Акція як об’єкт права власності
Поняття акції, її правова природа як цінного паперу. Особливості первинних та похідних підстав виникнення права власності на акцію. Правовий аналіз припинення та обмеження права власності на акції, обтяження її правами інших осіб, захисту права власності.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.01.2016 |
| Размер файла | 44,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія наук України
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
УДК 347.23
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Акція як об'єкт права власності
12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Швиденко Олександр Сергійович
Київ - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.
Науковий керівник -- доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, провідний науковий співробітник.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права;
кандидат юридичних наук, доцент Дзера Ірина Олександрівна, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, доцент кафедри галузевих правових наук.
Провідна установа -- Інститут приватного права і підприємництва, відділ проблем приватного права, Академія правових наук України, м. Київ.
Захист відбудеться “18” грудня 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
Автореферат розісланий “17” листопада 2006 року
В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук Костенко О.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Акції, як фінансові інструменти, набувають все більшого впливу на економіку країни, через них відбувається перерозподіл матеріальних ресурсів суспільства, що викликає необхідність ефективного правового регулювання відносин, пов'язаних з цими цінними паперами. На сьогодні в Україні існує система нормативних актів, до яких відноситься Цивільний та Господарський кодекси, Закон „Про цінні папери та фондовий ринок”, Закон „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, Закон „Про господарські товариства” та значна кількість підзаконних нормативних актів, прийнятих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що регулюють порядок реєстрації випуску акцій, їх обігу, анулювання, а також обліку прав на них.
Існування такої значної кількості законодавчих актів, які фрагментарно регулюють відносини, об'єктом яких є акції, неминуче призводить до їх суперечності один одному, що, в свою чергу, є причиною спірних ситуацій, які виникають на практиці.
Акція, як цінний папір, вирізняється з поміж інших емісійних цінних паперів корпоративним характером права, нею посвідченого, що обумовлює необхідність встановлення щодо акції індивідуалізованого правового режиму, який, з урахуванням зазначених особливостей не може повністю співпадати з правовим режимом інших емісійних цінних паперів. Правове регулювання випуску та обігу акцій, встановлення обмежень права власності на акцію, мають враховувати не тільки права та законні інтереси власника акцій та акціонерного товариства, а й інтереси третіх осіб, правами яких можуть бути обтяжена акція.
Але зазначені особливості акції як цінного паперу не були враховані прийнятим в 2006 році Законом „Про цінні папери та фондовий ринок”, який досить обмежено врегулював відносини, об'єктом яких є акція, визначивши лише поняття та типи акцій, а також порядок їх емісії, хоча на сьогодні як в науці, так і в законодавстві залишаються спірними питання щодо можливості визнання акції цінним папером, виникнення та припинення акції як об'єкта цивільних прав, підстав та порядку передачі права власності на акції, обмеження прав власника акції тощо.
Все це обумовлює необхідність проведення комплексного дослідження акції, як об'єкту права власності та вирішення теоретичних проблем використання акції в цивільному обігу та проблем його правового регулювання.
Проблем правового регулювання відносин, об'єктом яких є акція, в основному торкались в роботах, присвячених дослідженню правового режиму акціонерного товариства, в яких розглядались права акціонера та обов'язки акціонерного товариства, або інституту цінних паперів взагалі чи при дослідженні емісійних цінних паперів як окремої групи.
В Україні окремі проблеми здійснення права власності на акції розглядались в дисертаційних роботах, присвячених акціонерним правовідносинам та правовідносинам права власності, зокрема, І.В. Спасибо-Фатєєвої „Цивільно-правові проблеми акціонерних правовідносин” (2000 р.), О.М. Вінник „Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах” (2004 р.), І.О. Дзери „Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні” (2001 р.), Л.В. Панової „Проблеми правового регулювання ринку цінних паперів в Україні”(2002 р.), В.В. Посполітак „Передача права власності на цінні папери та прав за цінними паперами в Україні” (2001 р.), О.В. Щербини „Правове становище акціонерів за законодавством України” (2001 р.) та ін.
Комплексного дослідження, предметом якого була б акція, як об'єкт права власності, в Україні не провадилось.
Теоретичну основу для висновків, зроблених у дисертації, становлять праці таких відомих вчених-цивілістів дореволюційного, радянського періоду, як А.В. Венедиктова, А.І. Камінки, Л.Й. Петражицького, Д.І. Мейєра, Н.О. Нерсесова, І.Т. Тарасова, Г.Ф. Шершенєвича, М.М. Агаркова, а також сучасних вітчизняних та російських науковців - Д.В.Бобрової, В.А. Бєлова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.М. Вінник, О.В. Дзери, І.О. Дзери, І.В. Жилінкової, Т.В.Кашаніної О.Р. Кібенко, І.Ю. Красько, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В.Луця, О.О. Маковської, Р.А. Майданик, Ю.А. Метєльової, Д.В. Мурзіна, Л.В. Панової, А.Я. Пилипенко, В.В. Посполітака, О.П. Сергєєва, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Ю.К. Толстого, В.І. Труби, Я.М. Шевченко, О.В. Щербини, Р.Л. Юлдашбаєвої, В.Л. Яроцького та інших правознавців.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного наукового аналізу проблемних питань правового регулювання відносин права власності на акцію та розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення норм чинного та перспективного цивільно-правового законодавства.
Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку: надати, виходячи із теоретичних та практичних досягнень та результатів науковців в галузі цивільного права, визначення поняття акції; дослідити правову природу акції як цінного паперу; встановити особливості первинних та похідних підстав виникнення права власності на акцію; провести правовий аналіз припинення та обмеження права власності на акції, обтяження її правами інших осіб, захисту права власності на акцію, сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання здійснення права власності на акції.
Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини в сфері виникнення, здійснення, припинення та захисту права власності на акції.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії нормативно правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо правового режиму права власності на акції.
Методи дослідження, що використовувалися в процесі здійснення дисертаційного дослідження, були обрані відповідно до мети і завдань дослідження, з урахуванням його об'єкта та предмета. Було використано дві групи методів наукового пізнання - загальнонаукові та спеціальні. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати процес зміни поглядів дослідників та законодавця на поняття та основні ознаки акції; структурно-функціонального методу - дало можливість визначити місце акції в системі об'єктів цивільних прав; метод порівняльного правознавства використовувався при аналізі нормативних актів України та зарубіжних країн, що надало можливість сформулювати низку пропозицій щодо подальшого удосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює відносини з виникнення, припинення права власності на акцію. За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлумачення цивільно-правових норм, які регулюють здійснення права власності на акцію. Логіко-правовий метод системного аналізу надав можливість провести дослідження ознак акції, надати поняття акції, виявити недоліки в правовому регулюванні відносин права власності на акцію.
Загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання дали змогу з'ясувати особливості правової природи документарних та бездокументарних акцій, визначити особливості виникнення та припинення права власності на акцію та виявити характерні риси переходу права власності на акції за цивільно-правовими договорами.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше після прийняття ЦК України та Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” здійснюється дослідження акції як об'єкту права власності, виявляються особливості виникнення, припинення та захисту права власності на акцію.
На захист виносяться такі положення, які містять наукову новизну та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства:
1. Право участі в акціонерному товаристві, яке посвідчує акція, не є особистим немайновим правом, оскільки можливість переходу цього права разом з переходом права власності на акцію від однієї особи до іншої свідчить про відсутність нерозривного, тісного особистого зв'язку між правом участі та особою, якій воно належить, а також про майновий характер цього права.
Зміст права участі в акціонерному товаристві складає сукупність прав акціонера, до яких належить право участі в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини прибутку, на отримання частини майна при ліквідації акціонерного товариства та інші права, визначені законом та статутом акціонерного товариства.
2. З метою посилення захисту прав власника акцій та вирішення проблеми змішування акцій слід запровадити ідентифікацію акцій шляхом присвоєння кожній з них індивідуального номера.
3. Оскільки права з акції може здійснювати тільки її власник, а заставодержатель ним не є, передача акцій в заставу обмежує право власника акцій здійснювати розпорядження нею і не тягне за собою передачу в заставу прав, що випливають з акції.
4. Обґрунтовано висновок про те, що передача акцій та прав, посвідчених акцією, відбувається шляхом трансферту, тобто шляхом переведення акцій з рахунку відчужувача на рахунок набувача, який має наслідки цесії.
5. Доведено, що суттєвою різницею у здійсненні права власності (володіння, користування, розпорядження) на акцію є необхідність опосередкованої участі осіб, які здійснюють записи про приналежність акцій певній особі (реєстроутримувачі, зберігачі, депозитарії).
6. Підставою набуття права власності на акцію може бути консенсуальний договір, тобто договір, який набуває чинності з моменту досягнення сторонами в обумовленій законом формі згоди з усіх істотних умов договору.
7. Зроблено висновок про те, що підставою припинення права власності на акції є погашення акцій, конвертація акцій, втрата реєстру власників іменних цінних паперів.
8. Надане визначення поняття „конвертація акцій” як перетворення акцій, здійснюване акціонерним товариством, внаслідок чого відбувається зміна суттєвих її ознак, що призводить до припинення права власності на акції та одночасного виникнення у власника іншої акції. Конвертація акцій відбувається шляхом: заміни привілейованих акцій одних класів на привілейовані акції інших класів; заміни привілейованих акцій на прості акції; зміни кількості та номінальної вартості акцій, які знаходяться у власності особи при незмінності статутного капіталу акціонерного товариства. Зміна форми випуску акцій - документарної на бездокументарну або навпаки, конвертацією не є, оскільки не відбувається перетворення акцій, як об'єктів права власності, в інші акції.
9. Зроблено висновок, що підставою припинення застави є конвертація акцій, що обумовлює необхідність встановлення особливого порядку захисту прав заставодержателя, оскільки обов'язок заставодавця замінити предмет застави, встановлений ч.2 ст. 580 та ч.2 ст. 587 ЦК України не виникає при конвертації акцій.
10. Пропонується встановити порядок відмови від права власності на акцію, в зв'язку з чим доповнити ст. 347 ЦК України, частиною 4 такого змісту: „Власник акції може відмовитись від права власності на неї у порядку, встановленому законодавством України. У разі відмови від права власності на акції право власності на них припиняється з моменту їх списання з рахунку власника та зарахування їх на рахунок акціонерного товариства.”
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає у можливості використання висновків та пропозицій, які містяться в роботі, для вдосконалення цивільного законодавства України, при подальшому науковому дослідженні проблем правового регулювання відносин, об'єктом яких є акція, при підготовці підручників, навчальних посібників, для вдосконалення програм навчальних дисциплін „Цивільне право”, „Підприємницьке право”, спецкурсу „Цінні папери”.
Теоретичне значення роботи полягає в розкритті особливостей акції як об'єкту права власності, які вирізняють її від інших цінних паперів, розкривають її правову природу як бездокументарного цінного паперу.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (Київ, 17-20 жовтня 2000 р.), Міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Хмельницький, 11-12 березня 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, дві глави у науково-практичному коментарі ЦК України, а також тези двох доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 235 сторінок друкованого тексту, у тому числі 23 сторінки списку використаних джерел, який охоплює 252 найменування.
Основний зміст
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження дисертації, дається характеристика об'єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначається мета і задачі дослідження, формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.
У Розділі 1 „Поняття та правова характеристика акцій”, який складається з двох підрозділів, досліджуються особливості акції як об'єкта права власності, дається визначення її поняття, а також визначається правова характеристика права, посвідченого акцією.
У підрозділі 1.1. „Поняття, ознаки та види акцій” розглядаються ознаки акції та дається її визначення.
В підрозділі аналізуються поняття акції, які надавались дослідниками починаючи з кінця ХІХ століття і закінчуючи сьогоденням. Звертається увага на неприпустимість змішування в понятті акції права участі та таких прав, як право на отримання дивідендів, на участь в управлінні товариством, на частину майна при ліквідації товариства.
Зазначається, що поняття акції, яке міститься в ст. 6 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”, містить логічну помилку - спочатку зазначається, що майнові і немайнові права акціонера посвідчується акцією, а потім вказується, що ці ж права передбачаються ЦК України та законом. Вказана помилка викликана намаганням надати акції ознаки, не властиві їй за своєю суттю.
Додатково аргументується висновок про те, що оскільки ні право на отримання дивідендів, ні право на участь в управлінні товариством, ні право на отримання майна при ліквідації товариства не посвідчуються акцією, то зазначені права не можуть бути ознаками цього цінного паперу.
Робиться висновок, що акція посвідчує право участі в акціонерному товаристві. Інші ж права - на отримання дивідендів, майна при ліквідації товариства, на участь в управлінні та ін. становлять зміст права участі, який визначається законом та статутом акціонерного товариства. Протягом існування акції як об'єкту права власності цілком ймовірною є ситуація, за якої власник акції не здійснить жодного з прав акціонерів, передбачених законом (статутом), але не зважаючи на це, власникові акцій буде належати тільки одне право - право участі в акціонерному товаристві.
Пропонується визначення поняття акції, яке слід закріпити в ст. 6 Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок”: „акцією є цінний папір, який посвідчує право участі особи в акціонерному товаристві, зміст та порядок здійснення якого визначається законом та статутом акціонерного товариства.”
Робиться висновок про те, що право участі не є особистим немайновим правом, оскільки воно не має нерозривного зв'язку із особою; може переходити до іншої особи разом із переходом права власності на акцію; не є правом вимоги до акціонерного товариства; може бути порушене не тільки особою, яка веде реєстр чи емітентом, а й іншими особами.
Доводиться, що в Україні акції фактично існують тільки у бездокументарній формі. Наявність сертифікату акцій (що вважається документарною формою цінного паперу) не є суттєвою підставою для виокремлення двох форм існування акцій - документарної та бездокументарної, оскільки сертифікат акцій не є цінним папером, тобто акцією, не підтверджує права з акції, а також не є необхідним для здійснення прав за акцією. Відтак, правовий режим, що встановлюється різним для документарних та бездокументарних акцій, може бути однаковим.
У підрозділі 1.2. „Акція як об'єкт цивільних прав”, розглядаються ознаки акції, як об'єкту цивільних прав.
Зазначається, що функцію носія інформації може виконувати документ, який існує як в паперовій формі, так і в електронній формі. Таким чином, інформаційний запис про належність права певній особі може міститись як на паперовому носієві, так і на електронному.
Інформація, яка міститься на електронному документі, достатнім чином ідентифікує як особу, так і права щодо цінних паперів, які їй належать. В електронному реєстрі фіксуються не права з акції, а права на акцію, як на об'єкт цивільних правовідносин, що дозволяє говорити про збереження дуалістичної природи бездокументарної акції.
Вказується, що запис на рахунку у цінних паперах має виконувати функцію, аналогічну тій, яку виконує документ для паперових цінних паперів. Але сам по собі запис на рахунку не може вважатися об'єктом права власності. Таким об'єктом залишається акція, як цінний папір.
Робиться висновок, що документ у бездокументарних цінних паперах (запис на рахунку) виконує функцію фіксації, закріплення права на цінні папери, в той час як документ в класичних цінних паперах являє собою також спосіб, правовий інструмент передачі прав за цінними паперами, власне об'єкт права.
Вказується, що запис на рахунку не може бути об'єктом правочинів, він не може відчужуватись, відповідно, не може обертатись.
Підтримується позиція, що пред'явленням акції слід вважати надання емітенту доказів закріплення (в реєстрі чи на рахунку у цінних паперах) за певною особою відповідної кількості акцій. Акціонерне товариство може визначити власника акції звернувшись з відповідним запитом до реєстратора та отримавши реєстр власників, або до депозитарія, який надасть зведений обліковий реєстр власників акцій.
Документ в електронній формі, також як і паперовий його аналог, посвідчує майнові права, ці майнові права мають нерозривний зв'язок між електронним документом та правом, пред'явлення електронного документу є необхідним для здійснення права. Тому слід зробити висновок про те, що акція в бездокументарній формі також є документом, а отже і цінним папером.
Відсутність акції як матеріального документа, а також особливості обліку права власності на акцію, який відбувається на особових рахунках власників (рахунках у цінних паперах), обумовлює необхідність участі у цивільно-правових відносинах, об'єктом яких є акція, осіб, які здійснюють записи про приналежність акцій. Здійснення прав акціонера можливе тільки після звернення до особи, яка згідно з законом наділена повноваженнями вести облік прав власності на акції, для зарахування акцій на рахунок власника; позбавлення власника належних йому акцій можливе тільки шляхом вчинення запису реєстратором чи зберігачем; захист прав власника акцій та поновлення його прав також відбуваються за участю зазначених вище осіб. акція цінний власність захист
Вказується на недосконалість абзацу положення ч. 1 ст. 5 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, щодо того, що права посвідчені іменним цінним папером можуть бути реалізовані тільки з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів, яке не враховує те, що облік бездокументарних іменних цінних паперів здійснюється на рахунках у цінних паперах, а не в реєстрі. Пропонується викласти вказану норму в новій редакції: „Права, посвідчені іменними цінними паперами, можуть бути реалізовані з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах (для цінних паперів, випущених в бездокументарній формі) чи на особовий рахунок (для цінних паперів, випущених в документарній формі).”
Звертається увага на те, що законодавство України не встановлює обов'язкових реквізитів для акцій, як документів, хоча ч. 2 ст. 196 ЦК України передбачає, що документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. Вказане можна пояснити тим, що акція як матеріальний, паперовий документ в Україні не існує, а відтак реквізитів її також передбачити неможливо. Адже реквізити можливо встановити тільки для паперового документу, а для записів, які вчиняються в спеціальних реєстрах, потрібно встановити перелік необхідних відомостей. Враховуючи вказане, в ст. 6 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” слід передбачити не реквізити акції, а зазначити перелік необхідних відомостей, що мають міститись в реєстрі (на рахунках власників акцій). Це мають бути відомості про акції та про їх власників, які дають можливість ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість, тип та номери належних їм акцій, а також відомості про обіг акцій, обтяження їх правами третіх осіб.
Вказується, що заперечувати можливість поширення права власності на бездокументарний папір тільки на тій підставі, що відносно нього неможливо застосувати речово-правові способи захисту, не можна, оскільки неможливість вчинення віндикаційного позову стосується також і не усіх речей, зокрема родових.
Другий розділ „Право власності на акцію” складається з п'яти підрозділів.
У підрозділі 2.1 „Зміст права власності на акцію” розглядаються права власника акцій щодо володіння, користування та розпорядження акцією.
Про володіння акцією певною особою свідчить запис на рахунку у цінних паперах власника або на особовому рахунку. Відсутність запису, відповідно, дає підстави для висновку про відсутність володіння акціями. Наявність на особовому рахунку власника відомостей про належні йому акції свідчить про те, що зазначені акції не вибули з його володіння.
Якщо володіння акцією підтверджує тільки запис на рахунку, то передачею акцій від однієї особи (власника) іншій особі слід вважати вчинення запису про зарахування акцій на рахунок останньої.
Вказується, що не усі записи свідчать про володіння акціями. Так, запис про облік акцій на особовому рахунку номінального утримувача свідчить про те, що акції обліковуються не в системі реєстру, а на рахунку у цінних паперах власника; запис про певну кількість акцій на особовому рахунку заставодержателя не свідчить про володіння ним акціями, оскільки акції, передані в заставу, продовжують обліковуватись на рахунку власника, але з позначенням про обтяження їх заставою. Зазначений порядок обліку цінних паперів виключає можливість закладу акцій, при якій акції мають передаватись у володіння заставодержателя.
Право користування, як правомочність власника, означає юридично закріплену можливість господарського використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженим органом. Користування будь-яким цінним папером полягає в здійсненні прав, ним посвідчуваних. Відтак користування акцією означає здійснення власником акції права участі в акціонерному товаристві. Порядок здійснення права участі визначається законом та статутом товариства. Оскільки права акціонера достатньо детально регламентовані, користування ними на власний розсуд майже виключено. Здійснення права участі має відбуватись з дотриманням закону, відповідно до встановлених ним правил поведінки. Можливість вибору власником акцій своєї поведінки практично відсутня - він або може реалізувати своє право, або відмовитись від цього.
Право розпорядження акцією означає можливість власника визначати її правову долю. Головним чином, це відбувається шляхом укладення цивільно-правових договорів чи вчинення односторонніх правочинів (заповіт, заява про відмову від права власності на акцію тощо).
Пропонується ч. 6 ст. 9 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” доповнити таким реченням: Знерухомлені цінні папери зберігач може передавати тільки на рахунок власника або номінального утримувача-депозитарія.
Акції, що обліковуються на рахунку власника, не повинні передаватись на рахунок управителя. Якщо акції передаються в управління, то управителя слід вносити до системи реєстру як особу, яка має певні повноваження власника. Ст. 9 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” слід доповнити наступною нормою: У випадку укладення договору управління акціями до рахунку власника вносяться відомості про управителя та обсяг його повноважень, відповідно до укладеного договору з власником.
Звертається увага на законодавчу неврегульованість здійснення права, посвідченого акцією, у випадку перебування акції в спільній (частковій чи сумісній) власності. Робиться пропозиція доповнити ст. 6 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” наступною нормою: „Права за акціями, які є спільною частковою власністю, здійснюються за спільною згодою усіх співвласників. Права з акцій, що є спільною частковою власністю, здійснює, за згодою всіх учасників спільної власності один із співвласників або їх спільний представник”. Зазначається, що ч. 3 ст. 358 ЦК України не може застосовуватись до акцій, оскільки законодавство України, яке регулює порядок електронного обліку прав на акції, не передбачає можливості відкривати рахунки окремо кожному із співвласників, які б свідчили про володіння ним акціями, які є об'єктом спільної власності.
Критикується положення п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК України, яким передбачено, що неповнолітня особа (віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти) може бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено установчими документами юридичної особи та пропонується проект Закону „Про акціонерні товариства” (ч. 1 ст. 4) доповнити таким реченням: Фізичні особи можуть бути власниками акцій з моменту їх народження.
У підрозділі 2.2 „Набуття права власності на акції” розглядаються первинні та похідні підстави виникнення права власності на акцію та аналізуються способи передачі акції.
Підтримується позиція, що акція як об'єкт права власності виникає з моменту її передачі першому власнику, тобто з моменту зарахування її на особовий рахунок чи рахунок у цінних паперах власника. Із зазначеного випливає висновок про неможливість розпорядження акцією до вказаного моменту, оскільки до цього акція як об'єкт права власності відсутня.
Звертається увага на те, що акція, яка обліковується на особовому рахунку (нерозміщених цінних паперів) акціонерного товариства також є об'єктом цивільних прав, але не може вважатись власністю акціонерного товариства. Такі акції можуть бути тільки передані на рахунок власника, що обумовлює необхідність встановлення заборони звернення стягнення на нерозміщені акції, які обліковуються на рахунку емітента в зв'язку з чим пропонується ч.2 ст. 32 та ч.3 ст. 33 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” доповнити таким реченням: „На нерозміщені та неоплачені акції, які обліковуються на рахунку емітента, не може бути звернено стягнення, такі акції не передаються в заставу та не підлягають обігу, крім передачі їх першому власнику (його правонаступнику чи спадкоємцю).”
Наголошується на необхідності розрізняти такі поняття, як „розміщення акцій” (в тому розумінні, в якому воно вживається в ст. 1 Закону „Про цінні папери і фондовий ринок”) та „розподіл акцій” (ст. 25 Закону „Про господарські товариства”). Оскільки при створенні акціонерного товариства договір з першим власником не укладається, то засновники отримують акції не в результаті розміщення, а внаслідок розподілу. Розподілом акцій є зарахування акцій на рахунок власника при заснуванні акціонерного товариства.
Особливістю розміщення акцій є те, що видачу акцій з рахунку емітента на рахунок їх першого власника здійснює не сам емітент, а за його розпорядженням третя особа - реєстратор чи депозитарій (за винятком того випадку, коли функції з ведення реєстру здійснює сам емітент). Саме тому акціонерне товариство має обов'язок не передати акції їх першому власнику, а здійснити дії, які є необхідними для такої передачі.
Вказується на невідповідність законам України Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду у зв'язку з індексацією основних фондів, затвердженого рішенням ДКЦПФР 17.03.2000 р., оскільки ЦК України та Закон „Про господарські товариства” не передбачають такого способу збільшення статутного капіталу.
Вчинення записів зберігачем чи реєстратором означає передачу акції, і саме з цим моментом загальне правило, передбачене ч. 1 ст. 334 ЦК України, пов'язує перехід права власності. Отже, передача акцій здійснюється шляхом трансферту, тобто переведенням їх від відчужувача до набувача по записам в спеціальному реєстрі.
Робиться висновок, що законодавство України (ст.5 Закону „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”) встановлює один момент для переходу права власності на акції, незалежно від форми їх випуску, - момент їх передачі набувачеві, тобто зарахування їх на рахунок особи, яка набуває акції. Вказане випливає з того, що акції є родовим майном, і до передачі акцій набувачеві останній не може напевно знати які саме з акцій, що обліковуються на рахунку відчужувача, передаватимуться за договором. Більше того, набувач акцій не може бути впевненим, що йому будуть передані саме ті акції, які знаходяться на рахунку відчужувача, а не ті, які останній, можливо, придбає спеціально для виконання обов'язку перед набувачем.
При переході прав за акціями для учасників такої передачі настають тільки наслідки цесії - особа, яка передає право за цінним папером, відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання (ч.4 ст. 197, ст. 519 ЦК України).
Оскільки права, посвідчені цінним папером, переходять до особи, яка набула право власності на цінний папір (ч.2 ст. 194 ЦК України, ч.1 ст.4 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”), робиться висновок, що трансферт акцій (передача їх з рахунку відчужувача на рахунок набувача) є підставою як для передачі акцій, так і для переходу права, посвідченого нею, з наслідками звичайної цесії.
Пропонується ст. 6 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” доповнити частиною наступного змісту: „Договори, предметом яких є акції, мають бути вчинені в письмовій формі. При недодержанні письмової форми такі договори є нікчемними.”
Вказується на недоцільність встановлення нотаріальної форми договору дарування акцій, на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 5 ст. 719 ЦК України).
У підрозділі 2.3 „Припинення права власності на акції” розглядаються підстави припинення права власності на акції, зокрема відмова власника від належної йому акції; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення; звернення стягнення на акції за зобов'язаннями їх власника та ін.
Відзначається певна відмінність підстав припинення права власності на акцію від підстав припинення права власності на інші об'єкти права власності. Зокрема, такою підставою як знищення охоплюються погашення та конвертація акцій, втрата реєстру власників іменних цінних паперів.
Аргументується доцільність встановлення в законі порядку відмови власника від належних йому акцій та пропонуються відповідні зміни до ст. 6 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”.
Аналізуючи відносини, що виникають внаслідок втрати інформації системи реєстру, зроблено висновок про те, що у випадку втрати інформації про власників акцій та документів системи реєстру право власності презюмується за особами, які були зазначені в останньому, переданому емітенту, реєстрі.
Розглядається така підстава припинення права власності на акції, як їх погашення. Звертається увага на те, що в законі недоцільно вживати різні поняття, які означають один і той самий юридичний факт - в ст. 157 ЦК України - погашення, а в ст. 39 Закону „Про господарські товариства” - анулювання.
Встановлюється, що погашення акцій відбувається при зменшенні статутного капіталу акціонерного товариства; при припиненні його діяльності в результаті ліквідації та реорганізації.
Моменти погашення акцій при припиненні товариства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, та виникнення права власності на нові акції повинні збігатись та визначатись моментом державної реєстрації створених товариств.
Розглядається така підстава припинення права власності на акції, як конвертація. Сутністю конвертації є не перехід права власності на акції, а зміна акції, як об'єкту права власності, шляхом зміни кількості та номінальної вартості акцій, належних акціонеру. При цьому загальна номінальна вартість акцій та їх відсоток стосовно усіх випущених товариством акцій залишаються незмінними.
Пропонується внести доповнення до ч. 3 ст. 5 Закону Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”: „Право власності на іменні акції (незалежно від форми їх випуску), переходить до спадкоємців з дня відкриття спадщини.”
У підрозділі 2.4 „Обтяження та обмеження права власності на акції” досліджуються підстави обмеження права власності на акцію (заборона продажу акцій відкритих акціонерних товариств, приватизація яких заборонена, встановлення переважного права на придбання акцій при їх продажу, обов'язкова участь торговця цінними паперами при продажу акцій, можливість відчуження акцій корпоративного інвестиційного фонду тільки компанії з управління активами та ін.) та обтяження, які встановлюються на підставі цивільно-правових договорів.
Критикується ч. 3 ст. 81 ГК України в частині надання законом переважного права акціонерам на придбання акції, яка продається іншим акціонером. Аргументується висновок, що переважне право акціонерів перед третіми особами на придбання акцій при їх продажу може передбачатись статутом товариства, а не встановлюватись в законі.
Критикується запроваджена ч. 8 та ч. 9 ст. 17 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” заборона здійснювати певні правочини з цінними паперами без участі торговця цінними паперами.
Вказується на недосконалість ч. 3 ст. 16 Закону „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яку пропонується викласти в новій редакції: Обтяження іменних цінних паперів, випущених у документарній або електронній формі, набирають чинності, і їх пріоритет визначається з моменту внесення відповідного запису у реєстр власників іменних цінних паперів, який ведеться уповноваженим реєстратором або на рахунки у цінних паперах власника.
Зазначається, що передача акції в заставу не тягне за собою заставу прав, які становлять зміст права участі. Заставодержатель не може здійснити права з акції, оскільки він не є власником акції. Належність заставодержателю права застави не означає перехід до нього прав власника акції. До того моменту, поки заставодержатель не здійснить звернення стягнення на акцію, права з акції він здійснити не може. Пропонуються зміни до ч. 3 ст. 576 та ч.1 ст. 586 ЦК України.
Обґрунтовується доцільність встановлення в законі обов'язку власника акцій, при здійсненні конвертації, здійснити заміну предмета застави. Для чого пропонується внести відповідні доповнення до ч.3 ст. 592 ЦК України.
Оскільки зловживання правом є особливим типом цивільного правопорушення, яке вчиняється управомоченою особою при здійсненні належного їй права, і пов'язане із використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного їй законом загального типу поведінки, оцінка дій заставодавця має здійснюватись з точки зору її добросовісності по відношенню до прав та інтересів заставодержателя. При наявності підстав вважати, що дії заставодавця спрямовані на зменшення вартості акцій, переданих в заставу, заставодержатель повинен мати право, на підставі рішення суду, вимагати дострокового виконання зобов'язання. Тому ч. 1 ст. 592 ЦК України пропонується доповнити пунктом 4, яким надати заставодержателю право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою: за рішенням суду, якщо дії (бездіяльність) заставодавця спрямовані на зменшення вартості акцій.
У підрозділі 2.5 „Захист права власності на акції” розглядаються речово-правові способи захисту права власності на акції.
Досліджуються особливості захисту права власності на акцію шляхом витребування акцій з чужого незаконного володіння; усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання акцією; визнання права власності на акцію.
Розглядаючи особливості застосування до захисту прав власника акцій віндикаційного позову, відзначається можливість його застосування в тих випадках, коли спірні акції можуть бути належним чином індивідуалізовані.
Звертається увага на відсутність в законодавстві порядку видачі власнику акцій втраченого ним сертифікату. Пропонується порядок поновлення сертифікату акцій передбачити в ст. 6 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”.
Для вирішення проблеми позбавлення можливості власника захиститись віндикаційним позовом при змішуванні акцій пропонується ідентифікувати кожну акцію шляхом присвоєння кожній з них індивідуального номеру.
Критикуються положення ст. 28 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” щодо необхідності отримання емітентом в ході відкритого та закритого розміщення цінних паперів письмових підтверджень від власників акцій про відмову від використання свого переважного права на придбання акцій. Відзначається, що зазначена вимога Закону негативно впливатиме на можливість набуття особами акцій у власність при збільшенні статутного капіталу, оскільки дозволяє фактично блокувати емісію акцій.
Пропонується передбачити в Законі „Про цінні папери та фондовий ринок” підстави та наслідки визнання недійсним випуску цінних паперів, що забезпечить як захист прав власників акцій, так і сприятиме стабільності ринку цінних паперів.
Відзначається такий особливий спосіб захисту права власника акцій, як право на незгоду, яке полягає в наданні власнику акцій вимагати викупу належних йому акцій, якщо акціонерне товариство вчиняє дії, які можуть призвести до порушення прав та інтересів власника акцій. Такими діями, наприклад, можуть бути зміна статутного капіталу, прийняття рішення про реорганізацію товариства, про конвертацію акцій. Особливість застосування цього способу захисту полягає у припиненні права власності на акцію на умовах, визначених законом та сторонами.
Висновки
У висновках дисертації викладено загальні підсумки дослідження відносин права власності, об'єктом яких є цінний папір акція. На підставі теоретичних досліджень, судової практики та зроблених на їх основі висновків встановлені конкретні напрями удосконалення законодавства шляхом внесення змін та доповнень до ЦК України, Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”, а також інших нормативних актів. Пропонується також змінити певні норми проекту Закону „Про акціонерні товариства” та прийняти новий Закон „Про захист прав інвесторів на ринку цінних паперів”.
Дається визначення акції, як цінного паперу, який посвідчує право участі особи в акціонерному товаристві, зміст та порядок здійснення якого визначається законом та статутом акціонерного товариства. Досліджуються відмінності між документарними та бездокументарними акціями, особливості зазначених форм випуску акцій для здійснення права власності на акції за законодавством України. Відзначається, що власник як документарної так і бездокументарної акції не може здійснити своїх прав без внесення запису про належність йому акцій у реєстр власників іменних цінних паперів (у реєстроутримувача) чи на рахунок у цінних паперах (у зберігача). Вказується, що зміст права участі в акціонерному товаристві складає визначена законом та статутом акціонерного товариства сукупність прав акціонера, до яких належить право участі в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини прибутку, на отримання частини майна при ліквідації акціонерного товариства та інші права. Встановлюється правове значення системи реєстру власників іменних акцій. Досліджуються особливості передачі акцій в заставу, які пов'язані із правовою природою акцій, як цінних паперів.
Встановлюється, що втрата інформації системи реєстру без можливості її відновлення тягне за собою припинення права власності на акцію та надаються пропозиції щодо відновлення права власності на акцію. Аналізуються такі підстави припинення права власності на акцію як погашення та конвертація. Звертається увага на особливості обмеження права власності на акцію та обтяження акції, як об'єкта права власності. Досліджуються речово-правові способи захисту права власності на акцію.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Швиденко О.С. Правове регулювання спадкування іменних акцій, випущених у документарній формі // Держава і право: Зб. наук. пр. - К.: ІДіП НАНУ, 2000. - Вип. 7. - С. 261-267.
2. Швиденко О.С. Виникнення і реєстрація права власності на іменні акції, випущені в документарній формі // Держава і право: Зб. наук. пр. - К.: ІДіП НАНУ, 2001. - Вип. 9. - С. 249-256.
3. Швиденко О.С. Цивільно-правові питання придбання акціонерним товариством власних акцій // Держава і право: Зб. наук. пр. - К.: ІДіП НАНУ, 2001. - Вип. 10. - С. 268-275.
4. Швиденко О.С. Щодо прав довірчих товариств на управління акціями, що належать фізичним особам // Матеріали міжнародної наукової конференції „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем”. - К.: ІДіП НАНУ. - 2000. - С.402-405.
5. Правочини (статті 218-236) / Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.. Я.М.Шевченко. - К. - Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”. - 2004. - Ч. 1. - С. 303-325.
6. Договір комісії (статті 1011-1028) / Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.. Я.М.Шевченко. - К. - Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”. - 2004. - Ч. 2. - С. 491-509.
7. Швиденко О.С. Правові проблеми виникнення права власності на акції // Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу: Матеріали І науково-практичної конференції. - Львів: Видавництво ЛНУ, 2006. - Вип.1. - С.400-401.
Анотація
Швиденко О.С. Акція як об'єкт права власності. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2006.
Дисертація присвячена дослідженню проблем правового регулювання акції як об'єкту права власності.
Особливу увагу приділено таким питанням: цивільно-правовій характеристиці акції як об'єкта права власності; дослідженню її правової природи; питанням виникнення та припинення акції як об'єкта права власності, законним підставам її обмеження та обтяження правами третіх осіб, захисту права власності на акцію. Робиться висновок про те, що акція посвідчує тільки право участі в акціонерному товаристві.
Проведено аналіз особливостей документарної та бездокументарної форми випуску акції. Робиться висновок про те, що акції в Україні існують тільки в бездокументарній формі. Досліджується форма договорів, предметом яких є акція, зокрема відмічається необхідність дотримання письмової форми таких договорів під загрозою їх нікчемності. Відзначається консенсуальність договорів про відчуження акцій, що не може бути змінено домовленістю сторін. Вказується на особливість застави акцій, порівняно із іншими цінними паперами та робиться висновок про те, що передача акцій в заставу не повинна впливати на здійснення права участі в акціонерному товаристві. Розглядаються особливості речово-правових способів захисту права власності на акцію.
На підставі аналізу наукової літератури, нормативних актів та судової практики сформульовані конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання права власності на акцію.
Ключові слова: акція, акціонерне товариство, підстави виникнення права власності на акцію, право участі в акціонерному товаристві, застава акцій, конвертація акцій, припинення права власності на акцію, об'єкт права власності, захист права власності на акцію.
Аннотация
Швиденко А. С. Акция как объект права собственности. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2006.
Диссертация посвящена исследованию проблем правового регулирования акции как объекта права собственности.
Дается определение акции, как ценной бумаги, удостоверяющей право участия лица в акционерном обществе, содержание и порядок осуществления которого определяется законом и уставом акционерного общества. Рассматриваются отличия между документарными ценными бумагами и бездокументарными и исследуются особенности указанных форм выпуска акций за законодательством Украины. Особое внимание уделено гражданско-правовой характеристике акции как объекта права собственности; исследованию ее правовой природы; основаниям возникновения и прекращения права собственности на акции, законным основаниям ее ограничения и отягощения правами третьих лиц.
Осуществляется анализ прав, которые традиционно относятся к таким, которые удостоверяются акцией и делается вывод о необходимости изменения существующего подхода к указанному вопросу. Отмечается, что владелец как документарной так и бездокументарной акции не может осуществить свои права без внесения записи о принадлежности им акций в реестр владельцев именных ценных бумаг (у реестродержателя) или на счет в ценных бумагах (у хранителя). Указывается, что содержание права участия в акционерном обществе составляет определенная законом и уставом акционерного общества совокупность прав акционера, к которым принадлежит право на получение части прибыли, на получение части имущества при ликвидации акционерного общества, на участие в управлении акционерным обществом и другие права. Устанавливается правовое значение системы реестра собственников именных акций. Исследуются основания передачи акций от отчуждателя к приобретателю, а также основания перехода права, удостоверенного акцией. Указывается на то, что договоры об отчуждении акций являются консенсуальными.
Делается вывод о том, что потеря информации и документов системы реестра без возможности их восстановления влечет за собой прекращение права собственности на акцию. Даются предложения относительно восстановления права собственности на акцию. Предлагается закрепить в законе определения конвертации акций как их преобразование, вследствие чего происходит изменение существенных признаков акции, приводящее к возникновению у собственника другой акции как объекта права собственности.
Исследуются особенности ограничения права собственности на акцию и отягощение акции правами третьих лиц. Анализируются особенности передачи акций в залог, связанные с правовой природой акций как ценных бумаг. Отмечается, что цель передачи в залог акций отличается от цели предоставления в залог других ценных бумаг. Залогодержатель, получая в залог акцию, преследует цель удовлетворить свои права в случае невыполнения основного обязательства не за счет прав, ею удостоверенных, а, главным образом, за счет стоимости акции как объекта гражданских прав.
Проводится анализ вещно-правовых способов защиты права собственности на акцию.
Подобные документы
Право власності в Україні. Поняття та форми власності. Об’єкти і суб’єкти права власності. Здійснення права власності. Засоби цивільно-правового захисту права власності. Речево-правовий захист прав власності. Зобов'язально-правовий захист права власності.
дипломная работа [77,2 K], добавлен 29.09.2005Економічний та юридичний аспект поняття власності та права власності. Підстави виникнення та припинення права власності та здійснення цих прав фізичними та юридичними особами. Захист права приватної власності - речово-правові та зобов’язально-правові.
курсовая работа [45,4 K], добавлен 02.05.2008Поняття власності та права власності. Загальна характеристика захисту права власності. Витребування майна з чужого незаконного володіння. Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння. Позов про визнання права власності.
реферат [37,1 K], добавлен 25.05.2013Аналіз наукових підходів до юридичних понять меж та обмежень права власності, їх здійснення та захист. Огляд системи меж та обмежень права власності, їх види. Особливості обмежень права власності в сфері речових, договірних та корпоративних правовідносин.
диссертация [299,5 K], добавлен 09.02.2011Право інтелектуальної власності в об'єктивному розумінні, його основні джерела та види. Ключові об'єкти та інститути права інтелектуальної власності. Суб’єктивні права інтелектуальної власності. Поняття і форми захисту права інтелектуальної власності.
презентация [304,2 K], добавлен 12.04.2014Цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративно-правовий спосіб захисту права інтелектуальної власності. Судовий порядок юрисдикційного захисту права інтелектуальної власності. Застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права.
презентация [47,3 K], добавлен 10.05.2019Поняття права власності. Сутність власності: економічний і юридичний аспекти. Історичний процес виникнення права приватної власності. Правовідносини власності і їх елементи (суб’єкти, об’єкти, зміст). Зміст і здійснення права приватної власності.
дипломная работа [66,7 K], добавлен 22.09.2011Характерні риси цивільно-правового захисту права власності. Правова природа позовів індикаційного та негаторного, про визначення права власності і повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна. Забезпечення виконання зобов'язань за договором.
презентация [316,4 K], добавлен 20.05.2014Поняття та форми права власності в цивільному законодавстві. Підстави виникнення права державної власності. Зміст та поняття правового режиму майна. Основні форми здійснення права державної власності. Суб’єкти та об’єкти права державної власності.
курсовая работа [56,9 K], добавлен 17.02.2011Юридична природа і класифікація обмежень права власності та їх місце в механізмі правового регулювання майнових відносин. Умови обтяження закладеного майна. Причини обмежень державою та самим власником прав приватної власності. Способи їх припинення.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 03.10.2014
