Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств

Размещено на http: //www. allbest. ru/

1. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств (далі - держгоспи) здійснюється відповідно до статей 5-8 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", а також Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 17 серпня 2000 р. № 1718, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 р. за № 666/4887.

Поняття "радгосп" є скороченням словосполучення "радянське господарство", яке застосовувалось для позначення назви державних сільськогосподарських підприємств. Звичайно, це поняття є рудиментом радянської системи господарювання, але воно увійшло у широкий вжиток старшого покоління на рівні підсвідомості, коли звичні слова сприймають, не замислюючись над їхньою сутністю. Крім того, сьогодні ці назви стали відомими як в Україні, так і за її межами орендами, наприклад, "Радгосп-завод ":Кокте6ель", "Радгосп-завод "Лівадія", "Радгосп "Гурзуф", "Радгосп-завод "Алушта", "Шовкорадгосп "Пологівський" та ін.

Згідно зі ст. 115 ГК України орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності. Орендарем при цьому є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди. У агропромисловому комплексі також існують орендні підприємства, які через свою значимість для економіки держави не підлягають приватизації, але оренда яких не заборонена. Це орендні підприємства "Одеський коньячний завод", "Одеський виноробний завод", "Одеський завод шампанських вин" та інші.

Приватизації підлягає майно радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій, а також створених на їх базі орендних підприємств, які за основним напрямом своєї господарської діяльності здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції. Об'єктом приватизації є майно цих підприємств як цілісних майнових комплексів. При цьому державний житловий фонд, об'єкти соціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди комунального господарства, включаючи побудовані за рахунок коштів фонду соціального розвитку, передаються органами приватизації в комунальну власність за згодою власників підприємств. Заклади фізкультурно-спортивного призначення можуть передаватися на таких самих умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товариствам. Об'єктом приватизації орендних підприємств, створених на базі радгоспів, є частка майна, що належить державі.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснювалася шляхом перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства або на відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених). При цьому таке колективне сільськогосподарське підприємство або відкрите акціонерне товариство ставало правонаступником майнових прав та зобов'язань радгоспу, що приватизувався.

Радгоспи, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України або створені на базі міжгосподарських підприємств, заснованих колгоспами та іншими недержавними сільськогосподарськими підприємствами, радгоспами, а також орендні підприємства, створені на базі радгоспів, підлягали приватизації шляхом їх перетворення на відкриті акціонерні товариства, якщо вартість їх майна достатня для його створення. У протилежному разі вони перетворювалися на колективні сільськогосподарські підприємства.

Такий порядок існував раніше. Нині у разі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, організаційно-правові форми підприємств, на які необхідно перетворити приватизовані підприємства, будуть дещо іншими, ніж раніше, внаслідок зміни законодавства. По-перше, незважаючи на чинність Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", цей вид господарювання втратив свою практичну значимість внаслідок реформування, здійсненого на підставі Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. Це означає, що створення КСП навіть на базі приватизованого державного сільськогосподарського підприємства уявляється хоча й можливим, але досить проблематичним. Після створення КСП виникатиме проблема реформування його у іншу організаційно-правову форму, визначену наведеним Указом Президента України. Замість по суті подвійного створення і державної реєстрації сільськогосподарського підприємства простіше було б внести зміни до відповідного законодавства про заміну КСП на іншу організаційно-правову форму, наприклад сільськогосподарський виробничий кооператив, який не має суттєвих відмінностей з КСП. Проте за умови відсутності внесення зазначених змін до приватизаційного законодавства, будемо виходити із положень, які вимагають при перетворенні державних підприємств обрання форми саме КСП.

По-друге, чинним Законом України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р. змінено поділ акціонерних товариств з відкритих та закритих на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Цілком природним є те, що приватизовані державні сільськогосподарські підприємства підлягатимуть перетворенню саме на приватні акціонерні товариства. Водночас таке перетворення викликатиме певні труднощі, адже кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів, а колектив працівників державних сільськогосподарських підприємств, ідо приватизуються, є значно більшим. Як тимчасовий вихід можна запропонувати створення декількох приватних акціонерних товариств у межах одного майнового комплексу, але це порушуватиме технологічні зв'язки між окремими складовими майнового комплексу державного підприємства, що приватизується. Іншим виходом є викуп частиною засновників приватного акціонерного товариства (не більше 100 осіб) майнових часток, що належать іншим працівникам державних сільськогосподарських підприємств, що підлягають процедурі приватизації.

