Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.111.5 340.114

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Основи концепції правового регулювання інтернет-відносин в Україні (загальнотеоретичні аспекти )

Спеціальність 12.00.01. - теорія та історія

держави і права; історія політичних і правових вчень

Присяжнюк Олександр Анатолійович

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, ЯРМИШ Олександр Назарович, Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, начальник

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович, Київський національний університет внутрішніх справ МВС України, начальник кафедри теорії держави і права;

доцент, кандидат юридичних наук ШЕСТАК Валентин Сергійович, Донецький державний університет управління, завідувач кафедри загально-правових дисциплін.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра теорії держави і права, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса).

Захист відбудеться “26” травня 2007 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомиться в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “24” квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

комп'ютерний internet віртуальний суспільний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з'ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне та людське середовище, яким є віртуальний простір, адже подальший поступальний рух України до соціальної правової держави великою мірою залежить від матеріальної, технологічної та інформаційної оснащеності.

Сучасні інформаційні технології, розвиток всесвітньої комп'ютерної мережі “Internet” сприяють динамічній трансформації громадянського суспільства, його переходу від постіндустріального до інформаційно-правового суспільства. Наукова, юридична громадськість України, усвідомлюючи значення цього процесу, зверталася до постанови і вирішення інформаційних проблем, в тому числі з позицій загальної теорії держави і права, однак юридичним аспектам розвитку мережі „Іnternet” у вітчизняному правознавстві не приділено належної уваги. За таких умов актуальним стає комплексний науковий аналіз особливостей правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Іnternet” в Україні та його елементного складу, на основі понятійного та концептуального апарату загальної теорії держави і права. Необхідність такого аналізу викликана тим, що й досі не розкритим залишається питання щодо впливу віртуального простору на розвиток національної правової доктрини в цілому та доктрини правового регулювання суспільних відносин зокрема. До того ж невизначеним є питання про належність інституту права віртуального простору до числа публічних чи приватних галузей вітчизняного права. Не вирішеними залишаються питання про роль держави та інститутів громадянського суспільства у реалізації, охороні та захисті права громадянина України на доступ до інформації, розміщеної у всесвітній комп'ютерній мережі ”Internet”, про правовий статус учасників інформаційних процесів у цій мережі. Потребує поглибленого аналізу низка проблем, що стосуються правового статусу інформації, розміщеної у цій мережі, специфіки предмету, методів, способів та техніки правового регулювання і механізмів саморегуляції суспільних відносин, що виникають з приводу використання цієї всесвітньої комп'ютерній мережі.

Актуальність окресленої теми виявляється також у конкретизації та уніфікації правових категорій права віртуального простору, розробці класифікації інформаційних прав громадян у мережі „Іnternet”, з'ясуванні характеру та особливостей правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп'ютерної мережі „Internet” в Україні.

Значущість дослідження посилюється й тим фактом, що аналіз правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Іnternet” в Україні, з позицій загальнотеоретичного правового підходу здійснюється вперше з моменту появи її українського сегменту.

Зв'язок з науковими програмами. Дисертацію виконано відповідно до основних завдань Національної програми інформатизації, затверджених у ст.5 Закону України “Про національну програму інформатизації” від 04.02.1998 р., № 74/98, п.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 12.12.2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб за допомогою специфічних засобів загальної теорії держави і права обґрунтувати концепцію правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” в України.

У підрозділі 2.1. „Науково-теоретичні підходи до розуміння категорії “право віртуального простору” у сучасній юриспруденції ” - автор поділяє точку зору І.М. Рассолова про те, що корисність вивчення перспектив розвитку „права віртуального простору” є очевидною, особливо, якщо її аналізують у більш загальному контексті, тобто з позицій теорії права. Далі в роботі обґрунтовано доцільність введення категорії „право віртуального простору” у науковий обіг, показано її значення для функціонування правової системи. Автором всебічно розглянуто погляди Ю.М. Батуріна, І. Жилінковой, В.Б. Наумова, І.М. Рассолова, А.Г. Серго, А.А. Письменицького, які зробили значний внесок у розробку цієї проблеми.

