Види забезпечення виконання зобов’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Реферат

з дисципліни: Правове регулювання господарської діяльності

Види забезпечення виконання зобов'язання

Виконала:

Зуброва Світлана Віталіївна

Зміст

Вступ

1. Поняття забезпечення виконання зобов'язань та їх види

1.1 Види виконання зобов'язань

1.2 Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань

2. Характеристика видів забезпечення зобов'язань

Висновки

Література

Вступ

На сьогоднішній день в Україні спостерігаються низький рівень договірної дисципліни, ненадійність контрагентів, тому гостро постає питання про забезпечення виконання зобов'язань.

Виконанню господарських зобов'язань сприяють спеціальні заходи, іменовані засобами забезпечення виконання зобов'язань. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої (кредитора) певну дію (передати майно,виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Будь-яке зобов'язання саме по собі ще не гарантує виконання боржником необхідних дій на користь кредитора. Навіть якщо кредитор застосовує міри відповідальності стосовно несправного боржника, останній може не знайти необхідного майна для задоволення цих вимог. Засоби забезпечення виконання зобов'язань дозволяють забезпечити майнові інтереси кредитора, гарантувати йому отримання виконання зобов'язань, а також в цілях запобігання або зменшення негативних наслідків, які можуть виникнути у випадку порушення даних зобов'язань.

1. Поняття забезпечення виконання зобов'язань та їх види

1.1 Види виконання зобов'язань

Засоби забезпечення виконання зобов'язань визначаються як спеціальні заходи, що у достатньому степні гарантують виконання основних зобов'язань і стимулюють боржника до належної поведінки.

Види забезпечення виконання зобов'язань характеризуються певними ознаками:

1) Мають майновий зміст;

2) Націлені на спонукання боржника до виконання свого зобов'язання;

3) Мають додатковий (акцесорний) характер;

4) Можуть забезпечувати лише дійсні зобов'язання.

Ураховуючи перелічені характерні ознаки, види забезпечення виконання зобов'язань можна визначити як передбачені законом або договором спеціальні заходи майнового характеру, що стимулюють належне виконання зобов'язань боржником шляхом становлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора. Згідно статті 546 Цивільного Кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, тримання, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

ЦК України визначає, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка може бути у формі штрафу або пені. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Іншим видом забезпечення виконання зобов'язань виступає порука. Порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого ообов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, причому поручителями може бути одна або кілька осіб. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Гарантія є ще одним видом забезпечення виконання зобов'язання і полягає в тому, що банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена за рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Сутність застави полягає в тому, що кредитор-заставодержатель набуває права у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Поряд із звичайною заставо ЦКУ передбачає ще й спеціальні види застави - іпотеку і заклад. Сутність притримання полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

1.2 Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань

Усі способи забезпечення виконання зобов'язань можна поєднати у три групи:

- до першої групи належать ті, що встановлюють для боржника невигідні наслідки у випадку їх невиконання (неустойка, завдаток);

- до другої групи ті, що супроводжуються виділенням із майна боржника певної його частини, яка повинна служити, перш за все задоволенню можливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава, притримання);

- третю групу складають ті, що мають на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж може слугувати для задоволення вимог кредитора (порука, гарантія).

Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань може відбуватись за різними підставами. Так, залежно від часу і способу встановлення (виникнення) вони можуть бути поділені на спеціальні та універсальні. Спеціальні засоби забезпечення встановлюються в момент виникнення зобов'язання.

В результаті кредитор і боржник заздалегідь передбачають конкретні наслідки невиконання зобов'язання. До таких засобів належать: неустойка, завдаток, застава, порука, гарантія і притримання.

Універсальним засобом забезпечення зобов'язань є відшкодування боржником збитків, яких зазнав кредитор внаслідок невиконання зобов'язання. Його особливість полягає в тому, що він застосовується незалежно від спеціальної домовленості сторін про це.

Крім того, розмір збитків може бути визначений лише після невиконання зобов'язань. Залежно від характеру забезпечення інтересів кредитора можна виділяти речово-правові і зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань.

Речово-правові засоби характерні тим, що інтереси кредитора забезпечуються за рахунок заздалегідь виділеного майна. Предметом забезпечення є це майно. До них належать: застава, завдаток, притримання. Зобов'язально-правові засоби стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання шляхом створення можливості пред'явлення до нього або до третіх осіб, що вступили заздалегідь в договір, зобов'язальної вимоги. До них належать:неустойка, порука, гарантія.

