Наукові підходи щодо визначення поняття та ознак організованого злочинного угруповання

І.В. Сервецький, Г.К.Синілов, О.П. Снігерьов, І.Р Шинкаренко та ін. Проте в наукових розробках зазначених вчених не були дослідженні всі особливості криміналістичної характеристики організованих злочинних угруповань. Необхідність дослідження зазначених проблем також визначається необхідністю реформування чинного законодавства відповідно до вимог сьогодення. Окрім цього, зміни в правовій та організаційній сферах діяльності ОВС внесли зміни в оперативно-розшукову тактику, яка визначає безпосереднє здійснення процесу виявлення, перевірки та дослідження оперативної інформації, документування злочинної діяльності злочинних угруповань та тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій.

Отже, метою цієї статті є висвітлення проблемних питань криміналістичної характеристики організованих злочинних угруповань з урахуванням сучасних проблем правоохоронної практики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Організовані злочинні угруповання є досить багатоаспектним негативним соціальним явищем. У науковій літературі проблемам протидії діяльності ОЗУ достатньо уваги приділяється вченими-криміналістами та процесуалістами, які досліджують різноманітні аспекти цього негативного явища, у тому числі криміналістичні, опе- ративно-розшукові, кримінологічні, психологічні та ін. Однією з основних типових ознак організованої злочинності є створення стійких суспільно-небезпечних злочинних угруповань з функціонально-ієрархічною структурою побудови. ОЗУ є первинною ланкою, невід'ємним структурним елементом організованої злочинності, фундаментом її подальшого розвитку та змін. Саме ОЗУ нині вчиняється переважна більшість тяжких злочинів різностороннього характеру.

Дослідження проблем протидії діяльності ОЗУ, розуміння їхньої психологічної сутності, особливостей формування та функціонування, аналіз криміналістичних різновидів цих утворень, правильне розуміння ролі лідера в групі є важливими умовами наукового розуміння проблем протидії організованій злочинності [1, с. 21-22].

ОЗУ характеризуються найбільшим ступенем суспільної небезпеки. Вони є найбільш небезпечним різновидом кримінальних утворень, що мають високий рівень психологічного розвитку, згуртовані й стійкі. їхні члени взаємозалежні, підкоряються загальним правилам і нормам поведінки, які прийняті в угрупованні [2, с. 111-112].

Відповідно до ст. 28 КК України, законодавець визначає ознаки, які дозволяють віднести злочинну групу до організованої, зокрема: а) наявність декількох осіб та їх попередня зорганізованість у спільне стійке об'єднання для готування або вчинення злочинів; б) об'єднаність злочинів єдиним планом; в) розподіл функцій учасників угруповання, спрямованих на реалізацію цього плану; г) обізнаність усіх учасників групи із цим планом.

Узагальнюючи наукові погляди вчених щодо ознак ОЗУ, здебільшого науковці вдаються до більш детального поділу цих типових ознак, розмежовуючи їх на основні та додаткові.

Зважаючи на це, можна погодитися з думкою В. М. Бикова, який виділяє обов'язкові та додаткові ознаки організованих груп, визнаючи, що обов'язкові ознаки вказані у законі: це стійкість злочинної групи й розподіл функцій її учасників, спрямованих на досягнення єдиного плану групи.

До факультативних ознак він відносить: складні заходи щодо підготовки до учинення злочинів; розподіл злочинних ролей в організованій групі; створення психологічної структури у злочинній групі; наявність лідера групи та організатора конкретних злочинів; підтримання жорсткої дисципліни всередині групи; створення спеціального грошового фонду, так званого «общака»; наявність в організованій групі єдиної ціннісно-нормативної орієнтації злочинців; використання складних способів підготовки, вчинення та приховання злочинів; розподіл злочинних доходів відповідно до становища особи в структурі організованої групи [3, с. 5-6].

Узагальнення оперативної, слідчої та судової практики дає змогу дійти висновку, що додаткові (факультативні) ознаки злочинних груп не завжди повною мірою встановлюються під час досудового розслідування, а в деяких кримінальних утвореннях взагалі відсутні. Так, за даними вивчених кримінальних проваджень, лише у 3 % випадках додаткових ознак ОЗУ слідчим під час досудового розслідування встановлено не було.

На думку В. М. Варцаби, злочинне угруповання є особливим суб'єктом групової злочинної діяльності, який відрізняється стійкістю, відновлюваністю, взаємодією учасників, ієрархічністю структури та ін. До додаткових ознак організованих злочинних угруповань вчений відносить такі: стійкість кримінального утворення; тривалість діяльності злочинного угруповання; ієрархічна побудова організованих угруповань; наявність певної спеціалізації в діяльності злочинного формування; чітка та сувора внутрішньогрупова дисципліна; встановлення злочинних норм та правил поведінки; наявність лідера з владними повноваженнями; розподіл функціональних обов'язків серед членів угруповання; корислива спрямованість злочинної діяльності групи; створення системи захисту від викриття; наявність єдиної каси, спеціального фонду («общака»); створення власної системи «заохочення» і «покарання»; підтримка осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності та відбувають покарання; наявність системи вербування нових членів злочинної групи; використання корумпованих зв'язків в органах влади й управління та правоохоронних органах; наявність міжрегіональних зв'язків між організованими злочинними угрупованнями та зв'язків за межами держави; наявність системи проникнення у владні структури [4, с. 7].

С. С. Єпішин визначає такі факультативні ознаки злочинного угруповання, як: наявність управлінського ядра угруповання; ієрархічність та постійний склад групи; кругова порука та наявність системи норм поведінки, що обов'язкова для усіх членів злочинної групи; створення угруповання на тривалий час з метою заняття злочинною діяльністю задля отримання максимальних прибутків; розробка заходів захисту від викриття [5, с. 85].

На думку В. І. Куликова, до найбільш характерних ознак ОЗУ можна віднести такі: тривалість існування; сталість злочинного промислу; створення системи для захисту від викриття з використанням корумпованих зв'язків; чітко визначена ієрархічна система взаємовідносин між членами злочинного угруповання, яка базується на принципі дискретності кримінальної відповідальності між її членами [6, с. 254].

М. Г Богуславський характерними ознаками ОЗУ вважає такі: високий рівень консолідації його членів; конспіративний характер злочинної діяльності; концентрація влади в окремих осіб; спеціалізація на вчиненні окремих видів злочинів; наявність міжрегіональних або міжнародних зв'язків; використання корумпованих зв'язків; наявність системи особистої безпеки; плановий характер злочинної діяльності; наявність системи заходів щодо організації протидії правоохоронним органам [7, с. 22].

Інші вчені зазначають, що основною ознакою ОЗУ є діяльність, яка максимально матеріально вигідна, відносно безпечна для відповідного регіону в певний період часу і забезпечує отримання значних прибутків у формі постійного злочинного бізнесу [8, с. 109].

Отже, на підставі узагальнення наукових поглядів учених можна зробити висновок, що, незважаючи на обов'язкові ознаки злочинної групи, що зазначені в законі, існують і інші, на які немає прямого посилання. Зважаючи на це, такі ознаки можна розглядати як додаткові.

За результатами проведеного Д. Б. Санакоєвим наукового дослідження встановлено, що більшість ОЗУ (91 %) мають просту структуру (організатор/керівник - виконавці). Складну структуру злочинної групи, тобто з чіткою диференціацією та спеціалізацією виконавців, а також керівників двох та більше ланок (керівник групи - організатор злочину - керівники «підрозділів» групи тощо) мали лише 9 % організованих груп. Цей показник корелює з кількістю складу учасників: усі групи зі складною структурою мали у своєму складі більше 6 осіб [9, с. 18].

2. Тривалість злочинної діяльності ОЗУ та кримінальна спрямованість на отримання значних злочинних прибутків.