В роботі простежена наукова дискусія, що відбувається з проблеми розуміння цієї категорії у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції. Зазначається, що деякі автори вживають термін „комп'ютерне право” (Ю.М. Батурін, А.А. Письменицький), інші - „право віртуального простору” (І.М. Рассолов, В.Б. Наумов), треті - „комунікаційне право„ (А.Г. Серго). На думку ж автора, більш коректним є вживання терміну „право віртуального простору” (інтернет-право), оскільки воно більш точно відображає специфіку суспільних відносин, що пов'язані з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”.

Ключовою проблемою, на думку автора, є проблема визначення галузевої належності права віртуального простору, оскільки від її вирішення залежить визначення предмету правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”. Констатується, що деякі вчені не визнають право віртуального простору самостійною галуззю права та вважають його підгалуззю інформаційного права (А.А. Письменицький), інші, навпаки вважають його самостійною галуззю права (А.Г. Серго). На думку автора, право віртуального простору є комплексним автономним міжгалузевим правовим інститутом та комплексною галуззю законодавства, котра складається з норм інформаційного, цивільного, адміністративного, підприємницького та кримінального права.

У підрозділі 2.2 „Предмет та методи права віртуального простору - досліджено наукові концепції вітчизняних теоретиків права С.С. Алєксєєва, В.М. Ведяхіна, А.М. Вітченко, В.М. Горшеньова, М.Г. Олександрова, О.Ф. Скакун, Л.С. Явича щодо правового регулювання суспільних відносин, розкривається зміст категорії „правове регулювання”, надається її визначення.

Далі в роботі проаналізовано сутність, зміст та види суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Іnternet”, виокремлено ті з них, які, на думку автора, є предметом регулювання права віртуального простору, з'ясовано їхній суб'єктний склад. Констатовано, що предмет правового регулювання права віртуального простору не обмежується рамками однієї конкретної галузі права, оскільки він регулюється нормами законодавства багатьох галузей приватного та публічного права. Він також має складну та специфічну структуру, елементи якої взаємопов'язані один з іншим. Звертається увага на те, що не лише галузь права, але й правовий інститут, зокрема, комплексний міжгалузевий інститут права віртуального простору, має власний предмет правового регулювання. Він охоплює питання, які стосуються: а) статусу держави та інших, в т.ч. іноземних, користувачів та власників інформації у мережі „Internet”, статусу інформаційних посередників (провайдерів); б) статусу та змісту інформації, що розміщена у мережі „Internet”; в) електронних зв'язків між всіма переліченими суб'єктами, які під впливом права у подальшому набувають форму правовідносин; г) в цілому зони доменних імен, які у сукупності утворюють певний національний сегмент мережі „Internet” конкретної країни.

Далі, розглядаючи у різних ракурсах предмет права віртуального простору, дисертант показує, що він також може класифікуватися: 1) за суб'єктами (держава та її органи, недержавні громадські об'єднання та комерційні організації, громадяни, іноземні громадяни, іноземні держави тощо); 2) за змістом (господарська та комерційна діяльність, наукова та освітня, політична, управлінська, трудова, культурна, правоохоронна).

Характеризуючи методи правового регулювання суспільних відносин, які виникають у зв'язку з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, автор наголошує, що їхній аналіз доцільно проводити у контексті загальної проблеми меж державного втручання у суспільне життя, оскільки такий підхід дозволить всебічно дослідити динаміку їхнього розвитку, визначити найбільш оптимальні та ефективні методи правового регулювання досліджуваних суспільних відносин.

Розкриваючи далі загальні закономірності розвитку та функціонування методів права віртуального простору, автор констатує, що незважаючи на те, що між предметом та методом правового регулювання існує об'єктивна залежність та взаємозв'язок, комплексні міжгалузеві правові інститути (в т.ч. інститут права віртуального простору) не мають власних методів правового регулювання суспільних відносин. Таким чином, цей інститут права оперує методами різних галузей права. Враховуючи характер та зміст суспільних відносин, що підлягають врегулюванню з боку інституту права віртуального простору, дисертант вважає, що вони повинні бути впорядковані за допомогою деяких методів базових галузей права, таких як: конституційне, цивільне, адміністративне, трудове право. Зазначається, що пріоритетними методами та способами правового регулювання суспільних відносин, що виникають з приводу використання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, є конституційно-правовий та цивільно-правовий методи (метод юридичної рівності сторін), позитивне зобов'язання та дозвіл, оскільки вони є засобами юридичного стимулювання поведінки учасників згаданих суспільних відносин.

