Правовий статус безробітних

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

Інститут управління та права

Кафедра конституційного, адміністративного та трудового права

Курсова робота

з дисципліни „Трудове право”

Правовий статус безробітних

Виконала:

Горяєва Юлія Олександрівна

Група ГПз-113

Спеціальність: 6.030402 - Правознавство

Науковий керівник

к.ю.н., доцент Смолярова М.Л.

Запоріжжя

2015

План

правовий безробітний зайнятість

Вступ

Розділ 1. Загальне поняття правого статусу безробітного

1.1 Загальне поняття безробітного

1.2 Основні права та обов'язки безробітного

Розділ 2. Державні гарантії соціальної підтримки безробітного

2.1 Допомога по безробіттю

2.2 Стипендія

Розділ 3. Особливості надання соціальної підтримки безробітному

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Я не випадково вибрала темою своєї курсової роботи - «Правовий статус безробітних». При виборі цієї теми, перш за все я спиралась на своє ставлення до даної категорії громадян, яких держава, так чи інакше, називає «безробітними», а також тому, що раніше мені самій доводилося мати статус «безробітної». З переходом на механізовані знаряддя праці, де людський фактор просто необхідний як основне знаряддя праці, використання і застосування людської праці стає з кожним роком все нижче - ринкова економіка взагалі викидає людину з виробничого процесу, і людина як учасник виробничого процесу стає не затребуваним. Таким чином, саме це і створює тим самим масове невдоволення, а також зростання числа безробітних громадян. Саме це і викликає актуальність обраної мною теми, теми - «Правовий статус безробітних», людини, яка будь-яким чином залишилася без роботи, залишилася без засобів на існування. У зв'язку із зростанням масштабів безробіття в суспільстві нагнітається напруженість: прояви масового невдоволення, що проходять акціями протесту, реалізаціями інших форм протистояння. При безробітті зростає злочинність. Разом з тим відбувається люмпенізація найбільш відсталої і знедоленої частини населення, завжди готової на будь-які, самі, здавалося б, неймовірні вчинки, які згубно впливають на суспільство.

Об'єктом і предметом дослідження моєї курсової роботи є громадянин, який з певних причин втратив роботу і отримав статус «безробітного». Але, навіть не дивлячись і на це, у нього є законне, надане і конституційно закріплене право на працю і на захист від безробіття, насамперед як людини і громадянина держави, якою він є, навіть якщо ця людина - «безробітний».

Основними цілями і завданнями, які я ставлю перед собою, виходячи з обраної мною теми курсової роботи «Правовий статус безробітних», є дослідження основних елементів даної теми, а саме:

з'ясувати і вивчити, хто такий «безробітний»;

використовуючи загальний діалектико-матеріалістичний метод вивчити, що означає «правовий статус безробітного»; які у безробітного законні права та обов'язки; на які гарантії може розраховувати людина, ставши безробітним, в чому вони полягають; як захищений безробітний громадянин з боку держави, а також які гарантії та яку допомогу може надати йому держава.

Українське законодавство про зайнятість населення почало формуватися в 1991 р., коли був вперше прийнятий Закон "Про зайнятість населення” від 01.03.1991. При підготовці цього Закону і надалі при його вдосконаленні враховувався досвід країн з розвиненою ринковою економікою щодо пом'якшення соціальних наслідків безробіття.

В Законі України "Про зайнятість населення” визначена політика держави в галузі зайнятості населення, права громадян у сфері зайнятості, а також питання регулювання, організації зайнятості та створення державної служби зайнятості населення.

Закон визначає організаційні, правові та соціально-економічні гарантії реалізації прав людини на отримання роботи в умовах ринкової економіки, рівноправності форм власності. Він створює умови, що забезпечують зайнятість населення з урахуванням норм Конституції України і міжнародного права.

Ключові слова - безробітній, зайнятість населення, безробітні громадяни, соціальна підтримка, сфера зайнятості, засоби забезпечення трудової дисципліни, служба зайнятості, трудовий договір.

Розділ 1. Загальне поняття правого статусу безробітного

1.1 Загальне поняття безробітного

Правовий статус безробітного, так само як і правовий статус громадянина, включає основні права і обов'язки, якими наділяє державу особа, яка втратила роботу.

Безробітними визнаються працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи як безробітні, шукають роботу і готові приступити до неї. При цьому не враховуються виплати вихідної допомоги і середнього заробітку громадянам, звільненим з організацій (з військової служби) у зв'язку з ліквідацією, скороченням чисельності або штату.

