Дактилоскопія та фіксація і вилучення слідів в розслідуванні і розкритті злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дактилоскопія та фіксація, вилучення слідів в розслідуванні і розкритті злочинів

1. Типи папілярних узорів пальців рук і їх використання для виведення дактилоскопічних формул

папілярний дактилоскопічний злочин

Шкірні візерунки на пальцях і долонях рук належать до перших об'єктів, про які навіть первісні люди мали певні відомості. Серед малюнків печерної людини є й такі, що зображують відбитки руки людини. Так, у 1832 р. під час розкопок курганів на Гавр-Інісе, маленькому острові в Морбіганській затоці (Франція), було виявлено підземний коридор завдовжки 13 м з двома рядами кам'яних стовпів, на 23-х з них були знайдені малюнки у вигляді повної колекції папілярних ліній рук людини. Велике значення слідам рук приділялося у східних народів. Так, в Японії та Китаї здавна була відома дактилоскопія. Згідно з сімейним правом Японії, аби розірвати шлюб, чоловік повинен був видати жінці документ, який мав бути написаний рукою чоловіка, а у випадку його неписьменності на ньому проставлявся відбиток його пальця. У ХІІ--ХІІІ ст. китайці використовували відбитки пальців не лише під час розірвання шлюбу, а й у розслідуванні злочинів. Сучасний стан криміналістики дає можливість з високою достовірністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є незаперечним доказом того, що певна особа знаходилась на цьому місці. Останнім часом в Україні висловлювались пропозиції щодо необхідності введення системи загального дактилоскопіювання та створення відповідного банку даних. Дактилоскопія*-- розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів. У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки:

1) контактування руки з яким-небудь об'єктом відбувається переважно долонною поверхнею кисті;

2) на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;

3) шкіра руки має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару -- епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, -- дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, кожен з яких має незмінну структуру протягом усього життя людини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії -- лінійні пагорби, розділені борозенками. Папілярні лінії становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. У дорослої людини ширина папілярної лінії сягає 0,4--0,6 мм, а висота -- 0,1--0,4 мм. Основними властивостями папілярних ліній є їхня індивідуальність, стійкість та відновлюваність. Індивідуальність папілярних візерунків полягає в тому, що у кожної людини свої малюнки папілярних ліній, а будова їх ліній має таку сукупність ознак, яка дає змогу відрізнити один візерунок від іншого. Цікавий (і поки ще єдиний) випадок зафіксовано у мешканців Швеції Андреаса Даніельсона та його доньки Марі, у яких зовсім відсутні папілярні лінії на пальцях рук. Та навіть відсутність папілярних ліній -- це яскрава індивідуальність відбитків пальців рук людини, яка дає можливість їх ідентифікувати. Стійкість папілярних візерунків виявляється в тому, що протягом усього життя людини їх будова не змінюється. На нігтьових фалангах вони виникають на 3--4-му місяці розвитку плода людини, а остаточне їх формування відбувається на шостому місяці. Розвиток організму людини пов'язаний зі збільшенням ширини, висоти та довжини папілярних ліній, але малюнок, його окремі деталі, кількість папілярних ліній залишаються незмінними. В експертній практиці мали місце випадки виявлення пересадки злочинцям, які перебували на дактилоскопічному обліку, ділянок шкіри папілярного візерунка. Однак і в цих випадках є певні ознаки, що дають змогу встановити факт пересадки шкіри та ідентифікувати особу. Про відновлюваність папілярних ліній свідчать такі дані. Пошкоджений епідерміс через певний час відновлюється у початковому вигляді, а пошкодження дерми призводить до порушення папілярних ліній та утворення шрамів або рубців.

