Конституційні акти української держави за П. Скоропадського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти й науки України

Національний університет ”Одеська юридична академія”

Кафедра Історії держави і права

Курсова робота

з Історії держави та права України

на тему: “Конституційні акти української держави за П. Скоропадського”

Виконав:

студент 1 курсу 2 групи

Стецюк Михайло Павлович

Науковий керівник:

Попсуєнко Людмила Олександрівна

м. Одеса - 2016

Змiст

Вступ

1. Особливості державотворення часів Гетьманату та акти конституційного характеру

2. Розробка та аналіз проектів Конституції Української Держави за П.Скоропадського

3. Інші законодавчі акти в галузі конституційного права України періоду Гетьманату, їх історико-правовий аналіз

Виснoвки

Списoк викoристaнoї лiтерaтури

Вступ

Законотворчий процес - це складний і тривалий процес, а особливо у період становлення молодої держави, яка щойно опинилася перед потребою врегулювання законодавчим шляхом основних питань суспільного життя. Вирішення проблем, які гостро постали перед Українською державою, передбачає всебічний аналіз, об'єктивну оцінку, врахування та використання кращих правових досягнень. Близькість за характером та суттю процесів 1918 р., пов'язаних із творенням у той час Української держави, з подіями теперішнього часу не тільки піднімають значущіимість порівняльного аналізу, але й стають необхіднимою запорукою для успішного державотворення. скоропадський конституція гетьманат

У досліджуваний період в Україні виникла потреба побудувати власну систему законодавства та сформувати основи національної держави. Тому врахування правового досвіду минулого дасть можливість уникнути помилок часів української революції та найбільш ефективно використати правову спадщину у сучасному державотворчому процесі.

Метою і завданням дисертаційного дослідження є виявлення закономірностей та особливостей становлення і розвитку законодавства Української Держави період гетьмануту П. Скоропадського.

Досягнення Реалізація поставленої мети вимагаєзумовила вирішення наступнтаких завдань:

1. на основі всебічного аналізу, в першу чергу, архівних документів та матеріалів, виявити закономірності становлення і розвитку законодавства в Українській Державі в 1918 році.;

2. здійснити правову оцінку законодавства досліджуваного періоду та практики його застосування;

3. визначити ефективність реалізації, в першу чергу та застосування приписів нормативно-правових актів;

4. узагальнити правовий досвід державного будівництва в Українській Державі П. Скоропадського.

Об'єктом дослідження даної курсової робити є конституційні акти та законищо було прийняті за період Гетьманату П. Скоропадського.

Предметом дослідження є закономірності становлення, розвитку та функціонування системи законодавства.

Нaукoвoю oснoвoю при нaписaннi дaнoї рoбoти стaли прaцi вiдoмих вiтчизняних тa зaрубiжних вчених Єфремова Н.В., Копиленко О.Л., Копиленко М.Л., Мироненко О.М., Римаренко Ю.І., Усенко І.Б., Чехович А.В., тa бaгaтьoх iнших.

Пiд чaс нaписaння дaнoї курсoвoї рoбoти були викoристaнi нaступнi метoди: дiaлектичний, iстoричний, системний, aнaлiзу тa синтезу, метoд пoрiвняльнo-прaвoвoгo aнaлiзу, лoгiчний тa iн.

Структурa курсoвoї рoбoти. Курсoвa рoбoтa склaдaється зi вступу, 3 рoздiлiв, , виснoвкiв тa списку викoристaнoї лiтерaтури.

1. Особливості державотворення часів Гетьманату та акти конституційного характеру

Історичні джерела підтверджують, що навесні 1918 року в Україні різко змінилася політична ситуація. Безсилля Центральної Ради в організації державного апарату, непослідовна, невдала, просоціалістична внутрішня і зовнішня діяльність призвела до майже цілковитої втрати її популярності серед населення, до загострення відносин з німецько-австрійським командуванням, до втрати реальної влади її органів на місцях. У політичних, військових, фінансово-промислових колах почала наростати і гуртуватися опозиція Тищик Б., Вівчаренко О., Лешкович Н. Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.). - Коломия: Вік, 2000. - С.68. 

У всій Україні проходили численні з'їзди та збори землевласників і підприємців, на яких ставилися вимоги створення міцної ефективної влади, скасування земельного закону й відновлення приватної власності. За таких складних умов на фоні загального незадоволення у березні 1918 року П.Скоропадським була створена нова організація - Українська народна громада, яка “за основу своєї діяльності поклала компроміс у соціальних питаннях, демократизацію державного ладу в межах нешкідливих для державної сили й українізацію русифікованих культурних верств українського громадянства, але шляхом повільного притягання цих верств до культурної і державної української роботи”. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр. У двох томах. Т.1. - Львів, 1998. - С.287

Українська народна громада об'єднувала великих землевласників, колишніх старшин Першого Українського корпусу та козаків громадського об'єднання “Вільне козацтво”. Громада мала тісні зв'язки з партією Українських хліборобів - демократів та з Союзом земельних власників, хоча й не погоджувалася з його національною політикою, так як більшість членів Союзу негативно ставилися до української державності. Кравчук М. Правові основи будівництва Збройних Сил України в 1914-1993 рр. - Івано-Франківськ: Плай, 1997. - C.119.

