (хоча для цього потрібно було значно менше часу), можна пояснити такими факторами.

По-перше, активність виборців була на досить низькому рівні, причому більшість апатично відносилась до результатів виборів, тоді як меншість (0,01 %) внутрішньо усвідомлювала необхідність раціональної роботи міського самоврядування, від чого залежав добробут міста.

По-друге, міські жителі з недовірою відносилися до ідей, які пропагували кандидати в гласні й тому підтримували лише окремих діячів, що зумовило назви різних партій: «марченківці», «блажківці» тощо.

По-третє, контингент виборців був поділений на декілька частин, що мали вороже один до іншого ставлення.

По-четверте, свідомість виборців знаходилась у рамках позиції, що добробут міста залежить лише від роботи діячів самоврядування, а від них вимагається лише прийти на вибори і проголосувати, тобто не відбулось внутрішнього усвідомлення, що добробут міста залежить саме від міських мешканців. По-п'яте, діячі міського самоврядування, здебільшого, працювали на власну, ніж на користь громадськості.

Джерела

1. Горловский Д.Н. Итоги двадцатипятилетия Херсонского самоуправления. Краткий историко-экономический очерк города Херсона. -- Херсон, 1896.

2. Бегун О.Н. К выборам в городскую думу. Анкета о думе // Юг. -- № 863.

3. Яичков К.М. К выборам в городскую думу. Анкета о думе // Юг. -- № 864.

4. Зебе. К выборам в городскую думу. Анкета о думе // Юг. -- № 865.

5. Федоров Г.В. К выборам в городскую думу. Анкета о думе // Юг. - № 866.

6. Сторонний. К выборам в городскую думу. Анкета о думе // Юг. -- № 867.

7. Цибуленко Л.О. Органи самоврядування Одеси, Миколаєва, Херсона у розбудові муніципальної земельної та виробничої власності в кінці XIX -- на початку XX ст. -- Херсон, 2003.

8. Камаский А. К выборам в городскую думу. Итоги и перспективы // Юг. -- № 869.

9. Пачоський Г. К выборам в городскую думу //Юг. -- № 870.

10. Федоров Г.В. К выборам в городскую думу. Состав новой думы //Юг. -- № 871.

11. Список кандидатов в городскую думу // Юг. -- № 872.

12. Выборы в городскую думу // Юг. -- № 873.

13. Выборы гласных // Юг. -- № 878.

14. О выборах // Юг. -- № 879.

15. Не постоянный. Н.И. Блажков и выборы городского головы // Юг. -- № 883.

16. Городская дума (заседание 23 января) // Юг. -- № 886.

17. Городская дума (заседание 12 марта) // Юг. -- № 920.

18. Вокруг городских выборов // Юг. -- № 921.

19. Вокруг городских выборов // Юг. -- № 923.

20. Вокруг городских выборов // Юг. -- № 926.

21. Вокруг городских выборов // Юг. -- № 929.

22. Одесские муниципалы // Юг. -- № 939.

23. Отмена выборов // Юг. -- № 948.

24. К выборам в городскую думу // Юг. -- № 953.

25. Сегодня выборы. Список кандидатов // Юг. -- № 954.

26. Новая дума // Юг. -- № 964.

27. Вокруг новой думы // Юг. -- № 965.

28. Городская дума (заседание 3 июня) // Юг. -- № 967.

29. Я-ль. Вокруг да около // Юг. -- № 1007.

30. К выборам городского головы // Юг. -- № 1049.

Анотація

Вибори до херсонського міського самоврядування у 1913 р. О.В. Черемісін

У статті розглядаються питання організації та проведення виборів у Херсоні в 1913 р. Характеризуються позитивні та негативні сторони процесу, відношення виборців до власних кандидатів у гласні на конкретному прикладі. Зроблені висновки про проведення виборів на повсякденному рівні. Ключові слова: Південна Україна, міське самоврядування, міські вибори.

Размещено на Allbest.ru