Реалізація функції прокурорського нагляду при повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення терористичного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru

РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІЇ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ПРИ ПОВІДОМЛЕННІ ПРО ПІДОЗРУ У ВЧИНЕННІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Визначено особливості організації прокурорського нагляду при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення терористичного характеру. Особливу увагу приділено наглядовій діяльності щодо забезпечення права підозрюваного на захист, а також можливості здійснення спеціального досудового розслідування у вказаній категорії кримінальних проваджень.

Зазначено, що у кримінальних провадженнях про злочини терористичного характеру заочне провадження повинно ініціюватись лише в особливих випадках, коли наявні докази безсумнівно вказують на винність підозрюваного і коли безсумнівно відсутня можливість доставити його до слідчого, прокурора. Зроблено висновок про необхідність доповнення чинного Кримінального процесуального кодексу України положенням про повідомлення про підозру.

Ключові слова: злочини терористичного характеру, досудове розслідування, прокурорський нагляд, законність, підозрюваний, спеціальне досудове розслідування.

прокурорський правопорушення терористичний підозрюваний

Постановка проблеми

Важливим напрямом діяльності прокурора є забезпечення законності при повідомленні особі про підозру (ст.ст. 276-279 КПК) як одного із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням із прокурором до завершення розслідування у кримінальному провадженні.

В цьому процесуальному рішенні на основі доказів, зібраних за проведення досудового розслідування, конкретна особа набуває статусу підозрюваного.

Саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального провадження (п. 14 ст. 3 КПК України) [1].

Стан дослідження. Деякі аспекти розслідування злочинів терористичного характеру були предметом дослідження В. Ф. Антипенка, В. О. Глушкова, О. Ф. Долженкова, В. П. Ємельянова, В. П. Захарова, Я. Ю. Кондратьєва, В. А. Ліпкана, М. А. Погорецького та ін. Проте варто констатувати, що вивченню реалізації функції прокурорського нагляду при повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення терористичного характеру у вітчизняній науці увага не приділялась.

Метою статті є розкриття змісту положень організації прокурорського нагляду при повідомленні особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення терористичного характеру.

Виклад основних положень

Відповідно до КПК України, слідчий за погодженням із прокурором, або ж прокурор, реалізуючи свої повноваження щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням, складає та в день складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Перед цим прокурор самостійно оцінює наявність відповідних підстав для письмового повідомлення про підозру, тобто: законність затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; законність обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 11 ст. 36, ст. 276 КПК України) [1]. Такі дії прокурора, що поєднують наглядову та процесуально-керівну функції, попереджують порушення закону слідчим.

Під час розслідування вказаний етап пов'язаний з тим, що в процесі досудового розслідування накопичено достатньо доказів для підозри у вчиненні злочину конкретною особою. Цю підозру вперше чітко сформульовано в офіційному документі - повідомленні особи про підозру. У ній слідчий наводить початковий висновок про наявність і суть кримінально караного діяння, учиненого конкретною особою [2, с. 349].

Перевага цього акта полягає в тому, що він практично унеможливлює участь у процесі осіб із невизначеним статусом, які фактично є підозрюваними, а слідчі працюють з ними як зі свідками, що, з погляду захисту прав людини, є неприпустимим, оскільки свідок для захисту своїх інтересів не має дуже вагомих прав, порівняно з наданими законом офіційно визнаному підозрюваному [3, с. 350].

До прикладу, прокуратурою Сватівського району Луганської області погоджено повідомлення про підозру виконувачу обов'язків мера м. Рубіжне Х., який сприяв діяльності терористичного угруповання. Встановлено, що Х. брав активну участь у блокуванні автошляху в м. Рубіжне з метою перешкоджання руху військової техніки Збройних Сил України в зону АТО. Його дії кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації) [4].

Прокурорський нагляд за законністю дій, які здійснюються на етапі повідомлення про підозру у вчиненні злочинів терористичного характеру, є однією з найскладніших проблем як кримінального процесу загалом, так і діяльності прокурора. На момент затримання в екстремальних умовах діє значна кількість суб'єктів, що часто призводить до непоправних помилок. Водночас порушення закону й помилки, яких припускаються під час повідомлення особи про підозру, можуть призвести до істотних обмежень прав і свобод громадян, спричинити обурення й обгрунтовані скарги з боку підозрюваного та його захисника.

Наглядаючому прокуророві також варто мати на увазі, що з повідомленням особі про підозру слідчий (як, власне, й прокурор) набуває права застосувати щодо підозрюваного заходи забезпечення кримінального провадження.

Здійснюючи свою функцію щодо дотримання законності, прокурор має перевірити дотримання вимог законності щодо вручення слідчим письмового повідомлення особі про підозру, передбачене ст. 278 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри [1].

Для запобігання порушенню права на захист через незабезпечення підозрюваного перекладачем прокуророві, слідчому необхідно з'ясувати, наскільки вільно він володіє мовою кримінального провадження. Це особливо актуально у злочинах терористичного характеру, значна частка підозрюваних у яких є російськомовними громадянами. Часто на досудовому розслідуванні такі особи розуміють українську, а в суді заявляють, що не розуміють суті повідомленої підозри і потребують перекладача.

Як уявляється, з метою недопущення таких негативних ризиків наглядаючий прокурор повинен давати слідчому вказівки щодо обов'язкового залучення захисника та перекладача до кримінального провадження.

Здійснюючи наглядові функції, прокурор зобов'язаний ураховувати специфіку таких кримінальних проваджень, їх резонансний характер, наявність політичних мотивів або зацікавленості «кланових» структур, психологічні особливості осіб, які здійснюють розслідування, а також від яких залежить її вирішення (оперативних співробітників, експерта та інших), решту нюансів і деталей, які мають значення і які не може ігнорувати прокурор.

Подальше розслідування може призвести до встановлення обставин, які виключають кримінальну відповідальність особи, або інших підстав до завершення досудового розслідування щодо цієї особи, до виявлення нових осіб, які вчинили або є причетними до вчинення кримінального правопорушення. Тому у разі необхідності змінити або доповнити повідомлення про підозру слід мати на увазі, що нове повідомлення про підозру має бути узагальненим, його виносять не в доповнення до попередніх повідомлень, а замість раніше складених повідомлень про підозру. За цих обставин раніше винесене повідомлення про підозру, яке залишається в матеріалах провадження, втрачає чинність.

Непоодинокі випадки зупинення досудового розслідування щодо злочинів терористичного характеру на підставі того, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме (п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України) [1]. Так, кримінальне провадження № 2201309000000 було зупинене щодо П., підозрюваного у вчиненні терористичного акту стосовно кандидата в народні депутати України, заступника голови Івано-Франківської ОДА Ш. М. В., унаслідок якого останній загинув. Постанова про притягнення П. як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 258 КК України, винесена слідчим ще 28.03.2003 р., і в той же день Івано-Франківським міським судом дано дозвіл на його затримання і доставку в суд під вартою. Водночас троє співучасників П. у вчиненні зазначеного терористичного акту розшукані та відбувають призначене судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі [5].

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є підпис особи про отримання повістки, зокрема на поштовому повідомленні, відеоза- пис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. У випадку неприбуття підозрюваного без поважних причин на виклик до нього може бути застосовано грошове стягнення (ст. 139 КПК) або привід (ст.ст. 140-143 КПК) [1].

З уваги на специфіку злочинів терористичного характеру, зазначимо, що повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

З огляду на викладене, закон правильно вимагає від слідчого встановлення причин, із яких йому невідомо місцезнаходження підозрюваного, зокрема у ч. 2 ст. 280 КПК України вказано, що до зупинення досудового розслідування слідчий зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також усі дії для встановлення місцезнаходження особи. Однак, ні в КПК 1960 року, ні в чинному КПК України не зазначено, які саме дії повинен здійснити слідчий, що може призвести як до елементарного нерозуміння слідчим, що за дії він повинен виконати, так і до формального виконання ним положень ч. 2 ст. 280 КПК України. В деяких кримінальних провадженнях слідчі взагалі не вживають жодних заходів, спрямованих на встановлення місця перебування та розшук підозрюваних. До причин суб'єктивного характеру входить неправильне розуміння слідчими своїх обов'язків в організації роботи цієї категорії проваджень.

