Зарубіжний, зокрема, європейський досвід охорони й раціонального використання ґрунтів досліджували такі вчені, як С.А. Балюк, О.А. Корчинська, В.В. Медведєв, А. Г Мартин, О.Г. Тараріко та ін. [1-5]. Однак економіко-правові аспекти формування й функціонування сучасного механізму відтворення родючості ґрунтів в аграрному секторі конкретних європейських країн і можливості його впровадження в Україні залишаються недостатньо дослідженими. У цьому контексті досвід Польщі у сфері охорони й відтворення родючості ґрунтів, як країни-члена Європейської Унії, найближчої до України європейської держави й стратегічного партнера в багатьох сферах є дуже важливим і корисним для нашої країни.

Мета статті - висвітлити результати дослідження польського досвіду формування економіко - правового механізму охорони й раціонального використання ґрунтів і можливості його впровадження в України.

Виклад основного матеріалу

Польща займає 312,7 тис. км², що становить близько 7,1 % загальної площі держав ЄС. Держава включає 16 воєводств, 314 повітів, 66 міст, що мають статус міських повітів і 2479 гмін (адміністративно-територіальна одиниця). Чисельність населення становить 38,5 млн осіб, у т. ч. у містах 23,4 млн осіб. Сільські території в Польщі займають 93,1 %, де мешкає 39,2 % населення. З 2014 р. у Польщі виділяють дві категорії регіонів: Мазовєцьке воєводство, як регіон, у якому рівень ВВП на душу населення перевищує 75 % відносно середнього рівня в ЄС, і регіони, що відстають (15 воєводств), як регіони слабо розвинені, де рівень ВВП на душу населення нижче 75 % відносно середнього в ЄС.

У 2003-2013 рр. земельні угіддя становили 31268 тис. га, з них сільськогосподарські угіддя - 18770,1 тис. га (60 %). Ґрунти найвищого класу (І-ІІІ класу) займають 25 % земельних угідь. Рілля становлять 13859,9 тис. га. Сільськогосподарські угіддя, придатні до ведення сільського господарства (in good agricultural condition), займають 97 % [11].

Ґрунти на теренах Польщі з низьким рівнем родючості, малобуферні, в результаті чого деградують через промислову діяльність і через неправильну сільськогосподарську діяльність [12].

законодавчий родючість ґрунт польща

Станом на 2013 р. у Польщі працювало 1477,85 тис. сільськогосподарських підприємств. Найбільша частка підприємств має площу від 5,00 до 9,99 га. Господарства з площею більше 50,00 га становили 2 % від загальної кількості. Екологічні господарства, що мають сертифікат, у 2012 р. (18187 господарств) займали 457,1 тис. га, крім того, господарства, що перебувають на перехідному етапі (7757 господарств) із загальною площею 204,56 тис. га. Господарства, що застосовують інтегральне землеробство (2465 господарств), мають загальну площу 15443 га [11]. Середня площа сільськогосподарських угідь з розрахунку на господарство становить 10,5 га [3].

У польському законодавстві проблема ґрунтів, як й у європейському, не регулюється одним законом, але згадується в багатьох нормативних актах. Особливо важливо відзначити: Закон про ліси [журнал Закони. 1991 р. № 101, п.444], Право геологічне і гірниче [журнал Закони. 1994 р. № 27, п.96], Закон про захист сільськогосподарських земель і лісів [журнал Закони. 1995 р. № 16, п.78], Закон про охорону навколишнього середовища [журнал Закони. 2001 р. № 62, п.627] (відповідно до закону вийшло Положення про стандарти якості ґрунту й стандарти якості землі [журнал Закони 2002 р. № 165, п.1359]) і Закон про запобігання і ліквідацію наслідків збитку в навколишньому середовищі (Ustawа о zapobieganiu szkodom w srodowisku i ich naprawie) [журнал Закони. 2007 р., № 75, п.493].

Фрагментарна інформація про охорону та рекультивацію ґрунтів є у Водному праві (Prawо wodne) [журнал Закони. 2001 р. № 115, п.1229], Законі про охорону природи (Ustawа o ochronie przyrody) [журнал Закони. 2004 р. № 92,п.880] і Законі про доступ до інформації про навколишнє середовище (Ustawа o udost^pnianiu informacji o srodowisku) [журнал Закони. 2008 р. № 199, п.1227].

