Державний лад Болгарії

Президент призначає дату національного референдуму, якщо Народні Збори не вирішать іншого. Президент представляє державу в міжнародних відносинах: він має право підписувати міжнародні договори після обговорення з Радою Міністрів і для цього не вимагається на-дання йому спеціальних повноважень. Президент має право призначати і звільняти з посади Надзвичайних і Повноважних По-слів Болгарії. Також як глава держави він видає вірчі і відкличні грамоти дипломатичним представникам інших держав.

В силу своїх повноважень Президент видає укази, направляє звернення і послання. Укази сріплюються підписом Міністра-голови або відповідного міністра. Не підлягають скріпленню наступні укази, якими Президент:

1. Призначає “службовий” уряд;

2. Доручає формування уряду;

3. Розпускає Народні Збори;

4. Повертає закон, прийнятий Народними Зборами на повторне обговорення;

5. Визначає організацію і порядок діяльності презиентських служб і призначає їх персонал;

6. Призначає вибори і референдум;

7. Обнародує закони.

Припинення повноважень Президента і Віце-президента чітко окреслені в статі 97 Конституції Болгарії:

1. В разі подання заяви про відставку в Конституційний Суд;

2. Тривалої неможливості виконувати свої повноваження у зв'язку з тяжкою хворобою;

3. Смерті.

3.2 Характеристика уряду Республіки Болгарія

Керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави Конституція поклала на Раду Міністрів. Ст.2 Положення про структуру і організацію роботи Ради Міністрів і її адміністрації, затвердженого Постановою №45 Ради Міністрів від 5 березня 1993 року, постановляє, що Рада Міністрів здійснює виконавчу владу Республіки Болгарія. Цей же акт встановлює, що принципами діяльності даного органу є: законність, колегіальність, ієрархічність і децентралізація оперативних функцій і повноважень.

Рада Міністрів складається з Міністра-головуючого, його замісників і міністрів.

Членами Ради Міністрів можуть бути болгарські громадяни, які задовільняють умови обрання народними представниками (тобто ті, що досягли 21 року, що не перебувають під опікою і не відбувають строку у вигляді позбавлення волі). На членів РМ розповсюджується принцип несумісності служби і діяльності, встановлений для народних представників. Окрім цього, в силу п.2 ст.113 Конституції для них можуть бути встановлені додаткові обмеження. Повноваження народного представника, обраного міністром, припиняються на той час, поки він виконує обов'язки міністра (ч.2 ст.68).

Рішенням Народних Зборів в 1992 році була створена Рада Міністрів у складі Міністра- Голови і 14 міністрів, в тому числі: міністр торгівлі, міністр транспорту, міністр праці і соціального забезпечення, міністр землеробства, міністр закордонних справ, міністр з питань навколишнього середовища, міністр фінансів, міністр охорони здоров'я, міністр оборони, міністр внутрішніх справ, міністр правосуддя, міністр промисловості, міністр територіального розвитку і будівництва, міністр освіти, науки і культури. Перших три перелічиних міністри були одночасно замісниками Міністра-головуючого.

Правовими формами здійснення Радою Міністрів своїх повноважень є постанови, розпорядження і рішення. Постановами Рада Міністрів затверджує правила.

Повноваження РМ припиняються в результаті вираження Народними Зборами недовіри уряду чи Міністру-голові; якщо прийнята відставка РМ чи головуючого Міністра; в разі смерті Міністра-голови.

Рада Міністрів подає у відставку перед знову обраними Народними Зборами, але виконує свої функції до обрання нового уряду.

Міністр-голова координує загальну політику уряду, керує нею і несе за неї відповідальність.

Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні Збори не вирішать іншого. Створення, перетворення і скасування міністерств в п.7 ст.84 Конституції віднесені до компетенції НЗ, при чому дані повноваження здійснюються за пропозицією Міністра-голови.

Міністри видають правила, розпорядження, інструкції і накази.

Міністерства є спеціалізованими органами державного управління у відповідній сфері. Їх правовий статус регулюється правилами організації в діяльності кожного конкретного міністерства. Міністерства здійснюють найважливіші функції, що дозволяють керувати сферою господарства чи конкретною сферою життя суспільства. Так, міністерство охорони здоров'я здійснює наступні функції: організовує, керує і контролює безпосередньо і за допомогою обласної адміністрації і кметств діяльність державних установ охорони здоров'я; планує розвиток мережі здравніц і розробляє методики забезпечення необхідних фінансових ресурсів; керує освіченням і вихованням населення у сфері охорони здоров'я; проводить політику держави в сфері міжнародного співробітництва з охорони здоров'я; здійснює медицинський контроль за фізкультурою, спортом, туризмом і затверджує медицинські норми і правила фізичного виховання; розробляє заходи по боротьбі з алкого-лізмом, курінням і іншими формами наркоманії в рамках своєї копетенції.

