Правовий статус акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра цивільного права і процесу

Курсова робота

з дисципліни «Цивільне право»

на тему:

«Правовий статус акціонерних товариств»

Виконала:

Білоусов В.М.

Київ-2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Акціонерне товариство як вид господарського товариства

1.1 Сутність та юридичний статус акціонерних товариств

1.2 Характерні риси та класифікація акціонерних товариств

Розділ 2. Порядок створення, функціонування та припинення акціонерних товариств

2.1 Основні умови та етапи створення акціонерних товариств

2.2 Засновники, учасники та органи акціонерних товариств

2.3 Управління акціонерними товариствами

2.4 Виділ та припинення акціонерного товариства відповідно до законодавства

Розділ 3. Проблеми правового статусу акціонерного товариства, у яких держава є акціонером

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження. Загальновідомо, якої великої ваги в нашій економіці набув корпоративний сектор. Акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб'єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності. Формування та широке розповсюдження акціонерного капіталу є одним з основних принципів, на якому базується проведення ринкових реформ. Акціонування займає важливе місце в створенні нормальних умов функціонування підприємств, є зручною формою для проведення їх роздержавлення. Тому актуальність теми очевидна.

Дослідження, проведені в даній роботі, мають велике теоретичне та практичне значення, оскільки містять наявну в Україні нормативну базу.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є акціонерне товариство.

Предметом дослідження даного курсового дослідження є безпосередньо правовий статус акціонерних товариств.

Мета даної роботи - вивчити поняття акціонерних товариств, їх організацію, функціонування, порядок створення та правовий статус.

Досягнення поставленої мети зумовила вирішення наступних завдань:

- проаналізувати сутність та юридичний статус акціонерних товариств;

- визначити характерні риси та класифікацію акціонерних товариств;

- дослідити порядок створення, функціонування та припинення акціонерних товариств;

- визначити проблеми правового статусу акціонерного товариства, у яких держава є акціонером тощо.

Теоретичну та методологічну основу дослідження склали сучасні фундаментальні праці стосовно створення та діяльності акціонерних товариств. Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України стосовно даної теми, монографічна література українських та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях та статистичні збірники. А саме праці відомих в Україні вчених, таких як: Борзунова В.І., Голови С.О., Лупенко Ю.О., Родионової В.М., Суржика В.Г., Суторміної В.М., Довгань Л.П. та інших.

Моя курсова робота складається із вступу, трьох розділів, які завершуються висновками та списком використаних джерел.



Розділ 1. Акціонерне товариство як вид господарського товариства

1.1 Сутність та юридичний статус акціонерних товариств

Акціонерні товариства є поширеною формою господарських товариств в Україні. Це викликано не стільки їх великою поширеністю в світі, а й тим, що значна частина приватизованих підприємств набула форм акціонерних товариств. Іншою формою, яка виникла в результаті приватизації, були так звані колективні підприємства, які займають не таку значну частку в загальному обсязі приватизованого сектору економіки. У світовій практиці корпоративне управління здійснюється насамперед в акціонерних товариствах, тому їх винятково важлива роль в економіці змушує докладно зупинитись на цій формі корпоративних утворень.

Виникнення і функціонування акціонерних товариств мало як позитивні, так і негативні риси. Вони проявлялись поступово, з розвитком самих корпорацій.

Позитивними рисами акціонерних товариств були обмеження економічного ризику для окремих учасників, підвищення підприємницької активності й об'єднання різних економічних можливостей - капіталів та вмінь, знань, ідей, обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства, розмежування капіталу та економічної діяльності, жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників, зменшення залежності частки акціонерного товариства від частки його окремих учасників, підвищення кваліфікаційного рівня учасників корпоративних відносин, особливо менеджменту [8, c. 318].

Крім того, на певному етапі для вирішення господарських завдань виникла необхідність заміни механізмів ринкової організації між окремими приватними продуцентами на структури єдиного управління.

До негативних рис ролі акціонерних товариств можна віднести виникнення так званого фіктивного капіталу, який часто функціонує відірвано від капіталу реального, зниження можливостей контролю за діяльністю акціонерних товариств з боку дрібних власників- акціонерів, появу можливості спекулятивного і навіть злочинного акціонерного засновництва, ускладнення управління акціонерними товариствами у порівнянні з іншими формами підприємств. Ці негативні риси супроводжували розвиток акціонерних товариств, проте не перекреслювали їх позитивні риси, що й спричинило динамічний розвиток корпорацій [8, c. 319].

