Паризька конвенція про охорону промислової власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Паризька конвенція про охорону промислової власності



Зміст

Вступ

1. Поняття промислової власності

2. Об'єкти правової охорони промислової власності

3. Конвенція про охорону промислової власності

3.1 Значення Паризької конвенції та перелік її статтей

3.2 Національний режим для громадян країн Союзу

3.3 Основні засади Паризької конвенції

3.4 Загальні положення Конвенції щодо патентів

3.5 Загальні положення Конвенції щодо товарних знаків

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Промислову власність можна визначити, як результат науково_технічної творчості, який може бути використаний на користь суспільства в будь_якій доцільній діяльності людей. Промислова власність - один з видів інтелектуальної власності, є її складовою частиною. Україна поставила собі за мету докорінно оновити суспільство, перебудувати господарський механізм і, врешті_решт, істотно поліпшити добробут. Для вирішення цих завдань велике значення має використання потужного науково_технічного потенціалу України, зокрема такого невичерпного джерела, як технічна творчість, і вищого її рівня - винахідництва.

Проблема захисту прав, особливо промислової власності сьогодні є дуже важливою, і шляхи її вирішення переважно лежить в руках самих власників цих прав. Якщо підприємець, або власник об?єкта промислової власності не володіє хоча б початковими знаннями в цій області, то можна сказати, що його власність під загрозою, можливі проблеми не стільки з боку відповідних органів, а й з боку своїх колег_підприємців. Тому кожен поважаючий себе підприємець зобов?язаний знати, і в першу чергу вміти захистити свою власність від чужих рук. Однак, практика невдалого захисту своєї власності нагадує про себе щороку.



1. Поняття промислової власності

Термін "промислова власність", широко використовуваний в науковому побуті, запозичений з французького законодавства 19 століття, яке розглядало право на винахід, так само як і право на товарний знак як особливий вид власності. Назва вказаною терміну дала теорія промислової власності, яка народилася у Франції в 1791 році як засіб боротьби за реалізацію облігаторного принципу видачі патентів. В її основу покладена концепція, згідно з якою все те, що є продуктом праці, є власність особи трудився. Винахід знаходить своє існування тільки завдяки діяльності його творця і тому він як власник має право чинити зі своїм дітищем як йому завгодно. При цьому технічне рішення є продуктом праці в більшою мірою, ніж предмети речові, бо "вони чистіші, ясніше реалізують творчу силу людини, незалежно від умов матеріального світу".

Легальне закріплення термін "промислова власність" знайшов в результаті укладення 20 березня 1883 Паризької конвенції з охорони промислової власності.

До промислової власності належать права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки походження або найменування місця походження товарів.

Таким чином, промислова власність це історично сформоване поняття, яке позначає систему відносин, що складаються у зв'язку з приналежністю нематеріальних благ, що існують у формі технічних, художньо-конструкторських і біологічних рішень, позначень, індивідуалізують учасників цивільного обороту і вироблену ними продукцію.

Дане визначення відображає економічний зміст промислової власності, яке повинно мати юридичне закріплення у формі права промислової власності. Однак єдиного права промислової власності як юридичного інституту, покликаного опосередковувати економічні відносини промислової власності, у чинному законодавстві не існує, тобто право промислової власності в об'єктивному сенсі не виражене в системі норм чинного законодавства утворюють зразок речового права власності самостійний інститут цивільного законодавства. Воно представлено поруч відокремлених інститутів, коло яких утворюють: інститут патентного законодавства, інститут законодавства про засоби індивідуалізації, інститут законодавства про недобросовісну конкуренцію.

Законодавства всіх країн чітко обговорюють умови, дотримання яких необхідне для отримання правової охорони об'єктів промислової власності. Для надання правової охорони об'єктам промислової власності необхідне оформлення і подача заявок в спеціалізований урядовий орган (в Україну - це Державний департамент інтелектуальної власності). При цьому вимоги до змісту і форми подання заявок суворо регламентовані. Оформлені заявки на отримання правової охорони підлягають експертизі на відповідність умовам патентоздатності (охороноздатності). При позитивних результатах від імені держави здійснюється видача охоронних документів (патентів чи свідоцтв).

