Відповідальність за корупційні правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Загальна характеристика адміністративних корупційних правопорушень та провадження за цими деліктами

1.1 Характерні ознаки та види корупційних правопорушень

1.2 Кваліфікація адміністративних корупційних правопорушень

1.3 Особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення

2. Шляхи подолання корупції та запобігання її проявам

2.1 Новації у боротьбі з корупцією

2.2 Стратегічні засади подолання корупції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Метою роботи виступає корупція як інтернаціональне глобальне явище притаманне усім країнам незалежно від політичного устрою і рівня економічного розвитку . Актуальність даної теми зумовлено тим , що про корупцію в Україні говорять на всіх рівнях і в усіх сферах життя. Стало загальним місцем згадувати про корумпованість у нашій країні.. Мовляв, нічого без хабара не вирішиш.

Корупція має дуже високу латентність. Тому статистика не віддзеркалює фактичну масштабність цього явища, його стан та динаміку .В Україні поширена корупція через недосконалість політичних інститутів та судової системи, двозначні закони, незнання або нерозуміння цих законів населенням, кумівство та політичне заступництво, а також слабкий вплив громадянського суспільства.

Подолання корупції в Україні є серйозною проблемою, нерозв'язання і загострення якої визначає міжнародне становище нашої держави та політичний імідж у світі. Важливу роль у протидії корупційним проявам відведено адміністративному законодавству. Слід зважити і на те, що чинне антикорупційне законодавство не сприяє активному виявленню фактів корупції, оскільки не створило для цього відповідної правової основи.

Просте, лаконічне і зрозуміле законодавство дозволило б полегшити його застосування і скоротило б потребу у великому апараті чиновників, натомість ми маємо дуже заплутані закони, які, до того ж, не розуміє населення. А це дозволяє посадовим особам зловживати.

Тому, через поширене в Україні кумівство та політичне заступництво, часто формуються особисті стосунки і таємні домовленості, які є гарним середовищем для розвитку корупції. В той же час інститути громадянського суспільства не мають можливостей ефективного контролю за діями законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади

корупція провадження адміністративний відповідальність

Дослідницькі матеріали

Статистика адміністративних корупційних правопорушень

Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень.

Координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

За результатами діяльності у 2013 році спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції до суду направлено 2168 протоколів про адміністративні корупційні правопорушення. [9]

Інформація про притягнутих до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення за статтями КУпАП за 2013 рік:



Статті КУпАП	Кількість осіб
порушення обмежень щодо використання службового становища (ст. 172-2)	491
пропозиція або надання неправомірної вигоди (ст. 172-3)	19
порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 172-4)	197
порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви) (ст. 172-5)	22
порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6)	749
порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7)	182
незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8)	15
невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9)	21

Загальна сума збитків, завданих корупційними правопорушеннями у 2013 році, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, становила 635 716 грн, з них відшкодовано 448 961 грн, за позовами прокурора 33 461 грн.

Загальна сума збитків, завданих кримінальними корупційними правопорушеннями, становить 268,8 млн грн, з них 233,4 млн грн - державним інтересам. Із загальної суми збитків відшкодовано 28,6 млн грн. З метою забезпечення відшкодування збитків було накладено арешт на майно на суму 285,1 млн грн. [

Огляд джерел

В курсовій роботі використано Закон України ,,Про запобігання корупції” та ,,Кодекс України про адміністративні правопорушення” як базис на шляху подолання корупції. Реформування антикорупційного законодавства потребує більш значної уваги, адже не всі люди - юристи, а юристи - не всі вмілі законодавці. Більш просте роз'яснення незрозумілих законів для населення забезпечить його відповідною правовою культурою.

Підручник ,,Адміністративна відповідальність” Гончарука С. Т.та Сопілко І.М. допомогла мені розкрити основні ознаки та вивести на передній план види корупційних правопорушень.

Не можливо було обійтись без допомоги робіт досить відомого адміністративіста Колпакова В.К. у дисертації «Деліктний феномен в адміністративному праві України» адміністративний делікт розглянуто як правовий феномен.

Такі особи : Єгор Соболєв, голова комітету з питань боротьби з корупцією; Віктор Чумак, член парламенту ; керівник фракції БПП Юрій Луценко - ухвалили зміни до антикорупційного законодавства, розширивши повноваження антикорупційного бюро та профільної агенції.