Акціонерне товариство (AT) - це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном; акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій [14, c. 4].

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства [11, c. 3].

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу емітента акцій.

Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу акцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно.

Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України «Про господарські товариства», статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [15, c. 119].

По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше - несуть ризик відповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю. Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях) [15, c. 121 ].

Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства. Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

1.2 Характерні риси та класифікація акціонерних товариств

У світовій практиці корпоративне управління здійснюється в основному в акціонерних товариствах. В Україні акціонерні товариства є одною з найбільш поширених форм господарських товариств. Основна причина такого явища полягає у особливостях приватизаційних процесів, коли значна частина приватизованих підприємств набула форм акціонерних товариств.

Відповідно до Закону України Про акціонерні товариства акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями [4 ].

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. Загалом позитивними рисами акціонерних товариств є [15, c. 125-126]:

- обмеження економічного ризику для окремих учасників;

- підвищення підприємницької активності та об'єднання різних економічних можливостей - капіталів, вміння, знання та ідей;

- обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства;

- розмежування капіталу та економічної діяльності;

- жорстке відокремлення власності акціонерного товариства і власності його учасників;

- зменшення залежності частки акціонерного товариства від частки його окремих учасників;

- підвищення професійного рівня учасників корпоративних відносин, особливо менеджменту.

До негативних рис акціонерних товариств можна віднести [15, c. 126]:

- виникнення фіктивного капіталу, який часто функціонує відірвано від реального капіталу;

- зниження можливостей контролю за діяльністю акціонерних товариств з боку дрібних акціонерів;

- наявність можливостей спекулятивного або навіть злочинного акціонерного засновництва;

- ускладнення системи управління акціонерним товариством у порівнянні з іншими формами підприємств.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Особливостями публічного акціонерного товариства є [8, c. 314-316]:

- акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

- товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

- при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

- товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

- у разі якщо умовами емісії акцій передбачена можливість їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10% ;

- річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

- обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

- окрім питань, для вирішення яких законом вимагається кваліфікована більшість (три четвертих голосів від загальної кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі [10, c. 211].

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами [10, c. 186].

Особливостями приватного акціонерного товариства є [13, c. 44-45]:

- максимальна кількість акціонерів не може бути більшою 100 осіб;

- товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

- статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі.

Зазначене переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва;

- акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

- акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

- умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта;

- статутом товариства може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої кількості голосів акціонерів, ніж проста більшість або кваліфікована більшість;

- на розсуд товариства, члени наглядової ради можуть обиратися за принципом пропорційності представництва або шляхом кумулятивного голосування;

- товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.



Розділ 2. Порядок створення, функціонування та припинення акціонерних товариств

2.1 Основні умови та етапи створення акціонерних товариств

В Україні за Законом «Про господарські товариства» передбачено застосування двох способів: першого (шляхом підписки) - для відкритих акціонерних товариств; другого - (шляхом розподілу акцій між засновниками) - при створенні закритих акціонерних товариств[20, c. 154].

Хоча порядки створення акціонерних товариств різні, однак існують загальні засади при започаткуванні цих товариств у процесі їх заснування, що передбачають наявність таких етапів: визначення засновників, тобто осіб, що ініціюють створення акціонерного товариства та беруть на себе обов'язки щодо здійснення відповідних підготовчих дій, а також укладення між цими особами договору, що у світовій практиці іменується по-різному: установчим (українське законодавство) або договором про створення акціонерного товариства (Російська Федерація, Німеччина); публікація повідомлення про намір засновників створити акціонерне товариство певних параметрів; проведення засновниками відповідних підготовчих дій щодо створення акціонерного товариства (ці дії дещо різняться від виду товариства - відкрите чи закрите, тобто способу утворення товариства - шляхом підписки на акції чи шляхом розподілу акцій між засновниками), в т. ч. початок формування майнової бази майбутнього акціонерного товариства відповідно до встановлених законодавством вимог щодо її розміру на певну дату (частіше, до початку проведення установчих зборів); у разі успішно проведених підготовчих дій скликаються установчі збори, на яких приймається рішення про створення акціонерного товариства, затверджується його статут, формуються органи товариства та вирішуються інші питання; державна реєстрація товариства (за умови прийняття установчими зборами позитивного рішення про його створення) [16, c. 443].

