Правове регулювання діяльності агрохолдингів в Україні: історіографічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавська державна аграрна академія

Правове регулювання діяльності агрохолдингів в Україні: історіографічні аспекти

Щетініна Т.О., к. і. н., доцент кафедри бізнес-адміністрування та права

Анотації

У статті розглянуто стан дослідження правового статусу агрохолдингів в Україні. Проаналізовано й узагальнено роботи низки науковців, у яких розкрито особливості правового регулювання діяльності холдингових компаній у сфері аграрних відносин. Актуалізовано необхідність урегулювання правового статусу агрохолдингів для подальшого розвитку сільського господарства.

Ключові слова: аграрна холдингова компанія (агрохолдинг), правове регулювання, правовий статус, сільське господарство, суб'єкти аграрних відносин, наукові дослідження.

В статье рассмотрено состояние исследований правового статуса агрохолдингов в Украине. Проанализированы и обобщены работы ряда учёных, в которых раскрыты особенности правового регулирования деятельности холдинговых компаний в сфере аграрных отношений. Актуализирована необходимость урегулирования правового статуса агрохолдингов для дальнейшего развития сельского хозяйства.

Ключевые слова: аграрная холдинговая компания (агрохолдинг), правовое регулирование, правовой статус, сельское хозяйство, субъекты аграрных отношений, научные исследования.

In the article the review of the legal status of agricultural holdings in Ukraine. Analyzed and summarized the work of several scientists, in which the author reveals the peculiarities of legal regulation of activities of holding companies in the sphere of agrarian relations. Updated the necessity of regulation of the legal status of agricultural holdings for the development of agriculture.

Key words: agrarian holding companies (agroholdings), legal regulation, legal status, agriculture, subjects of agrarian relations, research.

Сучасний стан сільського господарства в Україні сприяв розвитку різноманітних організаційно-правових форм, що наблизили вітчизняного аграрія до світових стандартів господарювання. Чимало факторів соціально-економічного характеру зумовили утворення й подальше поширення аграрних холдингових кампаній. Стійке зростання попиту на продукти харчування сприяло підвищенню інвестиційної привабливості агробізнесу, який у вигляді холдингів одержав змогу охопити весь цикл виробництва. Науковці зазначають, що «створення агрохолдингів є моделлю подальшого розвитку агропромислового комплексу України, що дозволить вивести його на якісно нову траєкторію стабільного, високоефективного та конкурентоспроможного функціонування і вирішити пріоритетні завдання, а саме: продовольчу проблему, досягнути раціональних норм споживання основних продуктів харчування всіма верствами населення країни, збільшити експортний потенціал вітчизняного аграрного сектора економіки». За умов належного правового врегулювання діяльність агрохолдингів здатна «забезпечити комплексний благоустрій, соціально-економічну й екологічно урівноважену трансформацію сільських територій і поселень» [1, с. 155]. Безперечно, зростання кількості агрохолдингів в Україні (за прогнозами експертів станом на 2015 рік їх кількість перевищить 200-300 об'єднань) актуалізує проблему правового забезпечення їх діяльності.

Ураховуючи, що темою дослідження є історіографічний аналіз наукових розвідок із проблеми правового статусу агрохолдингів в Україні, то як аналіз останніх досліджень надамо короткий огляд розроблення цього питання економічною наукою. Такий підхід є доцільним, тому що останнім часом до означеної проблеми економісти зверталися набагато частіше, ніж науковці-правники. Крім того, у ґрунтовних дослідженнях агрохолдингів, проведених у межах юридичної науки, широко використовується доробок економістів щодо формулювання понять, визначення напрямів діяльності, перспектив і проблем розвитку.

Посилення інтеграційних процесів у сільському господарстві на сучасному етапі та необхідність вирішення значного комплексу проблем, які їх супроводжують, сприяли появі численних досліджень науковців-економіс- тів із питань розвитку агрохолдингів в Україні. Концептуальні засади й окремі аспекти проблеми становлення та діяльності агрохолдин- гів висвітлені в працях економістів: І. Лукіно- ва, П. Саблука, С. Дем'яненка, В. Андрійчука, В. Бойка, В. Василенка, А. Данкевича, О. Кри- сального, А. Мазура, М. Маліка, Ю. Нестер- чук, О. Онищенка, В. Терещенка, Г. Черевка, В. Юрчишина, В. Яценка.