Згідно ст. 2 Закону "Про зайнятість населення” безробітними не можуть бути визнані громадяни:

- віком до 15 років, за винятком тих, які працювали та були звільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи та організації або скороченням чисельності (штату);

- які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

- які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, що шукають роботу;

- які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Для визнання громадянина безробітним причина його звільнення з попереднього місця роботи значення не має. Безробітним може бути визнаний і громадянин, який розірвав трудовий договір за власним бажанням, і той, хто звільнений з ініціативи адміністрації, причому навіть за порушення трудової дисципліни. Останнє може позначитися на виплаті допомоги по безробіттю.

Як вже говорилося вище, відповідно до Закону про зайнятість урядом визначено порядок реєстрації безробітних громадян. Вона здійснюється органами зайнятості за місцем проживання.[11, c. 120]

Первинна реєстрація здійснюється з метою обліку загальної чисельності безробітних і для отримання інформації з питань сприяння зайнятості населення.

Для реєстрації з метою пошуку підходящої роботи, безробітні громадяни подають до органів зайнятості за місцем проживання довідку про середній заробіток за останні шість місяців за останнім місцем роботи і пред'являють паспорт (або інший документ, що засвідчує особу), трудову книжку і документ, що засвідчує професійну кваліфікацію.

Реєстрація громадянина як безробітного органами зайнятості здійснюється не пізніше 8 календарних днів з дня його реєстрації з метою пошуку підходящої роботи.

Безробітними, таким чином, визнаються громадяни, які:

працездатні;

не мають роботи і заробітку;

зареєстровані в цілях пошуку підходящої роботи;

шукають роботу і готові приступити до неї;

не працевлаштовані протягом 8 днів з дня їх реєстрації з метою пошуку підходящої роботи.

Громадяни, визнані безробітними, зобов'язані у строки, встановлені органами зайнятості, проходити перереєстрацію.

П.1 Статті 46 Закону про зайнятість визначає її, як робота що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. [5, c. 302] Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний.

Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Для осіб, які не мають професії (спеціальності) і вперше шукають роботу, підходящою вважається така, що потребує первинної професійної підготовки, зокрема безпосередньо на робочому місці, а для осіб, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю, що перевищує шість місяців, підходящою вважається робота за професією останнього місця роботи або робота з проходженням попередньої перепідготовки за новою професією (спеціальністю) за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.[2, c. 571]

Всім безробітним, як звільняються з підприємств, так і вперше шукають роботу або бажають відновити трудову діяльність після перерви, держава надає певні права, забезпечуючи їх грошовими виплатами; допомоги по безробіттю; оплатою за участь в громадських роботах.

Тим, хто здійснює професійну підготовку, перепідготовку або підвищує кваліфікацію, виплачується стипендія.

Встановлено такі розміри стипендії:

для громадян, які мають трудовий стаж понад один рік, - у розмірі 75 відсотків їх середньомісячного заробітку за останнім місцем роботи, але не нижче мінімальної оплати праці;

для громадян, які не мають трудового стажу або мають трудовий стаж менше одного року, - у розмірі стипендії, встановленої державою для навчальних закладів відповідного профілю, але не нижче допомоги по безробіттю, передбаченого для цієї категорії громадян;

для громадян, які втратили здатність до виконання колишньої роботи внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - за рахунок коштів відповідних підприємств в розмірі 100 відсотків середнього заробітку за останнім місцем роботи, але не нижче мінімальної оплати праці. [5, c. 395]

Громадянам, які мають утриманців, розмір стипендії підвищується на кожного утриманця на 10 відсотків, але не може перевищувати розмір середнього заробітку за останнім місцем роботи.

Для безробітних встановлено особливий порядок обчислення трудового стажу. Час, протягом якого безробітний отримує стипендію або допомогу з безробіття, приймає участь в оплачуваних громадських роботах, а також час, необхідний для переїзду за направленням служби зайнятості в іншу місцевість, зараховується до загального трудового стажу і не перериває його.

1.2 Основні права та обов'язки безробітного

Безробітному, як і будь-якому іншому громадянину належать багато прав. Знання своїх прав дозволить безробітному вести пошук роботи і регулювати свій трудовий статус у відповідності з своїми інтересами.

Одним з помічників в пошуку роботи, до яких може звернутися безробітний безкоштовно, є служба зайнятості. [2, c. 643]

Безробітним необхідно мати на увазі, що звернутися в службу зайнятості для пошуку роботи їм можна завжди, це абсолютно не пов'язане з наявністю у них досвіду роботи, а так само не залежить це і від того, звільнився чи безробітний за власним бажанням або його звільнив роботодавець по своєю ініціативою.

Контактуючи зі службою зайнятості, безробітний має право на:

консультування, професійну орієнтацію, психологічну підтримку, а також на послуги з професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, отриманню необхідної їм інформації в органах служби зайнятості;

самостійний пошук роботи та працевлаштування;

оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу служби зайнятості та його посадових осіб - як до вищестоящого органу служби зайнятості, так і в суд;

укладення договору добровільного страхування зі страховими організаціями на випадок втрати роботи;

оплату їхніх витрат, викликаних тим, що їх направили на роботу (навчання) в іншу місцевість за пропозицією органу служби зайнятості (за його згодою);

виплату допомоги по безробіттю;

виплату стипендії під час професійної підготовки, підвищення кваліфікації,

виплату стипендії під час професійної підготовки, підвищення кваліфікації,

можливість участі в оплачуваних громадських роботах.

