Кримінальне провадження у порядку спрощеної форми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Завдання 1. Наукове повідомлення на тему: «Кримінальне провадження у порядку спрощеної форми»

Список використаних джерел

Завдання 1

Кримінальне провадження у порядку спрощеної форми

Актуальність теми. Запровадження чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) нових та оновлених форм спрощення кримінального провадження (досудового розслідування й судового розгляду) покликано сприяти виконанню завдань кримінального провадження, одним із яких, відповідно до ст. 2 цього Кодексу, визначено забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини та до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Головне при цьому - знайти оптимальне співвідношення між законністю й доцільністю у здійсненні кримінального переслідування, не допустивши порушень права сторін на справедливе вирішення справи впродовж розумного строку.

Однак на сьогодні є низка проблем у застосуванні спрощених форм здійснення кримінального провадження, тому існує необхідність їх розглянути. Проблемні аспекти проведення спрощеного судового розгляду вже П П розглядалися в юридичній літературі такими науковцями, як Г. В. Власова, О. Б. Загурський, В. Я. Корсун, Л. М. Лобойко, Ю. Л. Лопанчук, В. О. Попелюшко, Л. Д. Удалова, В. В. Шумов та ін.

Метою роботи є характеристика кримінального провадження у порядку спрощеної форми.

Завданнями є визначити поняття та значення спрощеної форми кримінального судочинства; розмежувати її із прискореною формою; розглянути можливі випадки застосування та не застосування спрощеної форми здійснення кримінального провадження; охарактеризувати загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків та особливості розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Об'єктом дослідження слід вважати особливості кримінального провадження у порядку спрощеної форми.

Предметом дослідження виступають теоретичні аспекти формування уявлень щодо сутності та значення кримінального провадження у порядку спрощеної форми, котрі розглядаються в законодавчій літературі та наукових працях сучасних вчених.

Виклад основного матеріалу.

Розглянемо думки науковців щодо поняття спрощеного кримінального судочинства.

Т. В. Трубнікова під спрощеним судочинством розуміє провадження по окремих категоріях справ, які мають такі особливості, які об'єктивно потребують швидкого здійснення кримінально-процесуальної діяльності і простоти кримінально-процесуальної форми, яке здійснюється в більшості випадків швидше і з меншими затратами, чим провадження, яке здійснюється в загальному порядку.

Г. П. Власова вважає, що в поняття спрощеного кримінального судочинства має такі складові, як:

- об'єктивна необхідність спрощення кримінального судочинства;

- необхідність за допомогою спрощеної форми захистити конституційні права громадян;

- економічність та ефективність спрощеного судочинства;

- самостійність кримінально-процесуальної форми;

- суттєва зміна кримінально-процесуальної форми в порівнянні з загальним порядком розгляду кримінальних справ;

- обов'язкове дотримання при розгляді кримінальних справ по спрощеній процедурі принципів діючого кримінально-процесуального законодавства [4, с. 513].

Від спрощеного кримінального провадження слід відрізняти прискорене провадження. Ці поняття не співпадають ані за метою, ані за своїми процесуальними особливостями, зокрема, прискорена форма являє собою провадження у кримінальному процесі України, яке спрямоване на досягнення загальних цілей кримінального судочинства, має скорочені (порівняно із звичайною процедурою) строки для їх досягнення і особливості, які характеризуються модифікацією окремих стадій кримінального провадження, що відрізняє ці провадження від звичайного порядку кримінального судочинства.

Спрощена форма - це процесуальна форма провадження у кримінальному процесі України, яка має власну сукупність специфічних цілей і завдань, що не суперечать цілям і завданням кримінального судочинства в цілому, характеризується вилученням окремих стадій кримінального провадження, завдяки чому провадження здійснюється у більш короткі строки [9, с. 100].

Чинний КПК України передбачає такі спрощені форми здійснення кримінального провадження:

- спрощений порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо кримінальних проступків (ст. ст. 302, 381-382 КПК України);

- спрощена (скорочена) процедура судового розгляду при недоцільності дослідження обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються (ч. 3 і 4 ст. 349 КПК України);

- особливий порядок кримінального провадження на підставі угод (ст. ст. 468-476 КПК України);

- письмове провадження в судах апеляційної та касаційної інстанцій (ст. ст. 406, 435 КПК України) [5, с. 52].

