Джерела норм юридичної деонтології

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Джерела юридичної деонтології

У наш час юридична деонтологія знаходиться на значно вищому рівні аніж це було років 20 тому, відбувся суттєвий ривок у її розвитку. Зараз неможливо вивчати юридичну деонтологію як науку і навчальну дисципліну не знаючи джерел норм юридичної деонтології, тому ця тема є актуальною в цьому питанні завжди.

Норми деонтології залежать від рівня соціально-економічного розвитку країни, від суспільно-політичного ладу, способу життя, менталітету народу, його національних і релігійних традицій. Соціальним підґрунтям норм юридичної деонтології виступають перш за все норми природного права -- правовий звичай, моральні, етичні, а також релігійні норми.

Джерелом норм юридичної деонтології є перш за все професійна етика та професійна культура. Усвідомлення юристом наслідків власних професійних дій формує певний досвід, який враховується у майбутньому. Деонтологічні норми належно виникатимуть із зовнішніх дій тоді, коли юрист не піддається таким негативним інстинктам, як самозбереження, кар'єризм, корисливість тощо. У противному разі - це будуть не істинні джерела деонтологічних норм, і це повинен усвідомлювати юрист.

2. Нормативні акти, документи про стандарти юридичної професії як офіційні джерела юридичної деонтології

Існують офіційні джерела юридичної деонтології, їх можна назвати актами про норми-стандарти, які пред'являються до юридичної професії. Положення таких документів стають нормативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фахових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії.

Першим таким фаховим стандартом вважається професійний кодекс, прийнятий Американською Правовою Асоціацією (АПА) у 1908 році під назвою "Канони професійної Етики". Положення "Канонів" стали деонтологічними стандартами (нормативами культури юриста), що забезпечували, з одного боку, цілісність професії, а з іншого -- довіру до юридичної професії з боку суспільства.

Сьогодні в США діють "Канони професійної етики", нещодавно затверджені АПА. Ці "Канони", а також інші зарубіжні етичні кодекси юридичних професій не вичерпуються тільки етичними нормами, хоча і мають таку назву. Вони містять положення матеріального і процесуального права, правила судочинства й інші норми, що належать до юридичної практики взагалі, а також до її спеціальних питань, наприклад, взаємин адвоката і клієнта та ін.

Етичні правила адвокатів, суддів та представників інших юридичних професій діють у Франції, Англії, Уельсі, Шотландії, Німеччині, Ізраїлі, Росії та в інших країнах.

Так, наприклад, для адвокатів розроблені "Регламент Паризької колегії адвокатів", "Кодекс адвокатської етики Нідерландів", "Правила професійної етики російських адвокатів".

Для працівників системи органів внутрішніх справ в Англії діє "Положення про етичні принципи поліцейської служби Великої Британії", у ФРН - "Етика поліцейського ФРН", у США - "Морально- етичний кодекс поліцейського СІЛА", в Росії -- "Кодекс честі ряд вого і начальницького складу органів внутрішніх справ Російської Федерації".

Офіційними джерелами юридичної деонтології в Україні виступають національні деонтологічні документи про стандарти юридичної професії та правила поведінки професійних груп юристів. В першу чергу таким джерелом слід вважати Основи законодавства України про культуру, прийняті Верховною Радою України 19 лютого 1992 року.

Стандартами юридичної професії виступають деонтологічні (за назвою - етичні) правила, розроблені для фахівців-юристів. В Україні прийняті: "Кодекс честі працівників органів внутрішніх справ", "Етичний кодекс працівників органів внутрішніх справ", "Раритети" -- правила адвокатської етики, що покликані стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки, "Основні засади професійної етики юристів України".

Крім цього, джерелами юридичної деонтології можна вважати "Загальні правила поведінки державного службовця", затверджені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року, "Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу", затверджені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року тощо.

Джерелами юридичної деонтології є також службові документи, статути, затверджені певними міністерствами і відомствами (наприклад, Статут патрульно-постової служби міліції України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року).

У найбільш загальному вигляді деонтологічні вимоги до юристів різної спеціалізації закріплені в законах і підзаконних актах.

