Луцька в’язниця між двома світовими війнами: становлення, організація, особливості функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУЦЬКА В'ЯЗНИЦЯ МІЖ ДВОМА СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ: СТАНОВЛЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ, ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Олег Разиграєв

Статтю присвячено становленню, організації та особливостям функціонуванням в'язниці в м. Луцьку між двома світовими війнами. Луцька в'язниця, як складова польської правоохоронної системи, була створена в травні 1919 р. Вона служила для попереднього (превентивного) арешту та відбування покарання відповідно до рішення суду. Наприкінці 1921 р., окрім керівника, Луцька в 'язниця налічувала 40 осіб персоналу. Згідно розпорядження президента Польщі щодо організації в'язниць від 7 березня 1928р. та відповідного розпорядження міністра юстиції від 22 червня того ж року, Луцька тюрма належала до І класу з можливістю утримування понад 450 в'язнів. Нерідко пенітенціарний заклад був переповнений в'язнями. Окрім кримінальних злочинців, у в'язниці відбували покарання особи засуджені за діяльність на користь українського націоналістичного та комуністичного рухів.

Ключові слова: становлення, організація, функціонування, в'язниця, злочинець, охоронець, Луцьк.

Упродовж міжвоєнного періоду Луцьк перебував у складі Другої Речі Посполитої та слугував центром Волинського воєводства, утвореного в 1921 р.Ustawa z 4 lutego Ustawa z 4 lutego 1921 r. o unormowaniu stanu prawno-politycznego na ziemiach, przyl^czonych do obszaru Rzeczypospolitej na podstawie umowy o preliminaryjnym pokoju i rozejmie podpisanej w Rydze 12 pazdziernika 1920 r. // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (dalej -- DzU RP). -- 1921. -- № 16. -- Poz. 93. -- S. 216-217. Складову частину державних структур міжвоєнного Луцька становили польські правоохоронні органи, до яких належали, зокрема, й заклади пенітенціарної системи Разиграєв О.В. Правоохоронні органи у м. Луцьку в 1919-1939 рр. // Науковий вісник СНУ ім. Лесі Українки. Серія «Історичні науки». -- 2013. -- № 12 (261). -- С. 37-43..

Вивчення організації та діяльності Луцької в'язниці періоду Другої Речі Посполитої є актуальним питанням сучасної історичної науки, адже дозволяє дослідити становлення та розвиток пенітенціарної системи на регіональному рівні, а також з'ясувати ряд маловідомих аспектів внутрішньої політики польської держави на її східних теренах.

Метою зазначеної розвідки є дослідження становлення, організації та особливостей функціонування в'язниці в м. Луцьку в 1919-1939 рр.

Луцька в'язниця, як елемент польської правоохоронної системи, була створена одночасно з судовими органами в травні 1919 р. Вона розташовувалась на вулиці Бригідок, 6 (сучасна вулиця Кафедральна). Будівля в'язниці має давню історію: спочатку вона слугувала резиденцією луцького старости та литовського канцлера А. Радзивілла, упродовж 1624-1845 рр. тут розмістився монастир Св. Бригіти, який російська імперська влада наприкінці ХІХ століття перетворила в окружну в' язницю Куделя М. Під мурами Луцької тюрми (спогади колишнього в'язня) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://exlibris.org.ua/text/kudela.html; Троневич П.О., Хілько М.В., Сайчук Б. Т. Втрачені християнські храми Луцька. -- Луцьк: Діксон, 2001. -- С. 47-49..

