Місце адміністративної відповідальності в системі заходів адміністративного примусу

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 342.924

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

МІСЦЕ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ

Спеціальність: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Продаєвич Валентин Олександрович

Київ - 2007



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного і господарського права Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Васильєв Анатолій Семенович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідуючий кафедрою адміністративного і господарського права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Андрійко Ольга Федорівна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент Кикоть Павло Валерійович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана заст. декана юридичного факультету

Провідна установа: Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України (м. Харків)

Захист відбудеться “20” липня 2007 р. о 15. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий “4” червня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Биков



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Чинне законодавство України закріплює велику кількість заходів адміністративно-правового примусу, застосування яких завжди пов'язано з обмеженням прав і свобод фізичних та юридичних осіб. Таке обмеження має тимчасовий характер та застосовується тільки у випадках, прямо зазначених у національному законодавстві. На жаль, законодавство України має багато недоліків у цій сфері. По-перше, застосування деяких заходів адміністративного примусу закріплюється в правових нормах у вигляді повноважень, але підстави щодо їх застосування відсутні в чинному законодавстві. По-друге, існуючі в науці адміністративного права класифікації заходів адміністративно-правового примусу ніяк не відображені в чинному законодавстві, де їх перелік, підстави та порядок застосування регламентується численними нормативними актами без урахування єдиних критеріїв щодо їх поділу. По-третє, відсутня єдина правова термінологія, що використовується в юридичній науці і застосовується при прийнятті нормативно-правових актів в законотворчому процесі.

Серед заходів адміністративно-правового примусу особливе місце займають заходи адміністративної відповідальності. Тому законодавству про адміністративну відповідальність теж притаманні всі вище зазначені недоліки та проблеми. У зв'язку з цим особливу актуальність набуває розроблення питань, які пов'язані з визначенням такого правового явища, як адміністративна відповідальність та з'ясуванням її місця в системі заходів адміністративно-правового примусу.

Кодифікація правових норм, що встановлюють адміністративну відповідальність, назріла як ніколи. Це зумовлюється такими причинами. По-перше, чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) встановлює відповідальність тільки фізичних осіб, тоді як існує велика кількість нормативних актів, які передбачають можливість застосування адміністративних стягнень до юридичних осіб. По-друге, цілісного розуміння адміністративної відповідальності немає в юридичній науці, а тому її визначення відсутнє в чинному законодавстві. Чітке уявлення про суть та зміст адміністративної відповідальності дасть змогу розробити ефективні рекомендації щодо покращання цього законодавства. По-третє, необхідно розмежувати та класифікувати численну кількість заходів адміністративно-правового примусу, бо без цього неможлива кодифікація законодавства. Установити правову природу багатьох адміністративних санкцій є неможливим, якщо ігнорувати існуючі наукові концепції та керуватися тільки положеннями чинного законодавства.

Цьому питанню постійно приділяється увага в юридичній літературі як адміністративно-правового примусу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною наукових досліджень Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова як пріоритетний напрям наукових досліджень. Актуальність цього напряму досліджень випливає з Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб визначити сутність поняття ”адміністративна відповідальність” та з'ясувати місце заходів адміністративної відповідальності в системі заходів адміністративно-правового примусу.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

- з'ясувати ознаки, що характеризують адміністративно-правовий примус та дати його визначення;

- здійснити розгорнутий аналіз заходів адміністративно-правового примусу та визначитись з критерієм їх класифікації;

- визначити співвідношення понять ”заходи адміністративно-правового примусу” і ”заходи примусу, що передбачені нормами адміністративного права”, ”адміністративні санкції” і ”санкції, що передбачені нормами адміністративного права”, ”адміністративна відповідальність” і ”відповідальність, що передбачена нормами адміністративного права”;

- визначити співвідношення та взаємозв'язок понять ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”;

- дослідити та розкрити взаємозв'язок адміністративних стягнень та заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно зі ст. 24¹ КУпАП;

- проаналізувати чинне законодавство щодо якості закріплення в ньому системи адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб;

- розробити наукові пропозиції та рекомендації щодо розвитку положень науки адміністративного права та поліпшення законодавства України про адміністративну відповідальність.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що по'вязані з функціонуванням інституту адміністративної відповідальності як категорії науки адміністративного права.

