Історіографічний аспект досліджень релігійно-правових традицій у процесі розвитку правової системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕНЬ РЕЛІГІЙНО-ПРАВОВИХ ТРАДИЦІЙ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

Міма І.В., к. ю. н., доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Криворізький факультет Національного університету «Одеська юридична академія»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних аспектів релігійно-правових традицій як методологічного способу встановлення наступності у праві та поступовості розвитку поглядів учених на соціально-правові явища, відповідно до положень певної теорії (школи), з приводу пояснень природи, змісту й сутності релігійних явищ. Феномен релігійно-правової традиції належить розглядати в контексті становлення та розвитку правової системи через аналіз шкіл і теоретичних напрямів дослідження виникнення релігії, розвитку релігійної системи, релігійних норм, чим підтверджується соціальний характер релігії, а також визнання релігійно-правових традицій як регуляторів поведінки людей і суспільства; наявний зв'язок між релігійно-правовими традиціями та суспільством; уплив релігійно-правових традицій на природу і зміст релігійних норм і праворозуміння, розкриваючи релігійні витоки права.

Ключові слова: правова система, правові традиції, релігія, релігійна система, релігійно-правові традиції, релігійні норми.

Статья посвящена исследованию теоретических аспектов религиозно-правовых традиций как методологического способа формирования преемственности в праве и последовательности развития взглядов ученых на социально-правовые явления, в соответствии с положениями определенной теории (школы), по поводу природы, содержания и сущности религиозных явлений. Феномен религиозно-правовой традиции необходимо рассматривать в контексте становления и развития правовой системы через анализ школ и теоретических направлений исследования возникновения религии, развития религиозной системы, религиозных норм, чем подтверждается социальный характер религии, а также определение религиозно-правовых традиций как регуляторов поведения людей и общества; существующую связь между религиозно-правовыми традициями и обществом; влияние религиозно-правовых традиций на природу и содержание религиозных норм и правопонимание, раскрывая религиозные истоки права.

Ключевые слова: правовая система, правовые традиции, религия, религиозная система, религиозноправовые традиции, религиозные нормы.

The article deals with the theoretical aspects of religious and law traditions as a methodological way of establishing continuity in law and gradual development of scientific views on social and law phenomena under the provisions of a theory (schools), explanations about the nature and content of religious phenomena. As a special structural system of organized religion people under certain historical conditions served as the leading factor of integration and stabilization, preservation and strengthening of existing social systems consolidation and centralization of the state and political regimes, the formation and preservation of ethnic religious communities of people, descent and national liberation struggle of the peoples, communication and understanding people. The phenomenon of religious and law traditions should be seen in the context of the formation and development of the law system through analysis of schools and theoretical research areas of religion, belief system of religious norms, the social nature of religion is confirmed, and therefore the recognition of religious and law traditions as regulators of human behavior and society; existing relationship between religious and law tradition and society; the impact of religious and law traditions of the nature and content of religious norms and law-thinking, revealing the origins of religious law.

Key words: law system, law traditions, religion, religious system, religious and law traditions, religious norms.

Вступ

Постановка проблеми. Актуальність обраної теми дослідження визначається, з одного боку, необхідністю пошуку нових можливостей права як основного регулятора суспільних відносин на сучасному етапі розвитку правової системи, у тому числі шляхом поєднання з іншими соціальними регуляторами; з іншого боку, зростаючим значенням і впливом релігії на свідомість суб'єктів суспільних відносин як мотивувальне підґрунтя соціальної поведінки, взаємозв'язок правосвідомості та релігійного світосприйняття. Крім того, ефективність соціально-нормативного регулювання де більшого ґрунтується на ступені сприйняття суспільством методів регулювання, дії певних регуляторів суспільних відносин, відповідності регулятивних інститутів, що використовуються, внутрішньому переконанню, психології, світогляду суб'єкта суспільних відносин. Пошук оптимальних варіантів поєднання правових форм упливу з регулятивними можливостями інших соціальних норм і регуляторів суспільних відносин є одним із головних завдань соціальної політики [17, с. 198-201].