Окремим випадком недійсності правочину є нікчемний правочин. Відповідно до ст. 215 ЦК, нікчемний правочин - це такий, недійсність якого встановлена законом і не вимагає її судового визнання. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція та відшкодування збитків.

2. Характеристика видів забезпечення зобов'язань

На сучасному етапі найбільш поширеним видом забезпечення виконання зобов'язань у цивільному праві є неустойка. Основними рисами неустойки, по-перше, є можливість стягнення за сам факт порушення зобов'язання, при відсутності необхідності надавати докази, які б підтверджували надання збитків та їх розмір і, по-друге, це можливість для сторін за своїм розумінням сформулювати умови договору про неустойку, що стосуються її розміру, порядку обчислення, тим самим пристосовуючи її до конкретних взаємовідносин сторін.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, або ж зменшений за домовленістю сторін. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за інших обставин, які мають істотне значення. Проте сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Порука є зобов'язально-правовим способом забезпечення виконання зобов'язань. У ЦК чітко прописані умови припинення поруки, згідно статті 559.

порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Вона також припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняте належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Можливе також припинення внаслідок переведення боргу на іншу особу та після закінчення строку, встановленому у договорі поруки.

Гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань. Гарантія має низку характерних ознак, таких як, безвідкличність, самостійний характер, особливий суб'єктний склад, оплатний характер, строк її дії не обмежується строком пред'явлення кредитором позовних вимог до гаранта. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредитору грошову суму відповідно до умов гарантії. Після виконання всіх умов гарантії, а також інших умов, передбачених договором або законом, настає припинення гарантії. Припинення гарантії - це припинення існування (погашення) прав та обов'язків його учасників, що складають зміст гарантійного зобов'язання, припинення гарантії торкається усіх учасників забезпечувального право відношення. Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється в разі сплати кредиторові суми, на яку було надано гарантію, або ж закінчення строку дії гарантії чи відмови кредитора від своїх прав за гарантією.

Завдаток відрізняється від інших засобів забезпечення виконання зобов'язань. Цивільний Кодекс встановлює, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Закріплені також правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого завдатком:

- якщо порушення зобов'язання сталось з вини боржника, завдаток залишається у кредитора;

- якщо порушення зобов'язання сталось з вини кредитора, він повинен повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

До речово-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань належить застава, яка є одним з найпоширеніших способом забезпечення виконання зобов'язань Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Розрізняють такі види застави, як іпотека та заклад. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. В разі, якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, передбачених законодавством. У разі невиконання зобов'язання заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. Порука має бути оформлена як договір, що укладається між основним боржником і поручником на користь третьої особи - кредитора з основного боргу. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Порука припиняється з припиненням забезпечуваного нею зобов'язання. Також вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого порукою зобов'язання не вчинить позову проти поручителя.

Коли строк основного зобов'язання не зазначено і не може бути визначено або визначено моментом вимагання, порука припиняється, якщо кредитор не вчинить позову поручителя протягом одного року від дня укладання поруки. правовий зобов'язання юридичний

Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладання договору і в забезпечення його виконання. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони.

Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму податку.

Висновки

Було розглянуто основні види забезпечення виконання зобов'язань, яким присвячена глава 49 Цивільного Кодексу України. Залежно від характеру забезпечення інтересів кредитора можна виділяти речово-правові і зобов'язально-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань. До речово-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань відносять заставу, завдаток, притримання. До зобов'язально-правових засобів належать:неустойка, порука, гарантія.

Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порука - це договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку Гарантія полягає в тому, що банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором виконання боржником свого обов'язку.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Незважаючи на деякі специфічні риси окремих видів, усі вони покликані захищати майновий інтерес кредитора на випадок неспроможності боржника виконати своє зобов'язання, хоча деякі з них (неустойка) лише створюють умови, підвищуючи вірогідність виконання ним своїх зобов'язань.

Література

1. Дощенко Ю. Господарське законодавство України / Дощенко Ю. - Київ: Либідь, 2004. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV.

2. Старцев О.В. Підприємницьке право / О.В. Старцев. - Київ: Істина, 2006.

3. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О.

4. Хілінський Ю. Застава як забезпечення зобов'язань / Все про бухгалтерський облік. - 2003. - №62. - с.24.

5. Цивільне право України: Загальна частина. - Київ: Істина, 2003. - с. 386.

Размещено на Allbest.ru