Правове регулювання інноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

Факультет економіки моря

Модульна контрольна робота №1

«Правове регулювання інноваційної діяльності»

студентки 5 курсу Гарус Катерини

Миколаїв 2016

Варіант №10

1. Неопублікована інформація - комерційна і службова таємниця

Комерційна та службова таємниці є різновидами конфіденційної інформації, відповідно мають спільні ознаки, хоча й є різними категоріями.

Комерційній та службовій таємницям властиві незагальновідомість і публічна недоступність, що пов'язано із самою сутністю таємної інформації. Але, одночасно, вони належать до різних галузей права за своїм правовим режимом (перша - інститут цивільного права, друга - трудового та/або адміністративного). Це відображено в Цивільному кодексі України (статті 420, 505-508), який регулює лише відносини, пов'язані з комерційною таємницею, оминаючи увагою, цілком виправдано, службову таємницю. У цьому відношенні, інший підхід (на нашу думку, не досить вдалий) міститься у Цивільному кодексі Російської Федерації, стаття 139 якого (називається «Службова та комерційна таємниця») встановлює, що «інформація складає службову або комерційну таємницю у випадку, коли інформація має дійсну чи потенційну комерційну цінність(виділення - Д.К.) у силу її невідомості третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі і володілець інформації вживає заходів для охорони її конфіденційності». Кодекс РФ поширює на службову таємницю режим правової охорони, аналогічний комерційній таємниці.

Службова таємниця характеризує відносини між організацією та її працівником, що виникають з приводу інформації, яка отримана в службовому порядку (тобто у зв'язку з виконанням працівником своїх службових обов'язків) та відноситься до діяльності організації і її результатів. Службову таємницю складають відомості, які не повинні розголошуватись працівником у силу службових відносин, у тому числі в силу обов'язків, що мають трудовий або адміністративно-правовий характер. Підставою виникнення обов'язку дотримуватись конфіденційності інформації є трудовий договір. Суб'єктом обов'язку дотримуватись службової таємниці є фізична особа - посадова особа або працівник, який уклав трудовий договір з організацією. Порушення службової таємниці тягне за собою дисциплінарну відповідальність, яка також може полягати у відшкодуванні збитків.

Комерційна таємниця, у свою чергу, характеризує відносини: 1) між володільцем відомостей, що мають комерційне значення, та його контрагентом за правочином, якому ці відомості передані для використання і який зобов'язується не передавати ці відомості третім особам; 2) між володільцем відомостей та всіма третіми особами, які повинні утримуватись від несанкціонованого отримання цих відомостей, у разі якщо володілець вживає заходів для збереження їхньої конфіденційності. Підставою виникнення обов'язку дотримуватись конфіденційності інформації є цивільно-правовий правочин. Суб'єктом обов'язку дотримуватись комерційної таємниці є особа (фізична або юридична), яка отримала інформацію за цивільно-правовим правочином на умовах збереження її конфіденційності, або особа, яка вчинила делікт (тобто неправомірно отримала у володіння конфіденційну інформацію). Порушення комерційної таємниці тягне за собою цивільно-правову відповідальність особи - договірну або деліктну.

Службова таємниця може бути однією з умов комерційної таємниці, оскільки працівники організації, яка володіє комерційною таємницею, повинні не розголошувати ці відомості, відповідно, повинні дотримуватись службової таємниці. Орган чи посадова особа юридичної особи, які віднесли певні відомості до комерційної таємниці, встановлюють обов'язок своїх працівників не розголошувати ці відомості - але вже в якості службової таємниці. У цьому випадку, одні й ті ж відомості будуть для працівників службовою таємницею, а для третіх осіб - комерційною. З іншого боку, для службової таємниці не є обов'язковою наявність такої риси як комерційна цінність.

Отже, комерційна та службова таємниці охоплюються поняттям конфіденційної інформації, але різняться за своїм правовим режимом та можуть мати різні об'єкти (комерційна інформація та службова інформація).

2. Особливості венчурного бізнесу

Венчурний бізнес є колискою для інноваційної та експериментальної діяльності у світі. У свій час венчурний бізнес відіграв важливу роль в процесі реалізації багатьох радикальних інновацій в області мікроелектроніки, автоматизації промислового виробництва, біотехнології та ін. Завдяки підтримці інвесторів ризикового капіталу практичного використання набули такі важливі науково-технічні розробки кінця ХХ ст., як мікропроцесор, персональний комп'ютер, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія).