Варто зазначити про ідеолога боротьби з корупцією Єгора Соболєва, який вимагав, аби правоохоронцям, які у минулому боролися з корупцією, заборонили працювати в національному антикорупційному бюро ( далі - НАБ). Відтепер до НАБ після конкурсу братимуть тільки тих претендентів, які останні п'ять років не працювали у структурах із боротьби з корупцією - аби не були пов'язані зі старими корупційними схемами. Адже наша країна хоче бачити нові та молоді обличчя.

Значний вклад у новаціях в боротьбі з корупцією вклав Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, Центр політико-правових реформ. Він чітко роз'яснив свою антикорупційну стратегію : впровадити антикорупційну реформу 2015-2017 років .

1. Загальна характеристика адміністративних корупційних правопорушень та провадження за цими деліктами

1.1 Характерні ознаки та види корупційних правопорушень

Згідно із ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» корупційним правопорушенням вважається умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність. [3,ст. 1 ]

Ознаками корупційних діянь є:

- безпосереднє заподіяння шкоди авторитету чи іншим охоронюваним законом інтересам держави;

- наявність у особи умислу на вчинення дій (бездіяльність), які об'єктивно завдають шкоду охоронюваним законом інтересам держави;

- використання особою свого становища всупереч інтересам держави;

- корислива мета або інша зацікавленість особи;

- незаконне одержання особою благ (матеріальних та нематеріальних), послуг, переваг.

За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені вище, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. [8]

Види корупції:

- Хабарництво: отримання особою в будь-якому вигляді винагороди (хабара) за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;

- Розкрадання: умисне незаконне обернення певним способом чужого майна на свою користь або користь інших осіб із корисливих мотивів з використанням посадового становища;

- Шахрайство: поведінка, націлена на обман або введення в оману приватної або юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторони;

- Вимагання: примушування приватної або юридичної особи сплатити гроші або надати інші цінності в обмін на певні дії або бездіяльність;

- Зловживання: зловживання владою або посадовим становищем, перевищення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб;

- Кумівство: перевага у наданні грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів наближеним особам, родичам, ін.

- Інше: використання інформації, одержаної під час виконання посадових обов'язків, у корисливих чи інших особистих інтересах, необґрунтована відмова у наданні відповідної інформації, несвоєчасне її надання, надання недостовірної чи неповної службової інформації; неправомірне втручання з використанням посадового становища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкоджання виконанню ними своїх повноважень чи домагання прийняття неправомірного рішення.



1.2 Кваліфікація адміністративних корупційних правопорушень

Ефективність протидії адміністративним корупційним правопорушенням значною мірою залежить від правильної їх кваліфікації, яка є важливим етапом застосування відповідних норм антикорупційного законодавства. Практичне значення кваліфікації полягає у забезпеченні принципів законності, об'єктивної істини, відповідності стягнення вчиненому правопорушенню. Кваліфікація адміністративних правопорушень - це встановлення і процесуальне закріплення точної відповідності ознак вчинених особою протиправних дій або бездіяльності до ознак складу проступку, передбаченого адміністративним законодавством. Саме від правильності та повноти встановлення сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення буде залежати законність притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення.

Стаття 172-4 КУпАП. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльностіпередбачає відповідальність за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності особам забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Ця норма Кодексу не поширюється на випадки, коли Конституцією і законами України для окремих посад встановлено спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, і їх додержання забезпечується за спеціальними процедурами.

Дія цієї статті не поширюється на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.

Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 172-4 є суспільні відносини, пов'язані із забороною отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших доходів, не пов'язаних зі здійсненням їх владних повноважень.

Предметом даного правопорушення виступають доход від забороненої діяльності (загальна сума доходу від усіх видів забороненої діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній морській економічній зоні, так і за їх межами) чи винагорода від роботи за сумісництвом (будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова чи натуральна) виплата).

Суб'єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, за винятком депутатів Верховної Ради АРК Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних ( особливий суб'єкт ).

Із суб'єктивної сторони правопорушення характеризується умисною формою вини - прагненням отримати прибуток або винагороду за здійснення заборонених законом для суб'єктів владних повноважень видів діяльності.

Унормування порядку отримання подарунків є одним із важливих запобіжних заходів у сфері попередження умов виникнення корупційних ризиків у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки дозволяє врегулювати конфлікт інтересів, а саме, суперечності між приватними інтересами публічного службовця та його службовими обов'язками, наявність яких може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій в процесі його службової діяльності.

