Адміністративні, трудові та цивільні правопорушення. Ситуації та їх розв’язки

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

АДМІНІСТРАТИВНІ, ТРУДОВІ ТА ЦИВІЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ. СИТУАЦІЇ ТА ЇХ РОЗВ'ЯЗКИ

Адміністративні правопорушення

Ситуація №1: Під час перевірки паспортного режиму дільничний інспектор міліції встановив, що Григорій Селиванов зберігав власну мисливську рушницю в кімнаті на килимі, а обладнаного місця для зберігання зброї в нього не було. Боєприпаси Селіванов зберігав у тумбочці біля ліжка, до якої неповнолітні діти практично мали доступ.

Розв'язок: В даній ситуації виникли правовідносини стосовно порушення правил зберігання вогнепальної зброї гр.. Селівановим. Відповідно до ч.1 ст. 191 КпАП порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання зазначеної зброї, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових припасів або без такого.

Тобто гр.. Селіванов порушив правила зберігання мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів.

Вогнепальна зброя згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (далі - інструкція) вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші). До вогнепальної зброї відноситься (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна зброя), та бойові припаси до неї. Отже мисливська рушниця та боєприпаси до, які зберігав гр.. Селиванов відносяться до вогнепальної зброї.

Зброя та боєприпаси до неї, мають надійно зберігатися за місцем постійного проживання або в місцях тимчасового перебування власників. За місцем постійного проживання, в надійних металевих ящиках, сейфах, спеціально виготовлених для зберігання зброї. При цьому зброя має бути в розрядженому стані.

Отже, в даному випадку громадянина Селіванова необхідно притягнути до адміністративно відповідальності на підставі ч.1 ст.191 КпАП.

Ситуація №2: Інспектор Печерської податкової інспекції м. Києва склав акт стосовно громадянина Вірменії Антошина про несплату останнім податків. Громадянин Вірменії Антошина вирішив оскаржити до суду прийняте стосовно нового рішення, але через те, що він є громадянином України, скарга залишилась без задоволення.

Розв'язок: ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»

Стаття 22. Захист прав іноземців та осіб без громадянства Іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав.

В судочинстві іноземці та особи без громадянства як учасники процесу користуються такими ж процесуальними правами, що й громадяни України.

Ситуація №3: 14 березня 2005 року громадянин С. скоїв дрібне хуліганство Місцевий суд 15 травня 2005 року розглянув протокол про адміністративне правопорушення за відсутності особи і без повідомлення її про час і місце розгляду справи.

Розв'язок: Згідно ст.38, глави 4, розділу 1, Кодексу України про адміністративне правопорушення

Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. (В даному випадку 2 місяці і один день)

Трудові правопорушення

Ситуація №1: Після проходження альтернативної (не військової) служби Іванов звернувся для працевлаштування на підприємство.

Керівник підприємства при укладенні трудового договору з Івановим визначив йому в усній формі випробувальний термін в 7 місяців.

Всі 7 місяців Іванов працював та заробітну плату не отримував. Коли визначений керівником підприємства строк випробування закінчився Іванов продовжував працювати.

Розв'язок: Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. адміністративний стягнення робітник підпорядкованість

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством. (Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95)

Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній. (Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95,N 1096-IV від 10.07.2003)

Відповідь. Згідно ст..26 КзППУ при укладенні трудового договору випробовування повинно бути обумовлене угодою сторін яка повинна бути застережена в наказі або розпорядженні про прийняття на роботу.

По друге строк випробовування згідно ст.. 27 КзППУ не повинен перевищувати 3-х місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою - шести місяців. А якщо Іванов буде працювати працівником - одного місяця.

Ситуація №2: Сидоров А.С. не був присутнім без поважних причин на робочому місті більше трьох годин. Даний факт підтверджено свідками та рапортом майстра зміни.

Роботодавець звільнив Сидорова А.С. з роботи за ст.. 40 п.4. КзППУ.

Сидоров звернувся до суду з позовною заявою про поновлення його на роботі.

Розв'язок: Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

(Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі Закону N 92/94-ВР від 12.07.94)

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; (Пункт 2 частини першої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004)

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

(Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

(Частину третю статті 40 виключено на підставі Закону N 6/95-ВР від 19.01.95)

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

(Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10 від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 2343-XII від 14.05.92 - в редакції Закону N 784-XIV від 30.06.99 - набирає чинності з 1 січня 2000 року, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1356-XIV від 24.12.99)

Відповідь: Роботодавець звільнив Сидорова правомірно згідно норм Кодексу законів про працю України, а саме ст.. 40. п.4. (прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Ситуація №3: Громадянина Ф. було звільнено з роботи роботодавцем за ст.. 40 п. 7.КзППУ.

