Ведення особистого селянського господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання 1

Громадянин Петров звернувся до правління виробничого сільськогосподарського кооперативу «Таврія Агро» з заявою про прийняття його до сільськогосподарського кооперативу. В заяві він вказав, що готовий внести передбачені Статутом кооперативу вступний та пайовий внески, поділяє цілі створення кооперативу. Голова правління Іваненко розглянув заяву Петрова і відмовив йому посилаючись на те, що в кооперативу не має зараз потреби в прийнятті нових членів. Петров зажадав, щоб вирішення цього питання було винесено на розгляд загальних зборів кооперативу оскільки дії Іваненка на його думку суперечать принципу відкритості членства в кооперативі. Після того як Іваненко відмовив йому у винесенні рішення щодо прийняття Петрова до членів сільськогосподарського кооперативу він звернувся до суду з оскарженням дій Іваненка.

Зробіть юридичний аналіз ситуації що склалась. Обґрунтуйте законність дій Іваненка. Яким повинне бути рішення суду?

Відповідь:

Згідно умов задачі виробничий сільськогосподарський кооператив «Таврія Агро» має свій виконавчий орган - правління. Отже, заява про вступ до кооперативу громадянина Петрова мала розглядатись не одноосібно головою правління Іваненко, а усіма членами правління ст. 16 Закону України «Про кооперацію». Також опираючись на статтю 11 ЗУ «Про кооперацію» рішення про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів [2].

Заява гр. Петрова мала бути розглянута правлінням. На правління покладається обов'язок розглянути заяву і винести рішення: рекомендувати чи не рекомендувати дану особу до прийняття в с/г виробничий кооператив. А вже загальними зборами затверджується рішення про прийняття або про відмову у прийнятті. Тому голова правління Іванов неправомірно відмовив гр. Петрову у вступі до виробничого сільськогосподарського кооперативу «Таврія Агро» порушивши цим статтю 11 ЗУ «Про кооперацію» [2].

Відмова у вступі можлива лише у випадку, коли прийняття нового члена в кооператив зачіпає інтереси інших членів, стає на перешкоді або якимсь іншим чином утруднює досягнення цілей кооперативу, чи спричиняє конфлікт в його роботі.

Суд повинен задовольнити позов громадянина Петренка, та зобов'язати голову правління Іваненка винести питання про прийняття гр. Петренка на розгляд загальних зборів.

Додаткове запитання:

Розкрийте порядок набуття та припинення членства в сільськогосподарських підприємствах.

Сільськогосподарські підприємства бувають різних типів: сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, колективні сільськогосподарські підприємства [9, ст. 274].

Розкриємо порядок набуття та припинення членства у кожному типі с/г підприємства.

Вирішення питання про вступ і прийняття до членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів становить поєднання двох волеви­явлень -- волі особи, яка бажає стати членом, і волі вищого органу самоврядування кооперативного типу аграрного підприємства. [10, ст. 136].

Членство та правовий статус членів колективних сільськогосподарських підприємств визначає стаття 5 Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. [3].

Право членства в колективному сільськогосподарському підприємстві може набуватись: шляхом засновництва - після реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства; перереєстрація статутів колгоспів (стали правонаступниками відповідно до Постанови Верховної Ради від 14.02.1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»); у процесі приватизації державних сільськогосподарських підприємств шляхом його перетворення в колективне сільськогосподарське підприємство відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в аграрний промисловий комплекс»; шляхом прийняття до членів колективного сільськогосподарського підприємства в порядку та на підставах, передбачених законом та статутом. Заява подається на ім'я голови колективного сільськогосподарського підприємства до правління. З моменту рішення загальних зборів відраховується момент виникнення членства в підприємстві [9, ст. 279].

Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу - це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права громадян стати їх членом, порядку і умов вступу та виходу з їх складу, визначення і реалізації їх правомочностей як поєднання членських прав та обов'язків про припинення членства у цих утвореннях. Правові засади членства в сільськогосподарських кооперативах врегульовано нормами Законів України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію».

Стаття 11 ЗУ «Про кооперацію» регламентує засади вступу до кооперативу. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви [2]. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Законодавець не встановлює спеціальних вимог до такої заяви. Видається доцільним, щоб у заяві підтверджувався факт ознайомлення із статутом кооперативу та його правилами, підтверджувався намір виконувати їхні вимоги, вказувався вид діяльності, за яким новий член кооперативу виявив бажання кооперуватися, а також зобов'язання щодо розміру такої кооперації (наприклад, обсяги реалізації молока, виробленого у господарстві кандидата у члени кооперативу). У заяві можна також викладати й інші зобов'язання чи умови.

Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Заява має бути розглянута у присутності заявника на засіданні правління. На правління покладається обов'язок розглянути заяву і винести рішення: рекомендувати чи не рекомендувати особу, яка подала заяву загальним зборам (чи зборам уповноважених), прийняти чи ні її до членів аграрного підприємства кооперативного типу. У громадянина, прийнятого до членів підприємства, право членства виникає від дня розгляду його заяви на засіданні правління і рекомендації (чи відповідно поданню на схвалення) правління (головою правління) вищому органу самоврядування прийняти цю особу до членів сільськогосподарського кооперативу.

