Договір концесії у сфері централізованого питного водопостачання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія управління

Договір концесії у сфері централізованого питного водопостачання

Сугак Т.М.

аспірант

Постановка проблеми. Якість життя в містах та селах значною мірою визначається станом навколишнього середовища та рівнем надання комунальних послуг для населення. На жаль, сфера житлово-комунального господарства є однією з найбільш проблемних у життєзабезпеченні громадян України. У цій статті ми розглянемо окремий напрям житлово-комунального господарства - централізоване питне водопостачання.

Основними проблемами централізованого водопостачання є: великі втрати води при транспортуванні, непродуктивні витрати електроенергії, незадовільний технічний стан водопровідних мереж, зношеність основних фондів, обмежені можливості державного та місцевих бюджетів. Так, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у 2013 році питома вага старих та аварійних мереж централізованого питного водопостачання по Україні склала 37,7% [1]. Наведемо визначення терміна «ветхі й аварійні водопровідні мережі»: це - зношені водопровідні мережі, термін експлуатації яких закінчився, та мережі, що потребують заміни або ремонту. Тобто стоїть гостра проблема заміни 37,7% водопровідних мереж, капітального ремонту і в цілому модернізації підприємств централізованого питного водопостачання. Відповідно до Національної доповіді «Про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні» у 2012 році втрати води в водопровідних мережах при транспортуванні споживачам склали 1393,19 млн м3, підприємствами централізованого водопостачання було спожито 4042,341 млн кВт електроенергії на суму 3990,359 млн грн, що, відповідно, на 79,563 млн кВт та на 599,871 млн грн більше, ніж у попередньому році [2, с. 47].

Для розв'язання цих проблем та модернізації сфери централізованого водопостачання необхідно залучення фінансових, інтелектуальних ресурсів та нових енергозберігаючих систем. З огляду на це, державна політика передбачає використання нового механізму управління підприємствами централізованого водопостачання на основі договору концесії.

Аналіз останніх досліджень. Вагомий внесок у дослідження проблем України зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: І.В. Запатріна, Б.М. Данилишин, В.А. Голян, К.А. Рябець, Н.Г. Дутко, М.А. Хвесик, В.Я. Шевчук, Л.Г. Мельник, В.В. Мамонова, А.В. Яцик та інші. Але нині тема механізму використання договору концесії у сфері централізованого водопостачання недостатньо висвітлена та вимагає вивчення.

Метою роботи є дослідження теоретичних засад договору концесії, механізму використання договору концесії у сфері централізованого водопостачання та визначення доцільності його використання.

Виклад основного матеріалу. Огляд нормативно-правових актів, що регулюють питання централізованого питного водопостачання, дає можливість виділити основні моменти:

визначення терміна «централізоване питне водопостачання» дано в законі України «Про питну воду та питне водопостачання»: це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води [3];

підприємства усіх форм власності можуть здійснювати діяльність у сфері питного водопостачання відповідно до цього ж закону [3];

діяльність суб'єктів підприємств централізованого водопостачання відноситься до сфери природних монополій та регулюється Національною комісією згідно із Законом України «Про природні монополії» [4]. Тому суб'єкти цих підприємств зобов'язані дотримуватись порядку ціноутворення, стандартів якості, доступності та безперебійному задоволенню попиту споживачів відповідно до укладених договорів, а також інших умов, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій;

підприємства централізованого водопостачання відповідно галузевої структури житлово-комунального комплексу є підприємствами комунального обслуговування, а майно цих підприємств знаходиться у комунальної власності. А відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування [5]. Також цей Закон уповноважує районні й обласні ради виключно на їх пленарних засіданнях вирішувати питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Підсумовуючи, можна зробити такий висновок: підприємства централізованого водопостачання - це підприємства різних форм власності, що здійснює діяльність із централізованого забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, які знаходяться у комунальній власності, безпосередньої згоди територіальної громади на цю діяльність та дотримуючись вимог законодавства у сфері природних монополій.

Водночас треба зазначити, що територіальні громади та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері водопостачання, мають усвідомлювати особливості механізму управління підприємствами центрального водопостачання та забезпечувати вибір форми управління цих підприємств відповідно до таких завдань: модернізації підприємства, залучення коштів приватного бізнесу, задіяння нових енергозберігаючих технологій, покращення якості послуг та запобіганню необґрунтованому завищенню тарифів.

Розглянемо детально механізм управління підприємствами централізованого питного водопостачання при передачі об'єктів комунальної власності у концесію.