Порушення, передбачені част.1ст.172-4 тягнуть за собою штраф від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти, а част.2 - від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [1]

Стаття 172-5 КУпАП. Ця стаття передбачає відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо заняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю ( крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та судової практики, інструкторської практики із спорту), щодо входження до складу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку ( крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариств ( спостережній раді), ревізійний комісії господарського товариства).

Суб'єктам владних важень забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:

- за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;

- якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Передбачена відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви). В даному випадку мова йде про те, що суб'єкти владних повноважень можуть приймати дарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, та пожертви, якщо вартість таких дарунків (пожертв) не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово, а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, - однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Об'єктом даного адміністративного правопорушення виступають суспільні відносини у сфері державного управління та у сфері запобігання і протидії корупції, щодо дотримання встановленого порядку одержання дарунка (пожертви) суб'єктами владних повноважень та їх декларування.

Предметом правопорушення виступають дарунки (пожертви).

З об'єктивної сторони правопорушення характеризується діянням, яке знаходить своє відображення у порушенні особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вимог закону щодо заборони або обмежень щодо одержання дарунка (пожертви).

До дарунків, що дозволяється приймати публічним службовцям, можуть бути віднесені і ділові дарунки (сувеніри) і прояви гостинності (запрошення на каву або вечерю) у скромних масштабах, які широко використовуються для налагодження добрих ділових відносин і зміцнення робочих стосунків, але за умови, що такі подарунки та прояви гостинності не будуть постійними, не впливатимуть на прийняття публічними службовцями рішень або не створюватимуть враження, що це може впливати на їхні рішення.

Склад правопорушення ( особливий суб'єкт ) є формальним. Такі факультативні ознаки об'єктивної сторони як час, місце, способи та засоби його вчинення на кваліфікацію не впливають. [1]

Суб'єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, а також посадові особи юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету; особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках).

Із суб'єктивної сторони правопорушення характеризується умисною формою вини та корисливою метою.

Порушення част.1ст.172-5 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти, а част.2 - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян конфіскацією такого дарунка.

Стаття 172-6 КУпАП. Порушення вимог фінансового контролю.

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, що до них прирівнюються.

Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні особою встановлених законом обмежень та заборони щодо одержання дарунка ( пожертви). З об'єктивної сторони протиправний намір реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації; несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку) та бездіяльності (неподання декларації; неповідомлення про відкриття валютного рахунку).

На кваліфікацію даного проступку впливає час його вчинення, який має важливе значення для визначення несвоєчасності подання або неподання декларації та повідомлення про відкриття валютного рахунку. Посадові особи (суб'єкти даного проступку) зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за встановленою формою. Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік із зазначених причин і звільняються з цього місця роботи, зобов'язані подати таку декларацію до розірвання трудового договору.

У разі відкриття особою валютного рахунка в установі банку-нерезидента вона зобов'язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента (нерезиденти - юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України; резиденти - юридичні особи які утворені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території, а також їх відокремлені підрозділи за кордоном, що не здійснюють господарську діяльність.).

Суб'єкт даного правопорушення є спеціальним.

Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленям до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу .

Вчинення проступку, передбаченого част.1 та 2 ст. 172-6 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.[1]

Стаття 172-7 КУпАП Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів. Ця стаття передбачає відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Під конфліктом інтересів розуміється суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 172-7 КУпАП, є суспільні відносини у сфері державного управління щодо порушення вимог повідомлення про наявність конфлікту інтересів особою, яка є суб'єктом корупційного правопорушення. [1]

Об'єктивна сторона правопорушення характеризується бездіяльністю. Склад правопорушення є формальним.

Відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів настає за умови вчинення зазначених дій у зв'язку з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Час і місце вчинення діяння не впливають на його кваліфікацію. Законодавець не вказує на спосіб вчинення протиправного діяння (як правило, воно може скоюватися у формі бездіяльності). Не виключаються й інші форми дії - коли надається навмисно перекручена, завуальована інформація всупереч реальній ситуації.

Суб'єктом адміністративного корупційного правопорушення у статті 172-7 КУпАП є:

- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

- особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною формою вини.

Стаття 172-8 КУпАП. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.

Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв'язку з виконанням нею службових повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. [4]

Об'єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень (формальний склад).

Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися у таких формах:

- незаконне розголошення інформації;

- незаконне використання інформації

- в інший спосіб.

