Теоретичні та практичні аспекти впровадження політики щодо захисту прав людини на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський державний технологічний університет

Кафедра економіки та державного управління

Теоретичні та практичні аспекти впровадження політики щодо захисту прав людини на підприємстві

О.А. Білик, к. і. н., доцент

Анотація

В статті розглядаються питання пов'язані з розробленням та впровадженням політики в сфері захисту людини підприємствами. Наголошено на існуванні позитивного та негативного впливу компаній на права окремих осіб, груп та спільнот. Висвітлено основні міжнародні документи та стандарти в сфері захисту прав людини бізнесом. Розглянуто сильні та слабкі сторони Рамкової концепції ООН «Захист, дотримання та засоби правового захисту». Розглянуто основні типи участі компанії в несприятливому впливі на права людини. Наведено та деталізовано основні кроки з усвідомлення і уникнення ризиків порушення прав людини підприємством. Висвітлено позитивні наслідки для бізнесу при застосуванні принципів та політики в сфері захисту прав людини. Наведено особливості вироблення політики в сфері захисту прав людини на прикладі низки компаній.

Ключові слова: етика бізнесу, захист прав людини, міжнародні стандарти, керівні принципи ООН, політика

Постановка проблеми. Права людини є базовими, тобто на них має право кожен від народження. Як правило, їх поділяють на дві категорії: перша - стосується громадянських та політичних прав, включаючи право на життя та свободу, свободу самовираження та рівність перед законом; друга - охоплює соціальні, економічні та культурні права, включаючи право на працю, їжу, максимально досяжний рівень здоров'я, освіту та право на соціальний захист. Завжди в процесі економічного та соціального розвитку країни питання захисту та забезпечення прав людини стають пріоритетними, як в політиці державних, так і приватних інститутів.

Вже давно визнано, що підприємницька діяльність може здійснювати значний вплив на права людини. Це відбувається в результаті того, що комерційні підприємства (особливо транснаціональні корпорації) набувають все більшої ваги та впливу в світовій економіці. Дослідження організації Amnesty International [1] показали, що компанії здатні негативно впливати на права окремих осіб та великих груп людей, який торкається діяльність корпорацій. Дослідники стверджують, що «не дивлячись на ризик заподіяння істотної шкоди, як на національному, так і міжнародному рівні практично відсутні дієві механізми які здатні запобігати порушення прав людини юридичними особами або притягати порушників до відповідальності» [1].

Практичний досвід свідчить, що навіть компанії з відомими брендами не завжди чітко дотримуються законодавства щодо захисту прав людини в трудовій сфері, пов'язаного з експлуатацією дитячої праці, неспіввимірним рівнем заробітної плати та низьким рівнем соціального захисту. Зрозуміло, що будь-який скандал, який виникає навколо імені відомої компанії, здатний суттєво вплинути на зниження її ділової репутації. Наприклад, компанію «Nestlй» звинувачують у використанні дитячої праці, оскільки при виробництві шоколаду найчастіше використовується саме дитяча праця [2].

Хоча в той же час, з іншого боку, саме компанія «Nestlй» - перша з крупних міжнародних ТНК випустила детальний звіт («Білу книгу») з питань дотримання прав людини [3]. Подібна ситуація виникла і з компанією Philip Morris International, Inc. (PMI), яка закупає тютюн у постачальників та виробників в 30 країнах світу. В багатьох з них до цього часу гостро стоїть проблема експлуатації праці дітей, зайнятих в сфері вирощування цієї сільськогосподарської культури. Керівництво компанії визнає, що дану проблему досить складно вирішити, тому що в таких країнах діти змушені працювати через бідність. Крім цього в цих регіонах також існують давні культурні традиції, які схвалюють використання дитячої праці. Але при цьому, реалізуючи свою соціальну відповідальність, компанія дотримується політики незастосування дитячої та примусової праці. «PMI» вводить Кодекс сільськогосподарської практики, який доповнює існуючі правила та політики компанії та включає в себе додаткові навчальні програми для спеціалістів зі збору тютюну та постачальників, фермерів та їх персоналу, передбачає контроль зусиль з вирішення проблем захисту прав людини [4].