На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість узорів на нігтьових фалангах пальців складається з трьох потоків папілярних ліній: а) внутрішній малюнок у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур; б) верхній потік зовнішнього малюнку; в) нижній потік зовнішнього малюнку; г) дельта -- місце зближення чи з'єднання всіх трьох груп папілярних ліній; ґ) основа, яка підкреслює малюнок. Папілярний візерунок -- узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три основних типи: дугові, петльові та завиткові (рис. 4). Якщо візерунки за своєю будовою не належать до жодного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки. Дугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою і складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові візерунки поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові візерунки становлять близько 5 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Петльові папілярні візерунки мають не менше трьох потоків ліній і одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнкові є хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки поділяються на ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Розрізняють такі види петльових візерунків, як прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петльові візерунки становлять близько 65 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Завиткові папілярні візерунки найскладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три-чотири). Завиткові візерунки поділяються на кругові, спіралеподібні, неповні зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові візерунки становлять близько 30 % від загальної кількості візерунків. Основна частина 10-ти пальцевої дактилоскопічної формули -- це простий дріб, чисельник і знаменник, що складається з однієї чи двох цифр. Для виведення основної частини формули усі пальці на дактилокарті розбиваються на 5 пар. Кожна пара пальців отримує своє цифрове значення -- т. зв. індекс. Перша пара (великий та вказівний пальці правої руки) мають індекс «16». Друга пара (середній та безіменний пальці правої руки) -- індекс «8». Третя пара (мізинець правої руки та великий палець лівої руки) -- індекс «4». Четверта пара (вказівний та середній пальці лівої руки) -- індекс «2». П'ята пара (безіменний та мізинець лівої руки) -- індекс «1». При виведенні основної формули до уваги беруться тільки завиткові типи узорів. Дугові та петльові типи узорів індексів не мають і до уваги не беруться. Цифрові індекси завиткових узорів на парних пальцях (2-й, 4-й, 6-й, 8-й, 10-й) записують у чисельник дробу, а на непарних (1-й, 3-й, 5-й, 7-й, 9-й) -- у знаменник. Отримані цифри додають. При підрахуванні до дробу додають ще умовну «1»(одиницю). Якщо на усіх десяти пальцях рук є тільки завиткові типи узорів, тоді основна формула записується дробом ^llJj. Пояснимо дактилоскопічне походження цих числових знаків -- запишемо їх в розгорнутому виді:

'116+8+4+2+1 +1 ⁼з§. Цифри «16, 8, 4, 2, 1» -- це числові індекси папілярних узорів пальців рук на дактилокарті.

Якщо на пальцях завиткові узори відсутні, основна формула дістає цифрове позначення: у. Максимальна основна формула набуває цифрове по- 32

значення не більше --. Наведемо приклад виведення основної частини дактилоскопічної формули.

На дактилокарті відобразилися такі типи узорів пальців рук (див. схему типів узорів мал. 59).

Права рука: великий (завитковий), вказівний (петльовий), середній (пет- льовий), безіменний (петльовий), мізинець (петльовий).

Ліва рука: великий (завитковий), вказівний (петльовий), середній (петльовий), безіменний (петльовий), мізинець (петльовий). Для наочності і недопущення помилки основну частину дактилоформу- ли рекомендується виводити в розгорнутому вигляді. Проаналізувавши і про- індексувавши типи узорів, виводимо основну частину дактилоформули, яка записується наступним чином:

.

Рис. 1. Типи узорів пальців рук на дактилокарті

2. Фіксація, вилучення і використання слідів транспортних засобів в розслідуванні і розкритті злочинів