Предмет дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють адміністративну відповідальність, а також практика діяльності адміністративно-юрисдикційних органів і доктринальні джерела, в яких викладені теоретичні обґрунтування та висвітлені проблеми застосування

заходів адміністративної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Загальний діалектичний метод пізнання було використано при дослідженні сутності та змісту адміністративної відповідальності, взаємозв'язку з іншими заходами адміністративно-правового примусу. У дисертаційному дослідженні були використані і загальнонаукові методи: історико-правовий - для дослідження процесу формування та розвитку наукових концепцій щодо визначення адміністративної відповідальності (підрозділи 1.1 і 1.3), для з'ясування існуючої системи адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб (підрозділ 2.2); для з'ясування суті і співвідношення категорій ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”, ”адміністративні стягнення” - аналіз та синтез як прийом логічного методу та системно-функціональний метод (підрозділи 1.2, 2.1 і 3.1); структурний підхід - для дослідження заходів, що входять в систему заходів адміністративно-правового примусу (підрозділ 1.2), для визначення системи адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб, та системи заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (підрозділи 2.2 і 3.2). Серед спеціальних методів використовувались: порівняльний метод - під час здійснення аналізу різних точок зору провідних науковців (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1); метод аналізу документів - при вивченні законодавчої бази, яка регулює порядок притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності (1.3, 2.2 і 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративної відповідальності у системі заходів адміністративно-правового примусу, яка має свій специфічний зміст та призначення.

У результаті дисертаційного дослідження було сформульовано і обґрунтовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення.

1. Дістало подальшого розвитку вчення про адміністративно-правовий примус, до змісту якого пропонується включати залежно від мети застосування: а) заходи попередження, б) заходи припинення, в) процесуально-забезпечувальні заходи (заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення), г) адміністративно-відновлювальні заходи та д) заходи адміністративної відповідальності.

2. Обґрунтовано доцільність розмежування таких понять як ”адміністративно-правовий примус” і ”примус, передбачений нормами адміністра тивного права”, ”адміністративна санкція” і ”санкція, передбачена нормами адміністративного права”, ”адміністративна відповідальність” і ”відповідальність, передбачена нормами адміністративного права”, у зв'язку з чим акцентується увага на тому, що примус, санкція і відповідальність, передбачені нормами адміністративного права, - це поняття, які за своїм змістом включають не тільки заходи адміністративно-правового примусу, адміністративні санкції і адміністративні стягнення, а й матеріальні і дисциплінарні санкції, які передбачаються нормами адміністративного права і застосовуються до специфічних його суб'єктів (державних службовців, військовослужбовців та ін.).

3. Визначається співвідношення в юридичній науці і законодавстві України понять ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”, ”адміністративні стягнення” як загального і часткового, де адміністративні стягнення є різновидом заходів адміністративної відповідальності, заходи адміністративної відповідальності є різновидом адміністративних санкцій, а адміністративні санкції розглядаються як різновид заходів адміністративно-правового примусу. адміністративний відповідальність правопорушник

4. Уперше пропонується визначати адміністративно-правовий примус як особливий вид державного примусу, який є встановленою нормами адміністративного права системою заходів психологічного, фізичного і організаційного впливу, що застосовуються, по-перше, до осіб, які чинять чи вчинили порушення норм адміністративного права, по-друге, до інших осіб із метою запобігання можливому правопорушенню або запобігання можливим шкідливим наслідкам для держави, суспільства і окремих громадян, по-третє, у зв'язку із забезпеченням провадження з адміністративної справи.

5. Одержало подальшого розвитку вчення про адміністративну санкцію, оскільки, критикуючи існування так званих ”заохочувальних санкцій”, у роботі наголошується на тому, що адміністративна санкція - це негативні наслідки, які настають у зв'язку з порушенням диспозиції адміністративно-правової норми, і їх не завжди слід пов'язувати з особою, яка порушила норму.

6. Набуло подальшого розвитку вчення про функції адміністративної відповідальності. Відстоюється точка зору, згідно з якою доцільно розглядати функції адміністративної відповідальності через поєднання трьох понять (цілі, засоби і результат) і визначати як цілеспрямований вплив адміністративної відповідальності за допомогою встановлених у чинному законодавстві засобів на суспільні відносини, поведінку людей, мораль, правосвідомість, культуру для досягнення певного результату.

7. Уперше пропонується поділяти функції юридичної відповідальності, та функції адміністративної відповідальності на три групи: а) основні (виховна функція), б) загальні (регулятивна і превентивна функції) і в) додатково-класифікуючі функції (карна та відновлювальна функції), де виховна (виправна) функція є основною функцією всіх видів юридичної відповідальності і яка дозволяє відмежувати заходи відповідальності від інших заходів правового примусу.