У Законі про ліси зазначено, що рівноважне лісокористування - це елемент, що впливає на "захист ґрунтів і районів, схильних до забруднення". У таких лісових районах законодавча влада забороняє забруднення ґрунтів.

У Геологічному й гірничому праві передбачено одержання дозволу на здійснення геологічних робіт лише на підставі програми (плану) цих робіт, у т. ч.: необхідних заходів, з огляду на охорону навколишнього середовища та способів рекультивації земель і засобів запобігання збитку. Ліквідація збитку та відновлення землі після закриття копалень лежить на підприємцеві. Використання землі для сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва перед початком видобутку копалин зобов'язує до рекультивації цих сфер відповідно до Закону про захист сільськогосподарських земель і лісів.

Закон про захист сільськогосподарських земель і лісів регулює засади охорони сільськогосподарських земель і лісів та рекультивації і поліпшення оцінки землі. Законодавець уводить визначення деградованих земель (зі зменшеною сільськогосподарською (оцінкою) вартістю), спустошених (землі, що повністю втратили продуктивну здатність), їх рекультивації (надання чи відновлення споживчої чи природної вартості) й упорядкування (використання в майбутньому). Особливу увагу було приділено землям, призначеним для промислової діяльності, й тим, що перебувають у межах промислових зон. Для освоєння земель на несільськогосподарські цілі чи не для лісового виробництва виділяють землі низької якості, лише у виняткових ситуаціях може бути освоєно землю кращої якості. Крім того, для областей обмеженого використання (навколо промислових підприємств) мають бути розроблені плани розвитку цих земель, що включають аналіз наявних у цій області забруднювачів, їх вплив на навколишнє середовище, поточний розвиток і тенденції рослинницької галузі чи заходи, спрямовані на протидію зменшенню (оцінки) вартості ґрунту.

Закон з охорони навколишнього середовища дефінізує поверхню землі та ґрунту й передбачає природничу компенсацію (перелік заходів, спрямованих на відновлення природної рівноваги) в разі погіршення їх стану в результаті діяльності людини. Законодавець увів запис, що наказує ще під час процесу планування враховувати необхідність захисту ґрунту. Цей захист передбачає підтримку якості ґрунту, принаймні "на рівні необхідних стандартів", або "відтворення якості ґрунту й землі, принаймні, до необхідних стандартів, якщо вона не відповідає їм". Стан ґрунтового середовища контролюють за допомогою державного моніторингу навколишнього середовища. Дуже важливим з погляду розповсюдження забруднювань у навколишньому середовищі є положення ст.336, яка визначає, що "той, хто використовує для землеробства землю або ґрунт, які перевищують визначені в стандарті якості ліміти (граничні величини), карається штрафом".

Положення про стандарти якості ґрунтів і стандарти якості землі визначає ґрунти як забруднені, якщо хоча б одна з речовин, перерахованих у положенні, перевищує встановлений ліміт. Крім того, Положення встановлює ліміти щодо вмісту окремих речовин відповідно до зонування (група А - ділянки захищені, група В - сільськогосподарські та лісові угіддя й землі для проживання та комунікаційної інфраструктури, група С - промислові райони). Додатково Положення відрізняє концентрації речовин залежно від глибини (для групи В і С) відповідно до 0,3 м, 0,3-15 м і вище 15 м, для групи С - 0,2 м, до 2 м, нижче 15 м. У Положенні зазначено граничні величини для різних груп забруднювальних речовин: важкі метали, неорганічні сполуки (ціаніди), вуглеводні (ароматичні, ПАУ, хлоровані), засоби захисту рослин (хлорорганічні й без - хлорні пестициди) й інших забруднювачів (тетрагідрофуран, піридин, тетрагідротіофен, циклогексан, фенол, крезоли й фталати).

Закон про попередження збитку навколишнього середовища й ліквідацію наслідків стосується збитків навколишнього середовища, спричинених не більше 30 років тому.

Розрізняють превентивні й корегувальні заходи, які мають бути вжиті відразу ж після виникнення небезпеки для навколишнього середовища з боку користувача цього середовища. Невжиття заходів щодо зменшення або ослаблення збитку й відсутність повідомлення про нанесення шкоди навколишньому середовищу може призвести до штрафу. Агентство із захисту навколишнього середовища може, за виняткових обставин, взяти на себе здійснення профілактичних або відновлювальних заходів. Витрати на ці заходи несе користувач навколишнього середовища, крім випадків, якщо виконання заходів буде неефективним. Усі збитки навколишньому середовищу й корегувальні заходи в країні мають бути зафіксованими в спеціальному реєстрі, який веде головний інспектор з охорони навколишнього середовища.