Ступінь розробленості проблеми. Дослідженню зв'язку правових явищ із релігійними традиціями, філософськими ідеями, національно-ментальним чинником тощо присвячені роботи українських і зарубіжних філософів права: О.Бандура, В. Вовка, О. Данільяна, Д. Кєрімова, М. Козюбра, М. Костицького, В. Нерсесянца, І. Пономарьова, В. Селиванова, Л. Фуллера, Р. Ціппеліуса, В. Шишко та ін. Стосовно ґрунтовного комплексного опрацювання проблеми розвитку правової реальності під впливом релігійних традицій як змістової форми вияву правової традиції, то вітчизняними правознавцями цій проблемі приділено відносно небагато уваги. Окремі аспекти проблеми розвитку правової реальності крізь призму вияву в ній правової традиції осмислювались такими вітчизняними й зарубіжними науковцями, як С. Алєксєєв, В. Бачінін, С. Бобровнік, В. Дудченко, А. Козловський, С. Максимов, Н. Нерсесянц, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, М. Орзіх, П. Рабінович, О. Скакун, Є. Харитонов, М. Цвік, Ю. Шемшученко та ін. При цьому питання традиціоналізму стосовно політико-правової сфери досліджувалось ученими переважно як феномен правової культури, а висвітлення окремих аспектів релігійно-правового традиціоналізму відбувалось через суміжні політико-правові явища, зокрема правову й політичну ідеологію, правову систему, правосвідомість, правові традиції та традиції у праві тощо.

Більшість досліджень вітчизняного загальнотеоретичного правознавства поки що не містить достатнього аналізу концептуально-методологічних засад конкретно-історичної сутності правової системи України, яке передбачало б вироблення таких категорій і понять, у яких на теоретичному рівні адекватно відображена конкретно-історична специфіка розвитку вітчизняної правової системи з урахуванням упливу релігійно-правових традицій як в історії українського народу, так і сучасної правової дійсності. З огляду на зазначене, вченими переважно досліджувалися лише окремі аспекти релігійного праворозуміння й аналіз релігійної інтерпретації права, а тому наявні загальнотеоретичні прогалини доводять необхідність детального дослідження релігійного трактування права, зокрема, через трансформування релігійно-правових традицій в історичному аспекті розвитку правової системи країни.

З огляду на зазначене, метою статті є ґрунтовне дослідження особливостей релігії як соціально-нормативного регулятора через аналіз релігійно-правових традицій в історіографічному аспекті генезису національної правової системи, що сприятиме розширенню взаємозв'язків релігійно-правових традицій із світською моделлю права, пошуку нових можливостей взаємодії права та релігії у процесі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин.

релігійний правовий традиція норма

Виклад основного матеріалу

Правовій системі, як і кожній соціальній системі, властива історичність. Історичність права означає не просто наявність правового минулого, на яке спирається право сьогоднішнє або через яке ми можемо краще зрозуміти сучасний етап буття права. На думку А. Турен, історичність - це не сукупність цінностей, міцно закорінених безпосередньо в центрі суспільства; вона постає як сукупність інструментів, культурних орієнтацій, у тому числі й використання релігійно-правових традицій певного суспільства, за допомогою яких сформувалися форми соціальної практики, серед них і право [27, с. 19]. Правова система як система відкрита (взаємодіє з оточенням і обмінюється з ним інформацією) й реактивна (функціонування визначається переважно зовнішніми факторами) зумовлює, що механізми та процеси розвитку складових правової системи за походженням мають як внутрішньо правове (наприклад, традиційне значення джерел права, їх взаємне співвідношення), так і передусім позаправове походження (релігія, мораль, політика, економіка тощо). Означені фактори впливають на формування та розвиток правової системи, визначають її зміст і напрями вдосконалення. Тобто, певний напрям правового розвитку, який був колись заданий, залишається сталим і незмінним, не спричиняє детерміновості права історичним минулим, зафіксованими світоглядними чи культурними домінантами соціуму, але дає змогу констатувати, що правова система розвивається у своєму історичному розвитку, спирається на досвід минулих поколінь, трансформуючи його [3, с. 5].

Історичність правової системи, яка охоплює і світ правових ідей, і світ матеріального буття права, на певному рівні може виявлятись у вигляді релігійно-правових традицій, що в матеріальному аспекті зумовлюють особливості існування якогось правового явища чи правової системи загалом, а в ідеальному - визначають особливості пізнання й розуміння права, зокрема і його цінності для конкретного суспільства. Тобто, релігійно-правові традиції характеризують і визначають особливості ідеального та матеріального буття права в контексті уявлення про його історичний розвиток; формують зміст релігійно-правового традиціоналізму як підходу в розумінні й поясненні своєрідностей, особливостей виникнення та розвитку правових явищ, з огляду на історію формування правової системи. Дослідження релігійно-правових традицій як соціально-правового явища з подвійною природою (складова релігійної системи з одночасним перебуванням у складі правової системи) надає можливість визначити умови формування в суспільстві певного образу права та правової системи, суспільне значення права, відобразити динаміку історичного буття правової системи, формування й реалізацію правових норм, пізнання права суб'єктом права, відтворення правових приписів у вигляді правової поведінки тощо.

Релігія є складним соціально-історичним явищем. За своєю суттю релігія, з одного боку, асимілює та вбирає зміст наукових матеріалів, ідеали соціального життя, реагує на соціальні впливи і зміни в суспільному житті, з іншого - відображає особливу діяльність людей, релігійних організацій, спільнот, їх прагнення підтримати релігійно-правові традиції, унести порядок, правила поведінки, протистояти порушенням норм і руйнівним тенденціям [21, с. 111-130]. Як продукт соціальних відносин релігія існує разом із суспільством, відтворюється під упливом соціальних умов життя, труднощів пізнавального процесу, певного емоційно-психічного стану людства. Як особлива структурно-організована система діяльності людей релігія за певних історичних умов виконувала роль провідного чинника інтеграції та стабілізації, збереження і зміцнення наявних соціальних систем, консолідації та централізації державно-політичних режимів, формування і збереження етноконфесійних спільностей людей, етногенезу й національно-визвольної боротьби народів, спілкування та взаєморозуміння людей. За загальною тенденцією, дослідження змісту та сутності релігії, передумов і основ її становлення насамперед спираються на історичні факти, історичний матеріал і релігійні тексти. Так, з приводу виникнення релігії, а також і релігійно-правових традицій як складових релігійної системи на сьогодні існує кілька основних теорій. Зокрема, можна виділити такі школи, представники яких у своїх поглядах дотримувались положень певної теорії та намагались пояснити природу, зміст і сутність релігійних явищ відповідною власною методологією.

1. Міфологічна школа (ХІХ ст., інша назва - натурміфологічна, астрально-міфологічна або натуралістична), яка підтвердила свої погляди значним фактичним матеріалом, отриманим на основі порівняльної міфології та філології давніх індоєвропейських народів. Ця школа об'єднує такі напрями теоретичного дослідження: теорія євгемеризму (Євгемер); натуралістична теорія (софіст Продікт); теорія «страху» (Анаксагор, Антифонт, Демокрит, Діодор Сіцілійський, Епікур, Крітій, Ксенофан, Лактацій, Полібій, Самосата Лукіан, Петроній Тіт Лукрецій Кар, А. Кун, Ф. Мюллер, Б. Спіноза, В. Шварц) [16; 28]. Основні ідеї цієї школи: природні явища набувають надзвичайних сил; люди створили богів, щоб наганяти на інших страх і змусити їх виконувати закони; страх перед грізними силами природи, ушанування й обожнення царів; релігія визначалась як певна діяльність людини.

