Конституційне звернення як засіб захисту прав людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Постановка проблеми. Актуальність статті зумовлена тим, що важливе місце в механізмі реалізації й захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, головною гарантією правової охорони Конституції України є діяльність єдиного органу судового конституційного контролю - Конституційного Суду України. Дев'ятнадцятирічний досвід функціонування в Україні цього інституту дає підстави і приводи для аналізу багатьох проблем реалізації конституційної юрисдикції. У контексті визначення правового статусу особи на сьогодні особливої актуальності набуває дослідження форм захисту прав людини Конституційним Судом України. Звичайно, цій меті підпорядковані чи не всі функції вітчизняного органу конституційної юрисдикції, проте особлива роль і проблемність у цьому випадку притаманна інституту конституційного звернення. Ідеться як про потребу в удосконаленні наявного механізму, так і про необхідність дотримання встановлених вимог під час подання конституційних звернень, недотримання яких дуже часто є причиною повернення конституційних звернень без розгляду.

Виклад

Конституційний Суд України не наділений правом із власної ініціативи порушувати провадження у справах, вирішення яких зараховано до його повноважень. Приводом для розгляду справи в Конституційному Суді України є надходження до нього звернень визначених законодавством суб'єктів. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року (далі - Закон), формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення. Форма звернення залежить від суб'єкта звернення й кола питань, з приводу вирішення яких він звертається до Конституційного Суду України.

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також прав юридичної особи (ст. 42 Закону).

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань давання висновків Конституційним Судом України у справах щодо офіційного тлумачення Конституції й законів України, відповідно до ст. 43 Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Згідно з позицією Конституційного Суду України, конституційне звернення вноситься особою, яка є суб'єктом відповідних конституційних прав і свобод та має підстави стверджувати про їх порушення або можливість порушення внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, які були застосовані під час розв'язання спірних правовідносин з метою забезпечення реалізації чи захисту своїх прав і свобод. Отже, законодавець визначив коло суб'єктів права на конституційне звернення й не передбачив передавання права на його внесення іншим особам [1]. Конституційне звернення за своїм підписом уносить особа, чиї права порушено; у тексті звернення, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 Закону, вона визначає свого представника, якому доручає представляти свої інтереси в конституційному провадженні в Конституційному Суді України, та підтверджує такі його повноваження шляхом доручення відповідного документа (довіреності, доручення, договору про надання правової допомоги тощо) або його копії.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Ухвалі від 13 лютого 2003 р. № 11-у/2003, юридична особа має діяти через свої статутні органи, діяльність яких розглядається як дії самої юридичної особи. Тому конституційне звернення від юридичної особи подається до Конституційного Суду України через представника органу управління (чи керівника), якого визначено, відповідно до закону, статутом, положенням чи іншим установчим документом.

Суб'єкт права на конституційне звернення, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 Закону, саме в конституційному зверненні визначає свого представника, який буде представляти його інтереси в конституційному провадженні.

Отже, Закон не передбачає передавання права на звернення до Конституційного Суду України належним суб'єктом права на конституційне звернення іншій особі. З огляду на вищевикладене, звернення від юридичних осіб, підписані керівниками, мають містити відомості, чи керівник уповноважений одноосібно звертатися від імені юридичної особи (наприклад, відповідні витяги зі статуту).

Відповідно до ст. 150 Конституції України і ст. 13 Закону, Конституційний Суд України за конституційними зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб ухвалює рішення щодо офіційного тлумачення Конституції України й законів України. Офіційне тлумачення будь-яких інших нормативно-правових актів органів державної влади не належить до повноважень Конституційного Суду України.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, його юрисдикція поширюється лише на чинні нормативно-правові акти [2]. Нормативні акти, які на момент унесення клопотання до Конституційного Суду України втратили чинність, тлумаченню не підлягають.

Крім приводу (конституційне подання та конституційне звернення), Закон вимагає ще наявності підстав для розгляду справи в Конституційному Суді України. Підстави для розгляду справи в Конституційному Суді України можуть бути різними залежно від категорії справ, щодо вирішення яких відповідні суб'єкти звертаються до Конституційного Суду України. Єдиною підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції й законів України є наявність неоднозначного застосування положень

Конституції або законів України судами України (загальної юрисдикції), іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (ст. 94 Закону). Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Ухвалі від 12 травня 2010 р. № 31-у/2010, «під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України слід розуміти різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин».