Закон про воду торкається проблеми використання стічних вод й осадів стічних вод, гарантуючи, що під час надання дозволу на застосування таких речовин у ґрунт і землю враховували вид місцевості й тип ґрунту та/або застосування речовин не погіршило якості ґрунту й землі (недотримання норм потреби рослин в азоті, калію та воді й ускладнення процесів самоочищення в ґрунті).

Закон про охорону природи забороняє пошкодження й забруднення ґрунтів на об'єктах, що охороняють (пам'яток природи, екологічних угідь). У випадку природно-ландшафтних груп, національних парків і заповідників заборона є обов'язковою.

Закон про доступ до інформації про навколишнє середовище передбачає нагляд за забрудненими землями й методами їхньої рекультивації Регіональними директорами охорони навколишнього середовища (урядові органи, що виконують завдання, передбачені законами про охорону навколишнього середовища у воєводствах). Крім того, цей Закон передбачає, що документи, які стосуються забруднених ґрунтів і їхньої рекультивації "мають бути включені в загальнодоступні списки", що значно полегшує доступ до інформації для всіх, хто нею цікавиться [7].

Закон про консолідацію та обмін земель визначає мету консолідації як створення сприятливих економічних умов у сільському та лісовому господарстві через поліпшення структури господарства, лісів і лісових угідь, обґрунтовану організацію сільськогосподарських земель, облаштування водогосподарських споруд і доріг. Консолідацію земельних ділянок проводять у т. ч. для збереження земель, що виконують екосистемні функції [3].

На державному рівні хімічні дослідження ґрунтів виконує Інститут ґрунтознавства та рослинництва [17]. Дослідження ґрунтів можуть також проводити воєводські інспекторати охорони середовища в рамках воєводських мереж відповідно до специфічних потреб регіону [14].

Отже, у Польщі ґрунтове середовище охоплено як державним, так і європейським законодавством. Тематика охорони ґрунтів згадується у великій кількості нормативно - правових проміжних актів, що стосуються, головним чином, інших компонентів середовища.

Важливим документом, що регулює економічний механізм охорони й відтворення родючості ґрунтів, є Програма розвитку сільських територій на 2014-2020 рр. (Program Rozwoju Obszarow Wiejskich 2014-2020 (PROW) [10].

На її реалізацію виділено в цілому більше 13,5 млрд євро. Ця сума складається з коштів від Європейського сільськогосподарського фонду розвитку сільських районів (Europejskiego Funduszu Rolnego na rzecz Rozwoju Obszarow Wiejskich) і державних коштів. Розвитку сільської інфраструктури, перепідготовки фермерів і росту підприємництва також сприятиме 5,2 млрд євро від Фонду згуртування (Funduszu Spojnosci).

Відповідно до стратегії "Європа 2020" та нової Спільної аграрної політики, одним із стрижнів якої є PROW 2014-2020, пріоритетну місію політики розвитку сільських районів у ЄС на період 20142020 рр. можна викласти за допомогою трьох довгострокових стратегічних цілей:

- підвищення конкуренте-спроможності сільського господарства;

- стале управління природними ресурсами та сприяння клімату;

- сталий розвиток сільських територій.

PROW 2014-2020 включає шість пріоритетів, кожен з яких має свою сферу впливу:

Поліпшення харчового ланцюга й сприяння управлінню ризиками.

Відтворення, збереження й зміцнення екосистем, залежних від сільського господарства.

Сприяння передачі знань про сільське господарство, лісове господарство та сільські території.

Підвищення конкурентоспроможності всіх видів землеробства й підвищення рентабельності господарств.

Сприяння ефективному використанню ресурсів і перехід до енергозберігального та стійкого до змін клімату виробництва в сільськогосподарській, харчовій і лісовій галузях.

Зростання соціальної інтеграції, скорочення бідності й поширення економічного розвитку в сільських районах.