Безробітному важливо знати, що якщо він як безробітний втратив право на одержання допомоги по безробіттю через закінчення термінів його виплати, а також якщо безробітний проходить професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації за направленням органу служби зайнятості, то органом служби зайнятості йому може надаватися матеріальна допомога.

Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації можливі, якщо безробітний:

не має професії (спеціальності);

не може знайти підходящу роботу через відсутність необхідної професійної підготовки;

йому необхідно змінити професію (спеціальність) через те, що немає роботи, що відповідає його професії;

більше не може працювати за колишньою професією.

Професійна консультація передбачає, що безробітному нададуть допомогу в професійному самовизначенні - тобто, допоможуть вибрати свій професійний шлях з урахуванням його психологічних особливостей і можливостей, а також з урахуванням потреб суспільства в працівниках певної сфери діяльності.

Професійне навчання безробітних громадян може здійснюватися в наступних варіантах:

професійна підготовка для прискореного набуття необхідних для роботи навичок;

перепідготовка для придбання нових професій;

навчання працівників, які мають професію, іншим професіям для отримання можливості працювати, поєднуючи їх;

підвищення кваліфікації робітників для оновлення знань, умінь і навичок, зростання професійної майстерності, для вивчення нової техніки і технологій, потрібних для виконання професійної діяльності;

підвищення кваліфікації для поновлення теоретичних і практичних знань, якщо підвищуються вимоги до рівня кваліфікації та необхідне освоєння нових способів роботи;

стажування для фахівців для формування та використання на практиці теоретичних знань, умінь і навичок, придбання організаторських і професійних якостей.

У пріоритетному порядку пройти професійне навчання можуть:

інваліди;

безробітні після закінчення шестимісячного періоду безробіття;

громадяни, звільнені з військової служби, дружини (чоловіки) таких громадян і військовослужбовців;

випускники загальноосвітніх установ, громадяни, які вперше шукають роботи (раніше не працювали), які не мають професії (спеціальності).

Для проходження навчання служба зайнятості повинна укласти з безробітним договір, на підставі якого безробітному буде видано направлення на навчання.[20, c. 113-118]

При бажанні безробітний може поєднувати навчання з виконанням оплачуваних громадських робіт на підставі строкового трудового договору.

Статус безробітного: його обов'язки:

Якщо громадянина визнали безробітним, то він зобов'язаний дотримуватися порядок та умови реєстрації та перереєстрації. Нагадаю, що він повинен проходити перереєстрацію в органі служби зайнятості за місцем проживання у встановлений цим органом термін.

В іншому випадку його можуть позбавити статусу безробітного.

Другою важливою обов'язком є надання достовірних відомостей.

Необхідно знати, що: якщо громадянин працевлаштувався, але продовжує інформувати службу зайнятості про те, що він є безробітним, щоб отримувати допомогу і фактично отримує її, то громадянина можуть викрити в шахрайстві і ініціювати кримінальне переслідування.

Розділ 2. Державні гарантії соціальної підтримки безробітного

2.1 Допомога по безробіттю

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує працездатному населенню у разі відсутності роботи і заробітку:

виплату безробітним у встановленому порядку допомоги по безробіттю,

матеріальної допомоги по безробіттю,

матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги,

включення періоду перепідготовки та навчання нових професій,

участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального і безперервного трудового стажу.

У трудовій книжці безробітного працівники державної служби зайнятості роблять записи про час початку, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю.

Усі записи про початок, припинення, відкладення та закінчення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю вносяться працівником державної служби зайнятості після видання наказу, але не пізніше тижневого строку. Вони підтверджуються особистим підписом працівника державної служби зайнятості та печаткою центру зайнятості. [13, c. 224]

Порядок і розмір виплати допомоги по безробіттю окремим категоріям безробітних:

1. Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю надається з восьмого дня після реєстрації у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, а виплата допомоги по безробіттю відкладається відповідно до ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" і виплачується з наступного дня після закінчення тримісячного строку збереження середнього заробітку за попереднім місцем роботи (ст. 493 КЗпП України).

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", покликаний створити модель соціального захисту населення від безробіття, яка б відповідала ринковим умовам. Міжнародний досвід свідчить, що захистити від негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, впровадження нових форм організації праці, найкраще може солідарна само-забезпечувальна система обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття.