Патент - документ, виданий уповноваженим патентним відомством країни та засвідчує право його власника протягом певного терміну використовувати предмет свого патенту, і в тому числі право усувати (виключати) третіх осіб від будь-якої форми використання запатентованого об'єкта без дозволу власника прав.

У всіх випадках про факт виникнення правової охорони винаходу, промислового зразка, товарного знака проводиться публікація в офіційних бюлетенях.



2. Об'єкти правової охорони промислової власності

Серед об'єктів правової охорони у промислової власності центральне місце займають винаходи. Винахід - це технічне рішення задачі, що володіє новизною, неочевидність (винахідницьким рівнем) і придатне до здійснення промисловим шляхом. Виключне право патентовласника на винахід діє протягом 20 років.

В якості винаходів можуть одержати патентну захист такі об'єкти техніки, як пристрої, способи і речовини, а також їх застосування за новим для даних об'єктів призначенням. Крім того об'єктом винаходу можуть бути і нові штами мікроорганізмів.

Пристрій є спорудою, виробом, є конструктивним елементом або сукупністю конструктивних елементів, що знаходяться у функціонально-конструктивному єдності.

Спосіб - це процес виконання взаємопов'язаних дій, необхідних для досягнення поставленої мети.

Непряма захист характеризує становище, при якому патент, виданий на спосіб виготовлення продукту, поширюється і на сам продукт, отриманий безпосередньо даним способом.

Всі способи, які отримують патентний захист, можна розділити на дві наступні групи:

1) способи, що представляють собою технологічні процеси і застосовуються для виготовлення конкретної промислової продукції;

2) способи, використовувані при експлуатації продукції і є по суті способами дії, оскільки з їх допомогою продукція безпосередньо не проводиться, хоча без їх застосування її виготовити важко, а іноді і не можливо.

До цієї ж групи належать способи розвідки корисних копалин, способи діагностики та лікування хвороб і багато інших широко застосовуються способи. Проте назвати їх технологічними процесами виготовлення продукції не можна.

Таким чином, непряма захист стосується способів першої групи, використовуваних безпосередньо для виготовлення продукту, і порушення прав патентів зустрічається в цій області.

Поняття речовини відображає штучно створене матеріальне освіта, яка є сукупністю взаємозалежних елементів або інгредієнтів. На ті речовини, які існують в природі в природному вигляді (мінеральна сировина, нафта та ін), патенти ніде не видаються.

Крім пристроїв, способів і речовин патенти можуть видаватися і на їх застосування в новому, іншій якості, яке раніше не було відомо і не передбачено при їх створенні.

Винахід на застосування являє собою нове, невідоме раніше використання за іншим призначенням вже захищених пристроїв, способів або речовин, що дає позитивний ефект. Наприклад, червоний стрептоцид був винайдений і запатентований як барвник. Однак згодом з'ясувалося, що він є і дуже ефективними ліками, і на його застосування був виданий патент.

Штами мікроорганізмів - це підтримувані відбором за специфічними ознаками спадково - однорідні культури бактерій, вірусів, грибів тощо, які продукують корисні в застосуванні речовини або володіють іншими корисними властивостями.

Відповідно до Закону України "Про винаходи і корисні моделі" не визнаються винаходами:

- Наукові теорії та математичні методи;

- Методи організації та управління господарством;

- Умовні позначення, розклади, правила;

- Методи виконання розумових операцій;

- Алгоритми і програми для обчислювальних машин;

- Проекти та схеми планування споруд, будівель і територій;

- Рішення, що стосуються лише зовнішнього вигляду виробів, спрямовані на задоволення естетичних потреб;

- Топології інтегральних мікросхем;

- Сорти рослин і породи тварин;

- Рішення, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі (наприклад, конструкції відмичок).

Винаходи можуть бути основними, додатковими і службовими.

Основне винахід - це винахід, юридично не пов'язане з будь-якими іншими винаходами, може застосовуватися самостійно без будь-яких інших технічних рішень. Додаткове представляє собою винахід, що представляє собою удосконалення іншого, раніше запропонованого рішення або навіть його частини, яка не може бути використано без його застосування. Додаткове винахід пов'язано з основним як юридично, так і технічно. Службовий винахід це винахід, створений у зв'язку з виконанням службового завдання.