Суб'єкт даного правопорушення є особливим. У його якості виступають особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу. Якщо згідно з прямою вказівкою закону на те, що корупційним правопорушенням є тільки умисне діяння, то, за діяння, передбачені ст. 172-8 КУпАП, вчинені через необережність, відповідальність особи за цією статтею настати не може.

Стаття 172-9 КУпАП. Невжиття заходів щодо протидії корупції.

Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини, у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції пов'язані із здійсненням уповноваженими на те законом суб'єктами заходів щодо запобігання та протидії корупції.

Об'єктивна сторона проступку виражається у невжитті передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення (формальний склад) Вона характеризується бездіяльністю суб'єкта проступку щодо обов'язку для вжиття передбачених законом заходів у разі виявлення корупційного правопорушення.

Посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів, зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

Спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом.

Склад правопорушення, передбаченого ст. 172-9 КУпАП, є формальним: диспозицією не передбачено настання шкідливих наслідків у якості обов'язкового елемента об'єктивної сторони проступку.

Суб'єкт даного адміністративного правопорушення спеціальний.

Необхідно зазначити, що в усіх статтях розділу 13-А КУпАП (крім статті, що розглядається) є примітка, де чітко вказано, хто саме є суб'єктом кожного конкретного правопорушення. Таким чином, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-9 може бути:

1) посадова чи службова особа органу державної влади, його структурного підрозділу;

2) посадова особа місцевого самоврядування, структурного підрозділу органу місцевого самоврядування;

3) посадова особа юридичної особи публічного права, її структурного підрозділу, яка не зазначена у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», але одержує заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету. [1]

Чинне законодавство містить визначення посадової та службової особи органу державної влади.

Посадовими особами відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. №4050-VІ визнаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. [5]

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування, як такої, якою є особа, що працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. [6]

Згідно з ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України, а юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. [2]

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини прямого чи непрямого умислу.

Порушення ст. 172-9 тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1.3 Особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення

Згідно із ст. 1 зазначеного Закону корупційним правопорушенням вважається умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення передбачена главою 13-А КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення».

Хоча адміністративно-юрисдикційна діяльність, в тому числі органів внутрішніх справ, щодо адміністративних корупційних правопорушень здійснюється за загальними правилами провадження у справах про адміністративні правопорушення, існують певні особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення.

По-перше. Суб'єктами відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення є спеціальні суб'єкти.

По-друге. За загальним правилом, відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). Що стосується корупційного правопорушення, то стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

По -третє. Кодексом України про адміністративні правопорушення за вчинення корупційного правопорушення передбачені два види стягнень: штраф і конфіскація.

По-четверте. Відповідно до ст. 255 КУпАП протоколи у справах про адміністративні корупційні правопорушення мають право складати:

- уповноважені особи органів внутрішніх справ;

- уповноважені особи органів Служби безпеки України;

- уповноважені особи органів державної податкової служби;

- уповноважені особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про корупційні правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків); [1]

- прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури.

Слід відзначити, що Закон України «Про запобігання корупції» визначив, що до суб'єктів протидії корупції відносяться спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України.

Спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України є Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ(У)МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Одним із основних завдань підрозділів БОЗ МВС України є боротьба з корупцією і хабарництвом у сферах, які мають стратегічне значення для економіки держави, серед вищих посадових осіб, працівників судових, правоохоронних та контролюючих органів.

Маємо відзначити, що даний Закон не врахував вимоги Положення ,,Про Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України” затверджено наказом МВС України від 03.09.2012 № 769. На цю службу покладається обов'язок виявляти факти хабарництва, корупції та інших посадових зловживань і вживати заходів до запобігання їм. З цього можна зробити висновок, що боротьбу з корупцією (у тому числі складання протоколів про корупційні правопорушення) мають здійснювати також і підрозділи ДДСБЕЗ. [7]

По-п'яте. Для всіх категорій справ про адміністративні правопорушення КУпАП (ч. 1 ст. 257 ) встановлює, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, не зазначаючи при цьому терміну, протягом якого це необхідно здійснити. Виняток становлять адміністративні корупційні правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

У разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності. [1]

Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду надсилає прокурору, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, де працює особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого правопорушення та норми закону, яку порушено.

По-шосте. Розгляд справ про вчинені адміністративні корупційні правопорушення віднесено виключно до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ч. 1 ст. 221 КУпАП).