У підрозділі 2.3 „Аксіологічні та телеологічні аспекти правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, зазначається, що правове регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері відбувається не тільки за допомогою відомих загальних, міжгалузевих та галузевих принципів, але й за допомогою власних (спеціальних) принципів правового регулювання, які притаманні праву віртуального простору. До останніх, на думку автора, належать принцип рівності всіх користувачів у можливості вільного доступу до всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, принцип свободи у розповсюдженні та отриманні інформації із всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, принцип правового стимулювання розвитку науково-технічного прогресу у галузі Інтернет-технологій, принцип гнучкого правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням комп'ютерної мережі „Internet”.

Досліджуючи цілі правового регулювання суспільних відносин, що є предметом впливу з боку права віртуального простору, дисертант виокремлює їхні властивості, обґрунтовує тези про глобальний та всеохоплюючий характер цих цілей, їхній взаємозв'язок та взаємовплив. В роботі запропоновано розділити цілі правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, на дві основні групи: правові та соціальні. В свою чергу, першу з цих груп доцільно поділити на основні та похідні. До числа основних правових цілей належать: 1) упорядкування на основі юридичних норм суспільних відносин, що виникають з приводу використання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, та визначення меж державного втручання у цій галузі; 2) визначення правового статусу учасників цих суспільних відносин; 3) створення умов для реалізації кожною особою конституційно проголошеного права на свободу слова у віртуальному просторі; 4) охорона та захист прав користувачів мережі „Internet”. До числа похідних належать наступні: 1) правове інформування суспільства за допомогою можливостей мережі „Internet”; 2) державний контроль за деякими видами діяльності, що здійснюються за допомогою „Internet”; 3) удосконалення державного механізму з урахуванням світових досягнень у інформаційній галузі.

Другу групу утворюють цілі, досягнення яких обумовлено міркуваннями суто соціального характеру, а саме: 1) розвиток інформаційно-правового суспільства як наступника громадянського суспільства та удосконалення інститутів демократії; 2) науково-технічний прогрес у розвитку інтернет-технологій, поява нових досягнень у цій галузі; 3) сприяння міжнародному комунікаційному обміну.

Після визначення цілей правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, автор переходить до аналізу його типів. Розглянувши питання тлумачення категорії „типи правового регулювання суспільних відносин, що пов'язані з використанням комп'ютерної мережі „Internet”, дисертант вказує, що вони представляють собою варіант єдиного юридичного методу, особливу побудову, порядок юридичного регулювання, який залежить від низки факторів, таких як засіб правового регулювання (дозвіл, припис, заборона), характер й природа суспільних відносин, що підлягають врегулюванню, пануючий у суспільстві політичний режим та тенденції розвитку науково-технічного прогресу у сфері комп'ютерних та комунікаційних технологій. На думку автора, аргументом на користь висновку про існування у даному випадку взаємозв'язку між типом правового регулювання та пануючим політичним режимом є те, що у тих країнах світу, де існує значна доля користувачів мережі „Internet” та панує демократичний політичний режим (США, країни Західної Європи, Японія), застосовується здебільшого дозвільний (цивільно-правовий) тип правового регулювання суспільних відносин та заохочується втілення механізмів саморегуляції поведінки користувачів мережі „Internet”, тоді як у тих країнах Світу, де панують недемократичні політичні режими, втілюється або адміністративно-правовий тип правового регулювання суспільних відносин, який характеризується домінуванням приписів над дозволами, або повна заборона доступу людини до користування цією комп'ютерною мережею (Північна Корея).