Може виникнути закономірне запитання: чому законодавець обрав саме такі організаційно-правові форми, як колективне сільськогосподарське підприємство і акціонерне товариство? Цьому є раціональне і цілком логічне пояснення. Справа в тому, що саме КСП і ВАТ найоптимальніше відповідають моделі правового регулювання, закладеній у процедуру приватизації державних сільськогосподарських підприємств. Обрання конкретної форми (КСП чи ВАТ) залежить від можливості працівників приватизувати державне сільськогосподарське підприємство безоплатно.

Держава передала майно колишніх колективних сільськогосподарських підприємств працівникам цих підприємств шляхом паювання, тобто розподілу вартості пайового фонду на окремі майнові частки (паї) кожному працівнику КСП залежно від його трудового внеску. Керуючись принципом соціальної справедливості законодавець вирішив урівняти у майнових правах і можливостях колишніх працівників КСП і радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" дозволена безоплатна передача кожному члену колективу працівників державного сільськогосподарського підприємства майна цього підприємства у розмірі середньої по області майнової частки (паю), які припали кожному члену КСП. Розмір середнього майнового паю по області розраховується досить просто. Загальна кількість майна (що підлягало паюванню) усіх розпайованих КСП по області ділиться на сумарну кількість колишніх працівників цих КСП, які взяли участь у розпаюванні. Одержана величина і відображатиме розмір середнього майнового паю по області.

Якщо помножити величину середнього майнового паю на кількість працівників конкретного держгоспу, буде одержано певну грошову суму, на яку держава дозволила безоплатну приватизацію (так звані приватизаційні пільги). Тут можливими є два варіанта: 1) розмір сумарного безоплатного приватизаційного фонду (пільг) є більшим або дорівнює вартості майна держгоспу, що приватизується; 2) сумарна кількість приватизаційних пільг працівників для безоплатної приватизації є меншою за вартість майна держгоспу, що приватизується. У першому випадку можливість безоплатної приватизації (пільг) повністю покриває вартість майна радгоспу, тому доцільно перетворити його на колективне сільськогосподарське підприємство, адже майновий пай кожного засновника цього підприємства вже визначено. При цьому в разі перевищення розміру пільг, що надаються працівникам держгоспу та прирівняним до них особам, над вартістю майна держгоспу, що приватизується, виплата державою компенсації за таке перевищення не передбачається.

У випадку коли при розробці проекту плану приватизації держгоспу шляхом перетворення на колективне сільськогосподарське підприємство виявляється, що розміру пільг його працівників та прирівняних до них осіб недостатньо для безоплатного одержання всього майна держгоспу, що приватизується, комісія з приватизації може запропонувати працівникам держгоспу відстрочку платежів недостатньої суми терміном до 5 років (без нарахування відсотків, але з урахуванням змін цін на момент викупу).

У разі відсутності згоди загальних зборів (зборів уповноважених) щодо здійснення таких платежів, комісія з приватизації пропонує органу приватизації прийняти рішення щодо приватизації цього держгоспу шляхом перетворення його на акціонерне товариство. Не викуплена таким чином частка майна держгоспу залишається у власності держави і обмінюється на відповідну кількість акцій, роблячи державу в особі відповідного територіального органу Фонду держмайна України акціонером новоствореного сільськогосподарського підприємства у формі акціонерного товариства. У подальшому ці акції підлягають вільному продажу.

У історії аграрного законодавства є період, коли радгоспи створювалися замість існуючих збиткових колгоспів. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 3 травня 1957 р. було затверджено Положення про порядок передачі радгоспам земель і громадського майна колгоспів при перетворенні їх на радгоспи і про порядок розрахунків з колгоспниками. Цим положенням передбачалася процедура передачі колгоспного майна радгоспам без викупу. Лише у разі коли частина членів колгоспу, що припиняв свою діяльність, вступала до іншого колгоспу, перерахуванню цьому колгоспові піддягала пропорційна частина коштів неподільного і пайового фондів.