Під час підготовки конституційного звернення найбільш суттєвим є доведення неоднозначності застосування положень Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади. Суб'єкт права на конституційне звернення повинен надати достовірні документи, які вказують на різне розуміння й застосування положення закону за однакових обставин. До однакових обставин можна зарахувати, наприклад, випадки, коли суди загальної юрисдикції розглядали справи однієї категорії з однаковим чи подібним предметом позову або інші органи державної влади приймали рішення щодо одного кола питань за зверненнями певних суб'єктів.

Суб'єкт права на конституційне звернення має пояснити, які саме його конституційні права і як саме порушені чи можуть бути порушені внаслідок неоднозначного застосування положень Конституції та законів, про офіційне тлумачення яких ідеться. Неоднозначність застосування положень Конституції або законів України має бути підтверджена документально відповідними рішеннями судів загальної юрисдикції, інших органів державної влади.

При цьому листи-відповіді органів державної влади, органів місцевого самоврядування, які містять лише позицію цих органів і не пов'язані із правозастосуванням положень нормативно-правових актів, офіційне тлумачення яких просить дати автор клопотання, не можуть розглядатися як акти неоднозначного застосування їх положень [3].

Матеріали, у яких відповідні положення Конституції України або законів України не застосовувалися, також не можуть бути розглянуті Конституційним Судом України як такі, що підтверджують неоднозначне застосування таких положень судами України, іншими органами державної влади [4].

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, скасовані судами вищої інстанції рішення не можуть ураховуватися під час вирішення питання про неоднозначність застосування судами норм законодавства [5]. Сам факт скасування повноважними органами чи посадовими особами актів інших органів чи посадових осіб не є аргументом неоднозначного розуміння, а відтак і застосування тих чи інших положень законів [6].

Під час обґрунтування наявності неоднозначності також необхідно враховувати правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Ухвалі від 13 жовтня 2005 р. № 36-у/2005: «... рішення судів загальної юрисдикції різних інстанцій у конкретній справі між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не визнаються фактом неоднозначного застосування норми закону».

Обґрунтовуючи необхідність в офіційному тлумаченні, суб'єкт права на конституційне звернення повинен не тільки навести факти неоднозначного застосування судами України або іншими органами державної влади положень Конституції України або законів України, про офіційне тлумачення яких ідеться в конституційному зверненні, а й підтвердити такі факти документально.

На підтвердження фактів неоднозначного застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України надаються копії рішень, виготовлені апаратом суду або взяті із Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про доступ до судових рішень», копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною службовою особою апарату суду й печаткою суду із зазначенням дати. законодавство звернення конституційний суд

Також варто зауважити, що тексти рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, роздруковані з Інтернет-ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, можуть не містити інформації про набрання судовими рішеннями законної сили, про їх перегляд в апеляційному й касаційному порядку та результати такого перегляду, а тому вони не є беззаперечним доказом наявності неоднозначного застосування положень законодавчих актів. З огляду на згадане, доцільно використовувати рішення судів касаційної інстанції, надаючи Конституційному Суду України їх копії із зазначенням реквізитів документа в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Типовою помилкою, яку допускають суб'єкти права на конституційне звернення, є прохання «розтлумачити» (роз'яснити) не сутність норми, а порядок практичного її застосування, тобто показати, як, коли, як саме має діяти той чи інший суб'єкт права в конкретних правових ситуаціях відповідно до вимог правової норми. Конституційний Суд України кваліфікує такі випадки як прохання консультації щодо правозастосування; при цьому він виходить із того, що «офіційне тлумачення і застосування правових норм є різними видами юридичної діяльності. Офіційним тлумаченням вважається діяльність компетентного органу державної влади щодо з'ясування і роз'яснення волі законодавця, матеріалізованої в нормі права (усвідомлення та роз'яснення смислу норм права з метою найбільш правильної їх реалізації). Правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації правових норм щодо конкретних суб'єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі правових норм, які відповідають цим обставинам. Пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування. Надання консультацій чи роз'яснень з цього приводу не належить до повноважень Конституційного Суду України» (Ухвали від 31 березня 2010 р. № 15-у/2010, від 08 лютого 2011 р. № 3-у/2011).