У перший рік функціонування пенітенціарного закладу в умовах польської адміністрації спостерігалася його адаптація до нових реалій. Так, наприклад, до другої половини червня 1919 р. реєстраційні книги арештованих укладалися російською мовою. Лише згодом діловодство вдалося перевести на польську мову Державний архів Волинської області (далі -- Держархів Волинської обл.), ф. 47, оп. 4, спр. 2, арк. 59.. В 1920 р., в результаті контрнаступу більшовиків, персонал Луцької в'язниці, як і однойменного окружного суду, був евакуйований до м. Пьотркова, але вже восени того ж року відновив свою роботу. Слід зазначити, що не всі службовці в' язниці залишили м. Луцьк. Так, наприклад, молодший охоронець З. Нольде, прийнятий на службу в серпні 1919 р., не виїхав в евакуацію з приводу опіки над хворою матір'ю похилого віку. Однак, після відновлення польської влади в Луцьку він був повторно прийнятий на службу до в' язниці 9 листопада 1920 р. Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 11, арк. 2, 5..

Міжвоєнна луцька в'язниця служила для попереднього (превентивного) арешту та відбування покарання відповідно до рішення суду. Упродовж 19191921 рр. вона перебувала в підпорядкуванні Люблінської окружної дирекції тюрем. Нагляд за її функціонуванням здійснювало Луцьке повітове староство (до 1921 р.) та прокуратура Луцького окружного суду.

Приміщення Луцької в'язниці мало три поверхи, крім того тюремний комплекс включав лазню, пральню, стайню та кузню. У будівлі в'язниці розташовувалось помешкання її начальника, інспектора, двох старших охоронців та казарми для 20 неодружених охоронців. При в'язниці функціонувала школа, бібліотека та каплиця для реалізації релігійних потреб ув'язнених.

1 жовтня 1920 р. начальником Луцької в'язниці було призначено Л. Вондру Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 5, арк. 59-60.. Після нього, в різний час міжвоєнну Луцьку тюрму почергово очолювали: Ж. Стемпковський, А. Генелі, А. Сурмінський, Е. Новаковський та В. Овчарек. Станом на лютий 1921 р. персонал в'язниці налічував 31 особу Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 19, арк. 96-97, 111.. Загалом в 1921 р. спостерігалася тенденція до збільшення особового складу Луцької тюрми. Якщо на початку серпня того ж року особовий штат, окрім керівництва, складало 36 осіб (5 цивільних службовців, 2 старших охоронців, 29 охоронців (в т. ч. 1 жінка), то в середині листопада зафіксовано вже 40 працівників (5 цивільних службовців, 2 старших охоронців, 33 охоронців (в т.ч. 1 жінка) Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 20, арк. 1, 154.. В середині 20-х рр. ХХ ст. під керівництвом начальника в'язниці Ж. Стемпковського працювали тюремні інспектори Є. Радишкевич та С. Цєхельський, старший канцелярист О. Нікітін, канцелярист Б. Шимчак, лікар Є. Древновський, вчитель С. Яйко, фельдшер Я. Шупліца та 34 охоронці Luck w swietle cyfr i faktow. Na rok 1926. Dzial 1. Luck-Lwow: Odbito w drukarni akademickiej, 1925. -- S. 35..

В умовах війни та повоєнного часу працівники досліджуваного пенітенціарного закладу відчували значні матеріальні проблеми попри те, що під час визначення заробітної платні враховувалася не лише займана посада, але й величина родини службовця. Так, в грудні 1920 р. начальник Луцької в'язниці Л. Вондра одержував заробітну платню у розмірі 7750 польських марок, а його заступник Є. Радишкевич -- 6210. Вищевказані зарплати складалися з окладу, спеціальної доплати та коштів на утримання родини. Заробітна платня охоронців в' язниці не містила спеціальної доплати, але враховувала сімейний стан. Наприклад, одружений старший охоронець Л. Вишинський отримував 3950 польських марок, в тому числі 800 на утримання родини. Натомість, для його неодруженого колеги С. Пладкого заробітна платня була визначена на рівні 3150 польських марок. Багатодітні службовці в' язниці одержували зарплату навіть більшу від колег, які були вищі за рангом. Так, молодший охоронець Е. Зубрицький отримував зарплату 4740 польських марок, яка включала 2000 на утримання родини Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 5, арк. 59-64..