З проголошенням курсу на приватизацію майна радгоспів на початку 90-х років минулого століття склалася прямо протилежна ситуація, коли вже на основі радгоспів необхідно було створювати приватні підприємства. Такий шлях приватизації також має свої особливості. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, створених на базі колгоспів без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхом перетворення їх за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) на КСП або акціонерні товариства з наступною безоплатною передачею майна працівникам підприємств засновників.

У разі використання бюджетних коштів на зазначені цілі створена за їх рахунок частка майна приватизується на загальних умовах і в порядку, наведених вище. Якщо пільговий приватизаційний фонд перевищує вартість майна держгоспу, що приватизується, все майно, в тому числі й створене за рахунок бюджетних коштів, передається працівникам підприємства на безоплатній основі. Якщо право безоплатної приватизації поширюється лише на частину майна держгоспу, інша частина, включаючи й створену за рахунок бюджетних коштів, підлягає викупу на загальних підставах.

Існує також ціла група радгоспів, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Їх перелік наведено у додатку до постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р. № 291/96-ВР. Якщо таке погодження буде отримано, то у проекті плану приватизації радгоспів, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України, першочергово визначається пакет акцій, що залишається у державній власності тимчасово терміном на три роки. Розмір пакета акцій, що тимчасово залишається у державній власності, становить:

1) вартість багаторічних насаджень, але не менше ніж 25 відсотків розміру статутного фонду плюс одна акція - для сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини тощо);

2) не менше 51 відсотка розміру статутного фонду - для дослідних господарств, експериментальних виробництв і інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам;

3) для всіх інших радгоспів, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, - 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція відповідного ВАТ.

Решта акцій підлягає розміщенню на загальних підставах безоплатної приватизації у межах пільг або викупу акцій у разі нестачі таких пільг.

Приватизація майна несільськогосподарських підприємств

У агропромисловому комплексі України, крім державних сільськогосподарських підприємств, існує ціла низка державних підприємств, які безпосередньо не виробляють сільськогосподарську продукцію, а лише обслуговують сільське господарство, а тому об'єднуються під назвою державні (комунальні) несільськогосподарські підприємства. Це підприємства харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, підприємства борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості, а також сервісні, будівельні, фірмові торговельні, інші несільськогосподарські підприємства й організації агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам.

Як будь-яке державне підприємство, що входить до агропромислового комплексу, такі підприємства також підлягають приватизації на основі Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Деталізацію механізму приватизації цих підприємств здійснено у Положенні про порядок приватизації несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу, затвердженому наказом Фонду держмайна України від 17 серпня 2000 р. за № 1718, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 р. за № 666/4887.

Приватизація несільськогосподарських підприємств незалежно від їх балансової вартості (яка повинна бути не меншою від необхідної для створення статутного фонду акціонерного товариства згідно з законодавством України) здійснюється шляхом їх перетворення на відкриті акціонерні товариства. Якщо вартість майна підприємства недостатня для створення акціонерного товариства, то його майно може бути запропоновано для викупу господарському товариству, створеному працівниками цього підприємства та прирівняними до них особами.

Перетворення несільськогосподарських підприємств, що приватизуються, на акціонерні товариства відбувається на основі плану приватизації підприємства, який розробляється у порядку, визначеному Положенням про план приватизації несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу, затвердженим наказом Фонду держмайна України від 17 серпня 2000 р. за № 1718, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 р. за № 667/4888.

На виконання затвердженого плану приватизації державний орган приватизації приймає рішення одноособово або разом з іншими засновниками про створення на базі майна підприємства, яке приватизується, акціонерного товариства відповідно до Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності на відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. за № 1099.

У плані приватизації визначається розподіл акцій (пакетів акцій) акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації, у такій послідовності: 1) визначається розмір пакета акцій, що тимчасово залишається у державній власності (для підприємств, що приватизуються за погодженням з Кабінетом Міністрів України); 2) визначаються пакети акцій, що передаються недержавним засновникам акціонерного товариства відповідно до розміру їх внесків до статутного фонду цього товариства (для акціонерних товариств, створених на базі орендних та міжгосподарських підприємств); 3) встановлюються квоти акцій, що підлягають безоплатній передачі сільськогосподарським підприємствам, та визначається кількість акцій у цій квоті, що підлягають продажу працівникам цих сільськогосподарських підприємств і прирівняним до них особам за власні кошти; 4) розраховується кількість акцій, що підлягають пільговому продажу працівникам підприємства, що приватизується, та прирівняним до них особам за власні кошти.