Обсяг підтримки нового PROW буде схожий на PROW 2007-2013, але кількість так званих дій буде зменшено приблизно із 40 до 20 видів і згруповано в пакети [9]. У програмі виділяють вісім пакетів і 40 варіантів. У господарстві можна застосувати довільну кількість цих пакетів, у т. ч. на орендованій землі, але не всі з них можна суміщати на рівні господарства, і не всі на тій самій площі. Найбільш цікавими для землевласників можуть бути такі пакети: 3 - "утримування луків екстенсивних", 8 - "охорона ґрунту й води", 2 - "екологічне землеробство".

Погоджуючись на пакет 3 - екстенсивні тривалі пасовища (доплата 500 zl/га), потрібно дотримуватися таких вимог:

- обмеження підживлення азотом до 60 кг д. р. /га за рік;

- обмеження в проведенні агротехнічних операцій;

- заборона проведення осушувальних робіт;

- обов'язкове залишення кожного року протягом п'яти років 510 % нескошеної площі, причому кожного разу на іншій площі;

- можливість збирання максимально двох укосів з 1 червня до 30 вересня;

- обов'язковість збирання скошеної маси протягом двох тижнів.

У цих умовах зібраний урожай може бути меншим і гіршої якості, потрібно лише розрахувати, чи буде рентабельною реалізація цього пакету в господарстві. За великим рахунком, це залежить від виду й місця розташування луків і спеціалізації господарства.

У господарствах, де застосовують незначні норми внесення добрив і засобів захисту рослин, можна впровадити другий пакет "Екологічне землеробство". Умовою участі в ньому є початок процедури переходу господарства на виробництво сільськогосподарської продукції екологічним методом під контролем уповноваженого органу сертифікації.

Найпопулярніші варіанти пакету такі: землеробство (наприклад: зернові) - біля 800 zl/га (191,5 євро/га), пасовища - біля 300 zl/га (71,8 євро/га), сади та ягідники - 1800 zl/га (430,9 євро/га) (агроекологічна субсидія для господарств, що переходять на екологічну продукцію) і 1540 zl/га (368,6 євро/га) (коли господарство одержить сертифікат). В останньому варіанті має бути дотримана умова мінімальної щільності на 1 га дерев і кущів, якості посадкового матеріалу тощо [18].

"Охорона ґрунту й води" є одним з пакетів, передбачених у проекті PROW як агроекокліматичні дії. Як ідеться в проекті PROW, пакет полягає в поширенні агротехнічних засобів протидії водній і вітровій ерозії ґрунтів, утраті органічної речовини й забруднення води компонентами, вимитими з ґрунтів. Основним джерелом забруднення сільськогосподарського походження є поживні речовини (азот, фосфор), що надходять з органічними й мінеральними добривами, хімічними залишками засобів захисту рослин й іншими токсичними речовинами, у т. ч. важкими металами й органічними та неорганічними частинками ґрунту. Збереження рослинності в періоди між двома основними врожаями запобігає забрудненню води й ерозії. Це також впливає на структурну диференціацію біорізноманіття сільських ландшафтів, а також є додатковим джерелом корму для тварин. Бенефіціар зобов'язаний застосувати хоча б один з таких агротехнічних прийомів: вирощування поперек схилу озимих проміжних і післяжнивних культур і захисних смуг на орних землях, розташованих у районах ерозії (на схилах понад 20 %).

Проект передбачає, що в наступні роки зобов'язань дозволено збільшувати або зменшувати площу зобов'язань не більше, ніж на 35 % за рік, відповідно до розміру площі зобов'язань у першому році, зі збереженням передбаченого для пакета зменшення порогового значення (порогу регресивності) та граничної поверхні. Водночас ці методи можуть бути застосовані до різних земельних ділянок у наступні роки відповідальності за умови збереження меж, передбачених відповідним пакетом, з урахуванням механізму збільшення або зменшення площі, на яку поширюються зобов'язання.

Підтримку здійснюватимуть на визначених районах, схильних до водної та вітрової ерозії, проблемних районах з низьким умістом гумусу й районах, схильних до забруднення нітратами із сільськогосподарських джерел - у цілому близько 19,4 % від сільськогосподарських угідь у країні.

Виплати за пакетом надають щорічно протягом п'ятирічного зобов'язання фермерам, які добровільно беруть агроекокліматичні зобов'язання в межах цього пакета. Фінансову підтримку будуть надавати тільки за орні землі.

Ставка платежу за вирощування проміжної культури становить 543 zt/га (130,0 євро/га) й 450 zt/га (107,7 євро/га) для захисних смуг на схилах більше 20 %.

Агроекокліматичну підтримку надають у розмірі:

- 100 % основної ставки - на площі від 0,10 га до 10 га;

- 50 % основної ставки - на площі понад 10 га до 20 га.

Ставка плати буде варіювати залежно від того, чи фермер намагатиметься визнання його практики як еквівалента диверсифікації. У цьому випадку платіж буде зменшено на величину, що відповідає третині середніх виплат у зв'язку з веденням сільськогосподарського виробництва, сприятливого для клімату й навколишнього середовища.

Вимоги, які потрібно виконувати в межах пакета:

- наявність агроекологічного плану;

- невикористання осадів стічних вод;

- заорювання біомаси, за виключенням безорної системи обробітку ґрунту;

- застосування лише органічних добрив під час вирощування озимих проміжних і післяжнивних культур;

- не виконувати агротехнічні прийоми до 15 лютого;

- заборона вирощування в ролі основних культур тих самих рослин (у разі вирощування озимих проміжних);

- можливість вирощування біомаси, післяжнивних культур восени й озимих проміжних навесні [15].

Платежі в межах другого пакета будуть призначати щорічно протягом п'ятирічних зобов'язань і відповідно до проекту Положення про PROW 2014-2020 рр. 100 % ставки платежу можуть одержати господарства з площею від 0,1 га до 10 га. Для господарств з площею 10-20 га ставку буде знижено до 50 %, а господарства з площею більше 50 га не одержать доплат, за виключенням єдиної територіальної доплати (що передбачена для фермера, який володіє землею сільськогосподарського призначення загальною площею не менше 1 га й підтримує землю в доброму стані відповідно до вимог охорони навколишнього середовища) й окремих платежів [13].

Загалом на 2014 р. було передбачено такі ставки доплат:

- єдина територіальна доплата (JPO) - 910,87 zl/ha (218 євро/га);

- доплата додаткова на площу вирощування хмелю, на якій призначено доплату додаткову на площу вирощування хмелю за 2006 р. (доплата не пов'язана з продукцією) - 1000,39 zl/ha (239,5 євро/га);

- доплата до площі культур, вирощених на постійних пасовищах і призначених для годування тварин 238,93 zl/ha (57,2 євро/га);

- доплата додаткова на крохмаль (доплата не пов'язана з продукцією 351,69 zl/tonq: (84,2 євро/т);

- доплата додаткова на тютюн (доплата не пов'язана з продукцією 4,53 zl/kg (1,1 євро/кг) тютюну світлого сорту Virginia й 3,18 zl/kg (0,76 євро/кг) тютюну світлого сорту Burley й ін;

- окрема доплата за фрукти й овочі (доплата на помідори) - 165,55 zl/tonq: (39,6 євро/т);

- доплата на цукровий буряк - 53,61 zl/tonq: (12,8 євро/т);

- доплата на корів - 595,30 zl/szt (142,5 євро/гол.);

- доплата на овець - 125,32 zl/szt (30 євро/гол.);

- спеціальна територіальна до плата на площу вирощування рослин стручкових і бобових дрібно - насіннєвих - 556,37 zl/ha (133,2 євро/га).

Офіційний курс євро, оголошений Центральним Європейським Банком, становив 4,1776 zl за євро. Перераховувати курси зобов'язані всі країни-члени, в яких офіційна валюта не євро. Максимальна сумарна квота, призначена на прямі доплати в Польщі на 2014 р., становила близько 3,5 млрд євро, або 14,6 млрд zl [16].

З 2014 р. було змінено умови підтримки екологічних господарств в агроекокліматичних програмах на значно гірші, ніж були до цього часу, що стривожило фермерів, галузеві організації й екологів. На їхню думку, багато господарств, що впроваджують зрівноважене виробництво, відмовляться від нього, тому що будуть не в змозі витримати конкуренцію з традиційними господарствами. Практики зазначають, що, якби Міністерство сільського господарства працювало чесно, мало б визнати, що хоче впроваджувати зрівноважене й екологічне сільське господарство, але, напевно, в Польщі на це бракує коштів і саме тому обмежили доплати, тобто надаватимуть підтримку лише тим господарствам, у яких площа не перевищує 20 га [6].

Висновки