8. Уперше пропонується два визначення адміністративної відповідальності. Перше для наукової та навчально-методичної літератури, яке звучить так: “Адміністративна відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, яка передбачена чинним адміністративним законодавством, настає за вчинення адміністративного проступку і полягає в застосуванні до правопорушників органами адміністративної юрисдикції: а) адміністративних стягнень, передбачених ст. 24 КУпАП; б) заходів впливу, передбачених ст. 24¹ КУпАП (до осіб від 16 до 18 років); в) адміністративних стягнень, які застосовуються згідно з чинним законодавством до юридичних осіб”. Друге - для закріплення в чинному законодавстві: “Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, який застосовується до фізичних і юридичних осіб на підставі вчиненого ними адміністративного проступку, у встановленому адміністративним законодавством порядку, із застосуванням до них адміністративних стягнень та заходів впливу, передбачених ст. 24¹ КУпАП”.

9. Уперше пропонується розглядати заходи адміністративної відповідальності як адміністративні санкції, що застосовуються до осіб, які вчинили адміністративний проступок, та включати до їх числа заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно зі ст. 24¹ КУпАП.

10. Уперше пропонується законодавчо закріпити таке визначення адміністративного стягнення: “Адміністративне стягнення - це один із заходів відповідальності, який застосовується до осіб, які вчинили адміністративний проступок, із метою виховання (виправлення) їх у дусі поваги законів України, покарання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як із боку правопорушника, так і інших осіб.

11. Визначено основні напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність із наданням пропозицій щодо покращання конкретних норм чинного КУпАП.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають як науково-теоретичну, так і практичну сферу застосування й використання. Положення та висновки дисертації можуть бути: підґрунтям подальшого розроблення проблем забезпечення законності з питань притягнення особи до адміністративної відповідальності; використані для внесення змін і доповнень до чинного законодавства про адміністративну відповідальність та в правозастосовній сфері.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

Окремі результати дослідження висвітлювалися на 58-й (20-21 листопада 2003 р.), 59-й (22-24 листопада 2004 р.) і 60-й (23-25 листопада 2005 р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова; Міжнародній конференції Одеського політехнічного університету ”Сучасні технології менеджменту, маркетингу, PR: економічний, політичний, правовий і психологічний аспекти” (22 жовтня 2004 р.).

Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження висвітлені в п'яти наукових роботах, які були надруковані у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (185 найменувань), додатків (обсягом чотири сторінки). Загальний обсяг дослідження - 200 сторінок, з яких 166 - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, висвітлено сутність розробки і методи наукового аналізу та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо публікацій, апробацій та впровадження здобутих результатів.

Перший розділ - ”Теоретико-правовий аналіз адміністративної відповідальності” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. ”Наукові концепції щодо визначення та змісту адміністративної відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності у сучасній юридичній літературі” аналізуються існуючі сьогодні напрями дослідження такого правового явища, як адміністративна відповідальність.

У роботі відстоюється традиційний підхід до визначення юридичної відповідальності, яка розглядається як застосування до особи, яка вчинила правопорушення, заходів державного примусу, передбачених санкцією

порушеної норми, у встановленому для цього процесуальному порядку. При цьому заперечується існування ”позитивної юридичної відповідальності”, розмови про яку в юридичній літературі зумовлені: по-перше, намаганнями деяких учених перенести дефініції, які притаманні таким наукам, як соціологія чи політологія, у сферу юридичної науки; по-друге, сучасним підходом до висвітлення правового статусу певних категорій фізичних осіб в юридичній літературі, де висвітлюють не тільки права і обов'язки таких осіб, а й особливості їх юридичної відповідальності, що вказує на взаємозв'язок між обов'язками, наприклад, посадової особи і її юридичною відповідальністю за невиконання цих обов'язків, яка ще не настала, але може настати в майбутньому; по-третє, новими підходами деяких учених до змісту певних правових категорій, які є термінологічним інструментарієм в юридичній науці (наприклад розгляд правової санкції не тільки як негативних наслідків невиконання диспозиції, а і як позитивних наслідків добросовісного виконання диспозиції правової норми).

Аналіз існуючих наукових шляхів дослідження адміністративної відповідальності та здобутків юридичної літератури у цій сфері дає можливість констатувати, що визначення адміністративної відповідальності мають такі основні недоліки:

1) адміністративна відповідальність ототожнюється із застосуванням адміністративних стягнень;

2) адміністративна відповідальність характеризується через поняття ”заходи примусового впливу”, за допомогою якого визначаються й інші споріднені поняття, але які не мають відношення до адміністративної відповідальності;

3) у визначенні називається суб'єкт адміністративної відповідальності, але в такій формі, що неможливо встановити - мова йде тільки про фізичну особу чи про фізичну і юридичну особу одночасно;

4) суб'єкт адміністративної відповідальності ігнорується, тобто зовсім не називається у визначенні тощо.

Такий стан речей є небажаним у чинному законодавстві і, на думку автора, визначення адміністративної відповідальності повинно містити в собі такі відомості:

1) вказівку на те, що це вид юридичної відповідальності;

2) вказівку на підставу відповідальності;

3) конкретизацію суб'єкта відповідальності (фізична особа або фізична і юридична особа);

4) конкретизацію заходів примусу, що реалізуються в межах адміністративної відповідальності (тільки адміністративні стягнення чи й інші адміністративні санкції).

