Кримінально-процесуальне розслідування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання 1. Процесуальна форма і її значення у кримінальному провадженні

Усі дії суб'єктів кримінального провадження здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідовності, тобто згідно з процесуальною формою. Обов'язковість кримінальної процесуальної форми міститься у вимозі точного й неухильного виконання приписів закону [7, ст. 104].

Процесуальна форма є однією з фундаментальних правових категорій, а тому вже була предметом наукового аналізу таких вчених як Ю.М. Грошевий, П.А. Лупинська, П.І. Люблінський, В.Т. Нор, М.С. Мельник, М.М. Михеєнко, АА. Павлишин, П.Ф. Пашкевич, Н.Н. Полянський, РД. Рахунов, Х.У. Рустамов, М.С. Строгович, Т.В. Трубнікова, І.Я. Фойницький, В.М. Хотенець, Ю.К. Якимович та ін.

Поняття й сутність кримінально-процесуальної форми традиційно були і залишаються предметом бурхливих дискусій між ученими-процесуалістами.

Давайте для початку розглянемо поняття процесуальна форма - це система однорідних юридичних засобів, дій та операцій, визначених у процесуальному законодавстві і пропонованих учасникам юридичної діяльності для вирішення всіх питань, що виникають в юридичному процесі [9, ст. 302].

М.С. Строгович підкреслював, що процесуальною формою називається сукупність умов, встановлених процесуальним законом для вчинення органами слідства, прокуратури і суду тих дій, якими вони здійснюють свої функції в області розслідування і вирішення кримінальних справ, а також для вчинення громадянами, які беруть участь у кримінальному провадженні, тих дій, якими вони здійснюють свої права і виконують свої обв'язки [12, ст. 51].

На основі вищезазначеного можемо перейти до розгляду поняття кримінально-процесуальної форми.

В підручнику Лобойко Л.М. кримінальна процесуальна форма позначається, як визначений законом порядок кримінальною провадження в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень [8, ст. 137].

Більш широке визначення кримінально-процесуальної форми наводить Тертишник В.М.. Кримінальна процесуальна форма - це визначена законом процедура судочинства, відповідні принципам кримінального процесу й передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу [12, ст. 143].

Ще одне визначення можна знайти в підручнику Удалова Л.Д. та Рожнова В.В. Процесуальна форма -- це передбачений кримінально-процесуальним законом порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, а також громадян та юридичних осіб, залучених до сфери цієї діяльності, а також і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій, прийняття, оформлення і звернення до виконання процесуальних рішень [13, ст. 86].

Підводячи невеликий підсумок проаналізованих вище суджень, потрібно зазначити, що кожне з них має свої переваги і свої недоліки.

Порядок кримінального судочинства на всій території України встановлюється тільки КПК України. У новому КПК України законодавець досить докладно встановлює процесуальний порядок реалізації своїх прав підозрюваним, обвинуваченим, захисником, потерпілим та іншими зацікавленими особами. Наприклад, у новому КПК України [2], на відміну від раніше чинного , більш чітко регламентовано порядок заяви клопотань, оскарження до суду дій і рішень суб'єктів кримінальної юрисдикції тощо.

Далі у роботі опираючись на вищезазначене пропонується розглянути основні риси та ознаки кримінально-процесуальної форми.

Основні риси кримінально-процесуальної форми:

· точне встановлення в законі порядку діяльності державних органів;

· надання зацікавленим особам права безпосередньо брати участь у процесуальній діяльності з метою охорони своїх прав та законних інтересів;

· створення спеціальних гарантій дотримання прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у справі;

· забезпечення прийняття рішення відповідно до закону та на підставі фактів, які встановлені в законі [13, ст. 86].

Основні ознаки процесуальної форми: всезагальність, єдність і обов'язковість.

Так, під всезагальністю процесуальної форми потрібно розуміти вимоги, які передбачають єдиний для певної категорії кримінальних проваджень порядок провадження, який не залежить від їх обсягу або складності.

Єдність процесуальної форми полягає в однаковому порядку кримінального провадження на всій території України. Це підтверджується п. 1 ст. 1 КПК [2]: порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Таким чином, повністю виключається можливість органів місцевого самоврядування встановлювати свій особливий порядок кримінального судочинства.

