Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення

Поняття земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення складають самостійну категорію. Основним критерієм віднесення земельних ділянок до цієї категорії є загальна ціль, для якої використовуються ці землі - створення різного роду об'єктів нерухомості та їх експлуатації . Об'єднання вказаних земель в рамках даної категорії обумовлено тим, що вони використовуються для спеціальних несільськогосподарських потреб. правовий земля енергетика

Землями промисловості,транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам, організаціям і установам для здійснення покладених спеціальних завдань промислового виробництва, транспорту, зв'язку.

В залежності від конкретних цілей, для яких надаються ці землі, розрізняють наступні їх види:

- землі промисловості;

- землі транспорту;

- землі зв'язку;

- землі оборони;

- землі іншого призначення:

Земельне законодавство досить детально врегульовує використання вказаних земель для будівництва промислових підприємств, оборони країни, потреб транспорту, електрифікації, гірничих розробок, культурно-побутового обслуговування населення, збереження пам'ятників природи.

Найважливішою ознакою земель промислового призначення є несільськогосподарське їх призначення.

Загальна характеристика правового режиму. На відміну від земель сільськогосподарського призначення, землям промислового призначення властиві ряд характерних особливостей.

Вони використовуються не для сільськогосподарського виробництва, а головною функцією даної категорії земель є їх використання в якості просторово-територіального базиса для розміщення об'єктів нерухомості : промисловості, транспорту, зв'язку. Тому в першу чергу для вказаних потреб надаються землі несільськогосподарського призначення або не придатні для сільського господарства, а в разі відсутності таких земель - сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Головна відмінність правового регулювання використання даної категорії земель полягає в тому, що їх правовий режим, а також правовий режим суміжних земельних ділянок підкоряється режиму експлуатації об'єктів нерухомості, які тісно зв'язані з землею.

Іншою особливістю правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення є нормування розмірів земельних ділянок, що надаються для використання в несільськогосподарських цілях. Згідно ст. 68 Земельного кодексу розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Якщо такі норми не встановлені, то площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування об'єкта, визначається в проекті його будівництва.

До числа особливостей правового режиму земель даної категорії належить право підприємств, установ і організацій промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та інших галузей надавати невикористовуванні ними землі за рішенням сільських, селищних, міських Рад народних депутатів у тимчасове користування громадянам, колективам сільськогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам і організаціям для сільськогосподарських цілей.

Плата за зазначені землі вноситься в порядку і розмірах, встановлених ст.ст. 8-11 Закону України "Про плату за землю" .

Землі промисловості

Поняття земель промисловості. Землі промисловості як окремий вид категорій земель знаходиться за територією населених пунктів. Це визначається тим, що землі, зайняті промисловими підприємствами в містах і інших населених пунктах, включаються в склад населених пунктів.

Землями промисловості визначаються землі, надані для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно - побутових будинків, інших споруд.

При відведенні земель для промислових цілей точно вказується призначення певної земельної ділянки, що є підставою віднесення цієї ділянки до категорії земель несільськогосподарського призначення.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Земельні ділянки надаються промисловим підприємствам для їх виробничої діяльності і використовуються для розміщення виробничих об'єктів, цехів, складів, проведення комунікацій і інших цілей.

Промислові підприємства зобов'язані використовувати свої земельні ділянки за їх цільовим призначенням, в зв'язку з їх виробничою діяльністю.

Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами по видобуванню корисних копалин, іншими промисловими або транспортними підприємствами на наданих їм у користування сільськогосподарських землях чи лісових угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сільському, лісовому, рибному господарстві, житловому будівництві або садівництві, а земельні ділянки на наданих у користування інших земель - для використання за призначенням.

Санітарно-захисні зони. Навколо промислових підприємств залежно від характеру виробництва повинні створюватися санітарно - захисні зони відповідно до норм, затверджених у встановленому порядку. В межах цих зон житлове будівництво забороняється.

Створення санітарно-захисної зони не позбавляє власників землі та землекористувачів, утому числі орендарів, землі яких опинилися в межах цієї зони, права власності або користування ними з обмеженнями, встановленими для цих зон.

Захисні зони в межах міст, селищ міського типу повинні впорядковуватися і озеленюватися промисловими підприємствами відповідно до проектів планіровки і забудови цих населених пунктів.

Екологічні та санітарно - гігієнічні вимоги. Законодавство також передбачає спеціальні екологічні, санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення, проектування і введення в експлуатацію об'єктів, будівель і споруд, а також впровадження нових технологій. При розміщенні проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію об'єктів, будівель і споруд, а також впровадженні нових технологій, що негативно впливають на стан земель, повинні передбачатися і здійснюватися заходи по охороні земель. Оцінка негативного впливу на стан земель і ефективність передбачуваних захисних заходів проводяться за результатами держаної санітарно-гігієнічної та екологічної експертизи, без позитивного висновку якої забороняється застосування нової техніки та технологій, будівництво (реконструкція) підприємств та інших об'єктів.

Комплексні екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів закріплені в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища". При розміщенні, техніко-економічному обґрунтуванні проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в експлуатацію підприємств, споруд в промисловості, сільському господарстві,на транспорті, в енергетиці, водному, комунально-побутовому господарстві, при прокладеній ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів та інших об'єктів, які можуть негативно впливати на навколишнє середовище, повинні виконуватися вимоги екологічної безпеки і охорони здоров`я населення, передбачатися заходи щодо охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, оздоровлення оточуючого природного середовища.

Порушення цих вимог тягне за собою призупинення до усунення недоліків або повну заборону діяльності по проектуванні, будівництві, реконструкції, введені в експлуатацію екологічно шкідливих об'єктів у відповідності з приписами спеціально уповноважених на це державних органів в галузі охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідемічного нагляду.

У випадку розміщення підприємств, споруд та інших об'єктів повинно бути забезпечено виконання вимог щодо охорони оточуючого природного середовища, раціонального використання природних ресурсів.

Правовий режим земель транспорту.

Землями транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв'язку.

Землі надані транспортові, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують:

- технічно-експлуатаційні;

- комерційно-експлуатаційні;

- господарські

- житлово-будівельні потреби відповідних типів транспорту, зв'язаних з утриманням, реконструкцією, розвитком і удосконаленням шляхів сполучення.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації, а відведення ділянок провадиться з урахуванням черговості їх освоєння.

Землі транспорту використовуються відповідними органами транспорту безпосередньо або надаються в смузі відведення на договірних засадах в користування іншим відомствам і організаціям, в першу чергу: а) для будівництва під'їзних шляхів, трубопроводів, б) під склади і організацію складських приміщень, в) для задоволення житлових, будівельних, господарських і культурних потреб робітників і службовців транспорту, г)для обслуговування потреб пасажирського руху.

До залізничних транспортних земель належать: землі, зайняті залізничними шляхами, під'їзними шляхами, землі, зайняті безпосередньо об'єктами, що приєднуються до залізничних споруд, площадок, які обслуговують транспорт, наприклад, резерви, кар'єри, складські приміщення, депо, службові, житлові, культурно-освітні установи.

Для забезпечення безпеки руху і експлуатації транспортних засобів, безпеки населення, нормальної експлуатації, інженерних споруд залізниці зобов'язані : дотримуватися порядку використання смуги відведення; утримувати земельні ділянки в межах смуги відведення способами, які не повинні наносити шкоду як природному об'єкту.

Землі які використовуються водним транспортом, за своїм правом поділяються на 2 категорії:

1)Землі, закріплені за органами річкового флоту(пристанські території,землі під затонами, суднобудівельними заводами, соціально-культурними установами); на них поширюється правовий режим земель несільськогосподарського призначення;

2)землі берегової смуги, що мають своєрідне правове становище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилучаються у землекористувачів, але характеризуються певними обмеженнями прав в інтересах судноплавства.

Землі цивільного повітряного флоту складаються із земель, зайнятих аеродромами, різними технічними спорудами, аеромаяками, вишками, заводами, майстернями, житловими і службовими будинками, культурно-побутовими приміщеннями, льотними школами

Законодавство встановлює певні обмеження при використанні земель в цілях забезпечення безпеки повітряного транспорту. Так проектування, будівництво і розвиток міських і сільських населених пунктів, а також будівництво і реконструкція промислових, сільськогосподарських та інших об'єктів в межах при аеродромних територій повинні проводитись з врахуванням вимог безпеки польотів. Розміщення в районі аеродромів будівель, споруд, ліній зв'язку, ліній електропередач, радіотехнічних та інших об'єктів, які можуть загрожувати безпеці польотів літаків або створювати перешкоди в роботі радіотехнічного устаткування, встановленого на аеродромі, повинно бути врегульовано з власником аеродрому і здійснюватись у відповідності з повітряним законодавством України.

До земель автомобільного транспорту належать землі шосейного і грунтового транспорту, землі зайняті автогужовими шляхами поза міською смугою, під'їзними шляхами до фабрик та заводів. Землі шосейного та грунтового транспорту мають смугу відведення, ширина якої залежить від категорії шляху.

В придорожніх смугах встановлюється особливий режим використання земель. Права власників, користувачів і орендаторів земельних ділянок в придорожніх смугах обмежуються. Основне обмеження прав власників користувачів і орендаторів земельних ділянок полягає в тому, що в межах придорожніх смуг забороняється будівництво капітальних споруд.

В межах придорожніх смуг дозволяється розміщення об'єктів при дотриманні наступних умов:

А) об'єкти не повинні погіршувати видимість на автомобільній дорозі та інші умови безпеки дорожнього руху і експлуатації цієї автомобільної дороги і розташованих на ній споруд, а також створювати небезпеку населенню.

Б) місце розташування об'єктів повинно бути вказане з врахуванням можливої реконструкції дороги;

В) розміщення, проектування і будівництво об'єктів повинно проводитися з врахуванням стандартів і технічних норм безпеки дорожнього руху, екологічної безпеки, будівництва і експлуатації автомобільних доріг. Власники, користувачі і орендарі земельних ділянок, розташованих в межах придорожніх смуг, мають право здійснювати господарську діяльність на вказаних земельних ділянках з врахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Організаціям, що здійснюють будівництво та експлуатацію ліній електропередач, теле - і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, радіорелейних ліній, повітряних і кабельних телефонно-телеграфних ліній зв'язку, надаються земельні ділянки відповідно до діючих норм і затверджених проектів на будівництво, а також земельні ділянки, необхідні для тимчасового користування в період будівництва та експлуатації цих об'єктів.

Організації, що займаються наданням послуг зв'язку, мають право встановлювати і обслуговувати апаратуру зв'язку з дозволу власників, землекористувачів та орендарів земельних ділянок, будівель і споруд. Власники, землекористувачі та орендатори мають право відмовити підприємствам зв'язку тільки на підставах, передбачених законодавством.

Правовий режим земель зв'язку.

Режим зв'язку та енергетики не залежить від відомчої підлеглості і визначається Правилами охорони високовольтних мереж, а також Правилами охорони ліній і споруд зв'язку.

Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередач, телефонно-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюється охоронна зона. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачаються правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

На трасах кабельних та повітряних ліній зв'язку і ліній радіофікації встановлюються охоронні зони з особливими умовами використання для підземних кабельних і повітряних ліній зв'язку і ліній радіофікації, розташованими поза населеними пунктами. В охоронних зонах передбачається необхідність отримання дозволу для різного роду робіт в охоронній зоні. Так на всі види робіт, що пов'язані з розкриттям грунту в охоронній зоні лінії зв'язку або ліній радіофікації на земельних ділянках, що належать юридичним та фізичним особам, потрібно отримати письмовий дозвіл від підприємства, в підпорядкуванні якого знаходяться лінії зв'язку або лінії радіофікації. Письмовий дозвіл потрібно отримати також на будівельні, ремонтні та інші роботи.

Технічний персонал підприємства, що експлуатують лінії зв'язку і лінії радіофікації, мають право без перешкод проходити, а при ремонтних роботах і проїжджати на території охоронних зон незалежно від форми власності на землю.

В межах охоронних зон без письмового дозволу і присутності представників підприємств, що експлуатують лінії зв'язку і лінії радіофікації, всім юридичним і фізичним особам забороняються:

- здійснювати всякого роду будівельні, монтажні та вибухові та земляні роботи;

- проводити геолого-знімальні, пошукові, геодезичні та інші роботи, які зв'язані з бурінням свердловин, шурфуванням, взяттям проб грунту. Вибуховими роботами;

- здійснювати посадку дерев, утримувати худобу, складувати матеріали, палити вогнища, організовувати стрільбища;

- організовувати проїзди і стоянки автотранспорту, тракторів і механізмів.

Правовий режим земель енергетики.

Охоронні зони встановлюються також для охорони електричних мереж. Ці зони встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередач в вигляді ділянки землі, обмеженої паралельними прямими, на відстані 2 м з кожної сторони від проекції крайніх проводів; уздовж підземних кабельних ліній електропередач у вигляді ділянки землі, обмеженої паралельними прямими на відстані 1 м з кожної сторони від крайніх кабелів, а при проходженні кабельних ліній в містах під тротуарами - на 0.6 м в сторону проїжджої частини вулиць.

В межах охоронних зон ліній електропередач без письмового дозволу організації, що експлуатує ці лінії, забороняється:

- виконувати будівельні, монтажні, вибухові та поливні роботи, садити та вирубувати дерева, обладнувати спортивні майданчики та майданчики для ігор, складувати корми, добрива, паливо та інші матеріали;

- організовувати проїзди для машин і механізмів, які мають висоту з грузом чи без грузу від поверхні дороги більше 4,5 м, а також стоянки автомобільного та іншого транспорту, машин та механізмів;

- виконувати земляні роботи на глибину більше 0,3 м і розрівнювати землю за допомогою бульдозерів, екскаваторів та інших машин.

Землі для потреб охорони.

Землями для потреб охорони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Землі надаються в користування військовим частинам для спеціальних цілей. Військова частина, яка одержала землю, зобов'язана використовувати її за прямим призначенням, визначеним актом відведення. Міністерство оборони не має права змінювати цільове призначення наданої земельної ділянки. Військовим частинам дозволено, за певних обставин, при умові, що не зашкодить бойовій підготовці військ і збереженню військової таємниці, надавати сільськогосподарським підприємствам землі полігонів, аеродромів та інших об'єктів для сінокосіння, випасу худоби, посівів сільськогосподарських культур. Таке використання має тимчасовий характер. Відводи зі складу земель спеціального призначення присадибні ділянки, городи, сади тощо не дозволяються.

Для землекористувачів військових частин встановлено на суміжних ділянках особливі режими обмеження землекористування:

А) заборонений район - територія до 5 км навколо зовнішньої огорожі деяких військових складів. Земельні ділянки в межах забороненого району залишаються в користуванні сільськогосподарських підприємств, окремих громадян, але з певним обмеженням (забороняється ставити будь-які споруди, що можуть бути загрозою для складів);

Б) заборонна зона - територія з особливим режимом користування, зміст якого залежить від характеру об'єкта.

Існує 2 види заборонних зон:

1)всередині земельної ділянки, зайнятої оборонними об'єктами;

2)на суміжних землекористуваннях

Загальним обмеженням в межах зовнішніх оборонних зон є заборона ставити будь-які будівлі, споруди, проводити будь-які земельні роботи, прокладати електролінії, будувати водопровідні і каналізаційні мережі, будувати чи знищувати шляхи і переправи, провадити чи знищувати насадження.

Порядок надання земель для потреб оборони визначається законодавством України.

Размещено на Allbest.ru