Поняття та види розшуку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Інститут післядипломної освіти

Правничий факультет

Курсова робота

На тему: «Поняття та види розшуку»

Львів, 2015р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика здійснення розшуку

1.1 Порядок здійснення розшуку підозрюваного

1.2 Види розшуку

Розділ 2. Види слідчих (розшукових) дій

2.1 Гласні слідчі (розшукові) дії

2.2 Негласні розшукові (слідчі) дії

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

На підставі наукового аналізу положень кримінального процесуального законодавства України, наукових джерел, а також матеріалів слідчо-судової практики, в курсовій роботі з'ясовується поняття розшуку, розглядаються окремі проблемні аспекти визначення розшуку. Запропоновано низку доповнень до чинного КПК України, які сприятимуть створенню уніфікованої термінології та сприятимуть єдності правозастосовчого процесу.

Запровадження інституту слідчих (розшукових) дій до вітчизняного кримінального процесуального законодавства обумовило потребу закріплення науково-обгрунтованого механізму реалізації їх результатів у кримінальному процесі й, зокрема, у кримінально-процесуальному доказуванні та удосконалення механізму здійснення слідчих (розшукових) дій.

Розділ 1. Загальна характеристика здійснення розшуку

1.1 Порядок здійснення розшуку підозрюваного

Сучасний стан розвитку правової науки в Україні, як і законодавчої діяльності, залишає бажати кращого. Не є винятком і кримінальне процесуальне право. Незважаючи на те що 2012 р. був прийнятий та набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України [1], він є далеким від досконалості. Одним з актуальних питань кримінально- процесуального права є проблема визначення процесуального положення такого учасника кримінального провадження, як підозрюваний, а також оголошення його в розшук. Ефективність кримінального судочинства взагалі та досудового розслідування зокрема пов'язана зі швидким, повним і неупередженим розслідуванням. Однак коли виникають об'єктивні умови, за яких продовження досудового провадження неможливе, органи досудового слідства виносять постанову про зупинення розслідування. Однією з підстав для зупинення розслідування є переховування підозрюваного від органів слідства та суду. Цей інститут нерозривно пов'язаний з організацією розшуку осіб, які ухиляються від слідства. КПК України 2012 р. вніс деякі зміни до процедури розшуку осіб, стосовно яких розпочато кримінальне провадження, а також до порядку обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - Т. 1. - с. 53. .

Актуальність теми статті зумовлена і тим, що встановлення місця перебування підозрюваного є необхідною умовою для успішного закінчення досудового провадження, а отже, і для відновлення порушених прав потерпілих від злочину осіб. Мета пропонованої наукової статті полягає в аналізі норм КПК України 2012 р., які визначають порядок здійснення розшуку підозрюваного. Перед тим як оголосити розшук підозрюваного, слідчий повинен зібрати докази про вчинення правопорушення цією особою, винести відповідно до ст. 276-279 КПК України стосовно неї повідомлення про підозру, а також зібрати докази, які свідчать про те, що підозрюваний переховується від слідства або місце його перебування невідоме. О. К. Черкасова зазначає: “Про відсутність інформації щодо місця перебування підозрюваного можна говорити і тоді, коли він не з'являється на виклики слідчого, коли перевірено всі відомі місця його можливої появи в даному населеному пункті (квартири знайомих, родичів, морги, лікарні, ІТТ тощо), коли така робота проведена в масштабах області або навіть всієї країни, однак позитивних результатів не отримано” Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - Т. 1. - с. 43..

Доказами ухилення особи від слідства можуть стати: підтвердження про отримання повістки про виклик (у порядку ст. 133 КПК України), постанова про привід підозрюваного та результати її виконання (у порядку ст. 140-143 КПК України), інші докази (довідки з місця роботи або навчання, паспортної служби про зміну реєстрації, отримання закордонного паспорту, закладів охорони здоров'я про можливість знаходження підозрюваного на лікуванні тощо). Згідно зі ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Проаналізувавши положення нового КПК України, можна зазначити таке: за змістом ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним як учасником кримінального судочинства, особа стає в одному з двох випадків:

1) коли їй у порядку, установленому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру;