Можна стверджувати, що поважне ставлення або нехтування правами людини - це основна капіталу або клімату компанії, сталості її розвитку. Саме тому компанії для покращення репутації повинні до управління корпоративними ризиками додати сферу захисту та реалізації прав та свобод людини, не обмежуючись при цьому сферою трудових інтересів. Як стверджує головна посадова особа компанії Unilever П. Полман: «Бізнес може процвітати тільки в суспільстві, в якому поважають та дотримуються права людини. Люди є нашим найбільшим активом, та розширення можливостей для співробітників та партнерів, які задіяні у всьому ланцюгу постачання Unilever, не просто «вірне рішення» - такий підхід забезпечує стале майбутнє нашого бізнесу… Просто дотримуватися прав людини для бізнесу вже не достатньо. Щоб гарантувати дійсно успішне виконання зобов'язань, наша роль повинна бути набагато більш активною» [5].

Отже, захист прав людини повинен виступати пріоритетом для успішних компаній, які позиціонують себе як соціально відповідальні суб'єкти. В зв'язку з цим підприємствам необхідно більшу увагу приділити розробленню та впровадженню політики в сфері захисту прав людини.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Фундаментальні права людини знаходять своє відображення в низці міжнародних документів, які розроблені під егідою ООН. Зокрема, Всезагальна декларація прав людини, представляє собою рамковий міжнародний кодекс в області прав людини. На підставі цього документа здійснювалася розробка інших міжнародних угод - Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права і Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. ООН визнала, що діяльність комерційних підприємств може здійснити негативний вплив на права людини. В 2005 році було затверджено мандат стосовно бізнесу і прав людини. Спеціальним представником з питань щодо прав людини було призначено професора Дж. Руггі, який взяв участь у розроблені Рамкової концепції щодо «захисту, дотримання та засобів правового захисту».

В даному документі (2008) викладено зобов'язання та відповідальність держави і бізнесу для вирішення проблеми порушення прав людини, пов'язаних з бізнесом. В 2011 році розроблено та затверджено Керівні принципи, які пояснюють як державам та підприємствам необхідно застосовувати рамки ООН. В основу Рамкової концепції «захисту, дотримання та засобів правового захисту» покладено три вихідних передумови: по-перше, держави зобов'язані забезпечувати захист від порушень прав людини третіми сторонами, зокрема підприємствами, шляхом належної політики, нормативного регулювання та судового вирішення спорів; по-друге корпорації зобов'язані дотримуватися прав людини; по-третє, існує потреба в розширенні доступу жертв порушень до ефективних засобів судового та позасудового правового захисту [6].

Треба відмітити, що Рамкова концепція ООН та Керівні принципи мають сильні та слабкі сторони. Основною перевагою є те, що вони представляють найбільш авторитетну та міжнародно визнану базу стосовно бізнесу та прав людини, оскільки вони підтримуються урядами держав-членів ООН та базуються на тривалих консультаціях з великою кількістю зацікавлених сторін протягом шести років. Керівні принципи роз'яснюють норми корпоративної поведінки, виконання яких очікується від компаній і які були підтримані багатьма промисловими та бізнес-асоціаціями. Керівні принципи чітко пояснюють, що підприємства несуть відповідальність щодо усунення впливу на права людини, який відбувається внаслідок їх власної діяльності або в результаті їх ділових відносин з іншими суб'єктами, в тому числі в виробничо-збутових ланцюгах. До основних недоліків зазначених документів може віднести такі. По-перше, вони не створюють нових міжнародних правових зобов'язань для компаній, які б мали законну силу та не супроводжуються механізмом розгляду скарг, який би жертви порушень прав людини, пов'язані з бізнесом, могли б використовувати як засоби правового захисту. По-друге, Керівні принципи не містять прямого посилання на повне зведення законів та норм стосовно прав людини, які є важливими для оцінки відповідальності корпорацій за дотримання прав людини. Зазначимо, що на сьогодні цей стандарт не отримав у вітчизняній практиці широкого розповсюдження, з точки зору його розуміння та свідомого застосування.

Мета статті. Основною метою дослідження є висвітлення теоретичних і практичних аспектів розроблення та впровадження політики щодо захисту прав людини підприємством.