Програма Української народної громади передбачала створення дієздатного сильного уряду, відбудову армії і адміністративного апарату, яких у той час фактично не існувало, і за їх допомогою відбудову порядку, “опертого на праві”, а також проведення необхідних політичних і соціальних реформ. Здійснення політичної реформи не передбачало “ні диктатури вищого класу, ні диктатури пролетаріату, а забезпечення рівних можливостей участі всіх класів суспільства в політичному житті краю”. Соціальна реформа полягала в збільшенні кількості “самостійних господарств коштом зменшення обширу найбільших маєтків”.  Історія України: нове бачення // Під заг. Ред. В. Смолія. - К.: Вид-во Україна, 1996. - С.53

Таким чином, наприкінці березня провідники Української народної громади визначили основні напрямки державної політики, яка передбачала встановлення одноособової сильної диктаторської влади. Ці плани, з одного боку, хоча б теоретично рятували українську державу, а з іншого, співпадали з прагненнями німецько-австрійського командування.

На спільній нараді генерала В. Гренера, начальника штабу німецьких військ в Україні та генерала П. Скоропадського були визначені головні вимоги союзників до запланованого ними нового українського уряду. Відповідно до її рішень Україна повинна була: визнати умови Берестейського договору; розпустити Центральну Раду; проведення Установчих Зборів відкласти до “повного заспокоєння України”. Крім того було поставлено ще й додаткові вимоги, які передбачали: “а) усунути від влади всіх непевних елементів; б) всі вчинки проти союзних військ каралися їхнім польовим судом; в) земельні комітети, встановлені Центральною Радою, скасовувалися; земельне питання мало бути вирішене через відновлення права власності та виплати селянам грошей за землю, надану їм при земельній реформі; г) майбутній уряд покривав кошти утримання німецьких військових частин в Україні”. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр. У двох томах. Т.1. - Львів, 1998. - С.287. 

Ці важкі умови, прийняті П.Скоропадським, визначили всю державну політику гетьманського періоду.

29 квітня 1918 року на з'їзді Союзу землевласників, який репрезентував інтереси заможного та середнього селянства, гетьманом України було обрано П. Скоропадського. Його кандидатура дістала загальну підтримку, що було зумовлено низкою суттєвих чинників: по-перше, П. Скоропадський мав гетьманський родовід; по-друге, належав до найбільших землевласників і міг розраховувати на їхню підтримку; по-третє, П. Скоропадський був досить популярним серед заможних верств населення як лідер Вільного козацтва, досвідчений воєначальник, командир Першого Українського корпусу, розформованого Центральною Радою.

З приходом до влади П. Скоропадського, політика Центральної Ради була повністю відкинута. Що до самого Скоропадського, то його концепція державного устрою напередодні захоплення влади і протягом тривалого періоду урядування може бути визначена як бюрократична військова диктатура. Як зазначав П. Скоропадський у “Спогадах”: “Країну може врятувати тільки диктаторська влада, тільки волею однієї людини можна повернути порядок, розв'язати аграрне питання і провести ті демократичні реформи, які є такими необхідними для країни”. Такі були аргументи відродження гетьманства, як сильної диктаторської влади з метою виведення України з хаосу та анархії.

З позиції сучасних науковців оцінка факту перевороту і приходу до влади гетьмана з боку державних діячів, наукової громадськості була різною: і схвальною, і різко негативною. Але цікавим є той факт, що думка більшовицьких лідерів і багатьох національно свідомих українців щодо квітневих подій збігалась.В.Ленін зазначав, що “гетьманський переворот - це реставрація буржуазно-поміщицького монархізму на Україні при підтримці кадетсько-октябристських елементів всеросійської буржуазії і з допомогою німецьких військ”; думка М.Брайчевського була подібною: “маріонетковий уряд П. Скоропадського - репрезентант найреакційніших, компрадорських (поміщицько-капіталістичних) верств України - проводив жорстку реакційну політику у соціально-політичній сфері”. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. рРед.) та ін.- К.: Довіра: Генеза, 1996. - С.286. 

