Основи теорії держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи теорії держави

право державність управління

Теорія держави і права (далі ТДіП) - це система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права, про основні та спільні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Як і будь-яка наука ТДіП має свій предмет. Предмет науки - це коло питань, які вона вивчає (предмет завжди відповідає на питання «що?»).

Предметом ТДіП є об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Дана наука вивчає умови виникнення держави і права, їх форми та типологію, основні закономірності будування системи органів держави та системи права, їх вплив на суспільне життя.

Ознаки ТДі П:

1) Вивчає державу і право в теоретико-узагальненому вигляді. Свідоцтвом цьому є категорії - загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, тощо.

2) Вивчає не всі, а лише загальні закономірності винекненя, розвитку, функціонування держави і права.

3) Базується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право - це різні соціальні явища, які органічно пов'язані між собою, обумовлюють одн одного, знаходяться у відносиних нерозривної єдності і взаємного проникнення.

Будова ТДіП.

За предметом і системою понять в ТДіП відрізняють теорію держави і теорію права.

В систему понять теорії держави входять наступні поняття: держава, тип держави, функції держави, державний апарат, форма держави та ін.

До системи понять права входять наступні поняття: право, тип права, джерела права, система права, правовідносини, законність, правопорядок, правопорушення, юридична відповідальність, правова культура, правова сім'я та ін.

ТДіП тісно пов'язана з іншими суспільними науками, і займає серед них специфічне місце.

Зв'язок з економічною теорією. Економічна теорія - наука, вивчаюча виробничі відносини, які пов'язані з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних цінностей, а також з власністю на них. По відношенню до держави і права економічна теорія вивчає вплив держави та права на економіку.

Зв'язок з соціологією. Соціологія - наука про суспільство в цілому і окремих його структурах, соціальних групах, про соціальні процеси, закономірності групової та індивідуальної поведінки. ТДіП використовує результати соціологічних експериментів для підвищення соціальної ефективності норм права, способів удосконалення державний апарат, вивчення рівнів правосвідомості тощо.

Зв'язок з політологією. Політологія досліджує політику - діяльність та відносини по здійсненню влади в суспільстві, а також закономірності функціонування і розвитку політики і політичної влади, політичних інтересів, відносин, діяльності. Обєкт політології - політичне життя суспільства в різних проявах, діяльність держави та її органів, політичних та суспільних організацій, поведінки людей тощо. Питань права політологія торкається менше, а питання держави, співвідношення громадянського суспільства і держави, особистості і держави в ній займають значне місце.

Політологія певним чином озброює теорію держави і права матеріалом, який дозволяє різнобічно вивчити питання про місце держави і права в політичній сфері і політичних процесах, про взаємодію держави з іншими політичними інститутами. В свою чергу, політологія користується теоретико-юридичними досягненнями у вивченні проблем держави.

ТДіП входить у систему юридичних наук, об'єднаних загальною назвою правознавство. За класифікацією юридичних наук ТДіП відноситься до теоретико-історичних наук. По відношенню до інших юридичних наук ТДіП володіє відносною самостійністю, також вона є узагальнюючою загальнотеоретичною і є базовою по відношенню до галузевих юридичних наук. ТДіП розробляє систему юридичних понять, які потім використовуються всіма галузевими науками.

В спеціальній літературі розробляється багато визначень поняття держави, які відображають наступні її аспекти:

- держава як організація політичної влади;

- держава як апарат влади;

- держава як політична організація всього суспільства.

Кожен з вказаних аспектів заслуговує уваги. Дійсно поняття держави як організації політичної влади підкреслює, що серед інших суб'єктів політичної системи воно виділяється особливими якостями, являє особою офіційну форму організації влади. Разом з тим політична влада є однією з ознак держави. Тому зводити поняття держави до неї є неціле образно.

Розгляд держави через безпосереднє втілення політичної влади в апараті, системі органів - також повністю не розкриває його поняття.

Визначити загальне поняття держави, яке б відображало усі без винятку ознаки та властивості, характерні для різного з її періодів в минулому, теперішньому та майбутньому, неможливо. Разом з тим будь-яка держава володіє набором таких універсальних ознак, які проявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, влада.

Держава - це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

Коротше, держава - це люди, які живуть на визначеній території та поєднані владою. Таким чином держава є організація влади в суспільстві. За допомогою держави економічно-панівні класи керують суспільством, згідно своїх інтересів. Держава - політична надбудова над економічним базисом (економічною структурою суспільства).

Основні ознаки держави:

1) Територія - відокремлена кордонами частина земної кулі, на яку поширюється суверенітет держави і в межах якої населення перетворюється на громадян, а також об'єкти, що прирівнюються до території держави.

2) Політичний та публічний характер влади. (політичний - втілюється в державно-правових інститутах).

3) суверенітет - політико правова властивість державна влади, яка виявляється в тому, що державна влада є вищою владою по відношенню до інших органів управління і розповсюджується на всіх осіб у межах своєї території, а також є самостійною за її межами від інших держав. Розрізняють державний, національний та народний суверенітети.

4) спеціальний апарат управління - система державних органів, яка складається з особливого ряду осіб, професіоналів з управління.

5) апарат легального примусу - держава розпологає збройними силами та закладами примусового характеру (армія, поліція, тюрми тощо).

6) в особі компетентних органів видає загальнообов'язкові правила поведінки - правові норми, забезпечує їх реалізацію.

7)єдина грошова система.

8) система податків та фінансового контролю.

9) державна символіка: герб, гімн, флаг.

Походження держави.

Серед усіх теорій виникнення держави виділяють п'ять основних: матеріалістична або класова, природно-правова або договірна, теорія насильства, органічна і психологічна.

Договірна теорія про походження держави є складовою частиною теорії «природного права» (XVII-XVIII ст.). Суть цієї концепції зводиться до того, що держава і право виникли на підставі угод між людьми, що вони створені згідно волі людей шляхом суспільного договору для захисту власності життя і людської свободи. Елементи цієї теорії можна винайти в процесі виникнення держави у Стародавньому Римі, коли точилася боротьба без переваг між патриціями і плебеями за державну владу патриціїв і права плебеїв, у врешті решт і вони прийшли до компромісу, тобто своєрідної угоди. Афіни виникли чином усного договору про об'єднання 12 міст-полісів, який називався Афінським союзом.

Патріархальна теорія (Аристотель, Покровській) виводить положення держави від сім'ї, яка шляхом поступового розвитку переходить в рід, від роду до племені, згодом до об'єднання племен і виникнення народності, як союзу племен. Державна влада з часом виростає від влади батька в сім'ї до влади старійшин в племені і досягає влади князя, короля або вождя. Так, наприклад, відомий китайський філософ Конфуцій є представником патріархальної теорії походження держави. Він вважав, що держава - це велика сім'я, а влада імператора є чимось на зразок влади батька. Відносини правителів і підданих схожі на відносини у сім'ї, де молодші залежні від старших.

Третьою є теорія «завоювання» або насильства. (Дюринг, Гумплович) Її суть зводиться до того, що держава виникла в результаті насильства і завоювання одного племені іншим, одного народу іншим. Вона розглядається як панування сильного над слабким. Ця теорія розкриває зовнішні, політичні фактори виникнення держави, але упускає внутрішні соціальні причини появи держави.

На межі XIX - початку XX ст. теорія насильства отримала наукове обґрунтування. Ідейні витоки цієї теорії зародилися ще в епоху рабовласництва. Її представники вважали, що держава виникає внаслідок насильства і завоювання. Зміст цієї теорії полягає в тому, що виникнення приватної власності, класів і держави є наслідком внутрішнього і зовнішнього насильства, тобто шляхом прямого політичного впливу. Держава продовжує бути органом пригнічення лише в тих країнах, де не стерлися юридичні різниці між переможцями та переможеними.

Австрійський соціолог і державознавець Гумплович є представником теорії зовнішнього насильства. Згідно цієї теорії держава утворюється внаслідок завоювання сильним племенем більш слабшого. Внаслідок завоювання виникає рабство: одне плем'я, яке перемогло у боротьбі, стає панівним; інше, яке потерпіло поразку, втрачає свободу і опиняється у становищі рабів. Рабство в свою чергу веде до появи приватної власності і класів. Державна влада за Гумпловичем, виникає з фізичної сили: панування племені спочатку засновано на фізичній перевазі над іншим племенем, поступово перетворюється в державу класів, яка спирається на економічну могутність останньої.

Суть органічної теорії(Спенсер) полягає в тому, що суспільство та держава представлені як єдиний організм, і тому їх сутність можливо зрозуміти лише з будови і функцій цього організму. Все незрозуміле в будові та діяльності суспільства і держави може бути пояснене за аналогією з закономірностями анатомії та фізіології.