12.09.07 року громадянин Ф. за словами бригадира Іванова був на робочому місті в нетверезому стані. Бригадир Іванов відсторонив від роботи громадянина Ф., але виконання свого розпорядження не перевірив. Громадянин Ф. продовжував до кінця зміни працювати.

Поведінку Ф. розглянула комісія по трудовим спорам та рекомендувала роботодавцю звільнити Ф. з роботи за вищеназваними обставинами.

З рішенням роботодавця Ф. був не згодний та подав позовну заяву до суду про відновлення його на робочому місті.

Розв'язок: Витяг. Кодекс законів про працю України.

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

(Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі Закону N 92/94-ВР від 12.07.94)

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; (Пункт 2 частини першої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004)

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

(Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99)

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

(Частину третю статті 40 виключено на підставі Закону N 6/95-ВР від 19.01.95)

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

(Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10 від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 2343-XII від 14.05.92 - в редакції Закону N 784-XIV від 30.06.99 - набирає чинності з 1 січня 2000 року, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1356-XIV від 24.12.99)

Відповідь: Згідно КзППУ та Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України для звільнення працівника з роботи за ст.. 40 п.7. КзППУ необхідно мати доказову базу його провини. В даному випадку показання свідків, довідку медичної установи та інші факти які б підтверджували знаходження Ф. на робочому місці в нетверезому стані або в стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Суд повинен громадянина Ф. відновити на робочому місці.

Ситуація №4: При припиненні трудового договору за ст.. 36 п.6. КзППУ громадянину Ф. було виплачено вихідну допомогу у розмірі одного середнього місячного заробітку.

Але робітник Ф. з даним рішенням роботодавця не згоден.

Розв'язок: Витяг. Кодекс законів про працю України.

Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

(Стаття 36 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10 від 29.07.81, N 6237-10 від 21.12.83, N 5938-11 від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 487-IV від 06.02.2003)

Стаття 44. Вихідна допомога

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

{ Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11

від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від

15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95; в редакції Закону N 1356-XIV

( 1356-14 ) від 24.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007; текст статті 44 в редакції

Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 }

Відповідь: Згідно ст.. 44 КзППУ при припиненні трудового договору з підстав, зазначених ст.. 36 п. 6. (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством…, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Дії роботодавця правомірні.

Цивільні правопорушення

Ситуація №1: Громадянин Іванов С.М. та громадянка Федоркіна А.П. подали до місцевого РАГЦ заяву про одруження. Після визначеного законодавством України терміну реєстрація шлюбу не відбулася так як громадянка Федоркіна А.П. дізналася про те, що її наречений був раніше одружений та має двох малолітніх дітей на яких він зобов'язаний згідно рішення суду виплачувати аліменти.

Іванов С.М. в місцевий суд подав позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди мотивуючи заяву тим, що його сторона готувалася до шлюбу. До позовної заяви було надано підтверджуючі документи.

Розв'язок: Витяг Сімейний кодекс України.

Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб

{ Назва статті 31 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від

22.12.2006 }

{ Частину першу статті 31 виключено на підставі Закону

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

{ Частину другу статті 31 виключено на підставі Закону

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість.

Відповідь: Згідно ст.. 31 Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України відповідач має обов'язок відповідати перед позивачем тільки за матеріальну шкоду яку вона нанесла відказом від реєстрації шлюбу. Але в даному випадку причини відказу від реєстрації шлюбу були вагомі і суд повинен відмовити в позовній заяві в повному обсязі.

Ситуація №2: Наречені Іванов І.С. та Сидорова О.Я. в терміни визначені ст..32 Сімейного кодексу України на реєстрацію шлюбу не з'явилися.

Розв'язок: Витяг Сімейний кодекс України

Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу

1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. { Частину першу статті 28 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Відповідь. Згідно ст..28 СКУ чинність заяви про реєстрацію шлюбу припиняється після трьох місяців Отже наречені мають право вимагати реєстрацію шлюбу після спливу одного місяця ще протягом двох місяців. СКУ не передбачає ні зупинення, ні продовження строку чинності заяви про реєстрацію шлюбу.

Ситуація №3: При розподілі майна нажитого в шлюбі громадянин В. в суді зазначив, що одержавши заробітну плату він придбав унікальний деревообробний станок для професіональних занять і рахує його особистою власністю.

Наступного разу він придбав холодильник для забезпечення потреб усієї сім'ї і передав його у спільне користування. На його думку холодильник стає спільною сумісною власністю подружжя та має бути розділений.

Розв'язок: Витяг. Сімейний кодекс України

Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу

1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. { Частину першу статті 28 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }

2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Відповідь: Згідно ст.. 57 СКУ особистою власністю чоловіка або дружини є речі, придбані на заробітну плату, пенсію, стипендію, які не були внесені до сімейного бюджету, за винятком речей, призначених для спільного користування і переданих у спільне користування. Отже суд повинен холодильник розділити, а станок залишити чоловікові.

Размещено на Allbest.ru