О. Тимощук підкреслює, що проголошення П. Скоропадським урядового курсу на ринкову економіку означало кардинальну зміну державних ціннісних пріоритетів. За умов попередньої соціалізації суспільного життя це спричинювало протидію до гетьманської влади в середовищі верств, які отримали найбільшу користь від революційного розподілу власності. Гетьманський уряд зіштовхнувся з необхідністю вжиття непопулярних дій, зокрема адміністративного і кримінального примусу, що відразу закладало зовнішню очевидність суперечностей між його деклараціями і засобами їхнього досягнення, робило владу гетьмана вкрай вразливою з боку опозиційних висловлювань. Тимощук О. В. Охоронний апарат Української держави (квітень - грудень 1918 р.): історико-правове дослідження. Автореф... докт. дис. Одеса, 2000. -18 с. 

Так розпочався другий етап української державності - монархічний. Слід зазначити, що при всій неоднозначності оцінок, політична діяльність П. Скоропадського заслуговує на увагу саме з позицій розбудови Української держави. Подібно до всіх урядів доби так званих визвольних змагань 1917 - 1920 рр. Гетьманат носив характер експерименту. Українська держава П. Скоропадського базувалася на переплетенні монархічних, республіканських і диктаторських засад. Таке поєднання повинно було сприяти підвищенню рівня управління державою, що відповідало інтересам усього суспільства. Авторитарний режим П. Скоропадського виправдовував своє існування необхідністю національного звільнення і відродження. Середа А. Українська держава гетьмана П. Скоропадського // Держава і право. - К., 2001. - Випуск 12. - С.64.

Як свідчить історичний досвід, авторитарна політична система має і свої переваги, щоякі набувають особливої ваги в екстремальних ситуаціях, що чітко простежуються на прикладі гетьманської влади. Вона, як авторитарна влада, мала порівняно високу спроможність забезпечувати політичну стабільність і суспільний порядок, мобілізувати суспільні ресурси на вирішення певних завдань, зламати опір політичних супротивників. Все це зробило її достатньо ефективним засобом проведення радикальних суспільних реформ.

Основи державного устрою, спрямованість державної політики має визначатися конституційними нормативно-правовими актами. До позитивного доробку уряду Української Держави періоду Гетьманату варто віднести те, що з перших днів розпочато створення правових основ її функціонування. Першими з яких стали законодавчі акти конституційного права. Вони знайшли свою об'єктивізацію у “Грамоті до всього українського народу” та “Законах про тимчасовий державний устрій України” від 29 квітня 1918 р. Цими нормативно-правовими актами визначалася форма правління, система органів влади і управління, особливості законотворчого процесу. Відповідно до цих актів, Гетьман тимчасово перебирав на себе “всю повноту влади” і “влада управління належала виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави”. Крім того, “Гетьман стверджував закони, і без його санкції ніякий закон не мав юридичної сили”. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.2. 

Хоча П. Скоропадський намагався надати Гетьманату форму і зміст правової держави, він був наділений істотним повновладдям і у сфері судочинства. За пунктами 1-8 “Законів” Гетьман за свою політично-державну діяльність, не відповідав ані перед народом чи органами його представництва, ані перед законом. Фактично йому належала вся повнота державної влади.

Стосовно правових засад діяльності П. Скоропадського в офіційних документах неодноразово наголошувалося, що на Україні будується правова держава. Так, у ст. 23 “Законів” зазначалось, що “Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі” і “сила закону, без виключення обов'язкова для всіх українських підданих і чужинців в Українській Державі перебуваючих”. З метою забезпечення законності в державі ніхто не міг відмовлятись незнанням закону, “коли його було обнародувано існуючим порядком”. Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С.84 - 86

Юридично у “Законах” було закріплено широке коло прав і свобод людини, а саме: недоторканість житла, свобода вибору місця перебування і праці, право придбання та відчуження майна тощо. Власність проголошувалася недоторканою. Однак, практика підтверджувала інше, що ці права неодноразово порушувалися.

“Закони про тимчасовий державний устрій України” можна вважати своєрідною конституцією, оскільки вони окреслювали і регулювали такі основні аспекти суспільного життя, як влада, повноваження уряду, права і обов'язки українських козаків і громадян, головні засади законодавчої діяльності, основи фінансової політики і судоустрою.

На підставі проведеного порівняльно-правового аналізу цих документів та на основі свідчень А. Гольденвейзера можна дійти висновку, що за невеликими відступами “Закони про тимчасовий державний устрій України” у певній мірі відтворювали нормативний матеріал Зводу Законів Російської імперії 1906 року. Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С.17. 

Що ж до процедури розробки законів, то за умови відсутності вищих представницьких органів вона мала спрощений характер. Проекти законів розроблялися відповідними міністерствами і передавалися на загальне “обміркування” Раді Міністрів. Ухвалені Радою Міністрів закони остаточно затверджувалися Гетьманом. Якщо акти мали міжвідомчий характер, то Рада Міністрів обговорювала їх лише після погодження у відповідних міністерствах. Міністрам надавалося право тлумачення виданих законів і видання розпоряджень “у їх розвиток”, але такі розпорядження підлягали попередній ухвалі Радою Міністрів. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.5. 