Більшість умов і строків виплати допомоги по безробіттю не змінюються порівняно із чинним законодавством. Проте у вищезгаданому законі порівняно з Законом України "Про зайнятість населення" закладено такі підходи до визначення допомоги по безробіттю, що спонукають безробітного до активного пошуку роботи.

Згідно з цим Законом допомога по безробіттю призначається залежно від страхового стажу громадян у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), а саме:

до 2 років - 50%; від 2 до 6 - 55%;

понад 10 років - 70%, і виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%;

протягом наступних 90 календарних днів - 80%;

надалі - 70%, за умови, якщо застрахована особа протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювала не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески. Якщо у цієї особи страховий стаж понад 10 років (10 років працювала вчителем плюс два місяці в органах соціального забезпечення), допомогу по безробіттю мають призначити у розмірі 70% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи.

Особливості умов та тривалості виплати допомоги по безробіттю чітко зазначені у ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням розрахунковим періодом, за який обчислюється заробітна плата (дохід) для розрахунку допомоги по безробіттю, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачували страхові внески.[14, c. 107]

Для розрахунку допомоги по безробіттю береться заробітна плата за 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала менш як шість календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані повні календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

Середньоденна заробітна плата (дохід) для розрахунку допомоги по безробіттю обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподаткованого доходу) на кількість календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством).

Працівники передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України і які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах), мають право на достроковий вихід на пенсію, якщо на день вивільнення до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

За умови їх реєстрації у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення їм видається клопотання про достроковий вихід на пенсію для подання в місцеві органи соціального захисту населення за їх бажанням, а також у разі відсутності підходящої роботи.[15, c. 284]

Витрати, пов'язані з достроковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України з наступним відшкодуванням цих витрат із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (див. ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

2. Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах (це всі громадяни, які реєструються у державній службі зайнятості, крім осіб, які реєструються на підставі ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення"), допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації у службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (чоловікам після досягнення 58 років, жінкам - 53 років, при цьому вік визначається на момент надання громадянину статусу безробітного) тривалість виплати допомоги по безробіттю становить до 720 календарних днів.

Громадянам, які бажають відновити роботу після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 днів.

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі зайнятості, визнаним у встановленому порядку безробітними, виплата допомоги по безробіттю гарантується у такому розмірі і за таких умов:

не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо вони протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів;

не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати - в усіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше, або після тривалої перерви.

3. Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні не менше 10 місяців, допомога по вагітності та пологах призначається та виплачується органами соціального захисту на підставі довідки, виданої державною службою зайнятості, і листка непрацездатності. Виплата допомоги по безробіттю цим жінкам за період, зазначений у листку непрацездатності припиняється.

Жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні менше 10 місяців, виплата допомоги по безробіттю продовжується в межах строків визначених ст. 26 і 28 Закону України "Про зайнятість населення". Якщо жінка бажає здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то вона письмово повідомляє про це центр зайнятості і їй видається довідка встановленої форми для подання в органи соціального захисту населення за місцем проживання на отримання допомоги по догляду за дитиною.[15, c. 129]

У разі, коли жінка виявила бажання працевлаштуватися, а центр зайнятості не може запропонувати підходящої роботи, виплата їй допомоги по безробіттю продовжується на строк і в розмірах, установлених до вагітності і пологів.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення" " від 20 березня 2013 р. № 198 запроваджено новий вид компенсаційних виплат безробітним - матеріальна допомога по безробіттю (ст. 31 у новій редакції). Умови та порядок виплати безробітним матеріальної допомоги по безробіттю визначено в Положенні про порядок надання матеріальної допомоги по безробіттю.[2, c. 105]

Матеріальну допомогу по безробіттю протягом 180 календарних днів у розмірі 75% установленої законодавством мінімальної заробітної плати можуть одержувати безробітні, в яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім І не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Матеріальна допомога по безробіттю може призначатися з наступного дня після закінчення виплати допомоги по безробіттю.

Для одержання матеріальної допомоги по безробіттю громадянин повинен подати до центру зайнятості письмову заяву та довідки про склад сім'ї і доходи кожного члена сім'ї за квартал (три місяці), що передує поданню заяви про надання матеріальної допомоги. У сукупному доході не враховується допомога по безробіттю, яку виплачує служба зайнятості.

Період виплати матеріальної допомоги по безробіттю зараховується до загального та безперервного трудового стажу громадянина, про що в його трудовій книжці робиться відповідний запис.

Кожний із членів сім'ї, який перебуває на утриманні безробітного, а також громадяни, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю, можуть одержати матеріальну допомогу у розмірі 50% установленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї безробітного не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.[2, c. 157]

Одноразова матеріальна допомога може надаватися не більше двох разів протягом календарного року за умови, що безробітний активно сприяє своєму працевлаштуванню.