Усі інші положення, що розкривають ознаки адміністративної відповідальності, мають допоміжний і уточнюючий характер, а тому можуть застосовуватися при науковому визначенні адміністративної відповідальності, але не є обов'язковими при закріпленні її визначення в чинному законодавстві України.

У підрозділі 1.2. ”Заходи адміністративно-правового примусу, адміністративні санкції, заходи адміністративної відповідальності, адміністративні стягнення: поняття та їх співвідношення” розглядається співвідношення споріднених, але різних за змістом понять.

При характеристиці ознак правового примусу зазначається, що основним критерієм визначення заходів правового примусу є не вчинення протиправних і шкідливих для суспільства дій, а виникнення в результаті застосування цих заходів, наслідків негативного характеру, що можуть проявлятись, наприклад, в обмеженні законних прав осіб.

Також правовий примус не завжди має персоніфікований характер, тобто ця ознака, яка деякими вченими називається як основна ознака правового примусу, є обов'язковою не для всіх, а лише для частини заходів адміністративно-правового примусу.

Аналіз думок учених, що представлені в юридичній літературі, дав можливість визначитись з його поняттям та основними ознаками, які характеризують адміністративно-правовий примус.

Адміністративно-правовий примус - це особливий вид державного примусу, який є встановленою нормами адміністративного права системою заходів психологічного, фізичного і організаційного впливу, що застосовуються, по-перше, до осіб, які чинять чи вчинили порушення норм права, по-друге, до інших осіб із метою запобігання можливому правопорушенню або запобігання можливим шкідливим наслідкам для держави, суспільства і окремих громадян, по-третє, у зв'язку із забезпеченням провадження по адміністративній справі.

Зважаючи на численні публікації, де до заходів адміністративної відповідальності автори цих публікацій відносять матеріальні і дисциплінарні санкції, передбачені нормами адміністративного законодавства, у дисертації обґрунтовується доцільність розмежування таких понять, як ”адміністративно-правовий примус” і ”примус, передбачений нормами адміністративного права”, ”адміністративна санкція” і ”санкція, передбачена нормами адміністративного права”, ”адміністративна відповідальність” і ”відповідальність, передбачена нормами адміністративного права”, у зв'язку з чим акцентується увага на тому, що примус, санкція і відповідальність, передбачені нормами адміністративного права, це поняття, які за своїм змістом включають не тільки заходи адміністративно-правового примусу, адміністративні санкції і адміністративні стягнення, а й матеріальні і дисциплінарні санкції, які передбачаються нормами адміністративного права і застосовуються до специфічних його суб'єктів (державних службовців, військовослужбовців та ін.).

У роботі проводиться аналіз та співвідношення понять ”заходи адміністративно-правового примусу”, ”адміністративні санкції”, ”заходи адміністративної відповідальності”, ”адміністративні стягнення”. Наголошується на тому, що ці поняття є спорідненими, але наповненими своїм особливим змістом.

Пропонується їх співвідношення в юридичній науці і законодавстві України як загального і часткового, де адміністративні стягнення є різновидом заходів адміністративної відповідальності, заходи адміністративної відповідальності є різновидом адміністративних санкцій, а адміністративні санкції розглядаються як різновид заходів адміністративно-правового примусу.

Критикуючи існування так званих ”заохочувальних санкцій”, у роботі наголошується на тому, що санкція - це негативні наслідки, які настають у зв'язку з порушенням диспозиції норми, і їх не завжди пов'язують безпосередньо з особою, яка порушила норму. У свою чергу адміністративна санкція - це передбачені адміністративним законодавством негативні наслідки, що настають у зв'язку з порушенням вимог адміністративно-правової норми.

Аналіз існуючих в юридичній літературі класифікацій заходів адміністративно-правового примусу дає можливість за їх цільовим призначенням виділити п'ять груп таких заходів:

1) заходи попередження;

2) заходи припинення;

3) заходи процесуально-забезпечувального характеру (заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення);

4) адміністративно-відновлювальні заходи;

5) заходи адміністративної відповідальності. Де заходи адміністративної відповідальності - це сукупність передбачених законодавством адміністративних санкцій, що застосовуються до осіб, що вчинили адміністративний проступок.

До заходів адміністративної відповідальності слід віднести: а) адміністративні стягнення, що застосовуються до фізичних осіб (ст. 24 КУпАП); б) заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх (ст. 24¹ КУпАП); в) адміністративні стягнення, що застосовуються до юридичних осіб.