Обов'язковість процесуальної форми полягає в точному і неухильному виконанні учасниками кримінального провадження її приписів. Це положення є однією з неодмінних умов законності кримінального провадження. Наприклад, порушення кримінально-процесуального закону обумовлює визнання доказів неприпустимими (ч. 2 ст. 86, ст. 87 КПК України [2]); є підставою для скасування або зміни судового рішення в суді другої інстанції (ст. 409 КПК України [2]).

Особливості кримінально-процесуальної форми:

1. переважність принципу публічності над диспозитивністю при вирішенні питання щодо вибору учасниками процесу способу поведінки;

2. забезпеченість належної поведінки учасників процесу заходами державного примусу;

3. залежність характеру примусу від суспільної небезпечності вчиненого злочину;

4. наявність інституту досудового розслідування та протоколь­ної форми досудової підготовки матеріалів;

5. правосуддя як єдиний спосіб покладання кримінальної відповідальності та призначення винному справедливого покарання чи виправдання невинуватого;

6. наявність інституту захисту прав та законних інтересів обви­нуваченого;

7. переважність обов'язкових форм прокурорського нагляду над виборчими[13, ст. 94].

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

o служить засобом досягнення соціально-значимої мети й виконанню завдань кримінального процесу;

o визначає стабільну та юридично доцільну процедуру судочинства;

o оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

o надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;

o створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;

o забезпечує реалізацію принципів правової держави у сфері правосуддя і створює необхідний для цього режим законності;

o забезпечує оптимальне досягнення мети судочинства та використання для цього засобів, що відповідають вимогам моральності;

o забезпечує виховний вплив кримінального процесу [11, ст. 107].

На основі викладеного вище можемо зробити висновок, що кримінально-процесуальна форма забезпечує найбільш доцільні умови й порядок ведення судового провадження, його юридично визначений режим, на підставі чого можна вести мову про її правову цінність. Багатоаспектність даного феномену зумовлює потребу виділення і його соціальної цінності, що знаходить прояв у спрямованості кримінально-процесуальної форми на вирішення завдань кримінального судочинства, зокрема, на захист прав і законних інтересів його учасників, інтересів суспільства й держави. При цьому варто відзначити, що для їх вирішення допускаються лише ті процесуальні засоби, які узгоджуються з правами й законними інтересами особи, містять гарантії від незаконного втручання, фізичного або психічного тиску, застосування засобів, принижуючих її честь і гідність. Значення процесуальної форми полягає також і в тому, що вона спрямована на єдність слідчо-прокурорської й судової практики, що, у свою чергу, створює необхідні умови для реалізації принципу рівності всіх перед законом і судом.

Завдання 2

3 лютого до чергової частини райвідділу надійшло повідомлення про те, що невідома особа розбила вітрину продовольчої крамниці і таємно викрала різні продовольчі товари. Під час перевірки було встановлено, що крадіжку скоїв 13-ти річний хлопчик. 15 лютого слідчий прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових проваджень посилаючись на те, що особа не досягла віку кримінальної відповідальності тобто 14 років.

Дайте правову оцінку дій слідчого.

Чи допущені порушення закону?

Які саме?

Відповідь:

Розпочнімо з того, що на виконання вимог п.22 перехідних положень до Кримінального процесуального кодексу України та у відповідності до Наказу Генеральної прокуратури України № 69 від 17.08.2012 року, створений Єдиний реєстр досудових розслідувань (надалі ЄРДР). ЄРДР -- це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних про кримінальні правопорушення та хід досудового розслідування у кримінальних провадженнях [4].

Тому відомості про кримінальні правопорушення вносяться не до Єдиного реєстру досудових проваджень, як зазначено в умові задачі, а до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно до умови завдання, 3 лютого до чергової частини райвідділу надійшло повідомлення про те, що невідома особа розбила вітрину продовольчої крамниці і таємно викрала різні продовольчі товари. Отже, кримінальна відповідальність за такий злочин передбачена ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), тобто крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення [1].

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, якою врегульовані питання початку досудового розслідування, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

На цей строк вказує і абзац 1 пп. 3.1 п. 3 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» № 69 від 17.08.2012 року, де зазначено, що внесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням таких строків (про): заяву , повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення - у термін, визначений ч. 1 ст. 214 КПК України [3].