Розділ 3 - „Правове врегулювання статусу учасників інформаційних процесів у мережі „Internet” та забезпечення його реалізації” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Закріплення правового статусу учасників всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” у законодавстві України та деяких зарубіжних країн ” - зазначається, що в Україні правовим фундаментом для розвитку даного законодавства є положення ст.34 Конституції України, яка встановила, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Звертається увага на те, що, на відміну від США та країн Західної Європи, де даний сегмент законодавства формувався на протязі 80-90-рр. ХХ століття, нормативно-правова регламентація мережі „Internet” в Україні розпочалося тільки з 2000 року. Саме тоді вперше у вітчизняному законодавстві були сформовані основні завдання держави щодо розвитку національної складової мережі Інтернет, серед яких головним є задоволення конституційних прав громадян на інформацію.

На думку автора, специфіка вітчизняного законодавства у цій галузі полягає у тому, що: 1) в ньому чітко не визначено: а) чи є всесвітня комп'ютерна мережа „Internet” засобом масової інформації або не є; б) поширюється інформаційний суверенітет України на адресний простір українського сегмента мережі “Internet” (Домен UA); 2) серед широкого кола питань, які потребують нормативно-правового забезпечення з боку інституту права віртуального простору в Україні найбільш детально законодавчо врегульованими є інститут застосування електронно-цифрового підпису та порядок оприлюднення у мережі „Internet” інформації про діяльність органів виконавчої влади; 3) рівень правового захисту персональних даних людини, розміщених у мережі “Internet”, не відповідає сучасним світовим стандартам у цій галузі, а зміст поняття “персональні дані людини” за своїм об'ємом є значно вужчим, ніж у країнах ЄС та США.

Далі в роботі наголошується, що в Україні правове забезпечення інформаційної діяльності держави у мережі „Internet” відбувається в тому числі з метою впровадження концепції “електронної державності”.

Аналізуючи джерела права віртуального простору США та країн Європейського Союзу, автор робить висновок про те, що законодавство цих країн у даній галузі складається з низки блоків нормативних актів та рішень органів судової влади вищої інстанції, що стосуються: 1) юрисдикції держави, в першу чергу судових органів, при вирішенні спорів між користувачами мережі „Internet”; 2) організації та забезпечення електронної комерції; 3) правового статусу учасників мережі „Internet” та інформації, що розміщена у цій комп'ютерній мережі; 4) боротьби з правопорушеннями у мережі „Internet.

У підрозділі 3.2 „Правовідносини, пов'язані з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, визначені специфічні риси цих правовідносин, розкрита сутність та запропонована їхня видова класифікація. Дисертантом наголошується, що правовідносини у віртуальному середовищі виступають юридичною формою взаємодії користувачів мережі „Internet” з приводу обміну різноманітною інформацією, мають вольовий характер та у сукупності складаються з комплексу абсолютних й відносних та регулятивних й охоронних правовідносин. Далі в роботі проаналізовано структуру даного типу правовідносин, окреслено систему спеціальних прав та обов'язків учасників мережі „Internet”. Акцентовано увагу на тому, що головною особливістю цих правовідносин є те, що суб'єктивні права в них, в першу чергу, розкриваються через власні дії користувачів мережі „Internet”, які спричиняють виникнення, припинення або зміну прав та обов'язків інших учасників мережі „Internet”, а не тільки через обов'язки третіх осіб (інформаційних провайдерів та власників сайтів).

Висвітлюючи суб'єктно-об'єктний склад правовідносин у віртуальному просторі, автор звертає увагу на те, що серед обов'язкових та постійних учасників даного типу правовідносин, не всі з цих суб'єктів виступають ініціаторами даних правовідносин. З цього автор робить висновок, що існує підстава для класифікації цих учасників на активних (користувачів та власників інформаційних ресурсів (сайтів) та пасивних (інформаційних посередників (провайдерів). Характеризуючи об'єкт цих правовідносин, автор пропонує виокремлювати загальний та спеціальний об'єкт правовідносин у віртуальному просторі. При цьому, спеціальним об'єктом у даному випадку, на думку автора, може бути певний вид інформації (інформація конкретного змісту), оперування якою спричиняє наступ юридичних наслідків.

