Вплив держави на діяльність підприємства

Іншим великим джерелом конфліктності між державною владою населенням є відчуження на ґрунті різної спрямованості інтересів громадян і чиновників, що керуються не стільки інтересами рядових громадян, скільки відомчими, корпоративними і особистими найбільшою мірою).

Низові ланки економіки (підприємства) сильно страждають від одного важливого фактора, що веде до їх дестабілізації, - корупції. Корупція завдає удару по економічній і політичній безпеці раїни. Цей феномен розвивається як конфлікт інтересів усередині істеблішменту (бюрократів, тіньовиків, кримінальних елементів у ладі), де доступ до грошей і ресурсів обмежений, а конкуренція надзвичайно висока. [18, 464]

У результаті продажності чиновників, несумлінного виконання йми службового обов'язку тіньова економіка (кримінальна і напівлегальна), організована злочинність у сфері економіки починає контролювати значну частину приватних і державних банків і підприємств. Практично жоден сектор економіки не захищений від її пливу.

Розмах корупції пов'язаний з виборами в законодавчі органи і пав адміністрацій. Розвиток цього явища сприяє входженню в політику нової соціальної групи («нових росіян», «нових українців» і т. п.), яке веде до того, що планка терпимості до фактів корупції значно знижується. Одержавши яку-небудь державну посаду, ця категорія сприймає її як винагороду «за послугу» і як засіб множення своїх доходів.

Перебороти відчуження суспільства і влади допомагає створення програм реального підйому економіки, суспільної життєдіяльності в інших сферах, що об'єднують розрізнені соціальні сили на досягнення загальнозначущих і перспективних цілей.

У загальному випадку більшість дій держави є обмежуючими (заборонними, контролюючими), а не допомагають чи підтримують приватний сектор. Як правило, у цьому випадку розглядається три групи поглядів на правильну роль держави в економіці.

Невтручання. При цій точці зору головують попит та пропозиція, при яких рушійною силою розвитку є індивідуальна ініціатива. Правильна роль держави бачиться в тім, щоб поменше заважати. У кращому випадку вона обмежується створенням правового обмеження ринкових відносин, створенням і охороною порядку і стабільності, в умовах яких приватні конкуруючі підприємства можуть вільно займатися своєю діяльністю. Типовим представником такого погляду є США.

Радикальна точка зору. Вона ґрунтується на аналізі капіталістичної системи К. Марксом. Відповідно до цієї точки зору в капіталістичній системі політична й економічна влада належить приватним власникам засобів виробництва, і тому неминуче існує нерівність у доходах, добробуті і владі. Нерівність неминуче призведе до конфлікту і катастрофи капіталістичної системи, що заміняється соціалістичною. При цьому радикали не стверджують, що держава повинна керувати і контролювати приватну ринкову систему, так вони впевнені в її загибелі.

Реформістська (прагматична) точка зору. На думку реформістів, ринок час від часу випробовує різного роду шоки, тому втручання держави деякою мірою цілком доцільне. Принаймні, такі сфери, як умови виробничої діяльності і безпеки, якість продовольчих товарів, стан навколишнього середовища, транспортні комунікації давно знаходяться в країнах капіталістичної економіки під контролем держави.

Роль держави і розглянуті пов'язані з нею соціальні компоненти, звичайно ж, не є єдиним чинником макросередовища, що робить вплив на діяльність підприємства. Ми відносно докладно зупинилися на цьому феномені тому, що йому мало приділяють увагу в начальній літературі, хоча він є найважливішим із усіх факторів середовища, найбільш характерних для умов України в перехідний період економіки.

Зрозуміло, що важливу роль у роботі первинних ланок економіки відіграють й інші фактори: економічні, технологічні, міжнародні й такі, котрі докладно розглядаються в курсах «Основи менеджменту» «Стратегічний менеджмент». Тут доречно зупинитися лише на одному найважливішому аспекті.

Розмова ведеться про те, що існуюча система оподатковування могутнім пресом давить на чесного підприємця, не дає йому можливості рости і розвиватися, з одного боку, і змушує деякі підприємства йти в тінь з метою виживання, з іншого. Нерівні стартові можливості значною мірою позначаються на виживаності підприємств, а значні прямі податки, особливо податки на прибуток, зменшують бажання підприємств працювати ефективно і створюють загрозу їхньому виживанню в умовах твердої конкуренції. Ідентифікацію факторів зовнішнього середовища (макросередовища) доцільно виконувати за відомими методиками ПЕСТ-аналіз чи матриці СВОТ, розглянутими у раніше досліджуваних курсах. [22, 260]

Проте існує ще одна класифікація факторів впливу держави на підприємство.