2. Філософська школа є основною в системі теоретичного дослідження релігії, оскільки розкриває онтологію та гносеологію релігійної системи. Філософія релігії зосереджує увагу на теоретичних (споглядальних) проблемах сутності і природи релігії, завжди послуговуючись методологією певного філософського напряму. Можна вирізнити три основні філософські доктрини тлумачення сутності та природи релігії: об'єктивно-ідеалістичну (теологічну - Р. Отто, К. Барт) [22], суб'єктивно-ідеалістичну (У. Джеймс, Г. Гефдінг, Г. Олпорт, Ф. Шлейєр- махер [10; 32]), натуралістичну (біологізаторську - Г. Гегель, Томас Гоббс [7; 8]). Додатково можна виділити анімістичну (Е. Тайлор [25]), аніматичну теорії (В. Богораз і Л. Штеренберг) і теорію вродженого знання (Ф. Голубинський, В. Кудрявцев-Платонов [15]). Основними ідеями філософської школи є такі: вроджені ідеї є продуктом Божої волі, вони передусім мусять містити ідею Бога; первісна релігія зародилась як віра в «духовні істоти», у душі, духів. Послідовники цієї школи не спромоглися пояснити історично-суспільного характеру походження релігії, не брали до уваги її емоційного аспекту, не змогли показати її історичну еволюцію. Ір- раціоналістичне пояснення релігії є важливою рисою філософії релігії сучасного зарубіжного релігієзнавства, що споріднює його з теологією та релігійною філософією (теологічне вирішення філософських проблем релігії).

3. Антропологічна школа, до якої належать Ф. Енгельс, Ж. Мартен, Г. Марсель, Є. Муньє, Ф. Ніцше, Тейар де Шарден, Л. Фейєрбах, Д. Штраус, Д. Юм [31; 34]. Пояснюючи походження релігії із загальних психологічних особливостей людини, учені вважали реальною причиною виникнення релігії природу людини, умови її життя. Звичайно, представники цієї школи різняться за поглядами, тлумаченням змісту й сутності релігійних явищ, але є схожими щодо існування взаємозв'язку суспільства, його устрою та призначення релігії. На їхню думку, суспільство й церква перебувають у діалогічному взаємозв'язку: єдність релігійно-моральних цінностей із людиною та суспільством [21, с. 45].

4. Психологічна школа склалася на межі XIX- XX ст. на перетині релігієзнавства, філософії, соціології і психології. Над проблемами психологічного дослідження релігії працювали досить відомі представники психологічних напрямів: П. Жане, В. Вунд, В. Кларк, Л. Леві-Брюль, Т. Рібо, З. Фрейд, К. Юнг [5; 13; 30; 35] та інші. Характерними особливостями психологічної школи є такі: 1) визначаючи релігію як суб'єктивно-психологічний феномен, психологи шукають його витоки в особливостях психічного життя особи, поєднуючи релігійність із самотністю, стражданням тощо; 2) відмовившись від гносеологічного аналізу релігійної свідомості, вони приходять до визнання реального існування трансцендентного, надприродного; 3) розглядаючи релігію через суб'єктивні причини й функції релігії, робиться висновок щодо зв'язку із психічними індивідуальними переживаннями людини. Але це далеко не так, бо не психологічні особливості визначають ідеологічні процеси, а передусім соціальні. Крім того, релігія є не тільки індивідуальним, а й суспільним явищем.

Поза сумнівом, релігія впливає на психіку особи, і тому без вивчення психологічного аспекту релігії неможливо з'ясувати її вплив під час соціально-нормативного регулювання суспільних відносин саме релігійними нормами та релігійно-правовими традиціями. Вивчення релігійних і правових особливостей впливу релігійних приписів (канонів) на механізм соціально-нормативного регулювання суспільних відносин має теоретичне і практичне значення, оскільки допомагає правознавцям осмислити природу релігійних явищ, релігійних норм і релігійно-правових традицій, їх значення та роль у суспільстві, виробити відповідні правові норми регулювання релігійних вірувань і свободи віросповідання в людській спільноті.