Спираючись на вищезазначене, слідчий повинен був внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про те, що невідома особа розбила вітрину продовольчої крамниці і таємно викрала різні продовольчі товари, 03 лютого, та не пізніше 24 годин з після надходження до чергової частини повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань [2].

За умовою завдання, під час перевірки було встановлено, що крадіжку з проникненням у приміщення скоїв 13-ти річний хлопчик. Відповідно до статті 22 КК України особо не досягла віку з якого може наставати кримінальна відповідальність. Згідно ч. 2 ст. 22 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, що вчинили злочин, передбачений ст. 185 КК України (крадіжку), у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років. На основі зазначеного 15 лютого слідчий прийняв рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових проваджень.

Але, відповідно до ст. 498 КПК України, якою передбачені підстави для застосування примусових заходів виховного характеру, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Оскільки за умовою завдання, суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 185 КК України), вчинив хлопчик у віці 13 років, до настання віку кримінальної відповідальності, відносно нього потрібно провадити кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, як це встановлено у ст. 498 КПК України [2].

Порядок досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру визначений статтею 499 КПК України. Так, згідно з нею:

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК України. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.

3. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою.

4. За наявності достатніх підстав вважати, що особа, передбачена статтею 498 КПК України, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд зобов'язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.

За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, на підстав вищезазначеного можна зробити висновок, що слідчий, неправомірно прийняв рішення 15 лютого про відмову у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, що надійшли до чергової частини райвідділу 3 лютого про вчинене кримінальне правопорушення, посилаючись на те, що особа не досягла віку кримінальної відповідальності, за вчинення даного злочину, тобто 14 років.

Слідчим були допущені наступні порушення кримінального процесуального закону:

- вимоги ч. 1 ст. 214 КПК України, та не вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про те, що невідома особа розбила вітрину продовольчої крамниці і таємно викрала різні продовольчі товари, ні 03 лютого, ні на протязі 24 годин після надходження до чергової частини райвідділу повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.

- оскільки суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст. 185 КК України), вчинив хлопчик у віці 13 років, тобто до настання віку кримінальної відповідальності, відносно нього потрібно провадити кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, як це встановлено у ст. 498 КПК України. Тому, слідчий також порушив вимоги ст. 498 та ст. 499 чинного КПК України.

Завдання 3

Під час розгляду кримінального провадження відносно гр. Ларіна, який був затриманий за розбійний напад, слідчий слідчого управління ГУМВС України в Харківський області, в провадженні якого було це провадження, встановив, що гр. Ларін скоїв ще кілька кримінальних проступків у Київському, Жовтневому, Червонозаводському районах м. Харкова, де були внесені відомостей до Єдиного реєстру досудових проваджень за фактом вчинення кримінального проступку. Слідчий, після отримання кримінальних проваджень, вивчив їх і дійшов висновку, що необхідний обсяг роботи потребує створення слідчо-оперативної групи.

Який процес, порядок створення слідчо-оперативної групи (слідчої бригади)?

Особливості проведення досудового провадження групою посадових осіб?

Відповідь:

Розпочнімо з того, що на вимогу діючого КПК України електронна база даних куди вносяться всі відомості про кримінальні правопорушення називається «Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Далі перейдемо до визначення який процес, порядок створення слідчої групи.

На сьогодні єдиний механізм організації діяльності слідчих та слідчо-оперативних груп в органах внутрішніх справ України визначає інструкція про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 20.10.2014 № 1107 [4].

Розділ ІІ Інструкції регламентує порядок створення слідчої групи (далі - СГ) та слідчо-оперативної групи (далі - СОГ.).

СОГ утворюються наказом Міністра внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки, першим заступником, заступниками Міністра внутрішніх справ України, начальниками територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів), окремих підрозділів міліції.

Слідчий за результатами аналізу матеріалів кримінального провадження та на підставі плану розслідування готує пропозиції про кількісний склад СГ, СОГ, про що рапортом доповідає керівникові органу досудового розслідування.

Керівник органу досудового розслідування, визнавши пропозиції, указані в рапорті слідчого про необхідність створення СГ або СОГ, обґрунтованими, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України приймає рішення про створення СГ або ініціює перед керівником органу внутрішніх справ питання про створення СОГ.