Означені дослідниками проблеми економічного характеру виявили, крім іншого, низку напрямів для вдосконалення правового регулювання статусу агрохолдингів. Економісти-а- грарії влучно зауважують, що агрохолдинги набувають вигляду «економіки в економіці» [2, с. 9]. У складі агропромислових холдингів, крім сільськогосподарських товаровиробників, «обов'язково є хоча б одне промислове підприємство, а також можуть бути торгівель- ні, постачальницькі структури, банки, страхові компанії тощо» [3, с. 83]. Економічні реалії функціонування агропромислових холдингів вимагають відповідної урегульованості норм аграрного, земельного, господарського, фінансового права. Саме тому аналізувати стан висвітлення правового статусу агрохолдингів в Україні необхідно з урахуванням значного доробку науковців-економістів, у чиїх працях не раз розглядались, зокрема, організаційно-правові аспекти діяльності агропромислових холдингів [4; 5, с. 73; 6].

Метою статті є узагальнений аналіз наявних наукових досліджень із питань правового регулювання процесів створення й діяльності аграрних холдингових компаній в Україні.

Потрібно зазначити, що в наукових дослідженнях із проблеми аграрних холдингових компаній в Україні першочергово наголошується на відсутності окремої регламентації правового статусу агрохолдингів у чинному законодавстві. Автор найбільш ґрунтовних розвідок із питань правового регулювання діяльності агрохолдингів В. Уркевич, з'ясовуючи зміст самого поняття «агрохолдинг», звертається до тлумачень, поданих у низці економічних досліджень [7].

Відсутність окремого нормативно-правового акта про статус агрохолдингів зобов'язує науковців звертатися до регламентації статусу холдингових компаній загалом.

Так, ст. 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» встановлює, що холдингова компанія - це акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств [8]. До появи вказаного Закону діяльність холдингів регламентувалася Указом Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі кор- поратизації і приватизації» (1996 р.). Чинне законодавство визначає холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) такий пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, що забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства, холдингової компанії.

Ще до прийняття спеціального закону про холдингові компанії в ч. 5 ст. 126 Господарського кодексу України холдингову компанію було визначено як публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності) [9, с. 210-211].

Виходячи із зазначених норм, науковці роблять висновок, що за організаційно-правовою формою холдингова компанія є публічним акціонерним товариством, що має у власності пакет акцій (часток, паїв) інших корпоративних підприємств, і цей пакет забезпечує вирішальний влив на такі підприємства. Іншими словами, холдингова компанія повністю впливає на господарську діяльність інших корпоративних підприємств і контролює її. Корпоративними підприємствами у ст. 63 Господарського кодексу України і ст. 1 указаного Закону називають господарські товариства, тобто холдингова компанія може володіти акціями (частками, паями) лише господарських товариств - акціонерних, товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, повних чи командитних товариств [10, с. 15].

Дослідники зазначають, що законодавством не закріплено вимог до суб'єктів, які можуть створювати холдингові компанії. Згідно зі ст.4 Закону, «рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформлюється відповідним договором». Отже, робить висновок у своєму дослідженні Д. Іващенко, що «суб'єктом створення агрохолдингової компанії може бути як фізична особа, так і фізична особа-підприємець чи юридична особа, яка володіє холдинговими пакетами акцій не менше ніж двох сільськогосподарських корпоративних підприємств» [11, с. 131].

Досліджуючи проблему правового регулювання діяльності агрохолдингів, необхідно зважувати, що «провідним шляхом їх утворення. стало вливання вітчизняного або ж іноземного капіталу несільськогосподар-ського походження в переробну промисловість з подальшим розвитком збуту і з метою самозабезпечення сировиною, розвитком сільського господарства». Це, на думку Н. Зарицької, «індикативно свідчить про наміри агрохолдингу на тривалий час залишитися у сільському господарстві» [12, с. 254].

Правове регулювання діяльності агрохолдингів розглядається дослідниками також у контексті розвитку конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників. Я. Самсонова зараховує до конкурентних переваг агрохолдингів можливість здійснювати «виробництво у великих обсягах сільськогосподарської продукції та розвиток технологічно пов'язаних з ним підприємств переробки й торгівлі, а також високий рівень диверсифікації виробництва, можливість залучення значних інвестицій в основне виробництво, що не під силу середнім і дрібним сільськогосподарським підприємствам, централізація управління та високий рівень кваліфікації управлінського персоналу [13, с. 5].