5. Соціологічна школа (ХХ ст.). її представники й засновники - М. Вебер, Ж. Гурвіч, Е. Дюркгейм, Р. Ієрінг, Є. Ерліх, М. Коркунов, К. Лєвєллін, С. Муромцев, П. Сорокін, М. Ті- машев, Д. Френк [1; 2; 11; 23] - визначали соціологічний аспект як можливість дослідити взаємодію релігії та суспільства. У своїх поглядах учені визначали релігію як «метасоціальний феномен» із позицій преанімістичної теорії, обмежуючись зовнішнім описом соціальних виявів релігійного феномена. Ґрунтуючись на загальнонауковій методології дослідження суспільства [20, с. 54], соціологічний аспект вивчає релігію як соціальний феномен, складову суспільних відносин, з'ясовує соціальні причини її виникнення, існування та відтворення, місце релігії в соціальній системі (мережа зв'язків і залежностей, що характеризують становище релігії в суспільстві, її місце в суспільній свідомості й у системі соціальних інститутів і організацій), внутрішню структуру (характер елементів релігійного комплексу, їхнього взаємовідношення), соціальні функції та роль релігії в конкретному суспільстві, залишаючи поза увагою дослідження релігійних норм і релігійно-правових традицій.

6. Структурно-функціональна школа, основана на соціологічній концепції Е. Дюркгейма. її представники - О'Деа, М. Інджер, Л. Шнайдер та інші - визнавали релігію як важливий функціональний елемент суспільства, що сприяє збереженню наявної соціальної системи, підтримує її стабільність і розвиток суспільних відносин [18, с. 129-138].

7. Марксистська (атеїстична) школа, до якої належать П. Гольбах, Ф. Вольтер, Д. Дідро, С. Марішель, К. Маркс, Ж. Мєльє, Жан-Жак Руссо [4; 39]. Учені є прибічниками положень теорії «трьох ошуканців» та атеїзму, визнаючи релігію соціальним явищем, яке: 1) є необхідним продуктом історично визначених матеріальних суспільних відносин, а не випадковий витвір, що його накинули людям мислителі, жерці чи правителі; 2) є частиною соціальної надбудови суспільно-економічної формації, тобто релігійною надбудовою, яку становлять релігійна свідомість, релігійні діяльність і відносини, релігійні організації та інститути; 3) є формою відчуження людської сутності, «священний образ людського самовідчуження» (К. Маркс), за яким продукти свідомості відокремлюються від людини і протиставляються їй самій; 4) є ілюзорним вираженням реальних суспільних відносин і діяльності людей, що виникає внаслідок спотвореного, перекрученого відображення в релігійній свідомості дійсних відносин і якостей; 5) є фантастичним відображенням сил, що панують над людьми в повсякденному житті.

8. Історична школа (Ш. де Брос, Д. Віко, Г. Гегель, Ж. Гюйо, Ж. Кондорсе, Ф. Леман, Ю. Ліп- перт, А. Сен-Сімон, Г. Спенсер, А. Тойнбі, Д. Фрезер [6; 19; 26; 29]). До основних ідей історичної школи належать такі: принцип історизму в дослідженні соціальних явищ; історична природа релігії, права, їх спадковість і взаємозв'язок у розвитку; релігія змінюється залежно від того, якого характеру відносини встановлюються між людиною та природою, між людиною й суспільством, людиною й державою, суспільством і державою, релігією та державою; історія релігії охоплює весь комплекс релігійних явищ: ідеологію й догматику, культ, церкву як релігійний інститут (громадську організацію), релігійно-правові традиції та релігійні норми (канони) як приписи дотримання певної поведінки в суспільстві під час відправлення релігійного культу чи здійснення будь-якої іншої релігійної діяльності суб'єктами релігійних відносин, з урахуванням їхніх особливостей та індивідуальної своєрідності [12, с. 4-16]. Історичний підхід допомагає визначити місце елементів релігійного комплексу в його сучасному стані соціально-нормативного регулювання суспільних відносин. Історизм дає методологічний інструмент прогнозування майбутнього релігії, історії релігійних рухів, церкви як релігійного інституту, стану державно-церковних відносин, виникнення, розвитку, зміни та впливу релігійних норм на механізм правового регулювання суспільних відносин.