Договір концесії - це договір, який дозволяє залучити приватні інвестиції у відтворення або поліпшення об'єктів права комунальної власності, загальнодержавного чи регіонального значення з метою задоволення суспільних потреб у певних товарах, роботах, послугах та інтересів приватних інвесторів в отриманні прибутків від експлуатації таких об'єктів протягом дії довгострокових договорів (від 10 до 50 років).

Змістом концесійного управління є діяльність вітчизняного або іноземного суб'єкта господарювання (концесіонера), спрямована на створення та/або експлуатацію об'єктом концесії відповідно до вимог закону й умов концесійного договору, укладеного на тривалий строк з уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування з метою задоволення суспільних потреб. Ця форма управління може поєднувати капітальне будівництво об'єкта, що має суспільне значення (загальнодержавне чи регіональне), експлуатацію і дотримання у робочому стані, що передбачає технічне обслуговування, ремонт, вжиття заходів до покращення експлуатаційних характеристик об'єкта, модернізації основних фондів тощо. З боку концесіонера така діяльність вимагає вкладення значних інвестицій в об'єкт концесії на визначених договором умовах. Разом з тим таке інвестування для концесіонера вигідне, оскільки забезпечує отримання прибутків від експлуатації об'єкта концесії, що пов'язано з його суспільним значенням. Відзначимо, що при передачі об'єктів у концесію та проведення модернізації об'єкта не зумовлює перехід права власності на них до концесіонера, та не припиняє права комунальної власності. Після закінчення строку договору концесії, об'єкт договору, в тому числі модернізований концесіонером, має бути переданий концесіє- давцю у належному технічному стану відповідно до умов договору.

При передачі комунального майна централізованого водопостачання в особі територіальної громади (концесієдавця) на основі договору концесії іншому суб'єкту (концесіонеру) на певний термін відзначимо які переваги отримує кожна із сторін.

Територіальна громада, власник комунального майна (концесієдавець) отримує такі переваги:

можливість залучення значних обсягів фінансування з приватного сектору з метою розвантаження бюджету;

передача частини господарських ризиків суб'єкту господарювання (концесіонеру);

використання нових енергозберігаючих технологій, модернізація об'єктів, проведення заміни або капітального ремонту ветхих та аварійних мереж централізованого питного водопостачання надання, проведення та використання яких забезпечує концесіонер відповідно до умов договору;

об'єкти, створені концесіонером на основі концесійного договору, автоматично стають комунальною власністю і за органами місцевого самоврядування зберігається право власності на майновдосконалене, реконструйоване і технічно переоснащене за рахунок засобів концесіонера;

відповідальність концесіонера та підтримка всіх об'єктів в робочому стані не лише протягом терміну ремонту, модернізації але і протягом тривалого експлуатаційного періоду на якій заключено договір концесії;

покращення якості послуг водопостачання.

Інвестор (концесіонер) отримує такі переваги:

тривалість відносин, що забезпечує в подальшому отримання стабільного доходу;

наявність гарантій з боку держави (наприклад, щодо незмінності умов договору, тощо);

можливість отримання державної підтримки у вигляді дотацій або часткового звільнення від сплати концесійних платежів.

Схема реалізації концесійних відносин у сфері централізованого водопостачання може бути побудована в такій послідовності:

Оголошення концесійного конкурсу.

Створення інвестиційного проекту.

Проведення концесійного конкурсу, вибір переможця.

Надання згоди міської влади на пленарному засіданні про передачу комунального об'єкта в концесію.

Укладання договору міської ради з концесіонером на передачу комунального об'єкту в концесію.

Надання кредитів і позик концесіонеру комерційним банком.

Страхування концесіонером підприємницьких ризиків.

Управління об'єктом, переданим у концесію, фінансування капітальних вкладень; надання звіту концесіонера про використання бюджетних коштів.

Затвердження тарифів послуги водопостачання, контроль за їхнім дотриманням.

Надання послуг споживачам та отримання сплати за їх споживання.

Отримання концесіонером прибутку від управління об'єктом.

Здійснення концесійних платежів і повернення кредиту.

Укладанню договору про передачу комунального підприємства в концесію передує велика підготовча робота, в ході якої мають бути врегульовані основні питання економічного та правового характеру. Концесійний договір як підсумковий документ має містити всю необхідну інформацію про досягнуті домовленості. Важливо підкреслити, що при укладанні концесійних договорів у сфері питного водопостачання в першу чергу необхідно забезпечити розв'язання соціальних питань.

Специфіка житлово-комунальної сфери як об'єкта управління потребує при укладанні концесійних договорів чіткого визначення таких моментів, як:

обсяг фінансування проекту з міського бюджету;

розмір податкових пільг;

форми та періодичність звітності, що буде надаватися концесіонером; показники оцінки діяльності концесіонера;

параметри регулювання відносин зі споживачами комунальних послуг.