Вплив держави на підприємства здійснюється:

- у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств;

- через непрямі (економічні) форми впливу (рис. 1.).

Форми прямого державного регулювання реалізуються через визначені законом вимоги до діяльності підприємств, обов'язкові для виконання всіма підприємствами.

Пряме державне регулювання діяльності підприємств здійснюється через механізм:

- державної реєстрації створення підприємств, основною метою якої є контроль державних органів за дотриманням порядку створення підприємства, відповідністю засновницьких документів вимогам законодавства;

- державного контролю за якістю продукції;

- обов'язкового дотримання підприємством трудового законодавства України в питаннях забезпечення реальної рівноправності під час найму на роботу та оплаті праці незалежно від статі, релігії, місця проживання; тривалості робочого дня (тижня), мінімального розміру оплати праці; мінімальної тривалості та оплати щорічної відпустки; оплати понаднормованої праці, роботи в нічний час та святкові дні; створення умов та оплати праці вагітних жінок, жінок з дітьми, неповнолітніх громадян та ін.;

- обов'язкового виконання умов соціального законодавства, що передбачає обов'язковий порядок та розміри соціального страхування робочих підприємств, відрахувань до фонду зайнятості населення (для підтримки безробітних та створення системи їх перепідготовки); виділення визначеної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, підлітків, інших верств населення, що потребують соціального захисту; створення безпечних та нешкідливих умов праці робітникам підприємства, надання пільг молоді, що навчається та ін.;

- антимонопольного контролю за діяльністю підприємств, що визначає систему державних заходів проти концентрації виробництва та зговору виробників, розформування існуючих та недопущення створення нових монопольних структур, вилучення до бюджету монопольного надприбутку;

- державного контролю за цінами на товари, що визначають масштаб цін у економіці та соціальну захищеність населення України, а також - на продукцію підприємств-монополістів. Держава може визначати лімітний рівень (або розмір підвищення) цін, лімітний рівень рентабельності, лімітний розмір торгових та оптово-збутових надбавок;

- державної регламентації порядку і валюти розрахунків із споживачами (без електронно-касового апарату та з ним, за національну або іноземну валюту, без декларування джерел доходу або з ним);

- державного регулювання правил продажу окремих видів товарів, умов та термінів зберігання та реалізації, маркірування, обміну та ін.;

- державного контролю за збереженням спеціалізації підприємства після його приватизації;

- державного контролю за дотриманням вимог та норм з охорони праці та техніки безпеки, санітарних норм та ін.;

- обов'язкового дотримання державного порядку ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності; нарахування та сплати встановлених законодавством податків до бюджету, відрахувань до позабюджетних фондів. [21, 132 - 133]

Таким чином, державна влада все активніше демонструють спрямованість на створення сприятливого підприємницького клімату. Разом з тим, аналіз цих зусиль свідчить про недостатню їх результативність. Невисока ефективність відповідних економічних, правових та організаційних заходів є одним з факторів функціонування «тіньової» економіки та її криміналізації, що вкрай негативно позначається на надходженнях до бюджету.

3.2 Пропозиції щодо регулювання державного впливу на діяльність підприємств в Україні

Державне регулювання підприємництва має потребу в належному рівні правового забезпечення. В останні роки прийнята значна кількість нормативно-правових актів, що встановлюють правову основу державного регулювання підприємництва. Центральним у системі цих актів є Господарський кодекс України, розділ 2 якого визначає основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання, у тому числі засоби державного регулювання господарської діяльності (ст. 12), державний контроль та нагляд за господарською діяльністю (ст. 19), особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки (ст. 22) тощо.

Держава впливає на підприємницьку діяльність багатьма засобами - за допомогою планування, стимулювання наукових досліджень, виробництва, маркетингу тощо. Особливості державного регулювання суб'єкта підприємницької діяльності залежать від конкретної сфери підприємництва, розміру суб'єкта підприємни-цтва, його місцезнаходження, типу продукції, що випускається, характеристик ринку, де діє підприємець.