9. Теологічна школа виникла на основі положень теологічної теорії виникнення та розвитку релігії. Вона акцентуються на природних причинах і обставинах складного процесу виникнення релігії. До її складу можна зарахувати традиціоналістичну, теїстичну і специфічно-православну концепції. Традиціоналістичне розуміння походження релігії розробляли мислителі: у православ'ї - Афанасій Олександрійський, Василь Великий, Григорій Назианзін, Іоан Златоуст та Іоан Дамасин, у католиків - Амвросій Медіоланський, Августин Блажений, Єронім [15, с. 18]. Варто також назвати Ори- гена й Тертуліана, а також особливо Фому Аквінського. Традиціоналістична теорія полягає в тому, що релігію відкрив першим людям сам Бог безпосередньо через спілкування з першими людьми. На відміну від неї, теїстична (Е. Ленг) - виходить із сутності самого теїзму, визнає буття Бога як істоти принципово протилежної світові речей і явищ, істоти абсолютної, необмеженої, вищої й за людину, і за природу; є джерелом усього, отже, і релігії. Прихильниками цієї теорії є Й. Гербарт, Р. Декарт, Г. Лейбніц, Н. Седерблом, К. Тіле, І. Фіхте, А. Швейцер, Ф. Шеллінг [9; 14]. Теологія (учення про Бога) - це загально-церковна доктрина, система релігійно-догматичного обґрунтування та захисту (апології) віровчення й культу, комплекс доказів істинності релігійних ідеологем, моралі, правил і норм життя віруючих і духовенства, надприродного походження Святого Письма, божественної сутності церкви тощо.

Поданий аналіз шкіл і теоретичних напрямів дослідження виникнення релігії та розвитку релігійної системи підтверджують соціальний характер релігії, а отже, релігійних норм і релігійно-правових традицій; визнання релігійно-правових традицій як регуляторів поведінки людей та суспільства; наявний зв'язок між релігійно-правовими традиціями й суспільством; пояснюють вплив релігійно-правових традицій на природу і зміст релігійних норм та право- розуміння, розкриваючи релігійні витоки права. Зокрема, теологічна концепція походження релігії визнається й використовується під час теоретичного обґрунтування походження держави та права. Так, із виникненням держави пов'язано виникнення й розвиток позитивного права, відповідно до етапів розвитку держави. Право з'являється та змінюється в суспільстві під впливом економічних, соціальних і політичних процесів [24, с. 242-249], забезпечується спеціально створеним апаратом примусу, організованою та економічною міццю всієї держави. Така теоретична позиція базується передусім на обміркуванні феномена взаємозв'язку держави та права стосовно сучасної дійсності багатьох країн світу. Не можливо, щоб право виникло раніше за державу. А релігія, як соціальне явище, тісно пов'язане із розвитком суспільних відносин, держави і права. Адже останні у причинах та умовах свого виникнення містять релігійний напрям і вплив змін соціальних суспільних відносин, які потребують нормативного врегулювання. Історичний розвиток держави та права тісно пов'язаний з історичними етапами виникнення й розвитку релігії, впливаючи один на одне у процесі свого розвитку.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що протягом усієї історії розвитку суспільства вчені намагались пояснити складне соціальне явище - релігію, причини й умови її виникнення, її структуру та функції в суспільстві. Виникнення релігії здебільшого пов'язують з етапами виникнення й розвитку суспільства, суспільної свідомості, що, у свою чергу, вплинуло на виникнення та розвиток різних теорій походження держави і права, які, крім теологічного, у своїх обґрунтуваннях не відображають впливу релігійних явищ, релігійно-правових традицій і релігійних норм, тоді як певному історичному етапові розвитку суспільства (суспільного ладу) властива власна система соціальних норм, покликана врегулювати певні види суспільних відносин, до складу яких уходять релігійно-правові традиції та релігійні норми. Зі зміною суспільства, суспільних відносин змінювались і норми соціального регулювання, тому появі й розвитку правових норм у системі соціально-нормативного регулювання передував процес розвитку первісних мононорм, тобто єдність релігійно-правових традицій, моральних, правових. До того ж, зазначимо, що в межах статті нами, звичайно, не охоплена вся проблематика дослідження релігійно-правових традицій (зокрема поза увагою залишились питання структури, класифікації релігійно-правових традицій та їх уплив на формування й розвиток концепцій праворозуміння тощо). Усі ці питання можуть бути предметом подальших наукових пошуків із використанням отриманих результатів наведеного аналізу.