У розділі 1.3. ”Адміністративна відповідальність: поняття, зміст і загальна характеристика її заходів” пропонується новий доктринальний підхід щодо змісту адміністративної відповідальності.

Зважаючи на розмаїття думок вчених щодо виділення в юридичній науці самостійного поняття ”функція юридичної відповідальності”, у дисертації пропонується розглядати це правове явище через поєднання трьох понять (цілі, засоби і результат) і визначати як цілеспрямований вплив юридичної відповідальності за допомогою встановлених у чинному законодавстві засобів на суспільні відносини, поведінку людей, мораль, правосвідомість, культуру для досягнення певного результату.

У роботі пропонується поділяти функції юридичної відповідальності та функції адміністративної відповідальності на три групи: 1) основні (виховна функція), 2) загальні (регулятивна і превентивна функції) і 3) додатково класифікуючі функції (карна та відновлювальна функції).

Визначившись зі співвідношенням споріднених понять та встановивши основні ознаки адміністративної відповідальності, автор дисертації пропонує два визначення адміністративної відповідальності. Перше визначення пропонується для наукової і навчально-методичної літератури: “Адміністративна відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, яка передбачена чинним адміністративним законодавством, настає за вчинення адміністративного проступку і полягає в застосуванні до правопорушників органами адміністративної юрисдикції:

а) адміністративних стягнень, передбачених ст. 24 КУпАП;

б) заходів впливу, передбачених ст. 24¹ КУпАП (до осіб від 16 до 18 років);

в) адміністративних стягнень, які застосовуються згідно з чинним законодавством до юридичних осіб. Відповідно до цього під заходами адміністративної відповідальності слід розуміти передбачені законодавством адміністративні санкції, що з метою виховання (виправлення) застосовуються до осіб, які вчинили адміністративний проступок”.

Друге визначення пропонується для закріплення в чинному законодавстві України про адміністративну відповідальність: “Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, який застосовується до фізичних і юридичних осіб на підставі вчиненого ними адміністративного проступку, у встановленому адміністративним законодавством порядку, із застосуванням до них адміністративних стягнень та заходів впливу, передбачених статтею 24¹ цього Кодексу”.

Другий розділ - ”Поняття адміністративного стягнення, його цілі і види” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. ”Адміністративне стягнення: поняття та ознаки” розглядаються ознаки, що характеризують адміністративне стягнення, та відрізняють його від інших адміністративних санкцій.

Аналізуючи думки вчених щодо доцільності введення в обіг науки адміністративного права та адміністративного законодавства терміна ”адміністративне покарання”, у дисертації зауважується, що традиційний підхід до розмежування понять ”покарання” і ”стягнення”, який відображений в чинному законодавстві України, слід залишити без змін, тим більш, що ніяких соціальних, правових і наукових підстав для цього немає.

Розбираючи і коментуючи положення частини 3 і 4 ст. 184 КУпАП, в роботі підкреслюється, що це яскравий приклад помилок законодавчої техніки, коли при визначенні складу адміністративного проступку, зако нодавець у положеннях статті вказує на можливість притягнення до адміністративної відповідальності третіх осіб, тобто в статті робиться акцент на протиправні дії неповнолітнього і не робиться акцент на діях батьків, які порушують чинне законодавство тим, що не виконують своїх обов'язків по вихованню дітей. Тому пропонуємо змінити редакції частини 3 і 4 ст. 184 КУпАП, змінивши акцент із протиправних дій неповнолітніх на протиправні дії їх батьків.

У результаті розгляду різноманітних думок вчених, аналізу чинного законодавства України і Росії, проектів нормативних актів України щодо визначення та законодавчого закріплення адміністративного стягнення пропонується визначати адміністративне стягнення як один із заходів відповідальності, який застосовується до осіб, що вчинили адміністративний проступок, з метою виховання (виправлення) їх у дусі поваги законів України, покарання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як із боку правопорушника, так і інших осіб.

У роботі підтримується точка зору тих учених, які вважають, що адміністративна відповідальність юридичних осіб існує. Але в роботі зауважується, що не кожна санкція, передбачена нормами адміністративного права, повинна розглядатися як захід адміністративної відповідальності.

Адміністративними стягненнями, що застосовуються до юридичних осіб, слід називати лише ті адміністративні санкції, які встановлюються за порушення чинного адміністративного законодавства з метою виправлення та покарання юридичної особи, і ці порушення повинні відповідати всім ознакам адміністративного проступку (протиправність, винність, суспільна шкідливість, караність і деліктоздатність особи, що притягується до відповідальності).

У підрозділі 2.2. ”Система і види адміністративних стягнень” аналізується система адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб, які вчинили адміністративний проступок.