Завдання слідчого, якщо місце перебування розшукуваного підозрюваного невідоме, відповідно до ч. 2 ст. 180 КПК України, - вжити всіх необхідних заходів до встановлення місця його перебування. У разі переховування підозрюваного від слідства постає завдання зібрання доказів, які підтверджують, що підозрюваний саме переховується від слідства, а не перебуває в лікарні, відрядженні, або на заробітках за межами населеного пункту, області чи України.

Якщо в результаті вжиття заходів, спрямованих на встановлення місця перебування обвинуваченого, слідчий отримає підтвердження того, що підозрюваний навмисно переховується від слідства, він повинен негайно вжити всіх заходів щодо розшуку підозрюваного. Інакше кажучи, тільки впевнившись у тому, що підозрюваний зник, тобто вчинив умисні дії, спрямовану на ухилення від слідства, слідчий може винести постанову про оголошення підозрюваного в розшук, доручити її виконання оперативним підрозділам і одночасно самостійно здійснювати розшукову діяльність у межах своєї компетенції.

Слідчий повинен виконати дві групи дій. Перша повинна бути пов'язана із допитом родичів, сусідів, знайомих, співробітників стосовно можливого місця знаходження підозрюваного та в процесі допиту встановлення найбільш широкого кола знайомих, які, можливо, мають інформацію про його місце перебування. Друга група дій повинна бути пов'язана із запитами: а) в медичні заклади з метою з'ясування, чи не захворів підозрюваний та чи не госпіталізовано його; б) в морги та органи РАГСУ - чи не помер підозрюваний та чи не змінив прізвища; в) в інформаційні центри - чи не притягнуто підозрюваного до кримінальної відповідальності та чи не утримують його під вартою; г) в митні органи та ОВІР - чи не перетинав підозрюваний кордон.

Наведений перелік слідчих і процесуальних дій не є вичерпним, але залежно від ситуації, що формується у кримінальному провадженні, слідчий виконує інші дії щодо встановлення місця перебування підозрюваного або збирання доказів стосовно його переховування від органів досудового розслідування.

Відповідно до плану розслідування постійно перевіряється ефективність проведеної роботи у відповідній оперативно-розшуковій справі, спільно з оперативним підрозділом розробляється та забезпечується здійснення додаткових пошукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження та затримання підозрюваного. З цією метою заслуховуються слідчі та оперативні співробітники з питань активізації розшуку підозрюваних осіб.

Не так давно відсутність можливості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухилялись від прибуття до органів досудового розслідування чи суду (наприклад, шляхом виїзду за межі території України), з одного боку, дозволяла їм уникати покарання за вчинені кримінальні правопорушення, а з іншого - унеможливлювала захист прав потерпілого та компенсацію заподіяної йому шкоди як цивільному позивачу у кримінальному процесі. Відповідно права потерпілих, безумовно, порушувались, судові органи та держава втрачали авторитет, положення КПК набували ознак декларативності. Особливо гостро питання спрощення звичайних кримінально-процесуальних процедур постало у зв'язку із загальною стурбованістю, яку в умовах глобалізації спричиняють тероризм та інші злочини.

Верховна Рада України Законом від 7 жовтня 2014 року № 1689-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» запровадила в Україні новий інститут так званого «заочного» провадження, що в КПК України йменується інститутом спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень, який передбачено главою 24-1. Його запровадження спрямоване на нівелювання можливості злочинця затягувати розгляд кримінального провадження та винесення вироку шляхом ухилення від явки до слідчого, прокурора і в суд. Така процедура дала можливість розслідувати кримінальне правопорушення без участі підозрюваного, визначити його винуватість і призначити покарання [7, с. 135].

На користь застосування спеціального досудового розслідування щодо терористів свідчить і те, що в міжнародних відносинах позитивно вирішується питання про їх екстрадицію у разі, якщо набрав законної сили обвинувальний вирок. Тому не викликає заперечень, що можливість здійснення заочного кримінального провадження у злочинах (значну частку яких утворюють злочини терористичного характеру) є позитивним у сучасній правозастосовній практиці.

До осіб, підозрюваних у зазначених злочинах, законодавець обмежує застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави. Попри те, особа вважатиметься підозрюваною і ознайомленою з цим фактом навіть тоді, якщо повідомлення про підозру не буде вручене їй особисто, а надіслане на останню адресу її реєстрації і надруковано в українській державній пресі.