Створення акціонерних товариств шляхом реорганізації включає такі основні етапи: визначення господарської організації (господарських організацій), у процесі реорганізації якої має виникнути нове акціонерне товариство; вибір способу реорганізації (поділ, виділення, злиття, приєднання, перетворення) і прийняття про це рішення компетентним органом (органами): власником майна - щодо унітарного підприємства або загальними зборами товариства/кооперативу - щодо організацій корпоративного типу; виконання підготовчих дій, які різняться від способу реорганізації організаційно-правових форм учасників реорганізації (підписання угоди між учасниками реорганізації у формі злиття або приєднання; затвердження розподільчого балансу у разі реорганізації шляхом виділення або поділу; здійснення розрахунків (викуп акцій, часток, паїв) з учасниками господарських організацій корпоративного типу, що беруть участь у реорганізації, якщо ці учасники голосували проти реорганізації; затвердження статуту акціонерного товариства, що створюється в процесі реорганізації, обрання органів товариства; державна реєстрація новоствореного товариства і відповідно - анулювання державної реєстрації господарських організацій, що припинили своє існування в результаті реорганізації[14, c. 5].

2.2 Засновники, учасники та органи акціонерних товариств

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які згідно зі ст. 2 Закону України «Про підприємництво» та іншими законодавчими актами можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств, то їх коло визначено статтями 3 і 26 Закону України «Про господарські товариства».

Стаття 26 спеціально встановлює функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників. Засновниками є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Основна особливість їхнього правового статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства [3].

Учасники - це особи, які виконують обов'язки підписчиків на акції перед товариством засновників та акціонерів перед акціонерним товариством. Громадяни України можуть бути засновниками та учасниками акціонерних товариств згідно з правилом «крім випадків, передбачених законодавчими актами України», тобто якщо вони не мають обмежень підприємницької правосуб'єктності згідно зі ст. 2 Закону України «Про підприємництво», ст. 16 Закону України «Про державну службу» та ін.

Відповідно до зазначеного правила засновниками та учасниками акціонерних товариств можуть бути особи без громадянства; стосовно іноземних громадян діє Закон України «Про режим іноземного інвестування» та інше законодавство про іноземні інвестиції.

Недержавні юридичні особи можуть бути засновниками акціонерних товариств практично без обмежень, якщо їхніми статутами (положеннями) не встановлено заборони займатися підприємницькою діяльністю.

Державні юридичні особи (установи, організації) можуть бути засновниками й учасниками акціонерних товариств за принципом «кому дозволено» («дозвільний принцип») [16, c. 448].

Засновниками акціонерних товариств, по-перше, дозволено бути підвідомчим Кабінету Міністрів України міністерствам, державним комітетам, іншим центральним органам державної виконавчої влади, які уповноважені управляти майном загальнодержавної власності. По-друге, це обласні державні адміністрації, які можуть бути засновниками акціонерних товариств (з боку власника) на базі комунальної власності. По-третє, держателями акцій, які є державною власністю, визначено органи приватизації - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Державні підприємства відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених з участю державних підприємств» від 31 грудня 1992 р. безпосередньо не можуть бути засновниками акціонерних товариств (крім банків).

Іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками товариств нарівні з українськими юридичними особами (відповідно до законодавства про іноземні інвестиції). Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв'язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті 26, 30, 31 і 35 Закону України «Про господарські товариства»).

2.3 Управління акціонерними товариствами

В основі системи управління акціонерного товариства лежить така схема [15, c. 229]:

- вищій орган влади в товаристві, який представляє власника об'єднаного капіталу - загальні збори акціонерів;

- орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу - рада акціонерного товариства (спостережна рада);

- глава товариства, керуючий діяльністю товариства, обираємий загальними зборами акціонерів - генеральний директор (президент) товариства;

- орган управління оперативною діяльністю, до якого входять управлінці та менеджери вищої ланки - правління товариства;

- орган, який здійснює функції внутрішнього фінансового, господарського та правового контролю за діяльністю товариства - ревізійна комісія товариства, члени якого обираються загальними зборами акціонерів. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

До компетенції загальних зборів належить [18, c. 87-89]:

- визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- внесення змін до статуту товариства;

- обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

- обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

- затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень;

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

- вирішення питання про придбання акцій товариства, що випускаються ним;

- визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

- затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

- прийняття рішень про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання. Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60% голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у три чверті голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань: зміна статуту акціонерного товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства; створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю акціонерів, які беруть участь у зборах. Про проведення загальних зборів акціонерів держателів іменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів [16, c. 511].