Література

1. Антология мировой правовой мысли : в 5 т / отв. ред. О.А. Жидков ; руков. науч. проекта Г.Ю. Семигин]. - М. : Мысль, 1999-І999. - Т 3 : Европа. Америка : ХУП-ХХ вв. - 1999. - 830 с.

2. Вебер М. Избранное: протестантская этика и дух капитализма / М. Вебер ; сост. Ю.Н. Давыдов ; пер. с нем. М.И. Левина]. - 2-е изд., доп., перераб. - М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2006. - 651 с.

3. Вовк Д.О. Правова традиція: підходи до розуміння / Д.О. Вовк // Державне будівництво та місцеве самоврядування. - Випуск 23. - 2012. - С. 3-І6.

4. Вольтер. Философские сочинения / Вольтер ; ред. В.Н. Кузнецов. - М. : РАН ; Институт философии, 1996. - 560 с.

5. Вундт В. Введение в философию / В. Вундт ; ред. А.Л. Субботин. - М. : ЧеРо, 2001. - 355 с.

6. Гараджа В.И. Социология религии : [учеб. пособие для студ. вузов] / В.И. Гараджа. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : Инфра-М, 2007. - 344 с.

7. Гегель Г.В. Феноменологія духу / Г.В. Гегель ; пер. з нім. П. Таращук. - К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. - 548 с.

8. Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Т Гоббс ; пер. з англ. Р. Ди- мерець ; ред. Т Польська. - К. : Дух і Літера, 2000. - 600 с.

9. Декарт Р. Метафізичні розмисли / Р. Декарт ; пер. з франц. З. Борисюк, О. Жупанський ; ред. П. Соколовський. - К. : МП «Юниверс», 2000. - 304 с.

10. Джеймс У Многообразие религиозного опыта / У Джеймс ; сост. Я.Ф. Миколенко]. - М. : РАН ; Институт философии, 1993. - 432 с.

11. Дюркгейм Э.О. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Э.О. Дюркгейм ; пер с нем. А.Б. Гофман. - М. : Канон, 1995. - 352 с.

12. Історія релігії в Україні : [навч. посіб. для вищих навч. закл.] / [А.М. Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О. Лобовик та ін.] ; за ред. А.М. Колодного, П.Л. Яроцького. - К. : Знання, 1999. - 736 с.

13. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. Психология мышления / Л. Леви-Брюль ; ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.В. Петухов. - М. : Изд-во МГУ, 1980. - 272 с.

14. Лейбниц Г. Сочинения : в 4 т / Г. Лейбниц ; пер. с нем. - М. : Политиздат, 1982-1983. - Т 2. - 1982. - 456 с.

15. Лубський В.І. Релігієзнавство : [підручник для студ. вузів ] / В.І. Лубський. - К. : Вілбор, 1997. - 479 с.