При аналізі державного регулювання підприємницької діяльності необхідно враховувати відмінності між суб'єктами підприємництва, оскільки система підприємництва не є уніфікованою структурою. Поряд з великими юридичними особами є також безліч середніх і малих підприємств. Деякі суб'єкти здійснюють підприємницьку діяльність тільки в межах України, у той час як інші здійснюють і зовнішньоекономічну діяльність. Одні суб'єкти функціонують у сфері послуг, а інші - у сфері виробництва. Таким чином, існують значні відмінності суб'єктів підприємницької діяльності, що обумовлюють застосування різних методів державного регулювання.

Жоден суб'єкт підприємницької діяльності (великий, середній чи малий) не може функціонувати без дотримання різноманітних правил і обмежень, установлених державою. Функціонування підприємницьких структур є предметом державного впливу, нагляду і контролю. Ступінь державного впливу на діяльність підприємців зростає багаторазово, якщо суб'єкт функціонує в зовнішньоекономічних відносинах.

Таким чином, у сучасному суспільстві держава в особі державних органів здійснює важливі повноваження, що стосуються впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподатковування до регулювання. Існує багато засобів, що використовуються державою безпосередньо або опосередковано, щоб впливати на суб'єктів підприємництва. [20, 74 - 79]

Основний засіб, за допомогою якого держава здійснює регулювання в сфері підприємництва - це видання нормативно-правових актів, які регулюють діяльність підприємців.

У сучасних умовах в Україні в цілому розроблений і законодавчо закріплений господарсько - правовий інструментарій державного регулювання господарської діяльності в Господарському кодексі України, що визначає основні положення правового регулювання господарських відносин, які складаються як по горизонталі, так і по вертикалі. [19, 743]

Господарський кодекс є стрижневим кодифікованим актом у системі господарського законодавства, що забезпечує державне регулювання підприємницької діяльності. У цій сфері в останні роки створений цілий блок господарського законодавства України, що включає Господарський кодекс, Цивільний кодекс, закони України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р., «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 р., «Про рекламу» від 03.07.1996 р. у редакції Закону від 11.07.2003 р. тощо.

При здійсненні регулюючого впливу на підприємницьку діяльність за допомогою норм господарського права задається певний напрямок розвитку і встановлюються її межі. Зокрема, визначається поняття державного регулювання у певній сфері, установлюються цілі, форми державного регулювання. [18, 464]

Публічно-правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється на основі імперативних правових норм. Переважно це зобов'язальні норми, що установлюють певні обов'язки, а також заборонні норми, що накладають обов'язки утримуватися від певної поведінки.

В основному, правові обмеження в державному регулюванні підприємницької діяльності виражаються у встановленні різних правових обтяжень суб'єктів підприємництва. Це, зокрема, необхідність легітимації суб'єктів підприємницької діяльності (обов'язок суб'єктів підприємництва здійснити державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р.), ліцензування (обов'язок одержати ліцензію на здійснення видів діяльності, зазначених у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.), дотримання правил про забезпечення безпеки і якості товарів, робіт і послуг (обов'язок одержати відповідний сертифікат відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» від 11.07.2001 р.) тощо. Набагато менше порівняно з правовими обмеженнями передбачені законодавством правові стимули. Суть стимулюючого впливу виявляється в певному розширенні свободи для суб'єктів підприємницької діяльності, наданні їм нових можливостей. Згідно з чинним законодавством стимулюючий вплив провадиться щодо лише певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності (малих підприємств, іноземних інвесторів, підприємців у вільних економічних зонах тощо). За допомогою права необхідно забезпечення не тільки обмежуючого впливу на підприємницьку діяльність, а й стимулюючого впливу. Для правового забезпечення ефективного державного регулювання підприємницької діяльності необхідно визначити збалансоване співвідношення правових стимулів та обмежень в тих чи інших сферах підприємництва. [16, 292]

Висновки

Отже, підприємництво - це багатопланове явище, що його можна характеризувати з різних поглядів: економічного, правового, психологічного та ін. У зв'язку з цим Закон України «Про підприємництво» визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також торгову діяльність з метою одержання прибутку.

На нинішньому етапі розвитку України, коли трансформаційний спад поступово змінюється структурною перебудовою, паралельно з процесами становлення підприємницького сектору відбувається формування механізму його державного регулювання. Тобто державна підприємницька політика ще перебуває в зародковому стані і є так само недосконалою, як і всі інші інструменти регулювання.

Важливою складовою механізму державного регулювання підприємництва має стати система його державної підтримки, створення якої нині проголошується як запорука поліпшення стану в усіх сферах соціально-економічного життя суспільства.