Будь-який з акціонерів вправі виносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до їх скликання. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10% голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаних з порядком денним зборів. Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому [14, c. 12].

Збори повинні бути також скликані виконавчим органом на вимогу ради акціонерів (спостережної ради). Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів в будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори. Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: 1 акція - 1 голос. У статуті товариства може бути встановлено мінімальну кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одному акціонеру. Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства [9, c. 14].

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства. (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу. Статутом акціонерним товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Члени ради товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Правління вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частин належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені товариства в межах, передбачених законодавством і статутом акціонерного товариства [15, c. 208].

Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом товариства. Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом. Глава правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів. Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

2.4 Виділ та припинення акціонерного товариства відповідно до законодавства

Акціонерне товариство припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим підприємницьким товариствам - правонаступникам (шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Добровільне припинення акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів у порядку, передбаченому Законом України Про господарські товариства, з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів влади. Акціонерне товариство не може одночасно здійснювати злиття, приєднання, поділ, виділ та/або перетворення. Акції товариства, що перетворюється підлягають конвертації. Порядок конвертації акцій товариства, що припиняється, в акції новоствореного (новостворених) акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [21, c. 15].

Не підлягають конвертації акції товариств, що беруть участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі, перетворенні, власниками яких є акціонери, які звернулися до акціонерного товариства з вимогою про обов'язковий викуп належних їм акцій та які мають таке право. Злиття, поділ або перетворення акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення акціонерного товариства та про реєстрацію підприємницького товариства-правонаступника (товариств-правонаступників).

Приєднання акціонерного товариства до іншого акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення такого акціонерного товариства. Виділ акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося. Наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, розробляє умови договору про злиття (приєднання) або план поділу (виділу, перетворення) [21, c. 15].

За поданням наглядової ради загальні збори кожного акціонерного товариства, що бере участь у злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні, вирішують питання про припинення (злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення), а також про затвердження умов договору про злиття (приєднання) або плану поділу (виділу, перетворення), передавального акту (у разі злиття, приєднання та перетворення) або розподільного балансу (у разі поділу та виділу). Протягом 30 днів з дати прийняття загальними зборами рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, а також про виділ, злиття або приєднання товариство зобов'язане письмово повідомити про це кредиторів і опублікувати в офіційному друкованому органі повідомлення про ухвалене рішення. Публічне товариство зобов'язане також повідомити про прийняття такого рішення кожну фондову біржу, на якій воно пройшло процедуру лістингу [21, c. 16]. акціонерний товариство держава

Злиття, приєднання, поділ, виділ або перетворення не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами. Злиттям акціонерних товариств визнається виникнення нового акціонерного товариства-правонаступника з передачею йому згідно з передавальними актами всіх прав та обов'язків двох або більше акціонерних товариств одночасно з їх припиненням. При злитті товариств усі права та обов'язки кожного з них переходять до товариства-правонаступника відповідно до передавального акту. Не підлягають конвертації акції товариств, що припиняються внаслідок злиття, які викуплено товариством-емітентом або власником яких є товариство, що бере участь у злитті разом з товариством-емітентом. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Приєднанням акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства (кількох товариств) з передачею ним (ними) згідно з передавальним актом усіх його (їх) прав та обов'язків іншому акціонерному товариству-правонаступнику. Акціонерне товариство може приєднатися лише до іншого акціонерного товариства. Не підлягають конвертації акції товариства, що приєднується, які були викуплені цим товариством або власником яких є товариство, до якого здійснюється приєднання, або власником яких є інше товариство, що приєднується. Також не підлягають конвертації акції товариства, до якого здійснюється приєднання, власником яких було товариство, що приєднується. Такі акції підлягають анулюванню. Поділом акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства з передачею усіх його прав та обов'язків більше ніж одному новому акціонерному товариству-правонаступнику згідно з розподільним балансом. Акціонерне товариство може ділитися лише на акціонерні товариства. Товариство-правонаступник несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства, діяльність якого припиняється шляхом поділу, що виникли до поділу та перейшли до іншого акціонерного товариства-правонаступника [16, c. 213].

Виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

Розміщення акцій товариства, що виділилося, здійснюється із збереженням співвідношення, що було між акціонерами в статутному капіталі товариства, з якого здійснено виділ. Акції товариства, з якого здійснюється виділ, викуплені товариством, не можуть передаватися до складу активів товариства-правонаступника та не підлягають конвертації. Такі акції підлягають анулюванню в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [11, c. 5].

Перетворенням акціонерного товариства визнається зміна його організаційно-правової форми з припиненням та передачею всіх його прав і обов'язків підприємницькому товариству-правонаступнику згідно з передавальним актом. Акціонерне товариство може перетворитися лише на інше господарське товариство або виробничий кооператив. Розподіл часток (паїв) підприємницького товариства-правонаступника відбувається із збереженням співвідношення між частками акціонерів у статутному капіталі акціонерного товариства, що перетворюється. Не підлягають обміну акції товариства, що перетворюється, викуплені цим товариством, які на дату прийняття рішення про припинення товариства шляхом перетворення не продані та/або не погашені. Такі акції підлягають анулюванню.



Розділ 3. Проблеми правового статусу акціонерного товариства, у яких держава є акціонером

Юридична наука завжди приділяла значну увагу правовому режиму державної власності. Проте на сучасному етапі її функціонування виникають цілком нові явища, ще недостатньо вивчені науковцями. Метою цієї статті є дослідження: поняття «державне акціонерне товариство»; співвідношення понять «державне акціонерне товариство» і «суб'єкт державного сектора економіки»; питання правового режиму майна акціонерного товариства (далі - AT), в якому держава є акціонером.

Судова практика давно стикається з недостатньою урегульованістю правового статусу AT, в яких держава є акціонером . Закон від 17 вересня 2008 р. № 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон № 514-VI), на жаль, не тільки не виправив ситуацію, але, навпаки, тільки збільшив кількість складних невирішених питань [4].

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 514-VI діяльність державних AT та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу державних AT визначаються законами [4].

Така норма закону викликає закономірне здивування. Адже якщо статус державних холдингових компаній дійсно регулюється Законом від 15 березня 2006 p. № 3528-IV «Про холдингові компанії в Україні» (далі - Закон № 3528-IV), враховуючи і тих, що створені на підставі Указу Президента України від 12 липня 2007 р. № 640/2007 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», бо вони зобов'язані привести свої установчі документи у відповідність із вимогами Закону № 3528-IV протягом трьох років з дня набрання ним чинності, то щодо державних AT цього однозначно стверджувати немає підстав.

По-перше, тому що саме поняття «державне AT» у законодавстві України фактично не визначено. По-друге, статус тих акціонерних компаній, що в своїй назві містять слова «державна» або «національна», врегульовано не законом, а постановами Кабінету Міністрів України або указами Президента України про конкретні національні та державні акціонерні компанії. По-третє, чинне законодавство України пов'язує специфіку правового статусу AT за участю держави не з тим фактом, що держава - це єдиний засновник товариства, а з тим впливом (вирішальним чи ні), який держава має на його господарську діяльність [4].

Держава може бути і не єдиним засновником, але при цьому мати вирішальний вплив на діяльність товариства. Залежно від наявності чи відсутності такого впливу AT за участю держави поділяються на два види - суб'єкти державного та суб'єкти недержавного сектора економіки.

Про те, які AT належать до першої групи, зазначено у Господарському кодексі України (далі - ГК), у ч. 2 ст. 22 якого вперше визначено суб'єкти державного сектора економіки, до яких віднесено і товариства, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Одночасно Кабінет Міністрів України був зобов'язаний визначити суб'єкти господарювання, що належать до державного сектора економіки (підпункт 4 п. З розд. IX «Прикінцеві положення» ГК), тобто слід розуміти -- визначити переліки таких суб'єктів. Однак до цього часу такого переліку не існує і тому відповідь на питання, має держава в AT вирішальний вплив на господарську діяльність чи ні, дає суд при розгляді кожної конкретної справи [9, c. 14].

У той же час від позитивної відповіді на це питання залежить суттєва зміна статусу товариства, бо AT - суб'єкти державного сектора економіки складають і виконують річний фінансовий план в такому ж порядку, що й державні підприємства (ст. 89 ГК), органи державної контрольно-ревізійної служби мають повноваження (компетенцію) проводити державний фінансовий контроль їх фінансово-господарської діяльності (ст. 16 Закону від 21 вересня 2006 р. № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V)), ч. 1 ст. 2 Закону від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», рішення щодо реорганізації таких AT може бути прийнято тільки за погодженням з Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 р. № 313 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності»), розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, стороною якого є таке товариство, встановлено у ст. 231 ГК.