По-сьоме. При розгляді справ про адміністративні корупційні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.

По-восьме. Строк розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення є загальним - 15 днів з дня одержання судом (суддею), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне корупційне правопорушення та інших матеріалів справи. Але КУпАП передбачено випадки, коли строк розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення може зупинятися. Суд може зупинити строк розгляду справи у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

По-дев'яте. Під час провадження у справі про вчинене адміністративне корупційне правопорушення, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою(ст. 250 КУпАП).

По-десяте. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється відповідному органу державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, власнику юридичної особи або уповноваженому ним органу для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, якщо інше не передбачено законом, а також усунення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопорушення.

2. Шляхи подолання корупції та запобігання її проявам

2.1 Новації у боротьбі з корупцією

Верховна Рада ухвалила зміни до антикорупційного законодавства, розширивши повноваження антикорупційного бюро та профільної агенції.

Депутати сперечалися через поправки до антикорупційного законодавства. Також депутати дискутували через можливе полегшення конфіскації майна корупціонерів та їхніх родичів.

Щодо конфіскації майна знайшли компроміс - конфісковувати будуть у пов'язаних з корупціонером фірм, а у близьких родичів та пов'язаних людей - поки ще ні.

Пояснити походження майна. В пакеті змін підсилили повноваження національної агенції із запобігання корупції, яка невдовзі має запрацювати. З наступного року ця структура буде моніторити доходи державних чиновників та їхній "стиль життя". Чиновники заповнюватимуть нові розширенні декларації з доходами, видатками та активами.

"Якщо чиновник показував зарплату у 30 тисяч доларів за п'ять років, але раптом купив машину за 100 тисяч - це їхній клієнт. Має пояснити, якщо не може, починається процедура по статті про незаконне збагачення", - розповів Віктор Чумак. [12]

Наступна новація стосується конфіскації майна корупціонерів, а також пов'язаних з ними осіб. Коли чиновника визнаватимуть винним в корупційних діях, то, залежно від завданих збитків, його майно можуть конфіскувати. ,,Посадовець, який не може пояснити своє майно, має віддати його державі і сісти” - Єгор Соболєв, голова комітету з питань боротьби з корупцією.

У проекті змін йшлося, що потім проводиться пошук пов'язаних з чиновником як фізичних осіб, так і компаній. Після дискусій зійшлися - поки що у суд зможе конфіскувати майно у "пов'язаних" компаній, а у фізичних осіб - ні.

"Фізичних осіб поки прибрали, це складний інститут. Треба мати більш високий рівень довіри до судової системи, аби його запровадити", - пояснив компроміс пан Чумак.

Антикорупційні детективи. У структурі антикорупційного бюро будуть створенні спеціальні слідчі - детективи, які матимуть оперативні повноваження та стануть головною рушійною силою антикорупційної боротьби.

Також відтепер детективи та співробітники бюро отримують виняткові повноваження без рішення суду на 24 години затримувати потенційного корупціонера, а його майно арештовувати на 72 години. Це пояснили винятковими обставинами, аби не дати чиновнику швидко покинути країну або вивести активи. Після арешту слідчі мусять звернутись до суду за підтвердженням арешту чи затримання.

У Верховній Раді дуже довго тривали дискусії щодо вимог до детективів та співробітників антикорупційного бюро.

Ще одна новація : у межах Генеральної прокуратури створюється новий підрозділ - спеціальна антикорупційна прокуратура. [12]

Її працівники делегуються до антикорупційного бюро та будуть наглядати за дотриманням законності при розслідуванні фактів корупції.

Ці спеціальні прокурори також обиратимуться на конкурсній основі й не можуть останніх п'ять років працювати в органах по боротьбі з корупцією.

Підвищення платні. Депутати передбачили покарання за відмову надавати відомості на запит антикорупційного бюро, так само як і за надання неправдивої інформації. За це передбачене покарання у вигляді штрафу від 250 мінімальних заробітних плат - до 600. Депутати погодились встановити досить високі зарплати для співробітників антикорупційного бюро. Голова бюро отримуватиме на місяць платню у 50 мінімальних зарплат. Наразі це складає близько 60 тисяч гривень на місяць. Старший детектив отримуватиме 22 мінімалки - 27 тисяч гривень. Прості детективи матимуть 19 мінімалок - 23 тисячі гривень. Платня збільшуватиметься зі збільшенням мінімальної зарплати, також передбачені низка доплат, зокрема, за вислугу років та наукові ступені.

