Закони Хаммурапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закони Хамураппі

Видатний вавилонський правитель Хаммурапі вже на третьому році царювання склав свої закони, які були записані на глиняних табличках. На 35-му році царювання за його наказом Закони були висічеш на чорному базальтовому стовпі, який було знайдено у 1901 р. французькими археологами при розкопках міста Сузи. Усього законник містить 282 статті, пролог та епілог. У пролозі зазначається, що Бог Сонця Шамаш наказав, щоб Хаммурапі встановив у країні "право та справедливість" і подарував йому свої закони. На стелі дається зображення царя, який стоїть у молитовній позі перед Богом, котрий вручає йому свої закони. Цим самим проводиться думка, що це є Божі закони, які цар оголошує від свого імені всьому народові. В епілозі правитель ще раз наголошує на необхідності дотримуватися законів під страхом його власного покарання та Божої кари.

Метою видання Законів, на думку самого вавилонського царя, було встановлення в державі такого порядку, "щоб сильний не гнобив слабшого, щоб виявити справедливість до сироти та вдови, щоб чинити суд у країні, щоб до пригнобленого виявити справедливість..." Звичайно, в цих словах багато в чому ідеалізуються наміри правителя стосовно своїх підданих, як і те, що Закони цар Хаммурапі отримав з рук Бога Сонця Шамаша.

Завдяки появі законодавчого збірника Хаммурапі досяг значних успіхів у справі утвердження єдиновладного правління. По-перше, приєднавши до себе значні території сусідніх народів, Вавилон став великою державою тогочасного світу. Одним з напрямів досягнення єдності країни було запровадження єдиного, уніфікованого законодавства. По-друге, майнова і владна верхівка суспільства намагалася засобами права закріпити свої привілеї і переваги над іншими верствами, захистити своє майно від зазіхань на нього. По-третє, поляризація багатства і бідності неминуче вела до загострення соціальної напруги в суспільстві. Для згладження суперечностей слід було законодавчо обмежити боргове рабство, захистити орендаря від свавілля землевласника, урегулювати інші питання життя суспільства.

Відомий дослідник стародавньосхідних цивілізацій С. Крамер так охарактеризував стан правосвідомості та правової освіти населення у Вавилонській державі: "Закон і правосуддя були основоположними поняттями для стародавніх шумерів як у теорії, так і на практиці. Археологи знайшли тисячі глиняних табличок із найрізноманітнішими юридичними текстами: договори, угоди, заповіти, векселі, розписки, судові постанови. У Древньому Шумері учні старших класів присвячували чимало уваги вивченню законів і наполегливо освоювали важкі та специфічні юридичні формули, а також переписували зводи законів і судові рішення".

Закони Хаммурапі яскраво відображають основні риси стародавнього східного типу права: хаммурапі закон вавилонський право

1) відсутність поняття індивідуальної свободи, юридичне закріплення станової нерівності та рабовласництва;

2) казуїстичність. Кожна норма регулює конкретні правовідносини, а загальні норми, тим більше - дефінітивні норми відсутні;

3) наявність великої кількості прогалин у праві. Адже всю різноманітність життя неможливо укласти у 282 норми. Багато відносин регулювалось звичаєвим правом, норми якого не потрапили до Законника;

4) казуїстичність та прогальність права тісно пов'язані з відносно низьким рівнем розвитку юридичної науки та юридичної техніки;

5) зв'язок з релігією. Релігійні клятви, ордалій (божий суд) присутні у багатьох постановах Законника;

6) Закони Хаммурапі побудовані на принципі еквівалента - одній з тих засад, на яких будується кожна система права. У кримінально-правових нормах Законника цей принцип проявляється у вкрай примітивній формі таліону;

7) переважання кримінально-правових постанов над цивільно-правовими, жорстокий та примітивний характер покарань.

У Стародавньому Вавілоні існували два стани вільного населення: авілу (дослівно - мужі, чоловіки, сини чоловіків) та мушкену (підкорені, слуги). Життя, гідність, майно авілу захищались законом більш енергійно, ніж відповідні блага, що належали мушкену. Власне кажучи, людьми у повному юридичному сенсі слова вважались тільки авілу.

Закони Хаммурапі мають багато постанов, пов'язаних з правовим становищем різних професійних груп. Такими, зокрема були, воїни, торговельні агенти, жриці, лікарі.

Окрему верству населення Стародавнього Вавілону складали раби.

Виробництво та торгівля були добре розвинені у Стародавньому Вавілоні. Отже, норми цивільного права, незважаючи на другорядне їх значення, були досить детальними. Закони Хаммурапі не містять загального поняття права власності. Разом з тим, існували та захищались правом різні форми права власності, зокрема царська, храмова, общинна, приватна. У Стародавньому Вавілоні існувало умовне утримання майна. За виконання служби, здебільшого військової, цар надавав у користування ділянку землі або інше майно, причому власником майна залишався цар. Цей правовий режим мав назву ільк або ілку. В Законах Хаммурапі було детально регламентовано зобов'язальне право, Закони Хаммурапі знають дві підстави для виникнення зобов'язання: укладення договору та заподіяння шкоди. Хаммурапі намагався встановити норми оплати праці найманого робітника. Можливо, це перша у світі спроба регулювання трудових відносин.

Основним способом забезпечення виконання договірних зобов'язань була застава. Застава - це забезпечення угоди майном, суть якого в тому, що кредитор у разі невиконання договору може задовольнити свої вимоги за рахунок заставленої речі. Виявіть, що могло бути предметом застави.

Велика кількість постанов Законника Хаммурапі стосується порядку задоволення майнових претензій внаслідок заподіяння шкоди..

Договірні відносини поширювались у Вавілоні й на шлюб.

Закони Хаммурапі досить детально регламентують особисті та майнові відносини подружжя. Причому жінка мала кращий, у порівнянні з античними державами, правовий статус. Не виключалась можливість розлучення за наявності поважних причин. Дитина трактувалась Законником як не стільки суб'єкт, але, скоріше, об'єкт права. Зокрема, вона могла бути предметом застави. Разом з тим, встановлювалась рівність дітей, навіть, за певних обставин, дітей від рабині. Батько не міг свавільно позбавити сина спадщини.

Спадкування відбувалось за законом та заповітом.

Кримінальне право. Характеризується майже повною відсутністю загальних понять кримінального права: лише в окремих випадках беруться до уваги вина, обставини, що виключають, пом'якшують або обтяжують відповідальність. Були відсутні злочини проти релігії та держави.

Покарання мало на меті залякування, тому воно носило надзвичайно жорстокий і примітивний характер. Правопорушника не намагались перевиховати: лише помститись і, вряди-годи, відшкодувати збитки потерпілого. Покарання конструювалось за принципом тал іону. Таліон - принцип рівної відплати у призначенні покарань ("око за око", "зуб за зуб"). Він використовувався лише у відносинах між рівними, тоді як стосовно нижчих використовувалась система штрафів. Логічна структура таліону у Законах Хаммурапі: "рівному - рівним за рівне". Законник знає звичайний (матеріальний) таліон (наприклад, ст.200), його різновид - дзеркальний таліон (наприклад, ст.230) та символічний таліон (ст.195).

Закони Хаммурапі суттєво вплинули на формування Моїсеєва права, а воно, в свою чергу - через Біблію - на європейське право.

Размещено на Allbest.ru