Ватикан – теократична монархія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ватикан - теократична монархія

На сьогоднішній день у більшості держав світу закріплений такий принцип конституційного ладу, як принцип світської держави. Це означає, що церква, релігійні об'єднання відділені від держави і не втручаються в діяльність державних органів, маючи власну сферу діяльності, куди не втручається держава. Проте, у сучасному світі існують і деякі винятки. Держави, що виступають прямою протилежністю світських, називають теократичними. Історії відомі, особливо в давнину, випадки, коли державна влада безпосередньо перебувала в руках духовенства, церкви, а вся діяльність її органів ґрунтувалася насамперед на догматах відповідної віри. У сучасному ж світі таким рідкісним винятком є теократична монархія Ватикан.

Слід з'ясувати, що саме є теократичною державою. У літературі під «теократією» розуміється форма держави, де політична і духовна влада зосереджена в руках однієї людини - глави духовенства, визнаного як «земного божества», «первосвященника» і т. д. Для теократичної держави характерно обожнення фігури правителя, тобто визнається, що верховне божество передає повноваження державного управління єдиновладному правителю.

Характерною рисою теократії також є перевага релігії над правом, тобто основними нормами є релігійні, ті, що містяться у Святому Письмі. По суті, у такому типі держав релігія ототожнюється з правом. Така правова система має назву канонічного права. Першоджерелом права є божественна воля, що має втілення у Біблії. Християнська церква визнає священними лише книги Нового Заповіту. Окрім Біблії, загальнообов'язкові норми містилися також у інших джерелах. З моменту виникнення християнства церква приймала безліч канонів церковних соборів і синодів, декретів і рішень окремих єпископів. Одним із найважливіших джерел канонічного права на Заході були Папські декреталії (декрети).

Наступною особливістю теократичних держав є те, що існує не просто загальнообов'язкова державна релігія, а релігійна держава. Це означає, що церква не просто має значний вплив на державу в цілому, а вона і є самою державою. У давнину церква дуже впливала на устрій держав, на політику тощо. Проте, сама по собі вона не уособлювала державу, а лише диктувала напрямок її розвитку. Існував світський правитель (монарх), який мав неухильно додержуватися догматів церкви в управлінні державою. Так, у період середньовіччя Папа Римський мав неабиякий вплив на європейських монархів. Однак, теократичні монархії відрізняються саме відсутністю світського правителя. Представником влади є глава духівництва. Тобто, держава являє собою велику релігійну організацію з усіма атрибутами державної влади.

Ватикан - найменша у світі незалежна держава, анклав посеред Риму в Італії. Папська держава має непросту понадтисячолітню історію. З 11 лютого 1929 року Ватикан є незалежною державою. Ця держава є абсолютною теократичною монархією.

Ватикан не має конституції в точному значенні цього слова. Її роль виконували Конституційні акти держави-міста Ватикану від 7 червня 1929 р., найбільш важливим з яких був Основний закон, а також "Апостольська конституція" від 15 серпня 1967 р., названа "Regimini Ecclesiae Universae" і містить реформу римської курії . В листопаді 2000 р. Папа оприлюднив новий Основний закон Ватикану (набув чинності в лютому 2001 року), який фактично закріпив систему поділу влади.

Головою Ватикану є Папа Римський. Він також має титули Верховного голови (понтифіка) церкви (Sommo Pontefice) і монарха ватиканського держави. Папа Римський обирається довічно, Колегією кардиналів на спеціальних зібраннях -- конклавах, після смерті попередника (або після зречення останнього). У період коли Святий Престол вакантний (Sede vacante) функції голови держави виконує Колегія кардиналів.

Конклав -- збори, на яких кардинали-виборці, кожен з яких теоретично має шанси бути обраним, обирають папу Римського. З метою запобігти впливу на хід обрання кардиналів ззовні, процедура виборів відбувається у приміщенні ізольованому від зовнішнього світу. Приміщення відкривають лише після обрання папи. Сьогодні конклави проводяться у Сикстинській капеллі.

Колегія кардиналів є дорадчим органом при Папі і збирається для обговорення найбільш важливих церковних справ і для виборів Папи. У конклаві можуть брати участь лише кардинали молодші 80 років, що призначаються Папою довічно. Число кардиналів не постійне. Біля однієї треті з них входять до складу Римської курії, інші займають керівні пости Римо-католицької церкви в інших країнах.

Вибори Папи проводять двічі на день закритим голосуванням. Для обрання, кандидат повинен набрати дві третини голосів плюс один голос. Після кожного голосування від спалювання бюлетенів з димара над Сикстинською капеллою піднімається темний дим. Про обрання нового понтифіка зовнішньому світові сповіщають білим димом, додаючи до вогню солому.