Трасології криміналістичне вчення про сліди один з центральних розділів криміналістичної техніки, в якому вивчаються теоретичні основи і закономірності виникнення слідів, що відображають механізм скоєння злочину; розробляються рекомендації щодо застосування методів і засобів виявлення, вилучення та дослідження слідів з метою з'ясування обставин, які є значущими для розкриття, розслідування і попередження злочинних посягань. Кожне злочинне діяння викликає різні зміни в навколишньому середовищі, тобто залишає сліди. Криміналісти розрізняють сліди у широкому та вузькому сенсі. Під першою групою слідів (у широкому сенсі) розуміються будь-які матеріальні наслідки, пов'язані з подією злочину. Це можуть бути сліди, утворені впливом одного об'єкта на інший (наприклад, від газового різака на дверцятах сейфа); предмети, забуті та загублені злочинцем; частини зруйнованих об'єктів (наприклад, осколки від розбитої фари); мікроволокна тканин; кров; поверхневі нашарування та ін . До слідами у вузькому сенсі відносяться тільки сліди-відображення. Криміналістичне значення визначається слідів можливістю встановлення за ним істотних обставин злочинної події. При цьому вирішуються ідентифікаційні та діагностичні задачі. Перші мають на меті ототожнити об'єкт по слідах, встановити групову приналежність або спільне джерело походження. Людини ідентифікують за залишеними на місці події слідах рук, босих ніг, рідше зубів, губ, вушної раковини, лоба. Слідами визначається вид використаного злочинцем знаряддя. Отримані відомості полегшують його пошук, а потім і ототожнення по сліду-відображення. Краплі пально-мастильних матеріалів допомагають встановити вид транспорту, в якому вони використовуються, а потім і конкретний транспортний засіб чи АЗС. При вирішенні діагностичних завдань в першу чергу з'ясовується механізм утворення слідів, тобто характер взаємодії об'єктів у момент следообразования. До діагностичних відносяться завдання зі встановлення того, з якого боку (зовні або зсередини) зламана перешкода; в якому напрямку зникло транспортний засіб; справний чи механізм замку і яким способом його відкривали, не побитий чи номер на двигуні, шасі автомобіля і т.д. Діагностичні дослідження дозволяють з'ясувати причинний зв'язок між подією і настали шкідливими наслідками, проаналізувати всю сукупність утворилися слідів і на цій основі розібратися в динаміці, що сталося. Вивчення слідів має важливе криміналістичне значення, оскільки дає можливість визначити знаряддя злочину і отримати відомості про суб'єкта, його застосувати (фізичні дані, професійні навички, одяг та ін.) Інакше кажучи, сліди можуть бути корисними при вирішенні таких криміналістичних завдань, що входять до предмету доказування по кримінальній справі:

а) ідентифікація осіб і предметів по залишених слідах;

б) встановлення групової приналежності об'єктів;

в) з'ясування окремих анатомо-фізіологічних особливостей особи, що залишив сліди;

г) визначення механізму следообразования і пов'язаних з ним обставин розслідуваної злочину.

У ряді випадків крім вирішення перерахованих завдань криміналістичний аналіз слідів дозволяє встановити причини та умови, що сприяли злочину, що полегшує розробку заходів щодо їх запобігання, зокрема шляхом технічного захисту об'єктів від злочинних посягань. При розробці наукових методів дослідження та практичних рекомендацій трасології відправляється від положень теорії криміналістичної ідентифікації та теорії відображення, а також від криміналістичного вчення про ознаки об'єктів. Принципові положення, що утворюють основу трасології, це: індивідуальність об'єктів матеріального світу. Всі названі об'єкти тотожні тільки самим собі, тобто індивідуальні. Хоча зовнішнє будову у однорідних об'єктів може збігатися за формою, розмірам та іншим загальним характеристикам, воно неминуче буде відрізнятися по приватних ознак. До таких ознаками трасології відносять особливості рельєфу сліду. Багато об'єктів схожі за низкою характеристик зовнішньої будови, але вся сукупність ознак робить предмет неповторним. Тому теорія криміналістичної ідентифікації презюмірует необхідність виявлення індивідуальної сукупності приватних ознак, здатної індивідуалізувати шуканий об'єкт; здатність зовнішньої структури предмета, включаючи його приватні ознаки, досить точно відображатися на інших об'єктах у вигляді слідів. Повнота й адекватність передачі в слідах деталей будівлі предмета залежать від умов следообразования, головні з яких фізичні властивості матеріалів следообразующего і следовоспринимающей об'єктів і механізм їх взаємодії. Чим податливі, пластічнєє следовоспринимающей об'єкт і тонше його структура, тим чіткіше і повніше передаються в сліді деталі. Важливо пам'ятати, що, відображаючись в слід, зовнішня будова об'єкта завжди виходить зворотним, дзеркальним;

відносна стійкість трасологические об'єктів, що дозволяє робити порівняльні дослідження. Сліди-відображення, що вивчаються трасології, утворюються при контакті двох об'єктів: того, на якому залишився слід следовоспринимающей, і об'єкта, який залишив слід следообразующего. Ділянки взаємного зіткнення об'єктів при следообразования іменують контактними поверхнями. Тому об'єктами трасологические досліджень можуть бути тільки тверді тіла, що володіють досить стійкими зовнішніми ознаками. При слідової контакті об'єкти піддаються фізичному, хімічної або біологічної дії. Фізичне вплив може бути механічним, електричним та термічним. Характерний випадок хімічного впливу корозія металевої поверхні. Сліди біологічної природи утворюються в результаті гниття тканин, крові, сперми під впливом мікроорганізмів. Трасології зазвичай займається слідами механічної дії. Вивчення особливостей такого впливу следообразующего об'єкта на следовоспринимающей і виникаючих при цьому слідів становить суть трасологические досліджень. При механічній дії процес следообразования обумовлений рядом факторів. Це в першу чергу фізичні властивості контактують об'єктів, сила і напрямок взаємодії. Залежно від того, якими об'єктами утворені сліди, в трасології вони класифікуються на сліди:

а) людини (рук, ніг, губ, лоба, зубів і ін);

б) знарядь (зброї), інструментів, виробничих механізмів і машин;

в) транспортних засобів;

г) тварин.

По механізму освіти сліди підрозділяються на статичні і динамічні, об'ємні і поверхневі, локальні і периферичні. Статичні такі сліди, при утворенні яких кожна точка рельєфу следообразующего об'єкта залишає точкове відображення на сприймає об'єкті. Статичний слід формується в момент спокою (статики), коли об'єкти не переміщаються один щодо одного. Тому такі сліди найбільш точно передають зовнішня будова следообразующего об'єкта. Як приклад статичних слідів можна навести відбитки взуття стоїть людини, вм'ятини від обценьок при виривання скоби замку та ін Приватним випадком даної групи слідів є сліди кочення колеса Динамические сліди утворюються при переміщенні (іноді взаємне) следообразующего і следовоспринимающей об'єктів, коли кожна точка поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). Підносяться частини рельєфу утворюють поглиблення (борозенки), а від западин залишаються виступи (валики). До динамічних відносять сліди свердління, розрубування, розпилу, юза та ін Зустрічаються й комбіновані сліди. Прикладом можуть служити відбитки ніг людини при швидкій ходьбі, сліди віджимання, коли ломик забивали в щілину, а потім їм розсували стулки дверей, та інш. Статичні і динамічні сліди бувають об'ємними і поверхневими. Об'ємні це сліди, які мають не тільки довжину і ширину, а й глибину. Вони виникають від вдавлення следообразующего об'єкта в податливу следовоспринимающую поверхню, яка при цьому деформується. У такому сліді відображаються не тільки сама следообразующего поверхню, але і її бічні грані. Іншими словами, об'єкт відображається в трьох вимірах, а значить, повніше передаються його форма, розміри, деталі рельєфу, тобто загальні і приватні ознаки.Поверхневі сліди поділяються на сліди-нашарування і сліди-відшарування. Перші залишаються в результаті прилипання частинок, що відділилися від следообразующего об'єкта на дотичної ділянці. Другі виникають тоді, коли на следообразующего об'єкта нашаровуються частинки речовини з следовоспринимающей поверхні. Наприклад, зломщик торкнувся рукою побіленої стіни біля сейфу, та частки вапна прилипли до його ліктя.Поверхневі сліди бувають забарвленими і безбарвними. По можливості візуального сприйняття безбарвні сліди підрозділяються на видимі, маловідімие (слабовідімие) і невидимі. Видимі сліди добре помітні неозброєним оком виявляються і без яких-небудь спеціальних маніпуляцій. Маловідімимі (слабовідімимі) або взагалі невидимими сліди можуть бути внаслідок ахроматічності (відсутності кольору), збігу їх забарвлення з кольором фону, а також з-за дуже малих, мікроскопічних розмірів. Для виявлення маловідімих (слабовідімих) і невидимих слідів використовується особливе освітлення, а також механічне та хімічний вплив на них спеціальними речовинами. Прийоми виявлення, закріплення і вилучення залежать від класифікаційної категорії слідів.

Перш ніж починати пошук слідів на місці події, треба осмислити його обстановку. Це допомагає висунути стан і становище її окремих предметів на момент події; ймовірні шляхи приходу й відходу злочинця; об'єкти, до яких він міг торкатися руками; можливі місця приховання знарядь злочину і т.д. Необхідно представити образ дій злочинця у даній обстановці, що допоможе визначити локалізацію слідів та механізм їх утворення. Встановивши механізм виникнення слідів, легше з'ясувати причинні следообразования зв'язку з цим злочином, а також вплив конкретного сліду в злочинному подію. Треба також визначити місце кожної сліду в оглядається обстановці, "прив'язати" його до її предметів, що допоможе з'ясувати обставини події, а також описати сліди в протоколі процесуальної дії. Якщо видимі сліди легко виявити за допомогою візуального огляду, то дрібні сліди вимагають застосування луп різної потужності і додаткового освітлення. Для виявлення слідів, що співпадають за кольором з об'єктом-носієм застосовуються спеціальні світлофільтри, а також ультрафіолетові освітлювачі (УФО) та електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП). Слабовідімие (маловідімие) сліди краще помітні при їх висвітлення вузьким пучком світла, падаючим на оглядаємо поверхню під гострим кутом. Необхідно вжити заходів щодо збереження виявлених слідів до моменту вилучення.

Всі виявлені сліди підлягають фотографічної фіксації. Спочатку відображають положення сліду на об'єкті, потім сам слід за правилами масштабної зйомки. Якщо колір слідів має важливе криміналістичне значення, рекомендується зйомка на кольорові фотоматеріали. Можлива і замальовка слідів з виділенням індивідуалізують ознак їх. Розташування слідів відзначають також на плані, який додається до протоколу огляду місця події.

Обов'язковий спосіб фіксації виявлених слідів їх докладний опис в протокол слідчої дії. Треба відобразити характеристики і стан следовоспринимающей поверхонь, оскільки вони здатні впливати на відображення следообразующего об'єктів, виявлення та збереження слідів. Потім описується локалізація слідів на об'єкті, їхнє взаємне розташування і ознаки: форма, розміри, особливості кожного сліду. Тут не обійтися без точних вимірювань.

Максимально докладно слід зафіксувати найбільш характерні ознаки. У протоколі вказують також прийоми і засоби, застосовані для виявлення, закріплення і вилучення слідів. Оскільки протокол зазвичай складається по завершенні слідчого огляду, то в його заключній частині особливо обумовлюють, які сліди були вилучені, як упаковані, куди направлені для експертного дослідження.

Необхідно пам'ятати, що огляд, фіксація, вимірювання, виготовлення об'ємних зліпків і площинних слідів копій повинні переслідувати мету їх максимальної схоронності.

Предмети зі слідами та їхні копії (зліпки) повинні бути упаковані так, щоб виключити їх пошкодження при транспортуванні. Для цього використовуються коробки (ящики), пакети, конверти. З особливою ретельністю потрібно упакувати крихкі предмети із слідами рук (електролампочки, пляшки, склянки, колби і т.п.). Упаковані об'єкти опечатують і постачають написами пояснень: хто, в якій справі, в чиєму присутності справив вилучення (див. ст. 82 КПК України).

Об'єкти зі слідами або їх копії підлягають експертному дослідженню, яке в першу чергу дозволяє встановити родову групу следообразующего предмета і використовувати отримані відомості для його розшуку. Після представлення експерту шуканих об'єктів здійснюється ідентифікаційне трасологічної дослідження.

Заключення

Заключна частина заняття полягає у підведенні викладачем підсумків, оголошенні завдання для самостійної роботи.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

2. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України : наказ МВС України

3. Криміналістика: [підручник / за ред. проф. Шепітька В.Ю.]. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре.

4. Криміналістика: [підручник/ під заг. ред. Скригонюк М.І.]. - К.: 496 с.

5. Криміналістика: [підручник / за заг. ред. д.ю.н., професора А. Ф. Волобуєва]. - Х.: ХНУВС, 2011. - 666 с.

6. Кобзар С.І. Криміналістична трасологія : навч. посібник. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 108 с.

7. Моисеева Т.Ф. Комплексное криминалистическое исследование потожировых следов человека. - М.: ООО "Городец-издат",. - 224 с.

8. Основи слідознавства : лекція №8. - К.: Київ. ін-т внутр. справ, . - 36 с.

9. Самищенко С.С. Современная дактилоскопия: основы и тенденции развития : курс лекций : [учеб.-метод. пособие]. - М.: Моск. психол.-соц. ин-т,- 456 с.

Размещено на Allbest.ru