Прийняття ефективних управлінських рішень як передумова оптимізації органів внутрішніх справ України

Размещено на http://allbest.ru

Прийняття ефективних управлінських рішень як передумова оптимізації органів внутрішніх справ України

О.М. Ботнаренко

Вступ

Постановка проблеми. Демократизація суспільних відносин, конституційна реформа, активізація процесів євроінтеграції, удосконалення законодавства у напрямі посилення захищеності прав і свобод людини і громадянина обумовлюють необхідність чіткого визначення теоретичної сутності правового статусу правоохоронних органів узагалі та органів внутрішніх справ зокрема, який визначає роль і місце останніх у становленні правової і соціальної держави.

Виклад основних положень

Ці проблеми вимагають здійснення масштабних наукових досліджень, результатом яких має стати вжиття кардинальних заходів щодо реформування ОВС на основі прийняття ефективних управлінських рішень.

цілей та систему засобів їх здійснення; додержання строків виконання рішень; наявність системи правил, що визначають порядок розробки, обговорення, прийняття, набрання рішенням відповідної сили, внесення до нього змін і порядок відміни; наявність можливих варіантів дій і вибору одного з них, згідно з об'єктивно існуючою обстановкою, інтересами та потребами; вибір і прийняття варіанта дій є результатом свідомої розумово-психологічної діяльності [4, с. 213218; 5, с. 304-309].

Прийняття управлінського рішення як процес вибору однієї з можливих альтернатив розв'язання проблеми передбачає використання різних методів, сукупність яких становить їх інструментарій. У теорії менеджменту управлінські рішення прийнято класифікувати за різними ознаками. За об'єктом впливу рішення поділяють на: зовнішні, що стосуються відносин органу із зовнішнім середовищем; внутрішні, що стосуються лише організації; змішані, які стосуються і організації, і зовнішнього середовища. За функціями управління рішення поділяються на: загальні, що стосуються всіх сторін діяльності організації; часткові, що спрямовані на окремі елементи системи або аспекти діяльності організації. За формою відображення рішення можуть бути письмові та усні. За ступенем поінформованості керівника (повноти інформаційного забезпечення) управлінські рішення поділяють на рішення, що ухвалюються в умовах: визначеності; неповної визначеності (ризику); повної невизначеності [6, с. 54].

Значний внесок у дослідження проблематики управлінських рішень зробив В. В. Конопльов, який вважає, що, по-перше, управлінське рішення можна розглядати як вид діяльності, пов'язаної з підготовкою, прийняттям і реалізацією певних варіантів дій; по-друге, управлінське рішення є своєрідною формою впливу керівного суб'єкта (працівник ОВС як представник влади в зовнішньоадміністративних відносинах; начальник (старший) стосовно підлеглого у внутрішньоор- ганізаційних адміністративних відносинах) на об'єкта, яким керують (конкретну особу, групу осіб чи на конкретні суспільні відносини); по-третє, як послідовність певних етапів (підготовка та прийняття управлінського рішення, кожний з яких також складається із певних стадій) [5, с. 304-309].

Максимальний виховний ефект, як і максимальна ефективність управлінських рішень ОВС, можливі, якщо збігається оцінка суб'єкта управління, виконавця й громадськості, за умови, що рішення є оптимальним та якісним.

Оцінку ефективності управлінських рішень у діяльності органів внутрішніх справ дають різні суспільні інститути: громадяни, сім'я, трудові колективи, громадські об'єднання, державні структури. Є і певні процедури, відповідно до яких така аналітична діяльність призводить до тих чи інших наслідків. Чимало інформації містять звіти органів внутрішніх справ та органів статистики. Важливим засобом аналізу й оцінки ефективності управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ виступає громадська думка. Проте вона, на жаль, залишається на вкрай низькому рівні. правовий управлінський законність україна

Громадяни оцінюють діяльність ОВС доволі критично. За результатами опитування, більшість респондентів вважає, що правоохоронці «не дуже добре» або «погано» виконують такі завдання, як виявлення та розкриття злочинів (79%); забезпечення захисту власності від злочинних посягань (78%); надання соціально-правової допомоги громадянам (76%); забезпечення особистої безпеки громадян (76%); запобігання правопорушенням і їх припинення (76%); забезпечення безпеки дорожнього руху (72%); охорона громадського порядку (71%) [7, с. 20].

Очевидно, що система ОВС не може функціонувати і розвиватися без внутрішніх суперечностей. З одного боку, вони гальмують її нормальне функціонування, а з іншого, - виступають рушійною силою, джерелом її розвитку, вдосконалення.

Основною причиною виникнення організаційно-структурних проблемних ситуацій в органах внутрішніх справ є те, що за будь-якої проблеми відразу створюється структурний підрозділ, для якого розпочинають підбирати і уточнювати загальні і спеціальні функції. В результаті таких поспішних управлінських рішень:

- не враховуються принципи і закономірності організаційної структури системи;

- не розкриваються особливості управління на різних рівнях;

- нерівномірно розподіляються обов'язки і повноваження керівників і підлеглих на різних рівнях управління;

- розрахунок штатної чисельності апаратів управління і різних підрозділів здійснюється не науковими методами, а шляхом необдуманого адміністрування;

- постійні перебудови організаційних структур не мають наукової основи, а здійснюються в порядку експерименту.