2) коли особу затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналіз змісту ст. 42, 276-279, 208-211 КПК України щодо підозрюваного, підстав та порядку затримання підозрюваного, підстав та порядку повідомлення особі про підозру дає підстави для висновку про те, що підозрюваний - це особа, якій прокурором або слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру, тобто складено письмове повідомлення про підозру із зазначенням особи підозрюваного, змісту підозри, обставин учинення кримінального правопорушення і його кваліфікації за Законом України “Про кримінальну відповідальність”, і це повідомлення вручено цій особі з роз'ясненням його суті та процесуальних прав підозрюваного. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Закону України “Про кримінальну відповідальність” невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ці дані в Єдиному реєстрі засвідчують, яка особа і коли саме стала у конкретному кримінальному провадженні підозрюваним як учасником кримінального провадження. У ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Водночас, керуючись ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним уважається особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Це означає, що для оголошення розшуку особи їй необхідно вручити письмове повідомлення про підозру, або ж повідомити їй про підозру шляхом надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком. При цьому належним підтвердженням отримання особою повідомлення про підозру є розпис особи про отримання повідомлення, у тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повідомлення, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повідомлення про підозру або ж у разі підтвердження його отримання особою відповідним листом електронної пошти (ст. 136 КПК України).

Слідчий, прокурор виносить постанову про розшук підозрюваного за наявності в сукупності трьох підстав:

а) місцезнаходження підозрюваного невідоме;

б) всі вжиті заходи не дали змоги одержати достовірні дані про його точне місце перебування;

в) складено письмове повідомлення про підозру стосовно розшукуваної особи.

Метою розшуку, який у межах своєї компетенції проводять слідчий і оперативні підрозділи, є встановлення місця перебування підозрюваного і його затримання. Тому одночасно з оголошенням розшуку підозрюваного має бути винесена слідчим суддею ухвала про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його етапування до міс- ця досудового розслідування. Після виявлення і затримання підозрюваного, доставки його до місця проведення досудового розслідування та відновлення останнього, якщо воно зупинялося, запобіжний захід залежно від обставин може бути змінений на більш м'який.

Під час виявлення підозрюваного і затримання його для етапування до місця досудового розслідування розшук рішенням слідчого припиняється, про що негайно повідомляються органи й особи, які брали участь у розшуку. Затримання розшукуваного підозрюваного оформляється протоколом затримання, до якого приєднуються документи, що були підставою для розшуку. Рішення про оголошення розшуку може бути реалізовано в одному двох юридично рівнозначних варіантах: виноситься слідчим, прокурором окрема постанова про розшук підозрюваного, а у разі зупинення досудового розслідування - окремий пункт про розшук підозрюваного вноситься в постанову про зупинення досудового розслідування. До кожної з цих постанов приєднуються копії повідомлення про початок досудового розслідування (ст. 214 КПК України), письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), ухвали про обрання запобіжного заходу (ст. 176 КПК України)Фаринник В. І. Розвиток правового регулювання збирання доказів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / В. І. Фаринник // Митна справа. - 2012. - № 4 (82). - Ч. 2. - с 3; Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Белкин Р. С. - М., 1997. - Т. 2. - с. 16; Горбачов О. В. Слідчі дії: термінологія, поняття, види / О. В. Горбачов // Вісник Акад. прав. наук України. - 1997. - № 2. - с. 125; Шейфер С. А. Следственные действия. Система и процессуальная форма / Шейфер С. А. - М., 2001. - с. 56; Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий : моногр. / Аленин Ю. П. - Кировоград, 2002. - с. 52.. Однак на практиці існують випадки, коли в матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, однак повідомити їй про це не надається можливим через не встановлення місцезнаходження такої особи.

Тобто, фактично статусу підозрюваного така особа не набуває і оголосити її в розшук відповідно до норм КПК України неможливо. Отже, нині виникає проблема оголошення в розшук підозрюваного, оскільки особа процесуального статусу підозрюваного набуває не з моменту складання повідомлення про підозру, а з моменту вручення цього документа особі з роз'ясненням його суті та процесуальних прав підозрюваного. Пропонуємо внести зміни до ст. 42 КПК України та викласти ч. 1 вказаної статті у такій редакції: “Підозрюваним є особа, щодо якої у встановленому цим Кодексом порядку складене повідомлення про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення”. Таке формулювання дасть змогу розв'язати зазначену вище проблему, оскільки особа набуватиме статусу підозрюваного вже після складання повідомлення про підозру та не буде виникати законодавчих труднощів для оголошення її в розшук у встановленому порядку.