Окремо варто наголосити, що суб'єкти права на конституційне звернення не наділені правом порушувати перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) актів, визначених у ч. 1 ст. 150 Конституції України (Ухвала від 07 квітня 2009 р. № 18-у/2009). Також безпідставними в конституційних зверненнях є вимоги перевірити на відповідність Конституції України відомчі правові акти (накази, інструкції тощо), правові акти індивідуального значення (зокрема рішення судів загальної юрисдикції). Перевірка таких актів на відповідність Конституції України до повноважень Конституційного Суду України не належить.

Подаючи до Конституційного Суду України конституційні звернення, громадяни мають усвідомлювати, що ці клопотання опрацьовуються в Конституційному Суді України відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», а не відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Необхідно чітко розуміти різницю між конституційним зверненням (його предметом є положення Конституції чи законів України, що потребують офіційного тлумачення) та звичайними зверненнями - заявою, запитом, скаргою, предметом яких можуть бути інші питання діяльності Конституційного Суду України. Громадяни на підставах і в порядку, визначених Законом України «Про звернення громадян», можуть звернутися до Конституційного Суду України зі звичайною заявою, скаргою, запитом, які будуть розглянуті в порядку, визначеному цим законом. Однак, якщо ці звернення матимуть назву «конституційне звернення», громадянину надсилається повідомлення Секретаріату Конституційного Суду України про невідповідність вимогам Закону України «Про Конституційний Суд України» такого звернення [7].

Висновки

Усі зазначені вище вимоги до конституційних звернень є однаково обов'язковими. Наслідком їх недотримання може бути винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пп. 1, 2, 3 ст. 45 Закону України «Про Конституційний Суд України» - відсутність установленого Конституцією України, цим Законом права на конституційне звернення, невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом, непідвідомчість Конституційному Судові України питань, порушених у конституційному зверненні.

Про допущені у зверненнях помилки й недоліки Секретаріат Конституційного Суду України надсилає авторам конституційних звернень, у яких зазначені вище вимоги не дотримано, відповідні листи. Зазначені повідомлення (листи) Секретаріату Конституційного Суду України не є процесуальними документами про відмову у відкритті конституційного провадження. Вони не позбавляють права на повторне звернення до Конституційного Суду України з цього самого питання, більше того, вони мають на меті надати авторам клопотань допомогу у приведенні конституційних звернень у відповідність до вимог Закону й запобігти прийняттю Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті конституційного провадження за цим зверненням, яка є остаточною і оскарженню не підлягає.

Анотація

КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Цимбалістий Т.О., к. ю. н., доцент кафедри публічного права Тернопільський національний економічний університет

Стаття присвячена дослідженню змісту й особливостей установлених законодавством вимог під час подання конституційних звернень, виявленню наявних проблем на основі аналізу багаторічної практики Конституційного Суду України в цій сфері.

Ключові слова: Конституційний Суд України, конституційна юрисдикція, конституційне звернення.

КОНСТИТУЦИОННОЕ ОБРАЩЕНИЕ КАК СПОСОБ ЗАЩИТЫ ПРАВА ЛЮДЕЙ

Статья посвящена исследованию содержания и особенностей установленных законодательством требований при подаче конституционных обращений, выявлению существующих проблем на основе анализа многолетней практики Конституционного Суда Украины в этой сфере.

Ключевые слова: Конституционный Суд Украины, конституционная юрисдикция, конституционное обращение.

THE CONSTITUTIONAL APPEAL AS A HUMAN RIGHTS TOOL

The article investigates the content and features of the legislation requirements when submitting constitutional complaints, identify existing problems by analyzing long-term practice of the Constitutional Court of Ukraine in this area.

Key words: Constitutional Court of Ukraine, constitutional jurisdiction, constitutional appeal.

Размещено на Allbest.ru