Враховуючи зростання цін та інфляцію в державі, Міністерство юстиції в 1921 р. призначило для службовців в'язниць східного регіону держави додаткові, т.зв. "кресові доплати" до заробітної платні Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 16, арк. 144.. Крім того, більшість службовців Луцької в' язниці на початках функціонування закладу в умовах міжвоєнної Польщі щомісячно одержували від держави продукти харчування Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 4, арк. 7..

Службовці Луцької тюрми відчували й житлові проблеми. За браком місць та з огляду на сімейні обставини не кожен неодружений охоронець міг оселитися в казармі при в'язниці. Так, 28 серпня 1921 р. вищезгадуваний охоронець З. Нольде скерував до бурмистра м. Луцька письмову заяву наступного змісту: "Маючи потребу у помешканні, щиро прошу Пана Бурмистра виділити мені одну кімнату. Моя родина складається з двох осіб: мене і моєї матері. Я маю 53 роки, моя мати 78 років. Нині ми проживаємо в будинку № 6 на вулиці Домініканській й займаємо одну кімнату в помешканні православного священика Нестора Фоміча. Ми змушені залиши цю кімнату з приводу вологості в квартирі та погіршення стану здоров'я моєї матері" Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 4, арк. 45.. Не відомо, чи задовольнила міська влада прохання охоронця в'язниці, натомість архівні документи свідчать, що З. Нольде було звільнено з роботи 1 жовтня 1921 р. на підставі рішення Департаменту в'язниць Міністерства юстиції Польщі Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 11, арк. 4..

Керівництво досліджуваного пенітенціарного закладу звертало належну увагу й на стан дисципліни особового складу як під час несення служби, так і у вільний від роботи час Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 1-1 зв.. Найбільш поширеним порушенням в'язничної охорони було спання на посту Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 6 зв., 10, 54 зв.. Так, 10 квітня 1922 р. охоронець П. Рожко за спання на посту одержав попередження від начальника Луцької в'язниці Ж. Стемпков- ського. При повторенні вищевказаного дисциплінарного порушення службовцю загрожувало звільнення з роботи Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 75, арк. 18.. Крім того, зафіксовані непоодинокі факти вживання службовцями Луцької тюрми алкогольних напоїв Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 20 зв., 33, 34 зв., надмірне захоплення грою в карти у службових казармах, яке нерідко призводило до програшу заробітної плати Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 33 зв..

Працівники в' язниці вчиняли й інші дисциплінарні порушення. Наприклад, в червні 1923 р. начальник тюрми за недотримання службової субординації відсторонив від виконання службових обов'язків охоронця А. Погребного, а його справу скерував до прокуратури при Луцькому окружному суді Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 3 зв.. В цей же час, керівництво в'язниці звернуло увагу на недопустиме вживання охоронцями російської мови, як у відношенні до заарештованих, так і у власному колективі Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 5 зв.-6. Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 32.. 17 жовтня 1923 р. начальник Луцької в'язниці у службовому наказі зазначав:

"Останній раз звертаю увагу в'язничному охоронцю П. Рожку на заборону 22 здійснення розмов іноземною мовою" .

Варто зазначити, що найбільш грубими вважалися порушення дисципліни, які могли спричинити, або спричинили втечу в'язня, а також таємні, неофіційні контакти з останніми. Так, 23 серпня 1923 р. додатковим чергуванням було покарано виконуючого обов'язки молодшого охоронця С. Пшибилу, провина якого полягала у читанні газети під час служби, що спричинило залишення без нагляду в'язнів, які виконували ремонтні роботи на даху пенітенціарного закладу Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 17.. У вересні того ж року начальник в'язниці покарав триденним арештом виконуючого обов'язки молодшого охоронця Ф. Пєтжака за службове недбальство, яке спричинило втечу в'язня Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 23..