У роботі критикується використання в юридичній науці і законодавстві терміна ”фінансові санкції” та пропонуються критерії, за допомогою яких можна було б визначати правову природу тої чи іншої санкції, передбаченої чинним законодавством, в якому чітко не вказана її правова природа.

Дисертант приєднується до позиції тих науковців (Ю. П. Бітяк, О. Т. Зима, О. Л. Жильцов, А. Т. Комзюк, Д. М. Лук'янець та ін..), які вважають, що існує адміністративна відповідальність юридичних осіб, хоча такі протиправні дії законодавцем не віднесені до адміністративних правопорушень, а санкції, які до них застосовуються, не названі адміністративними стягненнями та заходами адміністративної відповідальності.

На думку, дисертанта, адміністративні санкції, яким притаманні ознаки адміністративних стягнень, слід визнати заходами адміністративної відповідальності та передбачити в майбутньому в єдиному систематизованому нормативному акті.

У підрозділі 2.3. ”Особливості застосування окремих видів адміністративних покарань залежно від суб'єкта адміністративної відповідальності та з урахуванням перспектив розвитку законодавства у цій сфері” розглядаються види адміністративних стягнень, які в юридичній літературі пропонується включити до системи адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних осіб.

Аналіз чинного законодавства та точок зору науковців України дозволяє запропонувати в майбутньому таку систему адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних осіб:

1) адміністративне попередження;

2) адміністративний штраф;

3) конфіскація предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного проступку;

4) позбавлення спеціального права, наданого фізичній особі;

5) позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю;

6) громадські роботи;

7) адміністративний арешт;

8) видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

9) анулювання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності; анулювання сертифіката (свідоцтва).

Третій розділ - ”Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх у зв'язку з учиненим ними адміністративним проступком” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. ”Поняття адміністративних заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх” обґрунтовується точка зору, згідно з якою заходи впливу, що закріплені в ст. 24¹ КУпАП, слід відносити, як і адміністративні стягнення, до заходів адміністративної відповідальності.

Аналіз змісту та ознак заходів впливу на неповнолітніх дозволяє констатувати, що ці заходи впливу, як і адміністративні стягнення, є заходами адміністративної відповідальності. Їх поєднують такі ознаки:

а) основна мета застосування - виховання (виправлення) порушника;

б) підставою їх застосування є вчинення адміністративного проступку;

в) застосовуються вони тільки щодо деліктоздатної особи;

г) спільний процесуальний порядок їх застосування (накладається органами адміністративної юрисдикції в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення).

Але як два різні види заходів адміністративної відповідальності, вони мають також певні відмінності:

а) застосування адміністративного стягнення до неповнолітнього, як відомо, спричиняє тягне виникнення стану, коли особа вважається такою, що протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності, застосування ж заходів впливу для непов нолітніх таких правових наслідків не породжує;

б) елемент кари в більшій мірі притаманний адміністративним стягненням ніж заходам впливу для неповнолітніх;

в) заходи впливу на неповнолітніх застосовуються лише як заміна адміністративним стягненням.

У чинному законодавстві України, яке встановлює систему і порядок застосування заходів впливу на неповнолітніх, були виявлені численні прогалини та недоліки, які не дозволяють їх якісно реалізовувати на практиці: 1) відсутня вказівка на те, що ці заходи впливу застосовуються як заміна адміністративним стягненням і що запропонований в ст. 24¹ КУпАП перелік заходів впливу є вичерпним; 2) немає положень, які б пояснювали, скільки заходів впливу можна застосувати до неповнолітнього: один чи декілька; 3) не вказані строки застосування заходів впливу на неповнолітніх тощо.

У підрозділі 3.2. ”Система і види заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх” аналізується існуюча система заходів впливу, передбачених в ст. 24¹ КУпАП, розкриваються її недоліки та вносяться пропозиції щодо її вдосконалення.

Аналіз чинного законодавства про адміністративну відповідальність та положень деяких законопроектів дає змогу запропонувати такі конструкції відповідних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення, що безпосередньо закріплюють систему і порядок застосування заходів впливу на неповнолітніх.

Так статтю 13 чинного КУпАП слід викласти у такій редакції:

”Особа віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, яка вперше вчинила адміністративний проступок незначної тяжкості, може бути звільнена від адміністративного стягнення, якщо її виправлення можливе без застосування такого стягнення. У таких випадках орган адміністративної юрисдикції застосовує заходи впливу, передбачені статтею 24¹ цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних проступків, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, до них застосовуються адміністративні стягнення на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано адміністративний арешт, а розмір штрафу не повинен перевищувати двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян”.