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням особливостей, що встановлені параграфом 1 глави 30 КПК України. При цьому участь захисника у такому кримінальному провадженні є обов'язковою [8].

Зазначені процедури спрощення сприяють розвантаженню правоохоронних органів, судів від зайвої роботи й надають можливість сконцентрувати увагу на розслідуванні та розгляді більш тяжких, резонансних злочинів. Вони є продовженням застосування принципу доцільності в кримінальному процесі [5, с. 52].

Практичне застосування спрощеного судового провадження у кримінальному судочинстві України є надзвичайно потрібним. Це пов'язано з необхідністю:

- у скороченні тривалості періоду знаходження справи в суді, в тому числі і за рахунок зміни порядку провадження по деяких категоріях кримінальних проваджень;

- у зменшенні матеріальних витрат, економії часу, найбільш раціонального розподілу сил і засобів;

- забезпечення швидкості судочинства з метою найкращого встановлення істини у кримінальному процесі, а також необхідність забезпечення для обвинуваченого мінімальної тривалості перебування у цьому невизначеному становищі, для потерпілого - найбільш швидкого відновлення його порушених прав, а для свідків - мінімуму незручностей, пов'язаних з необхідністю виконання відповідних обов'язків перед державою [9, с. 99-100].

Отож, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні [6, с. 213].

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:

- письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості [7, с. 11].

Звідси можна визначити підстави застосування спрощеного судового розгляду в сучасних умовах, зокрема:

1. Неоспорюваність учасниками судового провадження встановлених досудовим розслідуванням обставин.

2. Установлення судом розуміння учасниками процесу змісту цих обставин та обмежень оскарження рішень в апеляційному порядку.

3. У суду повинні бути відсутні сумніви в добровільності такої позиції зазначених осіб.

4. Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України, обов'язково має бути здійснений допит обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. ст. 323, 381 КПК України, або якщо він відмовився від давання показань.

Як зазначає Л. Б. Коваленко, перші три підстави проведення скороченого судового розгляду за недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, безумовно, є обов'язковими для можливості його проведення, а недотримання їх робить такий розгляд незаконним. Проте на практиці за відмови обвинуваченого від давання показань суди вирішують питання щодо можливості застосування спрощеного судового розгляду по-різному.

Як вказується автором, спрощений судовий розгляд кримінального провадження за відмови обвинуваченого від давання показань можливий за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо правильного розуміння обвинуваченим змісту й суті висунутого обвинувачення, добровільності його позиції та наявності всіх необхідних передумов для цього.

Слід зазначити, що відмова обвинуваченого від давання показань передбачена Конституцією України як спосіб захисту прав і свобод. А свобода від самовикриття є однією із засад кримінального провадження, визначеною в п. 11 ч. 1 ст. 7, ст. 18 КПК України, та правом обвинуваченого, передбаченим п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК України.

Науковець звертає увагу, що говорити про повну скорочену процедуру судового розгляду кримінального провадження за відмови обвинуваченого від давання показань не можливо. На думку Л. Б. Коваленко, подання учасниками судового провадження й безпосереднє дослідження судом матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, має здійснюватись обов'язково.

Таку позицію вчений обґрунтовує посилаючись на загальні засади призначення покарання, визначені в ст. 65 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [5, с. 53]. Відповідно до положень п. 3 частини першої вказаної статті КК України, суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання [1]. На це звертається увага й у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7, відповідно до якого, призначаючи покарання, у кожному випадку й щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчинені злочину, суди мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання [3].

Отже, за відмови від давання показань обвинуваченим, але за його добровільної згоди на проведення спрощеного судового розгляду, розуміння наслідків такого розгляду й незаперечення іншими учасниками судового провадження щодо такого розгляду суд при ухваленні вироку матиме змогу призначити особі, яка вчинила злочин, покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, лише дослідивши в ході судового розгляду матеріали, що характеризують його особу, а надалі надавши їм оцінку в нарадчій кімнаті.