Основні результати дослідження. Оскільки підприємства можуть здійснювати несприятливий впив на права людини, як в рамках своєї власної діяльності, так і внаслідок ділових відносин зі своїми контрагентами, тому зобов'язання дотримуватися прав людини вимагає від суб'єктів господарювання попереджувати, пом'якшувати та усувати наслідки такого впливу протягом всього ланцюга створення вартості продукту. На рис. 1. представлено огляд типів участі компанії в несприятливому впливі на права людини.

Компанія здійснює порушення прав людини, коли вона є головною діючою особою в порушенні, тобто безпосередньо здійснює порушення, шляхом своєї діяльності, або бездіяльності. Порушення прав можуть бути як по відношенню до персоналу підприємства, так і громади в цілому (наприклад, небезпечні умови праці, забруднення питної води тощо).

Рис. 1. Типи участі компанії в несприятливому впливі на права людини [7]

Бізнес-структура є такою, що сприяє здійсненню несприятливого впливу на права людини, якщо її дія або бездіяльність мають вирішальне значення у здійсненні або інтенсивному порушенні третьою стороною, тобто коли вона робить можливим, заохочує, поглиблює або сприяє третій стороні у здійсненні негативного впливу на права людини. Компанія може сприяти здійсненню несприятливого впливу спільно з третьою стороною або за допомогою третьої сторони (наприклад, надання послуг підприємству, на якому використовується дитяча праця; розповсюдження неякісної продукції тощо).

Підприємство також може не здійснювати і не сприяти зазначеному впливу, але вплив, тим не менш, безпосередньо пов'язаний з його діяльністю, продукцією або послугами через ділові відносини (наприклад, надання фінансових позичок підприємству, яке здійснює свою підприємницьку діяльність порушуючи правові норми) [7].

Оскільки дія, яка очікується від компанії, що пов'язана з порушенням прав людини, залежить від сценарію відповідальності, першим кроком в оцінці є спроба визначити цей сценарій для певної компанії, тобто визначити чи компанія здійснює, сприяє здійсненню або безпосередньо пов'язана з негативним впливом на права людини.

Зрозуміло, що методи, за допомогою яких підприємство може виконувати свої зобов'язання в сфері прав людини залежить від низки факторів: розміру підприємства, масштабів виробничо-господарської діяльності, тяжкості наслідків несприятливого впливу. Але політика в сфері відповідальності за дотримання прав людини повинна бути інтегрована в загальну політику будь-якого підприємства з урахуванням специфіки його функціонування. Тема прав людини повинна піднятися на стратегічний рівень управління, а формалізація і затвердження політики буде індикатором того, що процес становиться частиною загальної системи управління. В вітчизняній практиці тема прав людини тим чи іншим чином виникає і в екологічній політиці, і в політиці в сфері якості продукції, кадровій політиці, трудових відносин тощо. Але з метою зниження ризиків в сфері захисту прав людини, необхідним є створення та затвердження самостійної корпоративної політики в цьому напряму. Зокрема, бізнес-структура повинна закріпити програмне зобов'язання виконувати свої обов'язки з дотримання прав людини; розробити процедуру забезпечення необхідної турботи про права людини з метою виявлення, попередження, пом'якшення наслідків та надання звітності про те, яким чином вони усувають вплив, який вони здійснюють на права людини; а також, процедури, які дозволяють відшкодувати збитки, пов'язані з будь-якими видами несприятливого впливу на права людини.

Перш за все, підприємство повинно декларувати політичний курс, який би чітко окреслював зобов'язання компанії дотримуватися прав людини та містив напрями і конкретні заходи щодо дотримання цих зобов'язань. Розроблення політики необхідно здійснювати з урахуванням власного та зовнішнього досвіду роботи, в умовах схвалення її вищим керівництвом та прийняття всіма співробітниками, бізнес-партнерами та іншими зацікавленими особами. Політика в сфері захисту людини повинна бути відображена у відповідних робочих політиках та процедурах.

Перед розробкою політики в сфері захисту прав людини необхідно ретельно ознайомитися з міжнародними правовими актами, а також національним законодавством, зокрема Всезагальною декларацією прав людини; Міжнародним пактом про громадянські та політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.