До числа інших специфічних рис цих правовідносин віднесені наступні:

1) правовідносини у віртуальному просторі належать до правовідносин активного типу,

оскільки обмін інформацією у мережі „Internet” завжди супроводжується активними діями з боку учасників інформаційного обміну у цієї мережі;

2) фіксація тих чи інших юридичних фактів у віртуальному просторі, виникнення яких обумовлює виникнення, припинення або зміни відповідних правовідносин у більшості випадків потребує застосування спеціальних технічних засобів та необхідного програмного забезпечення в силу властивостей цього технологічного середовища.

У підрозділі 3.3. „Специфіка правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп'ютерної мережі „Internet” дисертант, трактуючи правозастосування як форму державно-владної, юридично значимої діяльності, в ході якої здійснюється індивідуально-правове регулювання у вигляді винесення індивідуально-конкретних правових приписів, констатує, що техніко-соціальні характеристики віртуального простору значно ускладнюють здійснення процесу правозастосування та вимагають наново переосмислити окремі положення вітчизняної правозастосовної доктрини. Існують труднощі у тому, щоб визначити та зафіксувати точний момент здійснення того чи іншого акту або певної події у цьому середовищі, чимало користувачів мережі „Internet” діють у ній анонімно, без будь-якої ідентифікації, крім того, між ними не має реальних контактів та вони можуть знаходитися у різних частинах світу. Тому практично всі стадії правозастосовної процедури (від збирання та аналізу фактичних даних до юридичної кваліфікації та виконання правозастосовного рішення) повинні бути адаптовані до реалій віртуального простору.

Висвітлюючи цілі правозастосування у мережі „Internet”, дисертант зазначає, що правозастосування повинне задовольняти потреби учасників мережі „Internet”, забезпечувати ефективність впливу права на суспільні відносини, що виникають у зв'язку з використанням комп'ютерної мережі „Internet”.

При аналізі питання юридичної кваліфікації як невід'ємної складової процесу правозастосування, акцентовано увагу на специфіці відносин у цій мережі, яка полягає у необхідності із початку з'ясування низки питань щодо юрисдикції держави та її органів у тих чи інших відносинах, а також питання про право, яке підлягає застосуванню, перед тим, як дати відповідну правову оцінку тим чи іншим діям учасників віртуального простору. В роботі аналізується відповідний досвід США у вирішенні юрисдикційних питань щодо участі державних та судових органів у розв'язанні спірних питань між учасниками віртуального простору. Якщо до останнього часу у США вважалося, що правозастосовний орган чи суд має компетенцію по розгляду інтернет-спорів відносно особи, яка фізично присутня на її території, то сьогодні органи державної влади США визнають свою юрисдикцію у цих спорах, якщо є наявними певні зв'язки з територією США, навіть тоді коли особа не є резидентом цієї країни.

ВИСНОВКИ

У висновках наведено авторське формулювання деяких категорій концепції правового регулювання інтернет-відносин, акцентується увага на необхідності системного підходу до дослідження юридичних аспектів використання цієї комп'ютерної мережі, наголошується на необхідності врахування світових тенденції у правовому регулюванні цих суспільних відносин

Констатовано, що всесвітня комп'ютерна мережа “Internet” на початку ХХI сторіччя поступово перетворилася з суто технологічного явища в суспільно-політичне, таке що визначає розвиток сучасних схем державного управління

Всебічно показано, що вперше за всю історію розвитку людства межі державного втручання у суспільні відносини обумовлені об'єктивними технічними законами та закономірностями розвитку комп'ютерних комунікацій та інформаційних технологій.

Аргументовано показано, що предмет правового регулювання права віртуального простору має дворівневий, комплексний характер та складається з двох блоків суспільних відносин, кожний з яких впливає на вибір методів їхнього правового регулювання. До першого блоку таких відносин належать ті з них, що пов'язані з обігом та розповсюдженням різноманітної інформації у всесвітній комп'ютерній мережі „Internet”. Другий блок складається з організаційно-технічних відносини, що забезпечують користувачам можливість доступу до цієї інформації у мережі „Internet”.