Яскравим представником органічної теорії, яка остаточно була сформована в ХІХ столітті, є Геберт Спенсер. На його думку, держава - це деякий суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно тому, як живий організм складається з клітин. Важливою стороною цієї теорії є твердження про те, що держава формується одночасно зі своїми складовими частинами - людьми, і буде існувати поки існує людське суспільство.

Найбільш розповсюдженою теорією виникнення держави є матеріалістична або класова(марксистська) теорія. Сутність цієї теорії полягає в тому, що держава виникає внаслідок розвитку й занепаду первісного ладу, розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в суспільстві.

Згідно з цією теорією, протягом тривалого часу люди жили, не маючи уяви про державу і право, це буда епоха первісного суспільства. Та задля виживання люди об'єднувалися у невеликі групи - первісне стадо чи орду. Вони разом виробляли примітивну зброю, разом добували їжу та ін.

Пізніше первісне стадо змінювалося на більш досконаліше об'єднання людей - первісну родову общину (рід), тобто колектив людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство. Основні питання життя вирішувалися всім родом (плем'ям) на народних зборах (віче). Керував родом старійшина, який вибирався дорослими членами роду. Влада старійшина спиралася виключно на його авторитет; права не було - існували традиції.

Поступовий перехід від кровноспорідненої сім'ї до екзогамної, перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду приводили до активного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об'єднувались у племена. Такі об'єднання здійснювались на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності.

Розпад первісного родоплемінного суспільства, розвиток засобів виробництва, змін соціальної структури суспільства привили до зміни способу виробництва і споживання та до утворення політичної організації суспільства та держави.

З розвитком продуктивних сил первісний лад став розпадатися і поступово перейшов до класового суспільства, в основі якого лежала приватна власність, експлуатація чужої праці.

Можна виділити загальні причини виникнення держави і права стали:

1) Необхідність удосконалення управління суспільством, пов'язана з його ускладненням в наслідок розвитку виробництва, розподілу праці, зміни умов розподілу продуктів, ростом чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціально-неоднорідні класи; 2) Необхідність підтримання в суспільстві порядку, який би забезпечував його соціальну стійкість;

3) необхідність подавлення опору експлуатованих мас, що виникло внаслідок розшарування суспільства.

4) необхідність захисту території і ведення війн.

5) необхідність організації крупних суспільних робіт, обєднання для цієї мети великих груп людей.

Історії відомі п'ять типів держав - рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний, правова держава.

Функції держави

Функції держави - це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність, зміст і соціальне призначення.

Ф-ції сучасної держави можна класифікувати за різними критеріями: суб'єктам, об'єктам, способам, засобам та іншим елементам державної діяльності.

Функції держави за напрямами її діяльності:

- законодавча; - виконавча; - судова; - правоохоронна; - інформаційна.

Функції держави за сферами її діяльності: - внутрішні; - зовнішні.

Внутрішні функції - забезпечують її внутрішню політику:

- політична;

- економічна;

- оподаткування та фінансового контролю;

- соціальна;

- екологічна;

- культурна;

- інформаційна;

- правоохоронна.

Зовнішні функції - забезпечують зовнішню політику держави. Це:

- дипломатична;

- економічна;

- екологічна;

- культурна (гуманітарна);

- інформаційна;

- оборона держави;

- підтримання правопорядку у світі.

За часовою характеристикою функції держави:

- постійні - це напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку.

- тимчасові - напрямки діяльності держави, що зумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.

Державний апарат

Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює систему органів і організацій, які утворюють механізм держави.

Механізм держави складається з:

1) Апарату держави - являє собою систему всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави, реалізуючи волю громадянського суспільства. Державний апарат складається з законодавчих, судових та виконавчих органів влади.

2) Державні підприємства, установи та організації.

Державні підприємства - це вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва. Це підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування тощо.

Державні установи - це вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. Це установи у сфері культури, охорони здоров'я, освіти, виховання тощо.

Державні організації - виконують конкретні функції держави: державні будівельні організації, армія, міліція та ін.

3) Органи держави спеціального призначення: Контрольні, правоохоронні, місця позбавлення волі.

Класифікація державних органів

За гілками влади:

а/ законодавчий орган - парламент (Верховна Рада України)

б/ виконавчі - уряд (Кабінет Міністрів, Рада міністрів АРК - вищі; центральні - міністерства, державні комітети, інші;

в/ судові - суди (вищі та місцеві).

