Угруповання неповнолітніх екстремістського характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Угруповання неповнолітніх екстремістського характеру

Основними чинниками, які провокують злочини серед молоді, є соціально-економічна нестабільність, послаблення важелів державного або соціального впливу, ослаблення виховної функції школи, наявність неповної або багатодітної сім'ї, відсутність правопорядку в країні та ін.

Як стверджують вітчизняні науковці, в основі зростання рівня злочинності лежить незадоволеність соціальним становищем і розвитком неповнолітніх. До інших чинників, не менш важливих, але не основних, які сприяють зростанню підліткової і дитячої злочинності, можна віднести зменшення кількості закладів дозвілля, закриття дитячих таборів, спортивних і позашкільних установ та ін. У результаті діти і підлітки залишаються без нагляду і без занять, стають легкою здобиччю злочинних угруповань або ж організовують власні неформальні об'єднання підлітків, серед яких в Україні найбільше виділяють футбольні хулігани-ультрас, скінхеди, неофашисти та радикальні націоналістичні угруповання [1, с. 180-181; с. 1].

Саме тому, актуальність досліджуваного питання зростає у зв'язку з тим, що все більше угуповань неповнолітніх радикального характеру скоюють правопорушення проти громадського порядку та ін.

Радикальні неформальні молодіжні угруповання є різновидами молодіжних субкультур. Кожна субкультура виконує захисну функцію стосовно своїх членів. Захист своїх прихильників декларується багатьма субкультурами як найважливіша цінність, тому зрозуміле прагнення молодої особи примкнути хоч будь-куди. Що стосується етичної функції субкультури, то вона полягає в тому, що в малій групі своя система цінностей, довіри, підтримки, захисту, саме в малих групах молода особа може знайти притулок, комфорт і соціальне самоствердження. Усього цього немає в суспільстві - на макрорівні [2, с. 273].

Сучасні європейські реалії показують особливу активність футбольних фанатів («ультрас») різних провідних клубів, які характеризуються агресивністю, хуліганськими діями, виявом насильства, вандалізмом тощо [3].

Серед вітчизняних дослідників футбольних фанатичних груп слід зазначити таких, як В.Г. Фатхутдінов, І. І. Терещенко, П.М. Артьомов.

Як визначають І. І. Терещенко та В.О. Островий, «футбольні фанати» - це самостійна субкультура, яка суттєво впливає на створення образу поведінки відвідувачів футбольних матчів та на образ національної футбольної культури в цілому [4, с. 121]. На думку цих науковців, футбольних фанатів і фан-рух можна розділити на офіційні фан-клуби, неофіційні угруповання та неорганізованих фанатів. Кожний фан-рух складається з певної кількості груп, які організаційно оформилися, та значного числа неорганізованих фанатів. Фан - групи, як правило, утворюються з футбольних фанатів, які виконують певний набір ролей і підкоряються певним нормам. Більшість груп має так званий «статут», в якому визначено обов'язки члена фан-групи, за умов недотримання яких він виключається з неї. Ці вимоги не занадто жорсткі. Так, якщо фанат порушує ці правила, але при цьому перебуває в добрих стосунках з іншими членами фан-групи, то санкції стосовно нього навряд чи будуть застосовані [4, с. 120].

О. Іллє вважає, що неорганізовані фанати в жодних угрупованнях всередині руху не перебувають, але виявляються охопленими соціальними мережами, беруть участь у значній частині колективних дій і таким чином, не випадають з руху [5].

На думку І. І. Терещенко та В.О. Острового, субкультура футбольних фанатів, безсумнівно, справляє вплив на суспільство, соціальний порядок. Причиною порушення соціального порядку можуть стати події, які відбулися на стадіоні, або поблизу нього. Така ситуація, зазвичай, вирішується втручанням спецпідрозділів міліції та може закінчитися дуже прикро [4, с. 121].

Як наслідок, нині звичайні люди стали з тривогою відвідувати домашні матчі улюбленої команди. Вони спостерігають як на секторах усе частіше лунають образливі вигуки та нецензурна лексика, весь час щось вибухає й відбуваються бійки.

В.Г. Фатхутдінов стверджує, що основним завданням будь-якої фанатичної групи (зокрема, групи футбольних фанатів уболівальників) та її лідера є створення комфортного клімату, в якому будь-яка людина (навіть найбільш ображена) почуватиметься потрібною й вагомою, а також, що найважливіше - щасливою разом із іншими. Створення в таких групах особливого комфортного клімату є головною передумовою групової згуртованості та формування групового мислення й групової свідомості [6, с. 35].