Статтю 24¹ КУпАП необхідно викласти у такій редакції:

”За вчинення адміністративних проступків до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) застереження;

3) покладення на неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, обов'язку відшкодування матеріальної шкоди, якщо неповнолітній має самостійний заробіток і сума шкоди не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або своєю працею усунути заподіяну матеріальну шкоду, сума якої не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Зазначений перелік заходів впливу є вичерпним.

До неповнолітнього може бути застосовано один основний захід впливу або один основний і один додатковий захід впливу.

Заходи впливу, передбачені в пункті 3 і 4 частини першої цієї статті, можуть застосовуватись як основні, так і додаткові заходи впливу. Основним заходом впливу є застереження. Додатковим заходом впливу є зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого.

Тривалість заходу впливу, передбаченого в пункті 4 частини першої цієї статті, установлюється органом адміністративної юрисдикції строком на один рік.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив адміністративний проступок, від застосування до нього заходів впливу, передбачених у частині першій цієї статті, ці заходи скасовуються і до нього застосовуються на загальних підставах адміністративні стягнення.

Примітка: Зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого та обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду або своєю працею усунути заподіяну матеріальну шкоду виконуються правопорушником не пізніше п'ятнадцяти днів із дня вручення йому постанови про застосування цього заходу впливу, а у випадках оскарження чи опротестування такої постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів із дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення”.



ВИСНОВКИ

У результаті здійсненого дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, була досягнута мета дослідження, яка полягає у визначенні сутності адміністративної відповідальності та її місця в системі заходів адміністративно-правового примусу.

Виходячи з мети та завдань дисертаційного дослідження були зроблені наступні висновки:

- встановлено основні ознаки, які характеризують адміністративно-правовий примус, сформульовано його визначення. Адміністративно-правовий примус це особливий вид державного примусу, який передбачено нормами адміністративного права і являє собою систему заходів психологічного, фізичного і організаційного впливу, що застосовуються, по-перше, до осіб, які чинять чи вчинили порушення норм адміністративного права, по-друге, до інших осіб з метою попередження можливого правопорушення або попередження можливих шкідливих наслідків для держави, суспільства і окремих громадян, по-третє, у зв'язку з забезпеченням провадження по адміністративним справам;

- здійснено розгорнутий аналіз заходів адміністративно-правового примусу, що дозволило їх класифікувати, в залежності від мети застосування, на п'ять самостійних груп: а) заходи попередження, б) заходи припинення, в) процесуально-забезпечувальні заходи, г) адміністративно-відновлювальні заходи та д) заходи адміністративної відповідальності;

- виходячи з того, що основною ознакою адміністративно-правового примусу є те, що він застосовується до третіх осіб, тобто до тих, хто не знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні і не зв'язаний службовими відношеннями з органами, які наділені владними повноваженнями, було зроблено висновок про необхідність розмежування двох самостійних понять “заходи адміністративно-правового примусу” і “заходи примусу, що передбачені нормами адміністративного права”, де друге поняття охоплює собою не тільки заходи адміністративно-правового примусу, а й дисциплінарні та матеріальні санкції, що передбачаються адміністративно-правовими нормами;

- встановлено, що порушення норм чинного законодавства є підставою для поділу заходів адміністративно-правового примусу на два види: а) заходи адміністративного попередження, застосування яких не пов'язане з фактом порушення норм чинного законодавства, і б) адміністративні санкції, застосування яких неможливе без факту порушення норм чинного законодавства. В залежності від мети застосування адміністративні санкції поділяються на санкції, що спрямовані на а) припинення протиправної дії, б) забезпечення відповідного процесуального провадження, в) відновлення стану, що існував до порушення норм чинного законодавства, та г) виховання особи, яка вчинила протиправне діяння. Саме тому серед розмаїття адміністративних санкцій слід виділяти самостійну групу заходів адміністративної відповідальності, основна мета застосування яких це виховання правопорушника. До таких заходів слід відносити адміністративні стягнення, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб, та заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх згідно зі ст. 24¹ КУпАП.

В дисертації містяться і інші пропозиції та наукові обґрунтування, які висвітлені у висновках до розділів дисертації та в основному змісті роботи автореферату дисертації.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Продаевич В.А. Правовой режим защиты инвестиций в Украине // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. - 2003. - Т. 6 (Вип. 7). - С. 57-64.

2. Продаєвич В.О. Державно-правові гарантії охорони і захисту інвестицій та інвесторів // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. - 2005. - Т. 8 (Вип. 9). - С. 364-374.

3. Продаєвич В.О. Заходи адміністративного впливу, що застосовуються до неповнолітніх: поняття та місце в системі заходів адміністративного примусу // Університетські наукові записки. - 2006. - № 2. - С. 195 - 199.

4. Продаєвич В.О. Система адміністративних стягнень в Україні: сучасність та перспективи розвитку // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. - 2006. - Т. 9 (Вип. 10). - С. 144 - 151.