Даючи характеристику основним сторонам правозастосування у віртуальному просторі і наголошуючи на необхідності юридизації певних технічних процедур, автор доводить, що завдяки цьому можна було б забезпечити збір та виявлення фактів у віртуальному просторі. Також пропонується створити відповідну державну установу, правовий статус якої дозволяв би фіксувати та підтверджувати відповідним правозастосовним органам фактів інформаційної діяльності у мережі „Internet”.

З врахуванням сучасних світових досягнень у галузі юридичного процесу, дисертантом обґрунтовується доцільність внесення відповідних змін до процесуального законодавства України, в першу чергу до кримінально-процесуального та цивільного процесуального кодексів України, з метою надання можливості суддям та іншим учасникам процесу використовувати ресурси мережі “Internet” під час розгляду судових справ, в тому числі для оприлюднення судових рішень у мережі “Internet”, збирання та надання необхідних доказів за справою, повідомлення за допомогою електронної пошти учасників процесу про дати судових слухань.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ, ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Присяжнюк О.А. До питання про необхідність правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі “Інтернет” //Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип.30 - С.142-146.

2. Присяжнюк О.А. Правове регулювання застосування електронно-цифрового підпису: сучасний світовий та європейський досвід //Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип.31 - С. 121-124.

3. Присяжнюк О.А. Про визначення поняття „право віртуального простору” //Наук. вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - №4. - С.168-172.

АНОТАЦІЯ

Присяжнюк О.А. Основи концепції правового регулювання інтернет-відносин в Україні” (загальнотеоретичні аспекти ) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2007.

Дисертація є комплексним загальнотеоретичним дослідженням правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet”, як окремого виду правового регулювання суспільних відносин. Від аналізу соціальних та деяких технологічних характеристик всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” та її ролі у системі сучасної життєдіяльності автор переходить до дослідження загальноправових проблем, появу яких спричинив розвиток цієї мережі. Автором подано дефініцію поняття „право віртуального простору”, визначені його специфічні риси, простежена наукова дискусія, що відбувається з проблеми розуміння цієї категорії у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції, розглянуто питання щодо галузевої належності цього правового інституту. Пропонується аналітичний розгляд питання про сутність, зміст та види суспільних відносин, які виступають предметом правового регулювання з боку права віртуального простору, з'ясовано їхній суб'єктний склад. Аналізується питання про методи правового регулювання згаданих суспільних відносин. Охарактеризовані цілі, принципи та типи правового регулювання даного виду суспільних відносин.

Розглянуто загальнотеоретичну концепцію механізму правового регулювання мережі „Internet”. Виявлені специфічні риси законодавства України та деяких зарубіжних країн з питань використання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, проводиться аналіз відповідних правовідносин, визначено особливості правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп'ютерної мережі „Internet”

Ключові слова: мережа „Internet”; право віртуального простору; суспільні відносини, що пов'язані з використанням мережі „Internet”; предмет, метод, цілі, принципи, типи правового регулювання; галузь права та правовий інститут; межі державного втручання у суспільне життя; джерела права віртуального простору; правовідносини; правозастосування.

АННОТАЦИЯ

Присяжнюк А.А. Основы концепции правового регулирования интернет-отношений в Украине (общетеоретические аспекты) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2007.

Диссертация является комплексным общетеоретическим исследованием особенностей правового регулирования общественных отношений, связанных с использованием сети „Internet”, как отдельного вида правового регулирования общественных отношений.

Изучена отечественная и зарубежная литература, касающаяся юридической природы правового регулирования общественных отношений. В частности, проанализированы научные концепции таких ученых, как В.М. Ведяхин, В.М. Горшенёв, В.Б Наумов, П.М. Рабинович, И.М. Рассолов, А.А Письменицкий, которые внесли наиболее значительный вклад в разработку данной проблемы.