Особливою небезпекою груп футбольних фанатів, зауважує В.Г. Фатхутдінов, є їх суцільна керованість із боку лідерів. Тобто характер масовидної поведінки, динаміка розвитку, соціальна активність та спрямованість групи футбольних фанатів уболівальників майже цілком залежить від настрою, спрямованості й вмотивованості її лідера [6, с. 36].

Якщо група футбольних фанатів уболівальників опиняється в руках деструктивного лідера - дорослої авторитетної людини з екстремістськими нахилами, - уся група в цілому приймає екстремістські форми соціального поводження. Причому, навіть, якщо кожен член групи (фанат-уболівальник) індивідуально не схвалює екстремізм або відверто його не приймає, цурається, в умовах групи, в якій кожна індивідуальність нівелюється, йому ілюзорно здається, що він чинить цілком правильно [6, с. 36].

Для фанатичних екстремістських організацій (груп) характерний особливий психологічний клімат із використанням психологічного насильства, специфічною системою цінностей, ритуалів, традицій і навіть - мови. Так, словниковий запас фанатського сленгу досить значний, багато слів та словосполучень містять додаткове смислове навантаження. Основна мета фанатського сленгу - відокремити фан-рух від іншого світу, встановити критерій розподілу на «своїх» та «чужих». Інакше кажучи, існування достатньо розвиненого фанатського сленгу стратегічно невигідне, це суттєво ускладнює рекрутування нових членів. Більшість фанатів - молодь, ті, хто стали членами групи один-два роки та не має великої кількості «виїздів», але хоче мати певну перевагу над новими членами руху, яку демонструють завдяки використанню сленгу. Водночас вони не мають можливості активно розвивати сленг, тому що їм бракує авторитету в середовищі фанатів [7].

Ураховуючи, що до складу учасників фанатичних рухів футбольних уболівальників здебільшого належать молоді люди в середньому підлітковому та молодшому юнацькому віці, саме такі групи викликають особливу небезпеку в плані емоційного зараження ідеями націоналізму та екстремізму. Надмірне захоплення юнацької молоді різними течіями націоналістичного та екстремістського характеру цілком пояснюється з позиції вікової психології. Старший підлітковий та молодший юнацький вік (приблизно від 14 до 20 років) характеризується підвищеною емоційністю, загостреним почуттям справедливості й патріотизму, нестримним прагненням до належності певному соціальному шару, нагальною потребою в самоідентифікації. Саме набором таких екстраполярних індивідуально-психологічних особливостей психіки молодих людей пояснюється схильність підлітків до єднання в малі групи «за інтересами», прагнення до самореалізації в девіантних моделях поведінки (особливо в соціально небезпечних), бажання виділитися в загальному людському середовищі (прихильність до стилю «ультрас») [6, с. 37].

Рух футбольних фанів бере початок із середини 60-х років минулого століття в Англії, коли в молоді з'являється інтерес до футболу. У самій Англії 70 - 80-і рр. пройшли під знаком футбольных фанатів, а якщо говорити точніше - футбольних хуліганів. У постійних бійках, причиною якою був футбол, брали участь сотні людей. Футбол став більше ассоціюватися з безладом на трибунах, ніж із самим видом спорту. Кульмінацією стали трагічні події 1985 р. на бельгійському стадіоні «Ейзель», на якому під час фінального матчу Кубка Європейських чемпіонів між клубами «Ювентус» і «Ліверпуль» в результаті футбольних бійок загинуло 39 «болільників» [8].

Серед європейських країн в організації фанатських угруповань «ультрас» слід виділити Італію. На жаль, сильний вплив уруповань ультрас має негативний характер, особливо, коли використовують екстремістські методи: організація масових бійок, нападів на гравців. Як приклад можна навести інцидент, який відбувся в кінці 2002 р., коли ультрас «Барі» (команда тоді опустилася вниз турнірної таблиці чемпіонату) після програного матчу з «Ліворно» з рахунком 0:3, напали на гравців своєї команди, побили деяких із них. Футбольний екстремізм в Італіії в більшості тісно пов'язаний із політичною сферою. Поступово «ліві» й «праві» ідеї стали переходити з вулиць міст на стадіони. Дуже часто стадіони перетворювалися в політичні трибуни, з яких ультрас вивішували транспаранти, скандували лозунги, висловлювали свої ідеї. Праві ультрас («Інтера», «Лаціо») нерідко переступали межу дозволеного: на трибунах стадіонів з'являлась фашистська символіка, звучали расистські гасла відносно гравців клубів-суперників [9].

