Етичні аспекти на досудовому слідстві

Як поводитися в таких випадках, цілком залежить від адвоката. Якщо адвокат на перше місце ставить свій імідж, а не гроші і при цьому має достатні підстави для такої позиції, то він не дозволить виникнути ситуації, коли ведучим тандему стане підзахисний. Водночас навіть сильний і авторитетний адвокат не стане ігнорувати думку підзахисного, коли вона має певний сенс. У будь-якій ситуації підзахисному вирішувати - погодитися на позицію адвоката чи відмовитись від його послуг. Це одна з гарантій прав підзахисного, що закріплена законом.

Щоб запобігти ситуаціям, коли підзахисний претендує на першість у тандемі, адвокат повинен терпляче і наполегливо роз'яснювати останньому можливі наслідки його амбіцій. Особливо небезпечною така активність підзахисного може бути під час допиту свідків чи потерпілих.

Торкаючись тактики і поведінки адвоката в суці, ми вернемось до епізоду, надрукованому у свій час в книжці автора під назвою "Червенский рынок". У ті часи придбання автомобіля було великою проблемою. На радянському ринку крутилося кілька моделей автомобілів - "Москвич", "Жигулі" та бренд радянського автомобілебудування - "Волга". Найбільш доступним за ціною варіантом були "Жигулі", але придбати його було нелегко. На усіх підприємствах створювались довгі черги, які тягнулися роками. Процвітало хабарництво. Отже, єдиним способом прискорити придбання своєї мрії був ринок.

Один із найбільш відомих на ті часи авторинків "Червенський ринок" функціонував у Мінську, куди приїжджали з усіх кутків величезної держави, сподіваючись здійснити свою мрію, - придбати авто. І тут приїжджих мрійників чекали шахраї, які за витонченою та безпрограшною схемою оббирали довірливих дилетантів, як липку.

Не відтворюючи схему дій шахраїв, зупинимось на ситуації розгляду справи у суді.

На 14 "операції" стався незапланований прокол, і головного шахрая А. було затримано, а через те, що винним він себе не визнавав, то і співучасників у справі не було. Після закінчення слідства справу було розслідувано і направлено в суд.

Захист обвинувачуваного здійснював адвокат Ф. З огляду на повну відмову А. від пред'явленого обвинувачення і наявність численних розбіжностей в показаннях потерпілих та свідків щодо зовнішності головного шахрая було прийнято спільне рішення будувати захист на розбіжностях та неузгодженостях у протоколах допитів. Як позитивний фактор захисної позиції була визнана і та обставина, що слідчий не відмовився від порочної практики списати на обвинувачуваного кілька "висяків" шахрайства, від яких легко буде позбавитись через абсолютну несхожість почерку, часового фактора і т. ін.

Беручи до уваги амбіції А., який (небезпідставно) постійно відчував себе великим актором, його випещену зовнішність, що, безумовно, буде дражнити найменш розбещених на всьому радянському просторі за своїми традиціями білоруських судів. Отже, було вирішено - без дозволу захисника А. не ставити жодного запитання потерпілим та свідкам.

Хід судового засідання підтверджував прогнози адвоката - після допиту потерпілих за епізодами, відкрито прив'язаних слідчим до А., вони дуже захиталися, і можна було вважати, що з ними покінчено. Залишалося 8 епізодів шахрайства, 3 з яких були дуже сумнівними.

Справа в тому, що серед потерпілих були люди різного віку і зросту, без окулярів та з погіршеним зором, чоловіки й жінки. Кожен з них змальовував портрет шахрая в міру його сприйняття. Маленьким на зріст А. видавався високим, а, люди високі, навпаки, сприймали шахрая як невеликого на зріст. Одні сприйняли його як чорнявого, інші як русявого і т. ін. Іноді здавалося, що йдеться зовсім про різних людей. Саме на цьому і будував адвокат свої плани спростування обвинувачення за окремими епізодами шахрайства.

Підзахисний поводив себе терпимо, хоча і поривався до полеміки з потерпілими та свідками під час їх допиту. Погляд адвоката змушував його втамувати свій "благородний" гнів і невдоволено сідати на лаву. Усе йшло непогано до епізоду, де потерпілими виступали два сільських комбайнери зі Ставропольського краю.

За видатні успіхи у жнивах керівництво області нагородило обох немалими грішми, і вони вирішили поїхати до Мінська і придбати по автомобілю. Вирішили брати "Волги" - премії дозволяли. У Мінську на них чекав А. з командою. Далі все відбулось за вже описаною схемою: хлопці залишились без машин і без грошей. Саме їх свідчення були найбільш неузгодженими і містили значні розбіжності, хоча, в цілому ні у кого не виникала сумнівів причетність А. до шахрайства саме в цьому епізоді.

Але наявність цих розбіжностей вносила певну туманність у формулювання обвинувачення, суд може спиратися лише на цілком доведені факти - усі сумніви, як відомо, тлумачаться на користь обвинувачуваного. Спостерігаючи, як адвокат майстерно використовував наявні розбіжності, А., мабуть, вирішив, що він і справді жертва обмови і почав голосно обурюватись "несумлінністю" потерпілих, яким, бачите, заманулось у будь-який спосіб знайти винуватця.

Суддя, літня жінка з численними орденськими колодками на жакеті, дуже пильно подивилася в бік підсудного і запропонувала йому сісти. І тоді вона сама звернулась до одного з потерпілих: "Ви чули?, - спитала вона, - Ось обвинувачуваний дуже гнівається, що ви на невинну людину хочете звалити свою недбалість і власну необережність. А може, ви і справді щось плутаєте та обмовляєте невинну людину? То ви говорите, що шахрай був високим на зріст, а то - що він був середнього росту. Тут ви кажете, що розмовляли з брюнетом, а на такому-то листі справи що то була русява людина. То який же справді був шахрай?"

Потерпілий трошки зніяковів, а потім заявив, звертаючись до суду: "Я справді на допитах не завжди правильно висловлювався, але є обставина, за якою я назавжди запам'ятав А. При зустрічі з ним мене дуже вразили його руки. У нас в селі у жінок немає таких гарних та випестуваних рук. І ось тоді на зап'ясті лівої руки мене вразив глибокий червонуватий шрам".

Суддя запропонувала підсудному встати і покласти руки на бар'єр. І тоді всім стало зрозуміло, що справу програно. А. було визнано винним у шахрайстві і засуджено на 8 років позбавлення волі.

Резюме, Отже, поїздка до Мінська, витрата коштів і часу, кропітка і напружена робота протягом восьми днів виявилися марними та безрезультатними через нестриманість та зухвалість підзахисного.

Чи можна звинувачувати в цій ситуації захисника? На жаль, слід визнати, що адвокат зобов'язаний був передбачити таку ситуацію і виключити можливість її виникнення. Такий "прокол" можна було б пробачити молодому недосвідченому фахівцю, але такого рангу адвокатів не запрошують до складних справ. До таких справ і для таких клієнтів запрошуються юристи високого класу з відповідним іміджем, що і відбулося в цьому випадку. Але адвокат такого рангу не має права на подібні проколи.

Тема "Захисник - потерпілий" була б нерозкрита без надання серйозної уваги справам, пов'язаним з насильством в усіх його формах. І тут не обійтися без ознайомлення майбутніх адвокатів з методами захисту в суді зі справ, де важливим аргументом адвоката можуть виявитися віктимогенні фактори поведінки потерпілого, про що буде йтися далі.

Размещено на Allbest.ru