Щодо членів фермерських господарств, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членство у фермерському господарстві базується на добровільності. Ч.2 ст.3 Закону - при створенні фермерського господарства одним з членів сім'ї усі інші члени сім'ї самостійно вирішують питання щодо членства.

Право членства може набуватися при створенні фермерського господарства та коли останнє вже зареєстроване та діє. Порядок набуття членства регулюється статутом фермерського господарства, усі його члени прописуються у статуті. Моментом виникнення статусу члена та членських правовідносин у фермерському господарстві є момент державної реєстрації статуту такого господарства (щодо тих осіб, які брати участь у створенні фермерського господарства), а у разі, коли фермерське господарство було створено одним із членів сім'ї, інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону [4].

Як вступ, так і вихід із сільськогосподарських підприємств кооперативного типу є добровільним. Член сільськогосподарського підприємства кооперативного типу, який захотів припинити в ньому своє членство, подає про це заяву. Заява повинна бути розглянута правлінням і загальними зборами у тримісячний строк від дня подання заяви з прийняттям відповідного рішення. Ні правління, ні уповноважений вищий орган не мають права перешкоджати особі вийти з членів підприємства. Припинення членства в сільськогосподарському підприємстві може бути здійснено не тільки з ініціативи члена підприємства, а й з ініціативи підприємства.

Згідно статті 13 ЗУ «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі:

· добровільного виходу з нього;

· припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу;

· несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу;

· смерті члена кооперативу - фізичної особи;

· ліквідації члена кооперативу - юридичної особи;

· припинення діяльності кооперативу.

Не допускається виключення з членів колективного сільськогосподарського підприємства, виробничого сільськогосподарського кооперативу іншо­го сільськогосподарського підприємства без достатніх для цього підстав, за незначні провини або за вчинки, які не є по­рушенням трудової дисципліни чи статуту, не були систематичними і за них попередньо не накла­далися дисциплінарні стягнення. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду [2].

Юридичний факт припинення права членства в колективному чи в іншому сільськогосподарському підприємстві тягне за собою певні правові наслідки. Так, припинення членства у сільськогосподарському підприємстві кооперативного типу тягне за собою позбавлення цієї особи статусу члена цього підприємства. У разі виходу або виключення з колективного підприємства, сільськогосподарського кооперативу, фізична чи юридична особа має право на одержан­ня своєї частки у спільному майні сільськогосподарського підприємства (паю) натурою, грошима чи цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі, як це прямо встановлено ст. 9 Закону “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, ст. 21 Закону «Про кооперацію», ст. 16 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”.

Підставами припинення членства у фермерському господарстві є : смерть фізичної особи, добровільний вихід чи виключення з членів фермерського господарства. Закон «Про фермерське господарство» не деталізує порядок припинення членства у фермерському господарстві, тому дане питання регулюється статутом. Майнова частка члена фермерського господарства успадковується, а якщо фермерське господарство велося однією особою воно успадковується як цілісний майновий комплекс (ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство»). При припиненні членства особа має право на частину майна фермерського господарства. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Завдання 2.

Після смерті фермера Нечаєва фермерське господарство успадковував його рідний брат Іван, який займався веденням особистого селянського господарства. Вступивши у спадок він відмовився від продовження фермерського господарства і звернувся до державної адміністрації з клопотанням про приєднання до його земельної ділянки розміром 2 га, земельної ділянки фермерського господарства розміром 15 га та видачу йому відповідного Державного акта, що було й зроблено.

Прокурор району опротестував таке рішення вказавши, що основна мета особистого селянського господарства задоволення власних потреб. Також він вказав, що наявність у Івана Нечаєва земельної ділянки розміром 17 га передбачає отримання прибутку і є способом ухилення від оподаткування.

Проаналізуйте ситуацію та вирішить задачу по суті. Чи підлягають оподаткуванню прибутки громадян, що займаються веденням особистого селянського господарства?

Відповідь:

Рішення державної адміністрації про приєднання 15 гектарів фермерського господарства до 2 гектарів особистого селянського господарства гр. І.Нечаєва являється правомірним. Оскільки спирається на абзац 2 ст. 5 Закон України «Про особисте селянське господарство»: розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону [5].

Стаття 1 ЗУ «Про особисте селянське господарство» визначає поняття Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму [5].

А отже задовольняти свої потреби члени особистого селянського господарства можуть не лише споживаючі власну продукцію, а й отриманням прибутку від реалізації її надлишків.

Згідно до статті п. 1 пп.24 165 Податкового кодексу України доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються [1].