Структуру і штатний розклад міністерства в рамках загальної чисельності, визначеної РМ, затверджує відповідний міністр. Міністр є роботодавцем по відношенню до працівників міністерства, головним розпорядником кредиту, затверджує державні смети, проект бюджета міністерства. Міністру в його діяльності допомагають його замісники, роботу з-поміж яких розприділяє сам міністр. Він може передати замісникам свої окремі повноваження за виключенням прав, наданих йому законом, і права на видання нормативних актів. Окрім цього, в міністерствах передбачена посада головного секретаря, який через керівників управлінь координує діяльність апарату міністерства.

Структурно міністерства зазвичай складаються з управлінь, відділів і секретаріату. Управління і відділи створюються у відповідності з функціями і завданнями міністерства. Секретаріат здійснює взаємодію між управліннями в міністерстві, готує матеріали, що вносяться до РМ, організовує узгодження нормативних актів міністерства з іншими відомствами, контролює виконання рішень керівництва міністерства і колегіуму.

Колегія (“колегіум”) міністерства - дорадчий орган. Склад колегії затверджується міністром. За посадами в колегію входять міністр, який є її головою, замісники міністра, головний секретар, керівники управлінь, керівник кабінету міністра і радники. Інші спе-ціалісти і представники профспілок можуть приймати участь у засіданнях колегії за рішеньням міністра.

Колегія скликається міністром і розглядає основні проблеми, пов'язані з завданнями і діяльністю міністерства; звіти і аналіз виконання основних завдань і результатів роботи міністерства, окремих органів і організацій, підзвітних йому; проекти нормативних актів, що видаються міністерством, проекти нормативних актів Ради Міністрів, що відносяться до сфери діяльності міністерства. Рішення приймаються більшістю голосів, а у випадку, якщо голоси розділились, кінцеве рішення приймає міністр.

Під керівництвом Ради Міністрів діють не тільки міністерства, але й інші державні органи: комітети (наприклад, Комітет по туризму при Раді Міністрів, Комітет з енерге-тики, Комітет з використання атомної енергії в мирних цілях), комісії (Національна комісія по цінах при Раді Міністрів, Міжвідомча комісія по управлінню, використанню і розпорядженню нерухомим майном - власністю Республіи Болгарія за кордоном); ради (Національна Рада по водах, Національна рада по боротьбі з зловживанням наркотиків) і агентства (Агентство з іноземної допомоги). Керівники цих органів і інших відомств призначаються Радою Міністрів, якщо в законі не вказано інше.

Організація ідіяльність даних органів може були проілюстрована на прикладі Національної Ради по водах, діяльність якої регулюється затвердженими постановою Ради Мі-ністрів №199 від 13.10.1992 р Правилами устрою і діяльності Національної Ради по водах. Національна Рада по водах здійснює державну політику в сфері водних ресурсів, розробляє стратегію раціонального використання вод, загальнонаціональне і регіональне водногосподарське прогнозування, розробляє водогосподарські баланси і проекти нормативних актів. Цей колегіальний орган Ради Міністрів, в склад якого входять представники основних міністерств і інших відомств, які мають пряме відношення до проблеми використання водних ресурсів. Склад визначається Радою Міністрів. Кворум в Раді- 2/3 складу, рішення приймаються кваліфікованою більшістю голосів. Виконавчим органом Ради є Центральне управління.

В разі необхідності РМ створює різного роду тимчасові органи. Так, наприклад, у зв'язку з тяжким станом водопостачання м.Софії був створений штаб з подолання кризи у водопостачанні. У відповідності з затвердженими постановою Ради Міністрів №294 від 09.12.1994 р. Правилами устрою і діяльності урядового штабу з подолання кризи у водопостачанні це тимчасовий допоміжний орган уряду (ст.2). Головою штабу є заступник Міністра-головуючого. До складу штабу входять замісники міністрів внутрішніх справ, оборони, охорони здоров'я, навколишнього середовища, землеробства, голова Національної Ради по водах і деякі інші посадові особи. Голова має право залучити при необхідності і інших осіб і спеціалістів, які не є членами штабу, для виконання функцій і завдань штабу без права дорадчого голосу. Члени штабу виконують свої функції за допомогою струк-турних органів міністерств і відомств, які вони представляють. Технічна і організаційна робота забезпечується начальником цивільної оборони Республіки Болгарія. Штаб проводить засідання щотижня, кворум складає більше половини складу, рішення приймаються простою більшістю голосів. Рішення штабу обов'язкові для міністерств і відомств.