Організація Business Leaders Initiative on Human Rights розробила матрицю з прав людини, яка враховує зазначені вище угоди. Зазначена матриця виділяє наступні категорії:

А. Загальні зобов'язання.

B. Право на рівні можливості та відсутність дискримінації.

C. Право на особисту безпеку.

D. Трудові права.

E. Права, пов'язані з національним суверенітетом.

F. Права, пов'язані з зобов'язанням компаній щодо забезпечення захисту прав споживачів.

G. Права, пов'язані з зобов'язанням компаній в області захисту оточуючого середовища.

H. Загальні положення щодо впровадження [8].

Виробляючи політику компанії в сфері захисту прав людини, необхідно мати на увазі, що бачення керівництва компанії може бути недостатньо. Необхідно провести консультації з ключовими зацікавленими особами, щоб визначити їх потреби та очікування.

Основною зацікавленою стороною є працівники, захист прав яких можуть здійснювати у таких напрямах, як: відмова від використання дитячої праці, примусової праці, впровадження програм для молоді, надання рівних можливостей, чіткі та зрозумілі критерії оплати праці, розвиток персоналу, удосконалення системи мотивації працівників, розвиток корпоративних соціальних програм, створення соціально-побутових та виробничих умов, які відповідають передовим нормам, розвиток корпоративної культури, забезпечення соціальної стабільності та сприятливого морально-психологічного клімату в трудових колективах тощо.

Формулювання в документах, які відображають корпоративну політику в сфері прав людини, не повторюють дослівно перелік з міжнародних нормативних актів, а відображають те, що дійсно важливо та необхідно для компанії, те, що вона готова робити вже зараз.

При виробленні політики в цій сфері корисно враховувати інтереси та очікування тих осіб, які можливо будуть співробітниками компанії в майбутньому. Відповідно політика фіксує права, що пов'язані з наймом персоналу. До кола основних зацікавлених сторін також входять постачальники, інші компанії, які працюють на тому ж ринку, місцеве населення та інші.

В таблиці 1 наведено основні позитивні наслідки для бізнесу при застосуванні політики в сфері дотримання та захисту прав людини.

Таблиця 1. Позитивні наслідки для бізнесу при застосуванні принципів та політики в сфері захисту прав людини [9]

Важливим аспектом щодо розробки та корегування зазначеної політики є періодична оцінка фактичних та потенційних впливів діяльності та зв'язків компанії на права людини. До того ж, процес оцінки повинен відбуватися безперервно, враховуючи, що ризики можуть змінюватися під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів бізнес-середовища. Зрозуміло, що такий процес повинен забезпечуватися необхідними ресурсами, в тому числі кадровими, фінансовими, інформаційними, а також гарно налагодженими комунікаціями з тими особами та групами осіб, на яких потенційно може бути здійснений вплив, а також з іншими зацікавленими особами.

Зобов'язання в сфері прав та захисту людини на підприємстві необхідно інтегрувати у внутрішні системи контролю та нагляду. Відстеження результатів роботи повинно базуватися на відповідних якісних та кількісних показниках та враховувати відгуки як внутрішніх, так і зовнішніх зацікавлених сторін, а отримані результати необхідно використовувати для постійного удосконалення. Крім цього, отримані результати необхідно робити відкритими та доступними для громадськості, що вимагає від підприємства складати та публікувати спеціальний звіт про результати роботи, який би розкривав питання щодо дотриманням ним та його контрагентами прав людини.

Зрозуміло, що на підприємстві також необхідно розробити механізм відшкодування збитків в разі виникнення чи здійснення негативного впливу на своїх працівників, громаду та інших осіб чи групу осіб (рис. 2).