Законом України запроваджено новий об'єкт винахідницької творчості - "корисна модель". Перший закон про корисні моделі був прийнятий в 1891 році в Німеччині. До корисних моделей відноситься конструктивне виконання засобів виробництва і предметів споживання, а також їх складових частин. Корисна модель - це технічне рішення, яке не відповідає за своїм рівнем вимогам, що пред'являються до винаходів. Зокрема, корисна модель може вносити зміни та удосконалення в конструкцію машин.

Для визнання рішення корисною моделлю не обов'язкова наявність винахідницького рівня (тобто якісного рівня творчої ідеї, укладеної у винаході). Саме за цим параметром проводиться різниця між винаходами і корисними моделями. Корисні моделі часто називають "малими винаходами". Умовами надання правової охорони корисними моделями є новизна і промислова придатність.

В якості корисної моделі, як правило, охороняються виробнича апаратура, вироби, предмети виробництва, компонування виробів, а також їх частини. Крім того, в якості корисної моделі можуть охоронятися форма і розташування частин вироби, електричні схеми, якщо вони виконують технічні функції. Не можуть визнаватися корисними моделями способи, речовини, штами мікроорганізмів і культури клітин рослин і тварин.

Правовою формою охорони корисних моделей є свідоцтво, яке діє на протязі 5 років, рахуючи з дати надходження до патентного відомства. Дія свідоцтва на корисну модель, продовжується Патентним відомством за клопотанням патентовласника, але не більше ніж на 3 роки.

Промисловий зразок - отриманий в результаті художньо-конструкторської (дизайнерській) діяльності рішення зовнішнього вигляду будь-якого об'єкта (виробу). Критерієм патентоспроможності промислового зразка є художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд об'єкту.

Дія патенту на промисловий зразок поширюється тільки на ті вироби, які візуально схожі з охоронюваним промисловим зразком і містять всі його істотні ознаки. Це основна відмінність промислового зразка від товарного знака, тому що дія зареєстрованого товарного знака поширюється на певний комплекс товарів, які можуть не збігатися з візуально сприймаються винаходом товарного знака. Тому схожість промислового зразка з товарними знаками за формою представлення (фотографія, малюнок) тим не менш не призводить до змішування змісту їх правової охорони.

Види промислових зразків:

- Об'ємні моделі - являють собою композицію, в основі якої лежить розвинена тривимірна об'ємно-просторова структура (форма), наприклад, художньо-конструкторські рішення, що визначають зовнішній вигляд крісла газетного кіоску, телефонного апарату тощо);

- Площинні - характеризуються двомірним лінійно-кольорографічним співвідношенням елементів і фактично не мають обсягом (конфігурація, орнамент, поєднання кольорів), наприклад, рішення, що визначають зовнішній вигляд килима, косинки, краватки, тканини та ін;

- Комбіновані - характеризуються ознаками, притаманними як об'ємним, так і площинним зразкам, наприклад, художньо-конструкторські рішення, що визначають зовнішній вигляд посуду, на якій виконано малюнок; взуття, що має декор; будівельної оздоблювальної плитки та ін

Промисловому зразку надається правова охорона, якщо він є новим, оригінальним і промислово придатним. Оригінальність полягає у відсутності імітації відомого. Оцінка оригінальності промислового зразка полягає у виявленні серед загальнодоступних джерел інформації таких, які містять кожен окремо істотні ознаки, що відрізняють промисловий зразок від його найближчого аналога, і в разі привнесення цих ознак на аналог дозволяє сформувати зоровий образ, властивий промисловому зразку.

Не визнається відповідним умові оригінальності промисловий зразок, втілений в:

- Виробі, що відрізняється від найближчого аналога тільки ознаками, включеними заявником до переліку суттєвих ознак, для яких не підтверджено їх вплив на зазначені заявником естетичні особливості цього виробу;

- Виробі, у якого в порівнянні з відомим змінені лише розміри, збільшено кількість елементів або змінений колір;

- Виробі у вигляді окремо взятого найпростішого геометричного обсягу (призматичного, сферичного, конічного і т.д.) або окремо взятої найпростішої геометричної фігури;

- Виробі, що є зменшеною або збільшеною копією реального об'єкта (наприклад, іграшка, сувенір);

- Виробі, що повторює форму, властиву виробам певного призначення, але виконаному на іншій технічній основі (наприклад, виробі з полімерного матеріалу, що імітує виріб традиційно виконується з дерева);

- Наборі виробів, складеному з відомих порізно виробів, без зміни їх зовнішнього вигляду.