На основі аналізу “Законів про тимчасовий державний устрій України”, можна стверджувати, що Гетьман у певному розумінні уособлював собою державу, виступаючи у внутрішній і зовнішній політиці як глава держави, фактично здійснюючи одноособове правління, і був формально незалежним у своїй діяльності. Гетьману як вищому органу влади реально належала вся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади

Не зважаючи на те, що законодавча діяльність в Українській Державі була розпочата з чіткого визначення правових засад процесу законотворчості, пріоритети та напрямки державної політики визначалися тими складними політичними та економічними умовами, в яких перебувала на той час Україна. За браком кваліфікованих юристів, досить часто сила законів надавалась постановам, розпорядженням і навіть пояснювальним запискам окремих міністрів. Єфремова Н. Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917-1920). - Одеса, 2002. - С.95.

Така тенденція спостерігається і при реалізації нормативно- - правових актів у сучасній Україні.

2 червня 1918 р. ці положення набули деякого розширення в спеціальному нормативно--правовому акті - Законі “Про порядок складання законопроектів, внесення їх до Ради Міністрів, обговорення, затвердження їх та про форму і порядок оголошення законів”. У цьому Законі визначалися функції уряду в процесі законотворчості, керівництво яким покладалося на Державну канцелярію й особисто на Державного секретаря. Відповідно до Закону, розроблені законопроекти надсилалися до Державної канцелярії в кількості 20 примірників, тобто для кожного члена уряду. Слід зазначити, що Державний секретар мав право вносити до поданих законопроектів свої зауваження в письмовій формі. Приймалися ці акти простою більшістю голосів, а за їх рівності вирішальним був голос Голови. Ті законопроекти, які потребували асигнування коштів з державної скарбниці обов'язково візувалися міністром фінансів. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.

Процес обговорення законопроектів фіксувався у спеціальному журналі, до якого заносилися всі побажання, внесені при розгляді нормативного акта. Відповідно до журналу складався остаточний варіант тексту закону, який підписували голова Ради Міністрів та міністр, який вносив законопроект на розгляд. Законом нормативний акт ставав лише після власноручного його затвердження Гетьманом. До реформи Генерального суду закони публікувалися в “Державному вістнику” за розпорядженням Державної канцелярії. Такою була процедура розгляду та затвердження законів, що регламентувалась Законом Української Держави

2. Розробка та аналіз проектів Конституції Української Держави за П.Скоропадського

З огляду на потребу захисту суверенітету, незалежності, недоторканності влади і території від різних завойовників верховна влада Української Держави зобов'язана була дбати про розбудову власних Збройних Сил. І дійсно, як стверджує М. Кравчук, гетьман П.Скоропадський, засуджуючи “революційний романтизм” Центральної Ради на правовій основі розпочав формування регулярної армії та флоту. Під його керівництвом був детально розроблений реальний план військового будівництва, який передбачав: заснування широкої мережі військових закладів, введення військової повинності, відновлення військових рангів та звань, вироблення та затвердження обґрунтованих штатно-організаційних структур всіх родів військ. Кравчук М. Українська держава та військове будівництво в період Гетьманату // Нова політика. - 1998. - № 1. - С. 41.

Як відомо із попереднього розділу, ще Військове Міністерство Центральної Ради в березні 1918 року відкинуло концепцію створення національної армії на міліцейській основі й опрацювало план регулярної армії складеної на основі територіального набору з 8 корпусів піхоти та 4 Ѕ дивізії кінноти Кравчук М. Військові формування Української Держави за гетьмана П. Скоропадського // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України (Збірник наукових статей викладачів юридичного факультету).- Івано-Франківськ, 1997. - С.21..

Юридичне закріплення основ військового будівництва часів Гетьманату було здійснене уже першими актами: “Грамотою до всього Українського народу” та “Законами про тимчасовий державний устрій України”.

П. Скоропадський, на відміну від лідерів Центральної Ради, розумів місце і роль армії в утвердженні та забезпеченні української державності. Адже жодна диктатура в історії людства не могла здійснювати управління державою без ставки на насильство, на силові структури держави, основою державного апарату серед яких завжди була армія. Ось чому вже в травні - червні на розбудову армії уряд Української Держави асигнував безпрецедентну для зруйнованого бюджету суму 62,6 млн. карбованців. Гетьман особисто очолив апарат Військового Міністерства і Генерального штабу як Верховний Воєвода Української Армії і Флоту, відповідно до статті 5 “Законів про тимчасовий державний устрій України”. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.2;