Якщо розмір земельних ділянок перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Тому, опираючись на вище зазначене можемо зробити висновок, що опротестування рішення про приєднання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства прокурора району є хибним. Максимальний розмір ділянки для ведення особистого селянського господарства законом не визначається. Оскільки ділянка громадянина Івана Нечаєва більша за 2 гектари, він буде сплачувати податок на прибуток від реалізації своєї діяльності на загальних підставах згідно до норм Податкового кодексу України.

Завдання 3.

У 1998 р. громадянин Сергієнко придбав два колісні трактори, які зареєстрував у Державній інспекції технічного нагляду на себе. Одночасно громадянин є власником фермерського господарства, яке є юридичною особою - платником фіксованого сільгоспподатку. У 1999 р. придбану техніку було взято на баланс цього фермерського господарства без перереєстрації в інспекції Держтехнагляду. У 2004 р. при проходженні техогляду тракторів їх власнику було запропоновано сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Крім того, Сергієнку було повідомлено, що він також має сплатити цей податок і за попередні роки (з 1999 року) коли він не сплачував цей податок. Сергієнко відмовився від сплати цього податку аргументувавши, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку і не повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Чи правий податковий інспектор? Зробіть юридичний аналіз ситуації що склалась та обґрунтуйте правильну відповідь.

Відповідь:

Для розв'язання даного завдання будемо використовувати нормативні документи, які діяли в описаний період (з 1998 по 2004 рік).

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів справляється на підставі Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», яким визначено платників податку, об'єкти оподаткування, ставки та строки його сплати. сільськогосподарський фермерський податок транспортний

Згідно цього закону платниками податку є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до ст. 2 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» є об'єктами оподаткування.

Тобто власник тракторів, про які йдеться в умові завдання, є платником податку з власників транспортних засобів, а самі трактори є об'єктами оподаткування [6].

Відповідно до п. 4 ст. 9 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку зупиняється дія декількох законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування [7]. Зокрема, до 1 січня 2004 р. зупиняється дія Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Слід наголосити на тому, що норми Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» не застосовуються саме для платників фіксованого сільськогосподарського податку, а не для власників підприємств - фізичних осіб.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства [7].

Щодо реєстрації тракторів, то відповідно до Правил державної реєстрації та обліку тракторів правомірність придбання машин підтверджується, зокрема, реєстраційним свідоцтвом з відміткою про зняття з обліку за місцем попередньої реєстрації для машин, що були в експлуатації.

Власники зобов'язані зареєструвати належні їм машини протягом 10 днів після їх придбання або закінчення митного оформлення у разі ввезення (у тому числі тимчасового) на територію України.

Термін реєстрації може бути подовжений на підставі заяви власника за умови наявності поважних причин, які унеможливлюють її вчасне проведення.

Відчуження машин без їх реєстрації в органах Держтехнагляду можуть провадити тільки суб'єкти підприємницької діяльності, які мають право на реалізацію машин, тобто торговельні організації та структури, які мають право торгувати технікою [8].

З вищенаведеного виходить, що для підтвердження того, що трактори є власністю фермерського господарства, громадянин Сергієнко мав їх спочатку зареєструвати належним чином в органах Держтехнагляду. Оскільки підприємство є платником фіксованого сільгоспподатку, при реєстрації тракторів за них не потрібно буде сплачувати податок з власників транспортних засобів та подавати до податкової інспекції розрахунок.

Взяття на баланс фермерського господарства трактора без відповідної реєстрації та відмова сплачувати перед проходженням техогляду податок з власників транспортних засобів з посиланням на те, що трактори перебувають на балансі платника фіксованого сільгоспподатку, є порушенням норм перелічених законодавчих актів. У разі коли транспортний засіб належить фізичній особі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію такого транспортного засобу, а використовується у фермерському господарстві, навіть якщо його включено до активів підприємства, що, до речі, є неправомірним, обов'язки щодо сплати податку з власників транспортних засобів покладаються саме на фізичну особу, а не на підприємство, на якому цю техніку використовують. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату податку в такому випадку покладено саме на фізичну особу.

Отже, можна зробити висновок, що дії податкового інспектора є правомірними та відповідають нормам законодавства. Громадянин Сергієнко має сплатити податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за весь період починаючи з 1999 року по 2004 рік.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI - Редакція від 20.09.2015 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV - Редакція від 06.11.2014 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1087-15

3. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 № 2114-XII - Редакція від 06.11.2014 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2114-12

4. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV - Редакція від 06.11.2014 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/973-15

5. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV - Редакція від 05.04.2015 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/742-15

6. Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII - Втратив чинність від 01.01.2011р. [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1963-12

7. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 № 320-XIV. Втратив чинність від 01.01.2011р. [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/320-14

8. Наказ «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів» від 25.05.2000 № 75 втратив чинність від 24.03.2005 [Електрон. ресурс]: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0456-00

9. Єрмоленко В.М., Аграрне право України: підручник / В. М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 608 с.

10. Погрібний О.О., Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного. - К.: Істина, 2006. -. 448 с.

Размещено на Allbest.ru