Окрім цього, при Раді Міністрів існують фонди, наприклад, Національний компенсаційний житловий фонд при Раді Міністрів.

Досліджуючи уряд Республіки Болгарія, можна зазначити, що основними напрямами програми уряду Болгарії є наступні: підвищення рівня життя населення, скорочення дефіциту по теперішньому рахунку, скорочення від'ємного дисбалансу в торгівлі, збільшення експорту, зменшення зовнішнього боргу, скорочення рівня безробіття, реформа податкової системи, створення умов для розвитку малого та середнього бізнесу, залучення іноземних інвестицій, боротьба із злочинністю і корупцією, продовження приведення внутрішнього законодавства у відповідність і стандартами ЄС та НАТО. Основна задача нового уряду вже є вирішена - 1 січня 2007 року країна вступила в Європейський Союз.

Окрім вступу Болгарії в Євросоюз уряд Республіки продовжує здійснювати політику, яка направлена на досягнення наступних пріоритетних цілей:

· Ріст ВВП країни, скорочення від'ємного для Болгарії сальдо у зовнішній торгівлі і дефіциту з поточного рахунку;

· Ріст іноземних інвестицій в економіку держави;

· Ріст експорту, активізація роботи іноваційного фонду;

· Прийняття нового кримінально-процесуального кодексу, внесення змін до Конституції держави, приведення нормативно-правової бази у відповідність до європейського законодавства;

· Прийняття законів про авторські права;

· Будівництво АЕС “Белене”;

· Реструктуризація Національної електричної компанії і державної компанії “Булгаргаз”, а також інших енергетичних об'єктів;

· Приватизація підприємств “Булгартабак холдінга”;

· Рішення питання про продовження роботи третього і четвертого енергоблоків на АЕС “Козлодуй”;

· Прийняття нового податкового закону;

· Реалізація стратегій приватизації БМФ та “Болгарія Ер”;

· v Прийняття закону про автомобільні перевезення, складання національного плану розвитку Болгарії;

· Введення системи подохідного обкладення, визначення нової межі бідності, створення срібного пенсійного фонду;

· Прийняття нового суспільно-процесуального кодекса, прийняття закону про торгову реєстрацію, прийняття мір проти організованої злочинності, збереження валютного режиму і регулювання банківського сектора, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, продовження роботи валютної ради;

· Спрощення візового режиму з США та Великобританією;

· Скорочення відставання в сферах сільського господарства, охорони навколишнього середовища, вільного надання послуг.

4. Характеристика органів судової влади

Правова система. Загальна характеристика.

Болгарія належить до романо-германської правової сім'ї. Правова культура країни на протязі віків формувалась під впливом візантійських державно-правових традицій і тому об'єднується компоративістами в одну групу з правовою культурою інших православних держав (на противагу західній правовій культурі). Сучасна правова система Болгарії стала складатися після відновлення державності в 1878 році. Тоді були прийняті перші кодекси за європейськими зразками (угорським, німецьким, російським).

Після проголошення в 1946 році народно-демократичної держави дієвість попереднього законодавства була повністю скасована. В Законі Болгарських Народних Зборів від 9 листопада 1951 року “Про скасування всіх законів, виданих до 9 вересня 1944 року” йшлося про те, що відміняються і вважаються недійсними закони та нормативні акти, які суперечать Конституції і встановленому в Болгарії після 9 вересня 1944 р. соціалісттичному законодавству. Нова правова система була побудована на базі державно-правових ідей марксизму - ленінізму. В цей період законодавець активно використовував радянський правовий досвід. Відповідно в 1950 - 1980-ті рр. Болгарія була складовою частиною соціалістичної правової сім'ї.