Своє незадоволення легковажним поводженням із в'язнями висловив керівник Луцької тюрми у наказі № 131 від 25 вересня 1923 р.: "... останнім часом зауважено під час служби. контакти охоронців із в'язнями. пригощають їх цигарками, а в замін одержують коробочки для дзеркал, які були нелегально виготовлені в'язнями... після повернення з прогулянки випускають на коридор інших в'язнів не задумуючись над тим, які наслідки це може мати. випускають партіями в'язнів з камери з метою виливання ємкості з фекаліями, залишаючи при цьому відчиненими їхні камери" Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 25.. Ще більш критичним був начальник в'язниці у наказі № 164 від 29 листопада того ж року: "Останнім часом доходять чутки, що в'язні контактують із зовнішнім світом і, що ці контакти уможливлює в'язнична охорона. Не можу припустити, щоб хтось із службовців довіреної мені в'язниці міг допуститися такого низького вчинку знаючи про те, яка доля його очікує." Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 35 зв..

Службовці досліджуваного пенітенціарного закладу в міру можливостей дбали про підвищення власного фахового рівня. Зокрема, на початку травня 1924 р. при Луцькій в'язниці розпочала роботу школа для рядових службовців. Так, на перший курс начальник тюрми скерував 20 охоронців Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 55.. Станом на березень 1926 р. рядові службовці в'язниці вивчали дев'ять навчальних дисциплін, а саме: тюрмознавство, кримінальне право, державний устрій Польщі, приписи щодо державної служби, кримінальну процедуру, закон про в'язничний статут, гігієну і рятівництво, польську мову та арифметику Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1255, арк. 74-76.. В цей же час Міністерство юстиції рекомендувало керівництву Луцької в'язниці звертати більшу увагу на висвітлення організації саме польської пенітенціарної системи Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1255, арк. 86.. Слід зазначити, що рядові службовці вищевказаного пенітенціарного закладу проходили навчання не лише за місцем служби, але й у Центральній школі для рядових службовців в'язничної охорони, яка розміщувалася у столиці держави -- Варшаві. Так, 10 жовтня 1926 р. розпочався сьомий навчальний курс у згадуваному навчальному закладі, на який адміністрація Луцької в' язниці була зобов'язана скерувати 2 особи Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1255, арк. 140..

Луцька в'язниця налічувала 28 камер різних категорій та 6 камер призначених для тюремного шпиталю Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 1, спр. 2, арк. 82.. При тюрмі функціонував також відділ праці, де працювали в'язні з відповідною фаховою кваліфікацією. Так, на початку січня 1934 р. зазначений відділ налічував 25 фахівців -- столярів, шевців та ковалів Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 1, спр. 4, арк. 8-10.. Наприкінці липня 1923 р. начальник Луцької в'язниці рекомендував щоденно залучати в' язнів до прибирання кварталу, який прилягав до тюрми Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 333, арк. 10..

В 1921 р. Луцька в'язниця максимально могла вмістити 350 в'язнів, однак, на практиці вона часто була переповненою Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 19, арк. 111.. Так, якщо в серпні 1921 р. у тюрмі перебувало 226 в'язнів (в листопаді того ж року -- 25 5) Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 20, арк. 1, 154., то станом на жовтень 1925 р. в'язниця налічувала вже 396 в'язнів, в тому числі 208 чоловіків та 18 жінок, які відбували покарання за рішенням суду, а також 165 чоловіків та 5 жінок арештованих на час проведення слідства Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1255, арк. 12-12 зв..

Згідно розпорядження президента Польщі щодо організації в'язниць від 7 березня 1928 р. та відповідного розпорядження міністра юстиції від 22 червня того ж року, Луцька тюрма належала до І класу з можливістю утримування понад 450 в'язнів Котрога^епіе Ргету4епїа К^естуроєроИїд z 4пїа 7 тагса 1928 г. w sprawie о^ап^аді wi§zienmctwa // DzU ЯР. -- 1928. -- № 29. -- Poz. 272. -- 8. 556; Яж- рога^епіе Мітєїга Sprawiedliwosci z 4піа 22 czerwca 1928 г. о wykonaniu rozporzдdzeme Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 7 тагса 1928 г. w sprawie о^апкаді wi§zienmctwa // DzU ЯР. -- 1928. -- № 64. -- Poz. 591. -- 8. 1476.. В січні 1932 р. кількість в'язнів Луцької тюрми становила 455 (в т.ч. 42 жінки), з яких 164 відбували покарання за комуністичну діяльність Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 1, спр. 2, арк. 8..

В 1921 р. щоденний харчовий раціон в'язня складався із хліба, ранішньої кави, борщу або супу на обід та юшки з крупами на вечерю Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 19, арк. 119.. Харчування хворих в'язнів значно різнилося від звичайних. Знаний учасник національно- визвольного руху за незалежність України М. Куделя, який перебував у Луцькій тюрмі, згадував: "...Щодо харчів, то вони були не гірші, як у лікарнях на волі: білий хліб, борщ, юшка завжди з порцією м'яса, каша гречана зі шкварками, каша манна з маслом. Перед обідом приносили парне молоко з булкою й маслом. Я все це поїдав і, здавалося, ще стільки з'їв би" Куделя М. Вказана праця [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: Шр://ех1іЬгі8.о^.иа/їехї/кМе1а.Ьїт1.

Наприкінці жовтня 1926 р. одна з центральних польських газет "Ранковий кур'єр" опублікувала статтю під назвою "Небезпечний бандит сьомий раз втік розпилявши грати", де повідомлялося, що один з найнебезпечніших злодіїв, 40-річний рецидивіст Т. Федак, який перебував у Луцькій в'язниці та спеціалізувався на залізничних крадіжках, втік з тюрми розпилявши грубі віконні грати. За інформацією кореспондента газети, втеча Т. Федака спричинила серед місцевого населення гучний резонанс. Зазначена стаття викликала незадоволення тодішнього начальника Луцької тюрми А. Генелі, який 30 жовтня того ж року скерував до редакції лист, де назвав опубліковану інформацію "неточною та спізнілою". Так, за інформацією А. Генелі, Т. Федак втік не з в'язничної камери, а з тюремного подвір'я. Більше того, утікач не був "найнебезпечнішим злочинцем", а належав до звичайних кримінальних злодіїв, засуджених за крадіжку. Крім того, невдовзі Т. Федака було знайдено та повторно скеровано до в'язниці для відбування покарання. У зв'язку з вищезазначеними неточностями, начальник Луцької тюрми А. Генелі звернувся до редакції газети з вимогою оприлюднення відповідного спростування Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1255, арк. 165-165 зв.. польський правоохоронний арешт націоналістичний

Зафіксовані факти, коли тюремні наглядачі застосовували необгрунтовану фізичну силу щодо ув'язнених. Наприклад, в 1922 р. начальник зазначеного карного закладу Ж. Стемпковський за побиття арештанта покарав суворою доганою наглядача Я. Новосада Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 75, арк. 19.. Один із в'язнів луцької тюрми згадував: "Спочатку били головою об муровані стіни [...], піднімали за волосся і кидали на підлогу, били палицями "по чому попало". Коли те все не допомагало, поміж руки і ноги просували палицю так, що людина не могла поворухнутись [...], по босих ногах били гумовими палицями" Разиграєв О.В. Польська державна поліція на Волині у 1919-1926 роках. -- Луцьк: Волинські старожитності, 2012. -- С. 244-245..