1.2 Види розшуку

Розшукові дії давно і твердо ввійшли в повсякденну діяльність органів дізнання та досудового слідства. Розрізняють два види розшуку:

1.Регіональний розшук -- розшукові заходи, що здійснюються в місцях можливого знаходження, виявлення розшукуваного, а також заходи блокування з використанням централізованих обліків на рівні району, міста, області.

2.Державний (міждержавний) розшук -- розшукові заходи, що здійснюються в місцях можливого знаходження ідентифікаційних відомостей про особу розшукуваного, а також заходи блокування з використанням централізованих інформаційно-розшукових обліків на державному (міждержавному) рівні.

При провадженні розшуку використовуються також спеціальні заходи, здійснення яких законодавство покладає на органи міліції:

--перевірка у громадян паспортів чи інших документів, що підтверджують особу при підозрі у вчиненні злочину;

--вхід у жилі приміщення громадян, у приміщення підприємств, організацій при переслідуванні злочинців;

--доставка в органи міліції і затримання на строк до З годин для встановлення особи правопорушника (а, можливо, і злочинця);

--фотографування та дактилоскопірування осіб, що тримаються під вартою та затримані за підозрою у вчиненні злочину Быховский И. Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий : автореф. дис. на соскание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / И. Е. Быховский. - М., 1976. - с. 18; Быховский И. Е. Развитие процессуальной регламентации предварительного расследования / И. Е. Быховский // Сов. государство и право. - 1972. - № 4. - С. 107..

Слідчий після оголошення розшуку повинен і далі вживати всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого (ч. 2 ст. 139 КПК).

Після затримання в таких випадках обвинуваченого, орган розшуку негайно повідомляє про це прокурора за місцем затримання. Прокурор протягом 24 годин зобов'язаний особисто допитати затриманого для з'ясування його особи, обставин ухилення від слідства, а також вчиненого злочину і наявності законних підстав для арешту. При цьому прокурор зобов'язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яку розшукують, і, впевнившись у наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства (ч. З ст. 139 КПК)Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : моногр. / Погорецький М. А. - Х. : Арсіс, ЛТД, 2007. - с. 47..

Міжнародний розшук каналами Інтерполу. Підставою для ініціювання міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. Питання екстрадиції вирішуються в порядку надання правової допомоги, а його ініціювання належать до компетенції Генеральної прокуратури України. В разі необхідності екстрадиції правоохоронні органи звертаються через відповідних прокурорів, які здійснюють нагляд, до Генеральної прокуратури України з клопотанням про підготовку звернення до центрального органу юстиції (прокуратури) відповідної країни із запитом про надання правової допомоги.

За дорученням Генеральної прокуратури України Національне центральне бюро Інтерполу в Україні по каналах Інтерполу надсилає копії перекладеного на іноземну мову запиту про правову Допомогу, організовує розшук із залученням Національного центрального бюро Інтерполу однієї або кількох країн, де, вірогідно, находиться розшукуваний, а також використовує можливості Ге-ерального секретаріату Інтерполу, відповідних Національних Центральних бюро Інтерполу для сприяння виконанню запиту про правову допомогу.

При отриманні повідомлення про місцеперебування в іноземній державі особи, яка підлягає видавання правоохоронним органам України, орган, що провадить розслідування у справі, згідно з вимогами Європейської конвенції про взаємодопомогу по кримінальних справах (Ратифікована Законом України від 16.01.98 ), готує і не пізніше 10 днів з моменту отримання такої інформації надсилає обґрунтований запит про її видавання, Такий запит надсилається до Генеральної прокуратури України.

Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів, за умови наявності передбачених законом підстав для звернення, скеровує запит до Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави запит про видавання особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності.

Термін розгляду запитів про видавання не повинен перевищувати 45 діб. Відповідно до Європейської конвенції про видачу правопорушників видача особи здійснюється за умови вчинення нею злочину, за який за законодавством сторони, що вимагає видавання, може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком не менш як один рік.

При надходженні від відповідного органу іноземної держави згоди на видавання розшукуваної особи і повідомлення про її затримання (арешт) Генеральна прокуратура України направляє Міністерству внутрішніх справ України доручення про організацію прийому цієї особи та взяття її, у разі потреби, під варту.