Звільнення голови антикорупційного бюро. До останнього в парламенті точилися суперечки, хто звільнятиме голови антикорупційного бюро і чи звільнятиме взагалі. Це обговорювали з огляду на незалежність бюро, і парламент та президент не бажали надавати більше повноважень один одному. Врешті коаліція проголосувала за поправку керівника фракції БПП Юрія Луценка: звільнятиме керівника і парламент, і президент. Але тільки за наявності негативного висновку "міжнародного аудиту". Що це за аудит зрозуміти важко, бо в проекті змін йшлося про "незалежний аудит", який проводитиме комісія з уряду, президента та парламенту. Такий аудит проводитиметься раз на рік.

2.2 Стратегічні засади подолання корупції

Крок перший - початок діяльності Національного антикорупційного бюро України ( далі по тексту - НАБ -УП)

Національне бюро утворене Президентом України 16 квітня 2015 року. Того ж дня Директором Бюро став Ситник Артем Сергійович. Перед цим Директор НАБ повинен затвердити структуру і штатну чисельність Бюро, тобто визначити, які саме посади і в якій кількості у ньому існують. Конкурс на зайняття посад у центральному управлінні НАБ повинен завершитися до 26 травня 2015 року.

Таким чином, перший крок зробимо у червні 2015 року: НАБ буде сформовано.

Але почати практично виконувати своє завдання з протидії корупційним злочинам, які вчинені вищими посадовими особами, НАБ зможе лише тоді, коли зробимо крок другий - створити Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, далі - САП. Адже жодні інші прокурори не уповноважені здійснювати нагляд за додержанням законів детективами НАБ. Керівник САП, його перший заступник і заступник, інші прокурори призначаються на посаду за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія у складі представника НАБ. Також на його результат впливають чотири особи, визначені Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, та п'ять представників громадських об'єднань, визначених комітетом Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції.

Тобто, з липня 2015 року НАБ і САП можуть почати роботу. Тільки почати. Саме це і буде кроком другим. [11]

Третім кроком має стати створення кримінальної поліції. Її підрозділи якої спеціалізуватимуться на корупційних злочинах, що вчиняються усіма тими суб'єктами, які не віднесені до підслідності Антикорупційного бюро.

Можливо, це станеться вже у вересні 2015, якщо в травні буде прийнято відповідний закон. І згодом існуючі слідчі підрозділи МВС швидко трансформовано в підрозділи кримінальної поліції. Немає жодної потреби затягувати цей процес.

Четвертий крок. Наприкінці квітня 2015 має бути створено Національне агентство з питань запобігання корупції, далі - НАЗК.

Деякі з його функцій в антикорупційній сфері - аналітична, нормотворча, контрольна, методична і координаційна, інформаційна - не впливають безпосередньо на стан корупції, тому промовчимо про них. Але інші є досить важливими.

Так, Агентство має вести Реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Його планується запровадити у квітні 2016 року. НАЗК зможе почати активну діяльність у жовтні 2015 року, після того, як пройде його державна реєстрація, буде сформовано апарат, створено належні умови для роботи, проведено необхідні тренінги працівників тощо. Це і буде четвертий крок.

На самому початку своєї діяльності НАБ реально не зможе ефективно виявляти високопосадових корупціонерів, не маючи для цього ні матеріально-технічної бази, ні оперативних можливостей, ні вправності у взаємодії.

На службу до НАБ не будуть прийматися особи, які протягом п'яти останніх років вже працювали у спеціально уповноважених підрозділах по боротьбі з корупцією: ризик продажності є вищим за ризик недосвідченості.

Тому три-чотири місяці займе "розкачування" спеціальних правоохоронних органів.

Крок п'ятий - створення Державного бюро розслідувань, далі - ДБР.

Цей правоохоронний орган, на який покладатиметься розслідування найбільш небезпечних злочинів - злочини організованої злочинності, вбивства, тероризм тощо, і який складатиметься з найбільш професійних детективів, має взяти на себе також і функцію розкриття та розслідування корупційних злочинів, вчинених працівниками НАБ і прокурорами САП. Створення і початок діяльності ДБР - маємо зробити не пізніше кінця березня 2016 року. [11]

Йдеться про: забезпечення прозорості і підзвітності фінансування політичних партій і виборчих кампаній; скасування недоторканності народних депутатів і суддів; ліквідацію корупційної складової під час здійснення державних закупівель, проведення аукціонів, продажу земельних ділянок; здійснення заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів; забезпечення всеосяжного доступу до інформації у формі "відкритих даних".