Оцінка промислової застосовності промислового зразка полягає у встановленні можливості багаторазового відтворення промислового зразка. Перевіряється вказівку на призначення виробу, в якому втілюється заявлений промисловий зразок. Перевіряється можливість виготовлення виробу без використання унікальних, або не відомих до дати пріоритету промислового зразка і не розкритих у заявці засобів і методів.

Оцінка новизни промислового зразка полягає у виявленні джерела інформації став загальнодоступним, в якому можуть міститися відомості, що розкривають сукупність істотних ознак, ідентичних істотним ознаками промислового зразка.



3. Конвенція про охорону промислової власності

3.1 Значення Паризької конвенції та перелік її статтей

Проблеми правової охорони промислової власності в кінці XIX ст. настільки загострилися, що змусили економічно розвинені країни Європи шукати нові і більш ефективні засоби міжнародно-правової охорони промислової власності.

Першим міжнародно-правовим документом стала Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. На сьогодні Паризька конвенція є основним міжнародно-правовим документом, який визначає засади всіх інших міжнародно-правових документів, що стосуються охорони промислової власності. Зазначена Конвенція переглядалася багато разів, останній раз у Женеві в лютому--березні 1984 р. Станом на 1995 р. учасниками Паризької конвенції були 131 держава, у тому числі й Україна.

Зміст Паризької конвенції додається для зручності. В підписаному тексті Конвенції зміст відсутній, але він має наступний вигляд:

Стаття 1: Утворення Союзу; поняття промислової власності

Стаття 2: Національний режим для громадян країн Союзу

Стаття 3: Прирівнення деяких категорій осіб до громадян країн Союзу

Стаття 4: A. - I. Патенти, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, авторські свідоцтва: право пріоритету. - G. Патенти: поділ заявки

Стаття 4 bis: Патенти: незалежність патентів, одержаних на один і той самий винахід у різних країнах

Стаття 4 ter: Патенти: згадування винахідника у патенті

Стаття 4 quater: Патенти: патентоспроможність у випадку обмеження продажу за законом

Стаття 5: A. Патенти: ввезення об'єктів, невикористання чи недостатнє використання, примусові ліцензії.

B. Промислові зразки: невикористання, ввезення об'єктів.

C. Товарні знаки: невикористання, відміна форми, використання співвласниками.

D. Патенти, корисні моделі, товарні знаки, промислові зразки: маркування

Стаття 5 bis: Усі види прав промислової власності: пільговий строк для сплати мита за збереження прав; патенти: поновлення

Стаття 5 ter: Патенти: вільне застосування запатентованих об'єктів, що є частиною транспортних засобів

Стаття 5 quater: Патенти: ввезення продуктів, виготовлених способом, що запатентований в країні ввезення

Стаття 5 quinquies: Промислові зразки

Стаття 6: Знаки: умови реєстрації; незалежність охорони одного й того ж знака в різних країнах

Стаття 6 bis: Знаки: загальновідомі товарні знаки

Стаття 6 ter: Знаки: заборони, що стосуються державних гербів, офіційних клейм контролю та емблем міжурядових організацій

Стаття 6 quater: Знаки: передача знака

Стаття 6 quinquies: Знаки: охорона знаків, що зареєстровані в одній країні Союзу, в інших країнах Союзу (застереження "Таким, як він є")

Стаття 6 sexies: Знаки: знаки обслуговування

Стаття 6 septies: Знаки: реєстрація агентом чи представником власника без дозволу останнього

Стаття 7: Знаки: характер продукту, що маркується

Стаття 7 bis: Знаки: колективні знаки

Стаття 8: Фірмові найменування

Стаття 9: Знаки, фірмові найменування: арешт при ввезенні продуктів, що незаконно споряджені товарним знаком чи фірмовим найменуванням

Стаття 10: Неправильні вказівки: арешт при ввезенні продуктів, споряджених неправильною вказівкою про походження продуктів чи про особу виробника тощо