Міністерство внутрішніх справ України організовує приймання цієї особи на кордонах сусідніх держав на пунктах пропуску через державний кордон України в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17.11.98

Приймання осіб, які видаються іншою державою, здійснюється, як правило, через контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України і оформляється спеціальним протоколом. В окремих випадках за погодженням Генеральної прокуратури України з відповідними органами інших держав прийом осіб, які видаються, може здійснюватися також за межами України Горбачов О. В. Слідчі дії: термінологія, поняття, види / О. В. Горбачов // Вісник Акад. прав. наук України. - 1997. - № 2. - с. 125..

Запити правоохоронних органів зарубіжних країн, що надійшли у правоохоронні органи України по каналах Інтерполу, є правомірною підставою для здійснення міжнародного розшуку на території України.

розшук підозрюваний слідчий допит

Розділ 2. Види слідчих (розшукових) дій

2.1 Гласні слідчі (розшукові) дії

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.3. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. проф. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. - К. : Юстініан, 2012. - с. 52., а також відповідальність, встановлена законом.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколуКримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - Т. 1. - с. 17..

Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього КодексуКримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. проф. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. - К. : Юстініан, 2012. - с. 53.. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Видами слідчих розшукових дій є допит, впізнання, обшук, виїмка, огляд, слідчий експеримент, освідування, експертиза.

Слідчі (розшукові) дії - дії, спрямовані на: 1) отримання (збирання) доказів; 2) перевірку вже отриманих доказів у крим. провадженні.

Підстави проведення - наявність відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Умови:

1) присутність осіб, чиї права можуть бути обмежені або порушені під час проведення слідчої дії;

2) перед проведенням дії учасникам роз'яснюються їх права, обов'язки, відповідальність;

3) проведення слідчих дій у нічний час (22 - 06) не допускається, крім невідкладних випадків, коли затримка може призвести до втрати слідів злочину чи втечі підозрюваного;

4) в разі отримання під час проведення слідчої дії доказів невинуватості особи, слідчий, прокурор зобов'язані долучити складені процес. документи до матеріалів д/р та надати їх суду в разі звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів або клопотанням про звільнення особи від крим. відповідальності;

5) слідча дія за клопотанням сторони захисту, потерпілого проводиться за їх участю, крім винятків;

6) обов'язкова участь MIN 2 понятих, якими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного і потерпілого, працівники правоохоронних органів, ін. заінтересовані особи. Винятки - застосування безперервного відеозапису, крім обшуку/огляду.

Слідчі дії не можуть проводитися після закінчення строків д/р, крім їх проведення за дорученням суду (ч. 3 ст. 333 КПК)Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України :підруч. / Тертишник В. М. - К., 2003. - с. 35..

Види:

1) допит;

2) пред'явлення до впізнання (особи, речі, трупа);

3) проникнення до житла чи ін. володіння особи;

4) обшук;

5) огляд;

6) слідчий експеримент;

7) освідування;

8) експертиза.

2.2 Негласні розшукові (слідчі) дії

Багаторічні пошуки адекватних засобів протидії організованій та корумпованій злочинності, вивчення позитивного світового досвіду виявлення та викриття замаскованих небезпечних злочинів сприяли законодавчому закріпленню нових засобів формування доказів у кримінальному провадженні. Закріплення у Кримінально-процесуальном Кодексі УкраїниГорбачов О. В. Слідчі дії // Кримінальний процес України: підруч. / Грошевий Ю. М., Мірошниченко Т. М., Хоматов Ю. В. та ін. ; за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. - Х. : Право, 2000. - с. 210. нового процесуального інституту негласних слідчих (розшукових) є суттєвою новацією. Незважаючи на спробу законодавчого визначення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, вони не розкривають їх основні визначальні ознаки. Це породжує неоднозначні підходи науковців і практиків до їх розуміння, створює певні складнощі під час застосування. Поглиблене дослідження інституту негласних слідчих (розшукових) дій як засобів процесуального доказування у кримінальному провадженні потребує розроблення їх визначення та систематизації, що обумовлює актуальність розглядуваних питань.

Негласні слідчі (розшукові) дії -- це різновид слідчих (розшукових) дій, порядок проведення яких закріплений у процесуальному законі, мають пізнавальну спрямованість, істотно зачіпають права та законні інтереси осіб, в необхідних випадках забезпечуються державним примусом і проводяться приховано від осіб, які не беруть участь у конкретному кримінальному провадженні.

