Захист інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Законодавство України про інтелектуальну власність

законодавство інтелектуальний власність юридичний

Законодавство України про інтелектуальну власність надзвичайно молоде, й його становлення продовжується одночасну зі становленням державності та формуванням правової держави. У процесі розбудови правової держави Україна надзвичайно важливою є роль цивільного законодавства, складовою частиною якого є законодавство про інтелектуальну власність. Вперше термін „інтелектуальна власність" було використано в Законі України „Про власність" від 7.02.1991 року.

Правові засади розвитку творчої діяльності людини і охорони її результатів закладені в Конституції України, яка проголосила свободу літературної, художньої і технічної творчості й захист інтелектуальної власності. У ст. 54 Конституції закріплено основний принцип охорони інтелектуальної власності - кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

У ст. 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватись й розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної і творчої діяльності.

Відносини у сфері інтелектуальної діяльності регулюються цілою низкою актів цивільного законодавства, центральне місце серед яких посідає Цивільний кодекс України, Книга четверта якого - «Право інтелектуальної власності» -містить загальні й спеціальні норми.

Глава 35 «Загальні положення про право інтелектуальної власності» стосується питань, що регулюються однаково стосовно будь-якого інтелектуального продукту, її призначення полягає у визначенні кола об'єктів і суб'єктів інтелектуальної діяльності, закріпленні основних принципів і підходів щодо охорони відповідних прав, встановленні строку чинності виключних прав, визначенні змісту особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності, загальних правил використання інтелектуального продукту й передачі майнових прав іншим особам, засад захисту порушених прав.

Спеціальні правила щодо особливостей створення і використання певного об'єкта вміщені у главах 36-46 Книги четвертої Цивільного кодексу України, а також у Книзі п'ятій ЦК (глави 75, 76), в якій врегульовуються договірні відносини з приводу розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Крім Цивільного кодексу, авторське і патентне право регулюються Кримінальним кодексом і Кодексом про адміністративні правопорушення, в яких передбачено відповідальність за порушення авторських прав і патентного права. Їх регламентація передбачена Цивільно-процесуальним кодексом, Господарським кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Митним кодексом.

Авторське право розглядають як складову частину цивільного права, але воно, крім Цивільного кодексу, регулюється і спеціальним законом. Таким з є Закон України від 23.12.1993 р. „Про авторське право і суміжні права". Він базується на міжнародних нормах використання творів, враховує сучасні тенденції правового регулювання традиційних і нових об'єктів авторського права. У Законі також передбачено охорону суміжних прав, тобто права тих, хто доносить до публіки створені авторами твори - виконавці, організації телемовлення й виробники фонограм.

Авторське право також регулюється Законом України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 23.03.2003 р., Законом України „Про телебачення і радіомовлення" від 14.02.1992 р., Законом України „Про видавничу справу", від 5.06.1997 р., Законом України „Про кінематографію" від 13.01.1998 р. та іншими законами України в частині, що стосується авторських і суміжних прав.

Патентні закони багатьох країн за своєю суттю нерівнозначні. Як правило, вони містять основні положення патентного права. Характерні питання, що регулюються цими законами, наступні: умови патентоспроможності винаходів. Закон встановлює коло винаходів, що охороняються, дає визначення новизни, рівня винахідницького мистецтва, промислової придатності, корисності об'єкта патентування; обсяг вимог, що висуваються при отриманні прав на винахід; порядок розгляду винаходу в патентному відомстві і розгляд спорів, що виникають під час отримання прав на винахід; обсяг прав і обов'язків патентовласника.

Патентне право регулюється такими Законами України:

„Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 року;

„Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993 року;

„Про науково-технічну інформацію" від 23.06.1993 pоку.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з торговельними марками, здійснюється відповідно до ст. 492-500 Цивільного кодексу України та згідно із Законом України від 15.12. 1993 р. „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Комерційна таємниця підлягає комплексній правовій охороні. Так, відносини щодо охорони комерційної таємниці регулюється:

· главою 46 Цивільного кодексу України;

· ст.57, 67, п.1 ст.68, п.6 7 ст. 148 Кримінального кодексу України;

· окремими статтями Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі";

· ст. 7 і 9 Закону України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"; нормативно-правовими актами Держпатенту України.

В Україні діють такі законодавчі акти по захисту інтелектуальної власності, як закони України

· "Про авторське право і суміжні права"

· "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"

· "Про охорону прав на промислові зразки"

· "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",

· "Про охорону прав на зазначення походження товарів"

· "Про охорону прав на сорти рослин"

· "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем"

Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України

· "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних"

· "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування"

· "Про племінну справу у тваринництві"

· "Про науково-технічну інформацію"

· "Про лікарські засоби" тощо

Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Суб'єкти та об'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єкти права інтелектуальної власності - це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпорядження та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути два види суб'єктів:

1) Творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) Інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Відповідно до переліку об'єктів, що міститься у ст.420 ЦК, визначаються і види права інтелектуальної власності в Україні:

1) право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) - гл.36 ЦК;

2) право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права) - гл.37 ЦК;

3) право інтелектуальної власності на наукове відкриття (гл.38 ЦК);

4) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (гл.39 ЦК);

5) право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми (гл.40 ЦК);

6) право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію (гл.41 ЦК);

7) право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин (гл.42 ЦК);

8) право інтелектуальної власності на комерційне найменування (гл.43 ЦК);

9) право інтелектуальної власності на торговельну марку (гл.44 ЦК);

10) право інтелектуальної власності на географічне зазначення (гл.45 ЦК);

11) право інтелектуальної власності на комерційну таємницю (гл.46 ЦК).

3. Захист права інтелектуальної власності

Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему виробництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеокасет, комп'ютерних програм тощо, а також пов'язані з цим ускладнення міжнародних торгових відносин у цій та суміжних сферах. З цих міркувань наслідкам порушення права інтелектуальної власності та захисту від порушень присвячена низка норм ЦК та спеціального законодавства.

Порушення права інтелектуальної власності можливе:

· у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності);

· у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної власності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяльності);

· у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власності з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом результатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

До порушення права інтелектуальної власності відносяться:

· піратство

· плагіат

· підроблення та зміна інформації, тощо

Захист права інтелектуальної власності здійснюється судом. Зокрема ст.432 ЦК встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 ЦК.

Отже, для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

1. визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальної власності, визнання права використання відповідного об'єкта тощо),

2. визнання правочину недійсним (наприклад, визнаная недійсним ліцензійного договору);

3. припинення дій, які порушують право (наприклад припинення використання твору без згоди його автора);

4. відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу літературного твору);

5. примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);

6. зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця),

7. припинення правовідношення (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);

8. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9. відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10. визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Закон України про авторське право передбачає таку цивільно-правову відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. Особи, що мають авторське право або суміжні права, можуть вимагати:

1) відшкодування збитків, заподіяних їм порушенням авторського права і суміжних прав, включаючи упущену вигоду;

2) вилучення і направлення на їх користь доходу порушника, одержаного ним внаслідок порушення авторського права або суміжних прав, замість відшкодування збитків;

3) виплати компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, встановленої законодавством України, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Крім відшкодування збитків, стягнення доходів чи виплати компенсації суд чи арбітражний суд за порушення авторського права або суміжних прав стягує штраф в розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафу передається в установленому порядку до Державного бюджету України.

Порушник авторського права чи суміжних прав зобов'язаний відшкодувати особам, що мають авторське право і суміжні права, моральну шкоду в розмірі, що визначається судом.

Як захистити свої права на інтелектуальну власність?

Серед проблем захисту прав інтелектуальної власності в нашій країні особливої уваги і додаткового регулювання потребують питання:

· Веб-піратства (особливо, створення веб-сайтів виключно для розповсюдження піратських матеріалів);

· Неконтрольоване розповсюдження і використання підробок, що приносять не тільки великі збитки правовласникам, а й шкоду економіці, а також іміджу країни;

· «Патентний троллінг» -- отримання патентів на фіктивні промислові зразки виключно в цілях нашкодити (перешкодити) справжнього правовласнику;

· Тривалість і складність процедури реєстрації торговельних марок та інших об'єктів ІВ;

· Відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності в галузі охорони інтелектуальної власності тощо

Варіанти профілактики порушень та захисту порушених прав інтелектуальної власності:

1) Внесення об'єкту інтелектуальної власності до спеціального реєстру, що ведеться Державною митною службою України. На підставі наявності об'єкту в даному реєстрі Держмитслужба зупинятиме на кордоні товари у разі підозри на їх контрафактність.

2) Звернення до Антимонопольного комітету України із заявою про накладення штрафу за вчинення антиконкурентних дій, пов'язаних з неправомірним використанням порушником чужих об'єктів інтелектуальної власності.

3) Звернення до правоохоронних органів з метою притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності порушників прав інтелектуальної власності.

4) Звернення до суду з позовною заявою про припинення порушення прав інтелектуальної власності та відшкодування спричинених збитків.

Размещено на Allbest.ru