Крім того, Л. Б. Коваленко вважає, що, говорячи про спрощену процедуру судового розгляду, все ж таки необхідно звертати увагу на наявність у кримінальному провадженні цивільного позову та позицію обвинуваченого щодо визначених у ньому вимог [5, с. 53].

Форостяний А. В. зазначає, що під час проведення спрощеного судового розгляду практично не працює така засада кримінального провадження, як змагальність сторін [10, с. 66].

Визначимо особливості розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок [2].

Однак, виходячи зі змісту ст. 381 КПК України, очевидним є те, що перед дослідженням обвинувального акта та доданих матеріалів для ухвалення вироку суд має вирішити, чи може він застосувати спрощене провадження у конкретному випадку: вивчити обґрунтованість клопотання щодо застосування спрощеного провадження та впевнитися у відсутності підстав, що виключають розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Ч. 2 цієї статті встановлює, що під час ухвалення вироку за наслідками спрощеного провадження щодо кримінальних проступків застосовуються загальні (неспеціальні) норми кримінального процесу, які встановлюють вимоги до вироку суду.

Законодавчо закріплюючи визначений Кодексом порядок ухвалення вироку за наслідком спрощеного провадження, мається на увазі порядок ухвалення судових рішень, що визначений іншими статтями КПК України. Разом з цим встановлюється особливість змісту вироку (загальні вимоги до змісту - ст. 374 КПК), що ухвалений унаслідок спрощеного провадження. Так, у вироку, що ухвалений за результатами спрощеного провадження, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Спрощене провадження не передбачає проведення судового розгляду в судовому засіданні та, відповідно, присутність учасників кримінального провадження, однак ч. 3 ст. 382 КПК України надає суду право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. Необхідність такого судового рішення повинна обумовлюватися особливостями конкретного провадження. Приймаючи рішення про необхідність розгляду обвинувального акта з проведенням судового розгляду в судовому засіданні та за присутності учасників кримінального провадження, суд має виходити з того, чи можливе винесення законного, обгрунтованого та вмотивованого судового рішення без судового розгляду та присутності учасників кримінального провадження [8].

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження [2]. Зазначена норма спрямована на упередження порушення права учасників спрощеного судового провадження [8].

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України[2].

Слід зазначити про особливі процесуальні наслідки згоди потерпілого та підозрюваного на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Так, відповідно до ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини [8].

Законодавець передбачає випадки, коли застосування спрощеного розгляду у кримінальних провадженнях є не доцільним, насамперед це стосується кримінальних проваджень, обвинуваченими в яких є неповнолітні особи, або коли учасниками процесу є особи, котрі мають психічні вади. Л. Б. Коваленко зазначає, що така позиція зумовлена підвищеною вимогливістю законодавця до охорони й захисту їх прав і законних інтересів, насамперед права на захист. Так, з урахуванням психофізичних особливостей неповнолітнього обвинуваченого законом передбачено додаткові гарантії дотримання його прав у судовому провадженні. У кримінальних провадженнях цієї категорії розширено предмет доказування (ст. 485 КПК України), передбачено обов'язкову участь захисника (п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК України), законних представників (ст. 488 КПК України) і представників служби та кримінальної міліції у справах дітей (ст. 496 КПК України), обмеження публічності судового провадження (п. 1 ч. 2 ст. 27 КПК України), особливий порядок його виклику в судове засідання (ст. 489 КПК України) [5, с. 54].

Деякі автори наводять більш розширений, порівняно з іншими науковцями, перелік підстав, які унеможливлюють застосування скороченого судового розгляду. Так В. В. Шумов зазначає, що не може бути скороченої форми кримінального провадження в тих випадках:

- коли підсудний обвинувачується у скоєнні злочину, за який передбачено покарання у вигляді 5 або більше років позбавлення волі або довічне ув'язнення;

- коли підсудний не визнає повністю характер і розмір цивільного позову;

- коли один підсудний визнає себе повністю винним у вчиненні злочину у співучасті, а інші підсудні винними себе не визнають;

- коли обвинувачений відмовляється від давання показань по суті пред'явленого обвинувачення;

- коли підсудний є неповнолітнім;

- коли учасниками процесу є особи, які мають психічні та фізичні вади (сліпі, глухі, німі) або не володіють мовою судочинства;

- якщо виникає потреба у зміні кваліфікації злочину;

- у разі відсутності в судовому засіданні потерпілого, цивільного позивача й цивільного відповідача або їх письмової згоди на розгляд справи у спрощеному порядку [5, с. 54].