З кінця 1989 року в Болгарії почали розгортатись процеси радикальних перетворень політичної та економічної систем, був взятий курс на зміцнення демократії, перехід до ринкової економіки. Конституція 1991 року встановила нові принципи правової системи держави, в число яких входять прихильність до загальнолюдських принципів: свободи, миру, гуманізму, рівності, справедливості і терпимості; пріоритет прав особистості, її гідності та безпеки, розподіл влади, ідеологічний, політичний та економічний плюралізм. Була проголошена рішучість створити демократичну, правову і соціальну державу.

В той же час Болгарія не пішла на повну відмову від всіх соціалістичних цінностей, закріпивши в новій Конституції право на працю, на соціальне забезпечення у разі безробіття і в наслідок недієздатності, заборону експлуатації дітей, нічної роботи жінок, соціальну функцію власності, охорону навколишнього середовища.

В результаті повномасштабної реформи 1990-х рр., яка торкнулась всіх сфер права, Болгарія повернулась в романо-германську правову сім'ю, зберігши при цьому минулу структуру своєї правової системи.

Більшість сфер є кодифіковані. Кримінальне і кримінально - процесуальне право регулюються відповідно Кримінальним кодексом (1968 р.) і Кримінально-процесуальним ко-дексом (1974 р.). Більшість питань цивільного процесу регулюються Цивільним процесуальним кодексом (1952 р.), поруч з яким діє ще ціла низка нормативних актів. Відносинам в сфері державного управління присвячені Закон про адміністративну процедуру (1979 р., в ред. 1995 р.) і Закон про адміністративні правопорушення і стягнення (1969 р., в ред. 1996 р.). перший регулює діяльність органів державного управління. Цивільний кодекс відсутній, хоча роботи з його складання велись ще з початку 1950-х рр.

Основне джерело права - закони та інші нормативно - правові акти. Закон про нормативні акти (1973 р.) визначає ієрархію правових актів: Конституція, закони та постанови парламенту, правові акти Ради Міністрів (постанови, розпорядження, рішення), акти міністерств (правила, розпорядження, інструкції і накази) і, на кінець, акти органів обласної адміністрації і місцевого самоврядування.

Міжнародні угоди, ратифіковані у встановленому Конституцією порядку, складають безпосередньо частину внутрішнього законодавства і мають пріоритет над болгарськими законами.

Судова практика визнається джерелом права (близьким за значенням до судового прецеденту) тільки на рівні рішень Пленуму Верховного суду.

Збірки цих рішень видаються щорічно і є в наявності в кожному суді.

В 1990-ті роки в Болгарії, як і в ряді інших східноєвропейських країн, виключно важливе місце стали займати в системі джерел права рішення Конституційного суду (який тут відноситься до контрольної, а не судової влади). Дефакто Конституційний суд здійснює поряд з парламентом законодавчу владу.

Судова система. Органи контролю.

Судова влада в Болгарії є незалежною гілкою влади, яка покликана захищати права та законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Основи судової системи визначені в Конституції і деталізовані в Законі про судову систему 1994 року (суд, прокуратура, органи слідства). В систему судових органів входять: Верховний касаційний суд, Верховний адміністративний суд, апеляційні, окружні, військові та районні суди. Законом можуть створюватись і спеціальні суди, які не входять в систему судів загальної юрисдикції (наприклад, Зовнішньоторгівельний арбітражний суд Торгово - промислової палати Болгарії, Державний арбітражний суд).

Верховний касаційний суд здійснює верховний судовий нагляд за точним і єдинообразним застосуванням законів всіма судами; Верховний адміністративний суд - нагляд за за точним і єдинообразним застосуванням законів в адміністративному правозастосуванні.

У вирішенні кадрових питань в судовій ситемі Болгарії важлива роль належить спеціальному органу - Вищій судовій раді, яка складається з 25 членів, при чому голови Верховного касаційного і Верховного адміністративного судів і Генеральний прокурор є його членами по праву, 11 членів обирають Народні Збори, а інші 11 - органи судової влади. Строк мандата виборчих членів Вищої судової ради - 5 років. На засіданнях голо-вує міністр юстиції, який не приймає участі в голосуванні. Вища судова влада призначає, підвищує, понижує, переміщує та звільняє з посади суддів, прокурорів і слідчих, пропонує кандидатури голови Верховного касаційного суду, Верховного адміністративного суду і Генерального прокурора.

Голови Верховного касаційного, Верховного адміністративного судів і Генеральний прокурор призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом Республіки за пропозицією Вищої судової ради строком на 7 років без права переобрання. Президент не може відмовити в призначенні чи звільненні з посади, якщо пропозиція направлена повторно.