Він намагався організувати спочатку невелику, але цілком певну армію, основою якої мав стати сформований надійний офіцерський корпус з тодішніх, дуже старанно вибраних, українських і російських офіцерів. Однак, творенню Української армії за Гетьманату головну перешкоду становило німецьке командування, а також призначуване урядом вище військове керівництво, яке здебільшого за походженням і духом було російське. Ворожі до всього українського, вони під текстом “нефаховості” усували з військових частин українців і замість них призначали своїх земляків, щоякі втечею на Україну рятувалися від більшовиків. Німецьке командування на словах дозволяло, але на справді відсувало організацію Української армії. Така політика вирішально вплинула на характер Українських збройних сил

Законодавчу базу військового будівництва складали декілька нормативно-правових актів, в першу чергу це Закон п“Про загальний військовий обов'язок” від 24 липня 1918 р. Відповідно до Закону, призов на дійсну військову службу мав здійснюватись двічі на рік - 15 листопада та 1 березня. Тривалість дійсної військової служби була такою: у піхоті - 2 роки, у кінноті і артилерії - 3 роки, а на флоті - 4 роки. Служба у запасі тривала до 38 років, а в ополченні від 39 до 45 років. Не допускались до військової служби позбавлені судом прав стану. Загальна чисельність армії мала становити майже 310 тисяч військовиків, з них: 175 генералів, 14 930 старшин, 2975 військових урядовців. На утримання збройних сил Гетьманату планувалось виділити 1 млрд. карбованців . Стефанів З. Українські Збройні Сили 1917 - 1921 рр. - Мюнхен: Вид-во Український Комбатант, 1947. - С.101 - 102.. 

Ще в червні 1918 року Гетьман П. Скоропадський, враховуючи давні традиції козаччини і керуючись власними актами, видав наказ про організацію козацтва, як окремого напіввійськового стану, що мав стати основою будування і розвитку як Української Держави, так і її армії. Він вважав, що саме козаччина уособлює цвіт української нації і, стане головною силою у втіленні української національної ідеї у життя. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін.- К.: Довіра: Генеза, 1996. - С.375. 

Це малоповинно було сприятиза мету створитиенню з нащадків колишніх козаків Чернігівщини, Полтавщини і Київщини організовануої й озброєнуої верствуи, на яку б спиралася гетьманська влада. У рядах козацтва мало об'єднуватися заможніше селянство, що, на думку гетьманського уряду, могло протидіяти крайнім соціальним течіям. Але ж відновулення козаччини в такій формі, в якій думав здійснити її Гетьман, що вирізнював особливо заможних селян, а не громадян усяких станів, за виняткові заслуги для держави - таку віднову більша частина українського громадянства зустріла неприхильно. Творення окремого привілейованого стану настроювало селянські маси ще більш вороже до Гетьмана. Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія українського війська. - Львів: Світ, 1992. - С.430. 

16 жовтня 1918 року гетьманським універсалом було відновлено козацтво. Засноване П. Скоропадським козацтво мало таку структуру: козаки однієї губернії об'єднувалися в кіш на чолі з кошовим отаманом, який підлягав Гетьману; кіш складався з кількох полків - і так до рівня повіту. Очолювала всю цю структуру Велика Козацька Рада з 32 осіб, частина яких обиралася, а решта призначалася Гетьманом. Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія українського війська. - Львів: Світ, 1992. - С.430. 

Однак подальша організація козацтва припинилася уже через місяць у зв'язку з листопадовим повстанням.

Однією із складових частин системи законодавства Української держави було законодавство про судоустрій та судочинство. Основи судової системи були визначені в “Законах про тимчасовий державний устрій України” від 29 квітня 1918 року. Генеральний суд Української Держави проголошено “найвищим охоронцем й захисником закону та найвищим судом України для справ судівництва й адміністративних. Генеральний суд оголошує до загальної відомості всі закони і накази Уряду, слідкуючи за законністю їхнього видання. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом”.  Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.5. 

Слід зазначити, що у перші тижні існування Гетьманату в Україні діяла “змішана” судова система, тобто суди, створені Тимчасовим урядом, суди, засновані Центральною Радою, та ще й судові інституції часів Російської імперії, відроджувані урядом Української Держави [136:429]230. Така ситуація не могла залишатися без змін. Відповідно, 13 травня 1918 р. було прийнято Закон “Про титул, іменем якого твориться суд на Україні” - іменем закону Української Держави, одночасно було скасовано закон Центральної Ради про ведення суду від імені УНР. ЦДАГО. - Ф. 1064. - Оп.1. - Спр.256. - Арк.1

Всі судді, а також особи, що мали бути прийняті на судові посади давали присягу такого змісту: “Урочисто обіцяю додержувати вірності Державі Українській, твердо виконувати її закони, чинити справедливий суд, як совість мені каже і завжди поводитись відповідно з гідністю свого стану”. ЦДАГО. - Ф. 2457. - Оп.1. - Спр.13. - Арк.1. 