16. Мюллер Ф.М. Введение в науку о религии : четыре лекции, прочитанные в Лондонском Королевском Институте в феврале-марте 1870 г. / М.Ф. Мюллер ; пер. с англ., предисл. и комм. Е.С. Элбакян. - М. : Книжный дом «Университет»,- 259 с.

17. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства : [учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция»] / В.С. Нерсесянц. - М. : НОРМА, Издательская группа НОРМА - ИНФРА-М., 2002. - 539 с.

18. Николин А. Церков и государство. История правовых отношений / А. Николин. - М. : Знание, 1997. - 430 с.

19. Попов В. Духовные истоки социально-исторических перемен : [пособ. для студ. гуманитарн. фак.] / В. Попов, Тойнби, К. Ясперс ; сост. Л.О. Белая. - Одесса : АстроПринт, 1999. - 16 с.

20. Пэнто Р. Методы социальных наук / Р. Пэнто, М. Гра- витц. - М. : Наука, 1972. - 179 с.

21. Религиеведение : [учебн. пособ.] / [С.А. Бублик, И. Лубской, П.К. Лобазов и др.]. - Харьков : Одиссей, 2004. - 480 с.

22. Релігієзнавство : [навч. посіб/] / [С.А. Бублик, А.М. Колодний, О.О. Півень та ін.]. - стер. вид. - К. : Юрін- ком Інтер, 2001. - 496 с.

23. Румянцев В.Г. Социологическая юриспруденция в творчестве Р. фон Иеринга, С. Муромцева, Е. Эрлиха, Р. Паунда : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / В.Г. Румянцев. - СПб., 2002. - 21 с.

24. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : [учебник] / О.Ф. Скакун. - Х. : Эспада, 2005. - 840 с.

25. Тайлор Э.Б. Первобытная культура / Э.Б. Тайлор. - М. : Наука, 1990. - 338 с.

26. Тойнби А.Дж. Постижение истории : избранное / А.Дж. Тойнби ; пер. с англ. Е.Д. Жарков. - М. : Айрис-Пресс,- 638 с.

27. Турен А. Повернення дієвця / А. Турен ; пер. з фр. О. Гуджен, О. Полемченко, Т Шваб. - К. : Альтерпрес, - 320 с.

28. Філософія : [навч. посіб. для студ. і аспірантів гуманіт. спец. вищих навч. закладів] / [І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко та ін.] ; за ред. І.Ф. Надольного. - К. : Вікар, 2006. - 624 с.

29. Фрезер Д.Д. Золотая ветвь. Исследование магии и религии / Д.Д. Фрезер ; пер. с англ. А.П. Хомик ; ред. С.Л. Удо- вик. - М. : Рефл-бук, 1998. - 458 с.

30. Фрейд З. Психология бессознательного / З. Фрейд ; пер. с нем. - М. : Наука, 1990. - 497 с.

31. Фридрих Ницше и русская религиозная философия : в 2 т. / сост., послесл. и прим. И.Т. Войцкая]. - Минск : Алкиона, 1996-1996. - Т 1 : Переводы, исследования, эссе философов «серебряного века». - 1996.- 352 с.

32. Шлейермахер Ф. Речи о религии к образованным людям, ее признающим : монологи / Ф. Шлейермахер ; пер с нем. - М., 1911. - 72 с.

33. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень : [підручник] / Ф.П. Шульженко. - К. : Юрінком Інтер, - 464 с.

34. Юм Д. Естественная история религии. Диалоги о естественной религии: о бессмертии души, о самоубийстве / Д. Юм ; пер. с нем. С. Церетели. - М. : Мысль, 1999. - 179 с.

35. Юнг К.Г. Аналитическая психология: Прошлое и настоящее / К.Г. Юнг ; сост. В. Зелинский]. - М. : Мартис, 1995. - 309 с

Размещено на Allbest.ru