У низці досліджень висвітлюються окремі аспекти правового регулювання діяльності агрохолдингів. Зокрема, П. Кулініч розглядає питання продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Автор зазначає, що «потужний наступ агрохолдингів відбувається в умовах дії мораторію на продаж сільськогосподарських земель, використовуючи можливості права оренди», підкреслюючи, що «всі землеволодіння агрохолдингів ґрунтуються на договорах оренди сільськогосподарських угідь» [14]. Дослідник робить висновок про негативний вплив агрохолдингів навіть на перспективи розвитку ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення й формування фермерського сектора аграрного виробництва.

Подібні критичні висновки щодо негативного впливу агрохолдингів на розвиток земельних відносин робить науковець О. Воловик, яка зазначає, що «після 2004 року розпочалася великомасштабна концентрація землекористування, яка виявляється у нарощуванні площ орендованих земель, створенні нових агрохолдингів, вертикально та горизонтально інтегрованих структур, земельні масиви яких досягають десятків-сотень тисяч гектарів, монополізуючи вигоди від міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством» [15, с. 4]. Аналізуючи агрохолдинги як суб'єкт господарювання в аграрному секторі економіки, авторка підкреслює їх негативний вплив на розвиток сільської місцевості: «Вміло використовуючи податкові пільги та преференції, передбачені законодавством для сільського господарства, ці господарські структури присвоюють вартість, яка мала б стати джерелом повноцінного відтворення використовуваних ними природних і соціальних ресурсів сільської місцевості та поліпшення якості локального життєвого середовища, але насправді «вимивається» із села».

Питання правового статусу агрохолдингів, які активно розвиваються в аграрній сфері останніми роками, не відображені в навчальній літературі [16] або ж зведені до фрагментарного згадування. Так, у підручнику з аграрного права О. Погрібного агрохолдинги подано лише в контексті класифікації суб'єктів аграрних відносин, вони включені до групи підприємницьких структур, які спрямовані «на надання різноманітних фінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких та інших послуг для забезпечення підприємницької діяльності сільськогосподарських товаровиробників. До цієї групи належать банки, кредитні спілки, біржі, страхові компанії, аграрні холдинги». правовий холдинговий аграрний

На сьогодні фахівці зазначають про необхідність розроблення окремого закону, який регламентував би правовий статус агрохолдингів в Україні. Крім того, активну участь у його підготовці повинні брати самі власники інтегрованих об'єднань, що дасть змогу говорити про посилення їх соціальної відповідальності. Розглядаючи питання про необхідність законодавчого закріплення статусу агрохолдингу, генеральний директор холдингу НагуЕаБІ Саймон Чернявський указує на реальну потребу загалом у низці законів, які сприятимуть діяльності холдингів у сільському господарстві. Це й закріплення на законодавчому рівні підтримки з боку держави сільськогосподарських товаровиробників, що сприяло б притоку інвестицій, і вирішення питання з купівлею-продажем землі й безпосереднє визначення правового статусу агрохолдингів [18, с. 109].

Дослідження процесів подальшого реформування аграрного сектора економіки України актуалізують увагу науковців до інтегрованих об'єднань у формі агрохолдингів. О. Олій ник зазначає, що «до численних передумов з формування сільськогосподарських інтегрованих підприємств належить і законодавче окреслення стабільних правових норм їхньої бізнес-діяльності, і не тільки національних, а й міжнародних» [19, с. 109].

Висновки

Отже, констатуючи факт значного зростання кількості агрохолдингів в Україні, яке супроводжується високим рівнем концентрації інвестиційних капіталів і земель сільськогосподарського призначення, питання регламентації правового статусу цих холдингових компаній, особливостей державної реєстрації та специфіки діяльності залишається неврегульованим. Удосконалення нормативно-правової бази щодо створення й діяльності агрохолдингів потребують не тільки самі холдингові компанії, а й інші сільськогосподарські товаровиробники, що перебувають із ними в господарський взаємодії, а також мешканці сільських територій, які зазнають суттєвого соціального-економічного впливу агрохолдингів. Аналіз низки наукових досліджень дає змогу зробити висновок, що формування поняття агрохолдингу відбувається на сьогодні в межах економічних наукових процесів, залишаючи науковцям-правникам питання правового регулювання окремих напрямів діяльності аграрних холдингових компаній.