20 травня 1918 р. разом з іншими комісіями при Міністерстві судових справ було утворено “Комісію для перегляду заведення Генерального та Апеляційних судів” . ЦДАГО. - Ф. 2207. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.15

Головою комісії призначено С. Завадського. Завданням комісії було підготувати законопроекти про утворення Державного Сенату і судових палат.

на початку липня Рада Міністрів Української Держави скасувала Закон Центральної Ради від 17 грудня 1917 р. “Про апеляційні суди” та утворений Законом від 24 березня 1918 року Київський Апеляційний суд і відповідно ухвалила власний Закон “Про судові палати й апеляційні суди” Усі три попередні палати - Київська, Харківська і Одеська - залишалися діючими з деякими змінами. По-перше, члени судових палат призначалися з числа осіб з вищою юридичною освітою, стаж роботи яких становив не менше 10 років: а) в Судовому Присуді на посадах не нижче від судового слідчого або товариша прокурора окружного суду, або б) на посаді присяжного адвоката, а також з числа тих, що мають вчений ступінь магістра або доктора та лекторів юридичних наук в вищих школах, які виконували лекторські обов'язки протягом вказаного часу . ЦДАГО. - Ф. 1064. - Оп.1. - Спр.249. - Арк.1зв. 

Зазначеним суддям заборонялося перебувати на будь-якій державній або громадській посаді, але дозволялося перебувати професорами у вищих школах та виконувати тимчасові доручення на державній службі . Кандидатура, що відповідала вказаним вимогам на вільну посаду члена судової палати за поданням міністра юстиції підлягала обов'язковому затвердженню Гетьманом. При Київській, Харківській та Одеській судових палатах вводилися додатково посади скарбника і архіваріуса. Відповідно до пункту VI Закону з 1 липня 1918 р. в складі кабінетів науково-судової експертизи, що були при Київській та Одеській палатах вводилися посади лаборанта, секретаря і техніка. Полтавський та Лубенський окружні суди приєднувалися до округи Харківської, а Кам'янець-Подільський та Вінницький - до округи Одеської Судової Палати. Однак, компетенція Судових Палат залишалася старою: у складі трьох постійних суддів вони розглядали апеляційні скарги на вироки та рішення окружних судів

8 липня 1918 р. Гетьман затвердив Закон “Про утворення Державного Сенату”, яким було скасовано Закон Центральної Ради від 2 грудня 1917 р. “Про утворення Генерального Суду” і засновано в м. Києві Державний Сенат, “як вищу в судових й адміністративних справах Державну Інституцію” ЦДАГО. - Ф. 1064. - Оп.1. - Спр.240. - Арк.1зв .

З приводу утворення Державного Сенату П. Скоропадський зазначав: “Я надавав величезного значення Сенату, намагався його, наскільки можливо, більше провести в свідомості народу. Дав йому великі права. На його думку: “Нічого не давало спостерігачу такого чіткого уявлення про те, що на Україні створена дійсна державність, як саме створення та відкриття Сенату".

30 травня 1918 р. П. Скоропадський підписав Закон “Про військову підсудність”. На підставі цього Закону, військовим судам Української Держави у порядку звичайної підсудності підлягали “військові за всі злочинства, зазначені ув військовому статуті про кари і за ті з зазначених в загальних карних законах службових злочинств, які порушують обов'язки по службі військовій” . ЦДАГО. - Ф. 2207. - Оп.1. - Спр.1706. - Арк.1

Військовослужбовцями вважались старшини, підстаршини, козаки та військові урядовці під час перебування їх на дійсній військовій службі та навчальних зборах.

21 червня 1918 р. Рада Міністрів ухвалила Закон ”Про організацію військово-судових інституцій та їх компетенцію”. Відповідно до Закону, військові суди поділялись на вищі - Київський та Катеринославський і штабні - при штабах дивізій, корпусів та Головному штабі військ республіки. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.31. 

8 липня 1918 р. Радою Міністрів був ухвалений Закон “Про міри боротьби з розрухою сільського господарства”. Відповідно до цього Закону губерніальним земельним комісіям надавалися широкі повноваження. Вони могли видавати обов'язкові постанови про примусове використання сільськогосподарського інвентаря тих власників, які “не вповні використовують його у власних господарствах, для робіт в інших господарствах і для перевізок, які мають державне значення”. ЦДАГО. - Ф. 1064. - Оп.1. - Спр.243. - Арк.2.

Основи фінансового законодавства Гетьманату були закладені одразу 29 квітня 1918 року у “Законах про тимчасовий державний устрій України”, де передбачалось створення Фінансової Ради, як “найвищої народної інституції для справ державного кредиту й фінансової політики”. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918. - С.5. 