На початку 30-х рр. ХХ ст. комуністичні активісти, які перебували в різних пенітенціарних закладах Волині та Східної Галичини, організували низку акцій протесту вимагаючи дотримання їхніх прав та покращення умов утримання. Так, у відозві Міжнародної організації допомоги революціонерам за 1931 р. читаємо: "6 травня ц.р. 205 політв'язнів у Луцькій тюрмі голодувало більше тижня на знак протесту проти биття поліції в тюрмі, за приспішення слідства і другі домагання ,.." Державний архів Львівської області, ф. 121, оп. 2, спр. 141, арк. 48..

Не всі в'язні були задоволені й рівнем медичного забезпечення у тюрмі. Так, 29 травня 1926 р. ув'язнений К. Хлапук скерував до начальника пенітенціарного закладу лист наступного змісту: "Я, нижче підписаний, прошу Пана Начальника провести доходження в справі негативного відношення до своїх обов'язків фельдшера в'язничної амбулаторії. Почуваючи себе хворим, звернувся... фельдшер мені відмовив. залишивши мене на цілу добу без лікарської допомоги." Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1261, арк. 6. Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 4, спр. 1261, арк. 7.. Слід відмітити, що фельдшер у пояснювальній записці від 30 травня 1926 р. на ім'я начальника зазначив, що жодної хвороби у К. Хлапука не виявив .

Уявити окремі грані щоденного життя в'язня Луцької тюрми дозволяють надзвичайно інформативні вищезазначені спогади М. Куделі, який в 1939 р. провів дев'ять тижнів у в'язниці: "Переступивши поріг масивної металевої брами, я вперше побачив споруду Луцької тюрми, яка знаходилася. в культовій будівлі. Згідно з в'язничними правилами потрапляю в ізоляційну карантинну камеру, де назбиралося до 20 новачків. Потому повели до лазні, зняли скуйовджену чуприну, дезинфікували одяг. .Після нас у лазню привели постійних в'язнів. .Медична комісія прискіпливо обстежувала кожного. В результаті визнано всіх здоровими, тільки в мене виявили страшну, як на той час, хворобу. туберкульоз легенів. Через це всі сахалися від мене, як від прокаженого. Староста камери, якийсь польський злодій-рецидивіст, з брудною лайкою накинувся на мене, не на жарт кричав, що я приніс жахливу хворобу і хочу нею заразити всю... камеру. ...Наглядач викликає мене... Заходимо у комірчину, там здаю свій одяг, одягаюся в усе тюремне: білизну, костюм, яломок (берет) -- усе з білого міцного фабричного полотна. ... Кожного дня нас виводили на двогодинну прогулянку" Куделя М. Вказана праця [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://exlibris.org.ua/text/kudela.html.

Нагляд за діяльністю Луцької в'язниці здійснювали місцеві органи прокуратури. Працівники зазначеного правоохоронного підрозділу перевіряли правомірність перебування осіб у в'язниці, дотримання обов'язку сегрегації в'язнів, умови їхнього утримання, тощо Pawlak K. Wi^ziennictwo Polskie w latach 1918-1939. -- Kalisz: Centralny Osrodek Szkolenia Sluzby Wi^ziennej w Kaliszu, 1995. -- S. 10. Держархів Волинської обл., ф. 47, оп. 1, спр. 2, арк. 4.. Так, 5 лютого 1937 р. 15 в'язнів зголосили свої прохання прокурору Луцького окружного суду під час службової перевірки. Насамперед, в'язні скаржилися на погане лікування, побиття тюремною охороною, несправедливі дисциплінарні покарання, просили зміни запобіжного заходу, пришвидшення розгляду справ .

Таким чином, Луцька в' язниця служила як для попереднього превентивного арешту, так і для відбування покарання відповідно до рішення суду. Між двома світовими війнами вона становила інтегральну частину пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої та пройшла два основні етапи: організаційного становлення та розвитку. Перший супроводжувався значними труднощами матеріального та кадрового характеру, другий характеризувався налагодженням основних напрямів та методів діяльності.

Размещено на Allbest.ru