От анализа социальных и ряда технических характеристик, присущих всемирной компьютерной сети „Internet”, а также определения её роли в системе современной жизнедеятельности, автор переходит к исследованию общеправовых проблем, возникших в связи с динамикой её развития. В диссертации сформулирована дефиниция понятия “право виртуального пространства”, раскрыты его специфические особенности, показана научная дискуссия, касающаяся проблемы понимания данной категории в отечественной и зарубежной юриспруденции, рассмотрен вопрос об отраслевой принадлежности права виртуального пространства как одного из правовых институтов. Проанализирована активно реализуемая в США и государствах Европейского Союза концепция “электронной государственности”, выявлены механизмы ее реализации в Украине.

Исследованы вопросы, касающиеся сущности, содержания и видов общественных отношений, выступающих в качестве предмета правового регулирования права виртуального пространства, проанализирован вопрос о субъектном составе данных общественных отношений. Рассмотрен вопрос о методах правового регулирования данного вида общественных отношений. Акцентируется внимание на необходимости исследования методов права виртуального пространства в контексте общей проблемы пределов государственного вмешательства в разные сферы общественной жизни. Определены цели, принципы и типы правового регулирования рассматриваемых общественных отношений.

Изучено состояние законодательства Украины и ряда других государств, которое регламентирует порядок пользования этой компьютерной сетью. Раскрыты особенности соответствующих правоотношений, предложена их классификация. Анализируется вопрос о специфике правоприменительной деятельности, возникающей в связи с необходимостью индивидуально-правового регулирования между участниками данных общественных отношений.

Ключевые слова: всемирная компьютерная сеть „Internet”; национальный сегмент всемирной компьютерной сети „Internet; право виртуального пространства; источники права виртуального пространства; общественные отношения; предмет, метод, цели, принципы, типы правового регулирования; отрасль права; пределы государственного вмешательства; правоотношения; правоприменение

ANNOTATION

Prysyazhnyuk A.A. Legal regulation of social relations concerned with the use of computer network Internet in Ukraine (general theoretic aspects) -- Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of laws majoring in 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal doctrine -- Kharkiv national university of internal affairs, Kharkiv, 2007.

The dissertation is an integrated general theoretic study of the legal regulation of social relations concerned with the use of network “Internet” as individual kind of the legal regulation of social relations.

Native and foreign literature concerning law nature of legal regulation of social relations was studied. In particular, the scientific conceptions of such scholars as V.M. Vedyakhin, V.M. Gorshenyov, V.B. Naumov, P.M. Rabinovitsch, i.M. Rassolov, A,A. Pismenitskiy, who endowed greatly to the development of the given problem were analyzed.

From the analysis of social and some technological characteristics of the world-wide computer network “Internet” and its role in the system of modern life activity the author turns to the study of general law problems appeared in connection with the dynamics of its development. The definition of notion “the Law of virtual space” was formulated in the dissertation, determined its specific features, observed the scientific discussion, which comes from the problem of understanding of this category in domestic and foreign jurisprudence, examined the question concerning branch belonging of this legal institution. Actively realized in the USA and European Union countries conception of “electronic statehood” was analyzed, its mechanisms of realization in Ukraine were revealed.

Questions about essence, content and kinds of social relations that stand out as a subject of legal regulation of the right of virtual space were studied, the issue about subjective composition of the given social relations was analyzed. The issue about the methods of legal regulation of the stated kind of social relations was examined. There is an accent on the necessity of the study of methods of the Law of virtual space in the context of the general problem of bounds of state interference into different spheres of social life. Objectives, principles and types of legal regulation of the given kind of social relations were determined.

The status of the legislation of Ukraine and a range of other states was studied, which regulates the way of utilization of this computer network. Peculiarities of the certain legal relationship were revealed, and their classification was applied. An issue about the specificity of the law-enforcement activity, that arises in connection with the necessity of individual legal regulation between the members of the given social relations is analyzed.

Key-words: world-wide computer network “Internet”; national segment of the world-wide computer network “Internet”; Law of virtual space; social relations; subject, method, objectives, principles, types of legal regulation; law branch; bounds of state interference; legal relationship.

Підп. до друку 18.04.2007.