Судді, прокурори і слідчі не можуть бути змінені після 3 років перебування на посаді. Вони звільняються з посади тільки у випадку виходу на пенсію, подання прохання про відставку, вступу в силу вироку, яким призначене покарання у вигляді позбавлення волі за умисний злочин, а також при тривалій, більше 1 року, фактичній неможливості вико-нувати свої обов'язки (ч.3 ст.129).

Прокуратура відповідає структурі судових органів. Генеральний прокурор здійснює нагляд за законністю і методичне керівництво діяльністю всіх прокурорів. Згідно Конституції (ст.127) прокуратура слідкує за збереженням законності, а саме:

1) притягує до відповідальності осіб, що здійснили злочин, і підтримує звинувачення з кримінальних справ загального характеру;

2) здійснює нагляд за виконанням кримінально - правових та інших примусових заходів;

3) приймає міри, які стосуються скасування актів, які не відповідають закону;

4) в передбачених законом випадках приймає участь в цивільних і адміністративних справах.

Надання юридичної допомоги громадянам і юридичним особам покладається на адвокатуру, яку Конституція (ст.134) визначає як “вільну і незалежну”. Її організація і діяльність визначаються Законом про адвокатуру 1991 року (ред. 1996 р.).

Висновки

Описавши принципи функціонування політичної системи та державного ладу Республіки Болгарія, її внутрішню структуру та характер взаємовідносин в ній, можна підвести деякі підсумки.

Після оголошення незалежності та підписання в 1991 році Конституції, Республіка Болгарія вступила на новий етап розвитку. Перед нею повстала проблема формування політичних інститутів влади.

Основний закон 1991 року і прийняті на його основі конституційні та інші закони сформували в цій країні форму правління, яка з огляду на класичну доктрину класифікується як парламентська республіка. Політичний розвиток Болгарії має досить довгий історичний контекст, а відтак побудова нинішньої системи влади та владних відносин черпає багатий історичний досвід минулого.

В Болгарії сформувалася досить ефективна, на мою думку, модель парламентської республіки, де законодавчо сильний Парламент, який визначає напрями внутрішньої та зовнішньої політики і є основою політичної системи, поставлений в чітко обумовлені межі своєї діяльності. Мається на увазі, що володіючи широкими повноваженнями, Парламент Болгарії має їх ефективно здійснювати, якщо ж він не може її ефективно реалізувати, то існує чіткий механізм розпуску парламенту. Ці межі спонукають його до чіткої структуризації та формування ним відповідального уряду. Важливу роль у такій парламентській моделі відіграють політичні партії, які, створюючи конкурентне політичне середовище, підвищують ефективність та відповідальність влади.

Проаналізувавши формування політичних партій в парламенті, можна дійти висновку, що політична система Болгарії загалом відзначається своєю стабільністю, але постійна конкуренція серед провідних партій постійно тримає цю систему у напруженні. Протягом останнього часу в Болгарії сформувалася партійна система з двома провідними партіями (БСП та НРСД), які мають різне ідеологічне спрямування. Але жодна з двох партій не здатна самостійно сформувати уряд, а відтак мусить шукати порозуміння з іншими малими партіями. Така конфігурація сил в Болгарії наближає цю країну до традиції європейського парламентаризму, а особливо Німеччини.

Хоча голова Уряду, його заступники й міністри призначаються Президентом Республіки, Уряд може працювати тільки після отримання довіри з боку Парламенту, є відповідальним перед нею і йому же підконтрольний. До цього можна додати, що глава держави не вправі за власною ініціативою поставити питання про відставку Уряду.

Формування Уряду парламентською коаліцією та його підзвідність Парламенту створює дієву систему взаємної співпраці і відповідальності законодавчої та виконавчої гілок влади. Акцент у діяльності Уряду робиться на виконанні партійних та коаліційних програм, що також є важливим критерієм його політичної відповідальності.

Глава держави Республіки Болгарія не входить в систему органів виконавчої влади, хоча положення, що регламентують його статус, вміщені в главі четвертій Конституції Болгарії, яка називається “Президент Республіки”.

Президент Болгарії має чітко визначені повноваження, також має деякі важливі важелі впливу на інших суб'єктів політичної системи, зокрема на Парламент. Особливістю президентської влади Болгарії, на мій погляд, є те, що Президент набирає особливо значної ваги в кризові періоди функціонування влади, коли потрібен авторитет і зважена незалежна позиція. У визначених Основним законом випадках Президент має право прийняти рішення про розпуск Парламенту та призначення дострокових виборів з метою уникнення конституційної кризи влади. Президент виступає своєрідним арбітром у політичній системі та є гарантом її стабільності.