Державна служба зайнятості також забезпечує надання допомоги на поховання громадянина, який зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, або як безробітний, а також у разі смерті особи, яка перебувала на утриманні безробітного, у розмірі, встановленому законодавством.[11, c. 63]

Право на допомогу по безробіттю з урахуванням страхового стажу мають застраховані особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин та протягом року перед початком безробіття працювали і сплачували внески на менше 26 календарних тижнів.

Допускається перерва у страховому стажі. Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась у встановленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.

До поважних причин належать такі:

навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

строкова військова служба;

здійснення догляду за непрацюючою працездатною особою, за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього нагляду;

інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що складається в галузях національної економіки відповідної області чи регіону. Верхня межа розміру допомоги по безробіттю залишилась незмінною. Проте суттєво змінилась нижня межа. Якщо раніше допомога по безробіттю не могла бути меншою від мінімальної заробітної плати (в останні роки це було 16,6 грн., встановлені Кабінетом Міністрів України), то за Законом про соціальне страхування допомога по безробіттю не може бути нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом (ст. 23).

Тривалість виплати допомоги по безробіттю не змінюється згідно з чинним законодавством і становить 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб передпенсійного віку, тобто за 2 роки до настання права на пенсію, - не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, під час визначення розміру допомоги по безробіттю страховий стаж також враховується, але її виплата починається з 91 дня.

Особам, які відпрацювали до настання безробіття лише 26 календарних тижнів або бажають відновити трудову діяльність після тривалої (понад 6 місяців) перерви, допомогу по безробіттю встановлено без урахування страхового стажу на рівні прожиткового мінімуму. [13, c. 75] Такий самий розмір допомоги по безробіттю встановлено звільненим через прогули, пияцтво, інші порушення трудової та виробничої дисципліни, але тривалість її виплати зменшується на три місяці.

Після закінчення терміну виплати допомоги по безробіттю з урахуванням доходу сім'ї може надаватися матеріальна допомога по безробіттю протягом шести місяців та одноразова матеріальна допомога. Матеріальна допомога по безробіттю надається у розмірі 75% прожиткового мінімуму, а одноразова матеріальна допомога в розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливістю Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є те, що він містить у собі норми двох систем соціального захисту населення. Поряд із страховою системою і виплатами застрахованим особам у Законі існують норми щодо надання соціальних виплат іншим категоріям безробітних громадян. Це виплати незастрахованим особам, зокрема тим, хто шукає роботу вперше.

Держава не може залишити без матеріальної підтримки молодих людей, які після закінчення загальноосвітніх шкіл, вищих і середніх закладів освіти не знайшли свого місця у трудовому процесі та ще не могли брати участі у страховій системі. Допомога по безробіттю їм призначатиметься на мінімальному рівні та виплачуватиметься протягом 180 календарних днів. [15, c. 496]

До категорії незастрахованих належать також і військовослужбовці, звільнені з військової служби через скорочення чисельності або штату без права на пенсію. Включення їх до системи страхування зобов'язало б державу як роботодавця витрачати невиправдано великі кошти на сплату страхових внесків. Тому Законом передбачено страхування лише необхідної суми на підтримку тих, хто звернувся до державної служби зайнятості і визнаний безробітним, чисельність яких щороку не перевищує однієї тисячі осіб.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу. При цьому всі види допомог на період безробіття встановлені для них на тому самому рівні, що і для застрахованих осіб.[13, c. 101]

Щодо громадян, які не сприяють своєму працевлаштуванню, не виконують вимог державної служби зайнятості, законодавством передбачені певні санкції.

1. У період пошуку роботи протягом семи днів, коли громадяни зареєстровані як такі, що шукають роботу, якщо громадянин відмовився від двох пропозицій підходящої роботи, то він не може бути визнаний безробітним:

2. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" передбачені такі випадки, коли виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється, безробітний знімається з обліку, а його картка персонального обліку закривається:

працевлаштування безробітного;

поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Безробітний, якого за рішенням суду поновлено на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язаний повернути кошти, одержані у вигляді допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю;

вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;

отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;

переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто). При цьому громадянину видаються копії КПО та інших документів, необхідних для реєстрації у державній службі зайнятості за новим місцем проживання;

смерті безробітного;

3. Законодавством передбачені випадки, коли виплата допомоги по безробіттю може відкладатися на строк до трьох місяців (п. 2 ст. ЗО Закону України "Про зайнятість населення"):

громадянам, які розірвали трудовий договір з власником підприємства, установи, організації на підставах, зазначених у п. 6 ст. 36, 38 і 39 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, і яким виплачується вихідна допомога відповідно до ст. 44 КЗпП України, визнаних безробітними з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості як таких, що шукають роботу, виплата допомоги по безробіттю видається після закінчення строку, за який виплачується вихідна допомога.