Рис 2. Кроки з усвідомлення та уникнення ризиків порушення прав людини підприємством та їх взаємозв'язок [10]

Наприклад, компанія Кока-Кола Хеленік в своїй політиці компанії щодо захисту прав людини виділила такі основні напрями: надання рівних можливостей; забезпечення сприятливого робочого середовища; захист почуття власної гідності працівників на роботі; підтримка балансу між роботою та особистим життям; визнання національних відмінностей; відповідальність перед суспільством. За впровадження даної політики в діяльність компанії несе відповідальність Комісія Ради Директорів з Корпоративної Соціальної відповідальності. А також в компанії створено робочу групу із захисту прав людини, яка має право: відслідковувати виникнення як внутрішніх, так і зовнішніх причин, які можуть перешкоджати реалізації Політики захисту прав людини, та приймати відповідні корегуючі дії; розробляти стратегію, що спрямована на реалізацію зазначеної політики; встановлювати цілі та очікування, проводити моніторинг їх досягнення; ділитися найкращими практиками, як в, так і поза межами компанії тощо [11]. право бізнес політика захист

Компанія «Монсанто» в своїй політиці з прав людини, яка була затверджена в 2006 році, визначає дев'ять елементів, на яких зосереджує свої зусилля: дитяча праця, примусова праця, оплата праці, робочі години, переслідування та насильство, дискримінація, безпека, свобода об'єднань, дотримання законів [12].

Політика в сфері дотримання прав людини Gas Natural Fenosa встановлює зобов'язання компанії відповідно до Етичного кодексу та десятьма принципами Глобального договору Організації Об'єднаних Націй, а основні пункти політики базуються на змісті Міжнародного листа про дотримання прав людини, а також восьми основних конвенцій Міжнародної організації праці. Для визначення політики компанія здійснила аналіз контексту та інституційного права в сфері прав людини в різних країнах, де вона має свої представництва. Розробка аналізу була здійснена на підставі зовнішніх показників, опублікованих релевантними організаціями, і на дослідженні можливості недотримання прав людини, проведеного особами, що мають стосунок до компанії, в різних сферах дій. Для досягнення поставлених політикою завдань щодо захисту прав людини Gas Natural Fenosa здійснює наступне: аналізує основні ризики, які стосуються дотримання прав; визначає та встановлює зобов'язання; розподіляє зобов'язання; навчає працівників компанії; спостерігає та відслідковує дотримання прийнятої політики; виправляє можливі помилки. Зобов'язання з дотримання прав людини охоплюють наступні групи людей: працівники, які працюють в компанії; треті особи, що пов'язані з компанією (клієнти, постачальники, підрядники, оточуюче суспільство) [13].

Висновок. Політика в сфері прав людини в сучасних умовах господарювання можна розглядати як елемент удосконалення системи управління. Для дотримання прав людини на практиці необхідно врахувати велику кількість аспектів при плануванні та реалізації заходів з ключових напрямів корпоративної відповідальності. Важливо, щоб підприємства усвідомили необхідність цілеспрямованої роботи в сфері захисту прав людини та вироблення спеціальної політики, яка б враховувала вплив мікро- та макросередовища підприємства, та дозволила б враховувати правові аспекти на всіх рівнях управління, попереджувати можливі негативні наслідки підприємницької діяльності для окремої людини та групи людей, а також посилювати позитивний вплив.

Список використаних джерел

1. Бизнес и права человека

2. Социальная безответственность: самые нашумевшие истории нарушения прав человека

3. Talking the Human Rights Walk. Nestlй's Experience Assessing Human Rights Impacts in its Business Activities

4. Agricultural Labor Practices Code. Principles & Measurable Standards

5. Политика и подходы компании в области прав человека

6. Руководящие принципы предпринимательской деятельности в аспекте прав человека

7. Как применять Руководящие принципы предпринимательской деятельности в аспекте прав человека ООН для исследования компаний и правозащитной деятельности // Руководство для организаций гражданского общества. - Ноябрь. - 2012.

8. A Guide for Integrating Human Rights into Business Management // Business Leaders Initiative on Human Rights

9. Бизнес и права человека: практическое пособие -- М.: Агентство социальной информации, 2009. -- 160 с.

10. Мій бізнес і права людини. Посібник із прав людини для підприємств малого та середнього бізнесу

11. Політика компанії щодо захисту прав людини

12. Офіційна сторінка Фонда «Монсанто»

13. Политика в области соблюдения прав человека компании Gas Natural Fenosa

Размещено на Allbest.ru