Економічний зміст державної підтримки полягає в розробці та реалізації системи державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва.

Державні програми підтримки можуть виконуватись центральною чи місцевою владою, суспільними (некомерційними) структурами або через приватні організації, яким для цієї мети надаються державні субсидії.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України [4].

Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.

Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення: системності та комплексності механізмів державного регулювання розвитку підприємництва; цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації; рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику (включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій); державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємців. Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однією з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Державне регулювання підприємницької діяльності поділяється на пряме та непряме. Під прямим регулюванням розуміється безпосередній вплив держави на суб'єктів господарювання шляхом дачі розпоряджень, встановлення квот, тарифів, які і необхідними для виконання. Під непрямим регулюванням варто розуміти вплив на об'єкт керування через створення певної ситуації, у результаті чого буде досягнуте таке положення керованого, котре необхідно для держави. Як непряме регулювання можна навести приклад надання дотацій якому-небудь підприємству або галузі.

Основні засоби, які використовує держава для регулювання підприємницької діяльності, є: державна реєстрація; ліцензування, патентування, квотування; сертифікація та стандартизація; регулювання цін і тарифів; податкове регулювання (надання податкових пільг); надання дотацій, компенсацій; застосування нормативів та лімітів; матеріально-технічна підтримка підприємців:інформаційне, кадрове та науково - методичне забезпечення підприємців

Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основним з яких Господарський Кодекс України. Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу - формування підприємницької політики, а передовсім - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо. В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву.

Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т. п.

У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №18 - C. 144.

2. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, №9, ст. 79

3. Закон України «Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва» від 22.02.2000 р. №89/2000

4. Барр Р. Политическая зкономия: В 2-х т. - М.: Международные отношения. 1995. - Т.1 - 608 с. Т.2 - С. 350.

5. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин. П.Ю. Лазур. B.C. Медведєв. - К.: Ніка-Центр. Ельга. 2000. - С. 142.

6. Бусыгин А.В. Предпринимательство. Основной курс: Учеб. для вузов. - М.: ИНФРА-М. 1997. - С. 208 - 209.

7. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес. 2002. - С. 39.

8. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / CM. Чистов. А.Є. Никифоров. Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ. 2000. - С. 316.

9. Дідківська Л.І. Головко Л.С. Опорний конспект лекцій з курсу «Державне регулювання економіки». - К.: КДТЕУ. 2000. С. 78.

10. Доллан 3. Дж Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. - СПб.: Санкт-Петербург оркестр. 1994. - С. 448.

11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес. 2001. - С. 181.

12. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. - К.: Знання. 1995. - С. 234.

13. Крутик А.Б Пилянова А.А. Введение в предпринимательство: Учеб. пособ. - СПб.: Политехника. 1995. - С. 283.

14. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП. 2003. - С. 24.

15. Макконнелл P Брю С.Л. Экономикс. - К.: Хагор-Демос. 1993. С. 221.

16. Мартиненко С.М. Організація науково-дослідницької роботи студентів: навчально-методичний посібник / С.М. Мартиненко, А.М. Москаленко. - Кам'янець-Подільський, 2007. - 84 с.

17. Михасюк І Мельник А Крупка М Залога 3. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка. - Львівський національний університет ім. І. Франка. Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене. - К.: Атіка. Ельга-Н. 2000. - С. 292.

18. Орищак Я.О Стебло М.І. Основи економіки: Навч. посіб. - Тернопіль: Підручники і посібники. 2000. - С. 112.

19. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія. 1998. - С. 464.

20. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка. В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа - Знання. 1997. - С. 743.

21. Основи підприємницької діяльності / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія. 1998. - C. 74 - 79.

22. Основы предпринимательской деятельности / Под ред. Ю. Осипова-М.: Прогресе 1992. - С. 132 - 133.

23. Панасюк В.М. Ковальчук Е.К. Бобрівець С.В. Податковий облік. - Тернопіль: Карт-бланш. 2003. - С. 260.

24. Покропивний С.Ф Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. - К.: КНЕУ. 1998. - С. 352.

25. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підручник - К.: Таксон. 1996. - С. 240.

26. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины: Учеб. пособ. - К.: А.С.К 1999. - С. 148.

27. Чейз С. Тиранія слів. - N.Y., 1938. - С. 280.

Размещено на Allbest.ru