Процес формування та вдосконалення діяльності судів у Республіці Болгарія були доволі тривалим, але на даний час сформувалася досить гнучка та ефективна система незалежних судів, які є гарантами дотримання принципів правової держави. Гарантом дотримання Конституції та конституційного ладу в країні є Конституційний суд.

В результаті адміністративно-територіальної реформи та делегування повноважень місцевим органам влади в Болгарії створена досить вдала система управління, основними рисами якої є децентралізація влади та її наближення до громадян. Місцева громада і регіональна влада отримала можливість самостійно вирішувати значну кількість проблем без втручання центральних органів. Крім того реформа суттєво наблизила регіони до інтеграційних тенденцій на континенті в межах ЄС.

Підсумовуючи, можна зазначити, що Республіка Болгарія має ефективну, структуровану та стабільну політичну систему з чітким механізмом взаємодії різних її складових частин. Побудова саме такої політичної системи, на мій погляд, є наслідком, перш за все, вдалої та тривалої історичної традиції державного будівництва, а також зв'язку, який протягом століть існував між Болгарією та Європою з її традиціями та культурою.

Список використаних джерел та літератури

1. Андреева Г.Н. Административное право Болгарии.- Административное право зарубежных стран. - М., 1996. - Гл.8.

2. Гюзелев В., Саздов Д., Спасов Л., Павлов П., Тютюнджиев И., Лазаров И., Палангурски М. История на България. - София, 2000.

3. Дончев Д., Каракашев Х. Физическа и социално-икономическа география на България. - Велико-Тырново, 1999.

4. Игнатенко Г.В. Новая конституция Болгарии. - Правоведение, 1992. - № 1.

5. Ильинский И.П. Основные тенденции конституционного развития стран Восточной Европы.- Государство и право, 1992. - № 6.

6. Иностранное конституционное право: Учебник под ред. Маклакова В.В.- М.: Юристъ , 1997.

7. Коларова Р. Скромное обаяние судей. - Конституционное право: восточноевропейское обозрение.- 1993. - №2.

8. Конституционное право зарубежных стран. -М.: Норма : ИНФРАМ, 2000. - С. 637.

9. Конституция Республики Болгария. Перев. Г.В. Игнатенко.- Правоведение, 1992. - № 1.

10. Конституция Республики Болгария.- Правоведение. 1991. - N 6; Право и жизнь. 1992. - N 1 и 2.

11. Лаки К. Сводная таблица президентских полномочий в странах Восточной Европы.- Конституционное право: восточноевропейское обозрение, 1993. - № 4. 1994. - № 1.

12. Лалков М. История на България в живота и делата на владетели и държавници.- София, 2000.

13. Медушевский А.А. Кельзеновская модель конституционного правосудия и изменение конституций в странах Восточной Европы. Конституционное правосудие в посткомму-нистических странах: Сб. докл. Отв. ред. Шаблинский И.Г. - М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999.

14. Неновський Н., Жабинська М Конституційний Суд Болгарії.- Держава і право.- 1993.- №9.- с. 74-79.

15. Новые конституции стран Восточной Европы и Азии (1989-1992). М., 1996.

16. Страхов М.М. “Історія держави і права зарубіжних країн”. Підручник.- К., 2003.

17. Уголовный кодекс Республики Болгария. Пер. с бол г. Д.В. Милушева, А.И. Лукашова. СПб., 2001.

18. Юридична енциклопедія. А-Г. Том 1.

19. Koschucharoff A. Bulgaria // International Encyclopedia of Comparative Law. Vol. 1. 1972. P. B59-76.

20.http://bulgarian.name/blogcategory/pravovaya-sistema-bolgarii/pravovaya-sistema-bolgarii/

21. Політична система і державний устрій Болгарії [Електронний ресурс]. - 2005. - Режим доступу до ресурсу: http://www.refine.org.ua/print.php?rid=5145&page=16.

22. Министерство на правосъдието на република българия [Електронний ресурс] // министерство на правосъдието на република българия. - 2014. - Режим доступу до ресурсу: http://www.mjs.bg/.

23. Болгария [Електронний ресурс] // Болгарский форум. - 2010. - Режим доступу до ресурсу: http://www.bglife.ru/threads/402/.

Размещено на Allbest.ru