громадянам, з якими трудовий договір було розірвано з ініціативи власника у зв'язку з дисциплінарними проступками згідно з п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 КЗпП України, а також тим, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин;

громадянам за порушення умов п. 4 ст. 28 Закону України "Про зайнятість населення" (сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості).

4. Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на строк до трьох місяців у разі:

відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи;

приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;

порушення громадянином умов строку його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування центру зайнятості більше місяця без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

У період відкладення чи припинення виплати допомоги по безробіттю громадяни, зареєстровані як безробітні у державній службі зайнятості, зобов'язані відвідувати центр зайнятості і сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій цієї служби, а у разі невиконання цих вимог виплата їм допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю повторно може бути припинена чи відкладена з наступного дня після закінчення дії попередньої санкції або вони знімаються з обліку.[2, c.541]

Стаття 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка має назву "Припинення, відкладання виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості", повністю повторює ті життєві випадки, коли служба зайнятості припиняє або відкладає виплати, перелічені в ст. ЗО Закону України "Про зайнятість населення".

Відмінність нового Закону полягає в тому, що виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк до трьох місяців у разі надання застрахованій особі відповідно до законодавства України вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, установ і організацій.

Замість припинення виплати на строк до трьох місяців, передбаченого Законом України "Про зайнятість населення", новий закон ввів поняття скорочення тривалості виплати на строк до 90 календарних днів. Безумовно, ця заміна понять допомогла і працівникам державної служби зайнятості, і безробітним краще зрозуміти їх зміст і значення.[5, c. 452]

Слід звернути увагу на те, що п. 2 ст. 30 Закону України "Про зайнятість населення" передбачалося відкладання виплати допомоги по безробіттю на строк до трьох місяців у разі:

звільнення громадянина з останнього місця роботи без поважних причин;

звільнення з підстав, передбачених п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Новий закон передбачає скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації обов'язково на 90 календарних днів у разі:

звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин;

звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, п. 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 і 45 Кодексу законів про працю України.

Це свідчить про посилення у новій системі соціального захисту від безробіття вимогливості до п'яниць, злодіїв, порушників трудової і виробничої дисципліни.

2.2 Стипендія

Наступним видом соціальної підтримки безробітного є стипендія, що виплачується громадянам у період професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки за направленням органів служби зайнятості.

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка безробітних громадян можуть здійснюватися за направленням органів служби зайнятості, якщо:

неможливо підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;

необхідно змінити професію (спеціальність, рід занять) у зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає наявним у громадянина професійним навичкам;

громадянином втрачена здатність до виконання роботи за попередньою професією (спеціальністю). Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка безробітних громадян здійснюються в освітніх установах професійної та додаткової освіти, навчальних центрах органів служби зайнятості чи інших освітніх установах, освітніх підрозділах організацій або в інших навчальних закладах відповідно до укладених органами служби зайнятості договорами.

Розміри стипендії визначаються таким чином:

звільненим з організацій протягом 12 місяців, що передували початку навчання, і які мали у період оплачувану роботу не менше 26 календарних тижнів на умовах повного робочого дня (тижня) або на умовах неповного робочого дня (тижня) з перерахунком на 26 календарних тижнів з повним робочим днем (тижнем) - у розмірі 75 відсотків від їх середнього заробітку, обчисленого за останні три місяці, за останнім місцем роботи, але не вище величини прожиткового мінімуму, і не нижче 20 відсотків величини цього прожиткового мінімуму.[2, c. 164]

прагнуть відновити трудову діяльність після тривалої (більше одного року) перерви, шукають роботу вперше (раніше не працювали), а також звільненим з організацій протягом 12 місяців, що передували початку навчання, і які мали у період оплачувану роботу менш 26 календарних тижнів - в розмірі стипендії, встановленої державою для навчальних закладів відповідного профілю, але не нижче розміру допомоги по безробіттю, передбаченого для цієї категорії громадян.

Розмір стипендії може бути зменшений на 25 відсотків строком на один місяць або виплата її може бути призупинена на термін до одного місяця у випадках неуспішності чи нерегулярного відвідування занять без поважної причини.[2, c. 189]

Розділ 3. Особливості надання соціальної підтримки безробітному

Органи служби зайнятості при необхідності можуть також оплачувати вартість проїзду (до місця навчання і назад) і витрати, пов'язані з проживанням громадян, спрямованих службою зайнятості на професійну підготовку, підвищення кваліфікації або перепідготовку в іншу місцевість.

До осіб, які знаходяться на утриманні безробітного, належать особи, які не досягли 18 років (учні - 24-х років), які проживають на кошти безробітного громадянина, що не мають самостійних джерел доходу і які перебувають з ним у родинних стосунках.