Справді, з моменту юридичної легітимації міліції її організаційно-правовий статус, обсяг і зміст повноважень знаходяться в стані перманентного реформування. Кожна зміна на рівні керівництва держави або відомства неодмінно супроводжувалася подібною ініціативою (реформування, модернізація). Зокрема, в 1996 р. були ухвалені Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ і Комплексна програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр. Тоді ж РНБО розглядала Концептуальні засади реформування правоохоронних органів України (не були ухвалені); 2008 р. - затверджена Концепція реформування кримінальної юстиції; 2012 р. - створений Комітет з питань реформування правоохоронних органів, презентовані основні положення Концепції реформування органів внутрішніх справ (офіційний текст так і не був опублікований). Крім того, неодноразово пропонувалися ініціативи з покращення окремих аспектів діяльності ОВС. Так, у травні 2013 р. на обговорення громадськості був поданий проект Комплексного плану заходів з формування позитивного іміджу органів внутрішніх справ України на 2013-2014 рр., який не був затверджений [7, с. 4].

Анонсування чергової реформи, як правило, відбувалося після зміни влади або напередодні чергових виборів. Попередні концепції, стратегії, плани реформування великою мірою схожі з нинішніми, особливо в обґрунтуванні необхідності реформи та її цілей. Однак жодна з попередніх спроб не була завершена. Процес реформування щоразу переводився в режим «ручного управління» і спрямовувався на реалізацію тактичних цілей.

Невиконання зобов'язань зазвичай аргументувалось економічними та політичними причинами (неможливістю завершити реформу через втрату посади главою держави чи відомства, або через зміну владної політичної сили). Часто реформаторські починання завдавали системі більше шкоди, ніж користі [7, с. 4-5]. Неабияку роль у цьому питанні виконали швидкі, непродумані, непослідовні та непрофесійні управлінські рішення відповідних керівників.

Для урегулювання цієї ситуації доцільно, на наш погляд, розробити і ухвалити Концепцію реформування і розвитку органів внутрішніх справ України, мета якої полягає в створенні науково обґрунтованих принципів і критеріїв побудови інституційної структури органів внутрішніх справ, формування на цій основі їх оптимальної моделі, здатної ефективно захищати права і свободи людини і громадянина, протидіяти злочинності і корупції, забезпечувати громадську безпеку, проводити досудове слідство і реалізовувати заходи кримінально - виховного впливу на порушників чинного законодавства [8, с. 177].

У результаті реформаційних заходів не вирішено багато важливих питань не тільки організаційно-правового статусу міліції, але і її соціально-правової інституалізації в сучасному українському суспільстві. Українська міліція, як і раніше, мілітаризована. За визначення основних рис нової міліції (поліції) треба зважати на її соціальне призначення. Це повинна бути не карально-охоронна сила, яка дбає про інтереси держави та намагається схопити злочинця, а демократичний інститут, невід'ємна частина суспільства, покликана захищати законні права та інтереси конкретної особи, гарантувати людині безпечні умови життя. Так, наприклад, у програмному документі реформи поліції Канади влучно зазначено: «Поліція не може більш розглядатись як командос, які закинуті в суспільство, щоб визволити його від зла. Поліція - це суспільство, а суспільство - це поліція») [9].

Досі фактично нез'ясований механізм функціонування місцевої міліції. Численні спроби місцевих влад створити такі підрозділи безрезультатні, оскільки не відповідали законодавству і загальній концепції побудови міліційного відомства [10, с. 8-9].

Неабиякою мірою це пов'язано з тим, що організаційно-правове становлення української міліції тривалий час здійснювалося під значним впливом суб'єктивних чинників, що недооцінюють необхідність адаптації її організаційних структур, правового закріплення цілей, завдань, функцій, владних повноважень до нових реалій української державності, інститутів громадянського суспільства, що активно формуються. Внаслідок цього, як слушно наголошує С. М. Гусаров, правова основа організації і діяльності міліції формувалася за відсутності цілісної, законодавчо закріпленої концепції, а чимало гострих питань надання міліції організаційної цілісності, взаємин міліції і громадян, формування підрозділів місцевої міліції не вирішувалися, залишаючись без юридичного регламентування [11, с. 24].

Одним із напрямів підвищення ефективності діяльності ОВС є уникнення складної та бюрократизованої системи зовнішнього і внутрішнього документообігу, яка істотно загострює їх діяльність. У зв'язку з цим доцільно впровадити в практичну діяльність ОВС єдині норми створення уніфікованих управлінських документів та організації роботи зі службовими документами в умовах застосування електронного документостворення і документообігу з метою запобігання втрат і електронної службової інформації.