Стаття 10 bis: Недобросовісна конкуренція

Стаття 10 ter: Товарні знаки, фірмові найменування, неправильні вказівки, недобросовісна конкуренція: засоби захисту, право звертатися до суду правовий стаття товарний патент

Стаття 11: Винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки: тимчасова охорона на певних міжнародних виставках

Стаття 12: Спеціальні національні служби у справах промислової власності

Стаття 13: Асамблея Союзу

Стаття 14: Виконавчий комітет

Стаття 15: Міжнародне бюро

Стаття 16: Фінанси

Стаття 17: Поправки до статей 13 - 17

Стаття 18: Перегляд статей 1 - 12 та 18 - 30

Стаття 19: Спеціальні угоди

Стаття 20: Ратифікація країнами Союзу чи приєднання; набуття чинності

Стаття 21: Приєднання країн, що не є членами Союзу; набуття чинності

Стаття 22: Наслідки ратифікації чи приєднання

Стаття 23: Приєднання до Актів, що передують

Стаття 24: Території

Стаття 25: Застосування Конвенції в національних межах

Стаття 26: Денонсація

Стаття 27: Застосування попередніх Актів

Стаття 28: Вирішення спорів

Стаття 29: Підписання, мови, функції депозитарію

Стаття 30: Перехідні положення



3.2 Національний режим для громадян країн Союзу

Країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз по охороні промислової власності.

Об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Промислова власність розуміється в найбільш широкому значенні і розповсюджується не тільки на промисловість і торгівлю у власному значенні слова, але також і на галузі сільськогосподарського виробництва і добувної промисловості та на всі продукти промислового чи природного походження, наприклад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худоба, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно.

До патентів на винаходи належать різні види промислових патентів, що визнаються законодавством країн Союзу, як наприклад: патенти, що ввозяться, патенти на вдосконалення, додаткові патенти і свідоцтва й таке інше.

3.3 Основні засади Паризької конвенції

Основні засади Паризької конвенції можна умовно поділити на чотири групи:

1) національний режим;

2) право пріоритету;

3) загальні положення;

4) адміністративні повноваження Конвенції.

За першим принципом національного режиму Конвенція визначила правило, за яким патентовласнику однієї держави-учасниці в іншій державі-учасниці надається така сама правова охорона, як і власним громадянам. За загальним правилом патент, виданий в одній країні, має силу лише у межах цієї країни. Для одержання правової охорони об'єкта промислової власності в іншій країні цей об'єкт треба там запатентувати. Якщо ж об'єкту промислової власності потрібно надати охорону в кількох країнах, то в усіх цих країнах зазначений об'єкт треба запатентувати. Часто це потрібно було робити одночасно, що фізично просто неможливо. Процедура патентування об'єкта промислової власності в зарубіжних країнах досить трудомістка, копітка, тривала і дорога. Це була і є на сьогодні одна із досить серйозних проблем правової охорони об'єктів промислової власності в міжнародному масштабі.

Паризька конвенція зробила лише перший крок у цьому напрямі. Вона визначила національний режим, за яким іноземний патентовласник в іноземній державі-учасниці користується тими самими правами, що і її власні громадяни. Патент все ж залишається таким, що має територіальний характер. Для одержання правової охорони промислової власності її об'єкт необхідно запатентувати в країні, де передбачається одержати його охорону.

Слід зазначити, що в Конвенції термін "громадянин" означає як фізичних, так і юридичних осіб. Принцип національного режиму відігравав і відіграє істотну роль у правовій охороні об'єктів промислової власності. Він є одним із наріжних каменів системи, яка гарантує охорону не тільки права іноземців, а й є надійним заслоном проти будь-якої дискримінації. Без цієї норми буває просто неможливо одержати правову охорону об'єктів промислової власності.

Другим важливим принципом Конвенції є право на пріоритети. Право пріоритету означає, що заявка іноземного заявника в країні-учасниці Конвенції на об'єкт промислової власності повинна розглядатися з пріоритетом раніше поданої заявки на цей самий об'єкт у країні-учасниці походження об'єкта. Право пріоритету зберігається за заявником на винаходи протягом 12 місяців, для інших об'єктів промислової власності -- протягом 6 місяців.