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій допускається тільки у конкретному кримінальному провадженні. Переважна їх більшість проводиться з дозволу слідчого судді за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Виняток становить контроль за вчиненням злочину та виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Нормативно-правовими актами, що визначають суб'єктів, уповноважених на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та порядок їх діяльності, є: Конституція України, закони України, підзаконні акти, відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, судові документи (висновки), міжнародні договори України.

У Конституції України закріплено повноваження органів державної влади щодо прийняття законодавчих актів, які регламентують питання загальної структури відповідних органів, основних їх взаємовідносин, порядок їх утворення та поставлені завдання у протидії злочинності, які вони мають виконувати. Також регламентуються базові норми кримінального і кримінально-процесуального права, що містять вихідні положення загальних засад проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні.

Суб'єктами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчий суддя (за винятком передбачених законом випадків, слідчий, що веде досудове розслідування, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, керівник органу досудового розслідування, оперативний підрозділ, що виконує доручення слідчого щодо проведення відповідних дій.

Суб'єкти негласних слідчих (розшукових) дій під час виконання завдань, визначених актами законодавства, виконують кримінально-процесуальні функції, які забезпечують:

- додержання конституційних прав та законних інтересів учасників досудового розслідування, інших осіб;

- швидке, повне та неупереджене розслідування злочинів;

- дотримання режиму секретності;

- захист особи, суспільства і держави шляхом встановлення істини, викриття винної особи, із застосуванням організаційних, практичних прийомів, у тому числі технічних засобів, що дають змогу в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

У новому КПК Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - Т. 1. - с. 55. введений інститут негласних слідчих (розшукових) дій, проведення окремих з них (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; електронних інформаційних систем, здійснення аудіо-, відеоконтролю особи тощо) потребує застосування технічного обладнання, пристроїв та приладів і залучення до їх проведення осіб, які володіють спеціальними знаннями. Напевно, що це повинен бути спеціаліст, однак вказівок на це серед завдань з технічної допомоги даної особи в законі не зазначено. Також незрозуміло, фахівця якого профілю знань потрібно залучати для виконання цих дій: якщо спеціаліста Експертної служби МВС України, то потрібно прописати його повноваження у відповідних відомчих інструкціях.

Факт надання безпосередньої технічної допомоги спеціалістом у всіх випадках повинен відображатися в протоколі процесуальної дії. При цьому, як наголошує Л.І. Лузгін, необхідно прослідкувати за коректністю відображення результатів роботи спеціаліста і не допустити фіксації його оцінних думок щодо фактичних даних, отриманих за допомогою застосованих ним засобів Лузгин И. М. Расследование как процесс познания : учеб. пособие / Лузгин И. М. - М. : Высш. шк. МВД СССР, 1969. - с. 32.. Адже внесення до протоколу процесуальної дії оцінних висловлювань фахівця, наприклад пов'язаних із непридатністю виявлених слідів для ідентифікації, без проведення елементарних досліджень може призвести до відмови або зволікання у призначенні судових експертиз, що може бути пов'язано з втратою ідентифікаційних властивостей об'єктів і доказової інформації.

Висновок

Здійснено науковий аналіз точок зору процесуалістів та практиків щодо визначення поняття розшуку, а також аналіз відповідних положень нового Кримінального процесуального кодексу України. Доведено, що суб'єктний підхід до наукового тлумачення окресленого поняття є необґрунтованим, більш раціональним є підхід, заснований на вузькому розумінні терміна «розшуку», що пов'язаний із термінами, «йти по сліду», «розслідування», тобто слідчі (розшукові) дії є заходами, що складаються з сукупності пошуко-пізнавальних і посвідчувальних прийомів, проводяться уповноваженими кримінальним процесуальним законом суб'єктом у визначеному для кожного з них порядку з метою виявлення й закріплення фактичних даних і відомостей про їх джерела для отримання доказів у кримінальному провадженні та їх перевірки

Встановлені сутнісні ознаки розшуку, а саме: вони це заходи, тобто дії або засоби для досягнення чогось, що мають активний діяльнісний характер (на наш погляд, неправильно визначати розшук лише як систему процесуальних правил і умов); б) передбачений та регламентований нормами КПК України; в) є частиною процесуальних дій, що мають пошуково-пізнавальний та посвідчувальний характер; г) може здійснюватися лише уповноваженими суб'єктами; ґ) його перебіг та результати фіксуються у відповідних процесуальних документах; д) він забезпечується силою процесуального примусу; д) проводиться з метою виявлення й закріплення фактичних даних і відомостей про їх джерела для отримання доказів у кримінальному провадженні або перевірки цих доказів.