До осіб, які знаходяться на утриманні безробітного, не відносяться особи:

Які отримують стипендії, пенсії та допомоги по безробіттю;

знаходяться на державному утриманні (учні професійно-технічних училищ, вихованці дитячих будинків та будинків дитини);

учні спеціальних шкіл і діти, що перебувають у будинках-інтернатах, за утримання яких з опікунів не стягується плата, а також в інтернатах при школах з повним державним забезпеченням.

При необхідності органи служби зайнятості можуть надавати матеріальну допомогу громадянам, спрямованим ними на професійну підготовку, підвищення кваліфікації або перепідготовку.[15, c. 609]

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за пропозицією та за участю органів служби зайнятості організовують з метою забезпечення тимчасової зайнятості населення проведення оплачуваних громадських робіт в організаціях, що перебувають у їх власності, і за договорами - в інших організаціях.

Під громадськими роботами згідно Закону про зайнятість розуміється загальнодоступна трудова діяльність, що має соціально корисну спрямованість і організована в якості додаткової соціальної підтримки громадян, які шукають роботу.

До громадських робіт не відноситься діяльність, пов'язана з необхідністю термінової ліквідації наслідків аварій, стихійних лих, катастроф та інших надзвичайних ситуацій і вимагає спеціальної підготовки працівників, а також їх кваліфікованих і відповідальних дій в найкоротші терміни.

Представляється, що було б корисним використовувати в нашій країні досвід розвинених країн, де на громадських роботах досить широко застосовується праця інтелігенції, причому найчастіше без проходження перекваліфікації. Громадян з вищою освітою працевлаштовують на посади керівників різних ділянок громадських робіт, в дослідницькі групи, органи освіти, охорони здоров'я і т.д.

З особами, які бажають брати участь в громадських роботах, укладається строковий трудовий договір. Переважним правом на укладення такого договору користуються безробітні громадяни, які не одержують допомоги по безробіттю, безробітні громадяни, які перебувають на обліку в органах служби зайнятості понад шість місяців.[15, c. 611] Громадяни, зареєстровані в органах служби зайнятості, також мають право на участь у громадських роботах.

Особливістю строкового трудового договору про участь громадянина у громадських роботах є те, що цей договір може бути розірваний достроково при влаштуванні на підходящу постійну або тимчасову роботу.

Участь громадян у громадських роботах допускається лише за їх згодою. При напрямку на громадські роботи враховуються стан здоров'я, вікові, професійні та інші індивідуальні особливості громадян.

Оплата праці громадян, зайнятих на громадських роботах, здійснюється відповідно до законодавства України.

В період участі безробітних громадян у громадських роботах за ними зберігається право на одержання допомоги по безробіттю, підставою для виплати якого є повідомлення працедавця про прийом на роботу, а також щомісяця видавана їм довідка про фактично відпрацьований час.

Для тієї категорії громадян, яким громадська робота є підходящою, допомога не зберігається. [15, c. 649]

На громадян, зайнятих на громадських роботах, поширюється законодавство України.

Висновок

З часу прийняття Закону «Про зайнятість населення» пройшло більше десяти років. Умови, в яких він створювався, значно відрізнялися від нинішніх, з точки зору і стану української економіки і проведеної в країні соціальної політики.

У міру наростання кризових явищ в економіці, ситуація в області зайнятості продовжувала погіршуватися, застій безробіття охопив багато областей, неплатежі до фонду зайнятості стали масовими, багато територій зіткнулися з хронічною нестачею коштів навіть на виплату допомог. На жаль, після десяти років з моменту початку реформ становище в кращу сторону не змінилося.

Сьогодні відчувається нагальна необхідність у виробленні нових підходів до вирішення проблеми безробіття. Перш за все, йдеться про вдосконалення законодавства про зайнятість з точки зору правил взаємодії суб'єктів ринку праці (держави, роботодавців, профспілок і найманих працівників як платників страхових внесків), зміни умов присвоєння статусу безробітного, підвищення відповідальності роботодавців і профспілок за дотримання трудового законодавства і зокрема Трудового Кодексу, посилення ролі регіональних адміністрацій в регулюванні становища на місцевих ринках праці.

Вважаю, що необхідно вжити радикальних заходів, спрямованих, з одного боку, на підвищення відповідальності роботодавців і профспілок за стан ринку праці, з іншого - на жорсткість умов, що регламентують підтримку незайнятого населення з боку держави (зокрема, при присвоєнні статусу безробітного, визначення порядку і розміру призначуваних допомог). Одночасно слід було б розширити повноваження областей, що стосуються функціонування місцевих ринків праці, передавши їм деякі права з Центру (наприклад, формування регіональних фондів зайнятості населення, стимулювання роботодавців, що інвестують кошти у створення робочих місць і т. д.).

Крім того, назріла необхідність коригування позиції Міністерства праці та соціального розвитку України в здійсненні політики на ринку праці як в центрі, так і в регіонах, фінансуванні програм зайнятості населення.