Наведемо такий приклад. Заявник України подав заявку на винахід до патентного відомства України І березня цього року. До патентного відомства Франції 1 липня подав заявку громадянин Франції на такий самий винахід. У грудні цього самого року, а може навіть у лютому наступного року до патентного відомства Франції на цей винахід подав заявку заявник України. При такому збігу заявок заявка громадянина Франції французьким патентним відомством буде відхилена за відсутністю новизни, а заявка українського заявника буде прийнята до розгляду.

Право пріоритету, таким чином, дає можливість подавати заявку на об'єкт промислової власності в будь-яку країну-учасницю Конвенції чи в кілька країн-учасниць одночасно чи протягом року і його заявка не може бути відхилена на тій підставі, що вона втратила новизну через раніше подану заявку. Проте заявка має бути подана у межах 12 місяців від дати першого подання заявки. Право пріоритету позбавляє заявника необхідності подавати заявку на один і той самий об'єкт промислової власності одночасно в кілька країн, у яких заявник бажає одержати правову охорону своєму об'єкту. Це дає йому можливість зважити, де заявнику варто патентувати даний об'єкт, а де -- недоцільно.

3.4 Загальні положення Конвенції щодо патентів

Конвенція передбачає ряд загальних положень щодо патентів, які є обов'язковими для країн-учасниць Конвенції. Першим таким положенням є положення про незалежність патентів, передбачене ст. 4bls. Воно означає, що патенти, видані на винахід в одній із країн-учасниць, повинні розглядатися як незалежні від патентів на винаходи, одержані на ті самі винаходи в інших країнах, включаючи країни-учас-ниці Конвенції.

Це положення має велике практичне значення, яке полягає у тому, що патент, виданий в одній країні, ніяким чином не повинен впливати на видачу патенту на цей самий винахід в іншій країні. Звідси висновок -- відмова у видачі патенту на винахід в одній країні не повинна бути підставою для відмови у видачі патенту на цей самий винахід в іншій країні. Визнання патенту недійсним за законодавством однієї країни не може бути підставою для визнання патенту недійсним на цей самий винахід в іншій країні.

Стаття 4ter Конвенції передбачає загальну норму про право винахідника на згадування його імені у патенті на винахід.

Стаття 5(А) Конвенції передбачає обов'язкові норми щодо ввезення об'єктів, невикористання або недостатнього використання, а також примусових ліцензій. Ввезення патентоволодільцем у країну видачі патенту об'єктів, виготовлених у тій чи іншій країні Союзу, не спричинює втрати прав, що засновані на ньому.

Кожна країна-учасниця має право передбачити законодавчі заходи щодо видачі примусових ліцензій на винаходи, що не використовуються або використовуються навмисне недостатньо.

Конвенція передбачає ряд положень, обов'язкових для держав-учасниць, що стосуються пільг щодо сплати зборів за підтримання чинності патентів, використання винаходів у міжнародному транспорті та щодо винаходів, експонованих на міжнародних виставках.

Зазначені загальні норми істотно посилюють ефективність правової охорони об'єктів промислової власності.

3.5 Загальні положення Конвенції щодо товарних знаків

Конвенція передбачає також ряд обов'язкових норм щодо товарних знаків. Слід зазначити, що в міжнародному обігу товарні знаки посідають вагоме місце і тому інтерес до них зростає. Зростають також і зловживання товарними знаками, чим і зумовлені обов'язкові норми Конвенції щодо товарних знаків.

Реєстрація знака може бути анульована у разі його невикористання або недостатнього використання протягом встановленого законодавством строку без поважних причин. Одночасне використання одного і того самого знака на однакових або схожих продуктах промисловими чи торговельними підприємствами, що визнаються як співволодільці знака відповідно до закону країни, де передбачається просити його охорону, не є перешкодою до реєстрації знака і ніяким чином не обмежує охорону, що надана зазначеному знаку в будь-якій країні Союзу, якщо таке застосування не вводить громадськість в оману і не суперечить публічним інтересам. Конвенція рекомендує країнам Союзу не реєструвати як знаки загальновідомі знаки, що вже використовуються в іншій країні Союзу.