Відповідно до нового КПК України передбачено проведення таких гласних слідчих (розшукових) дій: а) допит, зокрема й одночасний. Допит двох чи більше вже допитаних осіб; б) пред'явлення для впізнання: особи, речей, трупа; в) обшук: житла чи іншого володіння особи, особи, яка перебуває в житлі чи іншому володінні; г) огляд: місцевості, приміщень, речей та документів, трупа, трупа, пов'язаний з ексгумацією; освідування особи; ґ) слідчий експеримент; д) проведення експертизи; та негласних слідчих (розшукових) дій: а) аудіо-, відеоконтроль особи; б) накладення арешту на кореспонденцію; в) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; г) зняття інформації з електронних інформаційних систем; ґ) обстеження: публічно недоступних місць; житла чи іншого володіння особи; д) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; е) спостереження: за особою, річчю або місцем; є) аудіо-, відеоконтроль місця; ж) контроль за вчиненням злочину у формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину; з) виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності чи злочинної організації.

Список використаних джерел

1. Лузгин И. М. Расследование как процесс познания : учеб. пособие / Лузгин И. М. - М. : Высш. шк. МВД СССР, 1969. - 178 с.

2. Ларин А. М. Работа следователя с доказательствами / Ларин А. М. - М. : Юрид. лит., 1966. - 156 с.

3. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование и организация / Ларин А. М. - М. : Юрид. лит., 1970. - 224 с.

4. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі : моногр. / Погорецький М. А. - Х. : Арсіс, ЛТД, 2007. - 576 с.

5. Фаринник В. І. Розвиток правового регулювання збирання доказів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / В. І. Фаринник // Митна справа. - 2012. - № 4 (82). - Ч. 2. - С. 3-8.

6. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Белкин Р. С. - М., 1997. - Т. 2. - 458 с.

7. Горбачов О. В. Слідчі дії: термінологія, поняття, види / О. В. Горбачов // Вісник Акад. прав. наук України. - 1997. - № 2. - С. 125-130.

8. Шейфер С. А. Следственные действия. Система и процессуальная форма / Шейфер С. А. - М., 2001. - 208 с.

9. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий : моногр. / Аленин Ю. П. - Кировоград, 2002. - 264 с.

10. Кузьмічов В. С. Слідча діяльність: характеристика та напрями вдосконалення : моногр. / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. - К. : ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. - 448 с.

11. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / Бандурка О. М., Блажівський Є. М., Бурдоль Є. П. та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. - Х. : Право, 2012. - Т. 1. - 768 с.

12. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. проф. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. - К. : Юстініан, 2012. - 1224 с.

13. Белкин Р. С. Способы собирания и проверки доказательств / Р. С. Белкин // Теория доказательств в советском уголовном процессе ; отв. ред. Н. В. Жогин. - [2-е изд.]. - М., 1973. - 736 с.

14. Громов Н. И. Уголовный процесс России : учеб. пособие / Громов Н. И. - М., 1998. - 552 с.

15. Быховский И. Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий : автореф. дис. на соскание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 / И. Е. Быховский. - М., 1976. - 32 с.

16. Быховский И. Е. Развитие процессуальной регламентации предварительного расследования / И. Е. Быховский // Сов. государство и

право. - 1972. - № 4. - С. 107-110.

17. Жогин Н. В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткуллин. - М. : Юрид. лит., 1965. - 367 с.

18. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України : підруч. / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. - К., 1999. - 536 с.

19. Горбачов О. В. Слідчі дії // Кримінальний процес України: підруч. / Грошевий Ю. М., Мірошниченко Т. М., Хоматов Ю. В. та ін. ; за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. - Х. : Право, 2000. - С. 210-250.

20. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України :підруч. / Тертишник В. М. - К., 2003. - 1120 с.

21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. - 1440. - с.56.

Размещено на Allbest.ru