5. Продаєвич В.О. Щодо уточнення змісту та ознак адміністративно-правового примусу // Південноукраїнський правничий часопис. - 2006. - № 1. - С. 139 - 142.



АНОТАЦІЯ

Продаєвич В.О. Місце адміністративної відповідальності в системі заходів адміністративного примусу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України - Київ, 2007.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань адміністративної відповідальності у сфері матеріального права. Досліджено проблему визначення адміністративної відповідальності шляхом уточнення її змісту та місця в системі заходів адміністративно-правового примуса.

Розкрито основні ознаки адміністративної відповідальності, що дає змогу віднести до заходів адміністративної відповідальності адміністративні стягнення, що застосовуються до фізичних і юридичних осіб, і за ходи впливу на неповнолітніх. Зроблено аналіз системи адміністративних стягнень, що застосовуються до фізичних осіб, та системи (сукупності) адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб, з виявленням недоліків та прогалин в законодавстві. Подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність.

Ключові слова: адміністративно-правовий примус, адміністративна відповідальність, адміністративна санкція, адміністративне стягнення, заходи впливу на неповнолітніх, адміністративний проступок, законодавство про адміністративну відповідальність.



АННОТАЦИЯ

Продаевич В.А. Место административной ответственности в системе мер административного принуждения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины - Киев, 2007.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов административной ответственности в сфере материального права. Исследовано проблему определения административной ответственности путем уточнения ее содержания и места в системе мер административно-правового принуждения.

Предложив выделять пять видов мер административного принуждения (мер предупреждения, мер пресечения, процессуально-обеспечительных мер, административно-восстановительных мер, мер административной ответственности) дисертант проводит терминологическое разграничение понятий “меры административно-правового принуждения”, “административные санкции”, “меры административной ответственности” и “административные взыскания”.

Раскрыто основные признаки административной ответственности, что позволило отнести к мерам административной ответственности не только административные взыскания, которые применяются по действующему законодательству к физическим и юридическим лицам, но мери воздействия, применяемые к несовершеннолетним согласно ст. 24¹ КУоАП.

В диссертационном исследовании анализируется система административных взысканий, применяемая к физическим лицам. Делается вывод о том, что данная система взысканий требует соответствующих изменений и дополнений, без которых невозможно развитие законодательства об административной ответственности. Был сделан анализ системы (сово купности) административных взысканий, которые применяются по действующему законодательству Украины к юридическим лицам. В работе акцентируется внимание на том, что из всего многообразия административных санкций, которые могут применяться к юридическим лицам, лишь некоторые имеют все необходимые признаки для того, чтобы называться административными взысканиями. Лишь применение административных взысканий к юридическим лицам свидетельствует об их привлечении к административной ответственности.

В работе обосновывается точка зрения, в связи с которой меры воздействия, применяемые к несовершеннолетним, относятся к мерам административной ответственности. Анализируется система мер воздействия, предусмотренных ст. 24¹ КУоАП, и предоставляются рекомендации относительно улучшения механизма реализации положений данной статьи.

В диссертации сформулированы нетрадиционные в науке административного права подходы к классификации мер административно-правового принуждения и к содержанию административной ответственности.

Выявление недостатков и пробелов в законодательстве Украины об административной ответственности, сопровождалось внесением соответствующих предложений и рекомендаций по его улучшению.

Ключевые слова: административно-правовое принуждение, административная ответственность, административная санкция, административное взыскание, меры воздействия на несовершеннолетних, административный проступок, законодательство об административной ответственности.



ANNOTATION

Prodaevich V.A. The place of administrative responsibility in the system of measures of administrative order. - Manuscript.

Dissertation on competition of science degree of candidate of juridical science under the specialty 12.00.07. of the theory of management; administrative law and a process; financial law; informational law. - Institute of legislation of supreme soviet of Ukraine - Kiev, 2007.

Dissertation is devoted to a complex investigation of theoretical and practical questions of administrative responsibility in the sphere of financial law. The problem of identification of administrative responsibility by the way of specification of its argument and place in a system of measures, administrative-juridical compulsion.

Are clear the main features of management responsibility, that let refer to a management responsibility official reprimands, which apply to physical persons and juridical persons and also measures of impact on under age persons. Was done an order of system of administrative compulsions, which apply to physical persons, and of system (aggregate) of administrative compulsions, which apply to physical persons, with founding of disadvantages and defects in legislation. Are made suggestions to make an improvement of legislation of Ukraine about management responsibility.

Key words: administrative- juridical compulsion, management responsibility , administrative sanction, administrative expulsion, measures of impact on under ages persons, administrative delinquency, legislation about management responsibility.

Размещено на Allbest.ru