До складу СГ, СОГ залучаються працівники структурних підрозділів ОВС України, які мають стаж роботи на посаді слідчого або оперативного працівника не менше трьох років та досвід роботи з розслідування злочинів вказаної категорії.

Для визначення кандидатур членів СГ, СОГ з числа працівників територіальних ОВС України нижчого рівня надсилається службова телеграма на ім'я керівника відповідного органу щодо надання кандидатури для включення до складу групи.

Для визначення кандидатур членів СГ, СОГ з числа працівників підрозділів ОВС України одного рівня надсилається лист на ім'я начальника відповідного підрозділу про надання кандидатур для включення до складу групи. кримінальний процесуальний розслідування

Начальник органу внутрішніх справ, структурного підрозділу апарату МВС України або його заступники протягом трьох діб або не пізніше терміну, указаного в телеграмі (листі), надсилає відповідь із зазначенням конкретних кандидатур для включення до складу групи. Інформація про кандидата повинна містити прізвище, ім'я, по батькові, займану посаду, а також стаж роботи.

До складу СГ, СОГ кандидатури працівників, які переводяться на іншу посаду, не включаються.

З метою належного комплектування складу СГ, СОГ за погодженням з керівником органу досудового розслідування може залучатися конкретний працівник територіального органу внутрішніх справ до складу групи в разі, якщо він проводив досудове розслідування в кримінальному провадженні щодо злочину, який розслідується, або перебував у складі СГ, СОГ у цьому провадженні.

В інших випадках конкретна особа може залучатися до складу СГ, СОГ за рішенням керівника органу досудового розслідування для належної організації розслідування в кримінальному провадженні.

Працівники ОВС України можуть залучатися до роботи в СГ, СОГ з увільненням від виконання основних функціональних обов'язків за місцем несення служби або без такого.

Робота працівника у складі СГ, СОГ з увільненням від виконання основних функціональних обов'язків за місцем несення служби може передбачати виконання обов'язків у межах гарнізону основного місця служби або відрядження до місця здійснення досудового розслідування.

Ознайомившись з наказом про створення СОГ або постановою про створення СГ, у разі якщо необхідно увільнити працівника від виконання основних функціональних обов'язків за місцем несення служби, його безпосередній керівник упродовж трьох робочих днів організовує передачу всіх кримінальних проваджень, що знаходяться в такого працівника, про що протягом доби повідомляє прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

Особа, що включена до складу СГ, СОГ, до виконання будь-яких завдань, не пов'язаних з роботою у складі групи, не залучається.

При виконанні працівником ОВС України обов'язків члена СГ, СОГ за місцем виконання основних функціональних обов'язків його безпосередній керівник контролює дотримання дисципліни, законності та режиму роботи таким працівником без утручання в процесуальну діяльність.

При виконанні обов'язків члена СГ, СОГ без увільнення працівника від виконання основних функціональних обов'язків за місцем несення служби його керівник зменшує навантаження на такого працівника стосовно розкриття або розслідування злочинів, а також забезпечує йому належні умови для здійснення досудового розслідування.

У наказі про створення СОГ та постанові про створення СГ указуються термін, з якого працівник приступає до досудового розслідування у кримінальному провадженні, та форма його залучення до роботи у складі СГ, СОГ. кримінальний процесуальний розслідування

Заміна працівників оперативних підрозділів, що включені до складу СОГ, без узгодження зі старшим групи не здійснюється [4].

Далі розглянемо питання про особливості проведення досудового провадження групою посадових осіб. Згідно пп 1 п 2 статті 39 у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою, керівник органу досудового розслідування має визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Розділ ІІІ. інструкції про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп .

За всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження відповідає старший групи, який здійснює безпосередню організацію та керівництво діяльністю членів СГ, СОГ.

Робота СГ, СОГ здійснюється за погодженими планами. У разі необхідності здійснення невідкладних процесуальних дій про їх проведення рапортом повідомляється керівник органу досудового розслідування.

Процесуальний контроль за роботою СГ, СОГ покладається на керівника органу досудового розслідування, який у межах компетенції відповідає за організацію роботи групи.

Організація взаємодії слідчих та оперативних підрозділів здійснюється відповідно до плану розслідування.