Серед неформальних об'єднань підлітків, які існують в Україні та викликають особливу небезпеку, слід назвати скінхедів. Скінхеди (skinhead - гола, голена голова) уперше з'явилися у Великій Британії приблизно сорок років тому. «Бритоголові» бунтували проти влади, влаштовували «розбірки» з хіпі, але найбільшу ворожість виявляли до мігрантів з Індії та Пакистану, які були дешевою робочою силою. У наступні десятиліття цей рух охопив Західну Європу, Америку, Австралію, а з початку 90-х - і Росію, в якій найбільше ультраправих зосередилося в Москві, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді та Калінінграді [10].

Еволюція призвела до політизації й розділення скінхедів на «червоних» і «коричневих». Найвідомі нині течії - SHARP (скінхеди проти расових упереджень), RASH (червоні та анархо-скінхеди), НС-скінхеди (бонхеди) - нацисти й расисти, які вкрай агресивно захищають ідею вищості білої раси. В Україні за останні п'ять років поширився рух саме скінхедів-нацистів. Серед скінхедів до 70% - підлітки, яким кортить самовиразитися, бути не такими, як усі [10].

НС-скінхеди вказують на себе як на національно-визвольний рух і борються за ідеї переваги «білої», арійської, раси, при цьому прагнуть до расового сепаратизму. Арійська раса - це далеко не всі представники європеоїдної раси, а тільки ті, кого нацисти вважали такими, тобто нордична раса, альпійська раса й деякі інші (до їх числа належать східні слов'яни).

Особливий культ у НС-скінхедів існує навколо особистості Гітлера та деяких інших видатних нацистів.

Майже всі НС-скінхеди вкрай негативно ставляться до урядів держав, у яких знаходяться осередки їх руху, особливо це стосується демократичних, капіталістичних і ліберальних режимів. Іноді трапляються патріоти, шовіністи.

Важливе значення для НС-скінхедів має образ есесівця, який частково вплинув на образ самих НС-скінхедів. Містично в їхньому русі сприймається й сам «чорний орден» СС, створений за зразком середньовічних лицарських орденів, головним чином тамплієрів.

Будучи праворадикальним рухом, НС-скінхеди - прихильники крайніх заходів із застосуванням насильства (як правило, в особливо жорстокій формі), що, зазвичай, трактується як екстремізм. Багатьом із них близька ідея революції, тобто державного перевороту з метою встановлення націонал - соціалістичного режиму [2, с. 280-281].

За даними Міністерства внутрішніх справ (МВС) України, в Україні налічується близько 500 скінхедів, які об'єднуються в групи від 20 до 50 осіб (віком від 14 до 27 років). Рухи скінхедів існують у Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові, Севастополі, Чернігові, Миколаєві, Івано-Франківську, Кіровограді, Полтаві, Харкові, Черкасах, Одесі, Донецьку, Тернополі та Автономній Республіці Крим, переважно у Сімферополі. Скінхедівськими молодіжними об'єднаннями, які існують або існували в Україні, є такі: «Петровські тигри», «Дозор-88», «Українська дивізія B^d & Нопоиг Division Штате», «С.Б.С», («Солдати Білої Сили»), «Со mbаt 18», музичні скінхедівські групи «Сокира Перуна», «Цирульня ім. Косовського», «Білий Піквал», «Нахтігаль», «Кому вниз», різні скінхедівські течії: організації лівого напряму «Б.Н.А.Я.Р», «Rеdskins», «Я.А.Б.Н», праві «Бонхеди», а також скінхеди-геї (GSM) тощо [2, с. 270-271]. В Києві найбільшими організаціями скінхедів є «Петровські тигри» й «Дозор-88», до яких належить майже 170 осіб [10].

Українські скінхеди стають дедалі агресивнішими. Так, Одеські скінхеди влаштували бійку з ізраїльськими студентами, в якій постраждали учні медичного і морського інститутів, у тому числі дівчата. На них налетів натовп з молодиків, які були коротко стрижені й укутані шарфом [11].

В Івано-Франківську набуває поширення перший скінхедівський рух. Про це заявляють представники молодіжних громадських організацій. Вони стверджують, що невеликі угруповання агресивно налаштованої молоді жорстоко б'ють не тільки темношкірих іноземців, а й всіх, кого забажають. Водночас молодь запевняє, що скінхедів не видно на вулицях міста, проте їх кількість постійно збільшується. За деякими даними, їх є майже 100 осіб [12].

На наш погляд, важливе значення для вивчення скінхедівського руху серед підлітків та запобігання йому є визначення його детермінант. Виникнення ненависті до іноземців зумовлене чинниками, що належать до трьох сфер: економічної (низький рівень життя корінного населення країни, відсутність роботи для корінного населення через іноземців, досягнення іноземцями кращих результатів і матеріального благополуччя), побутової (звичайне хуліганство, відсутність ідеологічної причини нападу на іноземців) та ідеологічної (приниження української нації, перевага інших націй у різних соціальних та інших аспектах). Ненависть також може виявлятися з міграційної умови (причина вбачається в почутті безпорадності нації, яку «заливає» великий приплив мігрантів, наприклад, у расистській пропаганді руху «Патріот України» зазначено, що в Україні 2044 р. українців залишиться лише 1 проти 9 мігрантів), а також через учинення злочинів іноземцями (у цьому випадку причина полягає в загрозі для корінних жителів регіонів із боку іноземців) [2, с. 273-274].