Вважаємо, що у кримінальних провадженнях про злочини терористичного характеру заочне провадження повинно ініціюватись лише в особливих випадках, коли наявні докази безсумнівно вказують на винність підозрюваного і коли безсумнівно відсутня можливість доставити його до слідчого, прокурора. Проте кримінальне переслідування осіб, винних у злочинах терористичного характеру (зокрема в заочному порядку), безсумнівно, сприяє зміцненню світового порядку.

Відповідно до ст. 297-3 КПК, клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше десяти днів із дня його надходження до суду за участі особи, яка подала клопотання, та захисника. Якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для його залучення [1].

Порядок вручення процесуальних документів підозрюваному під час здійснення спеціального досудового розслідування врегульований статтею 297-5 України. Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування. Також вони обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 41-р «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи», таким друкованим засобом масової інформації є газета «Урядовий кур'єр» [7]. Оголошення також публікується на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. Після того, як повістка про виклик опублікована у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, підозрюваний вважається належно ознайомленим із її змістом.

Вважаємо, що до можливих негативних наслідків запровадження інституту спеціального досудового провадження та спеціального судочинства в Україні слід віднести проблемність дотримання основних засад кримінального провадження. Залишається багато питань щодо забезпечення права підозрюваного на захист.

Зокрема, це стосується дачі показань, надання доказів, участі та присутності під час проведення слідчих (розшукових) дій. Саме прокурор є тим суб'єктом, який може вплинути на якість досудового розслідування у злочинах терористичного характеру, адже не виключено, що відкриття кримінальних проваджень і проведення з ними заочних процедур використовуватимуться для боротьби з неугодними для чинної влади.

Загалом слід зазначити, що можливість застосування заочного кримінального провадження щодо злочинів терористичного характеру широко використовується на практиці і пов'язане насамперед із неможливістю проведення відповідних процесуальних дій у зоні проведення антитерористичної операції. Зокрема, 18 травня 2014 року виконувач обов'язків начальника Маріупольської міліції М. взяв участь у прес-конференції, яку проводили представники «ДНР» К. та Б. у захопленій на той час будівлі Маріупольської групи УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області.

Окрім того, після звільнення 2014 року з органів МВС України у зв'язку із виходом на пенсію колишній керівник переїхав до м. Новоазовська, тобто на тимчасово окуповану терористами територію. Перебуваючи там, М. став членом терористичної організації «ДНР», а в березні 2015 року навіть очолив незаконний орган влади - адміністрацію Новоазовського району. Нині М. оголошено у розшук. Йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень) та ч. 1 ст. 258-3 (Участь у терористичній організації) КК України [8].

Висновок

Вважаємо, варто доповнити чинний КПК України положенням про те, що з метою доповнення повідомлення про підозру слідчий повинен скласти нове повідомлення про підозру особи та вручити їй це повідомлення.

Зміна повідомлення про підозру (у вузькому розумінні цього поняття) може обумовлюватися виявленням обставин, які змінюють характер відомостей, викладених у попередньому повідомленні про підозру.

Можуть бути уточнені фактичні обставини вчиненого (місце, час, спосіб діяння, характер і розмір шкоди тощо), виправлена раніше допущена помилка або неточність формулювання підозри. В результаті іншої оцінки доказів може виникнути необхідність змінити кваліфікацію.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. // Голос України. - 2012. - 19 травня (№ 90-91).

2. Хабло О. Ю. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України. Особлива частина / О. Ю. Хабло, О. С. Степанов, М. П. Климчук. - К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. - 200 с.

3. Гончаренко В. Г. Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / В. Г. Гончаренко, В. Т. Нор, М. Є. Шумило. - К.: Юстініан, 2012. - 1224 с.

4. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення. Генеральна прокуратура України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.gp.gov.ua/ua/ stst20П.ПтШіг М=Шз8і&НЬИ=Ш820.

5. Архів Івано-Франківського міського суду. Кримінальна справа № 2201309000000.

6. Азаров Ю. І. Чи доцільне запровадження процедури спеціального досудового провадження та спеціального судочинства в Україні / Ю. І. Азаров, М. П. Климчук // Юридична наука. - 2014. - № 12. - С. 134-140.

7. Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. № 41-р.

8. Екс-керівника Маріупольської міліції судитимуть заочно за тероризм [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //www.pravda.com.ua/ news/2015/05/.../7069273...

Размещено на Allbest.ru