Також у таких AT в особливому порядку створюються та діють ревізійні комісії (Закон № 185-V; Типове положення про ревізійну комісію господарського товариства, в статутному капіталі якого державна частка перевищує 50 %, затверджене наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 11 грудня 2007 р. № 1929; постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. № 536 «Деякі питання реалізації статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»), здійснюються реструктуризація та досудова санація (Положення про порядок реструктуризації підприємств, затверджене наказом ФДМУ від 12 квітня 2002 р. № 667 (у редакції наказу ФДМУ від 6 лютого 2007 р. № 201; Типовий план реструктуризації та досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить більше ніж 50 %, затверджений наказом ФДМУ від 17 листопада 2004 р. № 2502), внутрішні та зовнішні запозичення, надаються гарантії (ст. 12. Закону від 18 грудня 2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), виплачуються дивіденди на акції, що належать державі (статті 59, 60 Закону від 26 грудня 2008 p. № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік»; постанова Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2007 р. у справі № 45/504-А-38/260-А).



Висновки

В даній курсовій ми зібрали основні данні, які дозволяють зрозуміти, що таке акціонерне товариство, як воно організовано та функціонує, порядок його створення та інші важливі питання. Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акціонерне товариство є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності.

Його власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частика розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства. Станом на 01.01.15 в Україні 34,71 тис. акціонерних товариств, з них 12,01 тис. - відкритих, 22,7 тис.- закритих. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні надзвичайно актуальними для акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищити свою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управління підприємством. Саме компетентність у справах корпоративного управління та глибоке розуміння його найважливіших принципів є одним із головних питань для вітчизняних акціонерних товариств та економіки в цілому.



Список використаних джерел

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Урядовий Кур'єр, 1996,

2. Цивільний кодекс України від 30 вересня 2015р. //Відомості Верховної Ради України. - 2003.-№№40-44. - ст.356

3. Про підприємництво: Закон України від 5 квітня 2015 р// Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №433.-ст.144.

4. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р//Редакція від 12.08.2015// Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 43.-ст.386

5. Про відновлення платоспроможності боржника: Закон України від 3 червня 2015 р//Відомості Верховної Ради Уккраїни. - 2013. - №4212-VI

6. Про практику розгляду судами корпоративних спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2013р. - 2012. - №13

7. Безбабік О. Поняття та правосуб'єктність юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності// Юридичний журнал. Видавнича організація "ЮСТІНІАН", 2011р., №9(51) - С.9-19.

8. Білорус О. Г., Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. К., Техніка, 1992. - 547с.

9. Коваленко В., Третьякова М. Контролюючі органи акціонерних товариств // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002. - С.13-15.

10. В.Е. Коломойцев. Універсальний словник економічних термінів: інвестування, конкуренція, менеджмент, маркетинг, підприємництво: Навчальний посібник. - К.: Видавництво «Молодь», 2000. - 742с.

11. Кондратьєв О.Д. "Фактори забезпечення фінансової стійкості підприємства" // "Фінанси України", 2001 p., № 9. - С.3-6.

12. Конторщикова О. Порядок ліквідації підприємства // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002 р. - С.11-15.

13. Коробов Н.В. "Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий", К., "Высшая школа",2000 г. - С.43-45.

14. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. Монографія. Нац. ін-т. стратегічних досліджень. -К.: 1996. - С.3-6.

15. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украины. - К., 1995 г. - 371с.

16. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. - К., Вентурі, 1996. - 541с.

17. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основи підприємництва. К., Юрінформ, 1994. - 718с.

18. Портнов А.В. "Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств" // "Фінанси України", 2000р. №12. - С.22-24.

19. Собчук О. Засновники та учасники акціонерних товариств: правовий статус // Економіка, фінанси, право. № 2, 2001. - 211с.

20. С.М. Панчишин. Макроекономіка: Навчальний посібник - 3-тє вид., стереотипне. - К.: «Либідь», 2005 р. - 364с.

21. Шкільняк М. Практика та проблеми управління акціонерними товариствами // Регіональна економіка, № 3, 2003 р. - С.14-16.

Размещено на Allbest.ru