В Україні вже є позитивний досвід передачі комунального майна в концесію. Так, у 2009 році було проведено конкурс на передачу в концесію об'єкта комунальної власності територіальної громади - цілісного майнового комплексу КП «Сєвєродо- нецькводоканал», переможцем якого було визнано

ТОВ «Таун Сервіс» [6]. У тому ж році між Сєвєродонецькою міською радою та ТОВ «Таун Сервіс» було підписано концесійний договір на 25 років, яким підприємство зобов'язалося надавати якісні послуги централізованого водопостачання та водовідведення всім типам споживачів міста та прилеглих населених пунктів.

У результаті ТОВ «Таун Сервіс» отримало повний майновий комплекс КП «Сєвєродонецькводоканал» у концесію на 25 років на правах експлуатації та одержання прибутку від надання послуг місцевій громаді. Після завершення терміну майно, надане у концесії разом із майном, придбаним за інвестиційні кошти концесіонера, має бути передано назад власнику, тобто територіальній громаді Сєвєродонецька. Міська рада як представник інтересів громади у договорі поклала на концесіонера, зокрема, такі зобов'язання:

надання якісних і безперебійних послуг з водопостачання та водовідведення згідно державних стандартів;

відновлення водопостачальної мережі міста;

ремонт та модернізація водопостачальних та каналізаційних систем;

запровадження ресурсозберігаючих технологій.

Про результати діяльності висловився начальник

Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради Олександр Ольшанський: «Щодо єдиного в місті концесіонера ТОВ «ТаунСервіс», якому в концесію здали міськводоканал, то тут картина дуже позитивна. За перші три роки дії концесії в загальний фонд міського бюджету підприємство перерахувало понад два мільйони гривень концесійного платежу, погасило кредиторську заборгованість КП «Сєвєро- донецькводоканал» на суму близько двох мільйонів. Крім того, воно провело низку заходів за своїми інвестиційними зобов'язаннями, серед яких і ремонт каналізаційного колектору, і модернізація електроустаткування на насосних станціях та обладнання на водозаборах, прокладка і ремонт трубопроводів подачі води у Сиротиному та Павлограді. Взагалі, складання концесійної угоди із «Таун Сервісом» і її виконання концесіонером у Фонді держмайна ставлять за взірець і рекомендують як приклад для наслідування іншими містами України».

На жаль, в Україні є також і негативний досвід передачі комунального майна в концесію. Так, у місті Бердянськ комунальне підприємство «Горводоканал», яке надавало послуги централізованого водопостачання, у 2009 році було передане у концесію на 30 років концесіонеру - ТОВ «Чиста вода - Бердянськ». У 2011 році договір концесії було розірвано з боргами концесіонера в 21 млн грн.

Підсумовуючи, відзначимо, що в Україні базова модель концесії, згідно якої необхідно вкладати кошти в модернізацію і отримувати дохід від зниження собівартості послуг, не досконала. Концесіонер намагається отримувати прибутки, в тому числі, через підвищення комунальних тарифів та відчуження комунальної власності. Проблеми механізму концесії в Україні виходять з неузгодженості законодавчих норм, недосконалої тарифної політики, а також з відсутності прозорості роботи концесіонера.

Висновки і пропозиції.

В результаті дослідження, можемо зробити висновок, що передача комунального майна по договору концесії дає позитивний результат як для територіальної громади - це залучення значних обсягів фінансування з приватного сектору, використання нових енергозберігаючих технологій, модернізація

об'єктів, налагодження якісного водопостачання, так і для концесіонера - це стабільний прибуток під гарантії держави. Проте механізм концесії доцільно використовувати коли в роботі об'єктів централізованого водопостачання наявні системні недоліки: великі втрати води при транспортуванні, непродуктивні витрати електроенергії, незадовільний технічний стан водопровідних мереж, зношеність основних фондів та обмежені можливості фінансування з державного та місцевих бюджетів.

Бібліографічний список

правовий концесія договір водопостачання

1. Національна комісія [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://шbin.nerc.gov.ua:8080^kr/nportal/view/947.

2. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2012 році. - Київ, 2013. - 450 с.

3. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918-111 від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2002. - № 16. - Ст. 112.

4. Закон України «Про природні монополії» № 1682-111 від 20.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - № 30. - Ст. 238.

5. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР//ВВР - 1997. - № 24. - Ст. 170 (зі змінами та доповненнями).

6. ООО «ТАУН СЕРВИС» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.town.lg.ua/.

7. Закон України «Про концесії» № 997-ХІУ від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - № 41. - Ст. 372.

Размещено на Allbest.ru