Структура загальнодержавної системи забезпечення інформаційної безпеки Великобританії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конституція Великобританії встановлює монархічну форму правління. Хоча Монарх входить до складу парламенту, в англійській правовій доктрині прийнято ставити главу держави на перше місце в системі вищих органів державної влади.

Статутне право і королівські прерогативи встановлюють для Монарха значні повноваження, однак, відповідно до конституційної угоди Монарх "царствує, але не править". Водночас, всі основні прерогативи державної влади здійснюються Парламентом та Кабінетом Міністрів. Монарх має політичні прерогативи лише номінально і використовує їх за порадою з Прем'єр-міністром і урядом. Водночас у надзвичайних умовах Монарх має можливість користуватися політичними прерогативами у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що політичні прерогативи досить широкі, їх поділяють на повноваження в сфері внутрішньої та зовнішньої політики. У галузі внутрішньої політики існують наступні королівські прерогативи; а) у сфері управління: право формувати уряд, керувати збройними силами, управляти власністю Корони тощо; б) у судовій галузі прерогатива Монарха базується на принципі "Монарх - джерело справедливості", тому британське правосуддя здійснюється від імені Монарха; в) у законодавчій сфері: "право абсолютного вето"; право скликати Парламент та розпускати Палату громад. У галузі зовнішні політики королівські прерогативи полягають у тому, що Монарх є главою Британської Співдружності, оголошую війну та укладає мир, укладає міжнародні угоди тощо.

Крім того, з XIII ст. діє Таємна рада, яка є дорадчим органом при главі держави, і наділена низкою повноважень з проблем ІБ. До складу Таємної ради входять міністри Кабінету, судді Апеляційного суду, архієпископи англіканської церкви, спікер Палати громад та інші вищі посадові особи - всього 300 чоловік. Кворум для засідання Таємної ради - 3 чоловіки, тому, як правило, у засіданні беруть участь кілька членів; уся Таємна рада збирається тільки з особливо урочистих приводів. Таємна рада приймає рішення від імені Монарха у формі прокламацій та наказів.

безпека інтернет парламентський національний

Британський парламент належить до групи парламентів з абсолютно необмеженою законодавчою компетенцією. В умовах відсутності конституції і за положенням "парламентського суверенітету" парламент не зв'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного значення.

Британський парламент складається з трьох структурних компонентів: Корони, Палати лордів (верхня палата), Палати громад (нижня палата). Вхід Монарха до парламенту пов'язаний з законотворчим процесом, який передбачає, що проект стає законом тільки після того, як він був прийнятий двома палатами і промульгований Монархом.

Палата лордів має свого голову - лорда-канцлера, який призначається Монархом на пропозицію прем'єр-міністра. Лорд-канцлер також займає посаду міністра юстиції, є головою Апеляційного суду та канцлерського відділення Високого суду. У Палаті лордів лорд-канцлер здійснює досить важливі функції: виступає від імені уряду та є його головним радником з правових питань; бере участь у дебатах і голосує тощо.

Що стосується компетенції Палати лордів, то її можна розподілити на: а) законодавчу; б) контрольну; в) судову. Законодавча компетенція Палати лордів дуже обмежена - є тільки право затримати прийняття закону на один рік (Палата громад долає вето Палати лордів простою більшістю голосів на наступній сесії). Контрольна компетенція виявляється у практиці проведення "днів уряду" та утворення комітетів ad hoc, які досліджують окремі питання діяльності уряду. Що стосується судової компетенції, то Палата лордів є вищою судовою інстанцією Об'єднаного Королівства.

"Нижня палата" парламенту Великобританії - Палата громад формується на основі загальних, рівних виборів шляхом таємного голосування на базі мажоритарної системи відносної більшості. Двопартійна система впливає на створення парламентських фракцій у Палаті громад. Парламентська фракція, яка має більшість, формує уряд. До складу Палати громад входить Опозиція її Королівської Величності, яка має офіційний статус і утворюється на основі партії, що здобула на виборах друге місце. Офіційна опозиція створює "тіньовий кабінет", який у разі приходу опозиції до влади може запропонувати альтернативну програму дій.

Важливим структурним елементом Палати громад є парламентські комітети, які утворюються для попереднього обговорення законопроектів. Система комітетів досить розгалужена: Комітет всієї палати, постійні, спеціальні, спільні комітети. Комітет всієї палати представляє собою Палату громад у повному обсязі та скликається для обговорення конституційних і фінансових питань. Постійні комітети позначаються першими буквами латинського алфавіту - А, В, С тощо. Спеціальні комітети найчисленніші. Вони можуть функціонувати на постійній основі, а можуть створюються тільки на час сесії. Спільні комітети формуються на паритетних началах обома палатами парламенту з метою узгодження непорозумінь або компетенційних спорів з приводу законотворчої діяльності.

