Якщо в таких умовах управлінські витрати й зусилля, пов'язані з амортизацією, усуненням та зменшенням деструктивних впливів, конфліктів чи збурень від 64 переформатування ресурсних і резервних потоків будуть занадто високими, то спрощення, обмеження сфер впливу, скорочення функцій стисненої економічної системи при реалізації відповідної стратегії сталого розвитку України є надзвичайно недоцільним. Другий, розширений варіант - це реалізація політики сталого розвитку України за рахунок ускладнення та розширення, додаткового внесення інформаційних, енергетичних, сировинних, фінансових чи інших видів ресурсів до незмінного обсягу базового потенціалу макроекономічної структури. Зазначене вимагатиме формування та реалізації нових механізмів управління розвитком задля активного використання привнесених потоків різної природи з певним ступенем розподілу (перерозподілу) за компонентами при врахуванні рівнозначності й вагомості цільових функцій підсистем загальної економічної системи держави. Реалізація зазначеного типу стратегії сталого розвитку України зумовить виникнення нових форм, механізмів і оптимізаційних методів, засобів реалізації дії, а також проривних технологій. Результати її впровадження обумовлять перехід/зростання обсягів виробництва, підвищення результативності функціонування, генерування в економічній системі властивостей до сталого розвитку та можливість побудови економіки інформаційного типу з новими функціональними ознаками, рівнем макроекономічних показників, номенклатурою продукції, структурою і складом видів економічної діяльності. При цьому слід чітко окреслити перелік можливих рівнів реалізації стратегії сталого розвитку з ускладненими функціями та обсяг зусиль, які належить докласти для переходу економічної системи із одного стану ефективності функціонування в інший.

При існуючому рівні розробленості методології ідентифікації параметрів сталого розвитку України та практичного інструментарію діагностики можна надати новий зміст цільовим функціоналам, завданням щодо забезпечення результативності певних підсистем (наприклад, прогнозування і контролювання, регулювання і взаємодії тощо), або здійснити внесення в архітектуру системи державного управління економікою додаткового блоку чи елементу для забезпечення надійності виконання функцій при значних деструктивних зовнішніх впливах і внутрішніх ризиках сталому розвитку. Зауважимо, що збільшуючи масштаби діяльності та кількість рівнів системи управління сталим розвитком, навіть коли призначення системи та її можливості поступово перероджуються, можливо усунути окремі негативні наслідки ускладнення архітектури за рахунок використання критеріального підходу до оцінювання/прогнозування макроекономічних показників.

Об'єктивність діагностики забезпечує визначення ключових домінант сталого розвитку України та оптимальної траєкторії економічного зростання. Удосконалення (на засадах поєднання системно-комплексного, синергетичного, об'єктно-цільового, ресурсно-функціонального підходів із принципами класичної термодинаміки) структурно-логічні схеми, методів, інструментальних рішень полегшують практичне запровадження нової стратегії сталого розвитку. Їх використання за схемою замкненого спірального циклу формування нової генерації економічної системи держави (із здатностями до якісного зростання, а відтак, до сталого розвиту) з відповідними варіаціями за визначеними національними економічним інтересами і підвищенням вимог до ефективності функціонування обумовлюють визначення напрямів і темпів, тобто відповідатиме еволюційним закономірностям складних систем. Визнання та уточнення сучасних пріоритетів діяльності національної економіки за наявних умов і ресурсних обмежень дасть змогу поступово відділити неефективні для реального режиму часу типів архітектур системи державного управління та модифікацію властивостей сформованої макроструктури як таких, що не забезпечують затухання деструктивних впливів на загальноекономічне прискорення.

Висновки

Світ стрімко змінюється. Чи змінюється він у кращий бік? Безумовно, відбуваються позитивні зміни. Краще сказати - і позитивні. Тому що у різних галузях суспільного життя відбуваються і позитивні і негативні зміни, зрушення, які людство не встигає оцінювати, і їхній кінцевий баланс виглядає поки що непевним.

Ідея і практика сталого розвитку поступово розвиваються, у роботу із запровадження сталого розвитку включаються мільйони людей. У окремих країнах, перш за все розвинених, з'являються ознаки сталості суспільного розвитку у різних його напрямах та їх сукупності. Це добрий початок, але для глобалізованого світу цього недостатньо. Не може бути сталим світовий розвиток за умов, коли майже кожна шоста людина планети не споживає щоденно необхідну кількість їжі, коли мільйони людей є функціонально неписемними, коли не можна захистити людей від негативних впливів довкілля, інфекційних захворювань, забезпечити усім доступ до якісної питної води тощо.

Єдиного кроку для вирішення клубка світових проблем сьогодні просто не існує. Це повинен бути комплекс заходів, і займатися ним повинні люди, які розуміють динаміку таких складних систем, як планета і суспільство. Також вкрай необхідні стратегічні плани в рамках держав, так як існує проблема неузгодженості короткострокових і довгострокових рішень, адже політичні діячі дуже часто працюють на короткострокову перспективу, так як в основному дбають про власну кар'єру. Сім мільярдів чоловік, що живуть на планеті, повинні почати діяти спільно для досягнення поділюваних усіма цілей. А для того, щоб почати так діяти, треба змінити відповідно і виховання, і в кінцевому рахунку свідомість.

Концепт сталого розвитку в Україні впроваджувати в життя зараз над складно, враховуючи війну на сході України, півтора мільйони біженців, складну економічну ситуацію. Наша країна зараз потребує єднання всіх громадян, політичної та наукової еліт, бізнесу, митців та всіх людей, яким не байдужа доля нашої країни. Збереження країни, стабілізація економіки, проведення всіх необхідних реформ - це першочергове завдання, яке в подальшому дасть міцний фундамент для сталого розвитку нашої держави.

Бібліографічний список

1. А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко Сталий розвиток суспільства: навчальний посібник- 2 вид. - Київ - 2011. - 392 с.

2. Національна парадигма сталого розвитку України / за заг. ред. академіка НАН України, д.т.н., проф., засл. діяча науки і техніки України Б. Є. Патона. - К.: Державна установа "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України", 2012. - 72 с.

3. Філіпенко О.С. Глобальні форми економічного розвитку. Історія й сучасність, 2011.- 516 c.

4. Згуровський М.З. Сталий розвиток у глобальному та регіональному вимірах. Київ, Політехніка, НТУУ «КПІ», 2013. - 370 с.

Размещено на Allbest.ru