Сюди також відносяться відкриття Реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру; запровадження зовнішнього антикорупційного аудиту органів державної влади; перевірку доброчесності службовців; антикорупційне виховання; забезпечення захисту "викривачів"; антикорупційну експертизу законів і законопроектів; удосконалення відповідного законодавства; реалізацію відповідальності юридичних осіб за корупційні злочини та багато іншого.

Їх повний перелік буде наведено в Завданнях і заходах з виконання Антикорупційної стратегії на 2015-2017 роки.

Весь цей рік також має поступово нарощуватися кількість порушених кримінальних проваджень і судових вироків щодо випадків:

- розкрадання чужого майна шляхом зловживання службовим становищем і нецільового використання бюджетних коштів;

- зловживання владою чи службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди;

- обіцянки, пропозиції, надання і одержання неправомірної вигоди, - а спеціальна конфіскація принести в держбюджет мільярди раніше втрачених гривень.

Нарешті, шостим кроком стане реалізація кримінальних проваджень за підсумками проведених НАЗК першого електронного декларування і обов'язкової повної перевірки декларацій.

Антикорупційне бюро і Прокуратура, кримінальна поліція, а також Бюро розслідувань до цього часу мають бути у "повній бойовій готовності" .

Висновки

Корупція занадто дорого коштує нашій державі і народу як в матеріальному, так і в духовному вимірах. І справа не тільки у прямих втратах від корупції, які досягають за приблизними підрахунками аналітиків декількох десятків мільярдів доларів за рік. Не менш небезпечне те, що в суспільній свідомості вкорінюється стереотип про корупцію як етично прийнятну форму дій і «відновлення соціальної справедливості», розмивається розуміння суспільної небезпеки цього явища. Тому вивчення причин і наслідків розповсюдження корупції, систем боротьби з нею сьогодні - нагальна проблема суспільних наук, в першу чергу юридичних.

Аналіз чинного законодавства про відповідальність за корупційні правопорушення дає підстави стверджувати, що в Україні створюється в цілому достатня законодавча база для ефективної боротьби з корупцією. Вона передбачає цілий комплекс кримінально-, адміністративно-, цивільно-правових, дисциплінарних та інших заходів, який дозволяє притягнути до того чи іншого виду відповідальності практично будь-яку посадову особу органів державної влади, що допустила те чи інше зловживання владою чи посадовим становищем.

Важливим фактором запобігання проявам корупції є вдосконалення діяльності органів по боротьбі з корупцією. Необхідно більше уваги приділяти своєчасному реагуванню на повідомлення громадян, засобів масової інформації, результати соціологічних досліджень про корупційні діяння та інші протиправні дії посадових осіб, поширеність корупції в окремих відомствах.

Одним із головних напрямів має бути створення умов, які б обмежували безпосередній контакт з клієнтом і таким чином унеможливлювали скоєння корупційних діянь державними службовцями.

Єдина мета зусиль усіх державних органів у цьому напрямі - це забезпечення дотримання прав і свобод громадян, якнайповнішої реалізації їхніх законних інтересів, адже єдиним чинником ефективності роботи у цьому випадку є те, наскільки громадяни задоволені виконанням зобов'язань

Список використаних джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984. - додаток до № 51. - ст.1122.

2. Цивільний кодекс України від від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 40-44. - ст.356.

3. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2014.- № 49.-ст.2056.

4. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992.- N 48.- ст.650.

5. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993.-N 52.- ст.490.

6. Про місцеве самоврядування: Закону України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 1997. - № 24. - ст.170.

7. Про Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України : Положення затверджено наказом МВС України від 03.09.2012 № 769.

8. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність (у таблицях і схемах) / [Гончарук С.Т., Сопілко І.М.]. - К. : НАУ, 2014. - 40 с.

9. Статистика адміністративних корупційних правопорушень.

10. Статистика притягнутих до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення за статтями КУпАП за 2013 рік.

11. Газета: Українська правда // Боротьба із корупцією. Є календарний план // Електронний ресурс : http://www.pravda.com.ua/articles/2015/02/23/7059492/

12. Електронний ресурс: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2015/02/150213_anticorruption_bureau_new_amendments_vc

Размещено на Allbest.ru