Література

1. Данкевич А.Є. Організаційно-економічний механізм побудови агрохолдингів / А.Є. Данкевич // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. - Спец. вип. : у 2 ч. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана» ; відп. ред. О.О. Бєляєв. - К. : КНЕУ, 2011. - Ч. 1 : Організаційно-правові форми агропромислових формувань: стан, перспективи та вплив на розвиток сільських територій. - 2011. - С. 148-155.

2. Нестерчук Ю.О. Аграрно-промислові об'єднання в інноваційній структурі АПК / Ю.О. Нестерчук // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2008. - № 8/1 (31). - С. 8-15.

3. Данкевич А.Є. Особливості функціонування холдингів в аграрному секторі економіки / А.Є. Данкевич // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету. Серія «Економічні науки». - 2013. - № 2 (5). - С. 82-91. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// nbuv.gov.ua/j-pdf/znptdau_2013_2(5)13.pdf.

4. Данкевич А.Є. Розвиток організаційно-правових форм господарювання в умовах ринку : матеріали Міжнар. на- ук.-практ. конф. «Економіка: сучасний стан та пріоритети розвитку». - Сімферополь : ДІАИПІ. - 2011. - С. 74-76.

5. Залізко В.Д. Вплив агрохолдингізації сільськогосподарських підприємств на соціально-економічний розвиток сільських територій / В.Д. Залізко // Економіка України. - 2013. - № 6. - С. 71-78.

6. Черевко Г. Агрохолдинги як нові організаційні форми крупно товарного господарювання в агробізнесі України / Г. Черевко // Аграрна економіка. - 2012. - Т. 5. - № 1-2. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/ cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJR N&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_ file_name=PDF/ae_2012_5_1-2_9.pdf.

7. Уркевич В.Ю. Правові проблеми функціонування агрохолдингів в Україні / В.Ю. Уркевич [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ndipzir.org.ua/wp-content/ uploads/2014/01/Urkevych.pdf.

8. Про холдингові компанії в Україні : Закон України від 15.03.2006 р. № 3528-IV (редакція від 08.04.2012 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/3528-15.

9. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін. ; за заг. ред. В.К. Мамутова. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

10. Уркевич В.Ю. Суб'єкти інвестиційних правовідносин у сфері сільського господарства / В.Ю. Уркевич // Актуальні питання інноваційного розвитку. - 2012. - № 2. - С. 12-17.

11. Іващенко Д.В. Правові аспекти створення агрохолдингу / Д.В. Іващенко // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - № 1. - С. 130-133.

12. Зарицька Н.П. Ретроспектива розвитку агрохолдин- гів в Україні крізь призму менеджменту / Н.П.Зарицька // Розвиток агробізнесу в Україні: проблеми, пріоритети, перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 10-річчю факультету аграр. менеджменту (Україна, м. Житомир, 25-27 березня 2010 р.). - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - 312 с.

13. Самсонова Я.О. Правові засади розвитку конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва як основного напрямку державної аграрної політики України / Я.О. Самсонова // Теорія і практика правознавства. - 2014. - Вип. 2 (6). - С. 1-12. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://nauka.jur-academy.kharkov.ua/download/el_zbimik/2.2014/l7.pdf.

14. Кулініч П. Ринок сільськогосподарських земель в Україні: чи зможе він функціонувати на праві оренди / П. Ку- лініч // Юридичний журнал. - 2014. - № 4. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article. рИр?іі=4068.

15. Воловик О.А. Щодо причин усталеності в Україні деяких архаїчних форм господарювання: інституціональний підхід / О.А. Воловик // Часопис Академії адвокатури України. - 2012. - № 4. - С. 1-6.

16. Аграрне право України : [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти] / [В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.] ; за ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. - X. : Право, 2003. - 240 с.

17. Аграрне право України : [підручник] / за ред. О.О. Погрібного. - К. : Істина, 2007. - 448 с.

18. Макаренко В. Спасителі чи кон'юктурники / В. Макаренко // Агроперспектива : Інформаційно-аналітичний журнал. - 2012. - № 1 (142). - С. 46-51.

19. Олійник О.О. Соціально-економічна природа становлення і розвитку агрохолдингів / О.О. Олійник // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2012. - № 3(19). - С. 106-109.

Размещено на Allbest.ru