Вкрай важливим питанням, яке потребує якнайшвидшого вирішення, є оцінка ефективності діяльності органів внутрішніх справ

України, а також прийнятих управлінських рішень. У зв'язку з цим необхідно розробити відповідні критерії, які мають сприяти реалізації стратегічних цілей державної політики в правоохоронній сфері, відображати реальний стан правопорядку в державі та унеможливлювати фальсифікацію статистики у будь-якій формі. Під час розробки критеріїв потрібен комплексний підхід (наприклад, у Росії критерії складаються з 18 показників, за підрахування яких виводиться середній бал, відтак робиться висновок щодо ефективності роботи працівників ОВС).

Вважається за доцільне впровадити зазначену систему оцінювання і в Україні, враховуючи раніше розроблені МВС України пріоритети роботи міліції у вигляді директив. Відсутність цих критеріїв призводить до дублювання функцій, а отже, до погіршення результативності діяльності правоохоронних органів, за якої кожне відомство намагається привласнити позитивні показники, а не працювати задля спільного результату. Ще однією причиною ухвалення недосконалих управлінських рішень є неефективне використання зарубіжного досвіду організації поліцейської діяльності, насамперед високорозвинених країн, які традиційно втілюють принципи правової держави, мають розвинені структури громадянського суспільства, сформовані правові системи та налагоджені механізми реалізації правових приписів. Йдеться про дефіцит практичних рекомендацій щодо використання такого досвіду в професійній діяльності органів внутрішніх справ України [12].

Висновки

Отже, вирішення означених проблем убачається насамперед через: забезпечення дотримання принципу верховенства права у діяльності ОВС; чітке визначення завдань і повноважень ОВС, розмежування їх із компетенцією інших правоохоронних органів, створення відповідних механізмів координації в їхній діяльності; формування в системі МВС нової системи досудового слідства; продовження напрацювання нормативно-правової бази щодо визначення правового статусу та організації діяльності місцевої міліції як структурного елементу в системі МВС України, що має забезпечувати громадський порядок на місцях; забезпечення створення ефективної системи реагування на злочини та інші правопорушення; упорядкування умов організаційно-правового, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення ОВС залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних обов'язків; розширення участі ОВС у міжнародному співробітництві; створення та запровадження механізмів унеможливлення використання ОВС у партійно-політичних, групових чи особистих інтересах; запровадження ефективно діючих систем і механізмів цивільного демократичного контролю за діяльністю

Список використаних джерел

1. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України: підручник / О. М. Бандурка. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. - 480 с.

2. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник / В. М. Плішкін; за ред. Ю. Ф. Кравченка. - К.: НАвСу, 1999. - 702 с.

3. Тихомиров Ю. А. Управленческое решение / Ю. А. Тихомиров. - М.: Наука, 1972. - 288 с.

4. Музичук О. М. Процедури прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ / О. М. Музичук // Вісник Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ. - 2007. - Вип. 36. - С. 213-218.

5. Конопльов В. В. Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття / В. В. Конопльов. - Сімферополь: Вид-во Крим. юрид. ін-ту ХНУВС, 2006. - 356 с.

6. Державне управління: навч. посібник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Обо- ленський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; за ред. А. Ф. Мельник. - К.: Знання- Прес, 2003. - 343 с.

7. Концептуальні підходи до реформування органів внутрішніх справ як складової правоохоронної системи сектору безпеки і оборони України // Концептуальні підходи до реформування МВС у контексті загальнонаціонального плану реформ: інформаційно-аналітичні матеріали круглого столу (16 квітня 2015 р.). - К.: Центр Разумкова, 2015. - 56 с.

8. Зозуля І. В. Концептуальне забезпечення реформування системи МВС України: мета, завдання та базові принципи в запропонованих проектах / І. В. Зозуля // Форум права. - 2009. - № 1. - С. 174-183.

9. Бардук В. С. Шляхи оптимізації правоохоронної діяльності / В. С. Бар- дук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gisap.eu/ru/remedial-activity

10. Негодченко О. В. Створення місцевої міліції - перспективний напрям реформування органів внутрішніх справ / О. В. Негодченко // Наук. вісник юрид. академії Міністерства внутр. справ. - 2003. - № 3. - С. 3-9.

11. Гусаров С. М. Проблеми формування місцевої міліції у структурі Державної автомобільної інспекції України / С. М. Гусаров // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2001. - Вип. 15. - С. 22-25.

12. Бесчастний В. М. Міжнародний досвід у діяльності міліції України / В. М. Бесчастний // Віче. - 2009. - № 24 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://www. viche. info/j ournal/1780/

Анотація

Прийняття ефективних управлінських рішень як передумова оптимізації органів внутрішніх справ України. О.М. Ботнаренко

Розглянуто актуальні питання вдосконалення способів ухвалення і виконання управлінських рішень щодо зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Проаналізовано причини прийняття поспішних управлінських рішень, що може зумовити виникнення організаційно-структурних проблемних ситуацій в органах внутрішніх справ. Наголошено на потребі розробки Концепції реформування і розвитку органів внутрішніх справ України. На підставі стислого аналізу наявних проблем визначено критерії оцінювання ефективності та шляхи їх удосконалення в контексті оптимізації органів внутрішніх справ на сучасному етапі державотворення.