На підставі укладених договорів про безоплатну передачу акцій, договорів купівлі-продажу акцій орган приватизації видає розпорядження реєстроутримувачу щодо внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів акціонерного товариства. Термін продажу акцій на пільгових умовах не повинен перевищувати 12 місяців. Не викуплені на пільгових умовах протягом зазначеного терміну акції в межах квот, установлених у плані приватизації, підлягають відкритому продажу на загальних підставах.

При перетворенні підприємства, яке приватизується, на відкрите акціонерне товариство, згідно з планом приватизації, може проводитися його реструктуризація відповідно до Положення про порядок реструктуризації підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2007 р. № 201, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2007 р. за № 404/13671. Відповідно до цього Положення реструктуризація підприємства - це здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості об'єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Водночас необхідно пам'ятати, що при проведенні робіт з реструктуризації підприємства, яке приватизується, повинна зберігатися профільність, технологічна єдність виробництв та цілісність майнових комплексів і технологій.

Держава висунула одну з суттєвих вимог до після приватизаційної спеціалізації несільськогосподарських підприємств. Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" передбачається збереження виробничої спеціалізації таких підприємств протягом не менш як 10 років.

Приватизації підлягає також частка державного майна у міжгосподарських підприємствах. Міжгосподарськими є підприємства, засновані у свій час відповідно до рішень партії й уряду колгоспами для забезпечення соціального розвитку сільської місцевості або здійснення діяльності, що не належить до сільськогосподарської. Таким чином створювалися міжколгоспні цегельні, будівельні організації, міжгосподарські лісгоспи для догляду за колгоспними лісами тощо. Частка кожного колгоспу-співвласника відповідного міжгосподарського підприємства формувалася шляхом внесення грошових або майнових внесків до статутного фонду створюваного підприємства. Державна частка формувалась, як правило, внаслідок надання певної бюджетної допомоги таким міжгосподарським підприємствам для розвитку матеріально-технічної бази. Тому приватизації підлягає лише державна частка, адже інше майно перебуває у спільній власності колгоспів-засновників або їх правонаступників.

Здійснюється приватизація державної частки відповідно до Положення про порядок приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі в майні міжгосподарських підприємств та в статутних фондах створених на їх базі господарських товариств, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 15 вересня 2000 р. № 1935, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2000 р. за № 690/4911.

Якщо вартість майна міжгосподарського підприємства, яке належить до агропромислового комплексу, недостатня для створення акціонерного товариства, то приватизація державної частки (паю, акцій) у цьому майні здійснюється шляхом її викупу працівниками цього підприємства та прирівняними до них особами в порядку, визначеному Положенням про порядок приватизації несільськогосподарських підприємств і організацій агропромислового комплексу, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000 року № 1718 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 вересня 2000 року за №666/4887.

Приватизація державних часток (паїв, акцій) у майні міжгосподарських підприємств, які не належать до об'єктів агропромислового комплексу, а також у разі відсутності згоди інших засновників на їх перетворення на акціонерні товариства, здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств, затвердженим наказом Фонду держмайна України від 16 червня 1999 р. № 1138 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 серпня 1999 р. за № 525/3818. За аналогією до зазначеного Положення передбачається викуп державної частки міжгосподарських підприємств сільськогосподарськими підприємствами-правонаступниками колгоспів-засновників цього міжгосподарського підприємства або його працівниками. У разі наявності нереалізованих часток (паїв) їх продаж проводиться за грошові кошти на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.

Особливості приватизації в окремих галузях АПК

Інші питання приватизації підприємств агропромислового комплексу врегульовують Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", а також окремі підзаконні нормативно-правові акти з питань приватизації відповідних міністерств і відомств. Загалом для всіх державних підприємств агропромислового сектора діє єдина схема приватизації шляхом перетворення на колективне сільськогосподарське підприємство або акціонерне товариство. Водночас існують деякі особливості механізму приватизації залежно від галузевої належності об'єктів агропромислового комплексу.

Так, приватизація майна сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних насаджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини), здійснюється шляхом перетворення їх на акціонерні товариства. При цьому акції на суму вартості зазначених багаторічних насаджень тимчасово залишаються у власності держави у розмірі не менше 25 відсотків. Приватизація майна державних сільськогосподарських підприємств, що виробляють вино та інші алкогольні напої, здійснюється шляхом перетворення їх на відкриті акціонерні товариства із збереженням у власності держави майна структурних підрозділів по виробництву готових алкогольних напоїв.

Приватизація майна дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам, радгоспів-технікумів здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України шляхом перетворення їх на акціонерні товариства. При цьому частка державного майна (акцій), що тимчасово залишається в державній власності, повинна становити не менше 51 відсотка загальної вартості майна.

Приватизація рибогосподарських державних підприємств (далі - рибгоспи) здійснюється на основі Положення про порядок приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі, затвердженого спільним наказом Фонду держмайна України і Міністерства аграрної політики України від 12 вересня 2000 р. № 1898/175, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2000 р. за № 661/4882. При цьому в планах приватизації зазначених підприємств та організацій комісією з приватизації визначається пакет акцій розміром 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція відповідного ВАТ, який тимчасово, терміном на 3 роки, залишається у власності держави.

Приватизація державного майна рибних господарств здійснюється шляхом перетворення їх на відкриті акціонерні товариства або на колективні сільськогосподарські підприємства. Перетворенню на відкриті акціонерні товариства підлягають рибгоспи, вартість майна яких є достатньою для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств, умови створення яких підлягають погодженню з Кабінетом Міністрів України. Рибні господарства, вартість майна яких недостатня для формування статутного фонду акціонерного товариства, приватизуються шляхом перетворення їх на КСП без погодження умов їх приватизації з Кабінетом Міністрів України.

У плані приватизації визначається квота для безоплатної передачі акцій недержавним сільськогосподарським підприємствам (КСП, спілки селян, колгоспи, спілки кооперативів, акціонерні товариства, фермерські господарства та інші суб'єкти сільськогосподарських, рибних підприємств недержавних форм власності) та рибним господарствам (після їх приватизації), які забезпечують сировиною ці підприємства або користуються їхніми послугами, а також квота для продажу акцій за власні кошти та компенсаційні сертифікати працівникам відповідних товаровиробників. Перетворення рибних підприємств на відкриті акціонерні товариства на виконання плану приватизації здійснюється відповідно до Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності на відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. № 1099.

Усі зазначені види державних підприємств входять до переліку організацій, які приватизуються за погодженням Кабінету Міністрів

України. Загальною вимогою для них є збереження за державою тимчасово, на 3 роки, пакету акцій у межах від 25 до 51 відсотка залежно від форми приватизованих підприємств. Працівники та прирівняні до них особи держгоспу, що приватизувався, мають право у разі продажу пакета акцій відповідного підприємства, що тимчасово залишався у державній власності, на пільги щодо безоплатного передання пакета акцій, не реалізованого в повному обсязі під час розміщення решти акцій цього підприємства.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, які знаходяться у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції та в зонах відселення у зв'язку з державними і громадськими потребами, незалежно від джерел придбання майна, здійснюється шляхом перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства з повною безоплатною передачею майна їх працівникам. Підставою є включення населених пунктів держгоспу до відповідних переліків зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, визначених п. З додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. № 106.

Об'єкти незавершеного будівництва агропромислового комплексу, які не були приватизовані відповідно до законодавства України з питань приватизації, можуть передаватися органами приватизації сільськогосподарським підприємствам (у тому числі недержавним) для завершення їх будівництва з наступним пріоритетним правом викупу працівниками зазначених підприємств частки державного майна цих об'єктів. Детальніше порядок приватизації зазначених об'єктів регламентовано Положенням про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва, затвердженим наказом Фонду держмайна України від 11 вересня 2000 р. № 1894, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 вересня 2000 р. за № 664/4885.

Обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва є: 1) встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва (у разі продажу під розбирання - строку розбирання); 2) у разі продажу під розбирання - додержання умов здачі земельної ділянки органам місцевого самоврядування, якщо покупець відмовляється від права придбання земельної ділянки; 3) забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію або під час розбирання.

Ще одним видом приватизації є придбання земель сільськогосподарського призначення відповідно до Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 118. Нагадаємо, що членам фермерських господарств (які ще не реалізували своє право на земельний пай) передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Особистим селянським господарствам надається безоплатно у власність земельна ділянка розміром до 2,0 га. Земельні ділянки, площа яких перевищує зазначений розмір, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського і особистого селянського господарств на підставі цивільно-правових договорів, переважно купівлі-продажу. приватизація акціонерний радгосп орендний

Хлібоприймальні й зернопереробні підприємства у процесі приватизації були реорганізовані у відкриті акціонерні товариства. Постановою Кабінету Міністрів України "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" від 5 листопада 1997 р. № 1218 рекомендувалося Фонду держмайна України передбачати в планах приватизації зазначених об'єктів продаж на конкурентних засадах лише за гроші акцій, що залишаються після розподілу їх між сільськогосподарськими товаровиробниками та членами трудових колективів підприємств, що приватизуються.

Правове регулювання паювання земель в аграрному секторі економіки

Етапи реформування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах та організаціях

Реформування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах та організаціях України відбувається у контексті загальнодержавної земельної реформи, яка розпочалася з прийняттям постанови Верховної Ради Української PCP "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ. Цим нормативно-правовим актом орган законодавчої влади УРСР постановив, що з 15 березня 1991 р. усі землі Української PCP стають об'єктом земельної реформи.

Одним з основних напрямів реформування земельних відносин у агропромисловому комплексі України було здійснення приватизації земель сільськогосподарських підприємств та організацій, тобто передача їх із державної власності у приватну власність громадян. Таким чином, дотримувався головний принцип реформування земельних відносин у сільськогосподарській сфері: передача землі у власність тим, хто її обробляє. Однак здійснення приватизації земель сільськогосподарських підприємств та організацій не передбачало безпосередню передачу цих земель у приватну власність громадян. Законодавством було встановлено поетапний процес приватизації земель підприємств та організацій АПК.

На початковому етапі реформування земельних відносин було прийнято низку нормативно-правових актів: закони України "Про форми власності на землю" від 30 січня 1992 p., "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. та "Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української PCP" від 13 березня 1992 p., з якими було пов'язане законодавче закріплення в Україні колективної та приватної власності на землю. Запровадження цих форм власності на землю призвело до забезпечення участі в процесі приватизації земель сільськогосподарських підприємств та організацій великої кількості суб'єктів.

Наступним етапом у процесі забезпечення приватизації сільськогосподарських угідь було здійснення паювання земель сільськогосподарських підприємств та організацій. Нормативну базу цього процесу склали: Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 р. N° 666/94, Указ Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р. № 720/95, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12 жовтня 1995 р. №801, наказ Держкомзему України "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 20 лютого 1996 р. (втратив чинність на підставі наказу Держкомзему України від 8 листопада 2005 р.) та ін.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" місцевим Радам народних депутатів за участю Держкомзему України рекомендується вжити заходів щодо прискорення передачі безоплатно у колективну власність земель колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність. Згідно з п. 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснювалося після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

На третьому етапі приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій передбачалося виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), яке здійснювалося відповідно до п. 4 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 р., пунктів 6, 7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р., наказу Держкомзему України, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 4 червня 1996 р., яким затверджувалися Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій.

Встановлювалося, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства мав право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю. Власникам земельних ділянок було надано право добровільно створювати на базі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства і організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок.

Разом із тим, встановлювався граничний розмір загальної площі земельної ділянки, що може бути у приватній власності громадянина, який не повинен перевищувати норм, установлених ЗК України для селянських (фермерських) господарств. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертався до районної державної адміністрації.

Протягом 1992-1999 рр. майже всі сільськогосподарські підприємства України отримали землю у колективну власність, а їх члени - право на земельну частку (пай). Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р., виданого з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, переважна більшість таких підприємств була реорганізована у сільськогосподарські підприємства ринкового типу (приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства), які здійснюють діяльність на засадах приватної власності. Згідно з вищезазначеним актом, громадянам та селянським (фермерським) господарствам надається право вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно). Реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, відповідно до підпункту а) п. 1 вищезазначеного акта, мало бути проведено шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Норми Указу Президента були спрямовані на досягнення пріоритетної мети в сільському господарстві - становлення реального та повноправного власника землі та засобів виробництва, а також на запровадження ефективних форм господарювання на засадах приватної власності на землю і майно. З прийняттям Земельного кодексу України 25 жовтня 2001 р. права на земельні частки (паї) поряд із землями в межах території України та земельними ділянками й правами на них були віднесеш до об'єктів земельних відносин.

На сьогодні набули право на земельну частку (пай) 6,91 млн громадян, з яких 6,82 млн (98,6%) отримали сертифікати на земельну частку (пай). Усього оформлено та видано державних актів на право власності на землю 6,19 млн сертифікатів, що складає 91% від числа громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай).

Поняття земельної частки (паю). Право земельної частки (паю)

Земельне законодавство не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю). При розумінні сутності поняття "земельна частка (пай)" насамперед варто керуватися законодавством, зокрема, ст. 25 і "Перехідними положеннями" Земельного кодексу України, "Перехідними положеннями" Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. (в редакції від 2 жовтня 2003 p.), Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" від 8 серпня 1995 р. № 720, постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт і методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 4 лютого 2004 р. № 122, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12 жовтня 1995 р. № 801.

Уперше до земельного законодавства України поняття "земельна частка (пай)" було внесено Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва". Зокрема в п. 2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а п. З закріплюється норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Земельна частка (пай) е правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття "земельна частка (пай)" безпосередньо пов'язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Тому саме паювання цих земель розпочалося після прийняття 13 березня 1992 р. нової редакції ЗК України, яким була законодавчо закріплена колективна власність на землю. Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 р. № 720 при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 5 ЗК України 1992 р. земля належала громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих структур.

У цьому кодифікованому акті також зазначалося, що землі у колективну власність передаються безоплатно.

Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, ст. 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 р. № 899, постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 4 лютого 2004 р. № 122 тощо.

Передача земельних ділянок здійснюється відповідно до встановленого порядку паювання земельних ділянок із встановленням права кожного члена вищезазначених суб'єктів сільськогосподарського виробництва на частку земельної ділянки у колективній власності і юридичного посвідчення їх правового статусу через видачу сертифіката на право на земельну частку (пай). Разом з тим чітко визначено умови паювання земель.

1. Паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

2. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після їх перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

3. Рівне право у процесі паювання усіх членів сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств на вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв).

4. Вартість земельної частки (паю) для кожного із підприємств, кооперативів, акціонерних товариств визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських земель, що обчислювалися за методикою грошової оцінки земель, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мали право на земельну частку (пай).

5. Визнання права на земельну частку (пай) на першому етапі суб'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави з подальшим обмеженням форм його відчуження до прийняття нового Земельного кодексу України.

6. Землі, передані у колективну власність, піддягають поділу на земельні частки (паї) без виділення у натурі (на місцевості) організаціями землеустрою.

Законом визначене коло осіб, які мають право на земельну частку (пай). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", право на земельну частку (пай) мають такі категорії осіб:

1) колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай);

2) громадяни-спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

3) громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

4) громадяни України, евакуйовані із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерами з їх числа, які проживають у сільській місцевості;

5) громадяни, право на земельну частку (пай), яких встановлене судом.

Для забезпечення реалізації права на земельну частку (пай) власник земельної частки (паю) зобов'язаний підтвердити наявність такого права. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), що видається районною (міською) державною адміністрацією кожному члену підприємства, кооперативу, товариства із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Кабінет Міністрів України постановою "Про затвердження форми сертифікату на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" від 12 жовтня 1995 р. затвердив форму сертифікату, яка дає змогу фіксувати в ньому прізвище (для громадян) чи назву (для юридичних осіб) нового власника земельної частки (паю), якому вона відчужена особою, що отримала право на земельну частку (пай) у статусі члена відповідного сільськогосподарського підприємства.

Крім сертифікату, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є:

1) свідоцтво про право на спадщину;

2) договори купівлі-продажу, дарування, міни, посвідчені у встановленому законом порядку, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

3) рішення суду про визнання права на земельну частку (пай);

4) трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально посвідчена виписка з неї (для громадян України, евакуйованих із зони безумовного відчуження або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадян України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості).

Размещено на Аllbеst.ru