Відповідно на Раду покладалися обов'язки: визначення часу і умов державних позичок, розгляд справ, що торкалися державного кредиту та обороту коштів, а також за особистим розпорядженням Гетьмана розгляд справ по фінансовій частині, які підлягали вирішенню в законодавчому порядку. Доречно зазначити, що пункти “Про Фінансову Раду” “Законів” складені на основі відповідних статей “Про Комітет фінансів” Основних законів Російської імперії від 23 квітня 1906 року. З самого початку існування Гетьманату і до його припинення міністром фінансів був відомий громадський діяч А. Ржепецький.

3. Інші законодавчі акти в галузі конституційного права України періоду Гетьманату, їх історико-правовий аналіз

2 липня 1918 р. Радою Міністрів було ухвалено Закон “Про громадянство Української Держави”, який містив 22 статті. Стаття перша Закону визначала: ”під громадянством Української Держави розуміється та державно-правова приналежність людини до неї, що надає особі права й обов'язки українського громадянина”. Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України 1917-1920 рр. - К.: Либідь, 1997. - С.190. 

Подвійне громадянство чи підданство заборонялося. Вся повнота політичних прав Української Держави, в тому числі активне і пасивне право участі у виборах до публічно - правових установ, а також право державної публічної і громадської служби належало тільки громадянам Української Держави. Приналежність до громадянства визначалась “нульовим варіантом”, за яким “усі російські піддані, що перебували на Україні під час видання цього Закону, визнавалися громадянами Української Держави. На вибір громадянства відводився один рік. Закон детально встановлював умови, за яких набувалося українське громадянство. Варто зазначити, що кожний прийнятий в українське громадянство приносив присягу на вірність Українській Державі. Прохання про надання громадянства розглядав “адміністраційний” відділ окружного суду, постанову якого можна було оскаржити в Генеральний “адміністраційний” суд. Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України 1917-1920 рр. - К.: Либідь, 1997. - С.192. 

Важливим конституційним законом був “Тимчасовий закон про верховне управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави ясновельможного Пана Гетьмана всієї України” від 1 серпня 1918 р., який передбачав перехід влади до Колегії Верховних Правителів Держави з трьох осіб: однієї - визначеної заздалегідь Гетьманом, другої - обраної Державним Сенатом, третьої - Радою Міністрів. Цей документ можна розглядати як фактичне закріплення наслідування. Гетьман визначав не лише власного спадкоємця, а й спадкоємця названого ним. Гетьман зобов'язувався власноручно скласти грамоту у трьох примірниках без будь - яких свідків. У грамоті зазначались прізвища двох осіб: першою називалась та, що стає безпосереднім правителем, а друга - наступником верховного правителя. У разі тяжкої хвороби, як і в разі смерті гетьмана або від'їзду його за межі України, відкривались всі три конверти і оголошувалось ім'я чергового верховного правителя. Лише після цього Державний сенат і Рада Міністрів таємним голосуванням простою більшістю голосів обирали двох інших членів колегії. Колегія відповідно брала на себе всі права і обов'язки гетьмана, але в жодному разі не повинна була навіть торкатися питання про зміну положень грамоти П. Скоропадського від 29 квітня 1918 р. Конституційні акти України 1917 - 1920. Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна Думка, 1992. - С.88.Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск VІ. - Одесса, 1918. - С.20. 

У розвиток конституційного права 17 вересня 1918 р. було видано Закон “Про надання Міністрові внутрішніх справ, губерніальним старостам, столичному і міським отаманам права видавати обов'язкові постанови і накладати кари в адміністраційному порядкові за порушення цих постанов”. Відповідно до Закону, це були постанови стосовно “охорони громадського порядку, спокою і доброго ладу” . ЦДАГО. Ф. 2208. - Оп.6. - Спр.151. - Арк.10

За словами сучасного дослідника У праці О. Мироненка зазначається, що: “зЗа неповних 8 місяців функціонування режиму було видано близько 500 нових документів, які вважалися законами. Але, звичайно, на території Української Держави діяло безліч нормативних актів, прийнятих за часів царизму, Тимчасового уряду, Центральної Ради”. Мироненко О., Римаренко Ю., Усенко І., Чехович В. Українське державотворення: Словник-довідник. - К.: Либідь, 1997. - С.196.

Серед основних рис законів і підзаконних актів вищих органів державної влади досліджуваного періоду є включення до них великої кількості положень, що є нетиповими правовими приписами. Ці закони і підзаконні акти досить часто суперечили один одному і основному закону. Однак, незважаючи на такі суттєві недоліки, закріплення одразу ж у перших нормативно-правових актах основ нового суспільно-політичного ладу та напрямків державної політики заслуговує на увагу сучасних політичних діячів. Як свідчить світовий досвід, не можна нехтувати історичними надбаннями у будь-якій сфері суспільних відносин. Це дає можливість уникнути повтору аналогічних помилок минулого у сучасних державотворчих процесах.

