Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра адміністративної діяльності поліції

Курсова робота на тему:

“Інформційно - аналітичне забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції”

Дисципліна: «Адміністративна діяльність поліції»

Виконав: Приколота М.В.

курсант, рядовий поліції

Перевірив: Резанов С.А.

кандидат юридичних наук

доцент кафедри

Харків 2017



План

Вступ

1. Поняття та завдання інформційно-аналітичного забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції

2. Принципи та форми інформційно-аналітичного забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції

3. Інформаційне забезпечення профілактичної діяльності превентивних підрозділів поліції

4. Інформаційне забезпечення юрисдикційної діяльності превентивних підрозділів поліції

5. Інформаційна взаємодія превентивних підрозділів поліції з державними органами та громадськістю

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження: Необхідність модернізації системи державного управління в Україні є очевидною й не викликає жодних сумнівів.

У процесі модернізації державної служби необхідно подолати низку проблем, таких як масштабна корупція, закритість і непрозорість системи прийняття державно-управлінських рішень, низький кваліфікаційний рівень більшості держслужбовців, низька ефективність діяльності, недостатній рівень упровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

Створення ефективної системи інформаційно-аналітичного забезпечення є важливим етапом у подоланні всіх зазначених вище проблем. Для цього необхідно проаналізувати існуючі проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення органів поліції.

На сьогодні інформація набуває статусу четвертого після землі, капіталу та праці фактора економічного відтворення і стає основою всіх виробничих відносин.

Головний зовнішній прояв інформаційного суспільства - це інтенсивне насичення всіх сфер його життєдіяльності інформаційними продуктами та комп'ютерно-телекомунікаційними технологіями. Виходячи із цього, можна стверджувати, що цим тенденціям повинні слідувати усі ієрархічні рівні управління державою.

Інформаційне забезпечення є однією з найважливіших функцій управління, власне сам процес управління неможливий без інформації. Без інформації немає процесу управління, без неї неможливо сформулювати цілі управління, оцінити ситуацію, визначити проблеми, спрогнозувати розвиток подій, підготувати управлінські рішення, проконтролювати їх виконання.

Сфера охорони правопорядку є надзвичайно динамічною, комплексною, вона потребує постійного вдосконалення, взаємодії правоохоронних структур, що можливо тільки при належному інформаційному забезпеченні”.

Об'єкт дослідження даної роботи виступає інформційно - аналітичне забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції.

Предмет дослідження - нормативні акти, наукові праці провідних вчених в яких досліджуються засади інформційно - аналітичного забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції.

Мета дослідження - наукове обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції.



1. Поняття та завдання інформційно - аналітичного забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції

На даному етапі розвитку суспільства виникають нові, унікальні можливості для покращення й розвитку економіки, політики, держави та суспільства, підвищення рівня життя громадян. У цьому процесі впровадження інформаційних технологій у діяльність поліції є можливим та необхідним кроком. Важко уявити роботу будь-якого підрозділу без інформаційної підтримки, інформаційного забезпечення, створення баз даних, упорядкування та накопичення інформації в них. Не виключенням є й робота Національної поліції України.

Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію».

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:

1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;

2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;

3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;

4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Діяльність поліції, пов'язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України «Про захист персональних даних», іншими законами України.

Поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно:

1) осіб, щодо яких поліцейські здійснюють профілактичну роботу;

2) виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду;

3) розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду;

4) розшуку безвісно зниклих;

5) встановлення особи невпізнаних трупів та людей, які не можуть надати про себе будь-яку інформацію у зв'язку з хворобою або неповнолітнім віком;

6) зареєстрованих в органах поліції кримінальних або адміністративних правопорушень, подій, які загрожують особистій чи публічній безпеці, надзвичайних ситуацій;

7) осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адміністративне затримання, затримання згідно з дорученнями органів правопорядку, затримання осіб органами досудового розслідування, адміністративний арешт, домашній арешт);

8) осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією;

9) зареєстрованих кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, осіб, які їх вчинили, та результатів розгляду цих правопорушень у судах;

10) іноземців та осіб без громадянства, затриманих поліцією за порушення визначених правил перебування в Україні;

11) викрадених номерних речей, цінностей та іншого майна, які мають характерні ознаки для ідентифікації, або речей, пов'язаних з вчиненням правопорушень, відповідно до заяв громадян;

12) викрадених (втрачених) документів за зверненням громадян;

13) знайдених, вилучених предметів і речей, у тому числі заборонених або обмежених в обігу, а також документів з ознаками підробки, які мають індивідуальні (заводські) номери;

14) викрадених транспортних засобів, які розшукуються у зв'язку з безвісним зникненням особи, виявлених безгосподарних транспортних засобів, а також викрадених, втрачених номерних знаків;

15) виданих дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху та дозволів на рух окремих категорій транспортних засобів;

16) зброї, що перебуває у володінні та користуванні фізичних і юридичних осіб, яким надано дозвіл на придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї;

17) викраденої, втраченої, вилученої, знайденої зброї, а також добровільно зданої зброї з числа тієї, що незаконно зберігалася;

18) бази даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону.

Під час наповнення баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої статті 26 Закону України «Про Національну поліцію», поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК) [2].

Поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Аналітична робота в органах поліції здійснюється всіма підрозділами всіх рівнів, їх галузевими службами, працівниками цих служб в межах їх компетенції (функціональних обов'язків) з метою якісного виконання поставлених завдань. Вимоги до організації аналітичної роботи для кожного рівня системи різні в зв'язку з різними завданнями цих органів і їх неоднаковими можливостями. Як складова частина управлінської діяльності аналітична робота притаманна кожному органу, кожному його структурному підрозділу і співробітнику, але, маючи забезпечуючий характер, вона більш розвинута на рівні МВС України, де є навіть спеціальні аналітичні підрозділи. правоохоронний інформаційний кримінальний поліція

У підході до організації аналітичної роботи в системі органів внутрішніх справ з наукових позицій можна визначити два його рівні: стратегічний і тактичний. Стратегічний рівень передбачає створення оптимальної інформаційної структури, інформаційного забезпечення і їх відповідну нормативну регламентацію.

З чисто прагматичних позицій реалізація вимог стратегічного рівня означає насамперед раціоналізацію потоків інформації і створення інформаційного фонду. Раціоналізація інформаційних потоків потребує, в першу чергу, визначення видів і обсягу необхідної інформації, котра повинна накопичуватися в органах внутрішніх справ і їх галузевих службах з метою повного задоволення потреб у різного роду відомостях при вирішенні поточних аналітичних завдань. При розробці переліку такої інформації треба враховувати рівень управління, на якому здійснюється її збирання, накопичення та зберігання. Інформація повинна використовуватися оптимально, тому кожній службі, кожному співробітнику органів внутрішніх справ необхідно мати лише певний її обсяг. Недостатність, а також надлишок інформації однаково шкідливі.

Велике значення має цільовий характер накопичення інформації з урахуванням функцій системи управління. Бажана і можлива розробка переліків ("наборів") інформації для органу внутрішніх справ в цілому, для кожної його служби, а також спеціально для розв'язання типових ситуацій.

Подібні переліки можуть забезпечити необхідний для глибокого аналізу мінімум інформації та звільнити інформаційний фонд від надлишкових та непотрібних відомостей.

В основу розробки переліків обов'язкової для аналітичної роботи інформації можуть бути покладені система оціночних показників, що характеризують стан злочинності і охорони громадського порядку, результати практичної діяльності органів внутрішніх справ, а також сукупність даних про фактори, що впливають на стан оперативної обстановки.

Доцільно всю масу інформації, що концентрується для подальшого аналізу, підрозділяти на основні групи, які відповідають вже названим блокам структурної моделі оперативної обстановки, тобто:

1) середовище (соціально-економічні, демографічні, географічні та деякі інші характеристики регіону, що обслуговує орган внутрішніх справ;

2) відомості про структуру, рівень, динаміку та поширеність злочинів та інших правопорушень; дані, що характеризують їх суб'єктів в кримінально-правовому та соціальному аспектах;

3) дані про наявність і розстановку сил та засобів органу внутрішніх справ;

4) відомості про результати оперативно-службової діяльності щодо запобігання та розкриття злочинів, розшуку злочинців; показники ефективності використання сил та засобів органу внутрішніх справ [9, с. 347].

При розробці переліків потрібної для аналізу інформації слід передбачати і основні джерела її здобування. До них відносяться насамперед статистичні матеріали, які характеризують економічний, демографічний, соціально-культурний розвиток даної територіальної або виробничої одиниці, їх вивчення дає змогу з'ясувати зв'язок злочинності та її причин з різними процесами суспільного життя.

Найважливішим джерелом інформації є, безумовно, державна статистична звітність правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, прокуратури, суду. Комплексний аналіз її матеріалів дає змогу здобути найбільш повну характеристику динаміки і структури злочинності, контингенту правопорушників, а також заходів боротьби зі злочинністю, що здійснюються цими органами та громадськістю.

У числі інших джерел інформації треба відмітити соціальну літературу, нормативні акти, матеріали засідань колегій (оперативних нарад), плани роботи органів внутрішніх справ та їх галузевих служб, акти інспекторських перевірок та інші аналітичні і довідкові матеріали. Джерелами цінної інформації є: вивчення громадської думки про роботу органів внутрішніх справ шляхом опитування населення; аналіз листів, скарг, заяв населення, відповідних матеріалів преси, радіо, телебачення.

Для здійснення запрограмованого збирання відомостей важливо розробити формалізовані носії інформації, що забезпечують її поточне накопичення в міру надходження в орган внутрішніх справ, періодичне узагальнення по календарних періодах, систематизацію та приведення до вигляду, прийнятного для аналізу.

Бажано, щоб носії інформації давали змогу узагальнювати зібрані відомості в будь-який момент на запит суб'єкта управління. Така інформація повинна відображати, з одного боку, стан правопорядку по тих чи інших лініях роботи, а з другого - розстановку наявних сил та засобів, забезпечуючи тим самим можливість оцінки їх відповідності обстановці і своєчасного внесення змін в дислокацію сил. Форми накопичення і систематизації інформації можуть бути самими різноманітними. Це всілякі таблиці, журнали, картотеки, схеми, календарні графіки, карти, магні-топлани і т. п.

Певна річ, значну частину проблем цього напряму можна було б розв'язати за допомогою більш широкого впровадження в діяльність органів внутрішніх справ комп'ютерної техніки і автоматизованих робочих місць.