Контроль за діяльністю уряду є ще одним з найважливіших напрямів діяльності Палати громад та здійснюється відповідно до конституційного принципу відповідального правління. У Британії парламентський контроль заснований на доктрині міністерської відповідальності. Сутність зазначеної доктрини полягає у тому, що міністр бере на себе відповідальність за діяльність свого міністерства та повинний піти у відставку, якщо є недоліки у роботі підпорядкованого йому міністерства. Парламентський контроль має публічний характер, поєднується з громадським контролем і інститутом політичної відповідальності правлячої партії на чергових виборах.

Парламентський нагляд за діяльністю спецслужб здійснює Комітет по розвідці та безпеці (ISC), заснований в рамках "Закону про розвідувальну службу" від 1994 р. з метою перевірки витрачання бюджетних коштів, управління і політики у сфері вирішення основних завдань із забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки держави. Це незалежна структура, склад якої формується із дев'яти депутатів парламенту (обидві Палати) від правлячої та опозиційної партій. При цьому члени комітету не повинні обиратися колегами парламентарями, а призначаються прем'єр-міністром після консультацій з Лідером опозиції. Міністри не можуть бути членами Комітету.

Роботу цього органу забезпечують співробітники апарату Кабінету міністрів, головним чином із штату урядового Об'єднаного розвідувального комітету. Щотижневі засідання проводяться у спеціально відведеному приміщенні в канцелярії Прем'єр-міністра.

У законі не міститься чітких вказівок стосовно повноважень та кола питань, що покликаний вирішувати комітет. Щорічно Комітет подає прем'єр- міністру звіт, який представляє його Парламенту, причому з причин безпеки з нього виключаються певні частини. Час від часу Комітет також подає прем'єр-міністру звіти на власний розсуд.

Перед комітетом стоять, зокрема, такі завдання:

- вивчення і усвідомлення призначення, ролі і місця англійських спецслужб, їх завдань, пріоритетів, функцій, форм та методів діяльності;

- з'ясування пристосованості спецслужб до нової ситуації і вирішення нових завдань; відповідність ресурсів, які виділяються, новим потребам, раціональне та ефективне їх використання;

- визначення ефективності роботи спеціальних служб;

- забезпечення спецслужбами власної безпеки;

- з'ясування ролі та місця відкритих джерел інформації в оперативно- службовій діяльності британських спецслужб;

- вивчення процесу отримання і використання розвідінформації державними органами та здійснення заходів щодо зміцнення режиму таємності міністерствами і відомствами;

- вивчення результатів залучення розвідки і контррозвідки до боротьби з організованою злочинністю, розробка пропозицій щодо їх місця і ролі в цій сфері;

- вивчення характеру та ступеня взаємодії спецслужб з іншими спеціальними і правоохоронними органами держави та спільнотою Великобританії, а також союзниками; розробка пропозицій щодо її покращання.

Для вирішення вищевказаних завдань комітет використовує такі форми та методи роботи:

a) вивчення документів, що регламентують діяльність спецслужб, та звітних документів про результати їх роботи; заслуховування в комітеті посадових осіб;

b) виїзди членів комітету до штаб-квартир спецслужб, офіційні та конфіденційні бесіди з широким колом їх співробітників;

c) зустрічі і бесіди з керівниками іноземних спецслужб, які взаємодіють з британськими колегами;

d) зустрічі та бесіди зі спеціальними уповноваженими Палати лордів, які здійснюють вищий судовий контроль за діяльністю спецслужб.

Розділами 3 та 4 "Закону про розвідувальну службу" передбачається три положення, шо стосуються надання комітету необхідної для його роботи інформації. У відповідності до них керівник національної спецслужби може: надати необхідну інформацію "у відповідності із домовленостями, затвердженими міністром"; відмовити у її наданні на підставі розпорядження міністра, який при цьому повинен керуватися критеріями національної безпеки; повідомити комітет про те, що інформація, яка ним запитується, не може бути розкрита через її секретність та особливу важливість. При цьому, під секретною інформацією особливої важливості маються на увазі відомості, що здатні розкрити джерела та оперативні методи її отримання, містять детальні відомості про них і стосуються конкретних операцій (колишніх, теперішніх, майбутніх), або надані третьою стороною, яка не бажає їх розкриття.

На практиці цей комітет не здобув будь-яких повноважень, що дозволили б глибоко вникати у стан справ в організаціях розвідувального співтовариства Великобританії та заслуховувати керівників спецслужб із питань, що його цікавлять. На першому ж засіданні Прем'єр-міністр висловив побажання, щоб його члени не намагалися у будь-який спосіб контролювати оперативну діяльність спецслужб. Таким чином, комітет фактично перетворився у консультативний орган при Прем'єр-міністрові Великобританії.

Міжпартійну парламентську група з проблем Інтернету (All Party Parliamentary Internet Group - APIG) створено для забезпечення обговорення важливих аспектів існування та розвитку Інтернету між новою медіа- промисловістю і парламентаріями для взаємної вигоди обох сторін. Оскільки проблеми Інтернету істотно впливають на суспільство, група організовує їх розгляд під час парламентських дебатів, на зустрічах, неформальних прийомах, готує відповідні звіти. Група відкрита для всіх парламентаріїв як в Палаті общин так і Палаті лордів.

Размещено на Allbest.ur