Висновки

Звернення до історико - правової спадщини повинно бути закономірністю державного розвитку країни. Адже в сучасних умовах вирішуються досить схожі проблеми, розв'язання яких забезпечить реалізацію основних принципів правової держави. Теорія правової держави повинна враховувати не лише верховенство законів та конституційних принципів, але й пояснювати генезис права як наслідок правотворенняправотворення суспільних чинників. Тому держава не обмежує себе створеним нею правом з власної волі, а перетворюється, по суті, на правове явище, діяльність державних установ набуває правових форм - кожна дія урядового апарату, суду та інших скеровується відповідним законом, узгодженим із конституційними принципами.

На підставі проведеного комплексного дослідження були зроблені наступні висновки:

1. Дослідження нормативно--правової бази періоду Української Держави П. Скоропадського свідчить, що з позицій розвитку української державності ці сім з половиною місяців можна охарактеризувати як період справжнього розвитку. Законодавча діяльність гетьманської адміністрації розпочалася з визначення правових основ самого процесу законотворчості, які були проголошені у перший день приходу Гетьмана до влади. Українська Держава мала чітко окреслену територію, уряд, вона впевнено виходила на міжнародну арену.

2. Окремі нормативно--правові акти, що були прийняті урядом П. Скоропадського та не діяли у зв'язку ізі зміною влади та складною політичною і воєнною ситуацією, яка склалася в Україні на той час. Як свідчить історичний досвід певна ідеальна модель ніколи не співпадає з реальною дійсністю., Аадже життя завжди вносить свої корективи. Громадянська війна, економічна розруха не сприяли формуванню демократичного державного устрою в Україні. Однак, політико- - правові ідеї, втілені ув правових нормах набувають, на нашу думку, іншої цінності та значимості. Ці норми мали стати основними параметрами, висхідною розвитку всіх галузей права у більш сприятливих умовах.

2. Було започатковано українську грошову систему, пожвавилось економічне життя, створювалась власна армія. Особливо багато було зроблено в культурно--освітній сфері. Не дивлячись на те, що Україна в цей час дещо відійшла зі шляху демократичного розвитку, законодавство мало каральну спрямованість, диктаторський режим Гетьманату був обумовлений реальними обставинами і визначався як тимчасове явище.

4. Негативну роль у формуванні системи законодавства відіграли передусім недосконала законодавча техніка, невизначеність шляхів вирішення питання приватної власності на землю, відсутність боєздатної армії та утопічність політичних поглядів деяких українських державних діячів щодо шляхів державотворення в Україні. Безсумнівно, істотну роль відігравали й зовнішні факторчинники., зЗокрема, постійний натиск і відверта агресія більшовицької Росії супроти українських державних утворень.

Список використаної літератури

1. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр. У двох томах. Т.1. - Львів, 1998. - С.287

2. Єфремова Н. Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917-1920). - Одеса, 2002. - С.95.

3. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской державы. (Законы, постановления, инструкции, циркуляры). Выпуск V. - Одесса, 1918.

4. Історія України: нове бачення // Під заг. Ред. В. Смолія. - К.: Вид-во Україна, 1996. - С.53

5. Історія України: нове бачення // Під заг. Ред. В. Смолія. - К.: Вид-во Україна, 1996. - С.53

6. Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С.17.

7. Кравчук М. Військові формування Української Держави за гетьмана П. Скоропадського // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України (Збірник наукових статей викладачів юридичного факультету).- Івано-Франківськ, 1997. - С.21.

8. Кравчук М. Правові основи будівництва Збройних Сил України в 1914-1993 рр. Івано-Франківськ: Плай, 1997. - C.119.

9. Кравчук М. Українська держава та військове будівництво в період Гетьманату // Нова політика. - 1998. - № 1. - С. 41.

10. Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія українського війська. - Львів: Світ, 1992. - С.430.

11. Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю. І. Римаренко (відп. ред.) та ін.- К.: Довіра: Генеза, 1996. - С.375.

12. Середа А. Українська держава гетьмана П. Скоропадського // Держава і право. - К., 2001. - Випуск 12. - С.64

13. Стефанів З. Українські Збройні Сили 1917 - 1921 рр. - Мюнхен: Вид-во Український Комбатант, 1947. - С.101 - 102..

14. Тищик Б., Вівчаренко О., Лешкович Н. Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.). - Коломия: Вік, 2000. - С.68.

15. Тимощук О. В. Охоронний апарат Української держави (квітень - грудень 1918 р.): історико-правове дослідження. Автореф... докт. дис. Одеса, 2000. -18 с.

16. Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) .-[Електрoнний ресурс].-Режим дoступу: http://tsdavo.gov.ua/4/search/%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/

Размещено на Allbest.ru