Проаналізувавши і вивчивши правовий статус безробітного, я можу сказати, і це очевидно, що у безробітних громадян поряд із зайнятими в сфері праці, громадянами є свої права і обов'язки. Безробітних з усіх боків підтримує держава, надаючи їм всякі свого роду права і гарантії, якими безробітні громадяни користуються і живуть, спираючись на них. Але я хочу зауважити, що це не стимул для подальшого життя. Тому що, держава, надаючи будь-які гарантії, а також надаючи безробітному соціальну підтримку, намагаючись хоч якось скрасити сумну і гнітючу долю безробітного, само підштовхує рядового робітника стати безробітним. Адже, дивлячись на всі умови життя безробітного, а саме на його гарантії та допомоги, спосіб життя (вільний, не зайнятий і не обтяжений роботою), робоча людина може залишити роботу і, спокусившись на таку вільну, цілком легальну життя безробітного, забуваючи про сім'ю і про покладену на нього відповідальності за свою сім'ю, не замислюючись про подальші наслідки, які можуть скластися не найкращим чином в його подальшому житті, поринути з головою в світ безробіття - в світ свободи і «душевного спокою» від роботи.

Самотній людині, зайнятому в якій або трудовій сфері, необтяжених сім'єю і кредитом у банку, піти у світ безробіття легко і просто, для цього всього лише просто-напросто достатньо написати заяву про звільнення.

Інша справа сімейна людина, людина, яка живе і працює заради своєї сім'ї, сім'я - дружина (чоловік) і діти стимулюють його повсякденне життя, змушуючи його думати, насамперед, про них і про роботу. Отже, я хочу сказати, що «правовий статус» може дати безробітному хоч якусь надію, підтримку в наше не спокійне і швидко мінливе у всіх сферах життя. Так ось, пропагуючи свободу від праці, постачаючи перед безробітними правами, гарантіями та посібниками держава сама пригнічує, викорінює і руйнує бажання робочої людини працювати, бажання жити цілеспрямовано і добре, жити демократично і в рамках закону. Я не хочу сказати, що я категорично проти правового статусу безробітних. Цей привілей вироблений і наданий безробітним громадянам державною законодавчою владою з метою - підтримати безробітну людину, тільки на період його тимчасової втрати роботи або непрацездатності, я повторюся - тимчасовий, а не до кінця життя безробітного, це про тих, хто добровільно, навмисно і навмисне можуть залишити роботу, щоб отримувати дану допомогу.

Список використаної літератури

1. Конституція України, Олант, Харків, 2002 р.

2. Кодекс законів про працю з постатейно систематизованими матеріалами, під ред. В. Вакуленка, Істина, Київ, 2001 р. - 800 с.

3. ЗУ «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р.

4. ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р.

5. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. - 4-те вид., стер. - К.: Вікар, 2006. - 725 с.

6. Аналітичні записки Щодо проблем і подій суспільного розвитку НІСД- 2009(12).

7. Аналітична записка щодо перспектив запровадження в україні гарантованого забезпечення молоді першим робочим місцем НІСД - 2009 (12).

8. Гронтковська Г.Е. Економічна теорія. - Рівне-2010, С. 247-255.

9. Державна служба зайнятості України: http://www.dcz.gov.ua.

10. Держкомстат України: http://ukrstat.gov.ua/.

11. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 158 с.

12. Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю».

13. Козлов А.А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы: Сб. науч. очерков. - М.: Флинта, 2009. - 224 с.

14. Кучер А.А. Ринок праці в Україні та проблема безробіття - К.: 2002 с. 256.

15. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2004. -- 856 с.

16. Магун Н.І. Проблеми безробіття в Україні: причини та можливі шляхи його подолання.

17. Макарова М.В. Дистанційна зайнятість в умовах розвитку мережної економіки /М.В. Макарова // Економіка і держава. - 2006. - № 1. - С. 81-84.

18. Моніч Г.А. Ринок праці та соціально-економічні наслідки безробіття.

19. Маркина Т. Юридические условия признания гражданина безработным / / Право Украины - 2000 - № 6.

20. Левченко О.М. Чинник економічного розвитку України: зростання професійного потенціалу // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 11 с. 113-118.

21. Толстеньова А.С. Аналіз сучасного стану безробіття в Україні та перспективи його мінімізації К.: - с. 300.

22. Черникова Ю.О. подолання проблеми безробіття в Україні.

23. Черниш Т. Сутність та особливості довготривалого безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. - 2006. - № 3. - С. 8-12.

24. Урсакій Ю.А. Безробіття: світовий досвід, практика в Україні / Ю.А. Урсакій, О.О. Гончар. // Вісник ЧТЕІ. - 2009. - № 2. - С. 27-34.

Размещено на Allbest.ru