г/ правоохоронні (міліція, органи безпеки)

д/ контрольно-надзорні (прокуратура, державні інспекції).

За способом утворення: виборні, призначаємі;

За часом функціонування: постійні, тимчасові;

За територією дії: загальні, місцеві, суб'єктів федерації (в федеративній державі).

За компетенцією: загальної та спеціальної компетенції.

Отже апарат держави посідає головне місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює державну владу та управління в суспільстві.

Організація державної влади великою мірою залежить від форми держави. Форма держави вбирає в себе три елементи: форма державного правління, форма політичного режиму, форма державного устрою.

Форма державного правління - це елемент форми держави, що відображає певний порядок утворення та організації вищих органів влади. Відомі дві форми правління:

1) Монархія - форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, цар, тощо).

а/ абсолютна монархія - це історичний тип монархії, якій властива належність монарху необмежаної влади. Відсутність представницьких органів, право монарха видавати закони та призначати чиновників, повна не контрольованість владних повноважень монарха (Російська імперія часів Петра І)

б/ обмежена (конституційна, дуалістична) монархія - це форма правління, що передбачає чітке визначення повноважень монарха. Конституційна - характеризується певним співвідношенням повноважень монарха і парламенту. Влада монарха є законодавчо обмеженою, він призначає 4 уряд, який контролюється парламентом; н.п.а монарха набирають юридичної сили після їх затвердження парламентом (Англія, Данія, Швеція). Дуалістична монархія - передбачає двопалатний парламент (країни Африки, Близького сходу).

2) Республіка форма правління, відповідно до якої вища влада належить виборному органу - парламенту. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту республіки поділяють на:

- парламентські

- президентські

- змішані.

Форма державного устрою - елемент форми держави, що відображає спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад.

1) Проста (унітарна) держава - єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю.

2) Складна держава формується з відокремлених державних утворень, що користуються певною самостійністю. До такої форми держави належать:

- федерація - це союзна держава, що складається з територій суб'єктів (складових держави), які мають обмежений суверенітет (США, Росія)

- конфедерація - це договірний союз держав для досягнення конкретної мети. Кожна з держав зберігає повний суверенітет. У к. немає єдиної системи органів, законодавства, території, громадянства. Це нестійка форма об'єднання, яка з часом або розпадається, або перетворюється на федерацію.

- імперія - складна держава, яка включає суверенну державу-метрополію і підвладні їй несуверенні держави - колонії. Ця форма державного устрою нині вже відійшла в історію.

Державно-правовий режим - це елемент форми держави, що визначає методи і прийоми здійснення політичної влади. Цей елемент характеризує: способи взаємодії влади з населенням; політ.статус об'єднань громадян; співвідношення правових і поза правових способів здійснення влади; рівень ідеологічного тиску в процесі реалізації владних рішень.

Розрізняють демократичні і недемократичні правові режими.

Демократичний режим заснований на визнанні принципу рівності та свободи всіх людей; наявності інститутів безпосередньої та представницької демократії; конституційному закріпленні і гарантуванні прав і свобод громадян; наявність плюралізму політичного, економічного, ідеологічного, духовного.

Антидемократичний режим характеризується відсутністю реального здійснення прав і свобод особи; верховенством держави над правом; диктатурою однієї політичної партії; підконтрольністю всіх сфер суспільства державі та мілітаризацією держави.

1) Тоталітарний режим - крайня форма антидемократичного режиму. Характериз. Повним пануванням держави над особистістю та суспільством; одержавленням усіх легальних суспільних організацій; не обмеженими законом та непідконтрольними закону повноваження влади; заборона демократичних організацій; фактична ліквідація формально проголошених конституційних прав і свобод; політичною цензурою; всеохоплюючий контроль над діяльністю громадян та суспільних організацій; відсутністю гласності; репресіями по відношенню до опозиції та інакодумців; мілітаризація суспільного життя; стремління до зовнішньої експансії.

2) Авторитарний режим об'єднує у собі риси тоталітарного і демократичного режимів. Він зберігає автономію особистості та суспільства у сферах, які не відносяться до політики; допускає економічний, соціальний, культурний плюралізм; не намагається встановити всезагальний контроль над населенням; обмежується жорстким політичним контролем; може базуватися на праві, моральних початках.

Авторитарний режим може бути революційним (спрямований на зміну типу суспільно-політичного розвитку) або стабілізаційним (орієнтований на збереження існуючого суспільно-політичного устрою).

Размещено на Allbest.ru