Расова, національна ненависть, ксенофобія може виявлятися нападами, що пов'язані з убивствами, нанесенням тілесних пошкоджень, побиттям, погромами, пошкодженням майна та ін.

Наприклад, 8 березня 2008 р. Оболонським РУ ГУМВС України в м. Києві порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, за фактом убивства гр. Республіки Сьєрра-Леоне Гбента Чарльза Віктора Тато. За вчинення цього злочину затримано двох жителів м. Києва - гр. Л. і С., 1992 р.н. та 1988 р.н., які вважають себе скінхедами [2, с. 276].

Загалом активізація діяльності, збільшення кількості та чисельного складу неформальних радикально налаштованих молодіжних угруповань є відлунням негативних процесів і явищ у соціально-економічному та політичному житті нашої країни. Сприяє цьому нівеляція морально-етичних норм у нашому суспільстві, пропагування культу жорстокості, насильства й розбещеності в засобах масової інформації й Інтернеті, недостатня кількість культурних та спортивних закладів, недоступність їх відвідання для значної частини молоді. Усе це створює передумови для абстрагування молодих громадян від загальносоціальних цінностей і суспільних інтересів та пошуку себе в діяльності неформальних радикально налаштованих молодіжних угруповань [13, с. 252].

Отже, можна дійти висновку, що ця проблема хоча і є відносно новою для нашої країни, але потребує актуалізації та вжиття невідкладних запобіжних заходів. Позитивно оцінюючи увагу міжнародних інституцій до цієї проблеми в Україні, необхідно підкреслити доцільність реалізації наданих ними рекомендацій із урахуванням висловлених зауважень. Але водночас надзвичайно важливим є вироблення власної концепції запобігання расовій дискримінації, виявам нетерпимості та ксенофобії в суспільстві, зважаючи на соціально-політичні, історико-етнографічні особливості та специфіку менталітету українського суспільства [14, с. 319].

Як видно із вищевикладеного, рух неформальних радикально настроєних молодіжних угруповань, таких, як скінхеди, футбольні фанати «ультрас» та ін. становить загрозу у скоєнні правопорушень останніми, у вчиненні злочинів на ґрунті расової, національної ненависті, ксенофобії (ісламофобії, мігрантофобії). Вивчення організації неформальних екстремістських молодіжних угруповань дасть змогу працівникам правоохоронних органів проводити активну профілактичну роботу серед підлітків, юнацтва та молоді.

Список використаних джерел

неформальний субкультура ультра скінхед

1. Волинець В.В. Профілактика дитячої та підліткової злочинності органами внутрішніх справ, як складова протидії організованій злочинності (передовий досвід) / В.В. Волинець // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - К.: МНДЦ з пробл. боротьби з орг. злочинністю, 2013. - №1. - С. 176-185; Черепанин В. Каторжани постмодерну: субкультура футбольних фанатів / В. Черепанин // Дзеркало тижня. - 2005. - №32. - С. 1.

2. Злочини на ґрунті ненависті: новий кримінальний феномен світового суспільства: наук.-практ. вид. / за заг. ред. Дж. Перліна; наук. ред. О.А. Мартиненко, Ю.Л. Бєлоусов. - Львів: Астролябія, 2011. - 524 с.

3. Немецкие фаны побуянили в Австрии [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: //ukrfootbal.com.ua/news/nemetsis-fany-pobuyaniti-v-avstrii

4. Полиция Генуи подвела итоги беспорядков, устроенных сербами [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: //ukrfootbal.com.ua/news/politsiya-genui-podvela-itogi-besporyadkov-ustroennykh-serbami.

5. Терещенко І.І. Особливості прояву субкультури футбольних хуліганів /О.І. Терещенко, В.О. Островий // Вісн. Нац. тех. ун-ту України. - 2011. - Вип. 3. - С. 118-122. - (Сер. Політологія. Право).

6. Илле А. Футбольний фанатизм в России: Фан-движение и субкультура футбольних фанатов [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://subculture.narod.ru/texts/book2/ille.htm

7. Фатхутдінов В.Г. Психологічна модель механізму впливу екстремізму та деструктивного тоталітаризму на особистість футбольного вболівальника / В.Г. Фатхутдінов // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - Вип. 53. - С. 34-38.

Размещено на Allbest.ru