Слідчі СОГ мають право в установленому порядку доручати працівникам оперативних підрозділів, що входять до складу СОГ, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також ужиття інших заходів, що забезпечують ефективне та своєчасне виконання функцій та завдань, покладених на такі підрозділи.

Члени СГ, СОГ, що перебувають у відрядженні, раз на тиждень звітують старшому групи про стан виконання плану досудового розслідування в кримінальному провадженні. Звіти надсилаються засобами електронного зв'язку. У випадках, визначених керівником органу досудового розслідування, члени СГ, СОГ особисто прибувають для звіту про виконану роботу. Виклик та прибуття співробітника в такому разі здійснюються відповідно до вимог розділу IV цієї Інструкції[4].

Завдання 4

Слідчий допитав у якості свідка глухонімого без участі перекладача. Допит провів таким чином: на окремому аркуші записував запитання - про анкетні дані, про подію злочину, а свідок записував відповіді. Після чого слідчий склав письмовий протокол, дав прочитати свідкові, після чого обидва підписали протокол.

Чи допущені слідчим порушення норм КПК?

Які саме?

Які вимоги закону що до допиту осіб які мають фізичні вади?

Відповідь:

Допит - це слідча дія, змістом якої є отримання та фіксація у встановленій кримінальним процесуальним законом формі показань, в яких містяться дані, що мають значення для прийняття правильного рішення в кримінальному провадженні [6, ст. 234].

Згідно до частини 2 статті 10 КПК України У випадках і порядку, передбачених Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Такі гарантії підтверджуються відповідно до пп 4 п 1 статті 66 КПК свідок має право давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача.

Стаття 224 пункт 3 зазначає, що у разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач. Тобто, на початку допиту слідчий мав пояснити глухонімому свідку його права та обов'язки. Оскільки свідок має фізичні вади, слідчий мав залучити до допиту сурдоперекладача.

Згідно вищезазначеного допит глухонімого або німого свідка провадиться за тими самими правилами, що й допит свідка, який не володіє мовою. До допиту в такому разі залучається особа, яка розуміє знаки німого або глухого (сурдоперекладач) - ст. 68 КПК. Якщо глухі чи німі можуть писати, - доцільно запропонувати їм викласти свої показання у протоколі допиту власноручно, що сприятиме порозумінню, всебічності та об'єктивності фіксації їхніх показань [12, ст. 61].

Отже, слідчий порушив вимоги чинного законодавства, а саме статтю 224 пункт 3 КПК України, не зачитавши права та обов'язки свідку. Також, не запропонувавши глухонімому скористатись послугами сурдоперекладача слідчий порушив частину 2 статті 10 про додаткові гарантії для осіб з фізичними вадами.

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 - Редакція від 12.08.2015 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI -- Редакція від 16.08.2015 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

3. Наказ Генеральної прокуратури України «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» № 69 від 17.08.2012 року http://www.gp.gov.ua/ua/pd.html?_m=publications&_t=rec&id=110522

4. Електронна енциклопедія «Вікіпедія» [Електрон. ресурс]: Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C

5. Інструкція про порядок створення та організації діяльності слідчих груп та слідчо-оперативних груп затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 20.10.2014 № 1107 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1618-14

6. Ківалов С.В. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред.: СВ. Ківалов, СМ. Міщенко, В.Ю. Захарченко - X.: Одіссей, 2013. - 1104 с.

7. Коваленко В.В. Кримінальний процес: підручник. / За заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д. Удалової, Д. П. Письменного. - К. : "Центр учбової літератури", 2013. - 544 с.

8. Лобойко Л.М. Кримінальний процес: Підручник. -К.: Істина, 2014. - 432 с.

9. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. - 3-те видання. - К.: Алерта; ЦУП, 2011.-524 с.

10. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. Том 1. Основные положения науки советского уголовного процесса. М.: Издательство «Наука», 1968. 468 с.

11. Тертишник В.М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. - К.: Алерта, 2014. - 440 с.

12. Тертишник В.М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. - К.: Алерта, 2014. - 440 с.

13. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар Кримінального процесуального кодексу України. - К.: Алерта, 2014. - 768 с.

14. Удалова Л.Д., Рожнова В.В. - Кримінальний процес України в питаннях і відповідях. Навчальний посібник. - К.: СКІФ, 2013. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru