Транспарентність судової влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НацІональна юридиЧна академІЯ УкраЇни

імені Ярослава Мудрого

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Спеціальність 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура

ОВСЯННІКОВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 2009

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

- кандидат юридичних наук, професор Марочкін Іван Єгорович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри організації судових та правоохоронних органів.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Косюта Михайло Васильович, прокурор Дніпропетровської області;

- кандидат юридичних наук Городовенко Віктор Валентинович, голова апеляційного суду Запорізької області.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед конституційних прав громадян важливе місце посідає право на отримання інформації, реалізацію інформаційних потреб, що є обов'язковим складником формування демократичного суспільства. Його сутність полягає, зокрема, у здійсненні громадянами контролю за діяльністю всіх гілок державної влади, в тому числі й судової. Необхідною умовою здійснення ефективного громадського контролю за судовою владою є її транспарентність (відкритість).Саме цей принцип є визначальним у забезпеченні права на свободу слова, свободу переконань і вільне їх вираження. Питання транспарентності судової влади знайшли своє закріплення в міжнародних документах (ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р., та багатьох інших), а останнім часом активно впроваджуються також у національне законодавство.

У цьому зв'язку актуальність теми дисертації зумовлюється необхідністю осмислення на теоретичному, правотворчому і правозастосовному рівнях міжнародно-правових стандартів транспарентності судової влади та проблем її реалізації у судоустрійному та процесуальному законодавстві України, а також у практиці його застосування.

Незважаючи на те, що окремі питання транспарентності судової влади вивчалися науковцями, комплексного дослідження цього феномену в Україні не провадилось. Не існує також фундаментальних досліджень юридичної природи, структури та змісту транспарентності як принципу судової влади. Між тим його належне законодавче забезпечення є важливим чинником становлення дійсно незалежної судової влади, здатної надійно захистити права та основні свободи людини й громадянина. Усе це визначає актуальність теми даного наукового дослідження, оскільки вона належить до числа пріоритетних для удосконалення судової системи України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого згідно з планом наукових досліджень кафедри і є складником комплексної цільової програми «Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів» та наукового напрямку «Актуальні проблеми правосуддя, укріплення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні» (державна реєстрація № 01106и002293). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 22.12.2006 р. (протокол № 5).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вироблення науково обґрунтованого загальноправового визначення природи транспарентності судової влади, а також розробка концептуальних засад її реалізації.

Мета дослідження визначила низку взаємопов'язаних завдань:

- визначити поняття транспарентності судової влади, її правову природу та зміст через аналіз її основних складників;

- обґрунтувати доцільність законодавчого закріплення транспарентності як принципу судової влади, а також її меж, обмежень і гарантій;

- сформулювати організаційно-правові засади реалізації транспарентності судової влади;

- проаналізувати норми міжнародно-правових актів щодо транспарентності судової влади з огляду на відповідність законодавства України їх положенням;

- виявити прогалини у правовому регулюванні транспарентності судової влади та запропоновані шляхи їх подолання;

- вивчити думку громадськості, професійних суддів та представників засобів масової інформації щодо транспарентності судової влади;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання транспарентності судової влади.

Об'єктом дослідження виступають правовідносини, урегульовані нормами конституційного, цивільно-процесуального, господарсько-процесуального, кримінально-процесуального і адміністративно-процесуального права, що виникають при наданні громадянам інформації, яка відображає діяльність судів та суддів.

Предметом дослідження є транспарентність як принцип організації та діяльності судової влади.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційної роботи становить комплекс загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового дослідження.

Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, використовувані на всіх етапах розкриття сутності транспарентності судової влади і особливостей механізму її реалізації.

На окремих етапах дослідження застосовано спеціальні методи: структурно-функціональний метод, що передбачає розгляд будь-якого явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів; формально-юридичний метод використовувався для аналізу юридичних норм відповідних законів, що закріплюють питання транспарентності судової влади; порівняльно-правовий метод - для співставлення норм права вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав; під час обробки результатів анкетування громадян, суддів та представників засобів масової інформації застосовувалися статистичні методи.

У ході написання дисертаційної роботи були використані історичний, критичний, формально-логічний та інші загальнонаукові та спеціально-правові методи дослідження. Специфіка та характер теми дисертаційного дослідження зумовили також необхідність звернення до методів індукційного та дедукційного аналізу, синтезу, порівняння, аналогії, що виступили в процесі написання дисертації як одним з найважливіших інструментів відбору фактичного матеріалу, так і основною умовою успішності досягнення дисертаційної мети.

Нормативну базу дисертації становлять: норми міжнародно-правових актів (Загальної декларації прав людини (1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966 р.), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи); норми Конституції України та законів України й зарубіжних країн (США, Німеччини, Росії, Японії, Польщі та деяких інших), що стосуються проблем транспарентності судової влади; практика Європейського суду з прав людини.

Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження базується на наукових працях та дослідженнях із філософії, соціології, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуальних галузей права та теоретичних основах судоустрою.

Засади транспарентності судової влади закладені у працях таких дореволюційних учених, як С.О. Андрієвський, Є.В. Васьковський, С.В. Вікторський, Г.О. Джаншиєв, А.Ф. Коні, В.С. Случевський, І.Я. Фойницький та деяких інших.

Загальні питання транспарентності судової влади розглядалися в працях таких українських і російських учених, як О.Б. Абросімова, В.І. Анішина, О.В. Афанасьєва, О.В. Білова, В.Ф. Бойко, М.М. Бородін, О.В. Бурдіна, Л.А. Воскобітова, А.К. Горбуз, В.В. Городовенко, Л.А. Грось, Ю.М. Грошевой, О.І. Євтушенко, Ф.А. Єржанова, А.І. Карномазов, В.В. Король, Н.Ю. Корченкова, М.В. Косюта, Д.Д. Луспеник, З.В. Макарова, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін, А.І. Марущак, О.М. Овчаренко, І.Л. Петрухін, С.В. Праскова, П.І. Репешко, Ю.С. Седая, Н.В. Сібільова, А.В. Смірнов, І.Л. Трунов, С.Л. Чижков, Л.А. Шушанашвілі та ін. Теоретичну основу дисертації також становлять праці вчених іноземних держав, зокрема Г.М. Балкіна, Г.І. Брауна, С. Голдберга, Ж.-К. Мажанди, Родні А. Смолла, І.Є. Стигліца, М.-Д. Трапе та ін.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а) результати анкетування 235 професійних суддів, які репрезентували суди різних рівнів та юрисдикції; б) результати анкетування різних за віком, освітою та матеріальним становищем 244 громадян із Харківської, Сумської, Полтавської та Луганської областей; в) результати анкетування 67 журналістів, які представляли різні види засобів масової інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українській правовій науці на дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження сучасної проблеми транспарентності судової влади як її принципу. Наукова новизна визначається сформульованими у процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані автором особисто і відображають створення концептуальної моделі транспарентності судової влади.

Вперше:

- вироблено поняття «транспарентність судової влади», під яким розуміється стан організації судової системи і юридичної діяльності суду в демократичному суспільстві, який задовольняє потреби громадськості в отриманні інформації про механізм функціонування судових інстанцій, про ухвалені судами рішення, структуру, порядок формування та діяльності органів суддівського самоврядування, про підбір та процедуру призначення суддів, їх відповідальність та відповідає закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам;

- розглянуто транспарентність судової влади як її принцип. Це зумовлено тим, що сфера дії транспарентності поширюється на організацію судової системи в цілому та процедур розгляду справ у суді;

- визначено необхідний обсяг суспільно значущої інформації про діяльність органів судової влади та суддівського самоврядування, яка повинна перебувати у вільному доступі, а саме: (а) про суд як орган державної влади; (б) про судовий процес; (в) про органи суддівського самоврядування та суддів;

- на основі аналізу міжнародно-правових актів у галузі судоустрою та доступу до інформації запропоновано таку систему міжнародно-правових стандартів у сфері транспарентності судової влади, які: (а) гарантують право громадян на отримання інформації щодо діяльності органів публічної влади (загальний доступ до інформації); (б) гарантують вільний доступ до інформації про діяльність органів судової влади; (в) передбачають підстави до обмеження вільного доступу як до інформації щодо діяльності органів публічної влади взагалі, так і діяльності органів судової влади зокрема (обмеження принципу транспарентності). Проаналізовано норми міжнародно-правових актів щодо транспарентності судової влади з огляду на відповідність законодавства України цим актам;

- досліджено стан доступу до судових рішень судів усіх рівнів та сформульовано обов'язкові вимоги щодо оприлюднення судових рішень у Єдиному реєстрі судових рішень;

- виявлено прогалини у правовому регулюванні транспарентності судової влади та запропоновано шляхи їх подолання.

Набули подальшого розвитку:

- гласність судового розгляду справ та його обмеження. Обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення положення щодо неприпустимості проведення закритого судового засідання, якщо судом буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно значущою або доступ до інформації необґрунтовано обмежено;

- гарантії забезпечення прозорої процедури відбору кандидатів на посаду судді, підвищення транспарентності діяльності кваліфікаційних комісій суддів і органів суддівського самоврядування шляхом обов'язкового оприлюднення рішень, що ними приймаються, на офіційному веб-сайті та публікації в офіційному друкованому виданні;

- характеристика взаємодії органів судової влади та засобів масової інформації. Обґрунтовується необхідність закріплення на законодавчому рівні присутності представників засобів масової інформації у судових засіданнях, проведення фото- і кінозйомки, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також доступу до судових рішень.

Практичне значення результатів полягає в тому, що одержані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути використані

- у сфері науково-дослідницької діяльності (дисертація може стати матеріалом для подальшого дослідження загальнотеоретичних питань реалізації судової влади);

- у навчальному процесі (розроблені положення і висновки можуть використовуватися під час читання лекційних курсів «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація судової влади» і проведенні практичних занять);

- у навчально-методичній діяльності (запропоновані положення і висновки можуть використовуватися для вдосконалення навчальних програм, під час підготовки підручників і навчально-методичних посібників);

- у законопроектній роботі, зокрема при розробці нових та вдосконаленні чинних нормативних актів, що регламентують відносини у сфері транспарентності судової влади (зокрема, Законів України «Про судоустрій України», «Про доступ до судових рішень» та інших, а також процесуального законодавства України).

Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів полягає у виявленні прогалин у сфері транспарентності судової влади, проведенні анкетування громадян, суддів та представників засобів масової інформації; аналізі та систематизації отриманих результатів, що були використані при написанні статті «Судова влада та засоби масової інформації: соціально-правовий аналіз» у співавторстві з Колтуновою А.І.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорено й схвалено на її засіданні та рекомендовано до захисту. Основні наукові результати дисертації оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції «Треті Прибузькі юридичні читання» (23-24 листопада 2007 р., м. Миколаїв), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (30-31 жовтня 2008 р., м. Харків), науково-практичному семінарі молодих учених та здобувачів «Проблеми судової реформи в Україні (9 квітня 2008 р., м. Харків), науково-практичній конференції «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності» (3 квітня 2009 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення наукових пошуків відбиті в 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України з юридичних наук, та тезах 5-ти доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Структура дисертації. Композиційна побудова дисертації зумовлена метою дослідження та необхідністю логічного і послідовного викладу матеріалу й складається зі вступу, 2-х розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації становить 271 сторінок, основного тексту - 186 сторінок. Список використаних джерел складається з 367 найменувань і займає 36 сторінки, додатки займають 49 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мета та завдання, об'єкт і предмет, методологічна основа, розкривається наукова новизна, формулюється теоретичне і практичне значення основних положень дисертації, викладається апробація результатів дослідження та перелік публікацій.

Розділ 1 “Правова природа транспарентності судової влади” складається з трьох підрозділів і присвячений визначенню теоретико-методологічних підходів щодо аналізу сутності транспарентності судової влади та її юридичного змісту.

У підрозділі 1.1. “Транспарентність як принцип судової влади» досліджується розвиток транспарентності як однієї з основних вимог до діяльності органів державної влади, а також наводиться теоретичне й філософське обґрунтування концептуальних засад транспарентності судової влади.

На підставі аналізу складових транспарентності органів державної влади взагалі (М. Вебер, У. Дж. Мартін, Дж. Кін, К. Поппер, І.Л. Бачило, О.С. Денісова, Н.Ю. Корченкова, В.М. Лопатін, Т.А. Костецька, В.О. Серьогін, Ю.М. Тодика та ін.) та судової зокрема (О.Б. Абросімова, В.В. Городовенко, А.І. Марущак, І.Л. Петрухін, М.К. Треушніков та ін.) зроблено висновок, що змістовними елементами транспарентності судової влади є інформація про: (а) суд як орган державної влади; (б) конкретний судовий процес; (в) судове самоврядування, його структуру, органи дисциплінарної влади, порядок їх формування та діяльності.

Доводиться необхідність розгляду транспарентності судової влади як принципу її організації й діяльності, що має соціально-політичне, виховне, наукове значення, особливо для розвитку теорій судового і процесуального права. При цьому принцип транспарентності судової влади розглядається в узагальнюючому значенні й охоплює також принцип доступності судової влади.

В роботі зроблено семантичний аналіз слова “транспарентність”, критично оцінені синонімічні слова, що вживаються в науковій юридичній літературі як терміни для позначення предмета нашого дослідження - «відкритість», «прозорість», «гласність», «публічність», «доступність» судової влади. Наголошується, що ці поняття хоча не є тотожними, але взаємопов'язані в контексті транспарентності. Незважаючи на те, що відкритість, прозорість, гласність є самостійними характеристиками судової влади, вони, як атрибути транспарентності її діяльності, органічно поєднують різні аспекти цього принципу. Зауважується, що відсутність хоча б одного з названих компонентів не дозволяє забезпечувати транспарентність судової влади як інструмент демократії.

Транспарентність розглядається як інформаційна відкритість судової влади, що покликана виконувати такі функції: (а) контроль з боку суспільства за незалежністю і справедливістю судочинства; (б) створення умов для одноманітності застосування і дотримання закону, перш за все, судової практики; (в) забезпечення процесуальної економії, що дозволяє громадянам повно й оперативно охопити як весь нормативний матеріал, так і правозастосовну практику.

У підрозділі 1.2. “Зміст транспарентності судової влади” розкрито сутність поняття “транспарентність судової влади”, під яким автор розуміє такий рівень організації судової влади в демократичному суспільстві, який забезпечує громадянам вільний доступ до правосуддя, судових процедур та судових рішень, до формування корпусу суддівських кадрів та органів суддівського самоврядування. Змістом транспарентності судової влади є сукупність суспільної інформації про її діяльність, вільний доступ до якої є необхідним та достатнім для задоволення потреби громадян в отриманні повного комплексу відомостей про діяльність суду як органу судової влади і суддів як носіїв цієї влади, для здійснення відповідного контролю.

Проведене автором опитування громадян засвідчило, що найбільший інтерес у пересічних громадян викликає питання отримання вільного доступу до інформації про: а) порядок подання заяв та вимоги до них (71,2%); б) зразки документів для звернення до суду (69,4 %); в) графік роботи судів та їх місцезнаходження (62, 8%); г) порядок оскарження судових рішень (44,2%); д) розгляд судами конкретних справ та дати їх слухання (43,4%). Менше цікавлять громадян тексти ухвалених судових рішень (20,4%), узагальнення й аналіз судової практики (18%) та результати роботи суду за певний період (16%).

У підсумку автор доводить, що зміст поняття «транспарентність судової влади» складається з: (а) відкритості інформації про суд як орган державної влади (графік роботи судів та їх місцезнаходження; компетенція суду; порядок подання громадянами заяв та вимоги до них; зразки документів для звернення до суду; порядок оскарження судових рішень; підсумки роботи суду за певний період; узагальнення та аналіз судової практики (судова статистика); (б) відкритості судового процесу (гласність; інформація про дату та місце розгляду судами конкретних справ; про поточний судовий календар; можливість ознайомлення з матеріалами справи і судовими рішеннями; свобода доступу до судової установи та до залу судового засідання); (в) відкритості інформації про органи суддівського самоврядування та суддів (структура їх органів та порядок роботи; діяльність органів дисциплінарного типу, порядок їх формування; інформація про кандидатів на посаду суддів і про суддівську кар'єру). Зміст транспарентності охоплює також й доступність судових рішень.

У підрозділі 1.3. “Міжнародно-правові стандарти транспарентності судової влади” проаналізовано міжнародно-правові акти, що містять положення щодо забезпечення доступу громадськості до інформації. Усі міжнародно-правові акти з цих питань класифіковано на документи, які: (а) закріплюють право громадян на отримання інформації щодо діяльності органів публічної влади (загальний доступ до інформації); (б) закріплюють вільний доступ до інформації про діяльність органів судової влади; (в) передбачають підстави до обмеження вільного доступу як до інформації щодо діяльності органів публічної влади, так і діяльності органів судової влади зокрема (обмеження принципу транспарентності).

Одним із перших міжнародно-правових актів, у якому сформульовано стандарти у галузі правосуддя, є Загальна декларація прав людини, в якій серед універсальних принципів правосуддя міститься вимога про необхідність забезпечення природного та невід'ємного права кожного на розгляд його справи „гласно та із додержанням всіх вимог справедливості незалежним та неупередженим судом”; принцип гласності розглядається як необхідний складник презумпції невинуватості.

Питання транспарентності судової влади знайшли свій подальший розвиток у нормах таких міжнародних документів, як Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, а також у багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини («Претто й інші проти Італії» (1983 р.), «Екбатані проти Швеції» (1988 р.), «Обершлік проти Австрії» (1991 р.) та ін.), де зазначається, що відкритий, публічний характер судочинства сприяє справедливості судового розгляду, гарантування якого є одним з основоположних принципів будь-якого демократичного суспільства.

На основі аналізу міжнародно-правових стандартів у сфері судоустрою та доступу до інформації запропоновано їх систему. Автор наголошує, що порівняно із законодавством України існуючі міжнародно-правові акти містять низку положень, що істотно розширюють і деталізують право громадян на інформацію про діяльність органів судової влади. Обґрунтовується необхідність приведення національного законодавства в цій сфері у відповідність до європейських стандартів.

Розділ 2 “Організаційно-правові засади забезпечення транспарентності судової влади ” складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Забезпечення гласності судового процесу та підстави її обмеження” досліджується принцип гласності судового процесу як одна з основних компонент транспарентності судової влади й формулюється перелік підстав проведення судового засідання у закритому режимі.

Під гласністю судового процесу розуміється його відкритість, такий порядок розгляду справ, за якого доступ до судового засідання є вільним для всіх громадян, представників преси та інших осіб, а хід і результати процесу можуть вільно висвітлюватися у пресі або інших засобах масової інформації.

Автор обґрунтовує тезу, що гласність судового процесу полягає у реалізації: (а) можливості осіб, що не беруть участі у справі, бути присутніми при її розгляді; (б) права таких осіб спостерігати за ходом судового розгляду та їх права вести необхідні записи, фіксувати все, що відбувається в залі судового засідання.

Залежно від особливостей правового становища суб'єктів права на інформацію та мети його використання, пропонується розрізняти загальну інформацію для таких осіб, яку вони отримують внаслідок присутності у судовому розгляді справи, у тому числі: а) для осіб, що мають професійний інтерес (представники ЗМІ, студенти юридичних вузів тощо); б) для осіб, які мають особисту заінтересованість (сторони у справі, їх родичі тощо); в) для осіб, які не мають особистої заінтересованості (інші присутні у судовому засіданні).

Окрема увага приділяється фіксуванню судового процесу технічними засобами з метою реалізації конституційних положень. Наголошується на обов'язку суду здійснювати повне фіксування судового розгляду технічними засобами навіть за відсутності з цього приводу клопотання сторін. У цьому аспекті актуальним є обов'язок касаційного суду повідомляти про розгляд справи, а відкритий характер судового процесу має бути закріплений у процесуальному законодавстві України відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також п. 7 ст. 129 Конституції України. Обґрунтовується необхідність отримання дозволу суду та осіб, які беруть участь у справі, на проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також на транслювання судового засідання.

Аналіз обмежень гласності судового процесу, встановлених у міжнародних документах та закріплених у деяких країнах світу, дозволив виділити обов'язкові підстави обмеження інформації про судовий процес: (а) інтереси державної безпеки (державна таємниця); (б) інтереси неповнолітньої особи; (в) інтереси моралі й моральності, громадського порядку; (г) інтереси забезпечення й належного визнання та поваги прав і свобод інших осіб (таємниця особистого життя). До інших підстав проведення судового засідання у закритому режимі можна віднести наявність у справі інформації про: (а) таємницю усиновлення (удочеріння) дитини; (б) комерційну або іншу таємницю, що охороняється законом; (в) наявність у справі інших відомостей, публічне обговорення яких може зашкодити правильному розгляду справи. У дисертації вказаним оцінним поняттям дається широке трактування. При цьому зауважується, що суд повинен ініціювати максимально можливу відкритість проведення судового засідання; питання розгляду справи у закритому режимі має бути вирішено судом, за умови детального вивчення усіх матеріалів, за клопотанням або згодою сторін і за відсутності у справі інформації, яка є суспільно значущою (відомості, події, факти, явища, що відбуваються у суспільстві та є предметом громадського інтересу, якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист).

У підрозділі 2.2. «Проблеми доступу до судових рішень» аналізуються питання оприлюднення судових рішень шляхом їх внесення до Єдиного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), публікації у засобах масової інформації, оприлюднення у збірках судових рішень судів вищих інстанцій, а також у інших друкованих та електронних виданнях.

Вивчено міжнародний досвід у галузі оприлюднення судових рішень і здійснено порівняльний аналіз законодавства України та інших демократичних країн з цих питань (Німеччини, Іспанії, Франції, Сполучених Штатів Америки та деяких інших).

Проведене опитування громадян засвідчило, що у більшості опитаних респондентів виникала необхідність в ознайомленні з текстами судових рішень, причому у 13,2 % потреба в цьому була викликана тим, що рішення торкалися їх особисто; 21,8 % опитаних зазначили, що ознайомлювалися із рішеннями через те, що вони стосувались їх рідних та знайомих, а 39,3 % посилалися на професійну діяльність. Узагальнення результатів опитування довело, що основна кількість громадян отримувала судове рішення безпосередньо в суді, як учасники процесу - 40,2 %; ще 16,4 % респондентів указали, що із текстами рішень вони ознайомлювалися в друкованому виданні; 19,2 % - у мережі Інтернет.

Аналіз наукової літератури та Закону України «Про доступ до судових рішень» дозволив виокремити такі основні проблеми оприлюднення судових рішень: (а) несвоєчасність передачі судових рішень до відповідного Реєстру або взагалі неможливість формувати їх у електронному вигляді; (б) доцільність внесення до Реєстру всього масиву судових рішень; (в) дотримання конфіденційності особистих даних при публікації судових рішень. транспарентність судовий влада громадськість

Обґрунтовується, що для забезпечення нормального функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень необхідною є реалізація програми повної комп'ютеризації судів, що створить необхідні умови для подальшого впровадження інформаційних і комунікаційних технологій у судочинство; прийняття швидких та адекватних дій, спрямованих на зменшення паперового документообігу та введення в усіх судах посади спеціаліста з інформаційних технологій.

Автор наголошує, що публікуватися в Реєстрі мають тільки ті рішення, які набрали законної сили. У тексті такого рішення слід вказувати, чи було подано апеляцію або касацію по цьому рішенню, з яких підстав та яке рішення було ухвалене судом вищої інстанції. Що стосується внесення до Реєстру усіх проміжних актів судової влади, то такі акти, на погляд автора, не можуть викликати інтерес у користувачів Реєстру, оскільки не впливають на результати розгляду справи та судової статистики і, отже, потреби в цьому немає. Одночасно актуальним залишається питання про терміни збереження судових рішень у Реєстрі.

Публікації судових рішень у засобах масової інформації має забезпечити вимоги, передбачені для оприлюднення судових рішень, шляхом внесення їх до Єдиного реєстру судових рішень, а саме: всі відомості персонального характеру задля збереження приватної або іншої таємниці, що охороняється законом, повинні бути замінені літерними та цифровими позначеннями. Додержанню таких вимог має сприяти посилення відповідальності ЗМІ за порушення права на інформацію.

У підрозділі 2.3. “Забезпечення прозорості діяльності органів суддівського співтовариства” розглянуто проблеми реалізації права на отримання інформації про діяльність органів суддівського самоврядування та кваліфікаційних комісій суддів.

На думку автора, доступними для громадян та засобів масової інформації повинні бути такі аспекти діяльності органів суддівського співтовариства: (а) найменування і реквізити органу суддівського співтовариства, що постійно діє (адреса, телефон довідкової служби, адреса електронної пошти); (б) керівництво і персональний склад Ради суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рад суддів і кваліфікаційних комісій суддів (прізвище, ім'я, по батькові, посада або сфера діяльності); (в) нормативні акти, що встановлюють порядок формування і діяльності органу суддівського співтовариства; (г) регламент роботи органу суддівського співтовариства; (д) рішення органу суддівського співтовариства, прийняті на відкритих засіданнях; (е) відомості стосовно вакантних місць на зайняття посади судді та інформація стосовно осіб, які рекомендуються на зайняття цієї посади; (ж) інформація стосовно притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та рішення органів суддівського співтовариства щодо цього питання. Інші відомості про діяльність органу суддівського співтовариства пропонуємо надавати з відома голови даного органу суддівського співтовариства, якщо це не суперечить принципам незалежності суддів і невтручання в судову діяльність, інтересам захисту конституційних прав громадян на недоторканність приватного життя.

Особлива увага приділена питанням забезпечення прозорості й відкритості в діяльності кваліфікаційних комісій суддів, для чого пропонується визначити на законодавчому рівні друковані органи (як центральний, так і місцеві), де завчасно мають публікуватися повідомлення про час і місце засідання кваліфікаційної комісії суддів та її порядок денний. Кваліфікаційні комісії суддів мають використовувати й інші інформаційні канали для висвітлення всіх сторін своєї діяльності, у тому числі й електронні. Для цього на сайті (або його сторінці), що представляють кваліфікаційні комісії суддів у мережі Інтернет, слід розміщати необхідну інформацію про діяльність комісій, яка в подальшому може бути розповсюджена не тільки друкованими, а й аудіовізуальними ЗМІ. Крім того, доцільною є присутність представників ЗМІ на засіданнях таких комісій, ініціювання оприлюднення ними суспільно значущої інформації про діяльність комісії та прийняті нею рішення тощо. Підвищенню рівня прозорості діяльності кваліфікаційних комісій суддів також сприятиме включення до їх складу представників наукової спільноти, які мають не тільки юридичну освіту, а й певний стаж роботи за спеціальністю, а також суддів у відставці.

У підрозділі 2.4. «Правові засади взаємодії судової влади та засобів масової інформації» розкриваються питання повноти, об'єктивності, компетентності висвітлення діяльності судів та судової системи, проблеми взаємодії судової влади та засобів масової інформації та вносяться пропозиції щодо шляхів їх розв'язання.

З метою отримання інформації про стан взаємовідносин між ЗМІ та судами, оцінки існуючих організаційних форм такої взаємодії, визначення ставлення суддів та журналістів до участі ЗМІ у висвітленні проблем судової влади автором було проведене анкетування професійних суддів та журналістів. Переважна більшість журналістів (88,2 %) упевнені, що висвітлення питань діяльності судової влади входить до завдань ЗМІ. Важливість такої діяльності ЗМІ визнають і судді (75,3 %). Водночас журналісти вважають, що матеріалів щодо висвітлення цих проблем в українських ЗМІ замало (50,8 %) або їх взагалі немає (20,9 %). І тільки 14,9 % респондентів із журналістського середовища стверджують, що діяльність судів у ЗМІ висвітлена достатньо. Із опитаних суддів 48,6 % висловили думку, що, навпаки - недостатньо, і тільки 17,1 % впевнені, що діяльність судів ЗМІ відображаються у повному обсязі. До того ж 8,4 % суддів стверджують, що діяльність судів у ЗМІ у більшості випадків висвітлена необ'єктивно та непрофесійно. Основними причинами такого становища, на думку журналістів, є: (а) небажання суддів спілкуватися зі ЗМІ, закритість найбільш цікавої інформації (33,8 %); (б) необізнаність журналістів у судовій та правовій тематиці (32,9 %); (в) позиція власників ЗМІ (8,9 %); (г) некомерційність подібних матеріалів (7,5 %); (д) відсутність інтересу до них широкої громадськості (4,5 %). Судді вбачають такими причинами наступні: (а) необізнаність журналістів у проблемах судочинства (62,5 %); (б) некомерційність подібних матеріалів (13,6 %); (в) позиція редакційного менеджменту (11,5%).

Для налагодження плідних стосунків між вітчизняними ЗМІ та суддями слід застосувати позитивний досвід європейських країн: запровадити комплекс заходів, які, на думку автора, дозволять представникам ЗМІ та суддям налагодити плідну співпрацю та забезпечать прозорість діяльності судових органів. Зокрема, необхідним є: (а) введення в судах прес-служби та штатних прес-секретарів; (б) встановлення таких ефективних форм взаємодії судових органів та засобів масової інформації, як-от: проведення прес-конференцій, круглих столів, спільних конференцій та семінарів, конкурсів, виділення спеціальних рубрик для виступів співробітників суду, створення громадсько-редакційних рад, проведення днів відкритих дверей для ЗМІ; (в) введення інституту акредитації з професійних ознак; (г) спеціалізація журналістів; (д) встановлення відповідальності журналістів за дискредитацію органів судової влади та її посадових осіб.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв'язання наукового завдання, що виявляється у визначенні тенденцій становлення й розвитку транспарентності судової влади в Україні, формуванні її концептуальної моделі та шляхів її впровадження в чинному законодавстві. Проведене наукове дослідження дає можливість сформулювати наступні висновки і пропозиції.

1. Транспарентність розглядається як принцип організації та діяльності судової влади, сутність якої визначається як стан організації судової системи і юридичної діяльності суду в демократичному суспільстві, який задовольняє потреби громадськості в отриманні інформації про механізм функціонування судових інстанцій, про ухвалені судами рішення, структуру, порядок формування та діяльності органів суддівського самоврядування, про підбір та процедуру призначення суддів, їх відповідальність та відповідає закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам. Обов'язок забезпечення транспарентності судової влади державою та судовими органами випливає з конституційного положення про свободу отримання інформації про діяльність органів державної влади (ст. 32 Конституції України) і положень міжнародно-правових актів.

2. Міжнародні стандарти у сфері транспарентності судової влади містять норми, які: а) закріплюють право громадян на отримання інформації про діяльність органів публічної влади взагалі; б) закріплюють вільний доступ до інформації про діяльність органів судової влади; в) містять обмеження вільного доступу до інформації.

3. Гласність судового процесу як складник транспарентності судової влади полягає, по-перше, у обов'язку суду забезпечити гласність судового розгляду справи, що реалізується через розміщення відповідної інформації та надання сторонам процесу можливості ознайомитися з матеріалами справи тощо; по-друге, через право сторін на відкритий розгляд справи; по-третє, через можливість інших осіб бути присутніми на відкритих судових засіданнях, отримувати та поширювати інформацію про діяльність органів судової влади.

4. Суд має виходити із максимально можливої відкритості проведення судового засідання, з урахуванням наявності у справі, що є предметом його розгляду, суспільно значущої інформації, якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на захист.

5. Для забезпечення належного функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень необхідним є реалізація програми комп'ютеризації судів, запровадження електронного документообігу та введення в судах всіх рівнів посади спеціаліста з інформаційних технологій.

6. Доступними для громадян та ЗМІ мають бути, зокрема, такі відомості про діяльність органів суддівського самоврядування: а) найменування та їх реквізити; б) П.І.П. їх керівників; в) нормативні акти, що регламентують порядок формування і діяльності органу самоврядування; г) рішення органів суддівського самоврядування, прийняті на їх засіданнях; д) наявність вакантних місць на зайняття посад суддів та відомості стосовно осіб, які рекомендуються на зайняття цих посад; е) про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності тощо.

7. На підставі проведеного дослідження для забезпечення принципу транспарентності судової влади сформульовано низку пропозицій щодо нижченаведених змін та доповнень в чинне процесуальне законодавство й законодавство про судоустрій:

- Закон України «Про судоустрій України» доповнити статтею 8¹ «Транспарентність судової влади» такого змісту: «Кожному гарантується право на отримання інформації про механізм функціонування судової влади, принципи та порядок формування судової системи і суддівського корпусу, наявність та структуру судових інстанцій, про ухвалені судові рішення, а також про функціонування та діяльність органів суддівського самоврядування і кваліфікаційних комісій суддів»;

- з метою визначення правового статусу представників засобів масової інформації щодо їх допуску в судове засідання, ознайомлення з матеріалами справи, отримання копії судових рішень, проведення ними в судових засіданнях фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури: доповнити ЦПК України главою 4¹, КАС України - главою 5¹, ГПК України - розділом IV¹, КПК України - главою 3¹ «Засоби масової інформації» такого змісту: Cтаття I «Участь засобів масової інформації у судовому процесі». 1. Засоби масової інформації означають будь-яку особу або організацію, що має відповідні повноваження на збирання та розповсюдження інформації про діяльність судових органів й конкретні судові процеси. 2. Участь засобів масової інформації у судових процесах регламентується процесуальним законодавством». Стаття II «Права та обов'язки засобів масової інформації». 1. Представники засобів масової інформації мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи; з дозволу уповноваженої особи знайомитися з матеріалами справи та із судовими рішеннями, технічними записами та журналом судового засідання; бути присутніми у відкритих судових засіданнях та під час оголошення судових рішень, ухвалених у закритих судових засіданнях; робити письмові записи; використовувати портативні аудіотехнічні засоби; на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім суб'єктів владних повноважень, проводити в залі судового засідання фото- і кінозйомку, відео-, звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювати судове засідання по радіо і телебаченню. 2. Представники засобів масової інформації, які присутні у судових засіданнях, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати покладені на них обов'язки. Засоби масової інформації зобов'язані не завдавати шкоди правам осіб, які беруть участь у справі, не порушувати правил пристойності, не принижувати гідності суду, учасників процесу, за потреби проведення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню подавати письмове прохання на ім'я головуючого по справі не пізніше 3-х діб до початку судового засідання»;

- статтю 6 ЦПК України доповнити частиною 7¹, статтю 4⁴ ГПК України - частиною 2¹, статтю 20 КПК України - частиною 3¹ такого змісту: «Якщо під час судового засідання буде встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно значущою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні»;

- внести зміни до частини 9 статті 6 ЦПК України, частини 4 статті 20 КПК України, частини 2 статті 4⁴ ГПК України такого змісту: «Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався в закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення»;

- викласти частину 3 статті 4⁴ ГПК України, частину 5 статті 20 КПК України в такій редакції: «Під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повна фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом»;

- внести зміни до частини 1 статті 220¹ КАС України, частини 1 статті 332 ЦПК України, виключивши вказівку щодо проведення попереднього розгляду справи без повідомлення осіб, які беруть участь у справі; частину 1 статті 333 ЦПК України викласти в такій редакції: «У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів з повідомленням осіб, які беруть участь у справі»;

- статтю 79 Закону України «Про судоустрій України» доповнити частиною 7 такого змісту: «Порядок денний, дата та місце засідання кваліфікаційної комісії суддів, результати розгляду питань, що виносяться на засідання кваліфікаційної комісії суддів, оприлюднюються у засобах масової інформації»; частиною 8 такого змісту: «Про відкриття вакантних посад суддів судів усіх рівнів кваліфікаційна комісія суддів інформує громадськість через засоби масової інформації із зазначенням часу й місця прийому документів та процедури їх розгляду».

- доповнити Закон України «Про судоустрій» статтею 104¹ «Забезпечення транспарентності діяльності органів суддівського самоврядування» такого змісту: «1. Органи суддівського самоврядування здійснюють свою діяльність відкрито, з неухильним виконанням принципів незалежності суддів і невтручання в судову діяльність. 2. Органи суддівського самоврядування постійно інформують громадськість про свою діяльність, ухвалені ними рішення щодо віднесених до їх компетенції питань управління судами й суддями через засоби масової інформації в порядку, встановленому законодавством України»;

8. З метою підвищення рівня прозорості органів судової влади та спрощення механізму доступу громадськості до інформації про діяльність судової влади: а) створити систему інформаційного забезпечення діяльності судів, органів суддівського самоврядування, кваліфікаційних комісій суддів шляхом комп'ютеризації судової системи як єдиного інформаційного простору, що повинен містити такі інформаційні кластери, як: інформацію про суд, його предметну юрисдикцію, місце розташування, час роботи, правила звернення до суду, порядок судочинства, про хід конкретного судового процесу, архіви, регламент роботи органів суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії суддів; б) врегулювати питання розміщення судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень: у судах загальної юрисдикції всіх рівнів забезпечити проведення локальних мереж, що дозволить передавати копії судових рішень до інформаційно-технічного адміністратора Реєстру виключно в електронному вигляді, що значно скоротить строки розміщення судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень; законодавчо закріпити вимоги до судових рішень, які передбачається надсилати до Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема визначити, що публікації у Реєстрі підлягають тільки ті рішення, які набрали законної сили; у тексті рішення, що вже набрало законної сили, відзначати, чи було подано апеляцію або касацію з цього рішення, з яких підстав, та яке рішення було ухвалене судом вищої інстанції; доповнити кожне судове рішення інформаційною карткою з відомостями про його поточний стан; запровадити гіперпосилання у рішенні суду вищої інстанції на рішення судів нижчої інстанції і навпаки.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колтунова О. О. Закон України “Про доступ до судових рішень” - одна з гарантій прозорості діяльності судової влади / О. О. Колтунова // Проблеми законності. - Х., 2007. - Вип. 89. - С. 181-186.

2. Колтунова О. Проблеми взаємодії судової влади та засобів масової інформації / О. Колтунова // Вісник Академії правових наук України. - Х., 2008. - № 1. - С. 262-272.

3. Овсяннікова О. Судова влада та засоби масової інформації: соціально-правовий аналіз / О. Овсяннікова, А. Колтунова // Юрид. Україна. - 2008. - № 11. - С. 10-15.

4. Овсяннікова О. Транспарентність судової влади: поняття та зміст / О. Овсяннікова // Вісник Академії правових наук України. - Х., 2008. - № 4. - С. 228-237.

5. Колтунова О. О. Міжнародно-правові стандарти транспарентності судової влади / О. О. Колтунова // Визначальні тенденції ґенези державності і права : зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. “Треті Прибузькі юридичні читання”. - Миколаїв, 2007. - С. 554-556.

6. Колтунова О. О. Право громадян на інформацію про конкретні судові процеси / О. О. Колтунова // Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства : (осінні юрид. читання) : тези доп. та повідомл. - Л., 2007. - С. 80-81.

7. Колтунова О. О. Доступ до судової інформації: досвід зарубіжних країн / О. О. Колтунова // Сучасні проблеми юридичної науки : тези доп. та наук. повідомл. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2008. - С. 411-415.

8. Колтунова О. О. До співвідношення понять «транспарентність», «прозорість», «відкритість», «гласність» та «публічність» судової влади / О. О. Колтунова // Зб. тез доп. та наук. повідомл. учасників науково-практичного семінару молодих учених та здобувачів «Проблеми судової реформи в Україні». - Х., 2008. - С. 31-32

9. Овсяннікова О. О. Підстави обмеження гласності судового процесу / О. О. Овсяннікова // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: зб. тез доп. та наук.-практ. повідомл. наук.-практ. конф. - К., 2009. - С. 664-667.

АНОТАЦІЯ

Овсяннікова О.О. Транспарентність судової влади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню сутності й змісту транспарентності судової влади. Зміст транспарентності судової влади розкривається через аналіз її структурних елементів. Обґрунтовано виокремлення таких ознак транспарентності судової влади, як: відкритість інформації: про суд як орган державної влади, про судовий процес, про органи суддівського самоврядування та суддів, а також доступність судових рішень. Проаналізовано широкий спектр міжнародно-правових актів і визначено критерії забезпечення транспарентності судової влади. Пропонується внесення змін та доповнень до чинного законодавства з метою підвищення рівня транспарентності судової влади в державі.

Ключові слова: судова влада, транспарентність, елементи транспарентності судової влади, гласність судового процесу, транспарентність судових рішень, міжнародні стандарти транспарентності судової влади.

Овсянникова О.А. Транспарентность судебной власти. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.10 - судоустройство; прокуратура и адвокатура. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию сущности и содержания транспарентности судебной власти. Транспарентность определяется как такой уровень организации судебной власти в демократическом обществе, который обеспечивает гражданам свободный доступ к правосудию, судебным процедурам и судебным решениям, а также к формированию судейского корпуса и органов судейского самоуправления.