Такі самі обов'язкові правила встановлені щодо промислових зразків, комерційних найменувань, найменувань місць походження і зазначень походження та недобросовісної конкуренції. Конвенція проголошує правило, за яким країни Союзу зобов'язані охороняти промислові зразки. Комерційне найменування також підлягає правовій охороні в усіх країнах Союзу, але без обов'язкового подання заявки чи реєстрації незалежно від того, чи є воно торговельної марки чи ні. Паризька конвенція найменування місць походження і географічного зазначення походження відносить до об'єктів промислової власності. Обидва ці об'єкти традиційно належать до більш широкого поняття географічних зазначень, проте практика їх розмежувала. Зазначення походження товарів включають будь-яке найменування, вказівку, позначення або інший знак, що належить до даної країни або розташованого в ній місця, внаслідок чого створюється враження, що товари, марковані цим позначенням, походять із цієї країни або місця. Прикладами зазначення походження є назви країн (наприклад, Німеччина, Японія тощо) або міст (наприклад, Гонконг, Париж тощо), коли вони використані у товарах, щоб зазначити місце їх виготовлення чи походження.

Найменування місць походження мають більш вузьке значення і можуть вважатися спеціальним видом зазначення походження. Найменуванням місця походження є географічна назва країни, регіону або місцевості, що позначають продукт, у ній створений, якості і характеристики якого зумовлені виключно або особливо оточуючою географічною обстановкою, включаючи природний і людський чинники.

Паризька конвенція до об'єктів промислової власності відносить і недобросовісну конкуренцію, оскільки остання тісно пов'язана з охороною цих об'єктів. Стаття 10bls зобов'язує країни Союзу забезпечувати громадянам країн-членів Союзу ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

Конвенція недобросовісною конкуренцією визнає будь-яку дію, що суперечить чесним звичаям у промислових та торговельних справах. Відповідно до Конвенції мають бути заборонені:

1) усі дії, здатні будь-яким способом викликати помилку щодо підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;

2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;

3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести в оману громадськість щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності для застосування або якості товарів.

Група положень Паризької конвенції стосується її адміністративних та фінансових функцій. Зокрема, положення визначають органи Паризького союзу, його фінанси, порядок внесення поправок до Конвенції та її перегляду, а також норми про спеціальні угоди, участь у Конвенції та порядок розгляду спорів.



Висновки

Отже, основною міжнародною угодою, що регулює питання охорони прав на винаходи і товарні знаки, є Паризька конвенція з охорони промислової власності. Головна мета конвенції полягає в створенні більш пільгових умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрації товарних знаків фірмами, організаціями і громадянами одних держав в інших.

Для різних країн-учасниць конвенція діє в різних редакціях в залежності від того, яка з них ратифікована відповідною країною. Радянський Союз приєднався до Паризької конвенції у всіх її редакціях з 1 липня 1965 р., а її стокгольмський текст був ратифікований СРСР 19 вересня 1968р.

В умовах розвитку патентування винаходів правила Паризької конвенції багато в чому стали недостатніми, особливо для країн, які виробляють закордонне патентування в широких масштабах. Більше половини загальної кількості заявок на винаходи, що подаються в усіх країнах світу, дублюється, оскільки заявки подаються на одні й ті ж винаходу, але в різні країни. Тому виникає потреба в поглибленні міжнародного співробітництва в цій галузі.



Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР

2. Цивільний кодекс України / Закон України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України - 2003 р. - № 40 - ст. 356.

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /За ред.В.М.Коссака. - К., 2004.

4. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №436-1У.

5. Господарський кодекс України: Коментар/ За заг. ред. Саніахметової Н.О. -Х.,2004.

6. Закон України від 15.12.1993 року №3687-ХП "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003

7. Закон України від 15.12.1993 року №1576-ХП "Про охорону прав на промислові зразки" (із змінами, внесеними згідно із Законами № 850-IV від 22.05.2003)

8. Промышленная собственность - проблемы защиты [Электронный ресурс] / Патентный поверенный в Украине[Електронний ресурс] Режим доступу:http://patent.km.ua

9. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., № 995_123. Ліга Націй; Конвенція, Міжнародний документ від 20.03.1883 [Електронний ресурс] / Офіційний портал Верховної Ради України / - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru