Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 349.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Чорноус Олександра Володимирівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор академік Національної академії наук України, академік Академії правових наук України Шемшученко Юрій Сергійович, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, директор.

доктор юридичних наук, професор член-кореспондент Академії правових наук України Шульга Михайло Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри екологічного права;

кандидат юридичних наук Єрофеєв Микола Іванович, Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України, завідувач відділу з аграрних і екологічних питань та природокористування.

Провідна установа - Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, кафедра трудового, земельного та екологічного права, Міністерство внутрішніх справ України, м. Одеса.

Захист відбудеться “ 22 ” січня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “ 21 ” грудня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук І.М. Кучеренко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна є морською державою. Її узбережжя омиваються Чорним та Азовським морями, які є найвіддаленішими від Світового океану. Азово-Чорноморський регіон є багатим на природні ресурси. Особливо це стосується виключної (морської) економічної зони України. Водночас нераціональне використання водних живих ресурсів та забруднення морського середовища нерідко призводять до негативних наслідків, що відповідним чином позначається на економічному розвиткові нашої держави.

Конституція України від 28 червня 1996 року закріпила основні положення щодо права власності Українського народу, зокрема, на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України та права користування громадянами України цими об'єктами. Правові засади використання цих природних ресурсів визначаються виключно законами України.

На жаль, чинне законодавство України має чимало прогалин, які стосуються регламентації права спеціального природокористування у виключній (морській) економічній зоні. Ще більше проблем виникає у площині практичної реалізації цього права. Залишається недостатньо нормативно врегульованим питання юридичної відповідальності за порушення правил раціонального використання природних ресурсів цієї зони та боротьби з її забрудненням.

Ці проблеми доповнюються недоліками теоретичного характеру. У науковому плані недостатньо повно визначено правовий режим виключної (морської) економічної зони, а також шляхи удосконалення відповідного законодавства та підвищення ефективності його застосування. Саме цим і обумовлена актуальність даної дисертації.

Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони є одним з перших комплексних досліджень в екологічному праві. Теоретичну основу дисертації склали наукові праці як зарубіжних, так і вітчизняних правознавців-міжнародників. Це, зокрема, роботи Ф. Гарсіа-Амадора, М. Джаніса, Л. Нельсона, Ш. Оди, К. Хьєртонссона, а також О.М. Вилєгжаніна, О.Ф. Висоцького, С.П. Головатого, Ю.М. Колосова, В.М. Корецького, С.В. Молодцова, О.А. Щипцова та ін. Еколого-правові аспекти використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони знайшли відображення у роботах В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, І.В. Вітовської, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, О.Л. Дубовик, М.І. Єрофеєва, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, Г. Люббе-Вольф, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, С. Тадагави, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, Б. Шунемана та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково - дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Еколого-правові проблеми космічної діяльності” (номер державної реєстрації РK0102U007075; III квартал 2002 року - IV квартал 2004 року) та „Проблеми систематизації екологічного законодавства України” (номер державної реєстрації РK0105U0079; I квартал 2005 року - IV квартал 2006 року).

Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування правового режиму виключної (морської) економічної зони України та її природних ресурсів з точки зору як національного, так і міжнародного права, а також визначення шляхів удосконалення чинного законодавства України з питань використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України та підвищення ефективності його застосування. При цьому вирішуються наступні завдання:

- на основі аналізу норм міжнародного права та чинного законодавства України, вивчення зарубіжного досвіду, а також наукових праць здійснити дослідження історії розвитку концепції виключної (морської) економічної зони та проаналізувати її зміст з метою виявлення еколого-правових аспектів цієї концепції;

- визначити зміст правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;

- виявити особливості законодавчого закріплення права власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України;

- визначити основні засади співвідношення міжнародного і національного права у регулюванні правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України та дослідити організаційно-правовий механізм забезпечення режиму даної зони.

На цій основі в дисертації сформульовані пропозиції і рекомендації, що стосуються удосконалення правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. Ці відносини є комплексними, оскільки включають велику кількість галузевих відносин, а саме: щодо використання та охорони об'єктів тваринного та рослинного світу, використання надр, водоохоронні відносини, відносини щодо охорони атмосферного повітря та інше. Повнота знань про цей об'єкт допомагає найбільш точно виявити наявні проблеми у правовому регулюванні природокористування у виключній (морській) економічній зоні України. законодавчий природний право

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції та теорії, закони та інші нормативно-правові акти національного законодавства України та інших держав, а також міжнародно-правові акти у галузі використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.

Методи дослідження. При написанні роботи використовувалися як загальнонаукові методи, так і спеціальні правові методи дослідження. Так, дослідженню змісту нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, а також формуванню відповідних висновків за темою даної дисертації сприяло застосування логіко-юридичного методу. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні формування в сучасній юридичній науці екологічного світогляду в межах наукової концепції виключної (морської) економічної зони, а також етапів та перспектив розвитку інституту правової охорони та використання природних об'єктів даної зони.

Застосування порівняльно-правового методу дозволило дослідити та співставити норми національного законодавства України, які регулюють використання та охорону природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, та міжнародного права, а також законодавство зарубіжних держав. При цьому автором приділялася увага правозастосовчій практиці в цій галузі. Її аналізу сприяло застосування статистичного методу дослідження.

Дисертантом широко був використаний метод комплексного аналізу різних галузей національного законодавства (екологічного, морського, цивільного тощо) та міжнародного права в частині, що стосується правового режиму виключної (морської) економічної зони. За допомогою системно-структурного методу автор приходить до висновку про формування у сучасному екологічному праві інституту правової охорони та використання природних об'єктів виключної (морської) економічної зони України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших в Україні комплексних наукових досліджень правового регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. У межах дисертаційного дослідження одержано наступні результати, які складають наукову новизну та виносяться на захист:

1. Авторське визначення поняття „виключна (морська) економічна зона” як природного об'єкту, що являє собою індивідуально-визначену за географічним розташуванням частину морського простору з усією сукупністю притаманних їй природних ресурсів.

2. Додаткове обґрунтування виділення особливостей виключної (морської) економічної зони: 1) індивідуально-визначене географічне розташування даної зони обумовлює її біорізноманітність; 2) саме у межах даної зони здійснюється значна кількість видів морегосподарської діяльності (рибальство; судноплавство та забезпечення повітряного сполучення; прокладення кабелів та трубопроводів; утримання та експлуатація штучних островів, установок та споруд тощо); 3) особливості біологічних характеристик природних ресурсів даної зони впливають на правове регулювання їх використання та охорони; 4) правове регулювання рибальства у цій зоні здійснюється з врахуванням біологічних характеристик різноманітних видів живих ресурсів (далеко мігруючих видів, морських ссавців, анадромних та катадромних видів).

3. Додаткове обґрунтування необхідності формування в екологічному праві України інституту правової охорони та використання природних об'єктів виключної (морської) економічної зони України, оскільки завдяки розвитку правового регулювання відповідної сфери стало можливим виокремлення окремої групи правових норм, які регулюють відносини щодо використання, збереження та відтворення природних об'єктів даної зони.

4. Авторське визначення правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, як сукупності закріплених у законодавстві правил та норм щодо раціонального використання, збереження та відтворення природних ресурсів даної зони, які є обов'язковими для всіх користувачів. Цей режим має базуватися на необхідності розумного поєднання прав та обов'язків прибережної держави і держав, які зацікавлені у здійсненні промислу у відповідній зоні, з дотриманням принципу раціонального та повного використання водних живих ресурсів даної зони.

5. Додатково обґрунтовується необхідність доповнення Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України” нормами щодо порядку набуття юридичними та фізичними особами у приватну власність природних ресурсів, вилучених зі стану природної волі або набутих (видобутих) іншим не забороненим законом шляхом у межах даної зони; класифікації видів та порядку користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони, прав та обов'язків користувачів природними ресурсами даної зони, підстав виникнення, припинення та поновлення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони; здійснення державної екологічної експертизи господарської та іншої діяльності у цій зоні, державного екологічного контролю у виключній (морській) економічній зоні, а також порядку вирішення спорів у цій галузі.

6. Додаткове обґрунтування висновку про те, що право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони є одним із суб'єктивних прав, зміст якого складає правомочність суб'єкта користуватися цими ресурсами та право безпосередньої їх експлуатації в межах, визначених чинним законодавством, з метою вилучення з них корисних властивостей і якостей для забезпечення власних інтересів. Право природокористування у виключній (морській) економічній зоні є об'єктивним правом, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо користування природними об'єктами даної зони.

7. Теоретичне обґрунтування визначення поняття „забруднення виключної (морської) економічної зони” як фізико-хімічної зміни складу природного середовища даної зони, наслідком чого є зміна його властивостей до такого ступеня, коли виникає загроза стану навколишнього природного середовища, а також здоров'ю і життю людей.

8. Аргументування висновку про виділення таких джерел забруднення виключної (морської) економічної зони, як: 1) викиди токсичних, шкідливих або отруйних речовин, особливо стійких речовин з атмосфери або їх захоронення; 2) забруднення з суден; 3) забруднення від установок, споруд і пристроїв, що використовуються під час розвідування і розробки природних ресурсів морського дна та його надр, а також забруднення від створення та використання штучних островів.

9. Теоретичне обґрунтування висновку про те, що відносини, які складаються з приводу використання та збереження природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України в процесі чи внаслідок створення та використання штучних островів, установок і споруд у даній зоні, відносяться до предмету екологічного права України.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором у дисертації теоретичні положення та рекомендації можуть бути використані для подальших наукових досліджень відповідної тематики, в процесі удосконалення чинного законодавства України (зокрема, Цивільного Кодексу України, Законів України „Про виключну (морську) економічну зону України”, „Про власність”, „Про охорону навколишнього природного середовища”), у правозастосовчій діяльності, а також у навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів при викладанні курсу „Екологічне право” та спецкурсів еколого-правового спрямування.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні положення дисертаційного дослідження були відображені у 13 наукових статтях (із них 5 у фахових виданнях) та апробовані на наступних наукових конференціях: Науково-практична конференція „Проблеми кодифікації законодавства України” (14 травня 2003 року; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України); Міжнародна наукова конференція „Міжнародне морське право: актуальні питання теорії та практики” (22-23 квітня 2004 року; факультет морського права Одеської національної морської академії); І Міжнародна конференція молодих вчених та студентів „Актуальні проблеми екології” (6-8 жовтня 2004 року; Гродненський державний університет ім. Я. Купали, Білорусь); Міжнародна конференція молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (5-6 листопада 2004 року; юридичний факультет Хмельницького університету управління та права); Международный молодежный научный Форум “Ломоносов-2005” (12-15 квітня 2005 року; МГУ им. Ломоносова); ІІ Міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 травня, 2005 року; Волинський державний університет); Науково-практична конференція „Проблеми забезпечення законності у сфері земельних та аграрних правовідносин” (19 травня 2006 року; Львівський державний університет внутрішніх справ); ІІІ Міжвузівська науково-практична конференція „Актуальні питання реформування правової системи України” (2-3 червня 2006 року; Волинський державний університет ім. Лесі Українки).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 13 наукових працях - 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та 8 тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел (223 найме-нування). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінки друкованого тексту. Список використаних джерел - 24 сторінки.

Основний зміст

Розділ 1 “Поняття виключної (морської) економічної зони та право власності на її природні ресурси” складається з трьох підрозділів та висновків до них. Вони присвячені дослідженню нормативно-правових актів та наукових праць з питань розвитку концепції виключної (морської) економічної зони, аналізу поняття виключної (морської) економічної зони, правового режиму виключної (морської) економічної зони та її природних ресурсів, а також дослідженню особливостей права власності на ці ресурси.

Підрозділ 1.1. “Історико-правові засади розвитку концепції виключної (морської) економічної зони” присвячений дослідженню історичних засад розвитку концепції виключної (морської) економічної зони в сучасній юридичній науці, а також визначенню поняття виключної (морської) економічної зони, як комплексного природного об'єкту.

За допомогою аналізу викладених у теорії міжнародного права трьох основних періодів розвитку концепції виключної (морської) економічної зони та нормативно-правового її закріплення обґрунтовується висновок про необхідність доповнення генези концепції виключної (морської) економічної зони четвертим періодом: 1) 1945- 1966 р.р. (від декларацій Г.Трумена до першої половини 60-х років). 2) 1966 - 1972 р.р. (законодавча практика окремих держав зі встановлення територіальних вод, які перевищують 12-мильну межу, з метою захисту економічних інтересів). Дисертант звертає увагу на те, що зміст концепції 200-мильної морської зони, яка розвивалася латиноамериканськими державами, характеризується неординарністю: окрім юридичних категорій „суверенні права” та „юрисдикція” прибережної держави, були спроби закласти в її зміст концепції геологічної єдності, біоми, компенсації та інші. Вони впливали на розвиток сучасного поняття „виключна економічна зона” та засвідчували намагання країн, які розвиваються, вирішити наявні економічні та політичні проблеми з урахуванням екологічного аспекту морської політики. 3) 1972 - 1982 р.р. (формування концепції виключної економічної зони; її розробка на ІІІ Конференції ООН з морського права та закріплення в Конвенції ООН з морського права). Дисертант звертає увагу на те, що Конвенція ООН з морського права, як міжнародно-правовий акт кодифікації морського права, має комплексний характер, оскільки її нормами регулюється правовий режим всіх морських просторів та їх природних ресурсів. Водночас цю Конвенцію можна розглядати як акт міжнародного екологічного права, що має природноресурсовий зміст. 4) З 1982 року до цього часу (законодавче урегулювання морегосподарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні багатьма державами світу, що було обумовлене інтенсифікацією освоювання, розробки та використання природних ресурсів даної зони; розвиток концепції виключної (морської) економічної зони у межах екологічного права).

У роботі зазначається, що цільове призначення виключної (морської) економічної зони полягає не тільки в одержанні прибережною державою певних економічних благ від користування її природними ресурсами, але й у підтриманні нею екологічної рівноваги всієї екосистеми даної зони. Цей фактор набув особливого значення у розвитку концепції виключної (морської) економічної зони та порівняно з іншими виявився найбільш стійким. Зокрема, питання про використання та охорону природних ресурсів спрямоване на досягнення оптимального поєднання екологічних та економічних інтересів держав, забезпечення необхідних умов збереження біологічного різноманіття Світового океану. На думку дисертанта, виключну (морську) економічну зону можна визначити як частину морського простору та природний об'єкт, якому притаманні загальні та спеціальні ознаки об'єкту екологічного права, що відмежовують його від інших об'єктів.

У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика правового режиму виключної (морської) економічної зони та її природних ресурсів” проводиться дослідження поняття правового режиму та обґрунтовується зв'язок між правовим режимом виключної (морської) економічної зони та її природних ресурсів. На думку дисертанта, правовий режим даної зони, як комплексного природного об'єкту, визначає відповідні особливості правового режиму її природних ресурсів.

Дисертант підтримує наукову точку зору, відповідно до якої за правовим статусом виключна (морська) економічна зона є частиною відкритого моря, що визначається за допомогою наступних ознак: 1) (не)поширення суверенітету прибережної держави на територію даної зони; 2) у цій зоні всі держави користуються законодавчо-визначеними свободами відкритого моря: свободою судноплавства та повітряного прольоту над нею, прокладки кабелів та трубопроводів тощо. Сфера дії таких свобод відкритого моря, як свобода рибальства та свобода наукових досліджень, обмежується нормами Конвенції ООН з морського права. На думку дисертанта, зміст суверенних прав прибережної держави у виключній (морській) економічній зоні складають право прибережної держави займатися розвідкою, розробкою та використанням природних ресурсів у межах своєї В(м)ез та заборона іншим державам без явно вираженої згоди даної держави здійснювати ці види морегосподарської діяльності у межах її зони. Юрисдикція прибережної держави щодо захисту та збереження морського середовища виключної (морської) економічної зони передбачає право прибережної держави здійснювати контроль за екологічним станом цього морського простору, веденням морегосподарського промислу у ній та охорону її природних ресурсів. З огляду на все це, дисертант робить висновок про те, що поняття виключна (морська) економічна зона виходить за межі традиційного розуміння відкритого моря, що мало вплив на формування у міжнародному праві інституту виключної (морської) економічної зони.

Правовий режим виключної (морської) економічної зони дисертант пропонує розглядати як сукупність законодавчо визначених прав та обов'язків прибережної держави щодо юридично допустимих видів освоювання, розробки та використання природних ресурсів цієї зони. При однаковому правовому статусі морські простори можуть мати різні правові режими. В основу правового режиму виключної (морської) економічної зони, на думку дисертанта, покладено принципи раціонального та повного використання водних живих ресурсів цієї зони у сполученні з правом іноземних держав на частину допустимого вилову, що не використовується прибережною державою.

У дослідженні звертається увага на те, що виключна (морська) економічна зона належить до території зі змішаним режимом. Обсяг суверенних прав та юрисдикції прибережної держави у цій зоні визначається міжнародним правом. У межах своїх суверенних прав та юрисдикції кожна держава видає закони, які регулюють дозволені у виключній (морській) економічній зоні види діяльності. У дисертації обґрунтовується, що дана зона характеризується як юридичне поняття, визначення якої надане, зокрема, у статті 2 Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України” та екологічне поняття, яким визначаються природні властивості цієї частини морського простору. Так, вона належить до тих природних об'єктів, щодо більшості складових якої (об'єктів рослинного та тваринного світу, морського середовища, атмосферного повітря) може здійснюватися як охорона, так і використання. Природні ресурси виключної (морської) економічної зони України є важливою складовою біологічного різноманіття України. Для більш повного дослідження особливостей правового регулювання використання та охорони цих природних ресурсів дисертант вважає за доцільне їх класифікацію за біологічними властивостями (живі та неживі природні ресурси) та за територіальним розташуванням (природні ресурси, що мешкають у водах, які покривають морське дно, на морському дні та в надрах морського дна). З огляду на загальнотеоретичні положення, обґрунтовується теза, що в залежності від функціонального призначення природні ресурси виключної (морської) економічної зони поділяються на екологічні та економічні або інакше - на природно-господарські та особливо-охоронювані природні ресурси, що впливає на правове регулюванні їх використання та збереження.

Враховуючи взаємозв'язок між виключною (морською) економічною зоною та її природними ресурсами, дисертант зауважує відповідний взаємозв'язок між їх правовими режимами та наводить авторське поняття „правовий режим природних ресурсів виключної (морської) економічної зони”. Обґрунтовується, що в залежності від того, як розглядається функціональне призначення природних ресурсів даної зони, вона може набувати різного тлумачення. Так, у зв'язку з вираженням наявних в ній біологічного, економічного, соціального та екологічного аспектів, відповідно до частини другої статті 26 Закону України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 року, виключна (морська) економічна зона України визначається, як рибогосподарський водний об'єкт. В дисертації також зазначається, що Україна має преференційні (переважні), а не виключні права щодо використання природних ресурсів своєї виключної (морської) економічної зони. Ці права мають переважно риболовно-економічний характер.

У підрозділі 1.3. “Особливості права власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України” досліджується питання права власності на природні ресурси даної зони, що сприяє формуванню змісту правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.

Природні ресурси виключної (морської) економічної зони України досліджуються як об'єкти права власності народу України та права приватної власності, як природні ресурси загальнодержавного значення та національне багатство України. Дисертант теоретично обґрунтовує поняття „право власності на природні ресурси даної зони” як передбачене та гарантоване законом право конкретного суб'єкта (держави в особі її органів від імені та в інтересах народу України, а також фізичних та юридичних осіб) здійснювати володіння, користування та розпорядження цими природними ресурсами на свій розсуд і з будь-якою метою в межах, визначених чинним законодавством України. Враховуючи положення статті 9 Закону України „Про власність” від 7 лютого 1991 року, під правом виключної власності народу України на природні об'єкти виключної (морської) економічної зони України дисертант пропонує розуміти законодавчо визначену абсолютну та незмінну приналежність природних об'єктів виключної (морської) економічної зони України на праві власності єдиному суб'єкту - народу України, доки не буде скасований принцип виключності його власності на ці об'єкти. З огляду на статтю 13 Конституції України зроблена пропозиція викласти в новій редакції статтю 9 Закону України „Про власність”. Досліджується зміст термінів „Український народ” та „народ України”. Зазначаючи, що за своїм змістом ці терміни є ідентичними, дисертант, з огляду на частину першу статті ІІ Декларації про державний суверенітет України, підтримує точку зору про доцільність вживання у чинному законодавстві України терміну „народ України”.

З метою уникнення термінологічної плутанини в галузі екологічного права, у роботі зазначається про необхідність розрізняти терміни „суб'єкти права власності” (які були чітко визначені частиною першою статті 3 Закону України „Про власність”) та „суб'єкти здійснення права власності” (це, насамперед, органи державної влади, що були визначені частиною третьою статті 4 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”). Дисертант приходить до висновку, що від імені народу України права власника природних об'єктів виключної (морської) економічної зони України здійснюють органи державної влади України в межах, визначених Конституцією України. Право розпорядження цими природними об'єктами від імені народу України здійснює Верховна Рада України. Обґрунтування цього положення дало можливість стверджувати, що між народом України як власником природних об'єктів виключної (морської) економічної зони та державою як довіреною особою виникають правовідносини, зміст яких можна визначити наступним чином: „народ має право - держава зобов'язана”.

Аналізуючи чинне законодавство України, дисертант зазначає, що в ньому відсутнє чітке визначення порядку набуття та припинення права приватної власності на природні ресурси, зокрема, виключної (морської) економічної зони України. Це питання в загальному вигляді регулюється статтею 7 Закону України „Про власність”. У дослідженні звертається увага також на те, що право приватної власності на водні живі ресурси виключної (морської) економічної зони виникає у фізичних та юридичних осіб в результаті реалізації ними права спеціального використання цих ресурсів. Право спеціального використання водних живих ресурсів здійснюється у межах затверджених лімітів (виділених квот). У зв'язку з тим, що за своїм змістом ці ліміти (квоти) є правовими обмеженнями, дисертант вважає доцільним внести відповідні доповнення до пункту 3 статті 325 Цивільного кодексу України. Окрім цього в дисертації зазначається, що чинним законодавством України право користуватися природними ресурсами її виключної (морської) економічної зони гарантується лише громадянам України. Іншим категоріям осіб (іноземцям, особам без громадянства та ін.) таке право надається уповноваженими державними органами в залежності від мети та завдань національної політики з дотриманням міжнародних зобов'язань України.

Розділ 2 “Правовий режим виключної (морської) економічної зони України” складається з двох підрозділів та висновків до розділу і присвячений дослідженню проблем правового регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України та їх правової охорони.

У підрозділі 2.1. “Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України” зазначається, що різноманітність природних ресурсів виключної (морської) економічної зони обумовлює комплексний характер природокористування у цій зоні.

На думку дисертанта, право природокористування у виключній (морській) економічній зоні можна розглядати як комплексний правовий інститут екологічного права, як суб'єктивне право та як правовідносини. При цьому зазначається, що об'єктивним правом є право природокористування у виключній (морській) економічній зоні, а одним із суб'єктивних прав є право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. У дисертації було визначено, що об'єктом права загального природокористування у виключній (морській) економічній зоні є природні ресурси цієї зони в цілому, а спеціального природокористування - індивідуально-визначені відокремлені їх частини (певний вид та певна кількість цього ресурсу). До кола користувачів природними об'єктами виключної (морської) економічної зони, на думку дисертанта, входять лише ті суб'єкти, які здійснюють безпосередню експлуатацію юридично відокремлених природних ресурсів даної зони з метою задоволення власних потреб та несуть у зв'язку з цим юридичні обов'язки. На відміну від цього, до кола суб'єктів права користування природними об'єктами виключної (морської) економічної зони входять також прибережна держава та іноземні держави, що свідчить про більш широкий зміст даного поняття. У роботі звертається увага на те, що відмінність правового статусу користувачів природними об'єктами даної зони впливає на порядок видачі їм дозвільних документів. Зокрема, юридичні та фізичні особи України мають більш широкий комплекс повноважень в цій галузі. Зазначається, що в залежності від обсягу правомочностей суб'єкта щодо експлуатації водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони розрізняють рівні та преференційні права на експлуатацію цих ресурсів. В межах другої категорії даних прав, на думку дисертанта, можливо виділити привілейовані (преференційні) права та пріоритетні (переважні) права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони: правове забезпечення привілейованих (преференційних) прав здійснюється за допомогою міжнародних договорів і, відповідно, їх можуть мати суб'єкти міжнародних відносин; пріоритетні (переважні) права є відносними, суб'єктивними правами та закріплюються нормативно-правовими актами прибережної держави, що впливає на коло суб'єктів, які володіють ними. Змістом цих прав є надання виключного права на видобування певних природних об'єктів та продуктів життєдіяльності об'єктів тваринного світу у певній місцевості, в тому числі надання права першочергового вибору промислових ділянок, пільг щодо строків та районів видобування водних живих ресурсів даної зони, їх кількості та статевого і вікового складу.

У роботі аналізуються правові підстави виникнення права спеціального користування природними ресурсами у виключній (морській) економічній зоні України Зазначається, що видача дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів даної зони засновується на суверенних правах прибережної держави, які є виключними. Оскільки окрім дозволу необхідною є наявність інших адміністративних актів (рибальського талону, промислового квитка та інше) у роботі звертається увага на те, що підстави виникнення права користування природними ресурсами у виключній (морській) економічній зоні України характеризуються наявністю не простого юридичного складу. Здійснення природокористувачем даного права у межах, визначених відповідним дозволом, на думку дисертанта, обумовлене біологічними особливостями цих ресурсів та спрямоване на підтримання сталого розвитку всієї екосистеми виключної (морської) економічної зони.

У роботі обґрунтовується висновок, що для відносин щодо природокористування у виключній (морській) економічній зоні властивим є пріоритет публічно-правового режиму регулювання. Це пов'язано з суверенними правами прибережної держави щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів виключної (морської) економічної зони та її юрисдикцією щодо захисту та збереження морського середовища даної зони.

У підрозділі 2.2. “Правова охорона природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України” зазначається, що вичерпання (виснаження) природних ресурсів цієї зони можливе як в результаті нераціонального їх використання, так і забруднення морського середовища даної зони. Це зумовлює необхідність розгляду питання про правову охорону природних ресурсів виключної (морської) економічної зони у взаємозв'язку з охороною даної зони в цілому. Обґрунтовується висновок про те, що на виключну (морську) економічну зону, як частину цілісного морського простору, поширюються загальні засади правової охорони морського середовища: забезпечення техніки безпеки при експлуатації морського транспорту, установок, споруд і пристроїв тощо. З огляду на світовий досвід, на думку дисертанта, важливим є теоретичне дослідження та розгляд в межах екологічного права питання про перспективи правового регулювання функціонування штучних островів, установок і споруд у даній зоні. Зазначається, що охорона виключної (морської) економічної зони може розглядатися як форма природоохоронної діяльності прибережної держави. Зокрема, повноваження компетентних державних органів України (Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства аграрної політики України, Служби безпеки України та інших) в цій галузі обумовлені наявністю суверенних прав України з метою розвідування, розробки і збереження природних ресурсів її виключної (морської) економічної зони та з метою управління ними, а також юрисдикцією нашої держави щодо захисту і збереження морського середовища цієї зони.

Дисертант теоретично обґрунтовує поняття „забруднення виключної (морської) економічної зони” та, за допомогою аналізу норм чинного законодавства (зокрема, статті 194 Конвенції ООН з морського права), обґрунтовує необхідність виділення відповідних видів джерел забруднення даної зони. У роботі також зазначається, що заборона захоронення у межах виключної (морської) економічної зони України відходів або інших матеріалів і предметів має загальнообов'язковий характер та стосується всіх відходів та матеріалів, незалежно від ступеня їх небезпечності. Позитивним, на думку дисертанта, є те, що, на відміну від Кодексу України про адміністративні правопорушення, у Законі України “Про виключну (морську) економічну зону України” за порушення законів і правил щодо використання та збереження природних ресурсів даної зони поряд з відповідальністю фізичних осіб, передбачена відповідальність юридичних осіб. Проте, викликають сумніви розміри адміністративних санкцій за вчинені правопорушення в цій галузі.

Висновки

Дисертант сформулював основні положення проведеного дослідження: поняття виключної (морської) економічної зони та її особливості; поняття правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; поняття та зміст права власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони, а також права виключної власності народу України на ці природні ресурси; поняття та зміст права природокористування у виключній (морській) економічній зоні та права користування природними ресурсами цієї зони; поняття забруднення виключної (морської) економічної зони та виділені види джерел забруднення цієї зони. Обґрунтовується висновок про вплив правового режиму виключної (морської) економічної зони, як комплексного природного об'єкту, на формування змісту правового режиму природних ресурсів цієї зони. Запропоновано включити до генезису концепції виключної (морської) економічної зони сучасний період її розвитку, який полягає у її інтеграції до еколого-правових знань та розвитку в екологічному праві України нового інституту - правова охорона та використання природних об'єктів виключної (морської) економічної зони України.

Встановлено, що природні ресурси виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу України, природними ресурсами загальнодержавного значення, національним багатством України. Обґрунтовується, що лише громадянам України чинним законодавством України гарантується право користуватися природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України. Проаналізовано співвідношення понять „суб'єкти права власності” та „суб'єкти здійснення права власності”, „суб'єкти права користування” природними об'єктами виключної (морської) економічної зони та „користувачі” природних ресурсів даної зони. Встановлено, що правовий статус користувачів природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України впливає на порядок видачі їм дозвільних документів для здійснення природокористування у цій зоні. Визначено, що на користувачів природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України не поширюються вимоги чинного законодавства України щодо отримання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду України. Зроблено висновок про те, що розрізняють рівні та преференційні права на експлуатацію водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони, а також в межах другої категорії цих прав можна виділити привілейовані (преференційні) та пріоритетні (переважні) права користування природними ресурсами даної зони. Визначено, що на правове регулювання природокористування у виключній (морській) економічній зоні впливають такі чинники, як мета природокористування у виключній (морській) економічній зоні, специфіка правового режиму природних ресурсів цієї зони та правовий статус природокористувачів.

Зроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. Обґрунтовується висновок про те, що стаття 9 Закону України „Про власність” у короткій та не зовсім коректній формі конкретизує положення статті 13 Конституції України: зокрема, щодо землі, її надр, повітряного простору, водних та інших природних ресурсів вона не містить конституційного уточнення „які знаходяться в межах території України”. Підтримана точка зору щодо доцільності вживання в чинному законодавстві України терміну „народ України”, а не „Український народ”. Пропонується внести доповнення до пункту ”е” частини першої статті 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, зокрема, щодо об'єктів рослинного світу, які знаходяться у межах виключної (морської) економічної зони України. Встановлено, що в чинному законодавстві України відсутнє чітке визначення порядку набуття та припинення права приватної власності на природні ресурси, зокрема, виключної (морської) економічної зони України. Запропоновано внести доповнення до пункту 3 статті 325 Цивільного Кодексу України: „Фізичні та юридичні особи можуть набувати у власність водні живі ресурси шляхом спеціального їх використання у межах затверджених лімітів (виділених квот)”. Запропоновано викласти частину першу пункту 8.14 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства України від 8 грудня 1998 року №164, щодо права державних органів рибоохорони поновлювати адміністративні акти в наступній редакції: “Призупиняти дії дозволів, промислових квитків, талонів шляхом їх вилучення у разі порушення користувачем вимог цих Правил, законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, а також поновлювати дії дозволів, промислових квитків та талонів”. В іншому випадку, правову норму про поновлення дії адміністративних актів запропоновано виділити в окремий пункт цих Правил. Обґрунтовується висновок про необхідність внести доповнення до Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України” щодо екологічних вимог до морегосподарської діяльності у виключній (морській) економічній зоні України або з урахуванням цього даний Закон викласти в новій редакції.

Зроблено висновок про доцільність розгляду питання про правову охорону природних ресурсів виключної (морської) економічної зони у взаємозв'язку з охороною цієї зони. Обґрунтовується необхідність розгляду охорони виключної (морської) економічної зони як форми природоохоронної діяльності прибережної держави. Обґрунтовані перспективи теоретичного дослідження в межах екологічного права питання про створення та використання штучних островів, установок і споруд у виключній (морській) економічній зоні України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чорноус О.В. Правовий режим виключної (морської) економічної зони України та її природних ресурсів // Держава і право: Зб.наук.праць. Випуск 22. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 460-465.

2. Чорноус О.В. Розвиток концепції виключної (морської) економічної зони в сучасній еколого-правовій науці // Часопис Київського університету права. - 2004. - №4 - С. 78-81.

3. Чорноус О.В. Проблеми права власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №7. - С.94-97.

4. Чорноус О.В. Правове регулювання створення і використання штучних островів, установок та споруд у виключній (морській) економічній зоні // Держава і право: Зб.наук.праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. Т.1. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 562 - 567.

5. Чорноус О. Правові принципи використання та збереження природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України // Юридична Україна. - 2006. - №11. - С. 57-61.

6. Чорноус О.В. Правове регулювання правового статусу природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. // Проблеми кодифікації законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. За заг. ред. чл.-кор. АПрН України В.П. Нагребельного, к.ю.н. Пархоменко Н.М. - К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003. - С. 198-202.

7. Чорноус О.В. Розвиток концепції виключної (морської) економічної зони в сучасній юридичній науці // Морское право: актуальные вопросы теории и практики: Сб.науч.тр. - Вып. 2. - Одеса: ОНМА, 2005. - С. 78-84.

8. Черноус А.В. Экологические аспекты в развитии концепции исключительной (морской) экономической зоны. // Актуальные проблемы экологии: материалы І Международной конференции; 6-8 октября 2004 г., Гродно: в 2 ч. Ч.2. / Отв. ред. Н.П. Канунникова. - Гродно: ГрГУ им. Я.Купалы, 2005. - С.215-217.

9. Чорноус О.В. Право власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони України // Молодь у юридичній науці: збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання”. - Хмельницький: В-во ХУУП, 2004. - С. 323-325.

10. Черноус А.В. Право исключительной собственности народа на природные ресурсы исключительной (морской) экономической зоны // Материалы XII Международной конференции студентов, аспиран-тов и молодых ученых “Ломоносов”. Том 3. - М.: Изд-во МГУ. - 2005. - С. 467-468.

11. Чорноус О.В. Право природокористування у виключній (морській) економічній зоні України. // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами І Міжвузівської науково-практичної конференції 27-28 травня 2005 р. - Луцьк: Волинський державний університет ім. Лесі Українки, юридичний факультет, 2005. - С. 245-250.

12. Чорноус О.В. Судова підвідомчість спорів про правовий режим природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України // Проблеми забезпечення законності у сфері земельних та аграрних відносин. Тези доповідей на науково-практичній конференції (м. Львів, 19-20 травня 2006 року). - Львів: Міністерство внутрішніх справ України, Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. - С. 55 - 57.

13. Чорноус О.В. Теоретичні аспекти охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Луцьк, 2-3 червня 2006 р. Том ІІІ. - Луцьк: РВВ „Вежа” Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2006. - С. 98-101.

Анотації

Чорноус О.В. Правове регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06. - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню та теоретичному обґрунтуванню правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. Виключну (морську) економічну зону визначено як комплексний природний об'єкт, що досліджується у галузі екологічного права. Виділено ознаки, які відмежовують цю зону від інших природних об'єктів. Розглянуто зв'язок правового режиму виключної (морської) економічної зони з правовим режимом природних ресурсів цієї зони. Досліджено зміст права власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони та права користування природними ресурсами даної зони.

Обґрунтовані перспективи теоретичного дослідження в межах екологічного права питання про створення та використання штучних островів, установок і споруд у виключній (морській) економічній зоні України. Проаналізовано зміст правової охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, визначено поняття забруднення виключної (морської) економічної зони та виділені види джерел такого забруднення.

У дисертації розглядається організаційно-правовий механізм забезпечення правового режиму виключної (морської) економічної зони України та досліджуються види юридичної відповідальності за порушення законів і правил щодо використання та охорони природних ресурсів даної зони. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.

Ключові слова: виключна (морська) економічна зона, природні ресурси, природні об'єкти, правовий статус виключної (морської) економічної зони, правовий режим виключної (морської) економічної зони та її природних ресурсів, право власності на природні ресурси, природокористування у виключній (морській) економічній зоні, охорона природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, забруднення виключної (морської) економічної зони, юридична відповідальність.

Черноус А.В. Правовое регулирование использования и охраны природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологи-ческое право; природоресурсное право. Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2006.

Диссертация посвящается теоретическим и практическим проблемам использования и охраны природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны.

Исследуются эколого-правовые проблемы использования и охраны природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны Украины. В рамках соответствующего исследования анализируется содержание понятия исключительной (морской) экономической зоны, как комплексного природного объекта и объекта экологического права. Выделяются характерные для данной зоны признаки, влияющие на правовое регулирование использования и охраны ее природных ресурсов.

Природные ресурсы исключительной (морской) экономической зоны Украины рассматриваются как объекты права исключительной собственности народа Украины, природные ресурсы общегосударственного значения, национальное богатство Украины и важная составляющая биологического разнообразия Украины. Обосновывается, что разнообразие природных ресурсов данной зоны обуславливает комплексность природопользования в исключительной (морской) экономической зоне, что влияет на содержание субъективных прав природопользователя. Рассмотрены правовой статус и правовой режим исключительной (морской) экономической зоны, которые, по мнению диссертанта, влияют на формирование правового режима природных ресурсов данной зоны.