Висновок

судочинство спрощений кримінальний провадження

На підставі вище викладеного необхідно підсумувати, що під спрощеним кримінальним судочинством слід розуміти самостійне провадження, яке має на меті швидке і повне забезпечення конституційних прав громадян, об'єктивно потребує по визначеній категорії кримінальних справ більш ефективного та більш економного судового розгляду, в порівнянні з загальним порядком розгляду справ, при суттєвій зміні кримінально-процесуальної форми на діючих принципах кримінального процесу, на яких базується кримінально-процесуальний закон.

Мета встановлення спрощеної форми кримінального провадження - прискорення кримінального провадження, вирішення його завдань при одночасній процесуальній та ресурсній економії.

Застосування скороченої процедури судового розгляду спрямоване на дотримання розумності строків в окремо взятому кримінальному провадженні шляхом пришвидшення і спрощення його розгляду за безумовного дотримання принципу законності, прав та інтересів учасників судового провадження.

Сутність особливого порядку прийняття судового рішення полягає в тому, що введена спрощена процедура, при якій процесуальна економія досягається шляхом відмови від судового розгляду та встановлення фактичних обставин, а вирок ґрунтується на матеріалах попереднього слідства.

Спрощене провадження не допускається у кримінальних справах щодо неповнолітніх та про застосування примусових заходів медичного характеру. Хоча в літературі цей перелік зустрічається набагато більший.

Спрощене провадження допускається у кримінальному провадженні у формі як публічного, так і приватного обвинувачення. На можливість його застосування не впливає форма досудового провадження.

Принципова новизна цього інституту полягає в тому, що обсяг обвинувачення визначається прокурором не в односторонньому порядку для захисту виключно публічних інтересів держави, які зумовлюються вимогами закону та фактичними обставинами справи, а й з урахуванням позиції сторони захисту. При цьому сформульоване у такий спосіб обвинувачення є результатом двостороннього волевиявлення сторін, тобто наслідком урахування думки учасників процесу, які мають інтерес у справі, а також їх представників. Тому невід'ємною умовою спрощеного провадження є взаємна згода сторони обвинувачення і сторони захисту на його застосування.

Список використаних джерел

1. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року / Відомості Верховної Ради України // [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv

2. Кримінальний Процесуальний Кодекс України від 13 квітня 2012 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР) // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 / Відомості Верховної Ради України (ВВР) // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03

4. Власова Г. П. Сутність та завдання спрощеного кримінального судочинства / Г. П. Власова // Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - Вип. 57. - С. 511-516.

5. Коваленко Л. Б. Проблемні аспекти спрощеного судового розгляду у кримінальному процесі України / Л. Б. Коваленко // Науковий вісник Херсонського державного університету, Серія: Юридичні науки. - 2014. - Том 4, Вип. 6-1. - С. 52-56.

6. Кримінальний процес: підруч. / За заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д Удалової, Д. П. Письменного. - К. : «Центр учбової літератури», 2013. - 544 с.

7. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (особлива частина) / За ред.. В. В. Рожнова. - К. : Істина, 2012. - 284 с.

8. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 2 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошевий, Ю. М. Дьомін та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова - X.: Право, 2012. - 664 с. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/1584072050461/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar_t2

9. Сливич І. І. Прискорені та спрощені провадження в кримінальному судочинстві України: визначення та доцільність застосування / І. І. Сливич // Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія: Право. - 2015. - Вип. 31, Том 3. - С. 97-100.

10. Форостяний А. В. Проведення спрощеного судового розгляду за новим кримінальним процесуальним кодексом України / А. В. Форостяний // Національної академії внутрішніх справ . - 2013. - № 2. - С. 64-68.

Размещено на Allbest.ru