Кожний орган внутрішніх справ і його підрозділи повинні мати переліки постійно чи періодично розв'язуваних завдань, довідкові документи з вказівкою номенклатури, обсягу, джерел здобування інформації, а також форм її накопичення і систематизації. При розробці цих переліків, безперечно, треба враховувати специфіку функцій, які виконує конкретний структурний підрозділ, і зміст аналітичних документів, що вони готують. Крім того, всі служби і підрозділи повинні мати чіткі обов'язки щодо здійснення аналізу того чи іншого напряму діяльності.

Для правильної організації аналітичної роботи важливо визначити та закріпити в нормативному порядку перелік аналітичних документів, що подаються тим чи іншим підрозділом з вказівкою їх виду, характеру, цільового призначення, періодичності підготовки та осіб, які відповідальні за їх складання. Структура документів, що розробляються систематично, за певними періодами, повинна бути єдиною, типовою. Це значно спрощує їх підготовку, зіставлення та узагальнення матеріалу, що в них міститься.

У рамках цього ж підходу актуальним завданням є удосконалення методики аналітичної роботи в органах внутрішніх справ. Основний шлях її вирішення полягає у використанні ними наукових методів аналізу соціальних

процесів і в спеціальних розробках прикладних прийомів виконання конкретних аналітичних завдань.

Об'єктивний аналіз соціальної інформації неможливий без використання системного підходу. При аналізі соціальної інформації треба постійно враховувати, що закономірності явищ, що вивчаються, виявляються в масі одиничних фактів. Отже, поряд із якісним, змістовним аналізом доцільно використовувати і кількісні, тобто статистичні й математичні методи. Системний підхід передбачає розгляд досліджуваного явища в динаміці.

Стосовно аналітичної роботи це виявляється у дослідженні якісних характеристик явища, що вивчається, за ряд років. Наприклад, виявлення усталених тенденцій злочинності можливо лише на основі аналізу її стану за достатньо великі проміжки часу. Системний підхід передбачає цілісний, комплексний підхід до аналізованого явища. Це зобов'язує дослідників проблем управління в органах внутрішніх справ аналізувати в комплексі стан і його суб'єктів, і об'єктів, і зовнішнього середовища. Аналіз злочинності, наприклад, не може бути об'єктивним без врахування таких елементів оперативної обстановки, як середовище, сили та засоби органу внутрішніх справ і результати його діяльності.

Конкретне інформаційно-аналітичне дослідження в органах внутрішніх справ передбачає дев'ять основних етапів:

1) визначення його мети;

2) вибір об'єктів і складання програми дослідження (що треба вивчати);

3) розробку методики дослідження (як треба вивчати);

4) складання робочого плану проведення дослідження (організаційні питання);

5) перевірку методики дослідження;

6) збирання матеріалу;

7) аналіз зібраного матеріалу, його узагальнення, формулювання висновків;

8) перевірку висновків аналізу на практиці;

9) розробку пропозицій за результатами дослідження.

З урахуванням потреб практики суб'єкт управління насамперед оцінює виникаючі проблеми. На цій основі ним визначаються цілі і завдання дослідження, висуваються гіпотези, котрі треба перевірити у процесі вивчення [8, с. 74].

Показником ефективності аналітичної роботи є вироблення професійно компетентних, законних та своєчасних управлінських рішень, які спрямовані на усунення існуючих недоробок, розв'язання суттєвих проблем з урахуванням наявних сил та засобів, підвищення остаточних результатів по боротьбі зі злочинністю.



2. Принципи та форми інформційно - аналітичного забезпечення діяльності превентивних підрозділів поліції

Значне місце в діяльності органів поліції посідає інформаційно-аналітична робота. Призначення аналітичної роботи полягає, по-перше, у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, які тією чи іншою мірою впливають на діяльність органів внутрішніх справ, і, по-друге, у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективності цієї діяльності.

Слово "аналіз" в перекладі з грецької означає "розклад, розчленування, розбір" і використовується для означення методу наукового дослідження шляхом логічної абстракції. Іншим різновидом методів наукового дослідження виступає "синтез", що відповідно означає "поєднання, сполучення, складання", тобто вивчення предмета в його єдності, цілісності. Процес мислення завжди пов'язаний як з розкладанням предметів (аналізом), так і з їх поєднанням (синтезом). Без аналізу немає синтезу.

Таким чином, разом узяті аналіз і синтез складають єдиний процес наукового пізнання, що в теорії і практиці управління називається аналітичною діяльністю. Тому термін "аналіз" можна умовно вважати синонімом дослідження взагалі.

Аналітична робота є невід'ємною і найважливішою складовою частиною управлінської діяльності і виступає не якимось епізодичним, короткочасним актом, що виконує спеціально призначений працівник, а функцією усіх ланок системи, що здійснюється постійно. Аналітична робота - це безперервний процес вивчення управлінської та іншої інформації.

Інформаційно-аналітична робота в органах поліції - це постійна дослідна діяльність (функція процесу управління), що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан злочинності та громадського порядку, результати практичної діяльності органів по виконанню поставлених перед ними завдань, а також про умови, в яких ці завдання виконуються, і яка забезпечує цілеспрямоване управління та оцінку ефективності управляючих впливів.

Аналітична робота служить засобом виявлення і оцінки значущості виникаючих перед конкретною системою проблем, формулювання її цілей, визначення об'єктивно необхідних функцій, обгрунтування структури та підвищення ефективності діяльності по виконанню поставлених завдань.

Навіть, якщо цілі органу визначені вищестоящою системою управління, то і в цьому разі аналітична робота забезпечує: виявлення часткових проблемних ситуацій; висунення та з'ясування конкретних проміжних цілей управління; вибір основних напрямів діяльності; визначення та оцінку окремих дій по досягненню намічених цілей.

Успішне розв'язання завдань перспективного та поточного планування, оперативного керівництва, найбільш раціонального використання сил та засобів потребує постійного аналізу факторів, що впливають на стан правопорядку.

Це передбачає, в свою чергу, безперервне збирання інформації про діяльність органів поліції, її результати та середовище функціонування.

Значення аналітичної роботи в управлінській діяльності органів поліції усіх рівнів визначається тим, що її результатом повинно бути не тільки визначення основних проблем і недоліків, але й визначення конкретних шляхів їх усунення на основі наявних можливостей.

Основними вимогами до аналітичної роботи в органах поліції є: достовірність та повнота інформації, що використовується, її всебічність, системність та плановість, комплексне використання методів аналізу.

Основною метою аналітичної роботи є:

- забезпечення безперервного спостереження за оперативною обстановкою і результатами службової діяльності;

- систематичне інформування органів влади та управління, керівництва про фактичний стан правопорядку і завдання органів внутрішніх справ щодо його зміцнення;

- своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку (щоденне реагування);

- підвищення якісного рівня боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями шляхом своєчасного і цілеспрямованого прийняття управлінських рішень на рівні керівництва, їх галузевих служб та підрозділів на місцях (реалізація комплексних та перспективних завдань);

- підготовка змістовних матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів з боку владних структур держави та органів місцевого самоврядування [5, с. 167].

3. Інформаційне забезпечення профілактичної діяльності превентивних підрозділів поліції

Без інформації немає процесу управління, без неї неможливо сформулювати цілі управління, оцінити ситуацію, визначити проблеми, спрогнозувати розвиток подій, підготувати управлінські рішення, проконтролювати їх виконання. Сфера охорони правопорядку є надзвичайно динамічною, комплексною, вона потребує постійного вдосконалення, взаємодії правоохоронних структур, що можливе тільки при належному інформаційному забезпеченні.

Інформація збирається через інформаційні системи «Інформаційна система, - підкреслюють В.Т.Жигалов та Л.М.Шиман Національної поліції, -це система, яка призначена для збирання, передачі, обробки, зберігання і надання інформації, комунікація між суб'єктом і об'єктом управління» [14, с. 47].

Постійне загострення криміногенного стану в Україні висуває вимоги докорінного поліпшення інформаійного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю, створення принципово нової системи, яка має поєднувати всі накопичені та наново створювані масиви оперативно-розшукового призначення в єдину інформаційно-обчислювальну мережу органів внутрішніх справ України. Ця система дозволяє здійснювати обмін необхідною інформацією на всіх рівнях управління, від МВС до будь-якого підрозділу поліції.

Інформаційне забезпечення управління органами поліції України є одним із провідних питань, що вирішуються на сучасному етапі розвитку правоохоронних органів України.

Постійна циркуляція різноманітної інформації між складовими частинами системи органів внутрішніх справ, між системою поліції у цілому і її навколишнім середовищем є обов'язковим атрибутом управління органами внутрішніх справ. Тільки завдяки інформаційним процесам система органів внутрішніх справ може ефективно впливати на зовнішнє її оточення, направляти свою діяльність на успішне вирішення завдань, що стоять перед нею, здійснювати координацію між її складовими частинами.

Інформаційне забезпечення управління в органах внутрішніх справ являє собою органічну єдність роботи щодо визначення змісту, обсягів, якості інформації, необхідної для здійснення управління, а також заходів щодо раціональної організації процесів збирання, систематизації, накопичення та обробки цієї інформації шляхом застосування різноманітних методів, методик і технічних засобів.

Управління органами внутрішніх справ як у зовнішньому, так і внутрішньому напрямку грунтується на власній інформаційній системі.

Структурними елементами такої системи є:

а) зосередження у відповідних інформаційних масивах (банках даних) відомостей, необхідних для здійснення основних функцій органів внутрішніх справ і управління структурними підрозділами системи поліції;

б) джерела отримання цих відомостей і схеми потоків інформації;

в) засоби обліку, зберігання і переробки інформації;

г) канали зв'язку і передачі інформації, персонал суб'єкта і об'єкта управління, що забезпечує діяльність інформаційної системи МВС.

Головна мета інформаційної системи полягає в тому, щоб на підставі зібраних початкових даних отримати похідну, підсумкову інформацію, яка буде складати основу для підготовки управлінських рішень у системі органів внутрішніх справ.

Визначення змісту й обсягу початкової інформації, необхідної для здійснення ефективного управління органами внутрішніх справ, має велике значення для функціонування усієї інформаційної системи.

Наявність вказаної інформації дозволяє визначити перспективи змін обсягу роботи органів внутрішніх справ, зробити висновки про те, на яких ділянках роботи мають бути зосереджені основні зусилля органів внутрішніх справ, які регіони, об'єкти й галузі економіки вимагають більшого профілактичного впливу, як найбільш раціонально розподілити сили і засоби поліції, як їх використати, які корективи потрібно вносити у форми і методи їх роботи.

Інформація, необхідна для здійснення управління органами внутрішніх справ, накопичується, оброблюється і зберігається в єдиному інформаційному масиві (банку даних). Його формування і ведення роботи має відповідати певним вимогам.

Головними з них є:

1) визначення оптимального обсягу інформації, що зберігається, звільнення від зайвих відомостей;

2) систематизація даних, що зберігаються;

3) забезпечення високої достовірності даних і можливості співставити їх із іншими даними;

4) зручність доступу до інформації, що зберігається в банку даних;

5) захист цілісності даних і конфіденційність доступу до них (що особливо важливо для системи органів внутрішніх справ);

6) необмеженість системи управління вже існуючою базою даних, тобто можливість поповнення банку даних новими відомостями.

4. Інформаційне забезпечення юрисдикційної діяльності превентивних підрозділів поліції

Сучасне суспільство характеризується стрімким зростанням потоків і обсягів інформації, ускладненням механізмів управління в усіх сферах соціального життя. Інтегральні процеси в міжнародному співробітництві, глобалізація світу з її тенденцією до універсальності, проблеми міжнародної та національної безпеки, захист прав і свобод людини, боротьба зі злочинністю й охорона громадського порядку потребують належного інформаційного забезпечення.

Інформаційне забезпечення є однією з найважливіших функцій управління, власне сам процес управління неможливий без інформації [11, с. 255]. “Без інформації немає процесу управління, без неї неможливо сформулювати цілі управління, оцінити ситуацію, визначити проблеми, спрогнозувати розвиток подій, підготувати управлінські рішення, проконтролювати їх виконання. Сфера охорони правопорядку є надзвичайно динамічною, комплексною, вона потребує постійного вдосконалення, взаємодії правоохоронних структур, що можливо тільки при належному інформаційному забезпеченні” [12, с. 283].

Інформаційне забезпечення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції являє собою сукупність органічно поєднаних між собою елементів діяльності щодо визначення змісту, обсягів, якості інформації, необхідної для здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції, а також заходів щодо збирання, накопичення, систематизації та оброблення такої інформації шляхом застосування різних методик і технологічних засобів.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів поліції має складну систему, яка включає в себе різноманітні види суспільних відносин, пов'язаних із:

розкриттям і розслідуванням злочинів;

захистом об'єктів незалежно від форм власності;

забезпеченням безпеки дорожнього руху і пожежної безпеки;

здійсненням дозвільного режиму, контролем за перебуванням на території України іноземців і осіб без громадянства;

виправленням і перевихованням засуджених;

реалізацією запобіжних заходів і профілактикою правопорушень;

паспортизацією населення і документуванням окремих правових актів, пов'язаних із реалізацією громадянами їхніх прав і свобод (реєстрація місця мешкання, автотранспорту, зброї тощо).

Зазначені та інші види суспільних відносин, що виникають у процесі адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції, мають спільну мету, водночас вони характеризуються специфічними рисами й регулюються різними нормами права.

Адміністративно-юрисдикційну діяльність органів поліції забезпечують різні види діяльності: адміністративна, оперативно-розшукова, наглядова, дозвільна, охоронна. Усі вони потребують відповідного інформаційного забезпечення. Здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності неможливе без своєчасного, повного і достовірного інформаційного забезпечення. У процесі управління керівники і фахівці органів поліції постійно мають справу з інформацією як необхідним засобом підготування управлінських рішень та організації їх виконання. Без інформації неможливо сформулювати цілі діяльності, проаналізувати ситуацію, визначити проблеми, підготувати й документально оформити необхідні рішення, організувати їх виконання та здійснювати контроль.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність є надзвичайно розгалуженою, динамічною, комплексною, багатофункціональною діяльністю різних структурних підрозділів органів внутрішніх справ, її здійснюють одночасно за кількома напрямами із залученням значних сил і засобів, що потребує постійного вдосконалення і належного забезпечення інформацією.

Попри те, що поняття “інформація” є одним з найпоширеніших у правознавстві, вчені не змогли однозначно визначити його зміст і зробити функціональну характеристику. Поняття “інформація” (лат. information - роз'яснення, викладення) означає відомості або їх сукупність про предмети, явища та процеси навколишнього світу [13, с. 363].

У суспільних відносинах, зокрема у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції, поняття “інформація” ототожнюють з поняттям “відомості”, “дані”, “повідомлення”, “знання”, “база даних”, “аналіз”, “оцінка”, “довідка”, “оперативна обстановка”, “криміногенність” тощо, його тлумачать відповідно до потреб конкретної соціальної галузі, зосереджуючи увагу на важливих для процесу управління аспектах змісту.

Для збирання, накопичення і зберігання інформації створюють інформаційні системи. “Інформаційна система - це система, призначена для збирання, передачі, обробки, зберігання та надання інформації, необхідної для процесу управління, за допомогою якої здійснюється комунікація між суб'єктом і об'єктом управління” [14, с. 57].

Адміністративно-юрисдикційна діяльність системи органів поліції створює безперервний потік інформації між елементами системи, між системою загалом і навколишнім середовищем, а це передбачає отримання інформації, її оброблення і передання назовні, обмін інформацією по вертикалі “згори - униз”, “знизу - догори” і по горизонталі є невід'ємним складником процесу інформаційного забезпечення.

У Законі України “Про інформацію” зазначено: “Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі” [3].

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів поліції, що стосується різних сфер суспільного життя, потребує відповідного спеціального (галузевого) інформаційного забезпечення та цільового використання інформації.

Закон України “Про інформацію” залежно від галузевого призначення виділяє такі види інформації, як політична, економічна, духовна, науково-технічна, соціальна, екологічна, міжнародна [3].

Отже, для адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції важливе значення мають вірогідність і точність інформації, ефективність її використання для прийняття управлінських рішень та їх виконання. “Ефективному управлінню може служити тільки систематизована, комплексна інформація, тобто інформація, яка містить у собі різні відомості, історично і логічно пов'язані, які надходять у суворо встановленому порядку і послідовності” [15, с. 131].

Під інформаційним забезпеченням адміністративно-юрисдикційної діяльності органів поліції слід розуміти цілеспрямований інформаційний вплив, який здійснюють органи внутрішніх справ за певними правилами й за умов налагодження зворотних зв'язків із навколишнім соціальним середовищем з метою досягнення мети управління - забезпечити належний громадський порядок у суспільстві та захистити права і свободи людини й громадянина. Загострення криміногенної ситуації, багатофункціональність діяльності органів внутрішніх справ, зростання вимог до забезпечення законності, необхідність посилення взаємодії з іншими правоохоронними органами зумовлюють потребу докорінного вдосконалення інформаційного забезпечення адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції, створення принципово нової інформаційної системи, яка могла б об'єднати всі оперативно-пошукові бази даних в єдину інформаційну мережу правоохоронної системи України.

Зрештою, надзвичайно важливе значення має вміння оперативно-начальницького складу та керівників органів поліції ефективно використовувати оперативно-службову інформацію для виконання поставлених завдань.

5. Інформаційна взаємодія превентивних підрозділів поліції з державними органами та громадськістю

Термін «взаємодія» давно вживається в юридичній літературі та використовується в правозастосовній діяльності правоохоронних органів. Взаємодія - одна з основних філософських категорій, яка відображає процеси впливу різних об'єктів один на одного, їхню взаємну обумовленість та зміну стану або взаємоперехід. Взаємодія являє собою вид прямого або опосередкованого, зовнішнього або внутрішнього відношення, зв'язку [16, с. 498].

Варто зазначити, що взаємодія є ознакою, притаманною всім різновидам правоохоронної діяльності - як адміністративній, оперативно-розшуковій, так і кримінально-процесуальній, за своїм змістом вона має управлінське призначення та об'єднує зовнішньо-системні (правоохоронні) та внутрішньо системні (організаційні) зв'язки учасників суспільних відносин, що характеризуються певними особливостями залежно від видів завдань та функцій правоохоронної діяльності Національної поліції України.

Враховуючи особливості цього питання, А. М. Подоляка слушно пропонує під терміном «взаємодія» розуміти погоджену діяльність різних суб'єктів для реалізації спільних дій щодо виконання завдань по досягненню загальних цілей правоохоронної діяльності. Водночас взаємодія може здійснюватися на двох рівнях - спільної організації (планування) співпраці керівниками взаємодіючих сторін і безпосередньої реалізації (на рівні виконавців) [17, с. 339].

Підтверджуючи таке судження, він до основних ознак взаємодії відносить:

1) погодженість діяльності як обов'язкову ознаку взаємодії елементів системи, що використовується у військовій науці. Вона впливає на спільні дії, об'єднуючи їх у єдине ціле - систему. Погодженість передбачає ряд відповідних дій та використання загальних або доповнюючих одні одних форм і методів реалізації цих дій;

2) певну кількість суб'єктів. Допускається участь як мінімум двох сторін, причому кожну з цих сторін можуть представляти кілька учасників;

3) поєднання зусиль суб'єктів, що визначають відносини співпраці між ними та мають спільні цілі й інтереси для взаємодіючих сторін. Виходячи з практичних потреб і теоретичних засад, можна виділити дві основні концепції взаємодії. Перша полягає в тому, що взаємодія - це погоджена діяльність. Дана концепція призводить до виникнення ілюзії прямої регламентації владного характеру. Сутність другої концепції полягає в тому, що взаємодія - це доповнення можливостей один одного на умовах спільної користі від цього для всіх учасників взаємодії. Саме друга концепція забезпечує об'єктивність взаємозв'язків між суб'єктами. Взаємодія не може відбутися без ініціативи як мінімум однієї зі сторін. Крім того, необхідна наявність зустрічних пропозицій іншої сторони щодо ініціатора;

4) партнерський характер відносин, що здійснюється в рамках співпраці, при цьому сторони рівні і незалежні одна від одної;

5) законність, відповідно до якої реалізуються дії і використовуються форми, методи, сили і засоби [17, с. 338-339].

Досліджуючи природу поняття «взаємодія», В. М. Плішкін виділив позитивну та негативну взаємодії. Таку класифікацію він пояснює тим, що під позитивною взаємодією слід розуміти такий режим зв'язків між елементами системи органів внутрішніх справ, який забезпечує погоджене функціонування з метою розв'язання спільних завдань; а під негативною - спрямованість функціонування цих елементів на досягнення протилежних цілей (дії кожного суб'єкта спрямовані на те, щоб перешкодити розвитку іншого) [16, c. 503].

Процес взаємодії, як бачиться, - складний, багатогранний і безперервний. Він охоплює собою майже всі сфери правоохоронної діяльності, проте в діяльності саме щодо взаємного обміну інформацією з різними суб'єктами не завжди приділяється належна увага. Будь-який орган чи працівник поліції так чи інакше взаємодіє як з іншими структурними підрозділами, так і з органами публічного управління, тому налагодження більш тісних зв'язків між зазначеними суб'єктами може надати значну допомогу в процесі реалізації інформаційної взаємодії.

В сучасних умовах діяльність створеної Національної поліції із забезпечення прав та свобод людини реалізується відповідно до системи законодавства, яка знаходиться в стані формування, і перш за все обумовлені покладеними на поліцію повноваженнями. Так, зокрема, в законі України «Про Національну поліцію» щодо питань взаємодії зазначається:

- поліція в процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (ст. 5 «Взаємодія поліції з органами державної влади та органами місцевого самоврядування»);

- діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (ч. 1, 3 ст. 10 «Взаємодія з населенням на засадах партнерства») [17].

В сучасних умовах діяльності поліції поняття взаємодії має більш прогресивний зміст, і пропонується її організація на засадах партнерських стосунків. Ця норма закону «Про Національну поліцію» по суті закріплює принцип концепції «Community Policing», де поліція розуміється як сервісна служба, що забезпечує захист населення на певній території [18]. Таке тезисне визначення чітко підтверджує концептуальну точку зору на дане поняття як цілісний взаємообумовлений інститут партнерства поліції і територіальної громади.

Зі своїх позицій О. С. Проневич узагальнено розглядає основоположну ідею партнерства поліції з населенням таким чином: «усвідомлення поліцією необхідності урахування думки і побажань громадськості при визначенні та оцінці своєї роботи, співпраця з населенням з метою виявлення і вирішення місцевих проблем» [19, с. 601].

Партнерські стосунки між різними суб'єктами взаємовідносин передбачають довіру та взаєморозуміння. Довіра - одна з найвищих цінностей будь-якого суспільства. Чим вищий рівень взаємної довіри, тим легше й ефективніше дається співробітництво, тим менше ресурсів витрачається на засоби контролю і примусу до виконання взаємних зобов'язань. Але не менш важливим для ефективного розвитку суспільства є і покажчик рівня довіри громадян до владних інституцій [20].

Девид Гринвуд і Сандер Хьюсман, говорячи про прозорість та підзвітність поліцейських сил, зазначають, що довіра громадськості поліції і впевненість у ній є передумовами ефективної діяльності поліції. Без цієї довіри громадськість не буде повідомляти про злочини і надавати поліції інформацію, необхідну для її успішної роботи [21, p. 14].

У методологічній настанові Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо побудови партнерства між поліцією і населенням старший поліцейський радник при Генеральному секретаріаті ОБСЄ Кевін Карті розкриває поняття громадської (общинної) поліції та партнерства поліції і громади:

1. Партнерство поліції і громади: термін, який є синонімом громадської поліції для спрощеного перекладу на різні мови. Обидва терміни можуть застосовуватись як взаємозамінні.

2. Громадська поліція: філософія чи організаційна стратегія, яка передбачає взаємне співробітництво поліції і громади для більш ефективної протидії злочинності, страху перед злочинами, фізичній чи моральній шкоді і розпаду добросусідських взаємин з метою поліпшення якості життя для всіх [22, с. 5-6].

Незважаючи на це, у ст. 25 закону України «Про Національну поліцію», яка називається «Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення», в ч. 2, яка визначає повноваження поліції в рамках інформаційно-аналітичної діяльності, зазначено, що поліція здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями (п. 4).

Як бачимо, законодавець в даному випадку не тільки не розкриває сутність і зміст цього поняття як окремого виду взаємодії поліції, але й безпідставно обмежує коло взаємодіючих суб'єктів зазначених відносин. Як указано вище, чільне місце у правоохоронній діяльності відповідно до концепції «Community Policing» займає місцева громада та органи самоорганізації населення, тобто місцеве самоврядування, що, в свою чергу, на сьогодні актуалізується і питаннями децентралізації влади. Що стосується інформаційної взаємодії, то норма ст. 25 закону України «Про Національну поліцію» безпідставно виключає цих суб'єктів взаємовідносин. Більш того, ще в 2000 році був прийнятий закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Зокрема, в статті 3 «Засади організації та діяльності громадських формувань» зазначено, що громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування [23].

Варто зазначити, що такі відносини на сьогодні регулюються не лише національним законодавством, а й нормами міжнародного права. В розділі IV «Взаємодія з етнічними громадянами» Рекомендацій ОБСЄ з питань поліцейської діяльності в багатонаціональному суспільстві говориться, що «перед поліцією повинно бути поставлено завдання вироблення методів і практики взаємодії і співробітництва з меншинами, а також спільного створення атмосфери довіри на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях.

Поліція повинна буде переконатися у тому, що вона має можливість спілкуватися з меншинами мовами меншин, по можливості шляхом прийому на роботу та навчання багатомовних співробітників, а також шляхом залучення кваліфікованих перекладачів. Поліція повинна активно заохочувати меншини до співробітництва та взаємодії з поліцією, наприклад, як партнерів в ініціативах з підбору кадрів і організації навчання з проблем меншин. Меншини, зі свого боку, повинні бути готові спілкуватися та взаємодіяти з поліцією з метою зміцнення безпеки громадян та доступу до правосуддя» [24, с. 7].

А в рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про можливості взаємодії інформаційних систем у сфері правосуддя» говориться, що метою цієї Рекомендації є полегшення взаємодії інформаційних систем шляхом установлення принципів та керівних положень для держав-членів, що стосуються необхідних заходів у сфері інформаційних технологій, проектування судової системи та технічного впорядкування інформації у сфері правосуддя (яке включає і поліцію).

В цій Рекомендації «інформаційні системи» означають інформаційні технологічні системи, що використовуються органами правосуддя для обробки електронної інформації, її зберігання та обміну, такі як системи автоматизації документообігу і бази даних; «взаємодія» означає ефективний і безпечний обмін інформацією між інформаційними системами органів правосуддя.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що інформаційна взаємодія Національної поліції України - це своєчасна, систематична передача об'єктивної інформації в питаннях правоохоронної діяльності від одного суб'єкта взаємодії до іншого.

Система взаємного інформування базується на доборі інформації відповідно до потреб сторін, які взаємодіють. Добре налагоджена інформаційна взаємодія позитивно впливає на поінформованість про хід проведення правоохоронних заходів, вона дозволяє значно інтенсифікувати діяльність взаємодіючих суб'єктів без додаткових витрат на кадри і технічні засоби. Важливим етапом інформаційної взаємодії є належне реагування на передану інформацію. Під реагуванням необхідно розуміти відповідь про вжиті за повідомленням заходи, тобто наявність зворотного зв'язку. Взаємність не тільки підвищує поінформованість сторін, але й сприяє результативності у правоохоронній сфері.



Висновки

Отже, поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених Законом України «Про Національну поліцію».

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:

1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;

2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;

3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;

4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.



Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141;

2. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015

3. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. із змінами та доповненнями // Голос України. - 1992. - 13 листопада.

4. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011. Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17

5. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: навч. посібник / Київський національний ун-т внутрішніх справ / Є.М. Моісеєв (заг.ред.). -- К. : КНТ, 2008. -- 263с.

6. Науково-практичний коментар розділу IV «Повноваження поліції» та розділу V «Поліцейські заходи» Закону України «Про Національну поліцію» : Науково-практичний коментар / Кол. авт. -Х. : Право, 2016. - 178 с.

7. Плішкін В.М., Лисюченко В.П. Управління органами внутрішніх справ (у визначеннях, поняттях і схемах). Навч. посібник - Київ, УАВС, 1994.

8. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: загальна частина: навч. посібник / Кол. авт.; // за загал. редакцією д-ра юрид. наук, проф., С.М. Алфьорова. - Дніпропетровськ : 2014. - 216 с.

9. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ (Загальна частина). Підручник //Авт. колектив (Ю.І. Римаренко, Є.М. Моісеєв, В.І. Олефір - керівники).- К.: КНТ. 2008. -816 с.

10. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки.--Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, ЇЕспада?, 2000.-- 368с.

11. Подоляка А.М. Правове регулювання охорони громадського порядку в Україні: монографія / А.М. Подоляка. - Х., 2009. - 350 с.

12. Бандурка О.М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України: монографія / О.М. Бандурка. - Х., 2004. - 714 с.

13. Словник іншомовних слів; за ред. О.С. Мельничука. - К., 1985.

14. Жигалов В.Т. Основи менеджменту управлінської діяльності / В.Т. Жигалов, Л.М. Шимановська. - К., 1994. - 256 с.

15. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом / В.Г. Афанасьев. - М., 1975. - 176 с.

16. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. - Київ : Нац. aкад. внутр. справ України, 1999. - 702 с.

17. Подоляка А. М. Взаємодія державних органів в охороні громадського порядку [Електронний ресурс] / А. М. Подоляка // Форум права. - 2009. - № 2. - С. 338-344. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ FP_index.htm_2009_2_53.pdf.

18. Skogan W. G. Community Policing, Chicago Style / Wesley G. Skogan, Susan M. Hartnett. - New York : London : Oxford University Press, 1997. - 258 p.

19. Проневич О. С. Німецька та польська моделі партнерської взаємодії поліції та населення на локальному рівні [Електронний ресурс] / О. С. Проневич // Форум права. - 2011. - № 4. - С. 600-606. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2011_4_100.pdf.

20. Анатомия украинского алармизма [Електронний ресурс] // Українська правда. - 12 верес. 2015 р. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2015/09/12/7080989/.

21. Greenwood D. Transparency and Accountability of Police Forces, Security Services and Intelligence Services [Електронний ресурс] / David Greenwood, Sander Huisman ; George Geneva Centre for the Democratic Control of Armed Forces; Centre for European Security Studies.- 2004.- Pp.5-230.- http://www.dcaf.ch/content/download/35147/525511/file/bm_transparency_police_greenwood.pdf.