З теорії держави і права необхідно пам`ятати: закон -- це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади (Верховної Ради України) або всього народу (під час проведення референдуму), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю та інтереси більшості населення і має найвищу юридичну силу.

Підзаконні нормативно-правові акти -- це такі акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб'єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання.

Загальні деонтологічні вимоги містяться в Законах України "Про нотаріат", "Про прокуратуру", "Про державну службу", "Про поліцію" тощо.

Певною мірою деонтологічні вимоги містяться і в такому спеціальному документі як Кваліфікаційна характеристика юриста.

На рубежі XX і XXI ст. у світі спостерігається об'єктивна тенден ція гармонізації деонтологічних норм юристів-професіоналів, незалежно від державної приналежності.

Зрозуміло, що кожна країна має свої традиції і специфіку в діяльності працівників юридичної служби, обумовлені національним судоустроєм, структурою державної влади і управління, законодавством. Однак є загальні вихідні положення, що стали загальними міжнаціональними правилами і є міжнародними стандартами професійної діяльності юристів. Серед них можна назвати: "Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя у відношенні неповнолітніх" (1985); "Міжнародний кодекс етики", схвалений Міжнародною організацією адвокатів Європейського Союзу і прийнятий у Ліоні в листопаді 1998 року.

3. Міжнародні деонтологічні стандарти юридичної професії

3.1 Міжнародні стандарти професійної діяльності юристів

- це загальні деонтологічні нормативи (дозволяючі, зобов'язуючі, забороняючі, рекомендаційні норми і принципи), що пред'являються до юристів -- судді, адвоката й інших спеціалісті в галузі права -- незалежно від державних меж їх професійної діяльності з метою гуманізаці суспіьних відносин, укріплення законності і правопорядку в кожній країні світу.

Однією із найважливіших деонтологічних вимог дільності юриста, що став міжнародним стандартом, є незалежність юриди чної професії я к гарантія для здійснення захисту прав людини і надання правової допомоги.

Незалежність професії юриста означає відсутність будь-якого тиску: виключається вплив як власних інтересів (прагнення задовольнити особисті блага), так і зовнішніх засобів впливу («телефонного права», залякування тощо). Незалежність необхідна для забезпечення довіри з боку юристів суміжних професій (наприклад, довіра адвокату з боку суддів),а також і боку клієнтів.

Ще однією деонтологічною вимогою працівника юридичної сфери, що є міжнародним стандартом, - конфіденційність інформації (професійна таємниця). Юрист (суддя, адвокат та ін.) Зобов'язаний зберігати професійну таємницю у відношенні своєї роботи і конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання ним своїх обов'язків.

4. Основна нормативно-правова база юридичної деонтології в Україні

юридичний деонтологія нормативний стандарт

4.1 Законодавча база України

А). Закон України "Про Конституційний Суд України";

Б). Закон України "Про Господарські суди";

В). Закон України "Про Адвокатуру";

Г). Закон України' 'Про Прокуратуру'';

Д). Закон України''Про поліцію";

Ж). Закон України "Про статус суддів''.

4.2 Документи громадських об'єднань юристів

А) Статут спілки юристів України (1991р.)

Б) Статут асоціації українських працівників(1991р.)

В) Статут Громадської Професійної Організації «Спілки Адвокатів України»(1990р.)

Висновок

Отже, ми можемо підсумувати, що джерелом норм юридичної деонтології є перш за все професійна етика та професійна культура. Кожен юрист має знати їх засади і сумлінно їх виконувати, щоб по праву ввважатися гідним спеціалістом. Існують і офіційні джерела юридичної деонтології, їх можна назвати актами про норми-стандарти, які пред'являються до юридичної професії. Положення таких документів стають нормативними (нормативами культури юриста) і набувають значення фахових стандартів, тобто поширюються на всіх представників професії. Офіційними джерелами юридичної деонтології в нашій країні виступають національні деонтологічні документи про стандарти юридичної професії та правила поведінки професійних груп юристів. В першу чергу таким джерелом слід вважати Основи законодавства України про культуру, прийняті Верховною Радою України 19 лютого 1992 року. У різних країнах прийняті свої стандарти юридичної поведінки, проте фундаментальні ознаки у всіх однакові.

Размещено на Allbest.ru