Державна служба фінансового моніторингу України як орган державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна служба фінансового моніторингу України як орган державного управління

Державна служба фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну службу фінансового моніторингу України" від 17 вересня 2014 р. № 455 Держфінмоніторинг України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється з метою реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Держфінмоніторинг України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та іншими нормативно- правовими актами.

Основними завданнями Держфінмоніторингу України є:

- реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування;

- створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму.

Нинішня структура Держфінмоніторингу України представлена на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Організаційна структура Держфінмоніторингу України

Держфінмоніторинг України очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів.

Держфінмоніторинг України відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів та в установленому порядку подає їх Міністрові;

- подає запити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання щодо одержання інформації (у тому числі копій документів, що її підтверджують), необхідної для виконання покладених на неї завдань;

- співпрацює з органами виконавчої влади, іншими державними органами, діяльність яких пов'язана із запобіганням та протидією легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- бере участь у міжнародному співробітництві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- проводить узагальнення стану здійснених державними, органами заходів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму в державі;

- розробляє у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму нормативно-правові акти щодо форм обліку та подання інформації, пов'язаної зі здійсненням фінансового моніторингу, та порядку їх заповнення; фінансовий моніторинг казначейський виконавчий

- проводить аналіз ефективності заходів щодо функціонування системи фінансового моніторингу в державі на підставі інформації, поданої органами державної влади;

- погоджує проекти нормативно-правових актів суб'єктів державного фінансового моніторингу з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також погоджує із суб'єктами державного фінансового моніторингу проекти своїх нормативно-правових актів щодо виконання відповідними суб'єктами первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- забезпечує координацію діяльності державних органів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- забезпечує організацію та координацію роботи з перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів органів державної влади з питань фінансового моніторингу та працівників суб'єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та ін.

Принципово важливо відмітити, що Держфінмоніторинг України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:

- одержувати безоплатно в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, правоохоронних органів, Національного банку України, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, підприємств, установ та організацій інформацію (довідки, копії документів), у т. ч. інформацію, що становить банківську або комерційну таємницю, необхідну для виконання покладених на Держфінмоніторинг України завдань;

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

- у рамках міжнародного співробітництва укладати в установленому законодавством порядку міжнародні договори міжвідомчого характеру з відповідними органами інших держав з питань співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- здійснювати міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних країн у частині обміну інформацією та досвідом, пов'язаними із запобіганням та протидією легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та ін.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215 (із змінами і доповненнями) Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних ресурсів. Структуру центрального апарату Казначейства України зображено на рис. 3.4.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Воно у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та іншими нормативно- правовими актами.

Нині Державна казначейська служба України тісно співпрацює з такими міжнародними організаціями, як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Організація економічного співробітництва і розвитку та Європейський банк реконструкції та розвитку.

Рис. 3.4. Структура Казначейства України

Україна є членом Міжнародної асоціації казначейських служб з 2007 р. Ця асоціація об'єднує представників казначейських служб окремих країн Європи, Африки, Азії, Карибського і Тихоокеанського басейнів та колишнього СРСР (більше 31 країни). Головною метою створення Асоціації є обмін досвідом роботи на багато- та двосторонньому рівнях, а також надання підтримки її членам у впровадженні в національних казначействах нових форм та методів діяльності відповідно до існуючих міжнародних стандартів. Засідання членів асоціації відбуваються систематично. Наприклад, у 2007 р. (Рабат, Марокко), 2008 р. (штаб-квартира МВФ, Вашингтон), 2009 р. (Париж, Франція), 2010 р. (Любляна, Словенія), 2011 р.(Київ, Україна), 2012 р (Хаммамет, Туніс) та ін.

Казначейство України очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр- міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів України.

Відповідно до чинного законодавства Голова Казначейства наділений такими повноваженнями:

- очолює Казначейство, здійснює керівництво його діяльністю, представляє Казначейство у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами;

- вносить на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та розроблені Казначейством проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства;

- вносить на розгляд Міністра фінансів проекти нормативно-правових актів Мінфіну з питань, що належать до компетенції Казначейства;

- в межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в апараті Казначейства Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну;

- звітує перед Міністром фінансів про виконання планів роботи Казначейства та покладених на нього завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Казначейства, його територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

- утворює в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Казначейства і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром фінансів територіальні органи Казначейства як структурні підрозділи апарату Казначейства;

- забезпечує взаємодію Казначейства із структурним підрозділом Мінфіну, визначеним Міністром фінансів, відповідальним за взаємодію з Казначейством;

- затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Казначейства;

- підписує накази Казначейства;

- забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Казначейства;

- приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Казначейство;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Очевидно, що участь Казначейства України в міжнародному співробітництві (у т. ч.. асоціаціях) позитивно впливає на процеси удосконалення системи управління бюджетними ресурсами країни.

Одним із нагальних питань, які потребують вирішення найближчим часом, є приведення в порядок, відповідно до необхідної функціональності Державної казначейської служби України, законодавчо-нормативних актів, що обумовлюють особливості роботи та взаємодію Казначейства України з іншими органами влади. Це надасть можливість остаточно закріпити специфіку роботи Казначейства України, наголосити на його відмінності від інших органів виконавчої влади, яка полягає у поєднанні функцій органу виконавчої влади та системного банку, а також стане підставою для подальшого розвитку, вдосконалення та легітимності його діяльності.

Размещено на Allbest.ru