Такий спосіб вибору папи був розроблений під час Другого Ліонського собору і встановлений папою Григорієм Х в 1274.

Папі належить вся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади. У його компетенцію входить представлення Ватикану в міжнародних відносинах, укладення, ратифікація і денонсація міжнародних договорів і конкордатів, прийом та призначення дипломатичних представників.

Законодавча влада в відповідно до Основного закону 2000 р. делегується Папою постійно діючої Комісії кардиналів, що складається з Кардинала-президента та інших кардиналів, що призначаються Папою строком на 5 років. Кардинал-президент може видавати ордонанс у виконання законів.

Наступним дорадчим органом при Папі Римському є Синод єпископів. До його складу входять представники національних єпископатів і міжнародних католицьких організацій. Частину членів Синоду призначає Папа, інша обирається національними єпископськими конференціями. Цей орган скликається папою не рідше одного разу на 3 роки. Рішення Синоду приймаються двома третіми голосів та набирають чинності після затвердження Папою. конституційний лад ватикан рим

Виконавча влада, відповідно до Основного закону, делегується Папою Кардиналу-президентові, що зобов'язаний виносити найбільш важливі питання на обговорення Комісії кардиналів.

У Ватикані також є своєрідний уряд. Ним є Римська курія. Цей орган здійснює керівництво політичною, економічною та релігійною діяльністю Ватикану і Церкви. Головою цього органу є Державний секретар. До складу Римської курії входять Державний секретаріат, дев'ять духовних відомств, три трибунали, дванадцять папських рад і комісій, інші відомства. Кожна конгрегація очолюється кардиналом-префектом. Термін перебування на посаді осіб, які займають найважливіші пости - 5 років. Ці особи повинні йти у відставку за смертю папи.

Із викладеного вище вбачається, що Ватикан відповідає ознакам теократичної монархії, адже вся влада у цій державі повністю зосереджена в руках представників духівництва.

На перший погляд може здатись, що Ватикан не є повноцінною державою, проте це не відповідає дійсності. Ватикан має всі ознаки держави. Окрім вже охарактеризованої державної влади, серед основних атрибутів держави у Ватикані є своя армія, жандармерія і поліція. Досить цікаво, що стати солдатом Папської гвардії можуть тільки громадяни Швейцарії, що відслужили у своїй країні строкову службу, які мають вищу освіту і на зріст не менші за 180 см.

Також Ватикан має власний прапор (жовто-білий) і герб. Крім того, у Ватикані є свій суд, міністерство закордонних справ, свої пожежники, своя залізниця. Автомобілі Ватикану мають свої державні номери. Також тут є монетний двір, де чеканять дуже рідкісні та дорогі монети з профілем Папи, за платоспроможністю їх прирівнюють до італійських лір і вони мають право обігу по всій Італії.

Особливістю Ватикану є також те, що у цій державі не сплачують податків. Тому всі, хто працюють у Ватикані, отримують зарплатню більше, аніж якби вони працювали у Римі. Сам Папа Римський не отримує зарплатню, оскільки знаходиться на повному утриманні.

На сьогодні ця держава бере участь у діяльності провідних міжнародних організацій. Ватикан маєпостійних спостерігачів в ООН, ЮНЕСКО. Ватикан також підтримує дипломатичні відносини з понад 120 країнами світу: зв'язки підтримує через нунціїв, яких за рангом прирівнено до послів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що Ватикан є унікальною державою у сучасному світі. Він є єдиною теократичною монархією. Більшість сучасних країн закріпило принцип світської держави, відокремивши церкву від держави. Ватикан же відрізняється тим, що тут церква і держава є тотожними. Ватикан має всі ознаки державності. Ця країна залишається рідкісним винятком серед держав сучасності.

Список використаних джерел

1. Балюк Н.А. Про Ватикан. Інститут післядипломної освіти Національного університету «Львівська політехніка» [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.ipk.polynet.lviv.ua/old/Papa/vatykan.htm

2. Історія держави і права зарубіжних країн та правові системи країн світу. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.zen.in.ua/v/vatikan-derzhava-m%D1%96sto-vatikan/derzhavnij-ustr%D1%96j

3. В.М. Протасов. Проблеми теорії права і держави: Питання і відповіді. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://bibliograph.com.ua/teoria-gosudarstva-i-prava-4/index.htm

4. Маніліч О.В. Місце релігійних норм у правовій системі держави. Науковий вісник Чернівецького університету. 2011. Випуск 597. Правознавство. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://lawreview.chnu.edu.ua/visnuku/st/597/6.pdf

5. Релігія і політика. Теократія. [Електронний ресурс] - Режим доступу : https://mykola1.wordpress.com.

Размещено на Allbest.ru