Венчурний капітал є специфічною довготерміновою версією приватного капіталу, що здійснює інвестування в бізнес на його ранніх стадіях. Компанії на початкових стадіях свого розвитку зазвичай є високоризиковими. Вони ще не мають готового продукту чи діючої бізнес-моделі. Багато з них ще не отримують сталого прибутку і вимагають періодичних фінансових вливань та фахового людського ресурсу. Загальновідомі історії приголомшливого успіху у створенні доходу компаніями, так званої, «Силіконової Долини». «Силіконова Долина», звична назва якої звучить як район Сенд Хілл Роад на узбережжі Сан Франциско, є одним із центрів венчурного бізнесу у США, який показав шалений розвиток та зростання протягом 1980-90-хх років минулого століття. Технології і точні науки набули свого розквіту тут саме завдяки венчурному капіталу.

Для деяких компаній венчурний капітал став своєрідною соломинкою, що врятувала їх за крок до занепаду та банкрутства. Такі відомі американські компанії як Boston Scientific, Amgen та Genentech змогли не лише зберегти існуючі позиції на ринку та робочі місця, але й надати роботу тисячам фахівців.

Загалом, венчурний бізнес - це ризикований бізнес, що став основною формою технологічних нововведень, що характерна для умов комерціалізації результатів наукових досліджень у наукомістких галузях, підвищення ступеня ризиків вкладень капіталу в інноваційні сфери.

Венчурний бізнес часто ототожнюють із венчурним підприємництвом. Дані поняття за своїми трактуваннями у переважній більшості наукових джерел є тотожними, саме тому їх доцільно вживати як взаємозамінні поняття.

Основні переваги венчурного бізнесу: 1) гнучкість, 2) рухливість, 3) здатність мобільно переорієнтуватися, 4) змінювати напрямки пошуку, 5) швидко вловлювати та апробувати нові ідеї тощо. Прагнення до прибутку, тиск ринку та конкуренції, конкретно поставлене завдання, жорсткі терміни змушують розробників діяти результативно і швидко, інтенсифікуючи тим самим дослідницький процес.

При розробці інновацій ніхто заздалегідь без ретельного аналізу не може передбачити успіх чи невдачу дослідження та можливу вигоду в майбутньому. Така діяльність характеризується високим рівнем невдач, тому і називається ризиковою. Але високий ризик - це лише одна сторона інноваційної діяльності, інша сторона - можливість отримати надвисокі прибутки, саме це і стимулює інвесторів вкладати кошти у венчурне підприємництво. Саме великий ризик та надприбутки у венчурному бізнесі є можливими завдяки тому, що інвестори інвестують у ще нерозвинені та несталі проекти і бізнес-моделі, проте, останні часто забезпечують проривні технології і справжні ноу-хау.

конфіденційний ліцензійний венчурний інноваційний

3. Ліцензійний договір

Ліцензійний договір - це договір, за яким одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства (ч. 1 ст. 1109 ЦК).

При цьому необхідно враховувати положення як ЦК, так і спеціального закону, який регламентує відносини, що виникають з приводу саме того об'єкта, стосовно якого укладається договір. Це цілком закономірно, оскільки ЦК містить загальні положення стосовно всіх об'єктів інтелектуальної власності, а особливості зазначаються у спеціальних нормативних актах.

Правова характеристика договору: реальний, двосторонній, оплатний чи безоплатний.

У випадку укладення ліцензійного договору відбувається добровільне звуження прав володільця виключних майнових прав інтелектуальної власності, оскільки розширюється коло осіб, які можуть використовувати належний йому результат творчої діяльності. Інакше кажучи, укладаючи ліцензійний договір, правовласник ніби знімає з контрагента встановлену законодавством заборону на використання зазначеного об'єкта інтелектуальної власності.

Предметом ліцензійного договору є ліцензія (дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності), а об'єктом - винахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин, порода тварин, твір науки, літератури чи мистецтва, комп'ютерна програма, база даних чи об'єкт суміжних прав.

Таким чином, договір на використання будь-яких об'єктів інтелектуальної власності за своєю природою є ліцензійним договором. Він є універсальною правовою конструкцією, за допомогою якої зацікавлені особи набувають права використання належних іншим особам результатів творчої діяльності. Тому слід враховувати, що така назва договорів, як "авторський договір", "видавничий договір", не свідчить про самостійний вид договору, а лише вказує, що відносини виникають стосовно об'єктів авторського права1. Однак за своєю суттю залежно від змісту договору це може бути, зокрема, ліцензійний договір або договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Так, якщо за видавничим договором надається лише право на тиражування твору без відчуження прав, то це буде ліцензійний договір, а тому потрібно застосовувати відповідні положення ЦК про ліцензійний договір. У випадку виникнення труднощів при вирішенні питання, який насправді договір уклали сторони, можна вдатися до тлумачення договору відповідно до ст. 213 ЦК України.

Сторонами ліцензійного договору є ліцензіар і ліцензіат, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Ліцензіар - це особа, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності (особа, яка має майнові авторські чи суміжні права, або власник охоронного документа (патенту чи свідоцтва) на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин чи породу тварин).

Ліцензіат - це особа, якій надано дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію).

Размещено на Allbest.ru